maxiwell: High Voltage (Default)
  Про виставковий комплекс «Експоцентр України» (колишній ВДНГ) я вже робив два фотозвіти — про оглядову прогулянку і святкове новорічне містечко. В принципі, на цьому можна було б і зупинитись, щоб не повторюватись. Хоча в 2013му я обійшов і показав далеко не все... «Виставку» можна ще досліджувати і досліджувати. Бо тільки під павільонами площа — 20 га. А взагалі територія, разом із лісопарком, складає 280 га. Є де розгулятись. А якщо ще познімати з різних ракурсів вже оглянуті місця, та в різні пори року — взагалі вистачить не на один фотозвіт. Так що не виключав можливості продовжити огляд виставкового центру.

  Але мене більше цікавило не стільки продовження огляду ВДНГ — скільки закинуті і недобудовані павільони. Тому що виставковий центр — це не лише заповідник радянської епохи, а й місце скупчення заброшок. І якби не мій інтерес до сталкерства, цієї прогулянки могло б і не бути. Справа в тому, що хотів злазити в макет шахти — розкручене і незвичне місце. А єдиний спосіб туди потрапити — записатися на екскурсію. Але окрім огляду павільона «Вугільна промисловість» із занедбаною шахтою, передбачалася прогулянка по головному павільону і підйом на башту-ротонду — місця, куди простому відвідувачу просто так не потрапити. І оскільки «цивільні» оглядини входять до прогулянки, вирішив показати їх в окремому огляді. Так би мовити, в продовженні теми «Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ».

Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ-2
1. «Цивільна» частина екскурсії по колишньому ВДНГ: підйом на башту головного павільону (№1), огляд павільону №1, павільон №2 і оранжерея. Ну і, звичайно, символи радянської епохи.

  Екскурсія по ВДНГ виявилась об'ємнішою, ніж очікував. Тому звіт доведеться розділити аж на три частини(!!!). Заброшки залишу на десерт. Ну а розпочну прогулянку з «цивільної» частини — діючих павільонів. Буде цікаво!

  А перед тим — історичний екскурс. Тим паче, що в першій прогулянці про історію «Виставки» не писав. Отже, в СРСР передбачалося будівництво виставкових комплексів у кожній із радянських республік. Своя виставка повинна була бути і в Києві. Так, постанова про будівництво з'явилась ще в 1949 році. А будівництво велося з 1952 по 1958 роки. Для оформлення були залучені найкращі художники країни. Оформлення було виконане в різноманітніх архітектурних ордерах у поєднанні з радянським стилем. Кожний павільон був присвячений певному напрямку — «Машинобудування і приладобудування», «Будівництво і будівельні матеріали», «Енергетика і електрифікація», «Металургія», «Вугільна промисловість», «Пластмаси і полімерні матеріали», «Дари моря», «Тваринництво», «Зернові та олійні культури», «Технічні культури», «Овочівництво, садівництво і виноградарство», тощо. Деякі павільони добудували (чи недобудували) пізніше. А ще ж були кафе, ресторани, зелений театр, кінотеатр, гастроном, своя пожежна частина і відділення міліції, медична частина і пошта. З цікавинок були експериментальна лінія монорейки(!), фрагмент тунелю метро, аттракціони — які не зберіглися до нашого часу. Нині ж на території «Експоцентру» проводять різноманітні виставки і фестивалі, знімають кіно і телевізійні програми. Однак деякі павільони лишились закинутими.

  І про назви «Виставки». Спочатку комплекс називався «Виставкою передового досвіду в Народному господарстві СРСР». Скорочено, в народі назвали «ВиПерДос». Однак тодішній секретар Комуністичної партії України, Щербицький, прочув, як називають виставку і наказав перейменувати у Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). За часів незалежності виставковий центр було перейменовано на «Національний комплекс "Експоцентр України"».
Читати далі (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  З кожною вилазкою на київські заброшки все більше переконуюсь, що марно шукати в столиці цікаві і доступні абандони. Так, начебто, закинуті будівлі і підприємства є. А полазити ніде. Та найбільш розчаровуєшся, коли не складається запланована вилазка. Найсвіжіший приклад: поїздка на один «баян» — закинутий кінотеатр «Маяк». В 2014му думали залізти. Але тоді чомусь відклали. В цей же раз всі входи-вікна виявились перекритими. Що робити — поїхали в інше місце. Теж в кінотеатр. Та тільки й там нас очікував облом. А я так розраховував продовжити тему абандонів... Ну і нехай.

Фейлова прогулянка або Галерна затока
1. Замість заброшок просто побродили по чигирям. Зате знайшли цікавинки і пройшлися по водоймі.

  Щоб прогулянка не була даремною, з [livejournal.com profile] samogonnoeozero пройшлися по Галерній затоці. Так, саме пройшлися по замерзлій водоймі. Для мене це були нові враження, бо по такій величезній замерзлій водоймі (та ще й під час відлиги) не прогулювався. На щастя, лід нас витримав.
А ще, по дорозі на заброшку, пройшовся новим мікрорайоном, побачив раритетний автобус ЛіАЗ. І в якості бонуса пробрався всередину ЛЕП.
Читати далі (+48 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Сталкерський сезон цього року відкрив вилазкою на Опіковий центр на Троєщині. Це величезний недобудований медичний комплекс на околиці Києва, і один із найвідоміших столичних закинутих об'єктів. Тому давно були наміри його відвідати. От тільки недобуд гарно охороняється. Навіть більше — значна частина території використовується під офіси і виробництва. Також на території розміщені склади. Так що ризик «приймалова» досить високий. Ще один, не менш важливий, аспект — транспортація. Бо на абандон треба пертися через все місто з декількома пересадками. Це і довго, і дорого. Та й знайомі сталкери не виявляли особливого бажання туди злазити. Але несподіванно [livejournal.com profile] samogonnoeozero запропонувала з'їздити на Опіковий центр. Якраз і обставини гарно склалися — останній день зниженої вартості проїзду в приміських маршрутках; запровадження подовжених тролейбусних маршрутів; бажання полазити по заброшкам; і свято, на випадок відмазки. Тим паче, на недобудах давно не був.

Звичайно, лазити взимку по заброшкам некомфортно. Докучали снігові замети, вітер і холод. Ще й тротуари на масиві вкриті льодом. Однак відмовлятися було пізно. А потім додалися складності місцевості — довелося з'їзжати з гірки на сраці, карабкатися на пагорби і пробиратися крізь колючі кущі.

Якщо чесно, толком все облазити не вийшло. Здається, вилазка вдалася цікавішою, ніж сама заброшка. Зате пригоди які!

Недобудований Опіковий центр на Троєщині
1. Один із корпусів Опікового центру.

Будівництво республіканської лікарні розпочали в 1987 році. Приводом для створення медичного комплексу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Планувалося, що крім опікового відділення, в лікарні буде і радіологічне. Це мав бути найбільший радіаційний реабілітаційний центр у всьому СРСР, площею 2га і розрахованим на 1200 місць. З повністю автономною інфраструктурою. Однак з перебудовою і розпадом Радянського Союзу, кошти скінчились і будівництво зупинили. В 1990х замість опікового центру збиралися зробити інфекційну лікарню. В 2004му Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження про добудову лікарні, зробивши її закладом широкого медичного профілю. В «Київраді» розраховували ввести в експлуатацію в 2006 році. Та справа не зрушила з місця. Лише на території побудували ангари для складів. Ну а прилегла територія потроху забудовується: з двох боків до недобуду з 2008 року примикає котеджне містечко суддів. Поле перед лікарнею також обростає маєтками.

Як писав вище, територія недобудованої лікарні частково використовується арендаторами. І зрідка музиканти (як наприклад, «Brutto») знімають відеокліпи. Добудовувати Опіковий центр не будуть. Ймовірно, комплекс знесуть. Але поки він стоїть і вабить поціновувачів закинутих краєвидів.
Читати далі (+61 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Посварилися так посварилися. Щоденні докори що безробітний (причому сама казала що до весни можна нічого не шукати — грип і слизько/холодно) + «завелася» через подорожчання всього на світі + виникли непорозуміння стосовно меблів в моїй новій кімнаті. В результаті посварилися. Мати повиносила ледве не половину меблів. Та й то, думаю, шкаф, комп і диван лишилися тільки через те, що сама вона б не змогла винести. Довелося перенести стіл (ледве проніс через коридор) і забрати в кімнату свої речі. Перестановка в кімнаті — може і на краще.А ще позаховала всю жрачку, хоча вчора допомагав готувати і напередодні скуплявся на базарі. Ну що ж, значить поголодую. А то ще ніколи не постував. Жаль, тільки до працевлаштування можу не дотянути. І хату ніде не знайти.

  З батьками жити — то і їм і мені клопоти: не навчитись готувати, ні привести в хату когось. Мабуть, час діяти. От тільки варіантів небагато. Робота то пофіг — якесь лайно знайти можна. А от жити де? Робіт з житлом зараз не пропонують. Може хтось знає місця сквотів у Києві? Бо забомжувати на вулиці не альо — холодно. Порозуміння не буде. Виходу тільки два: або відкрити газ і рознести все, щоб нікому не дісталась, а самому десь замерзнути. Або кудись переїхати подалі від своїх, якщо декілька днів протягну без їжі, поки не придумаю, куди податися. Це навіть цікаво: давно хотів заночувати на заброшці, в полі чи в лісі.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Вчора вийшов прогулятись. Думав, трохи потеплішає — і можна не ковзатись по дорозі. Але виявилось, що погода — лайно! Як пишуть синоптики: «замерзання мокрого снігу на землі і ожеледь». Прийшов додому, обтрусився — стільки льоду обсипалося. Фотік і телефон мокрі від конденсованої вологи. Руки замерзли. Тому-то і назва така провокативна.

  А сьогодні інша крайність. Обіцяли ожеледицю і -2˚С, а походу відлига і калюжі. Ну, зате не слизько.

Погода — лайно!
1. Вчора — ожеледиця і намерзання мокрого снігу. Сьогодні — калюжі.

  Та я все одно трохи прогулявся трохи по місту і дещо нафоткав.
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Минулого року відновив вилазки по ДОТам Київського укріпрайону. По двом ДОТам навіть полазив всередині. Однак не все задумане вдалося оглянути. Так що деякі матеріали відклав до повторних вилазок. От тільки все, що відкладається на «потім» — відкладається на невизначений строк. Та й не факт, що повторні поїздки відбулися б так само влітку. Тому вирішив показати те, що не вдалося нормально дослідити: ДОТи №№205, 206 і 405. І офф-топ у вигляді краєвидів. Ну а якщо все-таки вдасться повторно відвідати вищевказані ДОТи, то зроблю ще один фотозвіт по цим ДОТам. Думаю, нічого страшного в тому не буде. А поки що «залаз не зараховано». Тому вилазка в light-версії. Можна сказати, розвідка.

Замальовки з прогулянок по Київському укріпрайону
1. Краєвиди села Юрівка, ДОТи №205 і 405. А ще 206й.

В цьому огляді зібрав неопубліковані фоточки з прогулянки по Юрівці і Білогородці. В тих місцях чималеньке скупчення ДОТів. Однак знімав не лише оборонні споруди, але й природу. Як виявилось, не даремно — нудними зимовими вечорами можна згадати пригоди літа.
Читати далі (+50 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Останнє подорожчання приміських маршруток відбулося на початку грудня минулого року. Тоді ціни підняли на 1 гривню. Але не встигли звикнути до нової вартості проїзду, як маршрутники знову підняли ціну. Причому аж на 30%. По Боярці і іншим населеним пунктам проїзд став коштувати 5 гривень. До Вишневого — 12. До Киева — 15 грн.. До найближчого метро («Академмістечко», «Житомирська», «Святошин») — 16 грн.. Перевізники пояснюють підвищення збільшенням мінімальної зарплати і здорожчанням ремонту та запчастин. Однак не віриться, що водіям платили мінімалку і що запчастини різко подорожчали. Та й виручка у приватних перевізників ніяк не обліковується. Сам чув, як водій маршрутки розповідав, що здає касу — певну суму, а решту кладе у кишеню. Звичайно, білети ніхто не видає.

  Подорожчання відбулося у минулі вихідні, тому шум піднявся лише серед тижня. Причому подорожчання викликало резонанс: обіцяли перекривати дороги, бойкот маршрутникам, скарги до Антимонопольного комітету, зверталися до міськрад. У Боярці скликали засідання транспортної комісії. Однак до згоди так і не дійшли. Тепер от звернулися до Київської обласної держадміністрації. Вже збиралися перекривати дороги на циїх вихідних. Але вирішили відкласти протестні заходи. Поки що невідомо, чим це все скінчиться. На всякий випадок, розглядаю варіант знову користуватись електричками, як робив це до 2006 року.

  Хтось скаже: зараз все дорожчає. Але якби ж працювали по правилам, то й претензій було б менше. А так, ні обліку виручки, ні обгрунтування підвищення. Просто змовились — і підняли ціни.

Попередні подорожчання: 2016 | 2015 | 2014
maxiwell: High Voltage (Default)
  На Різдво накрило спогадами. Здається, що починаю жити минулим. Особливо стає сумно, коли згадуєш про те чого/кого нема. Хоча і зміни життєвого устрою, і зміни в обстановці і серед оточення, і душевні потрясіння були й раніше. Однак жив сьогоденням. А тепер чомусь хочеться повернутися у минуле. Притому, що там було не все гладко, і проблем вистачало. І справа не в тому, що раніше було цікавіше. Я б не сказав, що зараз нудно. Просто раніше життя було іншим.

  Інколи здається, що те, що було в минулому — прожите не мною, а іншою людиною (хоча сам не сильно змінився). Дивне відчуття. Спочатку прожите виглядало реальністю. Тепер же важко уявити, яким був життєвий період 2006-2015го. Важко згадати деталі. Перегляд старих фоток вже не викликає емоцій на момент зйомки. Зміни в домашній обстановці сприймаються наче так було давно. Можливо, звикаю до нового періоду життя?

  Роздумував, в чому може бути причина ностальгії.
- Ймовірно, справа в тому, що раніше все було стабільним і звичним: оточення, кіт, робота, хоббі, звички. Хоча інколи одноманітність набридала. Тоді звертався до подорожей. Але все одно звичний життєвий уклад грів душу. Здавалось, що все, як було, буде і далі.
- Друга причина: погіршення життя — здоров'я, ціни зростають і доводиться платити за те, що раніше було безкоштовним. В порівнянні з 2006-2015м народ (ну і я) стали бідніше.
- Третя причина — вік. З роками стаємо старшими, змінюємось. Але тільки зараз відчув швидкоплинність часу. І якщо раніше були сподівання, що скільки всього попереду, то зараз думаю скільки було прожито. Можливо, це наближається «криза середнього віку»? Скоро ж буде 34.
- Четверта причина: повтори фільмів і програм по тєліку нагадують минулі роки, коли їх також показували. Але тоді життя було іншим. Якщо фільми можна переглянути в повторі, то життя — ні.
- П'ята причина — давно задумані, але не реалізовані плани.
Ну і причини для суму і депресії зовсім різні. Якщо раніше сумував через невлаштованість особистого життя і здоров'я, то зараз турбує швидкоплинність часу і життя.

  Сум вдалося залити лікером і гумористичними програмами, які раніше не дивився. А ще спробував себе переконати, що життя триває — тому треба радіти. Знаходити нові хоббі, відкривати нові місця.
---------------------------------------------------------------------------------------------------
  Тільки накрило спогадами, як знову нагадали про минуле — роздрукували старі фотографії, відзняті на плівку. Наче насипали сіль на рану. Тому що очікував побачити знімки попереднього життєвого періоду — кота Рижика, застілля. Так і вийшло: на декількох знімках — наш улюблений кіт на новорічному святі. Здається, то була зустріч 2014 року. А ще на тих фотках — ялинка і святковий стіл у залі, гості. Тепер же це все в минулому — у спогадах і на фотографіях. Правда, фото освіжили спогади і повернули відчуття пережитого мною. Згадав, що все це було в моєму житті.
maxiwell: High Voltage (Default)
  В попередньому фотозвіті я показував сучасний стан київського заводу «Ремдизель». Нажаль, зробити гарний огляд не вийшло, оскільки заброшка виявилась в гіршому стані, ніж очікував.  Навіть більше — застав демонтаж корпусів. Але знайомому сталкеру вдалося побувати на заводі, коли адмінкорпус не тільки існував, а й був в гарному збереженні —  в кабінетах залишались меблі, обладнання, папери. В своєму сталкерському досвіді я ще не бачив приміщення в такому вцілілому стані. І чому я не додумався сходити на «Ремдизель», коли він ще був цілий?

Закинутий завод «Ремдизель» в 2014му
1. Величезний цех, чотирьохповерховий адміністративний корпус в гарному збереженні.

   Спочатку планував розбавити свої знімки фотками товариша, якими він поділився. Але коли побачив, в якому стані виявився завод, вирішив зробити окремий фотозвіт. Звичайно, це не в моїх принципах — робити огляд повністю із запозичених матеріалів. Але захотів показати наскільки може змінитися заброшка всього лише за два роки. Всього цього, що на цих фотках, вже нема. Адміністративний корпус, який у цьому огляді, вже знесли.
Читати далі (+69 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В останніх числах грудня, наприкінці минулого року, вирішив закрити сезон сталків-2016 вилазкою на один із найвідоміших столичних абандонів — завод «Ремдизель». Хотів подивитися на баянистий завод, доки його остаточно не знесли. Раніше довго роздумував щодо доцільності вилазки на цей об'єкт. Та після перегляду одного відео-сталку по заводу, переконався, що навіть залишки підприємства вражають. І хоча збереженість заброшки з часом погіршувалась, сподівався застати завод не в стані руїн. Хоча передчуття були не найкращі, бо перед вилазкою не вдалося знайти актуальну інформацію стосовно стану заводу.

На прогулянку відправився із [livejournal.com profile] samogonnoeozero. Як виявилось, вона теж ще не була на Ремдизелі.

Залишки заводу Ремдизель
1. Один із цехів у стадії демонтажу. Адміністративний корпус ми не застали.

«Ремдизель» почали розбирати давно. Коли завод працював, він займався ремонтом корабельних компресорів і дизельних двигунів військових кораблів. Підприємство належало до військово-оборонного комплексу. Але після розпаду СРСР завод почав занепадати. В 2003му, з початком будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу (про нього я вже писав в далекому 2013 році), завод потрапив під загрозу знесення. З літа 2008го почали зносити корпуси, які заважали будівництву. А в 2011му «Ремдизель» визнали банкротом. Планувалося, що на території заводу, яка не буде зайнятою мостом і розв'язками, до 2012 року збудують новий торгово-офісний центр. Однак до того часу його будівництво так і не розпочалось. Та й нині про новий бізнес центр нічого не чутно.

А далі, як знаєте, у кожної заброшки є період напіврозпаду. Ще донедавна на заводі був адміністративний корпус, декілька цехів і бомбосховище. Причому в непоганому стані. Однак з середини 2014го почався демонтаж обладнання. А з 2015го з'явилась охорона. На момент нашої вилазки (грудень 2016), адміністративно-побутовий корпус був знесений. Як здогадуєтесь, ми запізнилися зі сталком — застали активну фазу демонтажу. Нажаль, в середину будівель не пробралися. Зате находилися по території.

Побачене не порадувало. Від заводу з непоганим збереженням залишись лише напіврозібрані будівлі і руїни. Можна сказати, застав знос заброшки. Але для статистики нехай буде.
Читати далі (+44 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Продовження розповіді про День відкритих дверей в Історико-експозиційному реставраційному центрі (ІЕРЦ). В першій частині показав занедбану частину музейної експозиції: музейний запасник, що більше нагадує списану техніку в автобусно-тролейбусному парку, і інфраструктуру колишнього автобусного парку. Тепер же розповім про виставкову частину, яка розмістилась в двох ремонтних цехах. Нажаль, там теж не всі експонати у відреставрованому стані. Однак те, що техніка не на ходу, одразу і непомітно - виглядають набагато краще, ніж машини, виставлені надворі. Тому вважаю, що друга частина огляду більше цивільна, ніж сталкерська.

  В цехах були виставлені як експонати комунального Музею громадського транспорту, так і приватні автобуси, легковушки і навіть вантажівки. Не знаю, на яких умовах співпрацюють автомобільний ретро-клуб OldCarService і музей, але техніка приватних колекціонерів виглядає більш доглянутою, ніж музейні експонати. І взагалі, за півтора роки, відтоді як до ремонтно-автобусного парку перевезли техніку, реставрація так і не розпочалася. Начебто, через бюрократичну тяговину. Однак складається враження, що керівництво музею не хоче займатися відновленням експонатів, бо на це треба виділяти гроші. А в автомобільному клубі немає змоги за власні кошти ремонтувати чужу техніку. Тому маємо, що маємо. Хоча було б цікаво дізнатися концепцію оновленого музею. Оскільки на виставці було все підряд - і тролейбуси з автобусами, і легковушки з вантажівками, і мотоцикл з велосипедами.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Ремонтний цех колишнього автобусного парку став виставковою залою.

  Ця частина прогулянки також принесла здійснення мрій: вперше в житті посидів за кермом тролейбуса і автобуса. Незабутні враження для людини, яка виступала тільки пасажиром. А ще побачив ЛАЗ А073 і ЛАЗ 697М. А також вперше побачив салон МТБ-82Д. І в новинку були «Таврія»-ландо, Москвич-400-420А (кабріолет) і Mini. Так що без відкриттів не обійшлося.

  І хоч умови для зйомки були не дуже підходящі, зробив незліченну кількість знімків. Так що і друга частина розповіді буде величенька.
Читати далі (+73 фото)... )

maxiwell: High Voltage (Default)
За складеною традицією, щороку перший фотозвіт нового року присвячений закинутим місцям. І так само, за традицією, це об'єкт, відвіданий наприкінці минулого року. Хоча при всьому вищезазначеному це не зовсім заброшка у звичному розумінні. Фактично це Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» на території колишнього Автобусного парку №3. Тобто, музейно-ремонтний майданчик Музею громадського транспорту. Хоча, назвати його можна по-різному. Виглядає це все як діючі і списані автобуси, тролейбуси на території недіючого автобусного парку. Враження від побаченого теж суперечливі, як і саме місце. Але оскільки списаної (закинутої) техніки набагато більше, ніж відреставрованої, та й територія не використовується за призначенням, то думаю, що формально можна використати тег «заброшка». Тим паче, що на цей раз по деяким закинутим автобусам і тролейбусам вдалося походити (на відміну від екскурсій в Автобусні парки). І, судячи з усього, реставрувати списану техніку ніхто не збирається.
А так, це абандон на грані фолу.

Неоднозначність експозиційно-реставраційного центру криється не тільки в поєданні ходового транспорту і ремонтних майстерень зі списаною технікою і недіючою інфраструктурою автобусного парку, а й у поєднанні двох організацій — філії київського музею громадського транспорту і колишнього автобусного парку. Так що історичну довідку треба давати по двом місцям.
Отже, почну з музею. Він був створений у 1927 році. Під час Другої світової війни експозиція була розграбована, а сам музей відновився лише 1992 року. До 2011 року він розташовувався біля Київського заводу електротранспорту і складався тільки з документів і фотоматеріалів. У 2011му музей, разом із заводом електротранспорту, переїхав до старої території Дарницького трамвайного депо — аж на лівий берег столиці. Наступного року музей обзавівся натурними експонатами: автобусами, тролейбусами і трамваями. Але території було недостатньо для розширення експозиції і тому у грудні 2015го, на території колишнього Автобусного парку №3 (пізніше — Автобусно-ремонтному парку), відкрили філію музею.

Ну і про територію підприємства. Автобусний парк №3 створили в 1963 році. Тоді він мав багато назв: АТП-09123, АТП-33030, АТП-13030. З 2001го став називатися Автобусним парком №3. Працював на муніципальних маршрутах до листопада 2010го. Комерційні маршрути (маршрутки) підприємство обслуговувало до літа 2011го. В результаті світової економічноїї кризи і скорочення кількості маршрутів, у столиці почали закривати автобусні парки. Так не стало Автобусного парку №3. З середини 2011го він став Ремонтно-автобусним парком. А в 2015му його перетворили на експозиційно-реставраційний центр музею громадського транспорту.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Запасник музейної техніки на території колишнього автобусного парку. До речі, це третій київський автобусний парк, в якому побував.

17 грудня 2016го року у ІЕРЦ (Історико-експозиційному реставраційному центрі) був День відкритих дверей. В грудні 2015го екскурсію пропустив — тому цього разу зібрався незважаючи на недоліковану застуду і відмові більшості друзів скласти компанію. Добре — [profile] avganez погодився прогулятися. Хоча народу в той день прийшло багато. СТТС і Фотобус одразу заполонили фотки з заходу.

Нафотографував багато. Тому фотозвіт про майданчик музею громадського транспорту буде в двох частинах. В першій частині подивимось, в якому стані знаходяться музейні експонати на вулиці (списані і ходові) і автобусний парк.
Читати далі (+76 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Думав хоч на перший день нового року відпочину від комп'ютера і інтернету. Однак інших розваг нема. Та й саме свято, попри новогодній настрій і залишки снігу за вікном, не заладилось. Зустріч Нового року пройшла, як і рік тому, несвятково. І так само, як і при зустрічі 2016го, не ставили велику ялинку — обійшлися маленькою штучною і гілочками сосни. А ще захворів.

  До свята довго готувалися, накрили стіл... Однак батьки посварилися напередодні новорічної ночі і застілля відмінили: порозбігалися кожен до своєї кімнати і полягали спати, проспавши початок 2017го. А самому святкувати не хотілося. По-перше, одному пити не солідно. По-друге, розболівся живіт і тому взагалі нічого не хотілося їсти. По-третє, святковий стіл відмінили. В-четверте, захворів (розболілось горло). Та все ж випив динево-вершкового лікеру. Дивна штука, скажу вам! Це треба було додуматись змішати молоко і спирт з ароматизатором дині і небезпечними барвниками! Хоча на смак лікер прикольний.

  Збирався, як і минулого року, піти подивитись на міську ялинку. Та сходивши до парку вдень зрозумів, що нічого особливо цікавого не буде. Ну шо я, мера не бачив? Чи Діда Мороза? Та й феєрверки бабахкали з опівночі до другої години.

  Нажаль, розважальна програма по ТБ також видалася банальною. «Вечірній Квартал», як вони самі над собою жартують: «— А шо лысый сказал? Я не услышала.
— Та пофигу шо он сказал». Місцями смішно. А після опівночі можна було переключитися на «Дизель-шоу». І більше по телевізору у новорічну ніч дивитися нічого.  Навіть мюзиклу не зняли. Зате купа новорічних концертів. На «Інтері» написали: «У зв'язку з участю у зйомках забороненого в Україні артиста, виступ і всю сюжетну лінію героя довелося вирізати з концерту». Не стали очікувати нагоняю.

  Ну, оскільки по тєліку нічого дивитись, то послухав українську дискотеку на радіо, відганяючи від себе думки, що треба якось святкувати цікавіше. От тільки як?
maxiwell: High Voltage (Default)
2016 рік видався не лише спокійнішим за попередні, а й цікавішим. Вилазок і поїздок було більше. Облазив рекордну кількість абандонів. Побачив небачені раніше моделі автомобілів. Вдалося навіть поподорожувати. Зробив фотозвіти, які давно хотів написати. Та й фотозвітів у 2016му вийшло набагато більше, ніж у попередньому — 50 (проти 38 у 2015му). Тож пропоную вашій увазі найкращі, на мій погляд, фотозвіти року, що минає. З 50ти вибрав 24 огляди.

А оскільки 2016й був роком змін, то й титульну картинку зробив по-новому. Ну а ще зробив невеликі аннотації чому саме ці звіти найбільше сподобались.
Кращі звіти 2016го

Дивимось найкращі фотозвіти 2016го.

Найкращі звіти 2016го... )
maxiwell: High Voltage (Default)
2016 рік підходить до завершення. Тому можна підвести підсумки. 2016й, на відміну від 2015го, не був швидкоплинним. Час йшов довго. Багато відбулося подій і пригод. Щорічні тенденції — як то проблеми з компом і інтернетом чи дні, коли почував себе погано, продовжились. Але було й багато нового: відкрив для себе підземелля (хоча до підземних річок не дістався), напросився на екскурсію в державну установу, обійшов нерозвідані куточки навколо свого міста, з'їздив у Славутич, нарешті прогулявся по Українці, вперше побачив Москвич-433 і ІЖ-412 (в кузові Москвича 408), облазив місцеві заброшки, облазив рекордну кількість заброшок, відвідав Госпітальне укріплення Київської фортеці, дослідив найбільші ДОТи Київського укріпрайону, подивився Биківнянські могили, сходив на виставку залізничного моделювання і обійшов найголовніші новорічні ялинки Києва. Зробив і рекорд: назнімав 529 фоток за один раз. З приємного — обзавівся новим телефоном. А ще зробив те, що давно відкладав. Хоча деякі плани залишились нездійсненними. Взагалом, то рік був цікавим, постдепрессивним, роком змін, відкриттів і ностальгії.

Цей рік відзначився змінами в оточенні. Дуже змінилося місто. Стільки всього набудували-нареконструювали. Хоча також частенько повертався в місця, де був колись раніше. Це викликало відчуття дежавю і ностальгії. Лише зміни і філософське відношення до навколишнього світу налаштовували на позитивний лад.

З поганого: здоров'я з часом не покращується. А навіть навпаки. Здоров'я батьків теж почало турбувати. Навіть у батька, який раніше ніколи не скаржився на самопочуття. Були і звичні для 2015 року сварки.

Кицька додала клопотів. Навіть думали її вигнати. Але після того, як зробили операцію, стала спокійнішою.

Погода видалася нестабільною і нехарактерною. Рік розпочався справжньою зимою. Але сніжна погода довго не протрималася. З кінця січна розпочалася відлига і зими як не було. Весна прийшла рано. Літо було нестабільним: то прохолодно-дощовим, то спекотно-посушливим. На щастя, грози були рідко. Початок осені був теплим, але потім раптово похолодало. Перший сніг випав 17 листопада. І з того часу періодично зима нагадувала про себе.

Радіоефір вразив збільшенням кількості українського музону. А запровадження квот змінило звичні формати радіостанцій. «Шансон» ще більше став попсовішим. Радіо ЄС змінило назву на «Країна FM» і стало повністю україномовним. Продовжилась міграція ді-джеїв. На радіо «ЕРА» перебрався Ганапольський. А «Громадське радіо» наприкінці весни закрили. Відновили роботу через декілька місяців, але в скороченому варіанті (1 година замість 2), і під іншою назвою — «Громадська хвиля». А під кінець року аудіокниги, окрім радіо «Київ» з'явилися в ефірі ще двох радіостанцій.

З книг можу відзначити Сергія Лойка «Аеропорт» про захисників Донецького аеропорту, і Сергія Кузнєцова «Бабин яр» про знищення євреїв у Бабиному яру і про німецьку окупацію Києва. Цікаві книжки. Щоправда, я їх не читав, а слухав у форматі аудіокниги на радіо. Такий формат став популярним, особливо нка радіо.

З фільмів перелічувати довго. Якихось нових прем'єр не дивився — антипіратські заходи ускладнили пошук фільмів, та й дивитися в російській озвучці не хотілося.

Музон:
(Арсен Мірзоян - Паперовий сніг, Бумбокс - Люди, Ірина Федишин - Чужі уста, Navi - Такі молоді, O.Torvald - #Нашілюдивсюди, Антитіла - Люди як кораблі, Lama - Не кажу: "Прощай!", Степан Вулкан - Matiz, Злата Огневич - За літом, за весною, SunSay - Відчувай, Океан Ельзи - Не йди, Океан Ельзи - Осінь.

Макс Барских - Туманы, LOBODA - Твои глаза, Время и Стекло - Навернопотомучто, Потап и Настя - Умамы, Анжелика Агурбаш & Арамэ - Было и прошло, Мята - Ничего, привыкнем, Валерий Меладзе - Любовь и млечный путь, Ани Лорак — Удержи моё сердце, Ленинград — Экспонат.

Stage Rockers - I'm Waiting, Jamala - 1944, Imany - Don't Be So Shy (DJ Filatov & DJ Карась remix), The Avener & Kadebostany - Castle In The Snow, The Avener & Ane Brun - To Let Myself Go, Kadebostany - Teddy Bear (Astero radio remix), Burak Yeter feat. Danelle Sandoval - Tuesday, Carla's Dreams - Sub Pilea Mea (#eroina) (Midi Culture remix). Дофіга реміксів, чи не так?)

Події, які вразили цього року: націоналізація «ПриватБанку», закриття випуску смартфонів Microsoft'ом, зміна назви АвтоЗАЗу, накриття укриттям 4го енергоблоку на ЧАЕС, обрання Трампа президентом США, переїзд ЖЖ до Росії, електронні декларації політиків, визволення Н. Савченко, війна у Сирії.

Підсумки 2015го
Підсумки 2014го
Підсумки 2013го
Підсумки 2012го
maxiwell: High Voltage (Default)
 Цього року в місті відбулося багато змін. Наздоганяємо Вишневе. Тепер і в Боярці тротуари вкладають плиткою. А ще встановили два світлофорні об'єкти і замінили звичайні лампи вуличного освітлення на світлодіодні. З Бояркою 2014-2015 років не порівняти. І це не все.

Зміни у Боярці
Продовжується забудова таунхаусами. На перехресті Білогородської і Сєдова, на місці приватного будинку, з'явився таунхаус. Побудували швидко.
Інші зміни у місті... )
maxiwell: High Voltage (Default)
 Рік тому, після того як не стало Рижика, завели кицьку. За рік вона підросла. На початку року зробили операцію, щоб не хотіла гуляти. Так стала спокійнішою (хоча й не одразу). А майже два місяці тому у неї з'явився конкурент:) Біля будинку знову з'являлись коти. Почали прикормлювати (причому, судячи з його розмірів, пригодовували не тільки ми). А потім наступила рання зима, а одного котика збила машина. Так вирішили взяти додому. Спочатку просто щоб погодувати в нормальних умовах. А потім — щоб не змерз. Назвали Мурзіком. Привчили до туалету (хоча іноді шукає зручніше місце).

 Кицька відреагувала негативно-байдуже. Тобто, близько не підходила, а спостерігала здалеку. При наближенні шипіла. Але через півтора місяці вже спали бік-о-бік. А іноді навіть граються: бігають. І вже не шипить на кицика. А Мурзік флегматичний. Не дуже-то звертає на неї увагу. Хоча він не кастрований.

Кицька і новий кіт
Котик молодий. Молодший за кицьку на півроки. Такий же пухнастий, як кицька. Тільки шерсть інша. Як плюшевий. А ще муркотить гучно, як наш Рижик.
Іноді клацає зубами, як коти, коли спостерігають за пташками. Я так і не зрозумів що це означає.

 Правда, прибирати тепер треба частіше (як за котами, так і в хаті). Засмічується тепер швидше, ніж раніше.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Сиджу, нікого не чіпаю, готую фотозвіт і раптом —  зі стелі, перебираючи лапками, спускається здоровенний павук. Якраз на рівні очей. Від несподіванки і від самого павука аж здристонув. Звідки він взявся?! На стелі павуків не помічав. Та й закутки більш-менш регулярно підмітаю.
  Коли повернувся назад, павука вже не було. ХЗ де він оселився і коли і за яких умов знову виповзе.

  А взагалі, помітив, що павуки стали з'являтися там, де їх довго не було. Он, у «таємній кімнаті» аж дві штуки виявив. І бачив, як в кімнаті «спайдермен» спускався по стіні. А минулого року, підмітаючи підлогу, звідкість виповз чималенький павук. Що з ними таке, що виповзають? Може з голодухи? До речі, цікаво чим харчуються хатні павуки (враховуючи що мух з кожним роком меншає)?
--------------------------------------------------------------------------------
  А тепер перейду до новин. Зокрема, до новин мобільних телефонів. Як відомо, Nokia пробувала виробляти смартфони з власною операційною системою Symbian. Але згодом перейшла нам ОС від Microsoft — Windows Phone. Вже тоді справи у виробника йшли не дуже, і у 2013 році Nokia продала бізнес мобільних телефонів корпорації Microsoft. І з 2014 смартфони Nokia (лінійка Lumia) стали випускати під маркою Microsoft. Звичайно, під операційкою Windows Phone. Однак смартфони були задорогі і багато хто не довіряв комп'ютерній операційній системі (хоча насправді мобільна версія Windows відрізняється від комп'ютерної). Тому Люмії не дуже користувались попитом. Рівень продажів спадав і був мізерним. Тому постало питання: що робити? Рішення знайшли: наприкінці 2016 року збігає дія контракту (А я думав, що Nokia назавжди передала випуск телефонів Майкрософту). Вже влітку цього року стало відомо, що експеримент Microsoft з випуском смартфонів не вдався (а на проект було витрачено 8 мілліардів долларів!). Смартфони Lumia на операційці Windows Phone не змогли завоювати ринок і було оголошено про припинення випуску смартфонів. Ну а потім був проданий завод у В'єтнамі, а співробітники мобільного підрозділу Microsoft — звільнені. Історію питання можна почитати ТУТ.
  Щоправда, йдуть розмови, що Microsoft планує зробити нову лінійку преміум Віндовсфонів — SurphacePhone. Однак в це не дуже віриться.

  І одночасно зі згортанням виробництва смартфонів Microsoft, Nokia планує відновити випуск смартфонів в 2017 році. Очікується, що прем'єра нової моделі смартфону — Nokia D1C, відбудеться вже у лютому 2017го на міжнародній виставці Mobile World Congress. Це буде смартфон з 5,5 дюймовим екраном, процесором Snapdragon 430. ОС нового смартфону — Andropid 7.0. Планується, що під брендом Nokia будуть випускати заводи HMD Global і Foxconn. Так що це не те, що було раніше.

  Перший смартфон під маркою Microsoft зявився у листопаді 2014го. Це був Microsoft Lumia 535 (535 Dual SIM). А останньою моделями бренду стала Lumia 650 (вийшла в 2016му). А у мене, виходить, передостання модель.
-----------------------------------------------------------------------------------------
  І ще одна несподівана новина цього року: Запорізький автомобільний завод змінив назву. Коли побачив новину — не повірив. Думав, що фейк — але на поважних ресурсах є така новина. Тепер АвтоЗАЗ називається «Промавтоінвест». Також на зборах акціонерів змінили статус з публічного акціонерного товариства на приватне.

  Здається, це початок кінця ЗАЗу. Хоча пишуть, що з жовтня завод відновив випуск автомобілів. А ви як думаєте?
  Зазвичай, змінюють назву підприємства, щоб не віддавати борги (так роблять українські бізнесмени). Може й на ЗАЗі вирішили не віддавати борги і перереєструвати підприємство?
maxiwell: High Voltage (Default)
  22-23 грудня на блог-платформі Livejournal оголосили про технічні роботи. А декілька днів тому виявилась справжня причина «технічних робіт» — ЖЖ переніс сервери з кирилічними блогами зі США до Росії. Тепер російським спецслужбам буде простіше відловлювати, банити та видаляти неугідних користувачів. І не лише своїх громадян, а й іноземців. Якщо в СРСР був соцреалізм, то зараз в Росії культивують росреалізм з викривленим розумінням правди. Нехай би диктували свої правила для своїх — так ні: хочуть нав'язати «альтернативну реальність» людям з інших країн. Хочете заблуждатися — заблуждайтеся самі. Не вв'язуйте в оману інших. Якщо подобається цензура, диктатура і терор — то навіщо підписувати на це громадян інших країн?! Напевне будуть зачищати платформу від інакомислячих. Пишуть, що у деяких проукраїнських блогерів були проблеми з доступом (хоча пізніше доступ до них відновили). В новинах повідомляють, що за перший день після переносу серверів Роскомнагляд забанив 100 юзерів. Розказують, що переїзд блогів до Росії занепокоїв не лише проукраїнських і антиросійських блогерів, але навіть і проросійських. Їм-то чого боятись? Хоча, багато «ватних» радіють цензурі і терору.

   Цікаво, як перенесення кирилічного ЖЖ вплине на популярність сервісу? Навряд чи переніс серверів до Росії сприятиме популяризації сайту. Livejournal йтак втрачає популярність. А новина про «русифікацію» тільки доб'є сайт. Якщо народ почне масово валити, то утримувати сервіс буде невигідно.

   Деякі блогери вже заявили про відхід з сайту. Частина користувачів кажуть, що заведуть дублюючі блоги. А ви як думаєте поступити?
maxiwell: High Voltage (Default)
"З Новим роком і Рождеством!
Ялинки вогники кольорові."

(Із пісні «Скрябін» - сл. Андрій Кузьменко)

  Вже декілька років (відтоді як почав цікавитися новорічними фестивалями) хотів зробити огляд новорічного Києва. Нарешті це вдалося! Самотужки обходив і пофотографував головні столичні новорічні локації і святкову атрибутику у місті! Причому справився за дві поїздки.І це в сезон грипу і ожеледицю!

Новорічний Київ
1. Цього Нового року новорічної атрибутики було багато. Хоча це переважно в центрі. На околицях про новорічно-різдвяні свята мало що нагадує.

На Новий рік-2017 новорічних локацій у Києві було як ніколи багато. Чи може це лише здається?
Основними святковими місцями у місті були: Новорічне містечко в «Експоцентрі України» (ех ВДНГ); ялинка біля ТРЦ «Ocean Plaza»; ялинка на Контрактовій площі; фотозона на Поштовій площі; Головна ялинка країни і святкове містечко на Софійській і Михайлівській площах; новорічне містечко в парку ім. Т. Шевченка. Як виявилось, новорічної атрибутики у місті багато.
Читати далі (+57 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 05:08 pm
Powered by Dreamwidth Studios