maxiwell: High Voltage (Default)
Продовжуючи тему заброшок, вперше публікую п'ять фотозвітів підряд про абандони. Так захотілося. Можливо тому що, на відміну від чотирьох попередніх «збірних солянок», даний пост присвячений одному об'єкту — відселеному офісному будинку.

Повз цей будинок я проходив регулярно. Ще декілька років тому він був зайнятий під податкову, а тротуар був заставлений машинами. Та одного разу помітив, що будівля відселена. Здавалося, наче дім готували під реконструкцію. Бо не вірилось, що будівлю в центрі столиці можуть просто закинути. Але з часом вигляд будинку тільки погіршувався. Тоді стало зрозуміло що це ніяка не реконструкція. А я з сумом (жаль старовинного будинку) і інтересом (все-таки, закинута будівля) поглядав на те все. Приглядався до нього аж з 2015го. То залазу не знайшов. То не насмілювася залазити в такому пожвавленому людному місці. Наважився на вилазку лише нещодавно. Причому спонтанно. Проходячи поруч, вирішив оглянути будівлю в пошуках залазу. І залаз був знайдений. І навіть не один. Та сталкерити не став. Не хотілося досліджувати одному і був стомлений. Однак і запланована вилазка не відбулася — навкруги було багато людей і машин. Проаналізувавши умови, вибрав день, коли найкраще пробратися — і зі знайомим сталкером успішно інфільтрувалися на об'єкт.

Закинутий офісний будинок на Лук'янівці
1. Відселений будинок на Лук'янівці. Чималенький. Це місце зовсім не розкручене. Хоча знаходиться у самому центрі Києва.

В процесі написання огляду віднайшов історію цього будинку на Артема (Січових стрільців), 91. Дореволюційний Київ ділився на вісім поліцейських районів. І одним із відділень був поліційний околоток на Лук'янівці. Збудований він у 1902 році за проектом відомого київського архітектора Іпполіта Ніколаєва. Вигляд будинку відповідав «цегляному стилю», коли декор створювала не ліпнина чи скульптури, а фігурна цегляна кладка. А напівпідвальний поверх, який спеціально виходить на бічну вулицю, використовали в якості приміщень для тимчасового утримання затриманих.

Околоточна поліційна дільниця в цьому будинку розміщувалась до 1917 року. З утворенням СРСР поліційний околоток став міліцейським відділком. З 1937го це було 12 відділення міліції, яке у 1958му переїхало до іншого будинку. А далі історія губиться. До листопада 2013го року там було Шевченківське відділення податкової служби. В жовтні 2015го власником цієї нерухомості стала заморська офшорна компанія. До 2016го будинок був виставлений на перепродаж. Ну а поки доля будівлі невідома, в закинутих приміщеннях оселилися бомжі. Як пишуть в одному репортажі, «будинок пропах гівном» і нічого цікавого всередині не лишилось. Податківці вивезли все. Та все ж дещо там залишилось.
Читати далі (+39 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Нещодавні події, пов'язані з новими правилами на ЖЖ і масовою міграцією блогерів на інші платформи, змусили замислитися над блогерством. Тому публікацію майже підготовленого фотозвіту довелося відкласти на невизначений термін. Не додавали оптимізму й розмови про надійність інших блог-хостингів. Начебто DW може не витримати напливу ЖЖшників. Тому деякі блогери заводили аж по третьому блогу(!). Ну а я вирішив не створювати ще один «запасний аеродром», а розібратися з тим, що вже є. Бо за 5 років назбиралося багато постів. Як мінімум, треба було заново вставити відеоролики. Також в процесі редагування довелося переписати не лише всі гіперпосилання на Дрімі, а й підправити лінки в старих ЖЖшних записах. Виявилось, що ще після переїзду блогу з Я.ру (Яндекс) частина гіперпосилань вела на неіснуючу вже Я.рушку. Плюс — підправив лінки фоток. Це муторна і монотонна справа.

Однак це не все. Виявилось, що з фотохостінгу на Яндексі пропало фото. Це іще більше підкосило віру в інтернет і бложики. Але, врешті-решт, все в нашому житті тлін.

Отже, сьогодні покажу колишні радянські партійні державні дачі. Це в наш час резиденції будують за містом. А раніше комуністичні керманичі мали маєтки в Києві. Причому держдач у столиці було декілька: одна на Нивках, а друга на Лук'янівці. В народі вони обидві мають назви «дача Хрущова». Можливо тому в туристичних та краєзнавчих статтях плутаються і називають дачею Хрущова якийсь один із двох маєтків. Для мене ж взагалі ця тема була невідомою. Тому-то й захотілося дослідити ті місця. Підігрівав інтерес й те, що одна з держдач стоїть закинутою. Ну і просто було цікаво поглянути, як виглядали радянські резиденції — бо сучасну резиденцію біглого президента Януковича бачив у Межигір'ї.

Колишні радянські державні дачі в Києві
1. Колишні державні резиденції. Так звані, «дачі Хрущова». На Нивках і на Лук'янівці.
І кожна державна резиденція складалась, мінімум, з двох будинків. Як тут не заплутатися?

Перша резиденція, яку розглянемо, розташована у східній частині парку «Нивки». В 1859 році ці землі стали володіннями генерал-губернатора Ілларіона Васильчикова. Там були і ліс, і сад, і двоповерховий маєток. В 1862 році вдова губернатора, Катерина Олексіївна, подарувала «Васильчикову дачу» Свято-Троїцькому монастирю. З приходом до влади більшовиків у 1917 році, ці території були націоналізовані. Довгий час там була пустка. Та в 1930х роках ці землі зробили державною резиденцією партійних керманичів. Держдача не один раз змінювала власників, тому резиденцію в різний час називали і дачею Любченка, і дачею Кагановича, дачею Хрущова, дачею Коротченка. Розповідають, що голова ради народних комісаріатів УРСР Панас Любченко у 1937 році був звинувачений у контрреволюційній діяльності. Тоді він, повернувшись на держдачу, застрелив дружину і покінчив з собою.

Резиденція на Нивках проіснувала до 1962 року, після чого парк відкрили для широкого доступу. Деякий час одна з будівель комплексу використовувалась як кінотеатр. Один із будинків, у 2000х, придбав відставний генерал. Розпочалися ремонтні роботи. Начебто встигли перебудувати будівлю. Але будинок залишається стояти покинутим. Друга будівля вже давно закинута і в напівзруйнованому вигляді.

Друга державна дача, на Лук'янівці, що складається з двох будівель, належала аптекарському помічнику Октавіану Бєльському. Перший маєток збудували в 1893 році. Згодом, розбагатівши, він купує сусідню ділянку і будує ще один будинок. Після революції 1917 року маєток націоналізували і деякий час він був загальнодоступним. Та вже в 1930х територію обнесли парканом і ліквідували трамвайні лінії, що проходили поруч. В 1934-1937х роках в резиденції жив нарком внутрішніх справ УРСР Всеволод Балицький. Але після того, як його розстріляли (свої ж!), дачу віддали під піонерський табір для дітей НКВСівців. Після звільнення Києва від німців в ході Великої вітчизняної війни, в 1943му, до маєтку переїхав Микита Хрущов (який у 1947-1949х рр. став першим секретарем ЦК КП(б)У). Останнім мешканцем держдачі був Петро Шелест.

В 1978му в будинках колишньої держдачі розмістилася адміністрація Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.

Сподіваюся, цей звіт буде цікавим як сталкерам, так і поціновувачам історії Києва.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Третя, заключна, частина огляду абандонів «Експоцентру України». В першій частині був огляд закинутого макету вугільної шахти, тролейбусної диспетчерської і залишків від монорейки. В другій частині була полазка по напівзруйнованому закинутому кафе «Літо» і недобудованому павільону «Транспорт». В цій частині піде розмова про водонапірну башту, кіоски, торговий павільон, павільон №16, павільон №22, ресторан «Островок» і незрозумілу башту. За одну прогулянку не вдалося все сфотографувати — після того як вирішив розтягнути фотозвіт до трьох частин, довелося додатково приїжджати і дофотографовувати. Так що не дивуйтесь, якщо знімки будуть різної якості і за різної погоди.

Заброшки Експоцентру України (частина 3): Ресторан Островок та інші абандони
1. Ресторан «Островок» — головний абандон цієї частини, в який був залаз. Ну і, до кучі, водонапірна башта, яка вдостоїлася на багато знімків, але яку сам не відважився засталкерити.

До третьої частини натхнення писати багато літер вичерпалось. Інформації по будівлям мало. Так що переобтяжувати текстом не буду. Тим паче, що в цій частині знімків буде більше, ніж в попередніх.
Лише зазначу, що досліджувати ці заброшки довелося самому. Ну, нічо! Мені не звикати.
Читати далі (+59 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Про виставковий комплекс «Експоцентр України» (колишній ВДНГ) я вже робив два фотозвіти — про оглядову прогулянку і святкове новорічне містечко. В принципі, на цьому можна було б і зупинитись, щоб не повторюватись. Хоча в 2013му я обійшов і показав далеко не все... «Виставку» можна ще досліджувати і досліджувати. Бо тільки під павільонами площа — 20 га. А взагалі територія, разом із лісопарком, складає 280 га. Є де розгулятись. А якщо ще познімати з різних ракурсів вже оглянуті місця, та в різні пори року — взагалі вистачить не на один фотозвіт. Так що не виключав можливості продовжити огляд виставкового центру.

  Але мене більше цікавило не стільки продовження огляду ВДНГ — скільки закинуті і недобудовані павільони. Тому що виставковий центр — це не лише заповідник радянської епохи, а й місце скупчення заброшок. І якби не мій інтерес до сталкерства, цієї прогулянки могло б і не бути. Справа в тому, що хотів злазити в макет шахти — розкручене і незвичне місце. А єдиний спосіб туди потрапити — записатися на екскурсію. Але окрім огляду павільона «Вугільна промисловість» із занедбаною шахтою, передбачалася прогулянка по головному павільону і підйом на башту-ротонду — місця, куди простому відвідувачу просто так не потрапити. І оскільки «цивільні» оглядини входять до прогулянки, вирішив показати їх в окремому огляді. Так би мовити, в продовженні теми «Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ».

Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ-2
1. «Цивільна» частина екскурсії по колишньому ВДНГ: підйом на башту головного павільону (№1), огляд павільону №1, павільон №2 і оранжерея. Ну і, звичайно, символи радянської епохи.

  Екскурсія по ВДНГ виявилась об'ємнішою, ніж очікував. Тому звіт доведеться розділити аж на три частини(!!!). Заброшки залишу на десерт. Ну а розпочну прогулянку з «цивільної» частини — діючих павільонів. Буде цікаво!

  А перед тим — історичний екскурс. Тим паче, що в першій прогулянці про історію «Виставки» не писав. Отже, в СРСР передбачалося будівництво виставкових комплексів у кожній із радянських республік. Своя виставка повинна була бути і в Києві. Так, постанова про будівництво з'явилась ще в 1949 році. А будівництво велося з 1952 по 1958 роки. Для оформлення були залучені найкращі художники країни. Оформлення було виконане в різноманітніх архітектурних ордерах у поєднанні з радянським стилем. Кожний павільон був присвячений певному напрямку — «Машинобудування і приладобудування», «Будівництво і будівельні матеріали», «Енергетика і електрифікація», «Металургія», «Вугільна промисловість», «Пластмаси і полімерні матеріали», «Дари моря», «Тваринництво», «Зернові та олійні культури», «Технічні культури», «Овочівництво, садівництво і виноградарство», тощо. Деякі павільони добудували (чи недобудували) пізніше. А ще ж були кафе, ресторани, зелений театр, кінотеатр, гастроном, своя пожежна частина і відділення міліції, медична частина і пошта. З цікавинок були експериментальна лінія монорейки(!), фрагмент тунелю метро, аттракціони — які не зберіглися до нашого часу. Нині ж на території «Експоцентру» проводять різноманітні виставки і фестивалі, знімають кіно і телевізійні програми. Однак деякі павільони лишились закинутими.

  І про назви «Виставки». Спочатку комплекс називався «Виставкою передового досвіду в Народному господарстві СРСР». Скорочено, в народі назвали «ВиПерДос». Однак тодішній секретар Комуністичної партії України, Щербицький, прочув, як називають виставку і наказав перейменувати у Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). За часів незалежності виставковий центр було перейменовано на «Національний комплекс "Експоцентр України"».
Читати далі (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Декількома постами раніше я вам показував Госпітальне укріплення Київської фортеці. І тоді розповідав, що з земляного оборонного валу відкриваються шикарні панорами центру столиці — Паньківщини, Нової забудови і Солом'янки. Так от, приберіг знімки краєвидів для окремого фотозвіту.

Панорами з Київської фортеці
1. Шикарний кадр: телевізіна вежа на Дорогожичах, монстр «Hilton» на бульварі Шевченка, червоний корпус університету ім. Т. Шевченка.

   Фоток з оглядового майданчику небагато. Все ж і фотик взяв простенький, та й погода була похмурою.
Ну і переобтяжувати текстом теж не буду. Пропоную просто насолодитися осінніми панорамами.
Читати далі (+22 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Зазвичай про пам'ятки Києва не пишу окремі пости. Хіба що в контексті парків, або якихось репортажів. По-перше, не хочеться повторюватись. По-друге, цікавинок і пам'яток в столиці настільки багато, що охопити всі просто нереально. По-третє, не вийде написати нормальний звіт, оскільки сам майже киянин — а про рідне місто цільний огляд не зробиш. Ну і по-четверте, пам'ятки Києва всі бачили і всі знають. Але прогулюватися просто так не звик. Тому з прогулянки захотів зробити фотозвіт. Тим паче, 3 роки тому робив пост на таку тему.

  Ця фотопрогулянка трохи нагадує аналогічну прогулянку центром Києва від парку ім. Шевченка до Старовокзальної трирічної давності. Однак маршрут набагато довший, та по більшій частині відрізняється від тієї прогулянки. А ще деякі місця за три роки змінились.

Прогулянка по центру Киэва
1. В старому центрі Києва є багато пам'яток.

  Для мене це була ностальгічна прогулянка, бо це знайомі місця. А ще згадуєш, що роки йдуть, і що за останній рік в житті відбулося багато змін. Та й осіння пора навіває сум. Добре, що по маршруту багато пам'яток і пам'ятників, які хоч трохи відволікають від осінньої меланхолії.
Читати далі (+57 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Як би не лаяли країну, позитивні зміни всеж відбуваються. Наприклад, реорганізація міліції в поліцію, відродження армії і перехід на контрактну систему служби, прийом петицій до владних структур, заміна паперових паспортів на електронні картки (хоча там не все так однозначно). А ще, за прикладом Грузії, з'являються нові прозорі офіси для обслуговування громадян. Для України це явище нове і незвичне. Тож я вирішив подивитись новостворений документ-сервіс «Готово!», який розташований на Печерську в Києві.

Документ-сервіс «Готово!» на Печерську
1. Документ-сервіс «Готово!». Незвичний прозорий офіс і стела з назвою привертають увагу.

   Метою створення документ-сервісу є подолання побутової корупції. А ще — бажання надати комфортні умови для відвідувачів: як в плані приміщення, так і в обслуговуванні — багато різних документів можна оформити в одній установі, без черг і швидко. З метою уникнення корупції документ-сервіс розділений на фронт-офіс (прийом і видача документів) і бек-офіс (оформлення документів). Притому фронт-офіс був зроблений у вигляді єдиного приміщення, без кабінетів і перегородок, зі скляними стінами, що має надати громадянам відчуття відкритості і прозорості. А для роботи з громадянами був набраний новий штат молодих співробітників.

  В документ-сервісі «Готово!» надаються послуги з реєстрації прав на нерухомість, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців (ФОП), землевпорядні послуги, видача закордонних паспортів, реєстрація актів цивільного стану (по-нашому, РАГС), можливість оплати через платіжні термінали. Раніше для оформлення різних документів необхідно було стояти в чергах і обходити багато установ, а тут все під одним дахом. Для зручності обслуговування громадян в документ-сервісі впроваджена електронна черга і онлайн запис на прийом. А ще облаштовані дитячий куточок, кафе і зйомка фотографій для документів. Цікавинкою є і те, що подача і видача документів розділені.

  Відкриття документ-сервісу «Готово!» відбулося наприкінці липня і поки що центр працює в тестовому режимі. Ну а розміщений він на Печерську — біля площі Лесі Українки. Поруч метро. І працює новий документ-сервіс не лише для киян та жителів області.

  Що ж, давайте подивимося як працює фронт-офіс нового документ-сервісу.
Читати далі (+27 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Для того, щоб подивитись фортеці необов'язково їхати в інші області. Своя фортеця, гарно збережена, є і в нашій столиці. Причому вона вважається однією із найбільш збережених фортець у Європі. Вона не така популярна серед туристів, як Камянець-Подільска чи Хотинська. Тому і постів про неї не зустрічав. Як виглядає Київська фортеця дізнався з блогів лише рік тому. А на власні очі побачив тільки цього літа. Та й то, випадково — був в тих місцях по роботі. Побачене мене вразило і зацікавило. Захотілося прогулятися і пофоткати музей. І ось на днях вирішив заглянути. І не пошкодував! Музей і сама фортеця просто чудові! Наче декорації до історичного фільму. Та й вхідний квиток коштує недорого.

   Музей «Київська фортеця» — історико-архітектурний музей, розташований на території Госпітального укріплення Київської фортеці. До складу музею також входить Лисогірський форт. А до складу самої Київської фортеці входять і інші укріплення: Цитадель, Звіринецьке, Васильківське і Госпітальне укріплення. Навіть Києво-Печерська Лавра. Сам же музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення. Більша частина укріплення використовується військовим госпіталем.

  В цьому фотозвіті покажу вам лише музейну частину Госпітального укріплення і зовсім трохи немузейної частини фортеці. Але, думаю, і цього буде достатньо.

Музей «Київська фортеця» / Госпітальне укріплення
1. Госпітальне укріплення Київської фортеці і музей «Київська фортеця». І це лише частина фортифікаційних споруд.

  Невеличкий історичний екскурс. Розпочну розповідь з будівництва Київської фортеці. Так, у 1706 р. почали будувати Печерську Цитадель. В 1812му облаштували земляне Звіринецьке укріплення. А у 1830 році був затверджений новий план розширення Київської фортеці. За ним мали збудувати Васильківське і Госпітальне укріплення. Пізніше, в 1875му зробили Лисогірський форт.
  Госпітальне укріплення було збудоване протягом 1836-1851 рр. за проектом Карла Оппермана. Це укріплення було розраховане на 500 гармат і 1000 рушниць. Складається з чотирьох полігонів з капонірами, північного фронту з брамою і напівбаштою, П-подібного будинку військового госпіталю. Також були й інші споруди. Укріплення полігонів складалося із земляного валу висотою 10 метрів.
  Після придушення польського повстання 1863-1864х рр., капоніри Госпітального укріплення були пристосовані під в'язницю. Наприкінці XIX - початку XX ст. всередині укріплення збудували декілька нових будівель — лікувальних корпусів. В 1998 році було здійснено реконструкцію головного валу і площі перед північною напівбаштою.
  Що цікаво, Київська фортеця не приймала участі в бойових діях.

   Ну і про музей. 1930 року в Госпітальному укріпленні був організований музей «Косий капонір», в якості філіалу музею Жовтневої революції. Пізніше — філія Державного історичного музею. А у 1991 році його було реорганізовано в музей «Київська фортеця». Як вже зазначав на початку, музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення Київської фортеці (відчуйте розмах укріплень!) і фактично являє собою два музею з експозиційними залами в Косому капонірі та Капонірі №2. Ну і трохи території. Все-таки половина (якщо не більше)) площі зайнята під військовий госпіталь.
Читати далі (+76 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Давно викладав у блозі відео програми «Долі гігантів» — цикл передач про могутні автомобільні (і не тільки автомобільні) заводи СРСР і соцстран. Так ось, задумався, а чи не зробити звіт про долі найбільших заводів Києва?! Що з ними, чи вижили при недорозвиненому капіталізмі, чи стали історією? Також подивимось на артефакти минулого, комуністичного, ладу — зараз, в період декомунізації, символи Радянського Союзу — велика рідкість в столиці. Думаю, фотозвіт буде цікавий.

Київські заводи
1. В цій розповіді — завод «Більшовик», Київський мотоциклетний завод, виробниче об'єдання «Реле і автоматики» та завод «Артем».
Хоча покажу і деякі інші київські заводи.

  Передчуваю, що або зовсім не буде коментарів, або в коментах буде срач:) Так шо прошу утриматися від різких висловів типу «укропи все розвалили». Тому що, можливо, ці заводи і непотрібні в наш час? Хоча, якщо без матюків і образ, стосовно цього можна і подискутувати. Я ж, в свою чергу, розповім про історію підприємств і їх сучасний стан.
Читати далі (+51 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Київ — настільки величезне місто, що про нього можна зробити не один десяток постів з різних аспектів — архітектура, культові споруди, пам'ятники, парки, музеї, громадський транспорт, річки, закинуті місця, панорами з висоти та ін.. І при цьому знайти щось нове складно. Здавалось би, ніби про все-все вже розписано. Але є один аспект (причому чисто київська фішка), який поки ще не висвітлювався в ЖЖ — столичні бювети. Ми часто проходимо повз них і не звертаємо уваги. Але ж вони різні. Є серед них і зовсім оригінальні і красиві. Тому в сьогоднішньому фотозвіті покажу деякі зі столичних бюветів. Найкрасивіші, незвичні, та ті, які траплялися по дорозі.

  Скільки всього бюветів у Києві достеменно невідомо. Зустрічав дані про 205, 207 і навіть 240. Щоправда, з цієї кількості на балансі «Київводоканалу» всього лише 187 бюветів. В 2015 році з них працювали лише 133. Вони розкидані по всьому Києву. Є і у віддалених мікрорайонах міста: на селищі водогону, в Чапаєвці, Пуща-Водиці, Берковцях, Биківні, Феофанії. Розміщені в різних місцях — парках, скверах, дворах. Інколи у затишних місцях.

  Водоносні горизонти у Києві були розвідані у XIX ст.. Тоді ж у місті зя'вилися перші артезіанські свердловини. Після аварії на Чорнобильській АЕС в Києві пробурили декілька свердловин і... законсервували. І лише в 1997му році, за часів скандального мера О. Омельченка,  була затверджена програма безкоштовного бюветного водопостачання. По місту набудували багато бюветів. Частина з яких працює, частина — ні.

Київські бювети
1. Бюветів в Києві багато. І більшість з них — різні.

  Отже, давайте подивимось які різні бювети є у столиці.
Читати далі (+77 фото)... )
maxiwell: High Voltage (фирменный знак)
  На 30 річницю аварії на Чорнобильській АЕС запропонували з'їздити у Славутич — місто енергетиків, збудоване замість відселеної Прип'яті. Тому місто цікаве не лише урбаністичною забудовою, але й відношенням до ЧАЕС. До того ж, Славутич — наймолодше місто в Україні. А також — ексклав Київської області на Чернігівщині. Серед інших особливостей міста можна відзначити близькість до ЧАЕС (приблизно 45 км. по прямій)(!) і до кордону з Білоруссю (10 км.). Самі розумієте, місце непересічне. Так що не дивно, що в Славутичі побувало багато народу. Планував сюди поїхати і я, але якби не друг навряд чи б вибрався.

Славутич
1. Майже центр Славутича, проспект Дружби народів.

  Як зазначив вище, територіально Славутич розташований на території Чернігівської області. Але адмінистративно відноситься до Київської. Ймовірно, це пов'язано з тим, що місто-супутник повинен належати області, в якій розташована АЕС.

  Рішення про будівництво нового міста для працівників Чорнобильскої АЕС було прийняте у жовтні 1986го, а саме будівництво розпочалося в кінці року. Для нового міста було декілька варіантів розміщення. Але вибрали відносно чисту ділянку в радіусі 50 кілометрів від ЧАЕС, біля залізничної гілки Чернігів-Янов-Овруч. Офіційне заселення міста відбулося в березні 1988го. Будували Славутич архітектори і будівельники з восьми радянських республік колишнього СРСР — України, Росії, Литви, Латвії, Естонії, Грузії, Азербайджану, Вірменії. Будівництво велося за кошти союзних республік. В результаті спільного будівництва кожна союзна республіка будувала свій мікрорайон. Тому місто поділене на квартали (всього їх 13) з власним колоритом і архітектурою, а адреси будинків називаються переважно не назвами вулиць, а назвами кварталів. Для зручності городян була побудована розвинта інфраструктура — школи, дитячі садки, магазини, спорткомплекси та ін. Славутич — наймолодше місто України. Як за віком міста, так і за середнім віком жителів. Населення складає близько 25 тис. мешканців. Саме місто невелике, тому його можна легко обійти пішки за хвилин 15-20 з одного краю до іншого.

  Основним містоутворюючим об'єктом є Чорнобильська АЕС, працівників якої з міста до електростанції розвозить електричка. Після закриття ЧАЕС кількість працівників була скорочена, тому другим за значенням в економічній сфері стала сфера обслуговування.
Читати далі (+66 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Давно хотів побувати в місті Українка. І ось, нарешті, це відбулося. Хоча в Українці я був двічі: вперше — в 2005му, по роботі; вдруге — в 2009 році, під час автобусних покатушок у с. Витачів — нормально оглянути місто не було можливості, бо в цих місцях був лише проїздом. Потім від поїздки відмовляли висока вартість проїзду (в порівнянні з приміськими маршрутками інших нарямків). Та й з мого міста незручно добиратись. Ця поїздка теж декілька раз відкладалася. Але таки приїхав. Незважаючи на те, що в Українці я вже був (причому в інший період життя), — якоїсь ностальгії (суму за минулим) не відчував. Може через те, що природа розквітає і дівчата легше одягнені. Та й погода, всупереч прогнозам, була гарною.

Українка
1. Набережна (Дніпровський проспект) — одна з візитівок міста Українка.

  В Українці не побував тільки лінивий. І це при тому, що ні памятників, ні старовинних будинків у місті немає. Але щось таке приваблює туристів. Можливо, це — набережна на березі Дніпра. Можливо — урбаністична забудова. Ну а може річ у охайності і затишності — прогулюватись чистим, компактним містечком просто приємно. А ще в Українці розташована Трипільска ТЕС і є дві залізничні зупинки. Ймовірно, ці аспекти й компенсують нестачу історичних пам'яток. В усякому разі, саме цим Українка особисто мені цікава.

  Не обійшлося й без «фішок» міста — тут справджній заповідник автомобілів «Таврія» і багацько котів.

  Вибачайте, якщо фотозвіт вам здасться сумбурним. Фоткав все підряд. Та й з [livejournal.com profile] samogonnoeozero добряче покружляли містом. А ще побачив місце, яке снилося(!). Та про все по черзі.
Читати далі (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (фирменный знак)
  Думав куди б піти і згадав про місце, яке давно було в запасних планах. Воздвиженка у Києві. Місцина туристична (поруч Поділ і Андріївський узвіз) і «забоянена». Навіть я вже показував згори (з Замкової гори). І не раз. Але цього разу вирішив показати будиночки з висоти людьського зросту.

  Воздвиженка — елітний мікрорайон, що почав розбудовуватись з 2003 року в урочищі Гончарі-Кожум'яки (це між Пейзажною аллеєю і Подолом). Це вулиці Воздвиженська, Гончарна, Кожум'яцька, Дегтярна. Особливість цього мікрорайону — архітектура, стилізована під старовину. Район добудували до 2010го. Але й станом на 2016 рік є нові будівельні майданчики.

  Ну і трішки історії. Раніше, до початку XIX ст. в урочищі були цехі і поселення ремісників. Але поступово місце почало занепадати. В 1970х жителів урочища Гончарі-Кожум'яки почали відселяти через незадовільний стан будівель. А в 1980 будинки знесли. Район перетворився на пустир. Потім були ідеї забудувати мікрорайон сучасними багатоповерхівками. Але врешті-решт вирішили побудувати невеличкі будинки. Однак бажаючих заселитися було небагато (начебто через погану якість будівельних робіт) і мікрорайон вважали пустуючим. Та на момент прогулянки Возвиженка не виглядала порожньою. Незаселені будинки були помічені переважно в закутках і бічних вулицях.

Воздвиженка
1. Новоробна старовина. Хоч не має історичної цінності, але виглядає красиво.

Отже, помилуємося псевдоісторичними будиночками.
Читати далі (+42 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Нещодавно з'їздив у аутлет-містечко «Мануфактура» — стільки про нього чув, бачив експрес-маршрутки, а от з подорожжю не складалось. Спочатку, десь рік тому, намітив у планах це місце, але не було компанії для прогулянки. Та й сумнівався в тому, що буде цікаво. Пізніше про «Мануфактуру» прочитав у ЖЖ. Тож мав уявлення, що очікувати від об'єкту.
Та всеж «краще один раз побачити, ніж сто разів почути». На щастя, [livejournal.com profile] samogonnoeozero сама запропонувала проїхатись. Після розвідки стало відомо, що місце кльове і треба подивится на власні очі.

Аутлет-містечко «Мануфактура»
1. Наче з картинки. Хоча «новороб», але дуже схоже на Данію чи Нідерланди, або Скандинавські міста.

  Аутлет-містечко — це містечко-торговий центр, виконане у північноєвропейському стилі старовинних міст. Для України це поки що дивина. Та й саме містечко відкрилось лише у жовтні 2013 року. Але торгове містечко це не тільки бутіки та кондитерські — на території є чимало туристичних об'єктів (хоча пейзажі самі по собі чудові) — пам'ятки і інсталляції.
  «Мануфактура» розташована в 7,5 кілометрах від КПП по Обухівській трасі, посеред поля. Ніби оазис посеред пустелі:)
Читати далі (+32 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Признаться честно, я не переношу столпотворений и потому не люблю суетливый центр столицы. Можно и в толпе почувствовать себя одиноким. Но не в этом дело. Куда интереснее парки, музеи, околицы — там-то свободно дышится. Хотя это вовсе не означает, что не хожу по Крещатику или Майдану — просто стараюсь проходить и не задерживаться. Да и что я и вы там не видели? Туристам разве что занятно. Это как про свой город — со стороны виднее и интереснее.

   Но потом начался Евромайдан и главная улица страны изменилась. А после боёв милиции и митингующих улицы Крещатик, Институтская, Грушевского, Майдан Независимости и Европейская площадь стали напоминать пожарище. Кто-то писал: «Вот, загадили центр!». Другие: «Крещатик уже не будет таким, как прежде» и радовались фотографиям города до трагических событий в стране. Палаточный городок внушал, что «домайданных» пейзажей увидим не скоро. Но Евромайдан закончился, палаточный городок демонтирован — а это значит, что Крещатик вернётся в прежний вид. Вот я и отправился посмотреть как сейчас выглядит Крещатик без баррикад

Крещатик без баррикад
1. Улица Крещатик. Полгода тому здесь были палатки и баррикады.

   Пока надумал прогуляться по центру погода испортилась. Правда, дождя не было. Однако пейзажи получились депрессивными. В солнечную, ясную погоду картинки будут совершенно другие.
   При написании поста без политоты не обошлось. Сами знаете, местность, о которой пойдёт речь, обязывает.
Читать дальше (+54 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Современная градостроительная политика вызывает много нареканий. Строят что попало где попало. То и дело в новостях сообщается об очередном новострое на месте сквера или детской площадки. И ладно, если бы новые здания вписывались в существующую застройку, были красивыми, а не просто коробками из стекла и бетона. Киев постепенно превращается в «каменные джунгли». Повлиять на это безобразие нельзя, а посмотреть — запросто.

Здания, портящие облик Киева
1. Небоскрёб «Sky towers» возле ЗАГСа на проспекте Победы.

   На истину в последней инстанции не претендую. Данный отчёт — выборка из наиболее скандальных, несуразных зданий, основанная на общественном мнении.

   Вышло намешано: отснять всё не получилось, поэтому часть новостроек попросил товарища отфоткать, кое-что позаимствовал с панорам Google.
Update: Обновил пост.
Читать дальше (+29 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Поездка в Черкассы была запланированной, но отправлялся в путешествие выходного дня без особого желания. Так, просто куда-нибудь съездить, пока отпуск не закончился. Для ПВД (путешествия выходного дня) Черкассы были выбраны не случайно. Это последняя неисследованная область на границе с Киевской (в Житомирской, Черниговской и Винницкой областях уже бывал). Областной центр. И просто большой город.

Если честно, то присмотрел на панорамах пейзажи возле моста через Днепр, микрорайон Сосновку и парк Юбилейный. А ещё ехал ради фотографирования автобусов и маршруток (это чтоб не возникало вопросов: почему в отчёте есть общественный транспорт). Смотреть город не планировал. Но маршрутка завезла в центр, поэтому планы пришлось скорректировать.


1. Основной общественный транспорт, замеченный в Черкассах: маршрутки и б/у "Мерседесы".

На планы повлиял фактор времени. Дорога в Черкассы оказалась утомительной и долгой. Три часа унылые, однообразные поля за окном. Плюс - загрузка на маршрутку. В итоге на осмотр города оставалось 3-3 с половиной часа. Много за это время можно посмотреть? Нет. Так что показываю то, что успел обойти и сфотографировать.
Читать дальше (+69 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущие части:
Мариуполь (часть 1): Исторический центр
Мариуполь (часть 2): Современный центр и унылые околицы

Мариуполь ввёл меня в замешательство. Город оказался настолько необычным и разноплановым, что выделить какие-то основные темы сложно. При этом запросто можно упустить некоторые моменты. К примеру, про сталинские постройки в центре Мариуполя и современные жилые массивы я уже писал в предыдущих отчётах, а вот об дореволюционных домах и частной застройке забыл упомянуть. Тут подвели Викимапия, на которой так как не смог определить к какому типу постройки относятся старинные домики по дороге к заводу "Азовсталь", и то, что часть фоток не смог выделить в конкретную тему. Поскольку большая часть накопившихся фоток по одноэтажной застройке, то данный постинг будем считать прогулкой по частному сектору и городскими зарисовками Мариуполя. Так что прошу простить за безсистемный подход к фотоотчётам по Мариуполю:)


1. Улица Торговая.

Под катом - фотки частного сектора и снимки, которые не вошли в предыдущие фотообзоры по Мариуполю.
Читать дальше (+28 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Когда рассказываю, что ещё ни разу не был на море, все удивляются. Не знаю почему, но считается, что нужно обязательно побывать на море. Помните фразу из фильма "Достучаться до небес"? "На небе только и разговоров, что о море и о закате." У меня каких-то планов посмотреть море не было. Всё-таки, ехать далеко, климат и природа другие, да и что смотреть на море - вода она и есть вода. Плавать всё равно не умею. Может из-за этого на море не тянет. Однако в некоторые приморские города я бы съездил. Например, в какой-то заповедник или в субтропики - Крым, Сочи. А город, в который я ездил в этот уикэнд и начало рабочей недели поехал потому, что устал от работы. Захотелось устать от отдыха. А устать было от чего, но об этом расскажу чуть позже.

Итак, интриговать не буду. Это Мариуполь.


1. Панорама на железнодорожный вокзал "Мариуполь" с Подгорной улицы.

Население города - около 500 тыс. человек, так что город немаленький. Поэтому на поездку выделили два дня. Кратко охарактеризовать Мариуполь можно такими определениями: металлургический, портовой, железнодорожный, большой, морской город. При этом ещё и курортный. Сочетание необычное. Так что и город необычный. И поездочка тоже необычная: впервые увидел металлургические заводы, БелАЗы, не виденные мной ранее модели троллейбусов и трамваев, диковинные ж/д локомотивы, море и морской торговый порт.

Начну с обзора достопримечательностей.
Читать дальше (+47 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios