maxiwell: High Voltage (Default)
"Чоботи резінові на босу ногу вдіну —
І тепер мені нічого не страшно:
Ні болото, ні грибок, навіть стафілококк —
А для мене це дуже важно!"
(ТІК - Еренбі)


Як правило, літо — найцікавіша пора року. Але в моєму випадку літо може бути нудним, як довгі зимові вечори. Сподівання, що хоча б кудись виберусь, не справдилися. Навіть поїздка у Київ виявилась невдалою. Отож і виходить: початок нинішнього літа був нудним. Продовження літа — таке саме.

Продовження нудного літа-2017
1. Колаж із замальовок середини літа-2017.

При тому, що середина літу виявилась нудною і нецікавою, за липень встиг багато чого зробити: знайти і втратити роботу, потрапити під зливу з грозою, перевірити зір, провозитися із VPN на телефоні, ледве не схопити вірусняк на телефоні, записати мікс для дискотеки, з'їздити в Київ, скуштувати незвичні морозива, зламати радіоприймач, здивуватись кімнатним огіркам, стати свідком потужної зливи з грозою. Взагалі, з погодою жах (тому в епіграф взяв саме ці рядки з пісні). Дещо з цього сфотографував. Так що вийде щоденник з фотозвітом. Звичайно, не обійшлося без мобілографії.

Хоча можна було і б і не продовжувати тему нудного літа. Але ж про що тоді писати?

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Не писав нічого нового аж два тижні. Просто нема про що писати - нема грошей щоб кудись поїхати, та й нічого цікавого на кінець весни / початок літа не намічалось. Надодачу — нестабільна погода. І в результаті не хочеться нікуди їхати, і взагалі, не хочеться нічого робити.

Не додає бажання вести блоги і блокування фотохостингу на Яндексі (цього тижня місцевий інтернет-провайдер «розібрався» з усіма забороненими сайтами і їхніми сервісами). Не хочеться змінювати формат блогів. Нє, звичайно, можна писати щоденникові записи — але фотозвіти і читають активніше, і самому більш до вподоби. Та й писати про особисте не хочеться. Навряд чи вам сподобається ниття про безрезультатні пошуки роботи, чи про кашель, від якого ніяк не можу позбутися.

Початок літа-2017
1. Початок літа-2017. На перший погляд, нецікавий, але дещо цікавеньке і нове вдалося побачити: пофоткав бджілок, дійшов до джерела, побачив новинку від ЗАЗу, прогулявся новими нехоженими місцями. Ну і інтернет трохи озадачив. А ще знову повернулися ластівки.

Здається, раніше вже розводив подібні роздуми. Та що поробиш? Нинішнє літо нагадало літо 2015го - тоді теж не було про що писати і в житті не було ніяких позитивних переспектив.

Але я все ж пересилив небажання щось писати і відшукав що вам показати. Це замальовки кінця весни - початку літа 2017. Можливо потім буду себе картати за те що написав нецікавий звіт - але треба щось написати.

В зв'язку з блокуванням фотохостингу Яндекс на території України для адекватного перегляду блогу українськими читачами раджу скористатися «обхідними шляхами» — VPN додатками до браузерів, або Тор браузером.
Також буду вдячний, якщо підкажете, як розібратись у flickr.

Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Можливо ця тема банальна, нецікава і заїжджена — однак, коли нема про що написати фотозвіт, а дуже хочеться; або якщо просто хочеться десь прогулись, а ніде — згадуєш про прогулянки по місцевому лісу. Тим паче, п'ять років тому заклав таку традицію.

  Кожен фотоогляд лісу присвячується певному періоду життя. Так виходить. Перша фотопрогулянка (до речі, перший фотозвіт у блозі) відбувся, коли ще був живий кіт Рижик і коли була депресія через самотність. Друга фотопрогулянка відбулася, коли не стало нашого улюбленця і знов депресняк. І ось, на черзі третя фотопрогулянка. І новий період в житті — нова обстановка, кицька і новий кіт. От тільки цього разу без депресії. Просто поганий настрій. Якщо чесно, задовбали сварки вдома, тож пішов куди-небудь, аби не вдома.

Прогуляночка по лісу-3
1. Щоб не повторюватись, цього разу вибрав нову локацію. Ну, як нову? Тут я вже бував доволі часто. Однак не показував у блозі.
Так що покажу інші куточки боярського лісу. Ну і, звісно, самого міста.

  Тут буде і знайомий район лісу, і ліс посеред міста. І вузькоколійка. І ліс в старій частині міста. І трохи міста.
Читати далі (+44 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Вчора вийшов прогулятись. Думав, трохи потеплішає — і можна не ковзатись по дорозі. Але виявилось, що погода — лайно! Як пишуть синоптики: «замерзання мокрого снігу на землі і ожеледь». Прийшов додому, обтрусився — стільки льоду обсипалося. Фотік і телефон мокрі від конденсованої вологи. Руки замерзли. Тому-то і назва така провокативна.

  А сьогодні інша крайність. Обіцяли ожеледицю і -2˚С, а походу відлига і калюжі. Ну, зате не слизько.

Погода — лайно!
1. Вчора — ожеледиця і намерзання мокрого снігу. Сьогодні — калюжі.

  Та я все одно трохи прогулявся трохи по місту і дещо нафоткав.
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
 Цього року в місті відбулося багато змін. Наздоганяємо Вишневе. Тепер і в Боярці тротуари вкладають плиткою. А ще встановили два світлофорні об'єкти і замінили звичайні лампи вуличного освітлення на світлодіодні. З Бояркою 2014-2015 років не порівняти. І це не все.

Зміни у Боярці
Продовжується забудова таунхаусами. На перехресті Білогородської і Сєдова, на місці приватного будинку, з'явився таунхаус. Побудували швидко.
Інші зміни у місті... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  До 2000х у Боярці було тільки три світлофори (це якщо не рахувати «нерегульований» світлофор у старій частині міста). Вони були встановлені давно і розташовані в новій частині Боярки. Але автомобільний трафік зростає, місто потроху збільшується — і тому виникла потреба в установці нових світлофорних комплексів. Так, в 2000х влаштували світлофор на перехресті центральної вулиці — Білогородської, з вулицею Гоголя. На тому перехресті був інтенсивний трафік, по обидвом вулицям проходять декілька маршрутів маршрутних таксі, а ще діти ходять до школи. Пізніше, в 2008му році, з'явився світлофор на перехресті вулиць Магістральної (дорога на Київ) і В.Маяковського. Там теж було пожвавлене перехрестя, а ще часто траплялися аварії. Тому станом на 2016 рік у місті було вже п'ять світлофорів. Хоча була потреба у ще одному світлофорі на перехресті Білогородської і вулиці 40-річчя Жовтня. І ось, влітку цього року пішли розмови про встановлення нових світлофорів. Причому не одного, а двох світлофорних комплексів. Окрім зазначеного вище, перехрестя, планувалося встановити регулювання в старій частині Боярки.

Нові світлофори в Боярці
1. З грудня 2016 в Боярці з'явилися два нових світлофорних комплекса: на перехресті вулиць Білогородської і Соборності (екс 40-річчя Жовтня) і вулиць Шевченка і Тарасівської.

  Конкретні наміри були оприлюднені в місцевій пресі восени. А вже в перших числах листопада почали встановлювати нові світлофорні комплекси. Як завжди, розпочалося все несподівано. Але я встиг засняти для історії цей процес. Можливо, для більшості читачів, встановлення нових світлофорів нецікаве, але для Боярки це важлива подія. Та й мені було цікаво поспостерігати за встановленням світлофорів, бо зазвичай такі події проходять у «фоновому режимі» і зміни в обстановці бачиш лише тоді, коли все зроблено. Тож я думав, що прогавлю встановлення світлофорів. Але процес розтягнувся на місяць.

  Давайте подивимось як встановлюють світлофори.
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Заброшки є майже в кожному місті. І Боярка — не виключення. Але серед місцевих об'єктів якось не знаходилося нічого цікавого і доступного. Лише цього літа наважився відкрити для себе і читачів блогу закинутий кінотеатр сільгосп технікуму. І вважав що більше нічого такого в окрузі нема. Та поки шукав абандони у Києві, чи по сусідніх областях, не здогадувався що в рідному місті є ще один закинутий об'єкт. Причому юзабельний. Повз нього я проходив частенько, але навіть подумати не міг, що він вже давно недіючий. А дізнався про нього випадково, з місцевої преси.

  Вилазка неспішно ростягнулася аж на декілька тижнів (з багатьох причин). Тому не дивуйтеся що на фотографіях місцевість виглядає по-різному. За два тижні, завдяки дощам і приморозкам, пейзаж суттєво змінився. Але зафоткати осінні барви таки встиг.

Закинута база водоканалу в Боярці
1. Інтригуюча картинка для привертання уваги: ворота і КПП бази Водоканалу.

  Територія бази водоканалу невелика за розмірами, але складається з двох адмінистративних будинків, трьох господарських сараїв, гаражів. Поруч ще є закинута пилорама, яка, ймовірно, колись була у складі бази. Раніше тут знаходилося Будівельно-монтажне управління, потім Державне підприємство управління капітального будівництва Києво-Святошинського району. Після того, територія була передана комунальному підприємству «Боярка-Водоканал». Але далі водоканал переїхав на іншу територію, а цю закинули. Нині територія майже повністю закинута: лише частину однієї будівлі займає магазин.

  Заброшка доступна і відносно «безпаливна». Під час полазок охорони не виявив (лише пізніше дізнався, що сторож є). Однак на частині об'єкту була помічена активність, а при просуванні вглиб території починали гавкати собаки. Тому подивився тільки те, до чого вистачило сміливості пробратися. Тим паче, базу водоканалу облазив сам — постояти на шухері було нікому.

  Стан об'єкту - дестрой і трешак. Всі приміщення порожні. Зате краєвиди тліну і закинутості просто шикарні. Давайте ж подивимось.
Читати далі (+39 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Знаю, в погоді бувають перекоси: гроза в жовтні, град з грозою у квітні, сніг в кінці березня. Але такого, щоб 26 жовтня випадав перший сніг — не пригадую. Чи не ранувато для зими? Дехто ще не встиг насолодитися осінніми краєвидами.

  Вчора ввечері повалив мокрий сніг (або сніг з дощем). Синоптики цього разу не помилились, як не дивно. Думав, що сніг не буде триматися, але до ранку встояв. І зараз видно, що сніг не розтанув остаточно, хоча шар снігового покриву тонкий. І це при плюсовій температурі.

Сніг у жовтні
Перший сніг зимового сезону 2016/2017 в Боярці.

P.S.: Зараз за вікном туман. А у вас яка погода?
maxiwell: High Voltage (Default)
«— А что, "Динамо" бежит?
— Все бегут!»
(© Художній фільм "Джентельмени вдачі")

  Можете позловтішатися — плани на свято були грандіозні, однак знайшлися причини щоб не поїхати у Київ. Та на щастя, різноманітні масові заходи регулярно проводяться і у рідному місті. Так, на День козацтва і української армії в Боярці проводився легкоатлетичний забіг під назвою «Козацькому роду нема переводу». А оскільки я ще жодного разу не бачив забіги, то вирішив поглянути на цю спортивну акцію.

Забіг у Боярці
1. Найменші учасники змагань на старті.

  Змагання відбувались у різних вікових групах: загальний забіг на 3 кілометри, серед найменших дітей забіг на 60 метрів, дистанції в 400 і 800 метрів. Я ж подивився лише початок змагань. Бо при 0˚ довго не поспостерігаєш. На мою думку, не найкраща ідея — влаштовувати змагання по такій холоднечі. Хоча спортивні змагання — це корисно і круто.
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Як тільки намітиш собі плани фотозвітів — то вони неодмінно порушаться. То через нестачу фінансів. То через зайнятість друзів. То через погану погоду. А писати про щось і хочеться, і потрібно. Бо рейтинг скочується вниз. І тоді, в такій ситуації, виручають місцеві масові заходи, які регулярно проводяться в моєму місті. Звичайно, вони не такі масштабні, гламурні і цікаві, як столичні. Однак не потрібно нікуди їхати.

Зазвичай, перелік святкувань звичний — Новий рік, День Перемоги, Івана Купала, День Незалежності, День міста. Але цього разу міська влада здивувала грандіозним (як анонсували) заходом — 27 і 28 серпня 2016го відбувся перший фестиваль народної творчості «Родина». Цей захід присвятили 25й річниці Незалежності України. Ну а основним заходом фестивалю був огляд народної творчості — виступи фольклорних колективів Києво-Святошинського району і Києва. Хоча були й інші локації — мала сцена, нічний театр, виставка творчості громад Києво-Святошинського району, ярмарка (по-простому, базар), мотузковий парк, канатна дорога та інше. Ведучими фестивалю мали були Ольга Сумська і її чоловік, Віталій Борисюк. А от інших знаменитостей не намічалося.

Фестиваль народної творчості Родина у Боярці
1. Місцем проведення фестивалю став стадіон «Зеніт» у парку ім. Т. Шевченко. На основній сцені виступали фольклорні колективи з Київщини та столиці.

Різноманіття всіляких локацій і виступи самодіяльності мене не зацікавили. Нічого особливого від чергового масового заходу не очікував. Та й відкриття фестивалю благополучно проґавив. Однак по дорозі до Києва вирішив заглянути. Спочатку фестиваль не зацікавив зовсім. Але повертаючись додому захотів подивитись що там і до чого. Виявилось, що не такий вже й нудний захід. Прийшов подивитись на святкування і на другий день. Хоча Сумської так і не побачив. А ще було дуже спекотно — +30˚ за бортом.
Читати далі (+45 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Як тільки скінчився сезон дощів і настали спекотні сонячні деньки захотілося десь прогулятись. Якихось особливих планів не було. Та й у Києві нічого цікавого не намічалось. І з грошима, як завжди, напряжно щоб їхати кудись без певної мети. Так що про фотопрогулянку мова не йшла. Було бажання просто пройтися. Тому вирішив прогулятися своїм містом і нарешті таки дофоткати селище Сільгосптехнікуму (бо виявилося, що деякі цікавинки прогавив. Місцина й справді колоритна). Думаю: пофотографую мікрорайон, може ще маршрутки — та й поїду додому. З маршрутками нічого не вийшло — трасу якраз ремонтували. А от мікрорайончик знатно облазив уздовж і впоперек. А поки кружляв селищем, декілька разів проходив повз закинуту столову або кінотеатр.

  Про історію цієї заброшки мені нічого невідомо. Навіть достеменно невідомо про призначення будівлі. Я вважав цей дім кінотеатром, але підказали що це столова. Ну, нехай буде столова. Єдине, що відомо, — будівля відноситься до технікуму. І, судячи з напису на стіні, збудована у 198? році.

Закинутий кінотеатр Боярського сільгосптехнікуму
1. Закинута чи то столова, чи то кінотеатр у селищі Сільгосптехнікум. Вигляд станом на весну 2014р..

  Я знаю цей абандон ще з кінця 1990х (нажаль, не пам'ятаю в якому стані вона була на той час). А в 2013 році пройшов біля заброшки пішки. Тоді я вже цікавився сталкерством (і тоді ще не був перебірливим), однак лізти не наважився — на сходах сиділи птушники, а при них лізти посоромився. Наступного року дочекався — сміттєві баки прибрали, а будинок загородили. Одразу подумав, що будуть робити реконструкцію (от наївний!). Навіть подумав, що могли виставити охорону (хоча, для сторожа зробили б окремі апартаменти). Палитися на понурому помийнику (в 2014му я вже був більш перебірливий у закинутих об'єктах) не хотілось. А через декілька місяців діру в паркані заколотили. Вчергове звернув увагу на цей абандон в цьому році. Перебірливість нікуди не ділася. Але коли чотири місяці не було сталків і нові вилазки не планувались, то згоден полазити будь-де. Хоча лазити по смітникам не дуже цікаво і неприємно. Зате, закинута будівля — не недобуд. Як мінімум, можуть бути облицьовані стіни і двері. А якщо пощастить — вцілілі комунікації. Потім — нікуди не треба їхати (під'їхати міською маршруткою не рахується). Економія! Відсутність охорони — теж вагомий аргумент. Четвертий фактор — місце нерозкручене. Та й просто цікавість взяла гору. Так що, незважаючи на відсутність ліхтарика, поліз досліджувати заброшку.

  Оскільки при першій вилазці не знайшов вхід на другий поверх і був без ліхтарика, то довелося повертатись щоб долазити і дофоткати. От така заплутана історія сталку.

  Звичайно, думав що столова / кінотеатр виявиться повним тліном і помийкою — нудним роздестроєним смітником. Та ще й сам будинок невеликий за розмірами. Думав що і фоткати буде нічого. Та на перевірку заброшка виявилась цікавішою, ніж очікував. Цілком годний абандон.
Читати далі (+54 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Чергове оновлення постів і цікавий пост про Боярку

Поки нема про шо писати вирішив зробити чергове оновлення постів. Іноді буває: не відфотографуєш все, що треба і тоді доводиться працювати над помилками і недоробками.

Посёлок Сельхозтехникум или Боярка-2 — з 26 фото вийшов звіт на 47 фото.
Здания, портящие облик Киева — додав фото, деякі старі фото видалив.

 А ще пропоную вашій увазі ціквий репост фотозвіту про Боярку. Ще з цілими пам'ятниками і більш організованим постом, ніж у мене.

Оригинал взят у [livejournal.com profile] nin_gen в Боярка
Боярка – одне з міст на літеру Б, яких так багато біля Києва, як-от Бровари, Бориспіль чи Буча. Та й до XX ст. складався з двох сіл на Б: Будаївки і Боярки. Після прокладення у 1870-х р. залізничної гілки Київ-Фастів, біля Будаївки збудували станцію "Боярка", через що Будаївку почали називати Боярка-Будаївка, а щоб не плутати її з селом Боярка, останню перейменували на Тарасівку. На схід від залізниці почало активно рости дачне селище, залишки якого деінде зберігались і досі. У 1921 році біля Боярки було збудовано вузькоколійку, по якій доставлялись дрова до Києва, який потерпав від нестачі палива. Ці події описав розпіарений радянською пропагандою письменник Микола Островський у своїй повісті "Як гартувалась сталь", тому у Боярці можна часто зустріти і ім’я Островського, і пам’ятники, пов’язані з будівництвом вузькоколійки.



Доїхати до Боярки зараз дуже просто від багатьох станцій київського метро йдуть маршрутки. Найбільш активно ходять від станції "Академмістечко" через Софіївську Борщагівку і Білогородку. Також можна доїхати і електричкою від Центрального залізничного вокзалу, але я віддаю перевагу їхати маршруткою.
Read more... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Якщо наприкінці минулого року змінилася домашня обстановка і звичний уклад життя, то тепер настала черга змін у оточенні і в оточуючій місцині. Про оточення писати не буду. А от про зміни у Боярці напишу. Тим паче, що у місті останнім часом відбулися кардинальні зміни. В усякому разі, місто стало виглядати інакше.

Таунхаус Боярка
По-перше, в місті активізувалось будівництво таунхаусів. На вул. Гоголя наприкінці минулого року на місці приватного будинку побудували таунхаус.
Будівництво було помічене ще влітку 2015го, але в готовому вигляді стало десь у грудні.
Іще зміни... )
maxiwell: High Voltage (фирменный знак)
  Сьогодні зранку став свідком пожежі. Горів будинок в приватному секторі.
Це просто жах. Шифер тріщав так, що через закриті вікна було чутно. Будинок вигорів повністю.

Пожежа в Боярці

Навіть і не думав, що такі речі можуть відбуватись поруч.
maxiwell: High Voltage (Default)
   Здавалось би, про Боярку написав стільки, що писати вже нема про що. Але лишалась ще одна «біла пляма» — парк ім. Тараса Шевченка. Я й сам про нього майже забув — бо не ходив там, мабуть, років 12-15. Однак цього року у місті відбулося багато змін: зробили стелу з назвою міста, облаштували зупинку, побудували таунхауси, реконструювали тротуар на Молодіжній, організовали новий маршрут маршруток, переасфальтували давнішні дороги з ямами. А ще — зробили нову алею у парку ім. Шевченка. Непоганий привід написати про парк і прогулятись. Тим паче, що давно там не був. Отож, після чергових виборів, 25-го жовтня, пройшовся парковими доріжками і подивився на нову алею/вхід до парку.

Парк ім. Т.Шевченко в Боярці
1. Стара «центральна» алея (з боку вул. Б.Хмельницького). Яскраве осіннє листя кленів прикрашає похмурий пейзаж необлаштованого парку.

  Сам парк нічим не примітний і захаращений. Сам по собі складає гнітюче враження. Особливо в осінню пору. І надодачу з поганою славою. Кажуть, що там грабували і навіть орудували маньяки (нічого дивного, бо парк майже не освітлювався). Тому багато містян (і я в тому числі) старалися обходити парк десятою дорогою. Передусім у темну пору доби. Але з ним пов'язано багато спогадів: дитинство, перші студентські роки. І уроки там проводили, і прогулювали уроки там же. І в дитячу поліклініку, на базар і на електричку — шлях пролягав через цей парк. Потім, через небезпеку та відсутность необхідності ходити в дитячу поліклініку, на базар і залізничну платформу про парк забув. Однак перед виборами одна політична партія (називати, чи ні? Ну добре, це — заслуга партії «Нові обличчя») зробила нову вхідну алею до парку і поставила дитячий майданчик. Можливо, подія не глобальна, але в місцевому масштабі досить визначна. Та й мені було цікаво поринути у давні спогади.

   Між іншим, це 200й фотозвіт. Може й невипадково, що перший і ювілейний фотозвіти присвячені Боярці. Я не підтасовував — крайні звіти публікував в хронологічному порядку і так вийшло, що 200й випуск випав на Боярку.
   А ще уважні читачі помітять, що фотки «широкоформатні» не 1200х850 пікселів, а 1200х800. А от це — випадковість. Хоча, це зіграло на руку, бо фотки вийшли важкими — до півмегабайту. А може такий формат зручніший, ніж звичний 1200х850 пікс.?
Читати далі (+40 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Осенью закаты особенно красивы и зловещи. Облака в закатных лучах солнца играют красно-оранжевыми красками. Смотрится эффектно. Хотя немного не по себе становится. Кажется, словно это фантастические спецэффекты.
  В прошлом году насобирал фотки закатов, рассветов, радуг и неба, луны, что даже целый обзор сварганил. А сейчас — просто пару свежих фото. На полноценный фотоотчёт снимков мало, поэтому рубрика "ПРОСТОФОТО".

  И что интересно — нет двух одинаковых кадров, похожих на прошлогоднюю подборку (что ещё раз подтверждает, что каждое мгновение жизни — неповторно).

Захід сонця
Даже привычный пейзаж благодаря осеннему закату выглядит непривычно.
Ещё... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Боярка потроху змінюється. І це стосується не лише скандальної реконструкції вул. Лінійна з висадкою кленів. У місті проходять і інші реконструкції. Привід про них розповісти — нещодавне відзначення Дня міста.

Боярка 2015
Стела «Боярка» з'явилася нещодавно. Не впевнений, що довго простоїть, знаючи наш народ:) Та й така штука більш потрібна на в'їздах у місто (замість зруйнованих), ніж у центрі.
Дивитися ще... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Як кінопродюсери полюбляють сиквели, так і деякі блогери інколи повертаються до минулих тем. Ось і я вирішив повернутись до першого свого фотозвіту — прогулянки по лісу. Все-таки прогулювався весною, а зараз осінь. Та й було це три роки тому. Тоді прогулювався зі знайомим. А зараз — сам. Так що різниця є. Після пропажі кота треба було розвіятись. Тим паче, давно не прогулювався лісом. Як казав один знайомий: «Коли сумно — прогулюєшся лісом». Там і покричати можна, і матюкнутись без сторонніх вух. А заодно — побути на самоті. Не скажу, що мені ліс подобається (особливо в нинішньому стані), але взагалі до лісів ставлюся прихильно.

Прогулочка по лесу-2
1. Хоча восени ліс виглядає трохи сумно.
Ну, печаль х печаль = 0.

  Початок маршруту прийшовся на ті місця, де лазив 3 роки тому. Але цього разу не планував подивитись на залишки вузькоколійки. Просто було бажання пройтись де-небудь. Щоб відволіктись від думок про кота. Ну і щоб прогулятися Бояркою — бо цього року жили на два доми, а це психологічно теж важкувато.
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Замість «диму сигарет з ментолом» — дим з пожеж лісів і торфовищ. Вчора зранку Київ і Київщину накрило густим димом від горіння торфовищ, який ні з чим не переплутаєш.
Взагалі, торфовища навколо Києва горять щороку, але такого ще не бачив. Кажуть, що одночасно горіло 8 місць у Бородянському, Ірпінському та Вишгородському районах. Найгірше прийшлось жителям столичної Оболоні — перевищення SO2 було аж у 8 раз більшим за норму.

 До опівдня дим розвіявся, але все одно у повітрі стояв запах гарі.

Київщина в диму
Через дим зранку видимість була низькою.

Ще декілька фото... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   В Україні багато колоритних народних свят. Наприклад, Івана Купала, який нещодавно відзначали. Це свято походить ще з язичницьких часів і символізує очищення за допомогою води і вогню. Саме з 6го на 7го липня за давніми повір'ями шукають міфічну квітку папороті, перестрибують через вогнище. Подивитись на народне дійство можна в різних місцях. Але в парку «Київська Русь» дорого і далеко їхати. В Музеї народної архітектури та побуту був вже чотири рази, тому нецікаво. А от на святкування у своєму місті ще не бував. Який-не який привід подивитися на місто з іншого ракурсу і просто прогулятись.

Івана Купала в Боярці
1. Думав, що буде нудно. Але театралізований виступ сподобався. Коламбія Пікчерз відпочиває. Спецефекти рулять!

  На щось більше, ніж просто «подивитись і прогулятись» — святкування Івана Купала відбувалось ввечері ( а це значить, що фоткати буде складно); місце проведення зовсім маленьке за площею і непристосоване для масових заходів; ну і масштаб святкування очікувався відповідний («це вам не Київ»). Тож очікував, що буде нудно. При такому розкладі про фотозвіт не йшло й мови.
  Справді, було трохи нуднувато — шащлики-напої, виступ самодіяльності, танці під «фанєру». Але приємно здивували спецефектами театралізованою виставою.
Читати далі (+36 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 06:55 am
Powered by Dreamwidth Studios