maxiwell: High Voltage (Default)
Як правило, я не роблю повторні фотозвіти про одні й ті самі місця і події. Не хочеться повторюватись. Та й вам навряд чи буде цікаво читати про одне й теж. Але іноді досліджена місцевість чи захід видозмінюються — і тоді можна зробити повторний огляд. Так сталося і з Київським велотреком.

Не буду переповідати історію велотреку. Про неї я писав у звіті про закинутий велотрек. Зазначу лише, що з 1998 року ця споруда отримала статус пам'ятки архітектури. Та в 2007му її позбавили охоронного статусу. А в 2009му, заради будівництва чергового хмарочосу, взагалі знесли частину трекового полотна. В 2014му громада звернулася до мера міста, Віталія Кличка, з пропозицією відновити велотрек. Ініціатива була пітримана і розпочалася неспішна реконструкція. В листопаді 2014го на велотрек звернули увагу столичні ЗМІ — так я і дізнався про це місце. І вже у грудні того ж року, разом із знайомою сталкершою, сходив подивитися на незвичну спортивну споруду. Закинутий велотрек мене вразив і сподобався.

Ну а потім його врешті-решт відремонтували. І 21 травня цього року відбулося урочисте відкриття велотреку. Нажаль, не зміг побувати на святкових заходах. Тому вирішив подивитися на відреставрований велотрек у буденній обстановці.

P1190915_
1. Велотрек вже не порівняти зі станом наприкінці 2014 року.

Як ви зрозуміли, мені було цікаво порівняти закинутий і відремонтований велотрек. Тим паче, що закинуті об'єкти рідко відновлюють. Особливо зі збереженням першопочаткового призначення. Так що це перша з відвіданих заброшок, яку відновили.

А ще звіт про велотрек став першим україномовним оглядом в моєму блозі. І 5 років тому розпочався новий період блогерства. Саме з 12 червня 2012 року ведуть відлік записи в блогах на ЖЖ і Дрімі. А також це перший пост зі знімками, розміщеними на новому фотохостингу.

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Третя, заключна, частина огляду абандонів «Експоцентру України». В першій частині був огляд закинутого макету вугільної шахти, тролейбусної диспетчерської і залишків від монорейки. В другій частині була полазка по напівзруйнованому закинутому кафе «Літо» і недобудованому павільону «Транспорт». В цій частині піде розмова про водонапірну башту, кіоски, торговий павільон, павільон №16, павільон №22, ресторан «Островок» і незрозумілу башту. За одну прогулянку не вдалося все сфотографувати — після того як вирішив розтягнути фотозвіт до трьох частин, довелося додатково приїжджати і дофотографовувати. Так що не дивуйтесь, якщо знімки будуть різної якості і за різної погоди.

Заброшки Експоцентру України (частина 3): Ресторан Островок та інші абандони
1. Ресторан «Островок» — головний абандон цієї частини, в який був залаз. Ну і, до кучі, водонапірна башта, яка вдостоїлася на багато знімків, але яку сам не відважився засталкерити.

До третьої частини натхнення писати багато літер вичерпалось. Інформації по будівлям мало. Так що переобтяжувати текстом не буду. Тим паче, що в цій частині знімків буде більше, ніж в попередніх.
Лише зазначу, що досліджувати ці заброшки довелося самому. Ну, нічо! Мені не звикати.
Читати далі (+59 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Якщо довго сидіти вдома, то рано чи пізно захочеться кудись дременути. Тому, коли [livejournal.com profile] samogonnoeozero запропонувала вилазку по Броварським абандонам, погодився одразу. Справа в тому, що минулі рази я приїздив у Бровари заради маршруток і огляду міста, а от до заброшок не дістався. А у місті є баянний закинутий недобудований цех заводу алюмінієвих конструкцій. Який хоч і нудний, проте відносно безпалєвний і чималенького розміру. До того ж, окрім баянного недобудованого цеху намічався новий об'єкт і можна було зекономити на маршрутці. І надодачу потрібні були нові білетики на комунальний громадський транспорт для колекції. Одначе не все так сталося, як гадалося.

   Як завжди, перед поїздкою вдома зіпсували настрій. Трохи горло розболілось, тому батьки вмовили вдягнувся тепліше. Вплугенився в високі чоботи (бо очікував, що обєкт — знатна помийка і хто зна, що там може бути під ногами). Мати ще шапку пропонувала. Добре, що не взяв, бо й так впарився. Поки доїхав до Броварів встиг перегрітися. Якось не розрахував, що на вулиці буде «майже весна» і +15°. Друга «радість» — приміські маршрутки. За підвроку вартість проїзду виросла на 1 гривню (причому тепер неважливо — до околиці Києва їдеш, чи до кінцевої. Ціна однакова). Причому маршрутки як черепахи, ледве плентались. Потім довелося трохи пішки пройтися. Дивом встиг на шаровозку перед відправленням. Захекався, зате хоч трохи зекономив на проїзді. Потім пішкобусом у Броварах — з центру до промзони. Тому коли дістався до цієї недобудови, був стомлений. Та й нічого особливого від недобудови не очікував — після закинутих об'єктів на недобудови (тим паче, баянні) дивишся зверхньо. Сподівався, що абандон виявиться звичайною помийкою. Можливо тому заброшка мне не вразила. Єдине бажання — відфоткати все пошвидше і додому.

   Нафоткав мало. Спочатку через те, що заброшка виявилась нецікавою (як написав вище, після відвідання закинутих об'єктів інтерес до недобудов згас. А може просто зажрався?!). Хоча на недобудованому заводі побував вперше, під час прогулянки не залишало відчуття, що схожі пейзажі я вже десь бачив. Тому складно було вибрати цікаві кадри для зйомки.
Ну а потім не знімав, щоб не шуміти затвором фотокамери, бо почули охоронця. До того ж, частина фоток виявилась невдалою. Було важко знімати.

  Лише готуюючи пост до публікації і редагуючи фотки зрозумів, що об'єкт не такий вже поганий і нудний. Просто я був не в настрої.

Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій
1. Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.

  Про історію місця відомого небагато. В 1979 році збудували першу чергу Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій. В 1999му завод став комунальною власністю Київської міської адміністрації і назву змінили на «Київскький завод алюмінієвих будівельних конструкцій». В середині 1980х підприємство нарощувало оберти і тому було вирішено розширювати виробничі цехи. За межею території заводу почали будувати новий цех, але так і не ввели його в експлуатацію. Ймовірно, у 90-ті будівництво закинули.
  В наші дні цех — улюблене місце змагань страйкболістів. Для ігор вони завчасно домовляються з охороною, яка хоч і незначна, але все-таки є.

  Дивно, що в інтернеті не знайшов звітів з цього об'єкту. Мабуть, недобудови не дуже цікавлять сталкерів:) Або сталкери недолюблюють страйболістів:)
Читати далі (+54 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
После вылазок по недостроенным учереждениям захотелось посмотреть на заброшенные заводы. Для меня это новое, неизведанное направление абандонов - хоть заброшенные ("Радикал") и полуживые ("Реле и автоматики") заводы посещал по работе. И вот, случай предоставился неожиданно. После напряжённой рабочей недели  было необходимо где-нибудь прогуляться и [livejournal.com profile] samogonnoeozero согласилась составить компанию. Решили поехать на кирпичный завод в Ирпене. Честно - даже не догадывался, что там есть заброшенное предприятие. Поэтому для интриги специально не искал этот объект на Викимапии. Лишь в канун заброски наткнулся на данный заводик.

Бучанский кирпичный завод (полузаброшенный)
1. Цех "Завод №1". Красивый пейзаж:)

Прикол кирпичного завода в том, что он не полностью заброшен. Пустующей и раздестроенной выглядит примерно 70% построек. На остальной части слышно копошение и работа техники. А со стороны дороги завод выглядит обжитым. Ну и территория завода не ограничивается цехами, ангарами и различными постройками. Но думаю, затопленные карьеры и горы глины с песком вас не заинтересуют. Поэтому в сегодняшнем отчёте - только заброшенные цеха. Впрочем, даже по заброшенным цехам можно лазить и лазить.
Читать дальше (+61 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущие части:
Музей народной архитектуры и быта Украины (часть 1): хатынки Надднепрянщины, Подолья и Полесья
Музей народной архитектуры и быта Украины (часть 2): Карпаты и Закарпатье

Основные и наиболее популярные экспозиции показал. Теперь настал черёд дальних и нехоженных уголков, а также кадров, не вошедших в первые части фотопутешествия. Ведь музей народной архитектуры и быта - это не только украинские хатынки и предметы быта с сувенирами, но ещё и замечательные пейзажи.


1. Хата-мазанка и мальвы - своеобразный шаблон украинского села XVII-XIX в. (Фото сделано "цифромыльницей". Отлично получилось.)

А ещё, конец лета - время дозревания фруктов и овощей. На фоне старинной сельской архитектуры обыденные растения смотрятся органично.
Читать дальше (+55 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 06:53 am
Powered by Dreamwidth Studios