maxiwell: High Voltage (Default)
  З кожною вилазкою на київські заброшки все більше переконуюсь, що марно шукати в столиці цікаві і доступні абандони. Так, начебто, закинуті будівлі і підприємства є. А полазити ніде. Та найбільш розчаровуєшся, коли не складається запланована вилазка. Найсвіжіший приклад: поїздка на один «баян» — закинутий кінотеатр «Маяк». В 2014му думали залізти. Але тоді чомусь відклали. В цей же раз всі входи-вікна виявились перекритими. Що робити — поїхали в інше місце. Теж в кінотеатр. Та тільки й там нас очікував облом. А я так розраховував продовжити тему абандонів... Ну і нехай.

Фейлова прогулянка або Галерна затока
1. Замість заброшок просто побродили по чигирям. Зате знайшли цікавинки і пройшлися по водоймі.

  Щоб прогулянка не була даремною, з [livejournal.com profile] samogonnoeozero пройшлися по Галерній затоці. Так, саме пройшлися по замерзлій водоймі. Для мене це були нові враження, бо по такій величезній замерзлій водоймі (та ще й під час відлиги) не прогулювався. На щастя, лід нас витримав.
А ще, по дорозі на заброшку, пройшовся новим мікрорайоном, побачив раритетний автобус ЛіАЗ. І в якості бонуса пробрався всередину ЛЕП.
Читати далі (+48 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Сталкерський сезон цього року відкрив вилазкою на Опіковий центр на Троєщині. Це величезний недобудований медичний комплекс на околиці Києва, і один із найвідоміших столичних закинутих об'єктів. Тому давно були наміри його відвідати. От тільки недобуд гарно охороняється. Навіть більше — значна частина території використовується під офіси і виробництва. Також на території розміщені склади. Так що ризик «приймалова» досить високий. Ще один, не менш важливий, аспект — транспортація. Бо на абандон треба пертися через все місто з декількома пересадками. Це і довго, і дорого. Та й знайомі сталкери не виявляли особливого бажання туди злазити. Але несподіванно [livejournal.com profile] samogonnoeozero запропонувала з'їздити на Опіковий центр. Якраз і обставини гарно склалися — останній день зниженої вартості проїзду в приміських маршрутках; запровадження подовжених тролейбусних маршрутів; бажання полазити по заброшкам; і свято, на випадок відмазки. Тим паче, на недобудах давно не був.

Звичайно, лазити взимку по заброшкам некомфортно. Докучали снігові замети, вітер і холод. Ще й тротуари на масиві вкриті льодом. Однак відмовлятися було пізно. А потім додалися складності місцевості — довелося з'їзжати з гірки на сраці, карабкатися на пагорби і пробиратися крізь колючі кущі.

Якщо чесно, толком все облазити не вийшло. Здається, вилазка вдалася цікавішою, ніж сама заброшка. Зате пригоди які!

Недобудований Опіковий центр на Троєщині
1. Один із корпусів Опікового центру.

Будівництво республіканської лікарні розпочали в 1987 році. Приводом для створення медичного комплексу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Планувалося, що крім опікового відділення, в лікарні буде і радіологічне. Це мав бути найбільший радіаційний реабілітаційний центр у всьому СРСР, площею 2га і розрахованим на 1200 місць. З повністю автономною інфраструктурою. Однак з перебудовою і розпадом Радянського Союзу, кошти скінчились і будівництво зупинили. В 1990х замість опікового центру збиралися зробити інфекційну лікарню. В 2004му Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження про добудову лікарні, зробивши її закладом широкого медичного профілю. В «Київраді» розраховували ввести в експлуатацію в 2006 році. Та справа не зрушила з місця. Лише на території побудували ангари для складів. Ну а прилегла територія потроху забудовується: з двох боків до недобуду з 2008 року примикає котеджне містечко суддів. Поле перед лікарнею також обростає маєтками.

Як писав вище, територія недобудованої лікарні частково використовується арендаторами. І зрідка музиканти (як наприклад, «Brutto») знімають відеокліпи. Добудовувати Опіковий центр не будуть. Ймовірно, комплекс знесуть. Але поки він стоїть і вабить поціновувачів закинутих краєвидів.
Читати далі (+61 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Вчора вийшов прогулятись. Думав, трохи потеплішає — і можна не ковзатись по дорозі. Але виявилось, що погода — лайно! Як пишуть синоптики: «замерзання мокрого снігу на землі і ожеледь». Прийшов додому, обтрусився — стільки льоду обсипалося. Фотік і телефон мокрі від конденсованої вологи. Руки замерзли. Тому-то і назва така провокативна.

  А сьогодні інша крайність. Обіцяли ожеледицю і -2˚С, а походу відлига і калюжі. Ну, зате не слизько.

Погода — лайно!
1. Вчора — ожеледиця і намерзання мокрого снігу. Сьогодні — калюжі.

  Та я все одно трохи прогулявся трохи по місту і дещо нафоткав.
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В останніх числах грудня, наприкінці минулого року, вирішив закрити сезон сталків-2016 вилазкою на один із найвідоміших столичних абандонів — завод «Ремдизель». Хотів подивитися на баянистий завод, доки його остаточно не знесли. Раніше довго роздумував щодо доцільності вилазки на цей об'єкт. Та після перегляду одного відео-сталку по заводу, переконався, що навіть залишки підприємства вражають. І хоча збереженість заброшки з часом погіршувалась, сподівався застати завод не в стані руїн. Хоча передчуття були не найкращі, бо перед вилазкою не вдалося знайти актуальну інформацію стосовно стану заводу.

На прогулянку відправився із [livejournal.com profile] samogonnoeozero. Як виявилось, вона теж ще не була на Ремдизелі.

Залишки заводу Ремдизель
1. Один із цехів у стадії демонтажу. Адміністративний корпус ми не застали.

«Ремдизель» почали розбирати давно. Коли завод працював, він займався ремонтом корабельних компресорів і дизельних двигунів військових кораблів. Підприємство належало до військово-оборонного комплексу. Але після розпаду СРСР завод почав занепадати. В 2003му, з початком будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу (про нього я вже писав в далекому 2013 році), завод потрапив під загрозу знесення. З літа 2008го почали зносити корпуси, які заважали будівництву. А в 2011му «Ремдизель» визнали банкротом. Планувалося, що на території заводу, яка не буде зайнятою мостом і розв'язками, до 2012 року збудують новий торгово-офісний центр. Однак до того часу його будівництво так і не розпочалось. Та й нині про новий бізнес центр нічого не чутно.

А далі, як знаєте, у кожної заброшки є період напіврозпаду. Ще донедавна на заводі був адміністративний корпус, декілька цехів і бомбосховище. Причому в непоганому стані. Однак з середини 2014го почався демонтаж обладнання. А з 2015го з'явилась охорона. На момент нашої вилазки (грудень 2016), адміністративно-побутовий корпус був знесений. Як здогадуєтесь, ми запізнилися зі сталком — застали активну фазу демонтажу. Нажаль, в середину будівель не пробралися. Зате находилися по території.

Побачене не порадувало. Від заводу з непоганим збереженням залишись лише напіврозібрані будівлі і руїни. Можна сказати, застав знос заброшки. Але для статистики нехай буде.
Читати далі (+44 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
За складеною традицією, щороку перший фотозвіт нового року присвячений закинутим місцям. І так само, за традицією, це об'єкт, відвіданий наприкінці минулого року. Хоча при всьому вищезазначеному це не зовсім заброшка у звичному розумінні. Фактично це Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» на території колишнього Автобусного парку №3. Тобто, музейно-ремонтний майданчик Музею громадського транспорту. Хоча, назвати його можна по-різному. Виглядає це все як діючі і списані автобуси, тролейбуси на території недіючого автобусного парку. Враження від побаченого теж суперечливі, як і саме місце. Але оскільки списаної (закинутої) техніки набагато більше, ніж відреставрованої, та й територія не використовується за призначенням, то думаю, що формально можна використати тег «заброшка». Тим паче, що на цей раз по деяким закинутим автобусам і тролейбусам вдалося походити (на відміну від екскурсій в Автобусні парки). І, судячи з усього, реставрувати списану техніку ніхто не збирається.
А так, це абандон на грані фолу.

Неоднозначність експозиційно-реставраційного центру криється не тільки в поєданні ходового транспорту і ремонтних майстерень зі списаною технікою і недіючою інфраструктурою автобусного парку, а й у поєднанні двох організацій — філії київського музею громадського транспорту і колишнього автобусного парку. Так що історичну довідку треба давати по двом місцям.
Отже, почну з музею. Він був створений у 1927 році. Під час Другої світової війни експозиція була розграбована, а сам музей відновився лише 1992 року. До 2011 року він розташовувався біля Київського заводу електротранспорту і складався тільки з документів і фотоматеріалів. У 2011му музей, разом із заводом електротранспорту, переїхав до старої території Дарницького трамвайного депо — аж на лівий берег столиці. Наступного року музей обзавівся натурними експонатами: автобусами, тролейбусами і трамваями. Але території було недостатньо для розширення експозиції і тому у грудні 2015го, на території колишнього Автобусного парку №3 (пізніше — Автобусно-ремонтному парку), відкрили філію музею.

Ну і про територію підприємства. Автобусний парк №3 створили в 1963 році. Тоді він мав багато назв: АТП-09123, АТП-33030, АТП-13030. З 2001го став називатися Автобусним парком №3. Працював на муніципальних маршрутах до листопада 2010го. Комерційні маршрути (маршрутки) підприємство обслуговувало до літа 2011го. В результаті світової економічноїї кризи і скорочення кількості маршрутів, у столиці почали закривати автобусні парки. Так не стало Автобусного парку №3. З середини 2011го він став Ремонтно-автобусним парком. А в 2015му його перетворили на експозиційно-реставраційний центр музею громадського транспорту.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Запасник музейної техніки на території колишнього автобусного парку. До речі, це третій київський автобусний парк, в якому побував.

17 грудня 2016го року у ІЕРЦ (Історико-експозиційному реставраційному центрі) був День відкритих дверей. В грудні 2015го екскурсію пропустив — тому цього разу зібрався незважаючи на недоліковану застуду і відмові більшості друзів скласти компанію. Добре — [profile] avganez погодився прогулятися. Хоча народу в той день прийшло багато. СТТС і Фотобус одразу заполонили фотки з заходу.

Нафотографував багато. Тому фотозвіт про майданчик музею громадського транспорту буде в двох частинах. В першій частині подивимось, в якому стані знаходяться музейні експонати на вулиці (списані і ходові) і автобусний парк.
Читати далі (+76 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"З Новим роком і Рождеством!
Ялинки вогники кольорові."

(Із пісні «Скрябін» - сл. Андрій Кузьменко)

  Вже декілька років (відтоді як почав цікавитися новорічними фестивалями) хотів зробити огляд новорічного Києва. Нарешті це вдалося! Самотужки обходив і пофотографував головні столичні новорічні локації і святкову атрибутику у місті! Причому справився за дві поїздки.І це в сезон грипу і ожеледицю!

Новорічний Київ
1. Цього Нового року новорічної атрибутики було багато. Хоча це переважно в центрі. На околицях про новорічно-різдвяні свята мало що нагадує.

На Новий рік-2017 новорічних локацій у Києві було як ніколи багато. Чи може це лише здається?
Основними святковими місцями у місті були: Новорічне містечко в «Експоцентрі України» (ех ВДНГ); ялинка біля ТРЦ «Ocean Plaza»; ялинка на Контрактовій площі; фотозона на Поштовій площі; Головна ялинка країни і святкове містечко на Софійській і Михайлівській площах; новорічне містечко в парку ім. Т. Шевченка. Як виявилось, новорічної атрибутики у місті багато.
Читати далі (+57 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Скоро Новий рік! Відсьогодні, з днем Святого Миколая, розпочинається цикл новорічно-різдвяних свят.  А це значить, що саме час новорічних фотозвітів. Тим паче, що цього разу в Києві організували багато святкових заходів. Та й погода по-новорічному, зимова — зі снігом і морозцем. На Новий рік, мабуть, роки 3 не було снігу. Тому вирішив що нефіг нудьгувати вдома.

  А відвідати є що! Цього року новорічне містечко на ВДНГ зробили безкошковним(!). Пропустити таку халяву і не подивитися на Еспоцентр України в святковому зимовому антуражі просто не міг.

Новорічний Експоцентр України (ВДНГ)
1. Новорічний захід у виставковому комплексі «Експоцентр України» відбувається щорічно. Але цього року вхід на святкування безкоштовний. А сам фестиваль відкрився дуже заздалегідь — аж 10 грудня.

  Від святкової локації не очікував цікавостей. Думав подивитися на святковий зимовий «Експоцентр України», бо буденний осінній вже бачив 2013го року (та й то, подивився тоді далеко не все — колишнього ВДНГ вистачить на декілька прогулянок). Однак новорічний фестиваль «Зима на ВДНГ» виявився насиченим «розважалівкою»: каток, гірки, за́мок крижаних скульптур, резиденція Діда Мороза, театр «Гуляндія», шоу «Вартові мрій», роботоцентр, дитячий лабіринт. І це далеко не повний перелік локацій. Ну і, звичайно, була новорічна ялинка. Незвична, креативна, новорічна йолка — штучна, електронна. Так що новорічний фестиваль в «Експоцентрі України» нескучний. Тим паче, що святковий Експоцентр ще не бачив.
Читати далі (+49 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  До 2000х у Боярці було тільки три світлофори (це якщо не рахувати «нерегульований» світлофор у старій частині міста). Вони були встановлені давно і розташовані в новій частині Боярки. Але автомобільний трафік зростає, місто потроху збільшується — і тому виникла потреба в установці нових світлофорних комплексів. Так, в 2000х влаштували світлофор на перехресті центральної вулиці — Білогородської, з вулицею Гоголя. На тому перехресті був інтенсивний трафік, по обидвом вулицям проходять декілька маршрутів маршрутних таксі, а ще діти ходять до школи. Пізніше, в 2008му році, з'явився світлофор на перехресті вулиць Магістральної (дорога на Київ) і В.Маяковського. Там теж було пожвавлене перехрестя, а ще часто траплялися аварії. Тому станом на 2016 рік у місті було вже п'ять світлофорів. Хоча була потреба у ще одному світлофорі на перехресті Білогородської і вулиці 40-річчя Жовтня. І ось, влітку цього року пішли розмови про встановлення нових світлофорів. Причому не одного, а двох світлофорних комплексів. Окрім зазначеного вище, перехрестя, планувалося встановити регулювання в старій частині Боярки.

Нові світлофори в Боярці
1. З грудня 2016 в Боярці з'явилися два нових світлофорних комплекса: на перехресті вулиць Білогородської і Соборності (екс 40-річчя Жовтня) і вулиць Шевченка і Тарасівської.

  Конкретні наміри були оприлюднені в місцевій пресі восени. А вже в перших числах листопада почали встановлювати нові світлофорні комплекси. Як завжди, розпочалося все несподівано. Але я встиг засняти для історії цей процес. Можливо, для більшості читачів, встановлення нових світлофорів нецікаве, але для Боярки це важлива подія. Та й мені було цікаво поспостерігати за встановленням світлофорів, бо зазвичай такі події проходять у «фоновому режимі» і зміни в обстановці бачиш лише тоді, коли все зроблено. Тож я думав, що прогавлю встановлення світлофорів. Але процес розтягнувся на місяць.

  Давайте подивимось як встановлюють світлофори.
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Київ — місто на семи пагорбах. І з деяких із них можна помилуватися панорамами міста. Як здогадалися, на черзі ще одна оглядова точка — спуск на проспекті Лобановського (колишній Червонозоряний просп.). Краєвиди звідти може і не зовсім класні, однак не схожі на пейзажі з інших пагорбів. Бо місцевість — Божків яр, Монтажник: райони приватного сектору. А це окремий тип забудови, який ну аж ніяк не асоціюється із містом. Тим паче, зі столицею.

Панорами з проспекту Лобановського
1. Приватний сектор на фоні багатоповерхівок. Контраст забудови. І це — середмістя столиці!

Не знаю що тут розповісти, тому просто насолоджуємося контрастами забудови і рельєфу.
Читати далі (+32 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Нечасто мені доводилося сталкерити закинуті санаторії. Тому, коли випадково натрапив на фотозвіт одного блогера про цікавий закинутий санаторій у Ворзелі, я з [livejournal.com profile] samogonnoeozero вирішили не роздумуючи поїхати саме туди. Хоча спершу збиралися дослідити зовсім інший абандон.

  Взагалі, дивина — що на Київщіні є закинуті санаторії. Зазвичай такі об'єкти швидко дерибанять. Також не останнім аргументом на відвідання санаторію стала відсутність охорони (Хоча за іншими даними санаторій був діючий та охоронявся). І от цікавість взяла гору, і теплим (+8°), зимовим деньком, поїхали в курортне містечко.

Санаторій «Зірка» у Ворзелі
1. Дочірнє підприємство «Санаторій "Зірка"», що належить ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Лікувальний корпус №1.

  Трохи історії, яку пощастило знайти на просторах інтернету. Санаторій «Зірка» був створений в 1932 році (!) на базі пансіонату лікаря Ердрайха, який існував з 1928 року. Це був перший санаторій у містечку Ворзель. Він був розрахований на 60 ліжкомісць, але вже мав у своєму складі водолікарню. Під час Другої Світової війни санаторій був знищений, але з 1944 заклад почали відновлювати, а заодно почали будувати нові санаторії. «Зірка» займала територію 24 гектари(!). І була розрахована на 600 місць. Основними напрямами лікування були захворювання нервової системи, кардіологічні хвороби і кістково-м'язові хвороби.
  За версією головного лікаря санаторію, лікувальні заклади у Ворзелі почали занепадати після аварії на Чорнобильській АЕС. Після розпаду СРСР стало ще гірше. Санаторій приватизували. Але станом на 1994 у санаторії вже ніхто не відпочивав. Однак з 1995го санаторій знову став приймати відпочиваючих. А десь з 2007го санаторій остаточно перестав функціонувати. Ну а сам санаторій «законсервували». До нашого часу територія санаторію зусиллями забудовників скоротилась з 24 до 7 гектарів (!!!). Від санаторію забрали парк, корпус №14 (зараз там готель), корпус №5 (використовується як гуртожиток університету «Києво-Могилянська Академія»). В 2011му під забудову багатоповерхівками було віддано частину території. Ну а у володіннях ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» лишилося тільки 7 гектарів. Вся інша колишня територія у власності селищної ради і приватних підприємств. Зараз йдуть розмови, щоб територію, що лишилась, роздати під забудову котеджами і багатоповерхівками. Так що скоро може й не стати цього.

   Для більшої зручності звіт подаю не в хронологічному, а в логічному порядку. Ну і фоток, традиційно, буде багато. Ну і вибачайте, що самі фотки важкуваті.
Читати далі (+69 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Рік, що минає, видався невтішним. Погода зовсім не зимова. Та й сподівань на майбутнє немає. Зрозуміло, що за таких обставин і новорічний настрій відсутній. Тому, щоб хоч якось себе потішити, вирішив подивитися на головну новорічну ялинку країни (яка з минулого року встановлюється на Софійській площі у Києві) і заодно — по традиції, закрити сезон цьогорічних фотозвітів новорічним оглядом. Хоча трохи сумнівався — чи не буде повтору з минулорічної ялинки? Тож для уникнення «баяну» приїхав під вечір. Бо вдень одне — вночі картина інша.

  Хоча варто зазначити, Головна ялинка 2015/2016 відрізнялася від Ялинки 2014/2015. Цього разу новорічна ярмарково-розважальна територія розтягнулась від Софійської до Михайлівської площі; зробили місця для селфі; влаштували оглядовий майданчик біля пам'ятника Богдану Хмельницькому, щоб можна було подивитись на святкову площу з висоти; змінилось оформлення самої ялинки. Софійська площа стала більш вільною — ларьки розташували під оглядовим майданчиком і на Володимирському проїзді. А дитячі аттракціони перемістились до Михайлівської площі. За виключенням каруселі, яка залишилась там, де і торік. Так що «баяну» не вийшло.

Головна новорічна ялинка країни на Софійській та Михайлівській площах 2016
1. Святкова територія на відміну від 2014/2015 розтягнулась від Софійської площі до Михайлівської. Якраз між Софійскою та Михайлівською дзвіницями. Тому новорічний майданчик називається «Новий рік між двох дзвіниць».

  Оскільки територія збільшилась, то й дивитись було що. А ще цього разу пофотографував увечері і вперше — вночі. До речі, цього разу на ярмарку не дивився. Так що повторення не буде, хоч інколи й було відчуття дежавю.
Читати далі (+40 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Взагалі-то я не збирався вдруге підкорювати Замкову гору, але запропонували прогулятись по нерозвіданій частині гори (минулого разу я осилив лише гору Клинець) щоб згаяти час перед відкриттям виставки. Тож, зважаючи на відсутність інших ідей для прогулянок, погодився. Ну а те що краєвиди схожі, так ракурси трохи інші. І оглядових точок більше. До того ж, цікаві не лише панорами — на самій горі теж є що подивитись.

Замкова гора-2
1. Старовинний склеп. На Замковій горі розташоване кладовище Фролівського монистиря.

   Нафоткав десь 150 знімків. Не міг визначитися з заголовним фото. Нехай це буде фото залишків кладовища. Хоча б тому, що вперше побачив склеп. Ніколи б не подумав, що доведеться лазити по залишкам старого кладовища. До речі, на самій горі ще є руїни військового радіовузлу (розташованого на кладовищі!).
  Ну а краєвиди з гори і панорами само собою будуть.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Нарешті завітав у місцевий краєзнавчий музей. Раніше оминав його увагою, але зараз щось не дуже подорожується, тож знову довелося звертатися до того, що є поруч. В принципі, всі краєзначі музеї схожі. Перелік експонатів майже однаковий — археологічні знахідки, схеми стародавніх поселень, народний одяг, знаряддя праці, фотографії і твори місцевих (і гостювавших) митців, речі солдат Великої Вітчизняної війни, виставка творів сучасних митців. Банально? Не цікаво? Можливо, проте дешево і не треба нікуди їхати.

  Ну а місцеві цікавинки все ж таки будуть. От тільки прошу вибачення за якість фотографій, бо знімав без спалаху.

Боярський краєзнавчий музей
1. Традиційно — український побут і експозиція, присвячена Голодомору.

   Перед тим, як перейти до віртуальної подорожі, історична довідка. Боярський краєзнавчий музей був створений у 1974 року як літературно-меморільний музей Миколи Островського. За незалежності України, у 1991му він був перепрофільований у міський краєзнавчий музей зі збереженням фондів, присвячених Островському. Що цікаво, Боярка — не районний центр, хоч і має краєзнавчий музей.
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Можете зі мною не погоджуватись, але якщо вже вибиратися кудись на вилазку по заброшкам, — то бажано подалі від цивілізації. У провінції, як правило, абандони більш збережені, менш популярні і часто гірше охороняються, ніж у великих містах. До того ж у великих містах зараз неспокійно. А села — ну кому вони потрібні? Там всі один одного знають і незнайомці одразу потрапляють у коло зору. Це звичайно мінус, але переваг більше. Тому поїхав у віддалену частину Київської області — в селище міського типу Кожанка, Фастівського району. Там розташований недіючий цукровий завод. Не пам'ятаю, хто першим запропонував ідею — але разом із [livejournal.com profile] samogonnoeozero вирішили подивитися чи насправді він закинутий (бо недіючий і закинутий — не одне і те ж) і чи є там що дивитись. Хоч напрямок знайомий (неодноразово бував у Фастові та проїзджав мимо на поїзді), але далечінь. До того ж ми нічого не знали про можливість вилазки та стан заводу — в інтернеті нічого не знайшов. Тож їхали у невідоме. Як виглядають провінційні міста я добре знаю. А от що очікувати від провінційних сел?

  Що цікаво, це перша прогулянка (та й взагалі вихід на вулицю!) в новому, 2015му році, одночасно і перша подорож, і перший сталк в новому році.

Закинутий цукровий завод у смт. Кожанка
1. Вагова станція і Кожанський цукровий завод (на задньому плані). Дового думав яку фотку зробити заглавною. А це спеціально під час прогулянки вибрав цікавий ракурс.

  Трохи довідки. Кожанка — смт Фастівського району (а спочатку здалося великим за розмірами селом). 18 км. від Фастову. Включає до свого складу хутори — залізничне селище станції «Кожанка», хутір Зубарі, віддалені села Софіївка, Степове. Населення - 3 000 чол. (з підпорядкованими селами та хуторами). Статус селища міського типу отримала у 1972 році. Вперше село згадується в 1390 році(!). А назву пов'язують з виробництом шкіри (кожум'яки). В 1900му в селі були цукровий завод, залізнична станція, пошта, лікарня, школа, водяний млин, 7 крамниць, 7 кузниць. А в 1923 році, після Жовтневої Радянської революції, село стало районним центром. Кожанський район налічував 18 сіл і входив до Білоцерківського округу. Районним центром був 6 років.
  В 1859 році був побудований цукровий завод. У 1895му до цукрового заводу проклали залізничну колію. У 1961 цукровий завод і бурякорадгосп були обєднані у цукровий комбінат. Найбільшого розквіту цукровий комбінат здобув у 1980х роках. У сезон завод переробляв 167 000 тонн цукрових буряків, виробляючи 21 000 тонн цукру. В 1991 році цукровий завод і бурякорадгосп роз'єднали, тим самим порушивши виробничу цілісність. За розпаду Радянського Союзу завод був реорганізований у відкрите акціонерне товариство. Завод діяв до 2002 року (за іншими даними — до середини 1990х.). У 2007му (за іншими даними — у 1998му) завод був оголошений банкрутом і виставлений на продаж.

  Як писав вище, подорож вийша незвичною. Та й саме селище дивне. Облазити цукровий завод повністю, нажаль, не вдалося. Але стан заводу добре видно і на заглавній фотці. Тому опису процесу виробництва цукру не буде. Вибачайте. Враховуючи три фактори — незвична поїздка, дивне селище і закинутий цукровий завод — вирішив приділити увагу саме пригодам.

  До речі, фотозвіт теж буде незвичним, оскільки вирішив об'єднати декілька заброшок і селище в одній темі. Попереджаю — буде багато фоток і тексту.
Читати далі (+75 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Дописувачі останнім часом часто дорікали, чому не пишу на українській мові. А то громадянська позиція якось не стикується з мовою спілкування. Так от, я — російськомовний українець! Уявіть, буває ж таке! Але тепер під тиском громадськості щось не пишеться по-руськи. Виходить якось коряво. Та й з практичних міркувань — у сусідній країни блогерів прирівняли до засобів масової інформації. Так що вибачайте, якщо не знаєте мови, або зручніше читати російською. Ще з минулого року намагався, але наважився тільки зараз.
  А щодо записів в спільноти, то їх й так доводиться коригувати для публікації. Навіть якщо писати на російський. Так що поки що буде так.

  Розпочну фотозвіти, по новій традиції, з закинутих об'ектів. З ними зараз напряг. Складно відшукати місця, де можна полазити. Все або відвідано, або залочено, або знищено, або добре охороняється. Довго думав куди податися. І ось, переглядаючи один телеканал, почув в новинах про закинутий велотрек. Вирішив піти подивитися. Можливо київський велостадіон не найцікавіше місце для сталкера, але, як казала Вєрка Сердючка: «На безрыбье и Кинг-Конг — Алсу».

Закинутий велотрек у Києві
1. По карті і фотографіям в інтернеті спочатку не вразило, але на на перевірку велотрек — цікава заброшка.

 Добре, що пощастило з погодою. Зі снігом було б стрьомно ходити по похилій велодоріжці, та й основні об'єкти тут — споруди, а не будинки. Зимовий пейзаж був би нецікавим.
 Отже, у грудні минулого року, по дорозі на новорічну ярмарку і на запалення новорічної ялинки у парку ім. Т.Шевченко вирішив заглянути разом із [livejournal.com profile] samogonnoeozero. І не пожалкував — місце дійсно неординарне (не так багато закинутих спортивних споруд, на яких є що дивитись) і атмосферне. А ще спробував познімати панорами. І "спалилися".
Читати далі (+33 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Зима нечаянно нагрянет когда её совсем не ждёшь.:)

 Просыпаюсь утром, а окном... снег. Много снега. Зима пришла не по расписанию. Хотя по снегу соскучились. На фоне беспросветной политической чернухи и предыдущей малоснежной зимы хоть какая-то радость. Гы-гы! Радость эта до первого гололёда:-D

Зима в Боярке 2014/2015
1. А у нас опять зима. А у вас?

  Собирался где-нить прогуляться по городу, но посчитал что ничем ни вас, ни себя не удивлю: погода напомнила обильный снегопад в декабре 2012го. Писать второй такой же отчётик глупо. А просто отак прогуляться не захотел (вот уж блогерство — если куда-то идти, то обязательно ради отчёта). В принципе, вся Боярка исхожена вдоль и впоперёк. Хотя... можно же показать город с новых ракурсов. Или заглянуть в райончики где давно не прогуливался. Или на тему зимнего леса. Как идеи? Что посоветуете?

  Ну а пока что пару фотографий. Возможно, как-нибудь оформлю в отчёт, если придумаю тему для фотопрогулки.

Update: Обновил пост до уровня фотоотчёта. Немного прогулялся по городу.
Читать дальше(+23 фото)... )
maxiwell: High Voltage (фирменный знак)
Погода приносит неприятные сюрпризы: то оттепель, то сильный мороз. В результате на тротуарах сильнейший гололёд. На днях подсыпало снежка, прикрылся лёд, но днём раскатали, натоптали. А днём подтаяло маленько. Вдобавок вчера шёл моросящий дождь. Всё это дело замерзает и превращается в ледяную корку. Так что большую часть выходных приходится просиживать дома перед компьютером. На улице также народу не много.

В Киеве хоть чистят тротуары и посыпают песком, то в Боярке с этим хреново. Впрочем, даже в Киеве можно найти дороги, покрытые льдом.

ICE.jpg
Слева - тротуар в Боярке (ул. Белогородская), справа - в Киеве (ул. Воровского).

Передвигаться на общественном транспорте ничем не легче, чем пешком. Тоже стрёмно. Маршрутки ездят юзом, скорость маленькая. В Киев дорога заняла не менее часа.

Такая зима уже надоела.
maxiwell: High Voltage (Default)
Пока была хорошая погода, с прогулками выжидал. А как только погодные условия ухудшились - захотелось прогуляться. Зима устроила мокрый снег и гололёд, но деваться некуда - недельку просидишь дома и чувствуешь, что надо где-то прогуляться, чтоб не свихнуться.

Место для прогулки выбрал спонтанно: Пейзажная аллея в Киеве. С одной стороны - "баянистое" место. А с другой стороны - очень необычное и авангардное. Хоть я и не в восторге от современного исскуства, но посмотреть на причудливые скульптуры ради расширения кругозора можно.

Пейзхажная аллея в Киеве (Январь 2013)
1. Пейзажная аллея или парк современной культуры и инсталляции.
Читать дальше (+58 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В лютый мороз специально для прогулки никуда ехать не хочется, но раз заехал в Киев по делу, то можно и прогуляться. Поскольку был в Святошино, то прогулялся по окрестностям. В частности, возле Святошинского леса и в сквере им. Стуса. Места эти знакомые и исхоженные, поэтому трудно было найти интересные кадры. Усложнял съёмку и сильный мороз. Так что фотоотчёт получился совсем скромным.


1. Просека в лесу возле посёлка Катериновка. По просеке даже кто-то идёт. Хотя места малолюдные.
Читать дальше (+22 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Пересматривая старые фотографии иногда находишь шедевры о которых давно забыл. Вот фото из 2010 года. Тогда у меня и фотик был попроще, и фотографировал поменьше. Зато какой интересный кадр! Видимо, люди так соскучились по зиме, что слепили снеговика.

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 05:12 pm
Powered by Dreamwidth Studios