maxiwell: High Voltage (Default)
Вже декілька років збирався з'їздити на святкування Дня Незалежності України у Києві. Цього разу вдалося здійснити давню «хотілку». Однак прогулянка виявилась фейловою. Замість репортажів з військового параду і виставки віськової техніки — суцільне розчарування. Планував написати два фотозвіти — але ледве нашкрябав на один пост.

День Незалежності України
1. Святковий Майдан Незалежності був перекритим. Парад пішов не в ту сторону. Думав, хоч виставку пофоткаю...

А між іншим, святкова програма обіцяла бути захоплюючою — військовий парад із залученням іноземних вояк; виставка «Міць нескорених», на якій анонсували 70 одиниць(!) військової техніки.

Добре, хоч [livejournal.com profile] samogonnoeozero погодилася скласти компанію. Інші друзі обіцяли поїхати, але «злилися».
Читати далі (+50 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Як правило, я не роблю повторні фотозвіти про одні й ті самі місця і події. Не хочеться повторюватись. Та й вам навряд чи буде цікаво читати про одне й теж. Але іноді досліджена місцевість чи захід видозмінюються — і тоді можна зробити повторний огляд. Так сталося і з Київським велотреком.

Не буду переповідати історію велотреку. Про неї я писав у звіті про закинутий велотрек. Зазначу лише, що з 1998 року ця споруда отримала статус пам'ятки архітектури. Та в 2007му її позбавили охоронного статусу. А в 2009му, заради будівництва чергового хмарочосу, взагалі знесли частину трекового полотна. В 2014му громада звернулася до мера міста, Віталія Кличка, з пропозицією відновити велотрек. Ініціатива була пітримана і розпочалася неспішна реконструкція. В листопаді 2014го на велотрек звернули увагу столичні ЗМІ — так я і дізнався про це місце. І вже у грудні того ж року, разом із знайомою сталкершою, сходив подивитися на незвичну спортивну споруду. Закинутий велотрек мене вразив і сподобався.

Ну а потім його врешті-решт відремонтували. І 21 травня цього року відбулося урочисте відкриття велотреку. Нажаль, не зміг побувати на святкових заходах. Тому вирішив подивитися на відреставрований велотрек у буденній обстановці.

P1190915_
1. Велотрек вже не порівняти зі станом наприкінці 2014 року.

Як ви зрозуміли, мені було цікаво порівняти закинутий і відремонтований велотрек. Тим паче, що закинуті об'єкти рідко відновлюють. Особливо зі збереженням першопочаткового призначення. Так що це перша з відвіданих заброшок, яку відновили.

А ще звіт про велотрек став першим україномовним оглядом в моєму блозі. І 5 років тому розпочався новий період блогерства. Саме з 12 червня 2012 року ведуть відлік записи в блогах на ЖЖ і Дрімі. А також це перший пост зі знімками, розміщеними на новому фотохостингу.

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Не писав нічого нового аж два тижні. Просто нема про що писати - нема грошей щоб кудись поїхати, та й нічого цікавого на кінець весни / початок літа не намічалось. Надодачу — нестабільна погода. І в результаті не хочеться нікуди їхати, і взагалі, не хочеться нічого робити.

Не додає бажання вести блоги і блокування фотохостингу на Яндексі (цього тижня місцевий інтернет-провайдер «розібрався» з усіма забороненими сайтами і їхніми сервісами). Не хочеться змінювати формат блогів. Нє, звичайно, можна писати щоденникові записи — але фотозвіти і читають активніше, і самому більш до вподоби. Та й писати про особисте не хочеться. Навряд чи вам сподобається ниття про безрезультатні пошуки роботи, чи про кашель, від якого ніяк не можу позбутися.

Початок літа-2017
1. Початок літа-2017. На перший погляд, нецікавий, але дещо цікавеньке і нове вдалося побачити: пофоткав бджілок, дійшов до джерела, побачив новинку від ЗАЗу, прогулявся новими нехоженими місцями. Ну і інтернет трохи озадачив. А ще знову повернулися ластівки.

Здається, раніше вже розводив подібні роздуми. Та що поробиш? Нинішнє літо нагадало літо 2015го - тоді теж не було про що писати і в житті не було ніяких позитивних переспектив.

Але я все ж пересилив небажання щось писати і відшукав що вам показати. Це замальовки кінця весни - початку літа 2017. Можливо потім буду себе картати за те що написав нецікавий звіт - але треба щось написати.

В зв'язку з блокуванням фотохостингу Яндекс на території України для адекватного перегляду блогу українськими читачами раджу скористатися «обхідними шляхами» — VPN додатками до браузерів, або Тор браузером.
Також буду вдячний, якщо підкажете, як розібратись у flickr.

Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Як відомо, цього року щорічний міжнародний пісенний конкурс «Євробачення» відбувався в Україні, в Києві. Подія непересічна - не кожен рік країна приймає такий конкурс. Попередній раз у нас його проводили в 2005 році. Однак дивно, що жоден український блогер не написав фотозвіт про «Євробачення-2017». За півтори тижні, поки ніхто не спромігся. Чому? Я розумію, що не всім подобається зарубіжна попса і дивакуваті артисти. Я, наприклад, теж зарубіжною попсою особливо не цікавлюся. Але ж це подія світового масштабу (не кажучи вже про загальнодержавний рівень)! Російські блогери, до прикладу, пишуть. Хоча переважно в негативному руслі. І про сам конкурс, а не про його проведення. Тоді вирішив: якщо не я, то хто тоді розповість в ЖЖ і на Дрімі про святкові заходи в столиці? Тож довелося самому з'їздити і все відфотографувати. За дві поїздки це вдалося.

Київ зустрічає Євробачення-2017
1. В Києві було чимало локацій присвячених «Євробаченню-2017».

Про сам цьогорічний конкурс розказано багато. Тому лише нагадаю, що в 2016му Jamala з піснею "1944" перемогла на «Євробаченні». А ще цього року Росія не приймає участі в конкурсі. Самі влаштували так, щоб їх не пустили. А про шуміху навколо Євробачення годі й говорити. Спочатку розмови, що Україна не зможе провести цей конкурс. Писали, що конкурс можуть перенести до іншої країни. Потім російські троллі брюзжали через відмову у виступі співачки від Росії. Далі зловтішалися що у України віберуть право проводити «Євробачення» через заборону в'їзду російської учасниці. Ну, і шо?! Конкурс провели на найвищому рівні. Ватникам на це нічого відповісти.

Свої думки стосовно «Євробачення» залишу при собі. Мене ж в першу чергу цікавили локації конкурсу і як змінився Київ до цієї події. Тим паче, що святкових локацій у місті було чимало. Подивився, звичайно, не все. В цьому пості огляд лише декількох локацій.
Читати далі (+59 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"Відчуй улюблену музику."

7 травня на одному з фан-майданчиків «Євробачення-2017», Троїцькій площі перед спорткомплексом «Олімпійський», відбувся грандіозний концерт нових україномовних виконавців «Хвиля Країни» від радіо «Країна ФМ». Попри те, що це переважно нові співаки, про яких я дізнався лише в минулому році або зовсім нещодавно, деякі з них вже стали популярними. В заході мали взяти участь 24 нових вітчизняних артистів і груп, прозвучати 70 пісень. А бонусом був виступ групи «Тартак» на завершенні концерту.

Звичайно, напередодні з'явилося багато причин, щоб не поїхати. Але такий концерт відбувся вперше. Тому не міг пропустити. По-перше, це гарна можливість в реалі подивитися на виконавців, чиї пісні звучать по радіо і на музичних каналах. По-друге, це — живий звук! Можливість почути як співають артисти. По-третє, я ще жодного разу не був на концерті відомих виконавців (хіба що, на новорічній ярмарці подивився на репетицію Олега Скрипки). А тут артист був не один — багато виконавців. По-четверте, дізнатися про нових музикантів. По-п'яте, зручні місце і час проведення. Ну і по-шосте, концерт зробили безкоштовним.

Концерт Хвиля Країни
1. Концерт «Хвиля Країни» репрезентував сучасну українську популярну музику. Від попси і танцювальної до рок-музики.

В концерті мали взяти участь такі виконавці: Kishe, Соня Кей, Фіолет, Анна-Марія, BIG BOSS, Андріана, Paulman, Lucky4, Навколо кола, ADAM, Вільна каса, Денис Любимов, Marietta Wats, Павло Табаков, Anesty & Ruzhinsky, Selfy, NAVSI100, Клей угрюмого, Ksanti, Riya, Panchyshyn, ARLETT, Shvets, Antonina Project (Тоня Матвієнко), Тартак. З перелічених артистів не було тільки групи «Анна-Марія». А так, я пробув більшу частину концерту. Набагато довше, ніж планував. Дочекався виступу Anesty & Ruzhinsky, NAVSI100, BIG BOSS та Соні Кей. Хоча "Вільну касу» не дочекався. Та все одно вдалося побачити і почути 18 виконавців. Якби ж ще не завис телефон і взяв би щось поїсти, то може додивився б до кінця. Надодачу було дуже спекотно — справжні літні +26+27 в травні.

Це вперше в житті побував на справжньому крутому концерті. Стільки музичних виконавців я ще не бачив в реалі за один виступ! Та й знамени тост були в декількох метрах від глядачів. А відчуття від живого звуку, коли на сцені співає артист — не порівняти з прослуховуванням студійного запису чи перегляду відеокліпу на Ютубі або муз. каналі. Це зовсім інші відчуття. Відчуття справжньості і реальності. Це просто неймовірно! Одна з найяскравіших подій в житті цього року.

І так, це перший фотозвіт про музику. Але оскільки музику треба слухати, а не дивитись, то доповню пост відеозйомкою.
Читати далі (+76 фото і відео)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В грудні минулого року мені вперше пощастило відвідати Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» (він же — філія Музею громадського транспорту і колишній Автобусний парк N3). Місце неоднозначне, зате цікаве. Вражень від побаченого вистачило надовго. Тоді я подивився територію ІЕРЦ і облазив автобуси і тролейбуси музейного запаснику. А ще глянув на виставку автівок. Так що фотозвіт вийшов в двох частинах: про колишній автобусний парк і списану техніку (музейний запасник) і виставку музейних машин, виставлених в цехах.

Та не пройшло й півроку, як в ІЕРЦ знову відбувся День відкритих дверей. Сталося це 25 березня 2017го. Організатори казали, що відкрили виставку в зв'язку з численними проханнями відвідувачів. А оскільки ідей для прогулянок було небагато, то вирішив і я сходити на цей захід. А заодно зводити [livejournal.com profile] samogonnoeozero. І на after-party подивитися «дачі Хрущова», щоб не їхати ще раз.

Виставка в філії музею громадського транспорту
1. Виставка в музеї громадського транспорту дуже нагадувала попередню. Новинок було дуже мало.

А щодо виставки... Величезних сподівань від другого візиту не очікував. Планував показати те, що не потрапило до попереднього огляду і запасник музею у весняному антуражі. Про виставку взагалі не збирався писати. Але так вийшло, що полазити по музейному запаснику не вдалося. Мабуть після фурору від попереднього Дня відкритих дверей списану техніку відгородили, а чималу частину експонатів зачинили. Тож залишалася лише «виставкова частина», яка нічим не вразила. Машин виставили мало. І ще тісніше, ніж було. Новинок небагато. З цікавого можу відмітити хіба що автобус ЛАЗ-42021, ГАЗ-63, «Ока» ВАЗівського виробництва, ІЖ-2125 і Москвич-408 в кузові 412го. Знав би, що так буде, то може й не поїхав.
Читати далі (+52 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Продовжуючи тему заброшок, вперше публікую п'ять фотозвітів підряд про абандони. Так захотілося. Можливо тому що, на відміну від чотирьох попередніх «збірних солянок», даний пост присвячений одному об'єкту — відселеному офісному будинку.

Повз цей будинок я проходив регулярно. Ще декілька років тому він був зайнятий під податкову, а тротуар був заставлений машинами. Та одного разу помітив, що будівля відселена. Здавалося, наче дім готували під реконструкцію. Бо не вірилось, що будівлю в центрі столиці можуть просто закинути. Але з часом вигляд будинку тільки погіршувався. Тоді стало зрозуміло що це ніяка не реконструкція. А я з сумом (жаль старовинного будинку) і інтересом (все-таки, закинута будівля) поглядав на те все. Приглядався до нього аж з 2015го. То залазу не знайшов. То не насмілювася залазити в такому пожвавленому людному місці. Наважився на вилазку лише нещодавно. Причому спонтанно. Проходячи поруч, вирішив оглянути будівлю в пошуках залазу. І залаз був знайдений. І навіть не один. Та сталкерити не став. Не хотілося досліджувати одному і був стомлений. Однак і запланована вилазка не відбулася — навкруги було багато людей і машин. Проаналізувавши умови, вибрав день, коли найкраще пробратися — і зі знайомим сталкером успішно інфільтрувалися на об'єкт.

Закинутий офісний будинок на Лук'янівці
1. Відселений будинок на Лук'янівці. Чималенький. Це місце зовсім не розкручене. Хоча знаходиться у самому центрі Києва.

В процесі написання огляду віднайшов історію цього будинку на Артема (Січових стрільців), 91. Дореволюційний Київ ділився на вісім поліцейських районів. І одним із відділень був поліційний околоток на Лук'янівці. Збудований він у 1902 році за проектом відомого київського архітектора Іпполіта Ніколаєва. Вигляд будинку відповідав «цегляному стилю», коли декор створювала не ліпнина чи скульптури, а фігурна цегляна кладка. А напівпідвальний поверх, який спеціально виходить на бічну вулицю, використовали в якості приміщень для тимчасового утримання затриманих.

Околоточна поліційна дільниця в цьому будинку розміщувалась до 1917 року. З утворенням СРСР поліційний околоток став міліцейським відділком. З 1937го це було 12 відділення міліції, яке у 1958му переїхало до іншого будинку. А далі історія губиться. До листопада 2013го року там було Шевченківське відділення податкової служби. В жовтні 2015го власником цієї нерухомості стала заморська офшорна компанія. До 2016го будинок був виставлений на перепродаж. Ну а поки доля будівлі невідома, в закинутих приміщеннях оселилися бомжі. Як пишуть в одному репортажі, «будинок пропах гівном» і нічого цікавого всередині не лишилось. Податківці вивезли все. Та все ж дещо там залишилось.
Читати далі (+39 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Нещодавні події, пов'язані з новими правилами на ЖЖ і масовою міграцією блогерів на інші платформи, змусили замислитися над блогерством. Тому публікацію майже підготовленого фотозвіту довелося відкласти на невизначений термін. Не додавали оптимізму й розмови про надійність інших блог-хостингів. Начебто DW може не витримати напливу ЖЖшників. Тому деякі блогери заводили аж по третьому блогу(!). Ну а я вирішив не створювати ще один «запасний аеродром», а розібратися з тим, що вже є. Бо за 5 років назбиралося багато постів. Як мінімум, треба було заново вставити відеоролики. Також в процесі редагування довелося переписати не лише всі гіперпосилання на Дрімі, а й підправити лінки в старих ЖЖшних записах. Виявилось, що ще після переїзду блогу з Я.ру (Яндекс) частина гіперпосилань вела на неіснуючу вже Я.рушку. Плюс — підправив лінки фоток. Це муторна і монотонна справа.

Однак це не все. Виявилось, що з фотохостінгу на Яндексі пропало фото. Це іще більше підкосило віру в інтернет і бложики. Але, врешті-решт, все в нашому житті тлін.

Отже, сьогодні покажу колишні радянські партійні державні дачі. Це в наш час резиденції будують за містом. А раніше комуністичні керманичі мали маєтки в Києві. Причому держдач у столиці було декілька: одна на Нивках, а друга на Лук'янівці. В народі вони обидві мають назви «дача Хрущова». Можливо тому в туристичних та краєзнавчих статтях плутаються і називають дачею Хрущова якийсь один із двох маєтків. Для мене ж взагалі ця тема була невідомою. Тому-то й захотілося дослідити ті місця. Підігрівав інтерес й те, що одна з держдач стоїть закинутою. Ну і просто було цікаво поглянути, як виглядали радянські резиденції — бо сучасну резиденцію біглого президента Януковича бачив у Межигір'ї.

Колишні радянські державні дачі в Києві
1. Колишні державні резиденції. Так звані, «дачі Хрущова». На Нивках і на Лук'янівці.
І кожна державна резиденція складалась, мінімум, з двох будинків. Як тут не заплутатися?

Перша резиденція, яку розглянемо, розташована у східній частині парку «Нивки». В 1859 році ці землі стали володіннями генерал-губернатора Ілларіона Васильчикова. Там були і ліс, і сад, і двоповерховий маєток. В 1862 році вдова губернатора, Катерина Олексіївна, подарувала «Васильчикову дачу» Свято-Троїцькому монастирю. З приходом до влади більшовиків у 1917 році, ці території були націоналізовані. Довгий час там була пустка. Та в 1930х роках ці землі зробили державною резиденцією партійних керманичів. Держдача не один раз змінювала власників, тому резиденцію в різний час називали і дачею Любченка, і дачею Кагановича, дачею Хрущова, дачею Коротченка. Розповідають, що голова ради народних комісаріатів УРСР Панас Любченко у 1937 році був звинувачений у контрреволюційній діяльності. Тоді він, повернувшись на держдачу, застрелив дружину і покінчив з собою.

Резиденція на Нивках проіснувала до 1962 року, після чого парк відкрили для широкого доступу. Деякий час одна з будівель комплексу використовувалась як кінотеатр. Один із будинків, у 2000х, придбав відставний генерал. Розпочалися ремонтні роботи. Начебто встигли перебудувати будівлю. Але будинок залишається стояти покинутим. Друга будівля вже давно закинута і в напівзруйнованому вигляді.

Друга державна дача, на Лук'янівці, що складається з двох будівель, належала аптекарському помічнику Октавіану Бєльському. Перший маєток збудували в 1893 році. Згодом, розбагатівши, він купує сусідню ділянку і будує ще один будинок. Після революції 1917 року маєток націоналізували і деякий час він був загальнодоступним. Та вже в 1930х територію обнесли парканом і ліквідували трамвайні лінії, що проходили поруч. В 1934-1937х роках в резиденції жив нарком внутрішніх справ УРСР Всеволод Балицький. Але після того, як його розстріляли (свої ж!), дачу віддали під піонерський табір для дітей НКВСівців. Після звільнення Києва від німців в ході Великої вітчизняної війни, в 1943му, до маєтку переїхав Микита Хрущов (який у 1947-1949х рр. став першим секретарем ЦК КП(б)У). Останнім мешканцем держдачі був Петро Шелест.

В 1978му в будинках колишньої держдачі розмістилася адміністрація Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.

Сподіваюся, цей звіт буде цікавим як сталкерам, так і поціновувачам історії Києва.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Третя, заключна, частина огляду абандонів «Експоцентру України». В першій частині був огляд закинутого макету вугільної шахти, тролейбусної диспетчерської і залишків від монорейки. В другій частині була полазка по напівзруйнованому закинутому кафе «Літо» і недобудованому павільону «Транспорт». В цій частині піде розмова про водонапірну башту, кіоски, торговий павільон, павільон №16, павільон №22, ресторан «Островок» і незрозумілу башту. За одну прогулянку не вдалося все сфотографувати — після того як вирішив розтягнути фотозвіт до трьох частин, довелося додатково приїжджати і дофотографовувати. Так що не дивуйтесь, якщо знімки будуть різної якості і за різної погоди.

Заброшки Експоцентру України (частина 3): Ресторан Островок та інші абандони
1. Ресторан «Островок» — головний абандон цієї частини, в який був залаз. Ну і, до кучі, водонапірна башта, яка вдостоїлася на багато знімків, але яку сам не відважився засталкерити.

До третьої частини натхнення писати багато літер вичерпалось. Інформації по будівлям мало. Так що переобтяжувати текстом не буду. Тим паче, що в цій частині знімків буде більше, ніж в попередніх.
Лише зазначу, що досліджувати ці заброшки довелося самому. Ну, нічо! Мені не звикати.
Читати далі (+59 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Закинутих будівель і споруд на території колишнього ВДНГ УРСР виявилося настільки багато, що довелося ділити огляд на декілька частин. Попередньо планував зробити два величезні фотозвіти — але все ж вирішив розтягнути огляд на три, нехай і менші, але цілісніші частини. До того ж, після екскурсії знову приїжджав до «Експоцентру» — і знайшов ще один абандон. Так що є про що розповідати.

Нагадаю, що в першій частині показав макет вугільної шахти, а також інші невеличкі закинуті споруди. Ну а в продовженні знову буде «збірна солянка». Хоча ця частина фоторозповіді присвячена лише двом об'єктам: закинутому кафе «Літо» і недобудованому павільону «Транспорт».

Заброшки Експоцентру України (частина 2): Кафе Літо і павільон-недобуд
1. Закинуте кафе «Літо» і недобудований павільон. Невеликі за розмірами, але цікаві заброшки.

Про кафе «Літо» інформації небагато. Навіть у статусі закладу є різночитання: одні пишуть, що це було кафе; другі — що ресторан. Розташований він поруч з «двійником» — будівлею однакової архітектури, і теж закладом харчування. Збудували кафе (чи ресторан) у 1958 році. Закинули, за даними Урбантрипу, в 1987 році. В наш час будівлю викупили, однак так і не змогли провести ремонт. На цьому історична довідка про це місце вичерпується. Що ж стосується закинутого кафе, як абандону, то не очікував від нього нічого цікавого. Думав, що це невеличка будівля, не варта окремої уваги. Та ще й з обмеженим доступом. Однак виявилось, що заброшка не тільки перебуває у відкритому доступі, а й цікавіша, ніж очікував. Побаченого вистачило б на окремий звіт. І це незважаючи на поганий стан будівлі і на частковий огляд об'єкту (оскільки не взяв з собою ліхтарика).

Павільон «Транспорт» почали будувати в 1979 році. Однак через прихід «Перебудови», а згодом аварії на Чорнобильській АЕС, будівництво закинули. Встигли побудувати лише один, напівпідвальний, поверх. Споруда (чи будівля) цікава в плані архітектури, оскільки кругла. Але всередині понурий недобуд.

В кафе пройшлися з екскурсією. А недобудований павільон «Транспорт» оглянув самостійно. Хоча... якби не екскурсія, то невідомо б коли вибрався на окрему вилазку по цим заброшкам.
Читати далі (+55 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Якщо попередній звіт про Експоцентр був присвячений екскурсії по діючим павільонам, то тепер пропоную огляд абандонів виставкового комплексу. Що-що — а заброшок на ВДНГ вистачає. Причому закинутих об'єктів назбиралося стільки, що фотозвіт довелося розділити на дві частини (а може навіть і на три!). В першій частині — «родзинка» серед абандонів ВДНГ — недіючий павільон з макетом вугільної шахти. Ну і походу покажу й інші споруди.

Заброшки Експоцентру України (частина 1): Макет шахти
1. Павільон №13 (Вугільна промисловість). Він же — макет вугільної шахти. Місце дуже незвичне.

   Цей павільон був збудований наприкінці 1960х для демонстрації підземних виробіток вугільної шахти, з різними різновидами кріплення і обділки, а також шахтного обладнання. Після розпаду СРСР павільон прийшов у занепад. Нині в ньому знімають відеокліпи і телепрограми.

   Про існування макету шахти на ВДНГ чув давно (напевно, з того часу, як почав цікавитися абандонами). Бачив і «атчьотікі» звідти. І навіть трохи заздрив — бо вважав ці підземелля неприступними. Тому, коли навесні 2016го почув про можливість оглянути шахту з екскурсією, виникло сильне бажання там побувати. Звичайно, це не по-сталкерськи: бо за гроші (і немаленькі — проґавив момент, коли було дешево), без пошуків місця проникнення, без ризику бути викритим охороною, з натовпом людей через який важко нормально фотографувати і обмеженим часом на огляд. Зате це можливість спокійно і легально(!) полазити по цікавому і незвичному об'єкту. Звичайно, пригоди і азарт — це круто. Без адреналіну не те. Однак першочергово — оглянути заброшку. А яким чином це відбудеться — це вже друге питання. Добре, що взагалі є можливість відвідати місця, куди доступ обмежений. Так що це моя перша офіційна вилазка на заброшку. І четвертий закинутий підземний об'єкт, в якому побував.
Читати далі (+54 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Про виставковий комплекс «Експоцентр України» (колишній ВДНГ) я вже робив два фотозвіти — про оглядову прогулянку і святкове новорічне містечко. В принципі, на цьому можна було б і зупинитись, щоб не повторюватись. Хоча в 2013му я обійшов і показав далеко не все... «Виставку» можна ще досліджувати і досліджувати. Бо тільки під павільонами площа — 20 га. А взагалі територія, разом із лісопарком, складає 280 га. Є де розгулятись. А якщо ще познімати з різних ракурсів вже оглянуті місця, та в різні пори року — взагалі вистачить не на один фотозвіт. Так що не виключав можливості продовжити огляд виставкового центру.

  Але мене більше цікавило не стільки продовження огляду ВДНГ — скільки закинуті і недобудовані павільони. Тому що виставковий центр — це не лише заповідник радянської епохи, а й місце скупчення заброшок. І якби не мій інтерес до сталкерства, цієї прогулянки могло б і не бути. Справа в тому, що хотів злазити в макет шахти — розкручене і незвичне місце. А єдиний спосіб туди потрапити — записатися на екскурсію. Але окрім огляду павільона «Вугільна промисловість» із занедбаною шахтою, передбачалася прогулянка по головному павільону і підйом на башту-ротонду — місця, куди простому відвідувачу просто так не потрапити. І оскільки «цивільні» оглядини входять до прогулянки, вирішив показати їх в окремому огляді. Так би мовити, в продовженні теми «Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ».

Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ-2
1. «Цивільна» частина екскурсії по колишньому ВДНГ: підйом на башту головного павільону (№1), огляд павільону №1, павільон №2 і оранжерея. Ну і, звичайно, символи радянської епохи.

  Екскурсія по ВДНГ виявилась об'ємнішою, ніж очікував. Тому звіт доведеться розділити аж на три частини(!!!). Заброшки залишу на десерт. Ну а розпочну прогулянку з «цивільної» частини — діючих павільонів. Буде цікаво!

  А перед тим — історичний екскурс. Тим паче, що в першій прогулянці про історію «Виставки» не писав. Отже, в СРСР передбачалося будівництво виставкових комплексів у кожній із радянських республік. Своя виставка повинна була бути і в Києві. Так, постанова про будівництво з'явилась ще в 1949 році. А будівництво велося з 1952 по 1958 роки. Для оформлення були залучені найкращі художники країни. Оформлення було виконане в різноманітніх архітектурних ордерах у поєднанні з радянським стилем. Кожний павільон був присвячений певному напрямку — «Машинобудування і приладобудування», «Будівництво і будівельні матеріали», «Енергетика і електрифікація», «Металургія», «Вугільна промисловість», «Пластмаси і полімерні матеріали», «Дари моря», «Тваринництво», «Зернові та олійні культури», «Технічні культури», «Овочівництво, садівництво і виноградарство», тощо. Деякі павільони добудували (чи недобудували) пізніше. А ще ж були кафе, ресторани, зелений театр, кінотеатр, гастроном, своя пожежна частина і відділення міліції, медична частина і пошта. З цікавинок були експериментальна лінія монорейки(!), фрагмент тунелю метро, аттракціони — які не зберіглися до нашого часу. Нині ж на території «Експоцентру» проводять різноманітні виставки і фестивалі, знімають кіно і телевізійні програми. Однак деякі павільони лишились закинутими.

  І про назви «Виставки». Спочатку комплекс називався «Виставкою передового досвіду в Народному господарстві СРСР». Скорочено, в народі назвали «ВиПерДос». Однак тодішній секретар Комуністичної партії України, Щербицький, прочув, як називають виставку і наказав перейменувати у Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). За часів незалежності виставковий центр було перейменовано на «Національний комплекс "Експоцентр України"».
Читати далі (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  З кожною вилазкою на київські заброшки все більше переконуюсь, що марно шукати в столиці цікаві і доступні абандони. Так, начебто, закинуті будівлі і підприємства є. А полазити ніде. Та найбільш розчаровуєшся, коли не складається запланована вилазка. Найсвіжіший приклад: поїздка на один «баян» — закинутий кінотеатр «Маяк». В 2014му думали залізти. Але тоді чомусь відклали. В цей же раз всі входи-вікна виявились перекритими. Що робити — поїхали в інше місце. Теж в кінотеатр. Та тільки й там нас очікував облом. А я так розраховував продовжити тему абандонів... Ну і нехай.

Фейлова прогулянка або Галерна затока
1. Замість заброшок просто побродили по чигирям. Зате знайшли цікавинки і пройшлися по водоймі.

  Щоб прогулянка не була даремною, з [livejournal.com profile] samogonnoeozero пройшлися по Галерній затоці. Так, саме пройшлися по замерзлій водоймі. Для мене це були нові враження, бо по такій величезній замерзлій водоймі (та ще й під час відлиги) не прогулювався. На щастя, лід нас витримав.
А ще, по дорозі на заброшку, пройшовся новим мікрорайоном, побачив раритетний автобус ЛіАЗ. І в якості бонуса пробрався всередину ЛЕП.
Читати далі (+48 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Сталкерський сезон цього року відкрив вилазкою на Опіковий центр на Троєщині. Це величезний недобудований медичний комплекс на околиці Києва, і один із найвідоміших столичних закинутих об'єктів. Тому давно були наміри його відвідати. От тільки недобуд гарно охороняється. Навіть більше — значна частина території використовується під офіси і виробництва. Також на території розміщені склади. Так що ризик «приймалова» досить високий. Ще один, не менш важливий, аспект — транспортація. Бо на абандон треба пертися через все місто з декількома пересадками. Це і довго, і дорого. Та й знайомі сталкери не виявляли особливого бажання туди злазити. Але несподіванно [livejournal.com profile] samogonnoeozero запропонувала з'їздити на Опіковий центр. Якраз і обставини гарно склалися — останній день зниженої вартості проїзду в приміських маршрутках; запровадження подовжених тролейбусних маршрутів; бажання полазити по заброшкам; і свято, на випадок відмазки. Тим паче, на недобудах давно не був.

Звичайно, лазити взимку по заброшкам некомфортно. Докучали снігові замети, вітер і холод. Ще й тротуари на масиві вкриті льодом. Однак відмовлятися було пізно. А потім додалися складності місцевості — довелося з'їзжати з гірки на сраці, карабкатися на пагорби і пробиратися крізь колючі кущі.

Якщо чесно, толком все облазити не вийшло. Здається, вилазка вдалася цікавішою, ніж сама заброшка. Зате пригоди які!

Недобудований Опіковий центр на Троєщині
1. Один із корпусів Опікового центру.

Будівництво республіканської лікарні розпочали в 1987 році. Приводом для створення медичного комплексу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Планувалося, що крім опікового відділення, в лікарні буде і радіологічне. Це мав бути найбільший радіаційний реабілітаційний центр у всьому СРСР, площею 2га і розрахованим на 1200 місць. З повністю автономною інфраструктурою. Однак з перебудовою і розпадом Радянського Союзу, кошти скінчились і будівництво зупинили. В 1990х замість опікового центру збиралися зробити інфекційну лікарню. В 2004му Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження про добудову лікарні, зробивши її закладом широкого медичного профілю. В «Київраді» розраховували ввести в експлуатацію в 2006 році. Та справа не зрушила з місця. Лише на території побудували ангари для складів. Ну а прилегла територія потроху забудовується: з двох боків до недобуду з 2008 року примикає котеджне містечко суддів. Поле перед лікарнею також обростає маєтками.

Як писав вище, територія недобудованої лікарні частково використовується арендаторами. І зрідка музиканти (як наприклад, «Brutto») знімають відеокліпи. Добудовувати Опіковий центр не будуть. Ймовірно, комплекс знесуть. Але поки він стоїть і вабить поціновувачів закинутих краєвидів.
Читати далі (+61 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  В попередньому фотозвіті я показував сучасний стан київського заводу «Ремдизель». Нажаль, зробити гарний огляд не вийшло, оскільки заброшка виявилась в гіршому стані, ніж очікував.  Навіть більше — застав демонтаж корпусів. Але знайомому сталкеру вдалося побувати на заводі, коли адмінкорпус не тільки існував, а й був в гарному збереженні —  в кабінетах залишались меблі, обладнання, папери. В своєму сталкерському досвіді я ще не бачив приміщення в такому вцілілому стані. І чому я не додумався сходити на «Ремдизель», коли він ще був цілий?

Закинутий завод «Ремдизель» в 2014му
1. Величезний цех, чотирьохповерховий адміністративний корпус в гарному збереженні.

   Спочатку планував розбавити свої знімки фотками товариша, якими він поділився. Але коли побачив, в якому стані виявився завод, вирішив зробити окремий фотозвіт. Звичайно, це не в моїх принципах — робити огляд повністю із запозичених матеріалів. Але захотів показати наскільки може змінитися заброшка всього лише за два роки. Всього цього, що на цих фотках, вже нема. Адміністративний корпус, який у цьому огляді, вже знесли.
Читати далі (+69 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В останніх числах грудня, наприкінці минулого року, вирішив закрити сезон сталків-2016 вилазкою на один із найвідоміших столичних абандонів — завод «Ремдизель». Хотів подивитися на баянистий завод, доки його остаточно не знесли. Раніше довго роздумував щодо доцільності вилазки на цей об'єкт. Та після перегляду одного відео-сталку по заводу, переконався, що навіть залишки підприємства вражають. І хоча збереженість заброшки з часом погіршувалась, сподівався застати завод не в стані руїн. Хоча передчуття були не найкращі, бо перед вилазкою не вдалося знайти актуальну інформацію стосовно стану заводу.

На прогулянку відправився із [livejournal.com profile] samogonnoeozero. Як виявилось, вона теж ще не була на Ремдизелі.

Залишки заводу Ремдизель
1. Один із цехів у стадії демонтажу. Адміністративний корпус ми не застали.

«Ремдизель» почали розбирати давно. Коли завод працював, він займався ремонтом корабельних компресорів і дизельних двигунів військових кораблів. Підприємство належало до військово-оборонного комплексу. Але після розпаду СРСР завод почав занепадати. В 2003му, з початком будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу (про нього я вже писав в далекому 2013 році), завод потрапив під загрозу знесення. З літа 2008го почали зносити корпуси, які заважали будівництву. А в 2011му «Ремдизель» визнали банкротом. Планувалося, що на території заводу, яка не буде зайнятою мостом і розв'язками, до 2012 року збудують новий торгово-офісний центр. Однак до того часу його будівництво так і не розпочалось. Та й нині про новий бізнес центр нічого не чутно.

А далі, як знаєте, у кожної заброшки є період напіврозпаду. Ще донедавна на заводі був адміністративний корпус, декілька цехів і бомбосховище. Причому в непоганому стані. Однак з середини 2014го почався демонтаж обладнання. А з 2015го з'явилась охорона. На момент нашої вилазки (грудень 2016), адміністративно-побутовий корпус був знесений. Як здогадуєтесь, ми запізнилися зі сталком — застали активну фазу демонтажу. Нажаль, в середину будівель не пробралися. Зате находилися по території.

Побачене не порадувало. Від заводу з непоганим збереженням залишись лише напіврозібрані будівлі і руїни. Можна сказати, застав знос заброшки. Але для статистики нехай буде.
Читати далі (+44 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Продовження розповіді про День відкритих дверей в Історико-експозиційному реставраційному центрі (ІЕРЦ). В першій частині показав занедбану частину музейної експозиції: музейний запасник, що більше нагадує списану техніку в автобусно-тролейбусному парку, і інфраструктуру колишнього автобусного парку. Тепер же розповім про виставкову частину, яка розмістилась в двох ремонтних цехах. Нажаль, там теж не всі експонати у відреставрованому стані. Однак те, що техніка не на ходу, одразу і непомітно - виглядають набагато краще, ніж машини, виставлені надворі. Тому вважаю, що друга частина огляду більше цивільна, ніж сталкерська.

  В цехах були виставлені як експонати комунального Музею громадського транспорту, так і приватні автобуси, легковушки і навіть вантажівки. Не знаю, на яких умовах співпрацюють автомобільний ретро-клуб OldCarService і музей, але техніка приватних колекціонерів виглядає більш доглянутою, ніж музейні експонати. І взагалі, за півтора роки, відтоді як до ремонтно-автобусного парку перевезли техніку, реставрація так і не розпочалася. Начебто, через бюрократичну тяговину. Однак складається враження, що керівництво музею не хоче займатися відновленням експонатів, бо на це треба виділяти гроші. А в автомобільному клубі немає змоги за власні кошти ремонтувати чужу техніку. Тому маємо, що маємо. Хоча було б цікаво дізнатися концепцію оновленого музею. Оскільки на виставці було все підряд - і тролейбуси з автобусами, і легковушки з вантажівками, і мотоцикл з велосипедами.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Ремонтний цех колишнього автобусного парку став виставковою залою.

  Ця частина прогулянки також принесла здійснення мрій: вперше в житті посидів за кермом тролейбуса і автобуса. Незабутні враження для людини, яка виступала тільки пасажиром. А ще побачив ЛАЗ А073 і ЛАЗ 697М. А також вперше побачив салон МТБ-82Д. І в новинку були «Таврія»-ландо, Москвич-400-420А (кабріолет) і Mini. Так що без відкриттів не обійшлося.

  І хоч умови для зйомки були не дуже підходящі, зробив незліченну кількість знімків. Так що і друга частина розповіді буде величенька.
Читати далі (+73 фото)... )

maxiwell: High Voltage (Default)
За складеною традицією, щороку перший фотозвіт нового року присвячений закинутим місцям. І так само, за традицією, це об'єкт, відвіданий наприкінці минулого року. Хоча при всьому вищезазначеному це не зовсім заброшка у звичному розумінні. Фактично це Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» на території колишнього Автобусного парку №3. Тобто, музейно-ремонтний майданчик Музею громадського транспорту. Хоча, назвати його можна по-різному. Виглядає це все як діючі і списані автобуси, тролейбуси на території недіючого автобусного парку. Враження від побаченого теж суперечливі, як і саме місце. Але оскільки списаної (закинутої) техніки набагато більше, ніж відреставрованої, та й територія не використовується за призначенням, то думаю, що формально можна використати тег «заброшка». Тим паче, що на цей раз по деяким закинутим автобусам і тролейбусам вдалося походити (на відміну від екскурсій в Автобусні парки). І, судячи з усього, реставрувати списану техніку ніхто не збирається.
А так, це абандон на грані фолу.

Неоднозначність експозиційно-реставраційного центру криється не тільки в поєданні ходового транспорту і ремонтних майстерень зі списаною технікою і недіючою інфраструктурою автобусного парку, а й у поєднанні двох організацій — філії київського музею громадського транспорту і колишнього автобусного парку. Так що історичну довідку треба давати по двом місцям.
Отже, почну з музею. Він був створений у 1927 році. Під час Другої світової війни експозиція була розграбована, а сам музей відновився лише 1992 року. До 2011 року він розташовувався біля Київського заводу електротранспорту і складався тільки з документів і фотоматеріалів. У 2011му музей, разом із заводом електротранспорту, переїхав до старої території Дарницького трамвайного депо — аж на лівий берег столиці. Наступного року музей обзавівся натурними експонатами: автобусами, тролейбусами і трамваями. Але території було недостатньо для розширення експозиції і тому у грудні 2015го, на території колишнього Автобусного парку №3 (пізніше — Автобусно-ремонтному парку), відкрили філію музею.

Ну і про територію підприємства. Автобусний парк №3 створили в 1963 році. Тоді він мав багато назв: АТП-09123, АТП-33030, АТП-13030. З 2001го став називатися Автобусним парком №3. Працював на муніципальних маршрутах до листопада 2010го. Комерційні маршрути (маршрутки) підприємство обслуговувало до літа 2011го. В результаті світової економічноїї кризи і скорочення кількості маршрутів, у столиці почали закривати автобусні парки. Так не стало Автобусного парку №3. З середини 2011го він став Ремонтно-автобусним парком. А в 2015му його перетворили на експозиційно-реставраційний центр музею громадського транспорту.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Запасник музейної техніки на території колишнього автобусного парку. До речі, це третій київський автобусний парк, в якому побував.

17 грудня 2016го року у ІЕРЦ (Історико-експозиційному реставраційному центрі) був День відкритих дверей. В грудні 2015го екскурсію пропустив — тому цього разу зібрався незважаючи на недоліковану застуду і відмові більшості друзів скласти компанію. Добре — [profile] avganez погодився прогулятися. Хоча народу в той день прийшло багато. СТТС і Фотобус одразу заполонили фотки з заходу.

Нафотографував багато. Тому фотозвіт про майданчик музею громадського транспорту буде в двох частинах. В першій частині подивимось, в якому стані знаходяться музейні експонати на вулиці (списані і ходові) і автобусний парк.
Читати далі (+76 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"З Новим роком і Рождеством!
Ялинки вогники кольорові."

(Із пісні «Скрябін» - сл. Андрій Кузьменко)

  Вже декілька років (відтоді як почав цікавитися новорічними фестивалями) хотів зробити огляд новорічного Києва. Нарешті це вдалося! Самотужки обходив і пофотографував головні столичні новорічні локації і святкову атрибутику у місті! Причому справився за дві поїздки.І це в сезон грипу і ожеледицю!

Новорічний Київ
1. Цього Нового року новорічної атрибутики було багато. Хоча це переважно в центрі. На околицях про новорічно-різдвяні свята мало що нагадує.

На Новий рік-2017 новорічних локацій у Києві було як ніколи багато. Чи може це лише здається?
Основними святковими місцями у місті були: Новорічне містечко в «Експоцентрі України» (ех ВДНГ); ялинка біля ТРЦ «Ocean Plaza»; ялинка на Контрактовій площі; фотозона на Поштовій площі; Головна ялинка країни і святкове містечко на Софійській і Михайлівській площах; новорічне містечко в парку ім. Т. Шевченка. Як виявилось, новорічної атрибутики у місті багато.
Читати далі (+57 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Скоро Новий рік! Відсьогодні, з днем Святого Миколая, розпочинається цикл новорічно-різдвяних свят.  А це значить, що саме час новорічних фотозвітів. Тим паче, що цього разу в Києві організували багато святкових заходів. Та й погода по-новорічному, зимова — зі снігом і морозцем. На Новий рік, мабуть, роки 3 не було снігу. Тому вирішив що нефіг нудьгувати вдома.

  А відвідати є що! Цього року новорічне містечко на ВДНГ зробили безкошковним(!). Пропустити таку халяву і не подивитися на Еспоцентр України в святковому зимовому антуражі просто не міг.

Новорічний Експоцентр України (ВДНГ)
1. Новорічний захід у виставковому комплексі «Експоцентр України» відбувається щорічно. Але цього року вхід на святкування безкоштовний. А сам фестиваль відкрився дуже заздалегідь — аж 10 грудня.

  Від святкової локації не очікував цікавостей. Думав подивитися на святковий зимовий «Експоцентр України», бо буденний осінній вже бачив 2013го року (та й то, подивився тоді далеко не все — колишнього ВДНГ вистачить на декілька прогулянок). Однак новорічний фестиваль «Зима на ВДНГ» виявився насиченим «розважалівкою»: каток, гірки, за́мок крижаних скульптур, резиденція Діда Мороза, театр «Гуляндія», шоу «Вартові мрій», роботоцентр, дитячий лабіринт. І це далеко не повний перелік локацій. Ну і, звичайно, була новорічна ялинка. Незвична, креативна, новорічна йолка — штучна, електронна. Так що новорічний фестиваль в «Експоцентрі України» нескучний. Тим паче, що святковий Експоцентр ще не бачив.
Читати далі (+49 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 07:00 am
Powered by Dreamwidth Studios