maxiwell: High Voltage (Default)
Чего-то захотелось снова писать на русском. Ладно, может хоть так попытаюсь что-то изменить. Ведь кардинально изменить обстановку нереально.

13.10.2015 - вторник (продолжение)
  Хотел протереть мебель от пыли, но промудохался с лечением и провтыкал за компом. Как рассказывал, пару дней тому сдали телик в ремонт. А спустя два дня не выдержали — и купили новый. Так вот, вечером принесли. То ни одного телика не было, а теперь аж два. Не знаем куда деть. Кстати, думали, что новый телик меньше старого: перемерили — почти одинаковы, новый чуть шире, но уже.

14.10.2015 - среда
  Просто обычный день. Лечение, комп, безделье. Боль утраты постепенно стала уходить. И на фотки кота стал спокойнее реагировать. Не знаю, стоит ли ворошить теперь уже былое, но советуют записать приятные воспоминания про кота. Про него я очень мало писал и не всегда обращал внимание. Даже боялся чтоб не сглазить. А теперь что уж... Ради всего хорошего нужно вспомнить, пересиливая грусть. Правда, публиковать на всеобщее обозрение не осмелюсь. Да и написал прилично. Теперь уже ничего не изменишь и корить себя предположениями не стоит.

  Целый день писал воспоминания. Почему-то они притупились. Может из-за течения времени. А может из-за того, что мозг оберегает от чрезмерного нервного напряжения. Хотя много чего вспомнил. Но конкретика смазалась.
  Подробности излил в офф-лайн дневник.

Update: всё-таки решил написать тут. Поскольку за месяц писанины бумага отсырела, потом вообще ничего не разберёшь. Пусть Рыжик простит — я же про себя пишу в открытую.
Ещё... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Починаю вести щоденник у зошиті. І справа не лише в тому, що «болтун — знахідка для шпіона». Як кажуть: «Папір стерпить усе». Не про все ж писати у інтернеті. Є речі, про які не дуже хочеться писати. Та й перетворювати бложик у литдибр не хочеться. До того ж, записи з щоденника не дуже коментують. Ну і ще одна причина — надумав писати щоденник кожного дня. А у блозі буду писати лише про головне.
  Але все-таки не витримав. Треба виговоритися. Тому що... Не зміг це тримати в собі.

8. 10.2015 - четвер

  Довелося два рази бігати по магазинам. А на вулиці похолодало — вночі до мінусових температур. Добре, хоч сонячно. Не знав, що взути — шукати зимові кроссівки не став, взув чоботи. Ох і важкувато в них. Вуха від холоду ледь не замерли, але в шапках нікого не бачив. Та воно на сонці ніби й нічого.

9. 10.2015 - п'ятниця.

  Довго не міг заснути. Все думав про кота. Якраз 9-го числа минулого місяця він загубився. Це вже місяць, як утік. Все думав чому він від нас пішов і чому не можемо знайти.
  А ще чомусь болять ноги (мабуть після важких чоботів). Таке відчуття, ніби пройшов 20 км. Хоча весь деь сидів вдома.

  Телік зовсім зламався. Тож віддали на ремонт. Але так і не принесли. Мабуть щось серйозне.

  Не взяли у блог-тур. Ну, мені не звикати. Не такий вже я популярний. Є блогери цікавіші.

  Відправив резюме. Однак не впевнений, що буде толк.

10.10.2015 - субота

  Капєц! Як тільки кудись їхати — виглядаю не дуже. Наче спеціально з'являються прищі і інші проблеми. Однак про все домовлено — відмовлятись не можна. Та й давно нікуди не їздив.

  Поїхав на Парад трамваїв, який проводиться вдруге. Очікував, що буде повторення минулорічної виставки, але деякі трамваї були вперше — Богдан/БКМ-TR843, ЛВС-2009 (71-154М) і... Pesa. Це було несподіванкою. До того ж, «парад» (повернення вагонів у депо) сфоткав у іншому місці, без натовпу людей. Зустрів колег по захопленню, якиїх давно не бачив. З тролейбусних покатушок теж фанати позбігались. Ну а дежавю було, коли фоткав виставку і салони. А також, коли прогулялись до титулу-кессону. Нарешті там з'явились піддони. Тож набрався сміливості і поліз у кессон. Всередині теж знайшлися способи залізти. Відфоткав що хотів. Хоча і вимазався.

  Протягом дня назнімав багато автівок. Пощастило зняти декілька автобусів.

  Під вечір пішли на виставку котів. Нормально пофкати не вийшло.
  Коли доберуся до фотозвітів не знаю. І настрою нема, і є інші справи.

  Поки прогулювавя Києвом, батьки їздили на дачу. Запитав: «Рижика шукали?» «— Його вже нема...» «— Як це нема. Ми ж не знайшли його.» Я вважав, що він загуляв з кішкою і забублукав, а насправді...
Виявилось, що він пішов від нас щоб померти:( 9го вересня зник, 14-15го вересня ми приїжджали шукати кота. А 17-го один дачник розказав, що недалеко від нашої дачі, під будкою знайшов кота, схожого на нашого. Мертвого. І поховав біля ставка. Причому знайшов випадково, бо почув запах розкладення. Батьки перепоховали його у нас на дачі 25-го вересня. Кажуть, що труп почав розлагатись (бо пройшло більше 2х тижнів), однак пошкоджень на тілі не знайшли. Скоріш за все помер від старості або хвороб. Бо помітив, що з літа він змінився. Я передчував що щось з ним може трапитись. Але щоб так піти. Наче виглядав здоровим.

  Батьки тримали звістку від мене й брата щоб не розстроювати. Та я все одно нервував. Шкодую, що не побачив його востаннє і не попрощався. Але ж сам не захотів поїхати на дачу (з ночівлею я б не витримав). Хоч не впевнений, що від побаченого стало би легше. Може воно й краще, що запам'ятав його живим. Пробач нас, Рижик!

  Погано, що погана звістка. Але як би це не звучало це все одно краще, ніж невідомість. Що ж, тепер можна заспокоїтись. Ніхто і ніщо не вічно під Луною. Все, що починається, коли-небудь закінчується. Всі там будемо. Се ля ві:(
maxiwell: High Voltage (Default)
Продовжую серію відосів (про нібито НЛО, про цвітіння люпинів і OldCarFest-2). Традиційно, два відеоролика в одному пості. Перший — про «Битву котів», другий — про шалену грозу в травні.


Рижик на дачі (2015)

Рижик на дачі (2015)

«Битва котів» — зустріч Рижика з диким котом. Потім той кіт ще раз до нас приходив. Але люди кажуть, що сірого кота вже нема — загризли собаки. Не хочеться думати про нашого кота так само. Але... сам втік. Ніхто його не виганяв.
А ще, в кінці відео видно як він странно поводився на дачі: настурбурчив шерсть, шипить, обнюхує все. Цікаво, що це означає така поведінка? І чи не в цьому розгадка втечі від нас?
Добре, що крім фото,є і відеозгадка.

Згадав, що цього року він вів себе дивно. Охрип, змінив звичку часто нявчати, не любив, коли його гладили (дозволяв це робити тільки коли сам захоче), ну і хворів.
Іще одне відео... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Сьогодні незвичний фотозвіт — про кота, який нещодавно загубився. Привід не найкращий, але все-таки причина згадати про домашнього улюбленця. Тим паче, він був у нас найдовше з усіх котів — 9 років. Та й з'явився в нашій родині випадково. Сам прийшов до нас на дачу. А була осінь. Тож вирішили взяти до себе. Хоча перед цим зарікались не заводити нікого. Співпадіння, чи ні — але на дачі він від нас і утік. Сьогодні вже рівно два тиждні, як загубився. Дорогу повинен знати, але чого не повертається?

   Важив 6 кг. Всі казали: здоровенний. Але зі здоров'ям було не дуже. Щось хворів. Народився орієнтовно влітку 2006го. А зник в ніч на 9 вересня 2015 року.
Про пригоди, що були пов'язані з Рижиком, можна розказувати довго. І по ветеринарним клінікам возили, і батьки одного разу ледь не прибили (бо спати заважав), і спати по ночам не давав, і вазу розбив, і кусав іноді, і шерсті було повно по всій квартирі. І дряпав стільці/дивани/двері. Як ховався під диван / у шафу. Але ж були і приємні моменти — як зустрічав з роботи чи з подорожей, як приходив грітися на ліжко, як мяукав (хоча батьків це дратувало), як мурликав (до цього року, поки не охрип).

Коте
1.  Рижик у своєму улюбленому кошику. Хоча він не одразу його полюбив. Зацінив лише як стало холодно.
Я як відчував. Після пригод (коли хворів, чи брали надовго на дачу) став частіше його фоткати. Щоб були згадки на пам'ять.
Хоча... кажуть, що фоткати домашніх улюбленців — погана прикмета (Що на це б сказали шанувальники Instagram та інших соцмереж:) ).
Згадав, що він у нас вже дорослий, а час і хвороби невблаганні, та й при частих поїздках на дачу міг просто втікти —  і вирішив пофоткати.

  Спочатку думав, що знайдеться. А як не знайшов через майже тиждень почав нервувавтись. Дуже переживав, однак через декілька днів попустило. Ну, а шо зробиш, якщо сам утік. Ніхто його не виганяв.
Update: Через місяць після зникнення мати розповіла, що він від нас пішов, щоб... померти.
Читати далі (+24 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Я так і думав, що це колись трапиться. Але не очікував, що це відбудеться в ці дні — під кінець дачного сезону. Як зазвичай, привезли кота з собою на дачу на декілька днів. Часто так його возимо, тому він мабуть звик. На дачі освоївся — навчився перестрибувати через паркан, лазити по сусіднім ділянкам. Але після прогулянок повертавця. А це... загубився.

  Дома було якось порожньо. Та й взагалі жити на два місця — стресс. То до дачі звикнеш, то до дому. По-перше, на дачі хоч і не зручно було спати, однак спалося краще. По-друге, не вистачало Рижика. Але якось більш-менш тримався. Бо знав, що він на дачі. А ще тішив себе ніби кіт вдома, але заховався (він таке полюбляє. Особливо останнім часом). Однак кота немає майже тиджень. А впевненості в тому, що батько буде шукати, не було. Тому не витримав і поїхали з мамою. Як добиралися — окрема тема, бо батьки посварились (це, до речі, лише додає переживань), брат психував. Приїхали. Сумно і самотньо. Ледь відкрили дачу. Поки поприбирали що батько нахазяйнував. Стали шукати. Дачне селище чималеньке, тому обійти все нерально. Вирішили, що треба шукати десь неподалік. У тому напряму, де він вже губився або заходив (як пізніше виявилось шукали у вірному напрямку, але шукати вже було марно. Наступного дня як поїхали, дачникам стало відомо про долю нашого улюбленця:( — прим. автора). А ще вичитав, що котів треба шукати або ввечері, або вранці. Кликали, дивилися по закуткам, запитували у дачників. Та нажаль, на дачі кота теж не знайшли. До того ж, нажахалися страшними розповідями дачників. Казали, що одного кота (сірого, який приходив до нас в червні-липні) роздерли собаки. Вдень були глюки — здавалось, що кіт іде по дорозі до нас. Пожовкла трава вимальовувалась в обриси нашого котика. Почули що десь поруч гавкали собаки. Дкмали що то наш кіт. Але поки зібралися та вийшли надвір гавкітлива стая  швидко перемістилась в інший край дачного селища.

   Вночі не знаходив собі місця, прислуховувався. Та й спати не дуже хотілось, бо було дуже холодно. А ще й спав в іншій кімнаті. Все думав як там кіт на холоді. Без кота на дачі було незатишно.

  Вночі теж кликав кота. По-перше, переживав за нього. По-друге, все одно спати було холодно. Все здавалося що Рижик шарудить за дверима. Декілька раз виглядав та кликав, аж поки не почув, що щось нявкнуло та зашаруділо у винограді. Покликав знову — якийсь кіт відізвався. Голос не такий, як у Рижика. І кіт ніби молодший (десь рік-півтора). Але окрас наче його. Прийшов до порогу, лащиться, муркотить. Але в будиночок не захотів зайти. Покормили, роздивилися — все ж не наш кіт. І від того стало ще сумніше. Бо коли був Рижик він би відганяв чужих котів.

  Зранку ще раз обійшли. Але теж марно. Близько полудня неспішно пішли на зупинку маршрутки (бо додому мати сама не дійшла би). Йшли по старій дорозі, по якій на початку 2000х їздили на дачу. І від того стало ще сумніше. До того ж йшли повільно, часто зупинялися. Зустріли батька. Передали естафету пошуків йому. Вперше проїхався одним маршрутом.

  Ось так, хотілось як краще, але тепер не лише на дачі почуваюсь незатишно, але й вдома(!). Хоч лишай усе і їдь куди-небудь, де ще не був. Ніколи бажання змінити місце проживання не було таким сильним. Як бути, що робити?

  По дорозі і вдома роздумував чому кіт утік і чому не приходив до нас. Може гуляє з кішкою? Може пішов помирати? Так начебто він поводився нормально. А якщо його собаки? Навіть думати про це не хочеться.

 Що робити теж не знаю. Пропав апетит, з'явилась апатія і глюки — здавалось, що кіт проситься або нявчить. Якщо звукові глюки мене не дивують, то кіт почав мерещетися. Відчуваю, що так і чокнутися можна.
 Чим можна себе відволікти? Горілку та валерьянку не пропонувати — треба щось інше. І чи треба шукати? Скільки він може гуляти?
maxiwell: High Voltage (Default)
  Якась апатія (добре, що не депресія). Нічого не хочеться. Може зовсім облінився? Я ж з таких, які щось роблять тільки тоді, коли бачать, що є результат.
Є декілька ідей для фотозвітів. Але чогось тягне до офф-топіку. Є бажання нарешті зробити нову музичну збірку, але щось ліньки. Давно не фоткав маршрутки. Щось лінь.
Пити теж лінь. Треба для зігріву на зиму залишити:) Кіт втік від нас:( Батьки посварились. Коротше, осінь...

  На дачі було якось тривожно. Я, наче навмисно, не взяв фотоапарат (зазвичай беру з собою на дачу). Вся увага була на кота. Першого дня (7 вересня) кіт сам десь бігав. На другий день (8 вересня) більше часу проводив у будинку. Коли я збирав черемху — підійшов до мене (а це за межею нашої дачі) і обнюхував траву. І якось дивно поводився — сидів на заборі і дивився кудись. Декілька раз бігав з розгону (давно такого за ним не помічав). Виглядало це якось дивно. Начебто грався з нами. Намазали маззю, бо дуже облизував шерсть і активізувалось облисіння. Кіт образився і пішов надвір. Там сидів сумний. Причому сидів і ходив не там, де раніше полюбляв. Ввечері зайшов до будиночку. Помурчав, полащився. Пооблизувався. І ліг спати. Прокинувся десь о 1й годині. Попросився на вулицю. Випустив. Чогось довго не було. Аж чую — тихенький гуркіт. Мабуть з забору зістрибнув. Повернувся лише через годину, о 2:00. Поїв і спати. Хотя спанням це назвати не можна. Здається, неспокійно спав. Потім знову ходив їсти. З'їв за один підхід цілу миску корму(!). І це враховуючи що перед цим їв. Прокинувся о 3:00 від шкрябання. Рижик дуже просився на вулицю. Випустив. Ну а сам міцно заснув (бо впускав-випускав кота і годував). На ранок кіт не прийшов. Прочекали його і поїхали. Вирішили, що Рижик просто загуляв з кішкою.

  Якби ж поїхали другого дня, може кіт не загубився. Так ні — мамі захотілося поїхати третього дня, зранку. Начебто щоб трохи зекономити електроенергію і щоб я не просиджував за компом. Ну і зранку поколупались на грядках. Отак... Треба було мене слухати. Але батьки звикли, що кіт гуляв, а потім все одно приходив.
maxiwell: High Voltage (Default)
Кіт взяв звичку ховатися в шафі в залі і під диваном у братовій кімнаті. В принципі, він і раніше любив там іноді сидіти (мабуть щоб вичісувати болячки), але цього разу зачастив. Та й сидить подовгу. Одного разу заліз у шафу, так я й дезодорантом бризкав — а він все одно сидить, не хоче вилазити. При спробі витягнути, дряпається. Мама, звичайно, наругала. Але іншого способу, ніж попшикати дезодорантом, нема. Те, що коте не зреагував, мене насторожило. Хоча подумали, що ховається від облисіння.

А по ночам все сильніше не дає спати. Ходить, нявчить, дряпає вхідні двері — ніби проситься на вулицю. А він же ж у нас домашній. Не знаю, що це все може означати. Можливо, хоче на дачу. Там і природа, і в піску можна покувиркатися, і вночі побігати.
------------------------------------------------------
Десь з 2011го у місті стали проводити щотижневі ярмарки. До 2000х була одна ярмарка, в старій частині міста. А це зробили в новій частині. Зручно — не треба далеко ходити, та й по цінам дешевше, ніж на базарі чи в магазині. Тим паче, що у Вишневе до супермаркету не наїздишся. А у Білогородку дорого. Хоча там ярмарка краща і більша. Щоправда, дешевизна тривала недовго. Однак, за звичкою, все одно ходили. В основному, щоб купити продукти і городину. Поступово, прогулянка на суботню ярмарку стала традицією. І обнови можна купити, і на людей подивитись. Та й просто прогулятися. Заодно можна чимось себе зайняти. Походи займали багато часу. Поки рано-раненько зберешся з батьками, поки неспішно пройдешся — і 10-11 година.

Цікаво було спостерігати, як ярмарка розширюється, займаючи все більшу площу. Розтягнулася майже до школи.
------------------------------------------------------
Є у мене іще одна традиція — антидепресивний маршрут. Коли було сумно і нудно, хотілося кудись поїхати — то прогулювався в інший кінець міста. Просто так, навіть без цілі пофоткати маршрутки. Аби пройтися, згадати минуле, подумати. Спеціально прогулювався неспішно, щоб нагуляти годинку.

Можливо, так тривало б і далі — але цього року захотілося змінити звичний маршрут. Бо вже приївся і не дає антидепресивного ефекту.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Давно щось нічого не писав, але подорожей нема, тому про литдибр. Тим паче, як показує досвід, навіть коли повний штиль все одно трапляються якісь пригоди.

  Захотілось побути наодинці (бо на заброшки зараз не лізу), тому лишився вдома, а всі інші звалили на дачу. Я не захотів, бо набридли сварки. До того ж оси на дачі кусають — не скажу що це приємно. А ще не дають радіо слухати. Так що лишився на самоті. Шаритися в інтернеті швидко набридло. Та й те, що занадто, то не здраво. Потім нудьга така — ні з ким поговорити. А ще спека. Коли за бортом +34°C навіть страждати фігнею не хочеться і робити щось корисне також (наприклад прибирати чи готувати їсти облом). Ввечері і вранці теж жарко — +28+30°С.

  Ну а пригоди — попсував нігті (чи від того що підпиляв?); одна комфорка на газовій плиті перестала працювати (взагалі якась містика), один день у небі був якийсь гул (виявилось що це такий грім). Виходив прогулятись неходженими вулицями — а погода якась незрозуміла: сіре небо, і невідомо звідки, гул. Ледь не розбив телік (до покривала годинник зачепився).

  Після приїзду батьків пригоди не скінчились. Привезли кота. Так він нишпорив по хаті, а потім хотів заскочити на шафу і звалив вазу (яка розбилася на шматки). Мабуть зачепився за скатертину. Сам коте перелякався і утік. Цікаво, що Рижик часто сидів на меблях — але нічого не завалював.

  Так що «весело» буває повсякчас.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Ще ніколи так часто не їздив на дачу. В 2014, мабуть, тільки два рази приїздив. А в цьому році квітень, трохи травня, червень, липень, серпень — провів на дачі. Причому цього року я вперше переночував на дачі. І неодноразово. В кожній поїздці по одній-дві ночі. Батьки вирішили залишатись на дачі, щоб зекономити на бензині і щоб дома зекономити на енергоносіях. А заодно, щоб можна було зранку, до настання спеки, зробити городні справи — полити, прополоти городину, повиривати бур'яни. Так що певний сенс в цьому був. Однак мені це було невідомо і ново. Батьки ж і в 2013му, і в 2014му лишались ночувати на дачі.

  Звичайно, я й так відвик від суспільства — а дача взагалі поза цивілізацією. Лише я, мама, батько і коте. Інтернету нема, розваг теж. Хіба шо в липні батько підключив тєлік — так дивились серіали і новини. А до того тільки радіо й слухав. В основному, нічні гуморески від російської гумористичної естради, на радіо «Київ» (які вже стали традицією, хоч і набридли). І радіо «ЄС». Наслухався аж до тошноти. Зате слухай хоч до пізньої ночі — ніхто й слова не скаже. Була іще одна розвага — фотографування. Брав з собою і ультразум, і походний фотік. Фотографував і Рижика, і природу, і по дорозі. Ще в цьому місяці розвантажував і переносив цеглу (кирпичи), для добудови веранди. А так, влітку 2015го нарешті-таки доробили площадку перед входом в будинок.

  Спалося на дачі краще, ніж вдома. По-перше, тиша: сусіди не набирають ванну, молодь під вікнами не кричить, не чутно машин, ніхто не курить. Засинаєш легше і сняться сни. Хоча ліжко незручне: скрипить, продавлене. Ще й прохолодніше, ніж вдома. Та й сон інколи був беспокійний — то в туалет, то коте впустити-випустити з будинку.. Зате по-друге, кіт весь час спав зі мною, закутуючись під одіяло або просто лежачи збоку чи біля ніг. Лащився, муркотів. Лише зрідка заходив на другий поверх до батьків. Пізніше, мати казала, що коли я залишився вдома, кіт приходив спати до мене на диван.

  Але й були неподобства. По-перше, туалет. Якщо відлити можна було в двох місцях під будинком (вибачте за подробиці), то в туалет заходити було страшно. По-друге, оси. Багато ос. За літо примудрилися вжалити три чи чотири рази. Це дуже боляче. По-третє, хоча й спати було краще, доводилося впускати-випускати кота надвір. А потім ще чекати, коли буде проситися назад до будинку. По-четверте, незручно чистити зуби і голитися. Заростаєш щетиною за три дні. Потім вдома не можеш дати раду. По-п'яте, раціон був обмежений. Варене яйце, м'ясо, суп — ось і нехитра їжа. Через кризу змушені економити і на їжі. Тому різниці в харчуванні вдома і на дачі не було. Хіба шо вдома треба було готувати самому.

  І ще з негативу — сварки. Тому захотілося залишитись вдома. Не стільки щоб постраждати фігнею, а щоб не було скандалів і суперечок.
----------------------------------------------------------------------------------------------------
  Під час крайніх поїздок з котом і батьками на дачу, згадав один випадок. Вночі приходить Рижик до будиночку. Я його погодував, погладив і... відчуваю, що голова у коте мокра. Я до світла — а там кров. Злякався. Підняв батьків на ноги. Виявилось, що він пролазив під сіткою і подряпався. З часом рани загоїлись і коте можна було спокійно гладити.

  Друга історія про те, як Рижик спіймав мишу і з'їв її. Чую, під будкою щось шарудить. Дивлюся: там наш коте. Виносить у зубах мишу, кладе на стежку. Я збігав розказати батькам і за фотоапаратом. Бачу, кіт грається з мишою. А потім — хрум: і надкусив мишу. Дивлюся, аж страшно: червоне і тільки хребет видно. За другий підхід доїв мишку. Дивно, що навчився ловити мишей. Йому ж ніхто не показував. Хоча, колись вдома знайшов мишку.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Не думав писати литдибр (щоденник — по-простому), але трапились такі пригоди.

  Вчиться!
  Перед поїздкою на дачу відправив резюме... Поїхав на дачу... Розрядився телефон... Кіт покусав... Замість одного дня простирчав там майже три дні... Пропустив дзвінки (може по роботі)... Посварився з батьками.

  Та ще погода така — перший день спека +35, другого і третього — дощ і прохолода +18.
Із доброго — трохи зекономили на воді та електроенергії, ноги загоріли (якщо кіт не покусав, то загоріли б краще), наслухався музики (то спека, то дощ, то поки зализував рани).

  А взагалі, дача починає набридати. Ні інтернету, ні поїсти нормально. Тільки сварки з батьками і між батьками, і переживання, щоб кіт не втік.
maxiwell: High Voltage (Default)
«А на даче, а на даче
Всё иначе, всё п***че.»

(Ленинград — Дача)

   Не знаю навіщо я вам це розповідаю... І взагалі не планував писати на таку тему. Однак треба щось писати.

   Цього року багато співгромадян змушені відмовитись від подорожей і обмежитись відпочинком на дачі. Але це не означає, що на присадибній ділянці нецікаво. Вирватися з міста, з натовпу людей, з шуму, з кам'яних джунглів — до природи, тиші та свіжого повітря. Це ж круто! Минулорого року був на дачі, але тепер все змінилось і здалося іншим. А ще цьогорічний садово-дачний сезон виявився незвичним: вперше заночував на дачі, вперше заплодоносили деякі дерева, вперше пробув на дачі більше ніж один день. Ну і назбиралося чимало різних фоток.
  Вдома відмовляли від публікації, та й сам не дуже хочу світити, тому покажу лише замальовки та макрознімки. Квітки, рослини і все таке. А ще розповім про пригоди. Тож буде такий собі фотозвіт і щоденник одночасно.

Дача
1. Схоже на ліс. А це дачі. Повірте на слово (просто не хочу розсекречувати місце). Восени, до речі, під соснами навіть гриби ростуть!
І люпинів багато. Звичайно, менше, ніж у Боярці, але є.

  Думаю, буде цікаво.
Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Перенервував через кота. Щось погано йому стало — добу блював. Як завжди, спочатку не звернули уваги, а потім не знали що робити. Всіх підняли на ноги. Важко дивитись, як улюбленій тваринці стає гірше, а нічим не можеш допомогти. Я майже не спав. Переживав, що помре. Коте заліг до мене, так я приглядався чи дихає. А другого дня, зранку — біготня (як і вчора). Сплата комунальних платежів (не можна платіжки приносити одразу, щоб не бігати по сто раз?). А потім — по ветеринарних клініках. Усюди черги. Але добре, що допомогли. Вже не знаю, що мало більш лікувальний ефект — ліки чи візит до лікаря. Але тримався стійко! Не нявчав у дорозі. Як тільки привезли додому одразу повеселішав.

---------------------------------

  Ще одна річ, яка ошелешила. Це новина про смерть радіоведучого Сергія Галібіна. Він був відомий завдяки ранковим шоу з Анною Свірідовою. Спочатку працював на Русском Радио Украина, а до останнього часу — на Нашому радіо. А ще був співаком і щирим оптимістом. Недарма, програму, яку він вів, назвали «Бодрячком».

  Отакі речі кояться. Взагалі, лютий щось не дуже гарний. Як не війна, то відхід талановитих людей та проблеми зі здоров'ям близьких. Одні переживання і погані новини.
maxiwell: High Voltage (Default)
  С Новым, 2015, годом! Извините, что не было традиционной новогодней открытки. Решил не флудить. Да и празднование не заладилось.

  Как я писал в итогах 2014 года, год был хреновенький. Проводили уходящий год также с приключениями. Ёлку собрали 29го, а нарядили 30го; где-то потеряли шурупы к ёлке; поссорились из-за перчаток (оказалось я их и не терял); папа разбил ёлочный шар; кот завалил маленькую ёлку (на кухне). 31 декабря — тоже ссоры. То недовольны что попёрся на улицу в -16°. То не нравится когда жалуюсь на ругань и хозяйничание в моей комнате. То бурчат из-за того что надумал готовить суши (которые из-за испорченного настроения не получились). Но особенно разозлило, что батя взял без спроса мой фотик. Ну ничё: они мне испортили настроение — я им.

  Телик почти не смотрел, поскольку смотреть было нечего. Показывали советскую киноклассику и зарубежные мульт-хиты. По всем каналам одни и те же фильмы. И рекламу в этот раз не убрали. Повеселил только «Вечерний квартал» (особенно про Недороссию и Новый год с тёщей). И украинский мюзикл «Алиса в стране чудес» (и сюжет продумали, и песни сочинили нормальные), который посмотрел в повторе.
  По радио тоже ничего особо интересного. «Шарманка», под которую отмечал Новый год, после революции стала другой станцией. А по остальным — нон-стоп с неахти какими песнями.

  Старый год толком не проводил. Новый год отпраздновал один — папе на работу, а мамка обиделась. Вместо шампанского выпил пива. Даже не опъянел. В этот раз желаний не загадывал. Вон, в прошлом году пожелал чтоб не было скучно — в итоге был не рад. Застолья особо не было, так что не объедался (в отличие от предыдущих новогодних). Но покушал сытно. А суши, что приготовил, вполне вкусные.
  По всей стране запретили феерверки. Но народу нипочём. Хотя бабахкало не сильно — видать сказался кризис, купили салюты подешевле. Заснул в 3 часа.

  Вот такая новогодняя ночь. Без праздника, почти без тостов и без снега. Хорошо хоть с подарком.

Новогодние праздники-2013
Новогодние праздники-2014
maxiwell: High Voltage (Default)
 Курсы, о которых писал, закончились в прошлую пятницу. На душе стало пусто. Всё-таки привык за 2,5 месяца и к преподавателю, и к однокурсникам, и вообще к поездкам на учёбу. Из-за трёх (реже — двух) занятий в неделю и домашних заданий создавалось ощущение занятости. Учёба отбирала много времени. А теперь опять свобода. Хотя... надо искать работу. Но даже директор курсов говорит что полученных знаний мало, без JavaScript никуда. А ведь ещё портфолио нужно накопить. Так что даже не знаю. Хвалиться достижениями пока не буду — это работодателям нужно. Может как-нибудь и похвастаюсь. Однако замечу, что теперь могу сварганить сайт. А раньше этого не умел.

---------------------

  Киевские власти обрадовали новыми ценами на проезд в общественном транспорте. 3 гривны на автобусе, троллейбусе и трамвае. 4 — на метро. Чувствую, наездимся с такими ценами. КПТ загнётся. Вот друг рассказывал, что хотят продать часть автобусов. А возить кто будет? Частные маршрутки?

---------------------

  Рыжик беспокоит болячками. Появились какие-то то ли прищики, то ли точки на мордочке. И животик с хвостом стали лысеть. Ходили к ветеринатру возле дома (еле дотащили котэ) — удивилась, что кот большой (6 кг.) и взрослый, назначила мазь. Прикол в том, что мазь нельзя слизывать, ему ж так хочется облизать. Мажем мазью и держим. А он вырывается, бурчит. И результат от лечения лишь временный. Перестаём мазать — и болячки возвращаются. Ветеринар говорит, что это может быть грибок (он любит валяться на полу в прихожей, кувыркаясь в песке с двора). А я вычитал в интернете, что это может быть аллергия.

  В общем, жалко смотреть, как чухается котэ. Но кроме мази не знаем чем помочь.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Продолжение лытдыбра. Рука уже без гипса, работа, продолжение учёбы на курсах, как снова чуть не сломал руку:) В общем, не заскучаешь.

2 сентября. Вторник. Заснул где-то после часа ночи. Мобилка разрядилась от звонков и записей. Пришлось на ночь ставить на зарядку. Баланс на счету страшно проверять. По разговорам понял, что в стране хороших новостей нет.
  Сон был короткий. Но на удивление выспался. Даже снились сны. Будто учусь в университете или на встрече. Читали лекции на тему «Стили и тенденции», сравнивали искуство разных времён. А я на уроках был как будто вне темы — не знал что к чему. Снились одногрупницы и какие-то алкаши. Дело в том, что после лекции раздавали конфеты и угощали газировкой, пивом и вермутом. Так мужики возмущались, что им выпивки мало (хотя сам не пил). Что может означать такой сон.

Скорее всего, аналогия с курсами... Сейчас "не догоняю" новый материал. И точно такое же ощущение, как во сне: что-то рассказывают, а я тупо на автомате делаю задания.

  На работу опоздал — долго собирался. Рабочий день (да и сам день) был спокойнее вчерашнего. Время пролетело быстро. Сегодня заказов у менеджера было больше вчерашнего. Поэтому больше слушал, чем работал. Руку потихоньку разрабатываю. Правда, выглядит как до гипсовки. Может так и должно быть?
Записки из дневника... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Если с отчётами напряг, то лытдыбра всегда хватает. В предыдущей записи дневника писал как проводил время на больничном. Сейчас расскажу о том, что происходило после полутора месяца в гипсе, как снимали гипс и устраивался на новую работу.

  По сравнению с тем, что сейчас происходит, то был штиль.
Записки из дневника... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Не удивительно, что после обильных дождей начали появляться грибы! Причём не только в лесу. Видел их под ёлками в музее электротранспорта и просто на пустырях.

Так вот, по дороге на дачу решили заехать в лес. Под моросящим дождиком пробираться по зарослям молодого сосняка. Но из грибов там одни мухоморы. Хоть и несъедобно, зато красиво.

Ещё в лесу обнаружили нелегальное кладбище домашних животных. Печальная картина. Подумал про нашего Рыжика. Как хорошо, что он с нами. Хотя неизбежный миг расставания когда-нибудь наступит. Хоть нашему коту уже 7 лет, надеюсь проживёт ещё долго.
А погода тем временем только ухудшалась: дождь усиливался. Потом, после работ на даче, пошли по пустырям. Не такие там пустыри. Всё в тропинках, вытоптанных дачниками-грибниками. Кто бы мог подумать, что даже на даче можно насобирать грибы. Между сосенками попадаются вполне съедобные маслята. Даже сам нашёл одного. Пока ходил по высокой траве под дождём промок.

По приезду домой помог чистить грибы. А они скольские, бррр. Чтоб не было скучно, в грибах попадались паучки (вот только этих гостей ещё не хватало).
В общем, справились с чисткой, поставили варить. И некоторые грибы при варке поменяли цвет. Поиск в интернете ничего толкового не дал. Решили не рисковать и выбросить. Жаль, что зря тратили силы и время. В итоге: 1) собирали грибы под дождём; 2) чистил; 3) грибы пришлось выбросить; 4) из-за того, что промок, заболел. Вот так собирать грибы:)

P.S.: А ещё, как только приехали домой - дождь утих. Очень странная погода.

Мышь

Aug. 16th, 2013 08:56 pm
maxiwell: High Voltage (Default)
Кот настороженно всматривался в угол, будто за кем-то или чем-то следил. Я не придал этому значения. Сидел за компом, готовил посты. А мама решила зайти в туалет. И крик! Думаю: что случилось? Оказывается, завелась мышь. Откуда?! Батя занёс что ли? Хотя и меня на работе мыши иногда бегают.

Такая истерика началась! Чего страшного? Это ж не змея и не варан. Маленький пушной зверёк. Также, как и тараканчеги и муравьи, сожительствующий с людьми. Шустрые, правда. Тараканы и муравьи уже пройденный этап. А это новенькое. Хотя гость нежданный и нежелательный.
Поставили мышеловку. Минут через 15 слышу: "Клац". Мож чё упало? А это мышь в мышеловку попала.

maxiwell: High Voltage (Default)
Мы тут дома устроили небольшой ремонт, так остались коробки из-под сантехники, которую облюбовал кот. А что? Тепло, уютно и никто не беспокоит. Днём выспится, а ночью будет будить родителей.

IMG_2444.jpg
1. "Р-р-р!" Ты зачем меня разбудил, хозяин?
Ещё пару фоток... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Птички облюбовали наши дома: на даче гнездятся скворцы, а на хате - воробьи и голуби. Котэ заинтересовался, но птички его не замечают.

Вообще то наш котэ ещё и отличный охотник на тараканчегов. Главное успеть взять тапок и метко прицелиться в "электронных жучков".

IMG_9497.jpg
Летом, по утрам, любит сидеть на лоджии. А тут как раз слетелись голуби.

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

June 2017

M T W T F S S
   1234
5678 91011
12 131415161718
19202122232425
2627282930  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 12:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios