maxiwell: High Voltage (Default)
За складеною традицією, щороку перший фотозвіт нового року присвячений закинутим місцям. І так само, за традицією, це об'єкт, відвіданий наприкінці минулого року. Хоча при всьому вищезазначеному це не зовсім заброшка у звичному розумінні. Фактично це Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» на території колишнього Автобусного парку №3. Тобто, музейно-ремонтний майданчик Музею громадського транспорту. Хоча, назвати його можна по-різному. Виглядає це все як діючі і списані автобуси, тролейбуси на території недіючого автобусного парку. Враження від побаченого теж суперечливі, як і саме місце. Але оскільки списаної (закинутої) техніки набагато більше, ніж відреставрованої, та й територія не використовується за призначенням, то думаю, що формально можна використати тег «заброшка». Тим паче, що на цей раз по деяким закинутим автобусам і тролейбусам вдалося походити (на відміну від екскурсій в Автобусні парки). І, судячи з усього, реставрувати списану техніку ніхто не збирається.
А так, це абандон на грані фолу.

Неоднозначність експозиційно-реставраційного центру криється не тільки в поєданні ходового транспорту і ремонтних майстерень зі списаною технікою і недіючою інфраструктурою автобусного парку, а й у поєднанні двох організацій — філії київського музею громадського транспорту і колишнього автобусного парку. Так що історичну довідку треба давати по двом місцям.
Отже, почну з музею. Він був створений у 1927 році. Під час Другої світової війни експозиція була розграбована, а сам музей відновився лише 1992 року. До 2011 року він розташовувався біля Київського заводу електротранспорту і складався тільки з документів і фотоматеріалів. У 2011му музей, разом із заводом електротранспорту, переїхав до старої території Дарницького трамвайного депо — аж на лівий берег столиці. Наступного року музей обзавівся натурними експонатами: автобусами, тролейбусами і трамваями. Але території було недостатньо для розширення експозиції і тому у грудні 2015го, на території колишнього Автобусного парку №3 (пізніше — Автобусно-ремонтному парку), відкрили філію музею.

Ну і про територію підприємства. Автобусний парк №3 створили в 1963 році. Тоді він мав багато назв: АТП-09123, АТП-33030, АТП-13030. З 2001го став називатися Автобусним парком №3. Працював на муніципальних маршрутах до листопада 2010го. Комерційні маршрути (маршрутки) підприємство обслуговувало до літа 2011го. В результаті світової економічноїї кризи і скорочення кількості маршрутів, у столиці почали закривати автобусні парки. Так не стало Автобусного парку №3. З середини 2011го він став Ремонтно-автобусним парком. А в 2015му його перетворили на експозиційно-реставраційний центр музею громадського транспорту.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Запасник музейної техніки на території колишнього автобусного парку. До речі, це третій київський автобусний парк, в якому побував.

17 грудня 2016го року у ІЕРЦ (Історико-експозиційному реставраційному центрі) був День відкритих дверей. В грудні 2015го екскурсію пропустив — тому цього разу зібрався незважаючи на недоліковану застуду і відмові більшості друзів скласти компанію. Добре — [profile] avganez погодився прогулятися. Хоча народу в той день прийшло багато. СТТС і Фотобус одразу заполонили фотки з заходу.

Нафотографував багато. Тому фотозвіт про майданчик музею громадського транспорту буде в двох частинах. В першій частині подивимось, в якому стані знаходяться музейні експонати на вулиці (списані і ходові) і автобусний парк.
Читати далі (+76 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Для того, щоб подивитись фортеці необов'язково їхати в інші області. Своя фортеця, гарно збережена, є і в нашій столиці. Причому вона вважається однією із найбільш збережених фортець у Європі. Вона не така популярна серед туристів, як Камянець-Подільска чи Хотинська. Тому і постів про неї не зустрічав. Як виглядає Київська фортеця дізнався з блогів лише рік тому. А на власні очі побачив тільки цього літа. Та й то, випадково — був в тих місцях по роботі. Побачене мене вразило і зацікавило. Захотілося прогулятися і пофоткати музей. І ось на днях вирішив заглянути. І не пошкодував! Музей і сама фортеця просто чудові! Наче декорації до історичного фільму. Та й вхідний квиток коштує недорого.

   Музей «Київська фортеця» — історико-архітектурний музей, розташований на території Госпітального укріплення Київської фортеці. До складу музею також входить Лисогірський форт. А до складу самої Київської фортеці входять і інші укріплення: Цитадель, Звіринецьке, Васильківське і Госпітальне укріплення. Навіть Києво-Печерська Лавра. Сам же музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення. Більша частина укріплення використовується військовим госпіталем.

  В цьому фотозвіті покажу вам лише музейну частину Госпітального укріплення і зовсім трохи немузейної частини фортеці. Але, думаю, і цього буде достатньо.

Музей «Київська фортеця» / Госпітальне укріплення
1. Госпітальне укріплення Київської фортеці і музей «Київська фортеця». І це лише частина фортифікаційних споруд.

  Невеличкий історичний екскурс. Розпочну розповідь з будівництва Київської фортеці. Так, у 1706 р. почали будувати Печерську Цитадель. В 1812му облаштували земляне Звіринецьке укріплення. А у 1830 році був затверджений новий план розширення Київської фортеці. За ним мали збудувати Васильківське і Госпітальне укріплення. Пізніше, в 1875му зробили Лисогірський форт.
  Госпітальне укріплення було збудоване протягом 1836-1851 рр. за проектом Карла Оппермана. Це укріплення було розраховане на 500 гармат і 1000 рушниць. Складається з чотирьох полігонів з капонірами, північного фронту з брамою і напівбаштою, П-подібного будинку військового госпіталю. Також були й інші споруди. Укріплення полігонів складалося із земляного валу висотою 10 метрів.
  Після придушення польського повстання 1863-1864х рр., капоніри Госпітального укріплення були пристосовані під в'язницю. Наприкінці XIX - початку XX ст. всередині укріплення збудували декілька нових будівель — лікувальних корпусів. В 1998 році було здійснено реконструкцію головного валу і площі перед північною напівбаштою.
  Що цікаво, Київська фортеця не приймала участі в бойових діях.

   Ну і про музей. 1930 року в Госпітальному укріпленні був організований музей «Косий капонір», в якості філіалу музею Жовтневої революції. Пізніше — філія Державного історичного музею. А у 1991 році його було реорганізовано в музей «Київська фортеця». Як вже зазначав на початку, музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення Київської фортеці (відчуйте розмах укріплень!) і фактично являє собою два музею з експозиційними залами в Косому капонірі та Капонірі №2. Ну і трохи території. Все-таки половина (якщо не більше)) площі зайнята під військовий госпіталь.
Читати далі (+76 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
    Ще декілька років тому(!) планував подивитись водно-інформаційний центр у Києві. І от нарешті таки сходив. На День Києва був День відкритих дверей — екскурсії проводили безкоштовно (А так, відвідування коштує 30 гривень). Щоправда, десь годину довелося постояти у черзі. Зате дочекався друга і заодно перечекав дощ з грозою:)

    Це місце цікаве не тільки тим, що популярне. А ще й будівлею, в якій розміщений центр — старою водонапірною вежею, а також незвичною експозицією (хто б подумав, що можна зробити музей води?). Хоча екскурсовод сказала, що ніякий це не музей. Але думаю, тег «музей» буде доречним. Незвичність Водно-інформаційного центру інколи буває темою для жартів. «Музей води — це так, «понти для приїзджих». Якщо взяти ключі від бойлерної, то ефект вийде той же самий. А якщо ще щитова буде відкрита, то й в музей електрики можна сходити:)» (© Жека. ЧистоНьюс / 95 квартал).

    Отже, Водно-інформаційний центр. Коротка довідка. Відкритий у 2003 році у одній з двох водонапірних веж київського водогону. Метою водно-інформаційного центру є просвітництво щодо водних ресурсів, видобування води та каналізації, а також акцентування уваги на бережливому ставленні до води.

Водно-інформаційний центр (або Музей води)
1. Водно-інформаційний центр. Водонапірна вежа була побудована у 1876 році (!) за проектом архітектора Олександра Шіле. Використовувалась не лише як насосна станція, а й як пожежна каланча.
Красива споруда. Особливо на фоні грозової хмари.

   Прошу вибачення за якість фото — знімав без спалаху, у приміщенні. Вийшло не дуже.
Читати далі (+33 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
 Оскільки писати нема про що, то знову розповім про хоббі — цього разу про колекціонування білетів. І хоча воно є лише побічним — на мою думку, основою хоббі шанувальника громадського транспорту є фотографування, обкатка рухомого складу та дослідження маршрутів — та все ж є складовою дослідження транспорту. З різних поїздок та покатушок талончики дарували як сувенір або просто лишались на згадку при користуванні місцевим транспортом. Що ще сказати... Білети на проїзд у різних містах різні, та й життя не стоїть на місці — змінюється вигляд білетів, ростуть ціни на проїзд. Так що з історичного погляду білетики теж можуть бути цікавими.
  До речі, таке захоплення помітив і у інших шанувальників громадського транспорту.

Колекція білетів
1. Київські білети різних років.

  Отже, подивимось на білети різних міст і різних років.
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Казав мені один колекціонер: «Якщо нема грошей, то не треба колекціонувати!». А якщо хочеться? В дитинстві не вистачало машинок — найбільше, на що міг розраховувати — це іграшки. Тому й не дивно, що як тільки з'явилися недорогі журнальні серії «заграло дитинство». Та мабуть він був прав. Якщо вже на першочергові потреби не дуже розженешся, то що вже казати про захоплення. Хоча... хоча 2 роки перебивався журнальними серіями, а з цього року змушений закинути колекціонування. Остаточно.

Колекційні моделі автомобілів
1. ІЖ-2715 «Служба быта» і ІЖ-27156.

  Можливо колись продовжу поповнювати. Хоча є багато аспектів цього хоббі. На форумах періодично з'являються звістки про вздуття фарби та перекошення кузовів. Але не буду про неприємне. Давайте краще згадаємо приємні моменти колекціонування.
Читати далі (+42 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Нарешті завітав у місцевий краєзнавчий музей. Раніше оминав його увагою, але зараз щось не дуже подорожується, тож знову довелося звертатися до того, що є поруч. В принципі, всі краєзначі музеї схожі. Перелік експонатів майже однаковий — археологічні знахідки, схеми стародавніх поселень, народний одяг, знаряддя праці, фотографії і твори місцевих (і гостювавших) митців, речі солдат Великої Вітчизняної війни, виставка творів сучасних митців. Банально? Не цікаво? Можливо, проте дешево і не треба нікуди їхати.

  Ну а місцеві цікавинки все ж таки будуть. От тільки прошу вибачення за якість фотографій, бо знімав без спалаху.

Боярський краєзнавчий музей
1. Традиційно — український побут і експозиція, присвячена Голодомору.

   Перед тим, як перейти до віртуальної подорожі, історична довідка. Боярський краєзнавчий музей був створений у 1974 року як літературно-меморільний музей Миколи Островського. За незалежності України, у 1991му він був перепрофільований у міський краєзнавчий музей зі збереженням фондів, присвячених Островському. Що цікаво, Боярка — не районний центр, хоч і має краєзнавчий музей.
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  О музее железнодорожного транспорта в Киеве наверняка знают все. А многие даже посещали. Поэтому не мудрено, что железнодорожные фанаты и киевоведы сразу забоянили это место в своих дневниках. Оно-то и понятно: железнодорожных музеев в Украине очень мало. Но можно себя утешить услышанной где-то фразой: «Если я там не был — значит не "баян"». В любом случае узнаю для себя много нового.

  Вторая причина, по которой сразу не заинтересовался музеем — скромная экспозиция. Можно это мотивировать тем, что музей новый, однако о пополнении коллекции ж/д техники нет упоминаний. К сожалению, самый большой железнодорожный музей (в Донецке) оказался под оккупацией российских боевиков. Так что можно порадоваться тому что у нас есть хоть маленький, но свой музей. Вот хотя бы ради ЧС4 стоит посетить.

  Ну и третья причина — то, что не могу себя назвать train-фанатом (Несмотря на то, что лет 5-6 отъездил на электричках в Киев). Что впрочем, не мешает интересоваться железнодорожным транспортом. История транспорта — это интересно! Вот и я решил посетить железнодорожную «выставку».

Музей железнодорожного транспорта в Киеве
1. ЧС4 №072 — широкораспространённая модель электровоза. В 90х-начале 2000х на Киев-Пассе таких много ездили. Сейчас такой локомотив можно увидеть только в музее. Большинство ЧС4 либо списаны, либо переделаны в современные по типу ЧС8.

  Немного о самом музее, или «выставке подвижного состава исторических локомотивов и вагонов» (такое официальное название носит музей). Открылся он в 2011 году и, как пишут в Википедии, первоначально состоял из трёх экспонатов. Сейчас экспонатов конечно больше, но тоже маловато. Это локомотивы ЧС4, ТЭ3; маневровый тепловоз ЧМЭ2; автодрезина ДМС; землеуборочная машина Балашенко; паровозы серии Эр, Л, СО17. Остальное — вагоны.
Читать дальше (+44 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  26 апреля 1986 года. Что сказать об этой трагической странице в истории страны? В ходе испытаний атомного реактора произошёл неконтролируемый рост мощности и произошёл взрыв. Радиация, разлетевшаяся на многие километры, останется надолго, а Чернобыльская зона отчуждения будет ассоциироваться с Украиной, "мирным атомом", опустевшими населёнными пунктами и "зоной" - закрытой территорией.

Музей «Чернобыль»
1. Таблички с названиями отселённых населённых пунктов.

   Накануне трагической даты вспомнил, что давненько не ходил в музеи. Поэтому в 28ю годовщину аварии на Чернобыльской АЭС сходил в музей «Чернобыль» на Подоле. Логично начать знакомство с Чернобыльской зоной отчуждения не с экскурсии по Припяти, а с музея (два года тому было желание съездить в ЧЗО). Может, музей это не так интересно, как ЧЗО. Зато безопасней.
Читать дальше (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Не каждый большой город может похвастаться музеем общественного транспорта. Тем более, на просторах бывшего СССР. Но бывают приятные исключения. Так, 31 августа 2012, на старой территории Дарницкого трамвайного депо состоялась презентация музея электротранспорта. Свезли много различной техники - в т.ч. действующие машины. Но упустил момент. Из-за работы не удалось съездить посмотреть выставку. А потом были непонятки с графиком работы музея. Вроде музей есть - а как его посетить неизвестно. В "лучших традициях" украинской показушности - открыли, а потом закрыли. И вот, в этом году снова появилась информация о музее. С контактными телефонами.

Думаю, раз прозевал открытие выставки, надо хоть теперь посетить. И если б не экскурсии в связи с отмечанием "Европейской недели мобильности", неизвестно когда бы добрался до музея. То отпуск у заведующей, то нельзя дозвониться, то мне некогда. Кстати, на экскурсии экскурсовода не было. Накануне она заболела, поэтому посетителей сопровождала сотрудница трамвайного депо. Вообще, появилось ощущение, что посетителям не рады. Видимо, "сверху" назначили "день открытых дверей", а на места не сообщили всем. Ну и типа: "...А потом в интернете напишете". А как же?! Напишем. Потому что не у всех есть возможность здесь побывать.


1. Площадка с музейными троллейбусами.

О музее было представление, как о собрании архивных снимков и макетов. Это проще, чем иметь настоящую технику. Но, электротранспорт "в натуральную величину" присутствует. К сожалению, не в таком количестве, как в прошлом году.

А ещё после посещения музея осталось много вопросов, которые некому задать. Но обо всём по порядку.
Читать дальше (+77 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Интересно побывать там, где ни разу не был. Хотя и не знаешь: понравится новая местность или нет. Так и в недавней поездке. Что ожидать в Сарнах примерно знал и ехал ради нового города, а в Ровенский заповедник поехал для расширения кругозора. Всё-таки, доселе не посещал заповедники. Да и полеские леса не видел. Но ехал без особого энтузиазма, т.к. не представлял, что там может быть красивого и интересного. Словно, путешествие для статистики. Может из-за того, что перенервничал перед поездкой.

Спустя неделю с той поездки фотографии отстоялись, впечатления стабилизировались - можно рассказывать об основной экскурсионной программе.


1. Ландшафтный парк в управлении Клесовского лесничества.

Первый объект экскурсии - дендропарк в Клесовском лесничестве. Вроде бы ничего особенного... Но вы где-нибудь видели скульптуры из дерева и ландшафтный парк в лесничестве, в селе?
Читать дальше (+34 фото)... )

Сарны

Sep. 9th, 2013 09:30 pm
maxiwell: High Voltage (Default)
О грядущем путешествии уже писал в блоге и вот на прошедших выходных побывал в Ровенской области (впервые). Также впервые воспользовался услугами турфирмы. Но по-другому в такую даль вряд ли бы съездил. Всё-таки, 300 километров от Киева. В рамках отдыха и экскурсии в Ровенском заповеднике заехали в Сарны - провинциальный, 28-тысячный районный центр. Перед путешествием было время изучить город по картам. Настроился на детальный осмотр. Но, к сожалению, пешей прогулки по городу не было, железнодорожный вокзал не посмотрел. Думал, что даже местные маршрутки не пофотографирую.

Однако не всё так плохо. Ровенщина встретила хорошей солнечной, тёплой погодой. Во время стоянок немного пофоткал город. Посмотрел историко-этнографический музей. И даже общественный транспорт запечатлел. В общем, есть что показать. Да и мнение об городе сложилось.


1. Самоходная артиллерийская установка на базе немецкого танка в центре Сарн. Фотка плохонькая - фотографировал счерез окно.

Что немаловажно, Сарны не заезженный фотоблогерами городок.
Читать дальше (+35 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущая часть:
Масленица в Музее народной архитектуры и быта Украины (часть 1): Зима в музее

Основной целью поездки было посмотреть на празднование Масленицы. Но на хатынки и ветряки поглядел, чтоб скоротать время до торжественных гуляний. Сам музей всё же лучше осматривать летом или осенью.

Пока гулял никакой "урочистої ходи" не намечалось. И людей было мало. Разве, что была ярмарка. Продавали декоративную посуду, сувениры, обереги, украшения и очень много палаток с блинчиками и шашлыками.

Спросил у мужчины с бейджиком, когда будут народные гуляния. Он ответил, что дидуха будут сжигать в 16 часов. Я уже собирался разворачиваться и идти домой, так и не дождавшись театральных выступлений. Так как ярмарки можно увидеть где угодно. Но увидел на ярмарочной площади, как обустраивают сцену и решил подождать что же будет.


1. А потом из соломы сделали дидуха.

Постепенно на поляне собирался народ. Кто фоткался возле огромных пысанок. Кто водил хороводы вокруг дидуха. Кто катался на лошади. А кто-то устраивал соревнования и забавы.

Кстати, это мой дебют в блоге с сюжетным репортажем (или репортажем с мероприятий). Так что смотрим.
Читать дальше (+42 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
На календаре 16 марта, а на дворе пронизывающий ветер, снег и морозец. Зима продолжается и это не радует., так как серые, хмурые снежные пейзажи и тёплые одежды надоели. Но деваться некуда. Всё равно хочется где-нибудь прогуляться. И я, уставший после напряжённой рабочей недели, отправился в Музей народной архитектуры и быта Украины, что находится на окраине Киева в районе Пирогово. Место знакомое, но последний раз там был 13 лет тому. Так что был весомый повод осмотреть исторические хатынки, а заодно посмотреть на проводы зимы. В первой части обзора, собственно, сам музей. Экскурсионного рассказа не обещаю, зато фотки и впечатления от поездки будут.


1. В качестве заглавного снимка - мельницы. Музей народной архитектуры и быта ассоциируется, в первую очередь, с мельницами и только потом с хатами-мазанками.

Хорошо, не додумался идти пешком от Одесской площади. Траликов на горизонте не было и я всё-таки прошёлся одну остановку. Осознав, что в метелицу не хватит терпения на пешую прогулку, дождался троллейбуса. Дооехал джо остановки "Музей народной архитектуры и быта". Однако от конечной остановки троллейбуса до самого музея далеко - по карте километр. Торопился, поглядывая на часы. Народу возле музея немного, билет купил быстро. К билету дали флаер с календарным планом мероприятий в музее. Масленица - 17 марта. А сегодня 16. Думаю:"Ладно, не будет театральных представлений - просто прогуляюсь".
Читать дальше (+42 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
 Предыдущие части:
Коростень (часть 2): парк им. Островского
Коростень (часть 1): город и достопримечательности

   В Коростене есть уникальный музей: военный бункер в гранитной скале. Он так и называется "Музей "Объект "Скала""". И довольно интересный. Хотя сперва отказывался его посетить. В итоге не пожалел.
    Как рассказывали, строили это сооружение на базе существовавших пещер. Бункер имеет несколько этажей, однако открытый только средний, второй этаж. Длина подземных ходов впечатляющая - более 150 метров. В командном пункте есть своё водоснабжение из скважины, вентиляция.

IMG_9701 copy.jpg
1. Вход в музей.

Строительство Коростенского укрепрайона началось в 1931 году. В 1935-1937 гг. велось сооружение командного пункта. После окончания постройки всятехническая документация была засекречена, поэтому даже сейчас не всё известно по этому бункеру.
Читать дальше (+26 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

June 2017

M T W T F S S
   1234
5678 91011
12 131415161718
19202122232425
2627282930  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 12:37 pm
Powered by Dreamwidth Studios