maxiwell: High Voltage (Default)
Вже в який раз збирався не переривати стрічку фотозвітів «литдибром», але нещодавня новина просто ошелешила мільони українських юзерів, в тому числі і мене. Тому не можу лишитися осторонь цієї події, бо вона зачепила й мене, оскільки використовую Яндекс.Фотки, Яндекс.Карти і Яндекс.Музику.

Коротко по темі: 15 травня президент України Петро Порошенко підписав указ про обмеження доступу до російських сайтів, програмного забезпечення і телеканалів. Якщо заборону телеканалів можна обійти використанням супутникових «тарілок», то блокування сайтів і заборона використання російських програм створила величезні незручності. Під заборону потрапили сайти «вКонтакте», «Одноклассники», Mail.ru і Яндекс (з усіма додатками: Яндекс.Пошта, Яндекс.Диск і т.д.). З програм — антивіруси Касперського і бухгалтерська 1С.

Моє ставлення до заборони російських сайтів неоднозначне. З одного боку, справді не завадило би відгородити українських користувачів від російської пропаганди і українофобії. Але з другого боку, через заброну постраждають багато українців. Та й навіщо блокувати фотохостінг чи музичну бібліотеку? Інший аспект — відсутність рівнозначної альтернативи. Ну наприклад, альтернативи безкоштовного безлімітного і надійного фотохостину від Яндексу не знаю. «Відповіді» на i.ua слабкіші за «Ответы» Mail.ru (визнаю це при нелюбові до Мейл.сру). Українських популярних соцмереж, на противагу російським «вКонтакте» і «Одноклассники», нема. «Яндекс.Пробки» чим можна замінити? Звичайно, можна пошукати аналоги. Але рівноцінну заміну буде важко знайти. І головне, що українських аналогів нема!

Щодо програм, то антивірус Касперського достатьно популярний в країні. А 1С користується більшість вітчизняних бухгалтерів. Перехід на інші програми вимагатиме зусиль.

Ну і негарно використовувати російські методи. Це шлях до контролю громадської думки. Якщо є голова на плечах, то людина сама повинна фільтрувати інформацію і уникати небажаного спілкування.

P.S.: Мобільний оператор вже відключив доступ до «вКонтакте». У провайдера поки все працює. Хоча у коментарях пишуть, що в декого вже не показуються фотки з Яндекса.
Що буду робити? Якщо без «контактика», Мейл.сру і «Однокласників» можна обійтися, то за Яндекс дуже жаль. Будемо шукати обхідні шляхи. На смартфон вже поставив HotspotShield, а от що порадите для комп'ютера? Як я зрозумів, під Firefox немає плагінів?

P.P.S.: Дивно, як Порошенко до ЖЖ не дістався? Же ц тепер також російська соцмережа.

СХОЖІ ЗАПИСИ:
Блоги на Яндексе закрываются:(
Наклацав:)
Livejournal переїхав до Росії
Гудбай, LiveJournal
maxiwell: High Voltage (Default)
  На Різдво накрило спогадами. Здається, що починаю жити минулим. Особливо стає сумно, коли згадуєш про те чого/кого нема. Хоча і зміни життєвого устрою, і зміни в обстановці і серед оточення, і душевні потрясіння були й раніше. Однак жив сьогоденням. А тепер чомусь хочеться повернутися у минуле. Притому, що там було не все гладко, і проблем вистачало. І справа не в тому, що раніше було цікавіше. Я б не сказав, що зараз нудно. Просто раніше життя було іншим.

  Інколи здається, що те, що було в минулому — прожите не мною, а іншою людиною (хоча сам не сильно змінився). Дивне відчуття. Спочатку прожите виглядало реальністю. Тепер же важко уявити, яким був життєвий період 2006-2015го. Важко згадати деталі. Перегляд старих фоток вже не викликає емоцій на момент зйомки. Зміни в домашній обстановці сприймаються наче так було давно. Можливо, звикаю до нового періоду життя?

  Роздумував, в чому може бути причина ностальгії.
- Ймовірно, справа в тому, що раніше все було стабільним і звичним: оточення, кіт, робота, хоббі, звички. Хоча інколи одноманітність набридала. Тоді звертався до подорожей. Але все одно звичний життєвий уклад грів душу. Здавалось, що все, як було, буде і далі.
- Друга причина: погіршення життя — здоров'я, ціни зростають і доводиться платити за те, що раніше було безкоштовним. В порівнянні з 2006-2015м народ (ну і я) стали бідніше.
- Третя причина — вік. З роками стаємо старшими, змінюємось. Але тільки зараз відчув швидкоплинність часу. І якщо раніше були сподівання, що скільки всього попереду, то зараз думаю скільки було прожито. Можливо, це наближається «криза середнього віку»? Скоро ж буде 34.
- Четверта причина: повтори фільмів і програм по тєліку нагадують минулі роки, коли їх також показували. Але тоді життя було іншим. Якщо фільми можна переглянути в повторі, то життя — ні.
- П'ята причина — давно задумані, але не реалізовані плани.
Ну і причини для суму і депресії зовсім різні. Якщо раніше сумував через невлаштованість особистого життя і здоров'я, то зараз турбує швидкоплинність часу і життя.

  Сум вдалося залити лікером і гумористичними програмами, які раніше не дивився. А ще спробував себе переконати, що життя триває — тому треба радіти. Знаходити нові хоббі, відкривати нові місця.
---------------------------------------------------------------------------------------------------
  Тільки накрило спогадами, як знову нагадали про минуле — роздрукували старі фотографії, відзняті на плівку. Наче насипали сіль на рану. Тому що очікував побачити знімки попереднього життєвого періоду — кота Рижика, застілля. Так і вийшло: на декількох знімках — наш улюблений кіт на новорічному святі. Здається, то була зустріч 2014 року. А ще на тих фотках — ялинка і святковий стіл у залі, гості. Тепер же це все в минулому — у спогадах і на фотографіях. Правда, фото освіжили спогади і повернули відчуття пережитого мною. Згадав, що все це було в моєму житті.
maxiwell: High Voltage (Default)
2016 рік підходить до завершення. Тому можна підвести підсумки. 2016й, на відміну від 2015го, не був швидкоплинним. Час йшов довго. Багато відбулося подій і пригод. Щорічні тенденції — як то проблеми з компом і інтернетом чи дні, коли почував себе погано, продовжились. Але було й багато нового: відкрив для себе підземелля (хоча до підземних річок не дістався), напросився на екскурсію в державну установу, обійшов нерозвідані куточки навколо свого міста, з'їздив у Славутич, нарешті прогулявся по Українці, вперше побачив Москвич-433 і ІЖ-412 (в кузові Москвича 408), облазив місцеві заброшки, облазив рекордну кількість заброшок, відвідав Госпітальне укріплення Київської фортеці, дослідив найбільші ДОТи Київського укріпрайону, подивився Биківнянські могили, сходив на виставку залізничного моделювання і обійшов найголовніші новорічні ялинки Києва. Зробив і рекорд: назнімав 529 фоток за один раз. З приємного — обзавівся новим телефоном. А ще зробив те, що давно відкладав. Хоча деякі плани залишились нездійсненними. Взагалом, то рік був цікавим, постдепрессивним, роком змін, відкриттів і ностальгії.

Цей рік відзначився змінами в оточенні. Дуже змінилося місто. Стільки всього набудували-нареконструювали. Хоча також частенько повертався в місця, де був колись раніше. Це викликало відчуття дежавю і ностальгії. Лише зміни і філософське відношення до навколишнього світу налаштовували на позитивний лад.

З поганого: здоров'я з часом не покращується. А навіть навпаки. Здоров'я батьків теж почало турбувати. Навіть у батька, який раніше ніколи не скаржився на самопочуття. Були і звичні для 2015 року сварки.

Кицька додала клопотів. Навіть думали її вигнати. Але після того, як зробили операцію, стала спокійнішою.

Погода видалася нестабільною і нехарактерною. Рік розпочався справжньою зимою. Але сніжна погода довго не протрималася. З кінця січна розпочалася відлига і зими як не було. Весна прийшла рано. Літо було нестабільним: то прохолодно-дощовим, то спекотно-посушливим. На щастя, грози були рідко. Початок осені був теплим, але потім раптово похолодало. Перший сніг випав 17 листопада. І з того часу періодично зима нагадувала про себе.

Радіоефір вразив збільшенням кількості українського музону. А запровадження квот змінило звичні формати радіостанцій. «Шансон» ще більше став попсовішим. Радіо ЄС змінило назву на «Країна FM» і стало повністю україномовним. Продовжилась міграція ді-джеїв. На радіо «ЕРА» перебрався Ганапольський. А «Громадське радіо» наприкінці весни закрили. Відновили роботу через декілька місяців, але в скороченому варіанті (1 година замість 2), і під іншою назвою — «Громадська хвиля». А під кінець року аудіокниги, окрім радіо «Київ» з'явилися в ефірі ще двох радіостанцій.

З книг можу відзначити Сергія Лойка «Аеропорт» про захисників Донецького аеропорту, і Сергія Кузнєцова «Бабин яр» про знищення євреїв у Бабиному яру і про німецьку окупацію Києва. Цікаві книжки. Щоправда, я їх не читав, а слухав у форматі аудіокниги на радіо. Такий формат став популярним, особливо нка радіо.

З фільмів перелічувати довго. Якихось нових прем'єр не дивився — антипіратські заходи ускладнили пошук фільмів, та й дивитися в російській озвучці не хотілося.

Музон:
(Арсен Мірзоян - Паперовий сніг, Бумбокс - Люди, Ірина Федишин - Чужі уста, Navi - Такі молоді, O.Torvald - #Нашілюдивсюди, Антитіла - Люди як кораблі, Lama - Не кажу: "Прощай!", Степан Вулкан - Matiz, Злата Огневич - За літом, за весною, SunSay - Відчувай, Океан Ельзи - Не йди, Океан Ельзи - Осінь.

Макс Барских - Туманы, LOBODA - Твои глаза, Время и Стекло - Навернопотомучто, Потап и Настя - Умамы, Анжелика Агурбаш & Арамэ - Было и прошло, Мята - Ничего, привыкнем, Валерий Меладзе - Любовь и млечный путь, Ани Лорак — Удержи моё сердце, Ленинград — Экспонат.

Stage Rockers - I'm Waiting, Jamala - 1944, Imany - Don't Be So Shy (DJ Filatov & DJ Карась remix), The Avener & Kadebostany - Castle In The Snow, The Avener & Ane Brun - To Let Myself Go, Kadebostany - Teddy Bear (Astero radio remix), Burak Yeter feat. Danelle Sandoval - Tuesday, Carla's Dreams - Sub Pilea Mea (#eroina) (Midi Culture remix). Дофіга реміксів, чи не так?)

Події, які вразили цього року: націоналізація «ПриватБанку», закриття випуску смартфонів Microsoft'ом, зміна назви АвтоЗАЗу, накриття укриттям 4го енергоблоку на ЧАЕС, обрання Трампа президентом США, переїзд ЖЖ до Росії, електронні декларації політиків, визволення Н. Савченко, війна у Сирії.

Підсумки 2015го
Підсумки 2014го
Підсумки 2013го
Підсумки 2012го
maxiwell: High Voltage (Default)
  22-23 грудня на блог-платформі Livejournal оголосили про технічні роботи. А декілька днів тому виявилась справжня причина «технічних робіт» — ЖЖ переніс сервери з кирилічними блогами зі США до Росії. Тепер російським спецслужбам буде простіше відловлювати, банити та видаляти неугідних користувачів. І не лише своїх громадян, а й іноземців. Якщо в СРСР був соцреалізм, то зараз в Росії культивують росреалізм з викривленим розумінням правди. Нехай би диктували свої правила для своїх — так ні: хочуть нав'язати «альтернативну реальність» людям з інших країн. Хочете заблуждатися — заблуждайтеся самі. Не вв'язуйте в оману інших. Якщо подобається цензура, диктатура і терор — то навіщо підписувати на це громадян інших країн?! Напевне будуть зачищати платформу від інакомислячих. Пишуть, що у деяких проукраїнських блогерів були проблеми з доступом (хоча пізніше доступ до них відновили). В новинах повідомляють, що за перший день після переносу серверів Роскомнагляд забанив 100 юзерів. Розказують, що переїзд блогів до Росії занепокоїв не лише проукраїнських і антиросійських блогерів, але навіть і проросійських. Їм-то чого боятись? Хоча, багато «ватних» радіють цензурі і терору.

   Цікаво, як перенесення кирилічного ЖЖ вплине на популярність сервісу? Навряд чи переніс серверів до Росії сприятиме популяризації сайту. Livejournal йтак втрачає популярність. А новина про «русифікацію» тільки доб'є сайт. Якщо народ почне масово валити, то утримувати сервіс буде невигідно.

   Деякі блогери вже заявили про відхід з сайту. Частина користувачів кажуть, що заведуть дублюючі блоги. А ви як думаєте поступити?
maxiwell: High Voltage (Default)
  Осінь — сумна пора. Минув рік, навіть більше року, як з нами нема Рижика. Це вже друга осінь без найкращого коте. Мабуть вірно кажуть: «Час лікує рани» — спогади приходять рідше і рідше. Хоча півроку, як Рижик залишив нас, згадував майже щодня. І якщо раніше все нагадувало про коте, то потім домашня обстановка змінилась. Причому кардинально: дома про нашого улюбленця тепер нагадують хіба шо його речі. Та ще й завели кішку, яка поведінкою мало нагадує попереднього улюбленця. Тому згадки про коте виникають лише як прогулююсь «баянними» місцями, або коли приїжджаю чи згадую про дачу. Також на спогади впливає нашарування нових спогадів і вражень. Дійшло до того, що дивишся на фотографії кота  — і не віриш, що це було в моєму житті. Коли ж буває, що згадую про нього, то приходять не спогади, а здогадки про обставини, за яких він відійшов у інший світ. Не знаю чим це можна пояснити. Соромно, що так і не спромоглися поставити надгробок. Чи хоча б хрест. Все ж на кладовищах домашніх тварин ставлять надгробки і пам'ятники. Потрібно це чи ні — невідомо. Але допомагало б не забути про тих, кого нема. А у нас на таке нема грошей. Ну, нехай Рижик вибачає.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
  А от за що не любив осінь і раніше — так це за застуди. Мабуть, не було ще такої осені, щоб не захворів. Для того щоб захворіти, необов'язково хлюпати по калюжам, перебувати у натовпі людей, або їсти чи пити холодне — достатньо щоб просто прийшла осінь. А особливо важко не захворіти, коли електроенергія і газ дорожчають. В хаті буває +20˚, а то й зовсім +18˚С. Зате тепер як у Європі — ходимо вдома закутані і в чоботях. Однак і то слабо допомагає. Тільки вилікуєшся — і знову застудився. Причому, що сидиш вдома, що ходиш на вулицю — все одно хворієш. Коли опалення працювало на повну, то все ж хворів рідше.
maxiwell: High Voltage (Default)
  В цьому місяці затишному блогу «Трохи про все і не тільки» виповнилось 4 роки! Дата хоч і не «кругла», але чималенька. Аж не віриться, що пройшло стільки часу. Багато чого пережив разом із блогом: і творячі експерименти, і переїзд старих дописів з іншого сайту, і подорожі, і нові знайомства. За цей час дуже змінилась блогерська тусовка — декого я перестав читати, дехто закинув блогерство, а хтось перейшов на власні сайти. Змінився і мій блог: перейшов на українську, змінив копірайт, зробив посилання на карту, почав викладати власне відео. До речі, про відео. Зараз взагалі відеоблоги стають популярнішими, ніж традиційні фотоблоги. Навіть я дещо пробував фільмувати. Але відео гарні по-своєму, фотографії — по-своєму. Тому сподіваюся, що традиційні блоги не втратять популярності. Хоча, якщо чесно, блогерська активність спадає. Звичайно, й сам пишу не так часто, як раніше. Ну, такі нині часи і фінансові можливості.

  А починалось усе з посту про перемогу української збірної на чемпіону з футболу ЄВРО-2012. Зараз теж проходить чемпіонат Європи з футболу. Але то вже зовсім інша тема для розмови:)
Що цікаво, фактично блог веде свій початок з блогів на Яндексі. Перші дописи в ЖЖ з'явились тільки весною 2013го. А потім старі записи переїхали в цей блог.

  За ці чотири роки накопичилося понад 10 тисяч знімків, 220 фотозвітів і купа нотаток зі щоденника. Якби не блог, то навряд чи побував у багатьох місцях. Навряд чи б розширював кругозір. Без блогу не було стимулу вдосконалювати майстерність фотозйомки. Та й просто було б не так цікаво. Зате, якщо кудись збираюся, то думаю чи вийде написати фотозвіт про прогулянку:)  От що значить блогер:)

  Ну і трохи цікавих фактів. Найменші фотозвіти — про КНС (20 фото), ремонт проспекту Перемоги-2 (20 фото) і подовжений тролейбусний маршрут №27 у Києві (19 фото). Найбільший фотозвіт — аж 103 фото, про перший автомобільний фестиваль «OldCarFest». Нажаль, не завжди вдається відфотографувати, що напланував, тому інколи практикував повторне дофотографування. З всілякими заходами в цьому плані складніше, доводиться викручуватись. Коли «криза жанру» — доводиться вигадувати нестандартні теми для фотозвітів. Хоча інші блогери теж полюбляють нестандартні підходи. Якщо нема далеких подорожей, то задача ускладнюється. Однак цікаве і незвичне можна знайти поруч.

  Про популярність. Приємно, коли роблять репости і просять фотки. Помічаю, що інколи мої матеріали використовують без дозволу, але нехай — все одно розкрутка. Зате після того, як почав писати українською, то копіпастери рідше стали робити репости і троллі менше гадять.

  От такі справи. Є привід відсвяткувати.

А заодно, користуючись нагодою, хочу дещо запитати: 1) деякі блогери радять підписувати фото зверху, а не знизу. Що скажете з цього приводу? Мені звичніше підписувати знизу, але цікавить думка аудиторії. 2) На фотохостінгу вже багатенько фоток. Чи варто заводити ще один акк? Наскільки мені відомо, там обмежень нема. Але у когось висять по 20 тисяч знімків, а хтось при 10 тисячах заводить додатковий аккаунт на фотохостінгу.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Итоги уходящего, 2015 года, увы, неутешительные. Год был насыщенным, но вместе с тем скучным и грустным. Я думал, что 2014 был хреновым. Но оказалось что может быть хуже. Не заладилось всё с самого начала года. А в мае уже понял, что весь год будет скучным и с ссорами. Также были опасения, что год мог выдаться грустным, поскольку были проблемы с самочувствием у всех, и у кота тоже. К счастью, в отличие от 2013 и 2014го, руки-ноги целы. Однако потом нашёлся повод для грусти — во второй половине года нас покинул Рыжик. Это первое огорчение года. Второе огорчение — постоянные ссоры. Все разбежались по своим углам. Ну и третье огорчение — кризис. Попытки найти работу оказались тщетны. А инфляция составила 42%. Пришлось экономить на всём.

  Из хорошего: заглянул в местный краеведческий музей, наконец-то пофотографировал автобусы на Одесской трассе около Южного кладбища (заодно сэкономил на проезде), посетил выставку украинских товаров, выставку ретро-авто «OldCarFest-2», выставку стендового моделизма, Водно-информационный центр, исследовал неразведанные доселе уголки своего города, выставку военной техники. Вылазок было мало, но зато какие!

  А ещё в 2015м пришло понимание, что мир не всегда будет таким, каким он есть. И что всё в этом мире временно. Осознавать это тяжело. Раньше о таком старался не думать.

  В 2015м пришлось изменить привычный уклад жизни — был вынужден переселиться в другую комнату. Ну а тут в блоге поменял аватарку и изменил копирайт. Что ж, начался новый период жизни. А ещё завёл дневник в тетрадке. Буду писать мемуары:)

  Итак, основные события 2015го. Плохое:
(—) Ссоры. Они то и раньше были, но в уходящем году ругань стала хронической;
(—) Отсутствие дальних поездок. От многих вылазок и поездок пришлось отказаться;
(—) Ухудшение самочувствия и состояния здоровья. Как у меня, так и у родителей;
(—) Кот разбил вазу;
(—) В начале года заболел кот. Думал: «Всё!» Но «всё» оказалось через восемь месяцев;
(—) Умер наш кот — Рыжик. Учитывая его неожиданное исчезновение, поиски и потом — горькую правду, а также то, что 9 лет пробыл у нас — прощание было долгим и мучительным. Я думал, что он проживёт до 2016, но не сложилось;
(—) Пришлось изменить привычный уклад жизни. Перемены я не люблю. Но жить, как раньше не предоставлялось возможным по причине, описанной выше. И из-за бессонницы пришлось переселиться в другую комнату. Поменял привычный имидж — надоело быть патлатым. Также в блоге поменял аватарку и изменил привычный копириайт;
(—) Проблема с энергоснабжением достигла своего пика. Тока около недели не было. Городским властям таки пришлось обеспечить временное, но стабильное энергоснабжение;
(—) Частые поломки телика. Плюс — мелкие поломки по дому: ручка в шкафу, выключатель лампы;
(—) Информационная война. Пришлось перенаправить техподдержку с вражеских сайтов. А рашковата отучила от антиукраинских сайтов и украинофобских блогеров. Даже Руссас — и тот ударился в политоту. Печально, что прислужники руського мира оказались даже среди некоторых украинских сайтов. Ну а некоторым не понравилось, что активно комментирую блоги.  Пошутили так. Но я уже юмора не понимаю;
(—) Смерть Кузмы «Скрябіна» и радиоDJ Сергея Галибина;
(—) Сбили собачку;
(—) Сломался зуб. А потом целая эпопея с ремонтом;
(—) Аж 3 раза покусали осы. Ещё и кот незадолго до своей смерти прилично так куснул;
(—) Пожар на нефтебазе под Васильковом, который довелось наблюдать, и пожары на торфянниках;
(—) Руку порезал ножом. Первый раз чуть не проткнул, второй раз вовремя заметил. «Не брать в руки острое, а в голову дурного» одновременно в этом году не удалось;
(—) Проблемы с компом. Даже несколько;
(—) Снова стал слушать радио в наушниках;
(—) Кушал вермишель быстрого приготовления;
(—) Курильщики-соседи достали. С весны до поздней осени нельзя было ни открыть окно, не вывйти на балкон. Соседи «пыхтели» с раннего утра до ночи. В предыдущие годы меньше курили. Наверное, из-за кризиса больше нервничают;
(—) Завелись тараканы;
(—) Так и не нашёл работу.

   Хорошее:
(+) Доделали дачу;
(+) Первый урожай на даче: шелковица, орехи, груши, яблоки, кизил, ежевика, шпинат;
(+) Перейшов на українську мову. Хоча лише частково. Безчинство и ненависть рашистов и украинофобов вынуждают всё больше пользоваться государственным языком. Хотя получается с трудом. От привычек сложно отвыкать. Хорошо это или плохо? Как минимум, разговаривать на государственном — это правильно. Да и говорить на вражеском наречии нелогично;
(+) Неплохо так пофоткал автобусы/маршрутки. Продуктивнее, чем в 2014м. Хотя кое-что и прозевал;
(+) Интересные поездки и вылазки всё же были. Осуществил задуманное ранее, узнал много нового;
(+) Неплохие подарки на День рождения и праздники;
(+) Бросил пить крепкий алкоголь;
(+) Попробовал снимать видео;
(+) Попробовал ночную фотосъёмку.

  Были также события, которые сложно идентифицировать как негативные или позитивные. О них, а также о погоде, песнях года и многом другом дальше. Хотел ещё расписать события года, но не буду. Пусть краткая историческая справка останется в мемуарах.
Продолжение... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Да, жизнь продолжается. Время лечит раны. Но когда меняется привычный уклад и понимаешь, что так как было уже не будет, хочется начать жизнь с новой страницы. Да что там я — мир вокруг меняется. Это побуждает к изменениям не только в домашней обстановке, но и в бложике. Как раз понедельник — начало новой недели.

  Правда, перед этим, решил навести порядок в старых записях. Обновления.

Испытательный полигон капвея в Гостомеле — добавил кучу фоток (правда, других авторов)
(отчёт получился даже больше, чем на ru_abandoned)

Столкновение электрички с грузовиком в Боярке — дополнил отчёт 1 фото, без которого обзор был бы неполным.

Зміни у Боярці — добавил одно фото.

Заброшенное тепличное хозяйство — отредактировал ссылку, увеличил размер фоток в отчёте.

Ну и про кота
Жив-був Рижик — добавил несколько фоток на память, как только смирился с утратой и стал спокойнее воспринимать реальность.

  Какие изменения предвидятся в блоге:
- Появится рубрика #ПРОСТОФОТО — несколько фото на одну тему, фотозарисовки, наблюдения и т.д.
- Возвращается рубрика Вкусняшки про различные необычные продукты.
- Дневник переходит в оффлайн (хотя в бложике удобнее — можно красиво формулировать мысли). Но о самом главном буду писать в итогах или сборниках заметок.
- Другая аватарка.
- Возвращение блога на российский язык. Конечно он вражеский, но вместе с тем и международный. Может больше народу будет читать. Ну и, ради смены привычной обстановки.
(Впрочем, не исключаю что блог будет двуязычным или даже суржиковым. А шо, це прікольно.)
- На фотографиях добавился копирайт с названием блога (эта новация появилась ещё с лета).
- Попробую "завязать" с дополнениями отчётов — ведь в жизни нельзя отмотать назад время.
- Постараюсь публиковать интересные фотоотчёты.

  Пока, думаю, достаточно. Хотя не отказался бы разукрасить блог. Но «лучшее — враг хорошего». Или стиль Minimalism можно апгрейдить?
maxiwell: High Voltage (Default)
Продолжаю публиковать записки из дневника. Потому что... значимые события.

17.10.2015 - сб
  Смена места сна благоприятно повлияла. <...>  Как-никак, смена обстановки. Хотя котэи и на той кровати спал. Кстати, про сон: снилось, будто хожу через какие-то сёла и увидел там две красивые, большие церкви. Не знаю, что это могло значить, но во сне на душе стало легче. Ночью даже аппетит появился.Впрочем, горло так першило, что не мог найти места.

  Мама была против, но я всё-таки поехал на выставку военной техники. Как раз в районе двух больших, красивых церквей. Помолился. Походил по выставке. Вцыставка оказалась побольше, чем думал.
  В Киеве воняло дымом от торфянников. А я сразу не понял отчего першило в горле. По дороге удивился насколько меняется мир — за каких-то полгода. Будто и не проезжал мимо раньше.
Что удивительно: не сфоткал вообще ни одной маршрутки.

  Ну, а после выставки убеждал себя что жизнь продолжается и надо дальше жить. Ну а то, что мир меняется — ничего не поделаешь. Раздумывал, что если есть жизнь, то что-то же и после жизни должно быть?! По крайней мере, хочется в это верить.
  И вдруг меня остановил странный прохожий. Из тех, кто рассказывает о Боге. Естественно, из Свидетелей Иеговы.  Проповедник сказал, что зверюшки менее ценны для Бога, чем человек. Но для чего-то же друзья наши меньшие существуют?
  В общем, задумался о смысле жизни. Хотя легче не задумываться, а просто жить.

  Дома обнаружил, что на мобилке поцарапался экран. Капец, всё в этом мире одноразовое.

  Перед сном почему-то захотел пересмотреть старые фотоальбомы. В т.ч., фотки с Рыжиком. Было немножечко грустно. Ведь 9 лет — это приличный кусок и моей жизни. И вместе с котом старел и я. Хотя, впервые смотрел фотоальбомы без грусти. А грустно из-за того, что всё временно в нашей жизни. И наша жизнь в этом мире — тоже. Я смирился. Хорошо, что остались воспоминания в душе и на фото (вот только какого на части снимков нет даты?!). Надеюсь, Рыжик, тебе в другом мире хорошо.

  А вот с тем, что наш маленький друг занимал приличную часть жизни, а теперь появилась пустота — смириться тяжело. Дома и на даче всё напоминает о нём.
Нового не хочется заводить чтоб не ревновал и не забывал про него. Да и снова пережить недоверие, взросление, дружбу, привычку чтоб потом через несколько лет снова пережить утрату — это тяжело. Хотя мама вроде и не против чтоб завести нового котейку.
maxiwell: High Voltage (Default)
12.10.2015 - понеділок

  Як не дивно, спалося добре. І навіть клонило на сон. Навіть щось снилось. Хоча перед сном думав. Може гарно спалося через те, що трохи змінив тему роздумів, чи тому що тепліше одягнувся. І горло перестало боліти.

  А роздумував, що Рижик для нас був не лише членом сім'ї — він був для нас центром уваги. Навіть тоді, коли були зайняті своїми справами. Однак частину мого життя він займав не тільки фізично — з ним був пов'язані справи: купівля корму. годування, прибирання туалету. І, відповідно, лишились його речі і місця, де він спав і ходив. Рятує лише те, що останнім часом він себе дивно поводив і більше часу спав чи вмивався, ховаючись під диваном або у шафі. (Згадав що і на дачі він ховався. Мабуть передчував.) А спав біля мене рідко і лише до літа. Відчуття двоякі: з одного боку хочеться змінити обстановку щоб не було ностальгічних асоціацій; а з іншого боку хочеться лишити все як є — заради добрих спогадів, та й на зміну обстановки немає грошей. Навіть старі звички не хочеться міняти. Хоча розумію, що без кота життя вже не те.

  Ходив до брата, відніс гостинці. Давно у нього не був (Хоча згадав, що з Рижиком ми й до нього одного разу влітку приїзджали). Виговорилися і заодно згаяв час (бо дома нудно і сумно). Про кота брат сказав, що краще було б думати, що він живий. А ще що кіт захотів померти. Як це? Як може набриднути життя? иМожливо йому просто було погано і чимось хворів. Ми ж не знаємо що він відчував. Погодився, що від звичок важко відвикати. І що треба змиритисмя з законами природи.
  Додому дав гостинці і подарунки. Ну а я прогулявся.

  А ще, як і в суботу не включав комп.

13.10.2015 - вівторок

  Спалось так собі. Як і минулої ночі. Сни абсурдні і незрозумілі. Вночі у ванні знайшов таракана(!). Звідки взялись? Їх у нас давно не було. Чомусь згадав, що влітку (в липні чи серпні) батько в лісі збив собачку яка раптово вибігла на дорогу. І навіть не зупинився — так поспішав додому. А мати сказала, що це не до добра і буде відплата. Можливо те, що сталося і є кара за загублене життя?
  Як назло ще захворів як тільки похолодало.

  Все ніяк не можу оговтатися від шокуючої правди. Важко змиритися зі втратою. Хоча розумію, що це природньо і всі колись помремо. Але сприйняти це важко. Особиво коли загибель відбувається несподівано і без особливих причин. Хоча, звідки нам знати, що було з котом? Родичі вже змирились, а мені важко визнати, що коте вже нема з нами.
  Особливо сумно, коли пригадую останній день коли його бачив. Вночі прийшов, лащився. терся мордочкою — таке з ним бувало рідко. А мурликав як. Хоча й охрип. Дивно, що коли переставав гладити одразу замовкав.
  Важко, ще й тому, що Рижик був довгожителем з усіх котів, що колись були у нас. Інші коти теж вмирали, та вони жили всього 4-5 років. І їх теж було жаль. Особливо тих, що жили із нами. А Рижик теж жив із нами. Як справлялись з біллю втрати? Заводили нових улюбленців. Як пишуть інші котоводи, спочатку до нових котів ніяких відчуттів, а почім починаєш любити і з часом біль і спогади притупляються. Однак вже більше не хочеться заводити котів. Хоча батьки начебто йне проти. Навіть коли Рижик був, десь два чи чотири роки тому казали що все — більше ніяких котів. Бо з ними куча клопотів. А без них нічим себе зайняти.

  Але цього разу особливо сумно, бо з'явились нудьга і відчуття пустоти  Про сум мовчу — йтак довго його шукали, потім звістка сумна. Раніше  не було нудно, бо був зайнятий — працював, ходив на курси, мучився з рукою, подорожував. А цього року почастішали дні, коли було нудно. І лише Рижик хоч якось прикрашав вільний час. А зараз нікому мене розважити. І ничим себе зайняти. Дачний сезон завершився (та й на дачі тепер якось ніяково, не зможу там заснути бо холодно і Рижик спав біля мене), та мабуть треба подивитись де його поховали. Як вважаєте? Роботу теж знайти не вдалося. Сезон подорожей пройшов (бо вже не літо). Та й грошей малувато. І ще одна проблема — відчуття пустоти. Це відсутність Рижика поруч, відсутність обов'язків, що були з ним пов'язані.

  Ну що ж, треба змиритись. Хоча це і важко. Всі там будем.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Якась апатія (добре, що не депресія). Нічого не хочеться. Може зовсім облінився? Я ж з таких, які щось роблять тільки тоді, коли бачать, що є результат.
Є декілька ідей для фотозвітів. Але чогось тягне до офф-топіку. Є бажання нарешті зробити нову музичну збірку, але щось ліньки. Давно не фоткав маршрутки. Щось лінь.
Пити теж лінь. Треба для зігріву на зиму залишити:) Кіт втік від нас:( Батьки посварились. Коротше, осінь...

  На дачі було якось тривожно. Я, наче навмисно, не взяв фотоапарат (зазвичай беру з собою на дачу). Вся увага була на кота. Першого дня (7 вересня) кіт сам десь бігав. На другий день (8 вересня) більше часу проводив у будинку. Коли я збирав черемху — підійшов до мене (а це за межею нашої дачі) і обнюхував траву. І якось дивно поводився — сидів на заборі і дивився кудись. Декілька раз бігав з розгону (давно такого за ним не помічав). Виглядало це якось дивно. Начебто грався з нами. Намазали маззю, бо дуже облизував шерсть і активізувалось облисіння. Кіт образився і пішов надвір. Там сидів сумний. Причому сидів і ходив не там, де раніше полюбляв. Ввечері зайшов до будиночку. Помурчав, полащився. Пооблизувався. І ліг спати. Прокинувся десь о 1й годині. Попросився на вулицю. Випустив. Чогось довго не було. Аж чую — тихенький гуркіт. Мабуть з забору зістрибнув. Повернувся лише через годину, о 2:00. Поїв і спати. Хотя спанням це назвати не можна. Здається, неспокійно спав. Потім знову ходив їсти. З'їв за один підхід цілу миску корму(!). І це враховуючи що перед цим їв. Прокинувся о 3:00 від шкрябання. Рижик дуже просився на вулицю. Випустив. Ну а сам міцно заснув (бо впускав-випускав кота і годував). На ранок кіт не прийшов. Прочекали його і поїхали. Вирішили, що Рижик просто загуляв з кішкою.

  Якби ж поїхали другого дня, може кіт не загубився. Так ні — мамі захотілося поїхати третього дня, зранку. Начебто щоб трохи зекономити електроенергію і щоб я не просиджував за компом. Ну і зранку поколупались на грядках. Отак... Треба було мене слухати. Але батьки звикли, що кіт гуляв, а потім все одно приходив.
maxiwell: High Voltage (Default)
  «Що таке робити, коли нема роботи...» — співали «Воплі Відоплясова». От і у мене таке саме питання, бо більше року як безробітний. Ні, на деяких конторах пробував, але щось не знайшов постійної роботи. Тож вирішив поділитися наболівшим тут — бо в реалі друзів небагато. Може шось порадите, або просто втішите.
  Сподіваюся, що з фірм, де працював, це не прочитають:) Та все одно імена-явки видавати не буду. Навіть сферу діяльності не розкрию (хіба що через приватні повідомлення).

  А починалось усе зі стабільності — було стабільно погано. Раніше змінював роботу за роботою, а потім рішив не міняти «шило на мило» (бо бувало всяке). З недоліків — пошарпаний старий монітор (який, певно попсував зір) і напружена робота для зору; пильний офіс без вікон; нестерпний сморід від виробництіва і очистки розчинників та фарби (який теж навряд чи додавав здоров'я); регулярна зміна напарників та їх навчання. А ще офіс у будь-яку мить міг здійнятись у повітря (через ту очистку хімії). Одного разу ледь не вибухнуло — забули відкрити кран. Навіть замовники казали при директорі(!) : «Ви сидите на пороховій діжці». Що ще... Бували перебої з електропостачанням і інтернетом. От таке... Про непорозуміння з директором (без яких ну ніяк) та колегами (завжди знайдуться прихильники протилежних несумісних поглядів або троллі) мовчу. Від цього, здається, нікуди не дітись. Про аврал забув. Бували такі перевантажання, що капець. І ненадійні напарники, що надовго не затримувались.

  З гарного — зручно діставатися до офісу (без пересадок); робота через день; вчасна виплата зарплати; зарплата по ставці; непогана зарплата (хоча в деяких фірмах була вище), якщо не накосячиш (от це було складно!); непильна робота (хоч у пильному офісі і відповідальна); безкоштовне стажування; можливість займатися своїми справами у вільний час; офіційне працевлаштування.

  Можливо, поганого було більше, але стабільність підкупала (мабуть так само думали ті, хто голосував за Яника - та не будемо про політику). Знаєш, що будуть замовлення, що буде зарплата. І от ця стабільність вилізла боком. Спочатку людина, що працювала на фірмі, створила власне підприємство того ж профілю. При цьому, деяких клієнтів переманила. Потім директор визвонював замовників і просив не працювати з новою фірмою (зі сторони виглядало смішно). Деякі просто перестали працювати через борги, конкурентів, або просто капризували. А... була ще цікава причина — сварки замовників з директором:) Це вдарило по конторі. Зменшилось навантаження (хоч і аврал був). Ну а після Євромайдану замовлень взагалі було мало — хто боявся витрачати гроші при нестабільному політичному становищі, хтось через фінансові проблеми. Перейшли на скорочений графік роботи. Звичайно, зі зменшенням зарплати. Причому на щоденний графік. Замість того, щоб виходити на цілий день через день (дивно, що у блозі про це не писав). Тобто гроші на проїзд ті самі, а зарплата менше. І півдня ні туди, ні сюди.

  Напарник не витримав байдикування і «покращенної зарплати». А мені нікуди було дітись — терпів до останнього. Та все ж накипіло постійні пошук і навчання нових напарників, невизначеність з роботою (шеф хотів закрити фірму на місяць. А там, де місяц - надовго.) Вважайте, що фірма збанкрутіла. Тож я вирішив звільнитися.

  А знайте щось нове не так просто. Добре, що один друг допоміг. Але потім і його звільнили.
Продовження + питання до залу... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Можливо, не треба писати на такі теми, але неприємно дивитись на те як знищуюються автобусні перевезення у місті. Схоже, що скоро в Києві не буде комунальних автобусів та автобусних маршрутів. Чутки про реорганізацію (читай — закриття) автобусних парків вже давно ширяться. Та й маршрутна мережа постійно зменшується. Добре, що тролейбуси та трамваї тримаються. Але вони більш живучі (автобуси 7 — 10 років, тролейбуси можуть і 20 років їздити, ну а трамваї ще довше) і мають інфраструктуру (проводи, стовпи, рейки). Ну і в деяких випадках альтернативи їм нема. А от автобуси легко замінити маршрутними таксі — ніхто і не помітить.

  Кажуть, що у владі є лоббісти маршруток (це ж бізнес!) і деякі маршрути навмисне закривають (А7, А38), території закритих автобусних парків використовуються приватними перевізниками (Автобусні парки №3 і №4). Окрім того, багато маршрутів закрилося у 2000х і після світової фінансової кризи 2008-2009го. Станом на 2015й нарахував тільки 69 міських маршрутів. На початку 2000х їх було біля сотні.

  Підвищили вартість проїзду, а кількість машин на маршрутах майже не змінилася. В усякому разі, автобусів. Згідно статистики, 6 лютого на маршрутах було 292 автобуси, а 9го лютого — 287. І далі буде тільки гірше. На багатьох маршрутах замість автобусів великої місткості курсують мікроавтобуси.

(А2 [Зал. ст. "Київ-Волинський - метро "Шулявська"] — лише один автобус, і то Богдан,
А5 [Зал. вокзал - вул. Ізюмська] — теж лише один мікроавтобус,
А47 [Метро "Нивки" - метро "Дорогожичі"],
А52 [Метро "Либідська - вул. Закарпатська] — теж лише один мікроавтобус,
А75 [Метро "Виставковий центр" - селище Жуляни]).

— На цих вищеперерахованих маршрутах раніше їздили великі автобуси. А тепер от лише мікроавтобуси. Можливо, пасажиропотік невеликий? Можливо. Але маршрути 2, 5, 47 за моїми спостереженнями були переповнені.

Реквієм по київським автобусам?
Автобусний маршрут 75. В 2013му їздив автобус великої місткості. З 2014го на маршруті мікроавтобус. Прогрес:)

  При тому на популярних комерційних (маршруткових) маршрутах використовуються автобуси великої місткості.
Детальніше... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  У «ватників» рве пукани, тож троллять посилено. І не лише на російських сайтах — прихильники імперіалізму є і серед співвітчизників:( Форуми, новинні сайти, комментарі на відео у Youtube — неможливо читати. От і на одному з міських форумів адмін і головний флудер — українофоби. Ну шо тут поробиш... Їм добре спілкуватися між собою — от хай самі і дискутують. Тим паче, сперечатися з адмінами форумів — марна справа. Простіше ігнорувати. І констатувати інформаційну війну. Он, у новинах якось розповідали, що у Росії створили кібервійська.
  Що стосується новинних сайтів і Youtube — то там проросійська політота давно розгулялась. Добре, що є патріоти та просто помірковані юзери, що попускають нахаб. Та все одно каменти читати гидко. Ну не можна спокійно читати, коли пишуть відверту брехню і розпалюють ворожнечу.

  Враховуючи інформаційну війну доводиться приймати засоби безпеки і менше користуватись російскими електронними поштами. Наприклад, перекинути прив'язку акаунтів з форумів та сайтів чи просто не користуватись російською поштою. Он, Турчинов рекомендує відмовитися від російських поштових сервісів тому що вони контролюються ворожими спецслужбами.

  На фоні цього до будь-яких змін ставишся з насторогою. От наприклад, нещодавно ЖЖ ощасливив підняттям рейтингу. Добре, хоч інші блогери написали, що у них таке саме відбувається. Вже й від глюків в інеті чи на компу шарахаєшся.

---------------------------------------------

  З 7 лютого у Києві збираються підвищити вартість проїзду в комунальному транспорті (автобусах, тролейбусах, трамваях, метро). Підвищення удвічі: метро — 4 гривні; автобус, тролейбус, трамвай — 3 гривні. Очікували, що ще в минулому році зроблять «покращення», але відтягнули до цього року. Хоча від цього не легше. Маршрутки вже є і по 5 грн.! А комунальні маршрути скоротили і, здається, ще не відновили до дострайкового періоду (середина січня 2015).
  Розумієш, що підвищення вмотивоване, але ж зарплати не зростають, безробіття, якість перевезень не підвищується. Не найкращий час для подорожчання громадського транспорту.

---------------------------------------------

  Якось не міг заснути. А по радіо якусь фігню ставили. Тож вирішив замість радіостанцій послухати телевізор(!). Добре, що у FM-діапазоні є один телеканал. А там — розрекламований серіал «Шерлок» (Хоча насправді просто багатосерійний фільм). Можете уявити собі як це дивитися фільм по радіо. Уява малювала картини, але без відео розібратися що до чого складно. Особливо враховуючи стрімкий сюжет.
  Про серіал. З назви все зрозуміло — про детектива Шерлока Холмса і його друга, доектора Ватсона. Рімейк по мотивам творів Артура Конан-Дойла. На оригінал не зовсім схоже. Та й як може бути схоже, коли легендарного сищика перемістили у наш час.
  Чим сподобалось: дивна суміш екшну, класичних персонажів у сучасному трактуванні і закручений сюжет. Так що рекомендую.
maxiwell: High Voltage (Default)
  До Нового года осталось совсем чуть-чуть. Так что самое время подвести итоги. Не буду изменять традициям. Тем более, интересно сравнить с предыдущими годами.

  Итоги 2012 | Итоги 2013

  Итак, 2014 год был сложным и тяжёлым. Как для страны, так и лично для меня. Одним словом, хреновый. 2013й год хотя бы был интересным. А 2014 — просто трудный и скучнее предыдущего. Если раньше было стабильно хреново, то сейчас хреново и нет стабильности. События, происходящие в стране (Евромайдан, свержение режима Януковича, отделение Крыма, война на востоке, финансовый кризис) всё время держали в напряжении. Да и у меня приключалось всякое. Даже под Новый год — то шурупы под крепление ёлки где-то потерялись, то скандал. Не обошлось и без причуд погоды. С середины февраля пришла весна. В мае заливало дождями — выпало 324% (!) от месячной нормы осадков по Киевской области. Лето было то жарким с грозовыми ливнями, то дождливым и прохладным. Осень внезапная, холодная. Бабьего лета, как такового, фактически не было. Зима пришла заранее — 25 ноября выпал снег. А с середины декабря зима отступила. Пару дней была теплынь +7°. Новый год, судя по всему, будет безснежным. Ну, нам к такой погоде не привыкать:)

  А теперь итоги года. Плохое:

  • Непризнанная война России против Украины (потеря Крыма, оккупированный Донбасс, усилившаяся неприязнь между россиянами и украинцами. Ну и опасения из-за угроз террористических атак.);

  • Экономический кризис (подорожало всё, что только можно: проезд в общественном транспорте, бензин, продукты и товары. Гривня обесценилась в два раза — с 8 до 16 за доллар. Пришлось экономить на развлечениях и увлечениях.);

  • Стал безработным (на фирме дела стали совсем плохи — пришлось уволиться. Это был бы плюс, если б нашёл другую, лучшую работу. Но в кризис найти работу сложно: всем нужжны профи, причём широкого профиля, — чтоб работать за троих, а платить как одному.);

  • Перелом руки (угораздило сломать руку. Почти два месяца промучился в гипсе.);

  • Ухудшение здоровья в целом (заметил, что подпортилось зрение и зуб пришлось удалить. Ну и из-за прошлогодней травмы колена и перелома руки выносливость снизилась.);

  • Закрытие блогов на Яндексе (хорошо, что был автоматический перенос записей в ЖЖ. Но пришлось все старые записи редактировать вручную. К тому же, поменялась последовательность некоторых постов);

  • Отсутствие дальних поездок (возвращение в Житомир не считается) и много неудачных прогулок;

  • Мало фотографировал общественный транспорт (сконцентрировал внимание на фотопрогулках для блога и было не до того.);

  • Участились ссоры с родителями и недопонимание (причины для этого есть, но раньше как-то искали компромиссы.).

О хорошем:

  • Свержение Януковича и коммунистов с регионалами (правда, новая власть — это старая оппозиция. И нельзя сказать, что страна изменилась к лучшему. Но по крайней мере, либералы-олигархи и националисты лучше авторитарных пророссийских хозяйственников. Хотя что лучше— права и свободы или экономическая стабильность — вопрос риторический. Но дышится как-то свободней (если б не российские диверсанты). Постарались изменить страну к лучшему — и ладно.);

  • Сходил на Евромадайдан (не как участник, а как наблюдатель. Зато сам наблюдал за этим историческим событием.);

  • Переезд старых записей в ЖЖ (теперь все записи в одном блоге.);

  • Вылазки на интересные заброшки (хотя хотелось бы побольше полазок и были скучные объекты.);

  • Проучился на курсах веб-дизайна (программистом не стал, но зато узнал много нового об сайтах и Фотошопе. В принципе, теперь могу сварганить простенький сайт. Так что тоже достижение.).

В общем, плохого было больше. А ещё следующий год говорят будет кризисным. Эх. Печалька... Но главное не падать духом.
maxiwell: High Voltage (Default)
    Уже вторую неделю ощущается усталость. После каждой дальней поездки или большой прогулки ноги гудят. Наверное сильно утруждаю, т.к. появились первые вылазки протяжённостью 11-12 километров. Это приличное расстояние даже для здоровых ног. Недавнее подорожание проезда в маршрутках тоже способствует увеличению пешеходных прогулок. Как тут беречься? Долго дома не сидится.
--------------
    Погодка уже неделю "радует" холодом, пасмурностью и мрякой с дождями. Ещё и ветер был пару дней. Вот такая весна. В марте и то жарче было. Хмурая погода давит на психику. Неуютно как-то. Тем более, кроме погоды есть другие проблемы.
--------------
    Съездил на обучение на новую работу. Всё непонятно, запутанно, сложно. Порядок и дисциплина ого-го! И опыта нет. Такого бардака, как был на предыдущей работе, не может быть:( И времени свободного будет мало. Придётся работать с утра до ночи. В общем, страшно.
    Соискатели шутили: мол, не все выдержат до практики и захотят остаться на работе. Вот и я думаю: как поступить? Работать где-то надо. Обучаться чему-то новому тоже по-любому придётся. Но пока не уверен, что справлюсь. Что делать: пробовать или нет? Пока до практики дело не дошло есть время подумать.
maxiwell: High Voltage (Default)
   На работе с заказами совсем плохо стало. Хотя мне чё - лишь бы платили. Так ведь нет, - мало того, что приходиться работать в пол-смены, так ещё и чёткого графика нет. Блин, нет ничего хуже, чем неопределённость. Будни проходят в режиме ожидания. За полдня можно где-нибудь прогуляться в Киеве. Но надо таскать с собой бутерброды на обед. Что неудобно.

   Бывает, приходится отрисовывать/дорабатывать макеты. Увы, эту фигню никто не отменял. Зато появилась возможность официально "тянуть резину". Что ещё... Пока вырабатываем остатки материалов, но чё-то они никак не закончатся. Директор выдавал зарплату - так хотел обсчитать гад. Грозился закрыть фирму на месяц. Но в это слабо верится. Хотя бы потому что макеты на подготовку при любом раскладе останутся. Это раз! Ну и на работу всё равно через день или два дня приходится идти. Это два!
----------------------
    Думал про Крым. Планировалась на этот год поездка. Но теперь о ней придётся забыть. Как туристическая территория Крым утрачен. Обидно, что ни разу там не был. А смотреть там есть на что.

    В связи с этим возник вопрос смены планов. Но идей особо нет. Азовское побережье безопаснее, но Юго-Восток страны лихорадит. На Запад неинтересно. Заграницу выбраться нельзя - нет загранпаспорта. Остаёться "мариноваться" на Киевщине?
-----------------------
   Вчера была не пятница, хоть 13-е - а целый день не задался. Собирался пофоткать маршрутки - не вышло. Планировал отсидеться дома - вызвали на работу. Выйдя с работы вернулся в офис из-за запоздавшего заказа. Вечером в лифте застрял.

   Вообще, лифт давно вызывал опасения. То двери закрываются не синхронно. То тарахтит. То шатает. То кнопки не реагирует. Но из-за колена приходилось им пользоваться. А теперь придётся пешком ходить.

   Интересно, что должно произойти, чтоб запретили пользоваться лифтом? Можно ли добиться закрытия лифта, обративщись в ЖЭК?
maxiwell: High Voltage (Default)

Не хотел откровенничать, но нужен совет.
В прошлом году составлял план путешествий и прогулок. 99% из них осуществилось. Считаю, что именно благодаря плану посетил много интересных мест, о которых давно мечтал.
Но под конец года травмировался. И теперь хожу с трудом. Поэтому не знаю, стоит ли строить новые планы. На примете есть несколько мероприятий и объектов.

Позитивные подвижки есть, но:
А) Неизвестно, сколько продлится реабилитация после травмы.
Б) В каком объёме возможно восстановление функций.

Так вот, планировать или не планировать?

Есть много вариантов. Какой выбрать?
1) Ничего не планировать вообще. Или назвать планы просто "Интересные места".
2) Отложить планирование до весны.
3) Отложить планирование до выяснения пунктов А) , Б) .
4) Планировать, исключая дальние и сложные поездки.
5) Планировать в полном объёме.
Может предложите свой вариант?

maxiwell: High Voltage (Default)
Говорить "Прощай!" 2013 году ещё рано, но до Нового года осталось каких-то пару дней. Вряд ли что-изменится за эти дни, т.ч. можно подытожить, что же произошло в этом году и чем он запомнился.

2013 год нельзя назвать мимолётным. Может из-за того, что он был богат на различные события. Скучать почти не доводилось. При этом назваеть его хорошим нельзя. Год был интересным, но плохим.

Знаковых событий было мало, зато какой масштаб!
Начну с плохого.

  • Впервые проехался в плацкартном вагоне. На верхней полке (тоже впервые). Некомфортно.

  • Отвратительная погода: долгая зима с гололёдом, непонятное лето. Зима задержалась аж до конца апреля.

  • Много интересных событий пропустил (мартовский снегопад, Евромайдан)

  • Так и не полечил зубы, хотя они в этом году активно разрушались.

  • Повредил колено.

  • На работе за год аж двое напарников уволились. Весь май работал все дни.

Хорошее тоже было.

  • Съездил в самое дальнее и долгое путешествие - в Мариуполь на два дня.

  • Впервые увидел и объездил много неизведанного транспорта: троллейбус БКМ-321, ЗИУ-62052, ЗИУ-683Б, троллейкар КТГ-1; трамваи 71-605, 71-608К, ЛМ-2008.

  • Проехался на КПТшном "Икарусе" в Боярку.

  • Побывал на необычных экскурсиях на цветоводстве, пивзаводе и депо общественного транспорта.

  • Начал лазить по заброшкам. Один.

Как видно, плохого было больше. Может следующий год будет хорошим.
Ну и лучшие фотообзоры уходящего года. Отчётов было очень много, поэтому в лучших аж 37 фотоотчётов.

BestPhotoSets.jpg
Смотреть лучшие обзоры... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Родители уже надоели с укоризной. "Наездился", "Лучше бы сидел дома", "Это Божье наказание", "Вот захотелось выйти на той остановке". Задолбали со своим нытьём. Толку то от него? Уже что есть, то есть. Время назад всё равно не отмотаешь. Дошло до того, что начал сам себя укорять. Во-первых, Ирпенские маршрутки дюже забитые. В них можно ездить только от конечной до конечной. Во-вторых, раз уж нельзя было выйти, может нужно было ехать до конечной. Ну, доплатил бы. Зато колено было б целое. А ещё в ночь перед поездкой снился странный сон, будто поехал в один небольшой город, где ездят большие автобусы. Но так ничего не сфотографировал. Мистика или просто совпадение? А ещё есть мнение: если пи%дец должен был случиться, то он рано или поздно случится.

  Анализируя случившееся пришёл к выводу, что езда в маршрутках - экстрим, требующий акробатических навыков. Идиотизм с забитыми маршрутками рано или поздно плохо бы кончился. Кстати, вспомнил, что когда ездил на репетицию военно-исторической реконструкции тоже была похожая ситуация с маршруткой. На Смелянской зашёл, а к Троещине столько народу набилось, что проехал свою остановку. Вместо "Радужного массива" вышёл аж на "Рынке "Троещина". Пришлось топать несколько километров:) Как раз через неделю после "троещинской" поездки решил таки выйти на своей остановке. И к чему это привело?

  Надо было бесплатно проехать, не доплачивая, мотивируя, что нельзя выйти? Или топтаться по сумкам? Интересно, а как бы вы поступили в такой ситуации: нужно выходить на своей остановке, а вы видите, что не пролезете к дверям. Что будете делать?

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

June 2017

M T W T F S S
   1234
5678 91011
12 131415161718
19202122232425
2627282930  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 08:35 am
Powered by Dreamwidth Studios