maxiwell: High Voltage (Default)
За свій сталкерський стаж (а це 4 роки) мої вилазки обмежувались лише Києвом і столичним передмістям. І тільки декілька разів вдавалося дослідити абандони у далеких закутках Київської області. Здається, більшість доступних і цікавих (а зрідка і нецікавих) київських і навколишніх заброшок, до яких можна дібратися, я вже облазив. Тому хотілося розширити географію полазок. Тим паче, світ не обмежується своїм регіоном — і в інших областях є багато цікавих об'єктів. І от, завдяки подорожі з братом, вдалося відкрити заброшки в новій області. Та ще які смачні об'єкти! А враховуючи, що літо 2017го пройшло без вилазок — то такий заброс як подарунок.

А взагалі, ця вилазка для мене знакова. По-перше, це перші заброшки у іншій області. По-друге, це нові види об'єктів — водяний млин і міні-ГЕС. І незвичні абандони. По-третє, це перша спільна вилазка з братом. Ну і ще ця прогулянка відбулася спонтанно. Бо першочергово збирались оглянути лише одне місто на Вінниччині, а не дертися в одне із сусідніх сіл. Тому що це зайвий «ґак». Але ця прогулянка відбулася.

Закинутий водяний млин & недобудована міні-ГЕС
1. Закинутий водяний млин і недобудована міні-ГЕС. Незвичні і нові для мене об'єкти.
Млин — типова «історичка» (збудований у 1896 році(!)). А електростанція — радянських часів (1958 р.).

Отже, це Вінницька область. Одне із сіл біля районного центру Погребище. Втаємничувати не стану — в туристичних колах це місце напевно дуже відоме. Та й розташоване в далеких пердях — куди навіть маршрутки не їздять. Про ці заброшки я дізнався від брата. І вони одразу мене зацікавили. Хоча... не тільки мене — брат з дружиною охоче дослідили ці споруди.

Що цікаво, назва села пов'язана із водяним млином. Назва «Круподеринці» походить від слів «крупа» і «дерти», тобто «обмолочувати». А обмолочували зерна на закинутому нині водяному млину, який ще й слугував олійницею. Також неподалік розташована міні-ГЕС. Оскільки це не величезні будівлі і споруди, то я вирішив об'єднати їх у один звіт. Тому і про історію розповім не на початку огляду, а по ходу вилазки.
Читати далі (+52 фото)/10МБ... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Закинутих будівель і споруд на території колишнього ВДНГ УРСР виявилося настільки багато, що довелося ділити огляд на декілька частин. Попередньо планував зробити два величезні фотозвіти — але все ж вирішив розтягнути огляд на три, нехай і менші, але цілісніші частини. До того ж, після екскурсії знову приїжджав до «Експоцентру» — і знайшов ще один абандон. Так що є про що розповідати.

Нагадаю, що в першій частині показав макет вугільної шахти, а також інші невеличкі закинуті споруди. Ну а в продовженні знову буде «збірна солянка». Хоча ця частина фоторозповіді присвячена лише двом об'єктам: закинутому кафе «Літо» і недобудованому павільону «Транспорт».

Заброшки Експоцентру України (частина 2): Кафе Літо і павільон-недобуд
1. Закинуте кафе «Літо» і недобудований павільон. Невеликі за розмірами, але цікаві заброшки.

Про кафе «Літо» інформації небагато. Навіть у статусі закладу є різночитання: одні пишуть, що це було кафе; другі — що ресторан. Розташований він поруч з «двійником» — будівлею однакової архітектури, і теж закладом харчування. Збудували кафе (чи ресторан) у 1958 році. Закинули, за даними Урбантрипу, в 1987 році. В наш час будівлю викупили, однак так і не змогли провести ремонт. На цьому історична довідка про це місце вичерпується. Що ж стосується закинутого кафе, як абандону, то не очікував від нього нічого цікавого. Думав, що це невеличка будівля, не варта окремої уваги. Та ще й з обмеженим доступом. Однак виявилось, що заброшка не тільки перебуває у відкритому доступі, а й цікавіша, ніж очікував. Побаченого вистачило б на окремий звіт. І це незважаючи на поганий стан будівлі і на частковий огляд об'єкту (оскільки не взяв з собою ліхтарика).

Павільон «Транспорт» почали будувати в 1979 році. Однак через прихід «Перебудови», а згодом аварії на Чорнобильській АЕС, будівництво закинули. Встигли побудувати лише один, напівпідвальний, поверх. Споруда (чи будівля) цікава в плані архітектури, оскільки кругла. Але всередині понурий недобуд.

В кафе пройшлися з екскурсією. А недобудований павільон «Транспорт» оглянув самостійно. Хоча... якби не екскурсія, то невідомо б коли вибрався на окрему вилазку по цим заброшкам.
Читати далі (+55 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Сталкерський сезон цього року відкрив вилазкою на Опіковий центр на Троєщині. Це величезний недобудований медичний комплекс на околиці Києва, і один із найвідоміших столичних закинутих об'єктів. Тому давно були наміри його відвідати. От тільки недобуд гарно охороняється. Навіть більше — значна частина території використовується під офіси і виробництва. Також на території розміщені склади. Так що ризик «приймалова» досить високий. Ще один, не менш важливий, аспект — транспортація. Бо на абандон треба пертися через все місто з декількома пересадками. Це і довго, і дорого. Та й знайомі сталкери не виявляли особливого бажання туди злазити. Але несподіванно [livejournal.com profile] samogonnoeozero запропонувала з'їздити на Опіковий центр. Якраз і обставини гарно склалися — останній день зниженої вартості проїзду в приміських маршрутках; запровадження подовжених тролейбусних маршрутів; бажання полазити по заброшкам; і свято, на випадок відмазки. Тим паче, на недобудах давно не був.

Звичайно, лазити взимку по заброшкам некомфортно. Докучали снігові замети, вітер і холод. Ще й тротуари на масиві вкриті льодом. Однак відмовлятися було пізно. А потім додалися складності місцевості — довелося з'їзжати з гірки на сраці, карабкатися на пагорби і пробиратися крізь колючі кущі.

Якщо чесно, толком все облазити не вийшло. Здається, вилазка вдалася цікавішою, ніж сама заброшка. Зате пригоди які!

Недобудований Опіковий центр на Троєщині
1. Один із корпусів Опікового центру.

Будівництво республіканської лікарні розпочали в 1987 році. Приводом для створення медичного комплексу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Планувалося, що крім опікового відділення, в лікарні буде і радіологічне. Це мав бути найбільший радіаційний реабілітаційний центр у всьому СРСР, площею 2га і розрахованим на 1200 місць. З повністю автономною інфраструктурою. Однак з перебудовою і розпадом Радянського Союзу, кошти скінчились і будівництво зупинили. В 1990х замість опікового центру збиралися зробити інфекційну лікарню. В 2004му Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження про добудову лікарні, зробивши її закладом широкого медичного профілю. В «Київраді» розраховували ввести в експлуатацію в 2006 році. Та справа не зрушила з місця. Лише на території побудували ангари для складів. Ну а прилегла територія потроху забудовується: з двох боків до недобуду з 2008 року примикає котеджне містечко суддів. Поле перед лікарнею також обростає маєтками.

Як писав вище, територія недобудованої лікарні частково використовується арендаторами. І зрідка музиканти (як наприклад, «Brutto») знімають відеокліпи. Добудовувати Опіковий центр не будуть. Ймовірно, комплекс знесуть. Але поки він стоїть і вабить поціновувачів закинутих краєвидів.
Читати далі (+61 фото)... )
maxiwell: High Voltage (фирменный знак)
  Більше місяця не було нових постів. Народ турбується. А справа в тому, що новий сезон розпочався із запізненням. Перша фотопоїздка в цьому році відбулась лише вчора. За традицією, це була сталкерська вилазка. Разом із [livejournal.com profile] samogonnoeozero з'їздив на недобуди в Гаврилівку. Якраз погода більш-менш: снігу вже нема, а листя на деревах ще немає. Тепло не по-зимовому. Та й давно планував цю вилазку.

  Село Гаврилівка відоме завдяки птахофабриці «Гаврилівські курчата» (напевно ж чули?). А от про недобудови не було інформації. Хоча, логічно, що вони мають відношення до птахофабрики.

Недобуди у Гаврилівці
1. Заради банальної недобудови навряд чи поперлись в таку далечінь. Однак там було чотири закинуті недобуди: багатоповерховий житловий будинок, котельня, готель і спорткомплекс.
Як не цікавістю, то кількістю візьмем — подумав я. Але не менш вагомий фактор нашого вибору — ці об'єкти незабоянені!

    Звичайно, не обійшлося без пригод:) Та й саме село виявилось незвичним і цікавим (мабуть, краще розповісти окремо). Окрема тема — як діставались до Гаврилівки.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Попередня частина

  Вперше фотозвіт про заброшку виходить у двох частинах(!). Повністю пост не пролазив. Тому продовження розповіді про недобудовані залізничні тунелі під Дніпром у Києві. В першій частині розповідав про північний тунель (Титул №10/Кесон), який не встигли побудувати; і про частину південного тунелю — Титули №2 і №3 на Осокорках. У цій частині покажу Титул №6 — недобудований залізничний тунель на Жуковому острові. Заброшка може «так собі». Я не вважаю споруди (мости, тунелі, дамби, недіючі залізничні гілки, стадіони, велотреки, випробувальні полігони електротранспорту) серйозними абандонами. Будівлі якось більш асоціюються з заброшками. Але формально цей тунель — абандон. Тому тег «заброшка» можна застосувати й до цього об'єкту. Хоча цікаві думки й інших сталкерів з цього приводу: що вважати заброшкою, а що — ні? Непоганий привід поговорити про це.

  Сам тунель особливо нема чого роздивлятись. Тому фоток буде менше, ніж в попередній частині. Але, як і в першій частині, на шляху будуть траплятися й інші закинуті об'єкти київської інфраструктури. І оточуюче середовище теж вельми незвичне.

«Сталінське метро» або недобудовані залізничні тонелі під Дніпром
1. Титул №6. Тунель довжиною 700 метрів(!). Виглядає не менш епічно, ніж Кесон на Оболоні. Хоча дивитися особливо нема чого. А ще без залазу. Бо залазити нема куди (хіба що на човні:) )
Як видно по фото, тунель був одноколійним. Мабуть, у якості резервного, таке цілком влаштовувало владу.

  Отож, продовжу... Пізньої осені день короткий, але я вирішив що встигну з'їздити на Жуків острів до Титулу №6. З Осокорківських дач одразу виїхав на маршрутці. Потім — метро. Поблукав трохи у підземному переході з метро «Видубичі»:) На щастя, на «Видубичах» не довелося довго чекати 43 автобус. Хоча знаю, що він рідко їздить. Якихось 10 хвилин — і я майже на місці. Треба тільки пройтися кілометр-другий:)
Читати далі (+35 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Перший фотозвіт в новому році мав би бути присвячений новорічній тематиці. Але не склалося. Ну що ж... Значить, не буду порушувати традицію розпочинати новий рік оглядами заброшок. Фотозвіти 2016го відкриває епічний об'єкт, київський «баян» (або навіть комплекс об'єктів). Давно планував його дослідити, але засталкерити вдалося лише наприкінці минулого року. Місце досить відоме. На ці абандони навіть влаштовують офіційні екскурсії. Можливо, якби скористався послугами турфірм, то раніше б тут побував. Але на екскурсіях показують лише два об'єкти з грандіозного комплексу споруд. Якщо ж досліджувати самостійно, побачити можна більше. Щоправда, я витратив на це три вилазки(!). Бо споруди розкидані по всьому Києву. Зате вдалося побувати на чотирьох частинах «Будівництва №1» — недобудованих залізничних тунелів під Дніпром: Титул №10 (кесон на Оболоні), Титул №6 (тунель на Жуковому острові), Титул №3 (оголовок кесону) і Тутул №2 (тунель на Осокорках).

  Самі по собі споруди, що лишились не дуже великі (хоча це як сказати) і порожні (бо недобудови). Тому писати окремо про них немає змісту (хоча багато блогерів так і роблять). До того ж для цілісного сприйняття варто показати всі споруди в одному звіті. Ну а щоб не позичати чужі фотки, та мати уявлення про сучасний стан недобудованих залізничних тоннелів — вирішив дослідити всі доступні об'єкти «Будівництва №1». Ну і не менш вагомі аргументи — популярність і безпалєвність. У часи, коли важко знайти нормальні абандони і такій вилазці був радий.

«Сталінське метро» або недобудовані залізничні тонелі під Дніпром
1. Титул №10, або кесон на Оболоні. Єдиний об'єкт Північного залізничного тунелю під Дніпром.

  Ці об'єкти називають по-різному. І «Сталінське метро», і «Будівництво №1», і «Титули». Довгий час історія цих споруд була засекреченою. Однак в архівах був знайдений документ, що відкрив завісу над дивними недобудовами на березі Дніпра. Цим документом була Постанова Ради Народних комісарів УРСР і ЦК КП(б)У «Про Будівництво №1» 1938 р.. Як відомо, Радянський Союз добре готувався до військового нападу і Другої Світової війни. тому в 1938 р. на Київщині збудували укріпрайон з дотів. А для забезпечення надійної переправи через Дніпро Й.Сталін навесні 1938го запропонував побудувати два залізничних тунельних переходи (Північний і південний) в районі Києва, для дублювання залізничних мостів. «Будівництво №1» було найбільшим оборонним будівництвом у ті часи. На початку робіт було задіяно 5 тис. працівників. А 1940 року — вже 20 тис.. Роботи велися на величезній території в радіусі 25 км.. Для будівництва були побудовані душкомбінати, гуртожитки, під'їздні шляхи (в тому числі залізничні), лінії електропередач, відділення ощадкас (сберкасс - рос.), організовані енергопоїзди. Будівництво було своєрідною державою в державі. Для підтримання правопорядку була власна охорона, відділок міліції і два оперативних пункти(!).

  У першому півріччі 1939го намили береги і провели укріплювальні роботи. В другому півріччі 1939го проклали під'їздні автомобільні та залізничні шляхи. Наприкінці року почали будувати кесони. При будівництві тунелю під Дніпром у лютому 1941, на Титулі №4, відбулася аварія — прохідницький щит вийшов за межі грунту дна в зону пливунів. Повітря з тоннелю вирвалося на поверхню води і тунель затопило. Потім були роботи по його відновленню. Але Друга Світова війна зупинила будівництво. Хоча роботи велись аж до липня 1941го. Коли німці дісталися до Києва була дана команда законсервувати будівництво. Прохідницькі щити і тюбінги затопили, обладнання і техніку вивезли залізницею. А що залишилось засипали землею. В серпні 1944го була прийнята постанова про відновлення будівництва тунельного переходу. Але в 1949 році будівництво було зупинене як недоцільне. Потім, в 1950х намагалися відкачати воду з тунелів. Підняли невикористані труби і тюбінги. Пізніше вони були використані на будівництві станцій київського метрополіітену («Вокзальна» та «Політехнічний інститут»).

  Пост вийшов дуже об'ємним. Блог не пропускає. Тому довелося розділити на дві частини. В цій частині — Титул №10 і Титули №2 і №3.
Читати далі (+49 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Серед сталкерської спільноти не прийнято розповідати про невдалі вилазки. Звичайно, не по всіх заброшках полазиш (хоча це залежить від фізичної форми та нахабності). Але інколи не вдається полазити навіть по запланованим об'єктам. Справа в тому, що попередня розвідка доступності абандону стала дорогим задоволенням, тож інформація черпається лише зі супутникових карт. От і виявляється, что десь є охорона, десь залатали залази, десь будівлю відновлюють, десь навпаки, зносять. А інколи буває, що й дивитись нема на шо. Особливо образливо, коли поїздка планувалась спеціально заради відвідин закинутих об'єктів. З таких поїздок накопичилося трохи фоток, які сьогодні вам покажу.

  Отже, невдалі вилазки та абандони по яким не можна полазити. А хотілось би.

Недобудований корпус КІБ-центру
Кінотеатр «Маяк»
Недобудоване посольство Туреччини
Бомбосховище у центрі («Бункер»)
Закинутий житловий будинок на Відрадному
Недіючий молокозавод у Київській області
ДОТи Київського укріпрайону
Недобудована школа у с.Петрівське
Закинута школа у Боярці
Закинутий кінотеатр «Космос»

Невдалі вилазки або Збірна солянка заброшок
1. Перший об'єкт — недобудований корпус Кібернетичного центру (Київ). Вилазка була спонтанною — взагалі-то збирався поїхати на військово-історичний фестиваль, але через війну на сході країни захід відмінили. До того ж непощастило з погодою — весь день лив дощ. А оскільки був на Теремках, то запропонував дослідити цю недобудову. Легендарну.
  На перевірку виявилось, що дірки в заборі закладені, є будочки охорони. Але нас це не зупинило і ми пішли шукати «службовий вхід»:) В результаті пошуків був знайдений тісний залаз, але таки якось проліз, хоч і коліно не згиналось.

   За забором очікувала пастка — натягнута проволка на висоті шиї. Спеціально, щоб хтось порізався. В кущах розтяжку не помітно і можна зачепитись.
Читати далі (+38 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Якщо довго сидіти вдома, то рано чи пізно захочеться кудись дременути. Тому, коли [livejournal.com profile] samogonnoeozero запропонувала вилазку по Броварським абандонам, погодився одразу. Справа в тому, що минулі рази я приїздив у Бровари заради маршруток і огляду міста, а от до заброшок не дістався. А у місті є баянний закинутий недобудований цех заводу алюмінієвих конструкцій. Який хоч і нудний, проте відносно безпалєвний і чималенького розміру. До того ж, окрім баянного недобудованого цеху намічався новий об'єкт і можна було зекономити на маршрутці. І надодачу потрібні були нові білетики на комунальний громадський транспорт для колекції. Одначе не все так сталося, як гадалося.

   Як завжди, перед поїздкою вдома зіпсували настрій. Трохи горло розболілось, тому батьки вмовили вдягнувся тепліше. Вплугенився в високі чоботи (бо очікував, що обєкт — знатна помийка і хто зна, що там може бути під ногами). Мати ще шапку пропонувала. Добре, що не взяв, бо й так впарився. Поки доїхав до Броварів встиг перегрітися. Якось не розрахував, що на вулиці буде «майже весна» і +15°. Друга «радість» — приміські маршрутки. За підвроку вартість проїзду виросла на 1 гривню (причому тепер неважливо — до околиці Києва їдеш, чи до кінцевої. Ціна однакова). Причому маршрутки як черепахи, ледве плентались. Потім довелося трохи пішки пройтися. Дивом встиг на шаровозку перед відправленням. Захекався, зате хоч трохи зекономив на проїзді. Потім пішкобусом у Броварах — з центру до промзони. Тому коли дістався до цієї недобудови, був стомлений. Та й нічого особливого від недобудови не очікував — після закинутих об'єктів на недобудови (тим паче, баянні) дивишся зверхньо. Сподівався, що абандон виявиться звичайною помийкою. Можливо тому заброшка мне не вразила. Єдине бажання — відфоткати все пошвидше і додому.

   Нафоткав мало. Спочатку через те, що заброшка виявилась нецікавою (як написав вище, після відвідання закинутих об'єктів інтерес до недобудов згас. А може просто зажрався?!). Хоча на недобудованому заводі побував вперше, під час прогулянки не залишало відчуття, що схожі пейзажі я вже десь бачив. Тому складно було вибрати цікаві кадри для зйомки.
Ну а потім не знімав, щоб не шуміти затвором фотокамери, бо почули охоронця. До того ж, частина фоток виявилась невдалою. Було важко знімати.

  Лише готуюючи пост до публікації і редагуючи фотки зрозумів, що об'єкт не такий вже поганий і нудний. Просто я був не в настрої.

Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій
1. Недобудований цех Київського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій.

  Про історію місця відомого небагато. В 1979 році збудували першу чергу Броварського заводу алюмінієвих будівельних конструкцій. В 1999му завод став комунальною власністю Київської міської адміністрації і назву змінили на «Київскький завод алюмінієвих будівельних конструкцій». В середині 1980х підприємство нарощувало оберти і тому було вирішено розширювати виробничі цехи. За межею території заводу почали будувати новий цех, але так і не ввели його в експлуатацію. Ймовірно, у 90-ті будівництво закинули.
  В наші дні цех — улюблене місце змагань страйкболістів. Для ігор вони завчасно домовляються з охороною, яка хоч і незначна, але все-таки є.

  Дивно, що в інтернеті не знайшов звітів з цього об'єкту. Мабуть, недобудови не дуже цікавлять сталкерів:) Або сталкери недолюблюють страйболістів:)
Читати далі (+54 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Что может быть скучнее и унылее недостроя? Только баянный недострой! К тому же, в стадии незавершенного строительства. Но я уже 2 с половиной месяца не лазил по заброшкам — потому был готов на вылазку куда угодно. Даже в недостроенный дворец культуры (ДК) на Виноградаре. Кто не знает, это эпичный киевский абандон. Входит в десятку популярных киевских заброшек. Объект, которым брезгуют «исследователи руин». И на то, вестимо, есть причины. Благодаря замусоренности и притону бомжей получивший прозвище «ДК Бомж». Из-за неохраняемости и специфичного контингента — бомжи, детвора, наркоманы, а также аварийного состояния получил народное название «Зáмок мусорного страха». Также используется как туалет. Можно и в говно вступить, можно и убиться. В общем, «приятное» местечко.

  Впрочем, найдутся причины чтоб посетить этот стрёмный недострой — необычная архитектура и популярность (ну как не посетить абандон, на котором побывали все кому не лень?).

ДК «Бомж» или За́мок мусорного страха
1. С тыльной стороны (почему не с фасадной?) дворец культуры и вправду напоминает зáмок. Выглядит мощно!

  Огромный дворец культуры начали возводить в 1989 году, позже основной застройки массива (1975-1985). Но так и не достроили. Поговаривают, что строительство забросили из-за просчётов в проектировании фундамента и дальнейшие работы признали нецелесообразными. Здание должно было быть четырёхэтажным, но успели построить только 80%. Наиболее достроенная (и красивая) тыльная часть. Однако даже масштабы того, что построили, впечатляют. В ДК должны были разместиться две сцены, гримёрная, кружки для детей. Возможно даже кинотеатр?
  Ну что, посмотрим, как сейчас там обстоят дела?
Читать дальше (+33 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Не все заброшки одинаково полезны интересны. Есть среди них такие, которые совершенно скучны и не представляют никакого интереса для сталкинга. Ну, может  только для сталкеров-новичков. Но иногда приходиться лазить не там, где интересно, а там где беспалевно. Впрочем, не только в этом дело.

[livejournal.com profile] samogonnoeozero предложила посмотреть недостроенную школу в Быковне. По рассказам, место не особо интересное. Посмотрев на Викимапии тоже не заинтересовался. Однако, в связи с отсутствием других альтернатив, было решено прогуляться хоть где-нибудь.

  К слову, тогда с заброшками был совсем напряг — предыдущие три абандона (санаторий и база отдыха, типография) не впечатлили. И тут намечался четвёртый подобный объект. Но что поделаешь, время потрачено, фотки есть — отчего ж не написать отчёт? Да и не хотелось разрывать последовательность посещений абандонов. По крайней мере, будет иллюстрацией того, как выглядят недостроенные здания незавершённого уровня готовности.

Унылая недостроенная школа в Киеве или Три школы в одной
1.Фишка этой школы — сразу три типа зданий: недострой, заброшка и действующее.

  Итак, 11-я заброшка в копилке сталков — школа в посёлке Быковня, что на околице Киева. Особенность объекта — соседство трёх видов строений: недостроенный корпус, заброшенный и новый, действующий. Заброшенная школа оказалась запертой. Поэтому будет рассказ о недострое. И не просто недострое, а недостроенном корпусе 50-60% готовности. Рядом в школе проводят уроки — так что частица приключений присутсвовала.
Читать дальше (+37 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 05:06 pm
Powered by Dreamwidth Studios