maxiwell: High Voltage (Default)
  В продовженні огляду парку «Нивки» подивимось західну частину. Хоча зараз вони становлять єдине ціле зі східною частиною, до 1991го року це були два окремих парки. Історія цього парку розпочалася в 1954 році. В парку були вириті два озера, збудований зелений театр. За радянських часів це був парк Ленінського комсомолу. В 1961му році на території парку поставили пам'ятник комсомольцям 1920х років (до нашого часу монумент не зберігся). От мабуть і все, що можна розказати про цю частину парку.

  З точки зору цікавинок ця частина менш приваблива, ніж східні «Нивки». Та й площа набагато менша. Із речей, які псують вигляд парку — комерційні будови. Наче не парк, а якийсь базар-клуб. На фоні цього привертають увагу тільки рідкісні дерева платани, модрини.

Парк «Нивки»-2 (Частина 2): Західна частина
1. Парк «Нивки», західна частина. Знімки заголовного фото навряд чи презентуюють весь парк — скоріше відображають те цікаве, заради чого, можна прогулятися самим парком. Не показувати ж забігайлівки?

  Цікавий нюанс: вперше прогулявся цим парком (як і східною частиною).
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Якось так сталося, що в новому періоді життя часто повертаюся в минуле. Так і на цей раз — знову повернення в раніше досліджені місця. Зокрема, парк «Нивки» я вже показував, в 2013 році. Розгромний такий пост. Читачі дуже критикували. Але відтоді місцина трохи змінилася — повалили радянських ідолів. До того ж, перший звіт про парк був поверховим, за що мені дорікали. Ну і ще один аспект — попередній огляд парку робив по зимовій погоді (хоч і навесні). Тому виправляю ці недопрацювання і пропоную вашій увазі розгорнутий (в порівнянні зі фотозвітом 2013го року) огляд парку «Нивки».

  Цікава особливість парку — він складається з двох частин: західної і східної. Раніше це були два окремих парки. В цій частині розповім про східну частину.

Парк «Нивки»-2 (Частина 1): Східна частина
1. Якоїсь особливої «фішки» парк «Нивки» не має. І з проспекту Перемоги виглядає нудно (нижня частина фото). Однак всередині парку (верхня частина) можна знайти цікаві краєвиди.

  Писати багато літер нема ні натхнення, ні часу, але без історичної довідки не обійтись. Отже, ще до створеня парку навколишня місцевість називалась «Васильчикова дача», оскільки на ній розташовувався маєток київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. А поруч із садибою були ліс, сади, городи і сінокоси. Після більшовицької революції дача була націоналізована. В 1930х ділянкою зацікавилась радянська влада і в урочищі було вирішено зробити спецдачу для вищого партійного керівництва Радянської України. Територію садиби було обнесено високим парканом. Потім, зі зміною власників змінювались і неофіційні назви місцевості — дача Любченка, дача Кагановича, дача Хрущова, дача Коротченка. Саме за часів існування державної дачі був збудоаний двоповерховий будинок.

  Паркани біля партійної дачі зняли в 1962му. А сама територія навколо маєтку була передана місту. На землях спецдачі зробили парк «Ім. ХХII зїзду КПРС». У 1972му році парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва, а сам перк перейменовано в «Комсомольський». В 1991му Комсомольський парк було об'єднано із парком Ленінського комсомолу і об'єданий парк назвали «Нивки».
Читати далі (+49 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Продовження циклу розповідей про столичні парки. Сьогодні піде мова про парк Партизанської слави, що розташований на Дарниці. Вперше у парку побував у 2014 році, але тоді не було сил фоткати. Лише нещодавно повернувся у ці місця, щоб відфотографувати і розповісти вам.

  Цей парк — один із найбільших в Києві (майже 112 га.), і хоча б через це вартий уваги. Історія виникнення парку така: в 1965 році частина Микільського лісу була включена в межі Дарницького району міста для організаціє парку. В 1970 році було закладено парк. Своїм виглядом він дуже нагадує парк «Перемога» (можливо тому, що цей парк також схожий на сосновий ліс і тому що у ньому також є мотузковий парк і водойми). З пам'ятників у парку є камінь дружби партизан СРСР (але я його прогавив). А так, просто гарна місцина для прогулянок і відпочинку.

Парк Партизанської слави у Києві
1. Один зі входів до парку Партизанської слави. Цей — боковий вхід, біля трамвайної зупинки Музична школа».

  Сказати коротко — парк Партизанської слави місцями нагадує облагороджений ліс, місцями просто звичайний ліс. Сам парк є продовженням лісу (і про це також розповім). В парку окрім лісу є ставки, ресторан, мотузковий парк, аттракціони, дитячі майданчики — нудно не буде.
Читати далі (+62 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Давно хотів побувати в місті Українка. І ось, нарешті, це відбулося. Хоча в Українці я був двічі: вперше — в 2005му, по роботі; вдруге — в 2009 році, під час автобусних покатушок у с. Витачів — нормально оглянути місто не було можливості, бо в цих місцях був лише проїздом. Потім від поїздки відмовляли висока вартість проїзду (в порівнянні з приміськими маршрутками інших нарямків). Та й з мого міста незручно добиратись. Ця поїздка теж декілька раз відкладалася. Але таки приїхав. Незважаючи на те, що в Українці я вже був (причому в інший період життя), — якоїсь ностальгії (суму за минулим) не відчував. Може через те, що природа розквітає і дівчата легше одягнені. Та й погода, всупереч прогнозам, була гарною.

Українка
1. Набережна (Дніпровський проспект) — одна з візитівок міста Українка.

  В Українці не побував тільки лінивий. І це при тому, що ні памятників, ні старовинних будинків у місті немає. Але щось таке приваблює туристів. Можливо, це — набережна на березі Дніпра. Можливо — урбаністична забудова. Ну а може річ у охайності і затишності — прогулюватись чистим, компактним містечком просто приємно. А ще в Українці розташована Трипільска ТЕС і є дві залізничні зупинки. Ймовірно, ці аспекти й компенсують нестачу історичних пам'яток. В усякому разі, саме цим Українка особисто мені цікава.

  Не обійшлося й без «фішок» міста — тут справджній заповідник автомобілів «Таврія» і багацько котів.

  Вибачайте, якщо фотозвіт вам здасться сумбурним. Фоткав все підряд. Та й з [livejournal.com profile] samogonnoeozero добряче покружляли містом. А ще побачив місце, яке снилося(!). Та про все по черзі.
Читати далі (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Здавалось би, про Боярку написав стільки, що писати вже нема про що. Але лишалась ще одна «біла пляма» — парк ім. Тараса Шевченка. Я й сам про нього майже забув — бо не ходив там, мабуть, років 12-15. Однак цього року у місті відбулося багато змін: зробили стелу з назвою міста, облаштували зупинку, побудували таунхауси, реконструювали тротуар на Молодіжній, організовали новий маршрут маршруток, переасфальтували давнішні дороги з ямами. А ще — зробили нову алею у парку ім. Шевченка. Непоганий привід написати про парк і прогулятись. Тим паче, що давно там не був. Отож, після чергових виборів, 25-го жовтня, пройшовся парковими доріжками і подивився на нову алею/вхід до парку.

Парк ім. Т.Шевченко в Боярці
1. Стара «центральна» алея (з боку вул. Б.Хмельницького). Яскраве осіннє листя кленів прикрашає похмурий пейзаж необлаштованого парку.

  Сам парк нічим не примітний і захаращений. Сам по собі складає гнітюче враження. Особливо в осінню пору. І надодачу з поганою славою. Кажуть, що там грабували і навіть орудували маньяки (нічого дивного, бо парк майже не освітлювався). Тому багато містян (і я в тому числі) старалися обходити парк десятою дорогою. Передусім у темну пору доби. Але з ним пов'язано багато спогадів: дитинство, перші студентські роки. І уроки там проводили, і прогулювали уроки там же. І в дитячу поліклініку, на базар і на електричку — шлях пролягав через цей парк. Потім, через небезпеку та відсутность необхідності ходити в дитячу поліклініку, на базар і залізничну платформу про парк забув. Однак перед виборами одна політична партія (називати, чи ні? Ну добре, це — заслуга партії «Нові обличчя») зробила нову вхідну алею до парку і поставила дитячий майданчик. Можливо, подія не глобальна, але в місцевому масштабі досить визначна. Та й мені було цікаво поринути у давні спогади.

   Між іншим, це 200й фотозвіт. Може й невипадково, що перший і ювілейний фотозвіти присвячені Боярці. Я не підтасовував — крайні звіти публікував в хронологічному порядку і так вийшло, що 200й випуск випав на Боярку.
   А ще уважні читачі помітять, що фотки «широкоформатні» не 1200х850 пікселів, а 1200х800. А от це — випадковість. Хоча, це зіграло на руку, бо фотки вийшли важкими — до півмегабайту. А може такий формат зручніший, ніж звичний 1200х850 пікс.?
Читати далі (+40 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Повертаюся до традиційної рубрики — парки. Під час цьогорічної прогулянки на День міста Києва, окрім відвідання святкування на Софійській площі, виставки стендового моделізму та водно-інформаційного центру, пройшовся центральними парками. А саме, Хрещатим і Маріїнським. Незважаючи на те, що майже киянин, і в центрі столиці час-від-часу буваю, але цими парками пройшовся тільки вдруге(!). Заодно відкрив для себе недосліджені частини цих парків.

  Погода була дуже жаркою, тому парк — те що треба для прогулянок!

Хрещатий і Маріїнський парки у Києві
1. Монумент Дружби українського та російського народів у Хрещатому парку, біля якого я раніше не був. На даний час вже не актуальний.
Ходять чутки, що під загрозою знесення. Ну і радянська атрибутика є у наявності.

  Я розумію, що «баян», не всі полюбляють центр міста, але цікавинки можна знайти й тут.
Читати далі (+37 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Не думав, не гадав — у парку «Перемога» погуляв. Спеціально навряд чи відвідав (хоча проходив повз декілька разів), але гуляв поруч і вирішив подивитися що собою являє цей парк. Тим паче, що столичні парки — один із напрямків моїх фотозвітів.

Парк «Перемога» у Києві
1. Центр парку: голдовна алея, курган Безсмертя та пам'ятник матері-вдові.

  Парк мене вразив. По-перше, розмірами (мабуть, «Перемога» — один з найбільших парків Києва). По-друге, кількістю пам'ятників. По-третє, деревами — у парку є сосновий бір і березовий гай; частина парку виглядає як ліс чи лісопарк. По-четверте, у парку багато аттракціонів (здається, більше, ніж у Голосіївському парку). Так що за цікавістю цьому парку немає рівних. В усякому разі, у столиці.
   Але це я щось забіг наперед. Тож пропоную детальніше подивитись чим цікавий парк. А прогулянка буде «задом наперед» — не з центрального входу, а від проспекту Визволителів до центрального входу.
Читати далі (+58 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   На травневі свята більшість блогерів звітувала про святкування Дня Перемоги. Це як традиція. Але мені треба було дописати фотозвіт про автомобільний ретро-фестиваль. До того ж, автору щось нещастить зі святковими заходами. В 2013му проспав військовий парад у Києві. Минулого року таки поїхав у столицю — але парад і військово-історичну реконструкцію через війну на Донбасі відмінили. Цього року через дорожнечу та нестачу грошей взагалі нікуди не поїхав. Хоча збирався на військово-історичне шоу. Отож, враховуючи дефіцит тем для фотозвітів, та щоб якось розвіятись, вирішив сходити на міське відзначення 70-річчя Перемоги. Два роки тому я дивився на святкування. Місце проведення те саме — парк Перемоги. Тож нічого особливого не сподівався побачити. Хіба що під іншим ракурсом. Та все одно це краще, ніж сидіти вдома.

   Якщо чесно, очікував, що святкування Дня Перемоги буде таким, як в 2013му. Однак програма дещо змінилась: не було параду. Та й саме відзначення було іншим: замість радянських символів — георгіївських стрічок — червоні маки. Замість радянських пісень воєнного часу — українська народна та сучасна музика. Серед гостей свята — учасники АТО. І ще ж концерт другий. А ще, а ще були розваги для дітей. Але не буду забігати наперед.

   Ну а щоб не сплутати два святкування Дня Перемоги цей назву святкуванням 70-річчя Перемоги.

Святкування 70-річчя Перемоги у Боярці
1. Шикування (построение) кадетів військового ліцею ім. Богуна перед меморіалом Перемоги. Здавалось би, все, як і два роки тому?
2015го року на 9 травня було прохолодно, тому цього разу кадети — у кителях.

   Ну а тепер трохи про загальнодержавні зміни у святкуванні Дня Перемоги.

   Змінюються часи — змінюється й відношення до пам'ятної дати, та й саме відзначення. Особливо під впливом обставин. Раніше День Перемоги святкували за радянським зразком, тепер акценти змінились. В Україні 8 травня зробили Днем пам'яті і примирення. 9 травня лишили святковим днем, проте без військового параду. Велику Вітчизняну війну тепер доцільніше називати Другою світовою або німецько-радянською війною. Фашистську Німеччину — нациською Німеччиною. Новим символом Дня Перемоги вибрали червоний мак, яким вже давно послуговуються у Європі. І на відміну від Росії в Україні запропонували відмовитись від пропаганди війни і святкування (рос. — "празднование") замінити вшануванням (рос. — "отмечанием"). Хтось скаже, що це спеціально, щоб було більше відмінностей між сусідніми країнами. Але останнім часом все більше прирівнюють комуністичний режим СРСР до нациської Німеччини. Ще тут можна згадати про українських повстанців, які боролися і проти Німеччини, і проти Росії. Коротше кажучи, є що переосмислювати. Та й мені здається, що краще вшанувати загиблих воїнів, мирних жителів, загинувших від війни та привітати ветеранів. Це тільки у Росії можуть святкувати війну.
Читати далі (+49 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  В годовщину Евромайдана и Оранжевой революции впору написать какой-нибудь пост на эту тему. Например, про воспоминания. Или с архивными снимками тех событий. Или хотя бы про празднование Дня Свободы. Но из-за травмы колена, а потом работы, на Евромайдане был только один раз. Что касается сегодняшнего празднования, то программа мероприятий оказалась растянута по времени и на самое интересное (Народное Вече) всё равно не успею из-за учёбы. А писать отрывочно совсем неинтересно. Поэтому предлагаю вспомнить другую, не менее значимую веху в истории Украины и Киева — Бабий Яр. Перед вылазкой на столичные абандоны было немного времени до сходки и я решил прогуляться по окрестностям Дорогожичей.

  Урочище Бабий Яр — печальноизвестное место, связанное с расстрелами евреев немецкими войсками во время Великой Отечественной (Второй мировой) войны. Позже, к ним добавилась Куренёвская трагедия — сход пульпы с Бабьего Яра. Ну а советские власти на месте погребений построили телевышку и телецентр, парк. Сделали памятник «советским гражданам и военнопленным советской армии, растрелянными немецкими фашистами» (о евреях забыли упомянуть как буджто специально). Много новых памятников появилось только после обретения Украиной независимости, однако вопросы и споры насчёт этого места не утихают до сих пор.

Мемориальный комплекс «Бабий Яр»
1. Памятник жертвам Бабьего Яра. Тот самый «советским гражданам и военнопленным советской армии, растрелянными немецкими фашистами». Установлен в 1976м.

  Прежде чем совершить виртуальную прогулку по этим местам предлагаю небольшую историческую справку. После того, как 19 сентября 1941 года Киев заняли немецко-фашистские войска почти сразу начались убийства. Сначала, 27 сентября 1941го, расстреляли 752 душевнобольных, пациентоав психиатрической больницы им. Павлова, расположенной неподалёку. А 29 и 30 сентября того же года в Бабином Яру расстреляли 34 тысячи евреев. Массовые расстрелы в Бабьем Яру и Сырецком концлагере продолжались до освобождения Киева от немецкой оккупации в 1943 году. В Бабьем Яру расстреливали не только евреев. Среди жертв были цыгане, советские военнопленные, подпольщики, узники Сырецкого концлагеря, участники Организации Украинских Националистов. Считается, что на протяжении двух лет было расстреляно около 100 тысяч человек, две трети из которых составляли евреи.

 Перед отступлением советских войск немцы с помощью узников Сырецкого концлагеря выкапывали трупы расстреляных и сжигали. Так фашисты избавлялись от улик своих злодеяний. Но советская власть тоже отметилась. Якобы из-за мародёрства яры решили засыпать пульпой — отработкой кирпичного производства. Это привело к Куренёвской катастрофе 1961 года — прорыве дамбы и затоплении Куренёвки и трамвайного депо.

  Ну а теперь можно на прогулку. Смотрим. Погодка как раз выдалась соответствующей атмосфере это места — хмурая, пасмурная. Ну и заодно можно приобщить фотозарисовки октября 2012го.
Читать дальше (+41 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Когда нет новых тем для отчётов самое время вспомнить былые похождения. Я хоть нечасто путешествую, но вспомнить есть что. Поэтому сейчас вас ожидает очередной ретроспективный пост. Много архивных поездок я уже публиковал ранее. И вот настал черёд для самых первых путешествий, которые не удосуживался показать ранее по причине низкого качества снимков и недостаточного количества материала. Ну давность тоже сыграла роль. А сейчас захотелось похвалиться и вспомнить с чего начминались мои поездки.

  Итак, в июле 2008 ездил на экскурсию в дендропарк «Софиевка» (Умань, Черкасская область). А годом позже — в дендропарк «Александрия» (Белая Церковь, Киевская область). По-хорошему, по каждому из них стоит написать огромный развёрнутый отчёт. Ведь это уникальные дендропарки Украины. Одни из наиболее популярных и больших памяток природы страны. Но для полноценного обзора фоток мало. Поэтому будет сплит. Тем более, у этих дендропарков много общего.

Дендропарки «Софиевка» и «Александрия»
1. Красота начинается уже на подступах к этому памятнику природы. Около входа в дендропарк «Софиевка».

  Путешествие выходного дня в дендропарк «Софиевка» — первая дальняя поездка. Никогда ранее не был так далеко от родных краёв! Особое удовольствие было от того, что поездка обошлась "на шару" (платил только за экскурсию по дендропарку). Про историю дендропарка будет уместнее поговорить когда вернусь в эти места и сделаю подробный отчёт, а пока — впечатления и воспоминания.
Читать дальше (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущая часть:
Бровары (часть 1): Парк Победы

   Обещанное продолжение фотопрогулки по Броварам. По сравнению с поездкой 2012 года в городе много чего изменилось: построили новые дома, проложили и расширили дороги, благоустроили территорию. Город выглядит красиво. Хотя, как заметили читатели, Бровары напоминают позднесоветский спальный район Киева:) Но это можно воспринимать как комплимент — многие города Киевщины вообще похожи на большие сёла, а тут видно что большой город. Вот, центр (район «Массив») застроен 9-14ти этажными домами, есть огромная промзона. Опять же, по размерам Бровары большие. Единственное что, город молодой, поэтому достопримечательностей мало.

   Но для начала — небольшая справка. Относительно названия есть две версии. Первая — «бровар» в переводе на русский означает «пивовар». Вторая версия — название произошло от «браві вори». Если верить украинской Википедии, поселение упоминается с 1628 года, но статус города Бровары получили в 1956 году. По количеству населения это второй город в области (после Белой Церкви). Сейчас в городе проживает 99 000 чел(!). Транспорт развит хорошо — имеется куча маршруток с Киева и внутригородские маршруты. В планах есть строительство междугородней троллейбусной линии Киев — Бровары.

Бровары (часть 2): Город и выставка пожарной техники
1. Центр города. Бульвар Независимости. 6-ти полосная дорога в 90-тысячном городе(!).

  Думаю, не менее интересной будет история первого визита в Бровары. Было это в начале 2000х, зимой. Находясь на обследовании в областной больнице на было скучно (диагностика — не лечение). Дядьки ходили куда хотели. Вот и мне захотелось. Сосед по палате был с Броваров. Так чего же не поехать туда? Договорившись с дежурной собрался, "допилял" до станции метро «Лукьяновская», доехал до «Лесной». Потом — маршруткой. Доехал до ж/д вокзала. До сих пор удивляюсь как к вечеру успел походить по городу, ещё и вернуться вовремя.
  Ну а теперь давайте посмотрим город.
Читать дальше (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  В Бровары я ездил аж 3 раза: зимой в 2006(?), осенью 2007 и весной 2012. Этот город мне сразу понравился. Да вот только с фотками не сложилось. Первые две поездки просто покатался. Лишь в апреле 2012 немного пофотографировал местные маршрутки. А достопримечательности вовсе не снимал (это объясняется тем, что в то время я не был фотоблогером). Поэтому четвёртая поездка осуществилась ради запечатления городских пейзажей. На работе как раз выдался выходной и гипс сняли.

Бровары
1. Парк Победы. Вид с тыльной стороны:)

   Вопреки традиции, свой рассказ начну не с достопримечательностей и городских зарисовок, а с прогулки по парку. Тем более раньше я его обходил вниманием. А зря — парк большой и интересный.
Читать дальше (+52 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущая часть:
Буча (часть 1): посёлок, ставший городом

   Вторая часть поездки была посвящена знаменитому Бучанскому городскому парку — местной достопримечательности. Известной, но относительно свежей —  парк был открыт (реконструирован?) в сентябре 2011 года. Поговаривают, что обустройство парка — заслуга Бучанского мэра, Анатолия Федорука и "Партии регионов". Ну а нам что с того? Главное, что парк красивый.

Буча
1. Вот это да! Таких дорожек вообще нигде не видел.

   Парк — на радость мамашам с детьми и велосипедистам. А ещё здесь проводят различные фестивали. На территории есть и развлечения — кафе, детская площадка, скейт-парк, прокат великов, аттракционы и даже мини зоопарк. Площадь немаленькая  — 42 гектара. И всё это — в сосновом и дубовом лесу. Красиво.

   Первое впечатление от увиденного — шок! Сразу вспомнил «Межигорье». Реально чем-то напоминает.  Роскошью, наверное?
Читать дальше (+60 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Детская железная дорога в Киеве давно была в планах (собирался посетить в 2013 году), но много раз посещение откладывалось. Так, последний раз на ДЖД был в 2009м. Тогда даже прокатался на паровозике. Но вот с фотками не сложилось. Поэтому после выставки аэродромной спецавтотехники аэропорта «КИЕВ» вместе с tavalex2007 заглянул на Сырец.

Детская железная дорога в Киеве
1. Тепловоз ТУ7А проезжает табличку "3й километр".

Вероятно, ДЖД — "баян". Если уж для меня место знакомое, то для большинства читателей и киевлян — тем более. Но, согласитесь, объект уникальный. Это своего рода железная дорога в миниатюре. Вся фишка в том, что она обслуживается юными железнодорожниками. Хотя, по-сути, это обычная 750-милиметровая узкоколейка на тепловозной тяге. С вполне настоящей инфраструктурой: светофоры, переезды, стрелки, депо — всё как на "большой" железной дороге стандартной колеи.
Читать дальше (+59 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"Не было бы счастья да несчастье помогло". Вместе с [livejournal.com profile] samogonnoeozero отправились посетить один заброшенный объект в столичной области. Но нас ожидал облом. Пришлось менять планы. Запасным или дополнительным пунктом путешествия был посёлок городского типа Макаров. Давно метил туда съездить, но друзья и знакомые разубеждали, что там есть что смотреть.

Вроде как ничего особенного — пгт как пгт (хоть и районный центр). Предварительный осмотр спутниковой карты обилия достопримечательностей не выявил. Памятник церковному деятелю, самолёт, церковь, центр (как урбанисту интересен) — всё? Совсем не туристическое место. Ехать ради транспорта? Так даже поселковых (городских) маршруток нету, только пригородные. Ну и информации о том, что там может ездить что-то раритетное не было. Поэтому специально не поехал бы. А так, чтоб зря не кататься — можно.

пгт. Макаров Киевской области
1. Памятник церковному деятелю Дмитрию Ростовскому.

В принципе, это не первая прогулка по посёлкам городского типа, но первая прогулка по Макарову. И очень даже хорошая прогулка (при том, что посёлок не вельми урбанистичный). Скептицизм насчёт скучности быстро развеялся, а по количеству достопримечательностей пгт. Макаров может потягаться с Бородянкой.

Предполагал, что нечего будет показать, но оно во как!
Читать дальше (+62 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Есть такие места в столице, куда не доходил. Вот, знакомые и друзья удивляются, когда говорю что ни разу не прогуливался по Днепровским островам (парк «Дружбы Народов», Гидропарк, Труханов остров) и по мостам через Днепр. Хотя наслышан об этих островках нетронутой природы. В частности, про Труханов остров и Пешеходный мост. Ну, понятно, там троллейбусов и автобусов нету. Ехать далеко. Добираться неудобно. "Баянные" места. А то, что там пляжи, кафешки — так то не очень интересно. Да и укромные местечки можно найти в других местах Киева. Ну то такое...

Пешеходный мост и Труханов остров
1. Заброшенное кафе-ротонда.

  Я бы так и не побывал на Трухановом острове, если бы не Подольский мост. Планировал сфоткать его с острова. А делать фотоотчёт про Труханов остров не планировал. Вышло наоборот.

Зато побывал на новой местности.
Читать дальше (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущая часть:
Голосеевский парк зимой

  В 2012м я уже делал фотоотчёт по Голосеевскому парку им. М.Рыльского. Но то было зимой, когда смотреть особо нечего. Весной же в парках намного красивее. Особенно в Голосеевском. А ещё вдохновился обзором одного блогера.

  Почему нравится этот парк? Это самый красивый, большой и интересный парк. Та даже не просто парк, а национальный природный парк. Ещё один весомый аргумент —  территория. Голосеевский парк один из наболее крупных и старых парков в столице. Он тянется несколько километров вдоль проспекта 40-летия Октября (ныне - Голосеевский). Площадь — 140,9 га. (Из свежих новостей — исполняющий обязанности президента Украины, Александр Турчинов подписал указ о расширении границ национального природного парка «Голосеевский». За счёт земель «Киевзеленстроя» территория парка увеличилась на 6462,62 гектара.)

  Есть и другие причины по которым парк нрвится. Но то личное.

Голосеевский парк
1. Центральный вход в парк. (Вообще, при написании поста долго думал какое фото сделать заглавным.)

  В декабре 2012го ходил "вокруг да около" парка. А в этот раз заглянул внутрь, расширил кругозор — прогулялся тенистыми аллеями. Узнал много нового (с улицы парк выглядит по-другому).

Давайте же посмотрим как выглядит Голосеевский парк весной.
Читать дальше (+68 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  В предыдущем посте про Боярку упрекали, мол, накидал кучу фоток разных времён года — несуразно получилось. Отрицать не стану. Солянка из разношёрстных снимков не смотрится. Поэтому исправляю это недоразумение. Правда, трудно написать про свой город. Всё-таки взгляд со стороны был бы более беспристрастным. Да и фоткать свой город крайне неудобно. Особенно в нынешнее неспокойное время. Но набрался смеслости отфоткать город и показать общественности.

Боярка
1.Свято-Михайловская церковь в старой части города. В предыдущем отчёте была фотка с другой стороны.

Увы, отфоткать все достопримечательности не получилось. Во-первых, "нельзя объять необъятное". Во-вторых, стеснительно фоткать. Ну и в-третьих, смотреть одно и тоже было бы неинтересно. Понятно, что повторений не избежать. Но в сегодняшнем обзоре железной дороги, паровоза и "водопада" не будет.

Зато покажу непоказанное ранее. И изменения в городе. Время же не стоит на месте.

(Для лучшего просмотра желательно сравнивать с первым постом "Что смотреть в Боярке?")
Читать дальше (+56 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущие записи:
Общественный транспорт в Житомире
Возвращение в Житомир (часть 1): Достопримечательности и электротранспорт

  Вместить в один отчёт вторую поездку в Житомир не получилось. Поэтому предлагаю вашему вниманию вторую часть прогулки. В ней — Старый бульвар, парк им. Гагарина. А также некоторые достопримечательности, увиденные на обратном пути.

Житомир 2014
1.Парк культуры и отдыха им. Юрия Гагарина был обязательным пунктом прогулки по Житомиру (что интересно — парк с таким же названием и тоже с аттракционами есть в Фастове!). Его я заприметил, изучая карту города. Там много всяческих объектов для осмотра — "Графская лестница", колоннада, эстрада-ракушка, аттракционы, парковая скульптура, самолёт, подвесной пешеходный мост через речку Тетерев. Одним словом, есть что смотреть.

Летом, наверное, красивее. Но ранняя весна — не зима и не межсезонье. На деревьях только-только распускаются почти и цветут некоторые кустарники, а пейзажи не заслоняет листва.
Читать дальше (+41 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Теперь уже бывший президент Украины, Виктор Янукович, испугавшись революции, пустился в бега. Распустив прислугу и оставив сё, что нажито непосильным трудом. И вот любой желающий может посмотреть на президентские богатства. С 22 февраля президентская резиденция "Межигорье", что в селе Новые Петровцы, открыта для доступа. Не удивительно, что за неделю президентская резиденция была "забоянена" журналистами и блоггерами. Но это первый прецендент экскурсии на объекты такого рода. Поэтому, пока есть возможность, надо посмотреть. Тем более, посещение бесплатное.
   В поездку отправился с [livejournal.com profile] samogonnoeozero


1. "Хонка" - клубный дом.

  Экскурсия проходила в быстром темпе, поскольку не исключался вызов на работу. Пришлось прогуливаться с бутербродами:)

Несмотря на ускоренный осмотр за 2 часа обошли большую часть резиденции, доступной для просмотра.
Внутрь не пускали. Но есть на что смотреть и так.
Читать дальше (+76 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

June 2017

M T W T F S S
   1234
5678 91011
12 131415161718
19202122232425
2627282930  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 12:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios