maxiwell: High Voltage (Default)
Не писав нічого нового аж два тижні. Просто нема про що писати - нема грошей щоб кудись поїхати, та й нічого цікавого на кінець весни / початок літа не намічалось. Надодачу — нестабільна погода. І в результаті не хочеться нікуди їхати, і взагалі, не хочеться нічого робити.

Не додає бажання вести блоги і блокування фотохостингу на Яндексі (цього тижня місцевий інтернет-провайдер «розібрався» з усіма забороненими сайтами і їхніми сервісами). Не хочеться змінювати формат блогів. Нє, звичайно, можна писати щоденникові записи — але фотозвіти і читають активніше, і самому більш до вподоби. Та й писати про особисте не хочеться. Навряд чи вам сподобається ниття про безрезультатні пошуки роботи, чи про кашель, від якого ніяк не можу позбутися.

Початок літа-2017
1. Початок літа-2017. На перший погляд, нецікавий, але дещо цікавеньке і нове вдалося побачити: пофоткав бджілок, дійшов до джерела, побачив новинку від ЗАЗу, прогулявся новими нехоженими місцями. Ну і інтернет трохи озадачив. А ще знову повернулися ластівки.

Здається, раніше вже розводив подібні роздуми. Та що поробиш? Нинішнє літо нагадало літо 2015го - тоді теж не було про що писати і в житті не було ніяких позитивних переспектив.

Але я все ж пересилив небажання щось писати і відшукав що вам показати. Це замальовки кінця весни - початку літа 2017. Можливо потім буду себе картати за те що написав нецікавий звіт - але треба щось написати.

В зв'язку з блокуванням фотохостингу Яндекс на території України для адекватного перегляду блогу українськими читачами раджу скористатися «обхідними шляхами» — VPN додатками до браузерів, або Тор браузером.
Також буду вдячний, якщо підкажете, як розібратись у flickr.

Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  З кожною вилазкою на київські заброшки все більше переконуюсь, що марно шукати в столиці цікаві і доступні абандони. Так, начебто, закинуті будівлі і підприємства є. А полазити ніде. Та найбільш розчаровуєшся, коли не складається запланована вилазка. Найсвіжіший приклад: поїздка на один «баян» — закинутий кінотеатр «Маяк». В 2014му думали залізти. Але тоді чомусь відклали. В цей же раз всі входи-вікна виявились перекритими. Що робити — поїхали в інше місце. Теж в кінотеатр. Та тільки й там нас очікував облом. А я так розраховував продовжити тему абандонів... Ну і нехай.

Фейлова прогулянка або Галерна затока
1. Замість заброшок просто побродили по чигирям. Зате знайшли цікавинки і пройшлися по водоймі.

  Щоб прогулянка не була даремною, з [livejournal.com profile] samogonnoeozero пройшлися по Галерній затоці. Так, саме пройшлися по замерзлій водоймі. Для мене це були нові враження, бо по такій величезній замерзлій водоймі (та ще й під час відлиги) не прогулювався. На щастя, лід нас витримав.
А ще, по дорозі на заброшку, пройшовся новим мікрорайоном, побачив раритетний автобус ЛіАЗ. І в якості бонуса пробрався всередину ЛЕП.
Читати далі (+48 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Вчора вийшов прогулятись. Думав, трохи потеплішає — і можна не ковзатись по дорозі. Але виявилось, що погода — лайно! Як пишуть синоптики: «замерзання мокрого снігу на землі і ожеледь». Прийшов додому, обтрусився — стільки льоду обсипалося. Фотік і телефон мокрі від конденсованої вологи. Руки замерзли. Тому-то і назва така провокативна.

  А сьогодні інша крайність. Обіцяли ожеледицю і -2˚С, а походу відлига і калюжі. Ну, зате не слизько.

Погода — лайно!
1. Вчора — ожеледиця і намерзання мокрого снігу. Сьогодні — калюжі.

  Та я все одно трохи прогулявся трохи по місту і дещо нафоткав.
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Знаю, в погоді бувають перекоси: гроза в жовтні, град з грозою у квітні, сніг в кінці березня. Але такого, щоб 26 жовтня випадав перший сніг — не пригадую. Чи не ранувато для зими? Дехто ще не встиг насолодитися осінніми краєвидами.

  Вчора ввечері повалив мокрий сніг (або сніг з дощем). Синоптики цього разу не помилились, як не дивно. Думав, що сніг не буде триматися, але до ранку встояв. І зараз видно, що сніг не розтанув остаточно, хоча шар снігового покриву тонкий. І це при плюсовій температурі.

Сніг у жовтні
Перший сніг зимового сезону 2016/2017 в Боярці.

P.S.: Зараз за вікном туман. А у вас яка погода?
maxiwell: High Voltage (Default)
  Несподівано! Відважився вчора на авантюрну подорож (чи точніше — прогулянку) до сусіднього населеного пункту — смт. Глеваха. Дивний не лише вибір місця, а й спосіб транспортації: туди вирішив поїхати на електричці, а назад — пішки. Все-таки від мого міста до селища не так далеко. Та ще й можна зекономити. Тим паче, що декілька років тому вже прогулювався вздовж залізниці до платформи «Малютинка».

  Про селище сказати особливо нічого. Як жартують, головна «пам'ятка» смт. Глеваха — психлікарня (до речі, їх там декілька). Що не дуже приваблює. До того ж, селище не рясніє пам'ятками чи історичними будівлями. Але тим цікавіше знаходити цікавинки. Та й селища міського типу на Київщині я вже неоднократно досліджував. А про Глеваху звітів взагалі ще не бачив. І маршрутки в цих місцях ще ніхто не фоткав.

  Серед інших причин: ностальгія (хоча тут доречніше сказати — дитячі спогади) — в 1990х з батьками їздив на базар, що біля залізничної платформи «Глеваха». Потім, на початку 2000х, будучи студентом, один чи два рази з'їздив подивитись на масив багатоповерхівок і транспортну інфраструктуру. Так що давно не бував в тих краях. Ну і остання причина — засидівся вдома. Погода проти подорожей, а цю весну майже прогавив. А тут якраз пообіцяли відсутність опадів, зранку було сонячно і безхмарно. Еге, наївний:) Не тут то було. З полудня погода змінилася і треба було тікати, поки не потрапив під дощ.

Смт. Глеваха
1. Смт. Глеваха складається з двох частин: масиву міської забудови (багатоповерхівки, наукові установи і психлікарня) і великого села. Ці дві частини селища розділені автотрасою «Київ-Одеса» (М-05/Е95). Є ще й третя частина селища, яка відділена залізною дорогою — дачі.
  Глеваха (як і смт. Калинівка) сприймається як містечко-супутник Василькову (бо в Василькові немає пасажирської залізничної станції). Як підтвердження, навіть приміська маршрутка від залізничної платформи «Глеваха» до Василькова має міський номер маршруту(!).

  Назва селища походить від невеликої річки Глеви, що протікає через село. Перша згадка про поселення з населенням у 8 сімей. В 18320х рр. Глеваха стажє волостю (найнижча територіально-адмініістративна одиниця, що складалася з декількох сіл). В 1957 році в селі відкрили Обласну психоневрологічну лікарню. З 1976 року Глеваха отримала статус селища міського типу. З 1982 року в селищі працює Науково-інженерний центр «Матеріалообробка вибухом» Інституту електрозварювання ім. Патона НАН України.

  Подивимось, чи вдалося знайти якісь пам'ятки і які пригоди сталися. Без пригод, нажаль, не обійшлося:(
Читати далі (+60 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Не удивляйтесь. Обычно я рассказываю об встрече Нового года числа 2го января. И вообще сегодня не собирался включать комп. Но в силу некоторых причин решил пробиться к вам сквозь тормозящий новогодний интернет в первый день Нового года.

  Удивительно, но маленькую ёлку поставили не в канун новогодней ночи, а заранее, 26 декабря. Из-за трагических событий в 2015м большую ёлку решили не ставить. Также заранее, числа 30го, накрыли праздничный стол. Но Новый год всё равно отмечали на кухне. Где логика?! Единственное логическое объяснение — что некуда было ставить еду. Но ведь для этого не обязательно накрывать стол.

  Встреча Нового года постепенно перестала быть праздником. Если в 2012/2013м было ожидание праздника и новогоднее настроение, то в 2013/2014м было только новогоднее настроение, которое длилось сутки. В 2014/2015м ожидания и ощущения праздника и вовсе не было — встречал Новый год один, остальные спали, да и погода была не зимняя. С пивом вместо шампусика. В этот раз встретил так же, как в 2014/2015 — дома, с пивом вместо шампанского и без нововогоднего настроения. Хотя и погода стала зимняя (в новогоднюю ночь выпал снег!), и мама была за столом. Может с возрастом перестал верить в чудеса? Может просто надоело однобразие? Ожидание праздника - установка новогодней ёлки - приготовление праздничных блюд - отсыпание перед ночкой - новогодний телик - встреча Нового года - новогодний телик - радио. Однообразно и банально. Даже телевизионная программа с годами становится скучнее. В этот раз не было ни одного(!) нового мюзикла. Только новогодние выпуски обычных программ и старые концерты с мюзиклами. Про заезженные советские фильмы молчу — из года в год одно и то же. Хотя легендарные комедии в сотый раз посмотрел с удовольствием. «Вечерний квартал» был скучный. И все эти программы (и новые, и старые) ставят с повторами. Это скучно и банально. Только кошка не давала заскучать.
   Впрочем, кроме однообразия и банальности не было повода для праздничного настроения. 2015 год был ужасным. Надежд на 2016й год нету. Единственное, когда увидел, что на улице снег и потуги «Квартальщиков» по телику — на полчаса пришло ожидание праздника. «2015й год прошёл. И хорошо, что прошёл.» (© Вечерний квартал). Многое пришлось оставить в прошлом году.

   Собирался на after-party на городскую Ёлку. Но было очень холодно (-15°), не сложилось с компанией (в самый последний момент знакомый передумал идти на празднование), да и всю ночь бабахкали фейерверки (не хотелось попасть под арт-обстрел). Какое тут праздничное настроение?! Хотя, сам виноват... что мало друзей и шуганный. Впрочем, другие варианты были ещё более нереальными: тематическая вечеринка, сходка блогеров, Новый год по-диггерски. Радует только выпавший снег.

  Кстати, подарочки простенькие. Но зато много их и практичные. Будет теперь в чём писать мемуары.

Ну и поздравляю всех с наступившим 2016 годом! Надеюсь, вы отпраздновали хоть и банально, но с новогодним настроением. Относительно 2016 года планов и надежд нет никаких. Хотя загадал желание. Тоже практическое, как и подарки. Хочется чтоб повезло с работой.

Предыдущие встречи НГ:
Как встретил 2015 год, или Испорченный праздник
Нетипичный Новый год
Новая ёлка на Новый год
maxiwell: High Voltage (фирменный знак)
Снова лытдыбр.

19.10.2015 - пн
   Снова новое место сна. Точнее, старое. Мама поселила в комнате брата. А там расположение дивана такое же, как и в моей комнате. Но зато комната другая — как-никак, смена обстановки.
   Ночью никто не спал. Ну, это по-маминому: если надо сделать кому-то одному хорошо, то надо сделать, чтоб всем было плохо. Мама молчит, делает вид обиженной (кто просил переселять?). Со всеми перессорилась.

   Сходил в поликлинику (давненько туда не ходил. Лечение травм — не в счёт). Оказалось — не так страшно. Заодно побегал за лекарством. Занял себя хоть как-то.
   Из плохого — всё в дыму. Снова торфянники горят. На душе пустота. По-прежнему. Разве что на ночь развеселил сериал «Однажды под Полтавой».

   Траур закончился. Сегодня 40 дней как Рыжик отошёл в другой мир.

20.10.2015 - вт
   Снова спал на новом месте — в комнате брата. Диван — ваще "супер": половинки разной высоты, скрипучий. Снилось, будто Рыжик запрыгнул в постель и прошёл возле головы. Я аж испугался от неожиданности. А так, вроде и спишь — а ничего не снится.
   Кашель, как обычно, мучил. Погода испортилась — с утра дождь и пасмурно. Мрачная погодка. Вдобавок город снова в дыму от торфянников.

   В общем, грустно. Когда был котик хоть как-то отвлекался от тоски. Хотя осенью и раньше было тоскливо.

21.10.2015 - ср
   Ночью снова снился Рыжик, спящий в комнате родителей. А может, просто вспоминал о нём? Рассказали, что я снился. Странно.

   Целый день темно. Скучно. Радует, что вернулся интерес к музыке и появился аппетит.

22.10.2015 - чт
    Постригся (сменил имидж). Да это ж совсем другой человек! Думаю, мож ещё усы отрастить?
maxiwell: High Voltage (Default)
   Починаю вести щоденник у зошиті. І справа не лише в тому, що «болтун — знахідка для шпіона». Як кажуть: «Папір стерпить усе». Не про все ж писати у інтернеті. Є речі, про які не дуже хочеться писати. Та й перетворювати бложик у литдибр не хочеться. До того ж, записи з щоденника не дуже коментують. Ну і ще одна причина — надумав писати щоденник кожного дня. А у блозі буду писати лише про головне.
  Але все-таки не витримав. Треба виговоритися. Тому що... Не зміг це тримати в собі.

8. 10.2015 - четвер

  Довелося два рази бігати по магазинам. А на вулиці похолодало — вночі до мінусових температур. Добре, хоч сонячно. Не знав, що взути — шукати зимові кроссівки не став, взув чоботи. Ох і важкувато в них. Вуха від холоду ледь не замерли, але в шапках нікого не бачив. Та воно на сонці ніби й нічого.

9. 10.2015 - п'ятниця.

  Довго не міг заснути. Все думав про кота. Якраз 9-го числа минулого місяця він загубився. Це вже місяць, як утік. Все думав чому він від нас пішов і чому не можемо знайти.
  А ще чомусь болять ноги (мабуть після важких чоботів). Таке відчуття, ніби пройшов 20 км. Хоча весь деь сидів вдома.

  Телік зовсім зламався. Тож віддали на ремонт. Але так і не принесли. Мабуть щось серйозне.

  Не взяли у блог-тур. Ну, мені не звикати. Не такий вже я популярний. Є блогери цікавіші.

  Відправив резюме. Однак не впевнений, що буде толк.

10.10.2015 - субота

  Капєц! Як тільки кудись їхати — виглядаю не дуже. Наче спеціально з'являються прищі і інші проблеми. Однак про все домовлено — відмовлятись не можна. Та й давно нікуди не їздив.

  Поїхав на Парад трамваїв, який проводиться вдруге. Очікував, що буде повторення минулорічної виставки, але деякі трамваї були вперше — Богдан/БКМ-TR843, ЛВС-2009 (71-154М) і... Pesa. Це було несподіванкою. До того ж, «парад» (повернення вагонів у депо) сфоткав у іншому місці, без натовпу людей. Зустрів колег по захопленню, якиїх давно не бачив. З тролейбусних покатушок теж фанати позбігались. Ну а дежавю було, коли фоткав виставку і салони. А також, коли прогулялись до титулу-кессону. Нарешті там з'явились піддони. Тож набрався сміливості і поліз у кессон. Всередині теж знайшлися способи залізти. Відфоткав що хотів. Хоча і вимазався.

  Протягом дня назнімав багато автівок. Пощастило зняти декілька автобусів.

  Під вечір пішли на виставку котів. Нормально пофкати не вийшло.
  Коли доберуся до фотозвітів не знаю. І настрою нема, і є інші справи.

  Поки прогулювавя Києвом, батьки їздили на дачу. Запитав: «Рижика шукали?» «— Його вже нема...» «— Як це нема. Ми ж не знайшли його.» Я вважав, що він загуляв з кішкою і забублукав, а насправді...
Виявилось, що він пішов від нас щоб померти:( 9го вересня зник, 14-15го вересня ми приїжджали шукати кота. А 17-го один дачник розказав, що недалеко від нашої дачі, під будкою знайшов кота, схожого на нашого. Мертвого. І поховав біля ставка. Причому знайшов випадково, бо почув запах розкладення. Батьки перепоховали його у нас на дачі 25-го вересня. Кажуть, що труп почав розлагатись (бо пройшло більше 2х тижнів), однак пошкоджень на тілі не знайшли. Скоріш за все помер від старості або хвороб. Бо помітив, що з літа він змінився. Я передчував що щось з ним може трапитись. Але щоб так піти. Наче виглядав здоровим.

  Батьки тримали звістку від мене й брата щоб не розстроювати. Та я все одно нервував. Шкодую, що не побачив його востаннє і не попрощався. Але ж сам не захотів поїхати на дачу (з ночівлею я б не витримав). Хоч не впевнений, що від побаченого стало би легше. Може воно й краще, що запам'ятав його живим. Пробач нас, Рижик!

  Погано, що погана звістка. Але як би це не звучало це все одно краще, ніж невідомість. Що ж, тепер можна заспокоїтись. Ніхто і ніщо не вічно під Луною. Все, що починається, коли-небудь закінчується. Всі там будемо. Се ля ві:(
maxiwell: High Voltage (Default)
  Давно щось нічого не писав, але подорожей нема, тому про литдибр. Тим паче, як показує досвід, навіть коли повний штиль все одно трапляються якісь пригоди.

  Захотілось побути наодинці (бо на заброшки зараз не лізу), тому лишився вдома, а всі інші звалили на дачу. Я не захотів, бо набридли сварки. До того ж оси на дачі кусають — не скажу що це приємно. А ще не дають радіо слухати. Так що лишився на самоті. Шаритися в інтернеті швидко набридло. Та й те, що занадто, то не здраво. Потім нудьга така — ні з ким поговорити. А ще спека. Коли за бортом +34°C навіть страждати фігнею не хочеться і робити щось корисне також (наприклад прибирати чи готувати їсти облом). Ввечері і вранці теж жарко — +28+30°С.

  Ну а пригоди — попсував нігті (чи від того що підпиляв?); одна комфорка на газовій плиті перестала працювати (взагалі якась містика), один день у небі був якийсь гул (виявилось що це такий грім). Виходив прогулятись неходженими вулицями — а погода якась незрозуміла: сіре небо, і невідомо звідки, гул. Ледь не розбив телік (до покривала годинник зачепився).

  Після приїзду батьків пригоди не скінчились. Привезли кота. Так він нишпорив по хаті, а потім хотів заскочити на шафу і звалив вазу (яка розбилася на шматки). Мабуть зачепився за скатертину. Сам коте перелякався і утік. Цікаво, що Рижик часто сидів на меблях — але нічого не завалював.

  Так що «весело» буває повсякчас.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Не думав писати литдибр (щоденник — по-простому), але трапились такі пригоди.

  Вчиться!
  Перед поїздкою на дачу відправив резюме... Поїхав на дачу... Розрядився телефон... Кіт покусав... Замість одного дня простирчав там майже три дні... Пропустив дзвінки (може по роботі)... Посварився з батьками.

  Та ще погода така — перший день спека +35, другого і третього — дощ і прохолода +18.
Із доброго — трохи зекономили на воді та електроенергії, ноги загоріли (якщо кіт не покусав, то загоріли б краще), наслухався музики (то спека, то дощ, то поки зализував рани).

  А взагалі, дача починає набридати. Ні інтернету, ні поїсти нормально. Тільки сварки з батьками і між батьками, і переживання, щоб кіт не втік.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Погода вирішила пожартувати на 1е квітня. Зранку падав мокрий сніг, а потоім випав град з грозою(!). І це на початку квітня(!). При температурі +5° С. Дивне явище як для ранньої весни.
А кажуть, що гроза буває лише пізньої весни, влітку та ранньої осені.

Град з грозою у квітні!
Тричі блиснуло і прогреміло. Посипав град. А вже за п'ять хвилин як нічого не було.

Град з грозою у квітні!
В 2011-2012 бачив грозу у жовтні і навіть на початку листопада. Цікаво, а чи буває град або гроза взимку?
maxiwell: High Voltage (Default)
  Зима нечаянно нагрянет когда её совсем не ждёшь.:)

 Просыпаюсь утром, а окном... снег. Много снега. Зима пришла не по расписанию. Хотя по снегу соскучились. На фоне беспросветной политической чернухи и предыдущей малоснежной зимы хоть какая-то радость. Гы-гы! Радость эта до первого гололёда:-D

Зима в Боярке 2014/2015
1. А у нас опять зима. А у вас?

  Собирался где-нить прогуляться по городу, но посчитал что ничем ни вас, ни себя не удивлю: погода напомнила обильный снегопад в декабре 2012го. Писать второй такой же отчётик глупо. А просто отак прогуляться не захотел (вот уж блогерство — если куда-то идти, то обязательно ради отчёта). В принципе, вся Боярка исхожена вдоль и впоперёк. Хотя... можно же показать город с новых ракурсов. Или заглянуть в райончики где давно не прогуливался. Или на тему зимнего леса. Как идеи? Что посоветуете?

  Ну а пока что пару фотографий. Возможно, как-нибудь оформлю в отчёт, если придумаю тему для фотопрогулки.

Update: Обновил пост до уровня фотоотчёта. Немного прогулялся по городу.
Читать дальше(+23 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Очередной псто онлайн-дневник. Так уж вышло, что сентябрь выдался насыщенным. После суеты со снятием гипса было совмещение работы и учёбы, потом снова стал безработным. А ещё погода, здоровье, неожиданные перебои со связью, отключение электроэнергии, выборы — так по мелочам на лытдыбр собирается. Решил написать без дат, ибо куда уж откровеннее.

---------------------
  После работы поехал на курсы. В метро на центральных станциях пробки из людей. Толпень на эскалатор к переходу с «Майдана Независимости» на «Крещатик». На платформе очереди на посадку — с первого раза можно не успеть зайти. Или попросту не влезть в вагон. В общем, в час пик лучше ехать на метро без пересадок и не пользоваться станциями в центре. О, и выходить заранее, бо чуть не опоздал.

  От курсов маленько отвык. Программа чуть другая. Но проходили тему, которую изучал в предыдущей группе, в которой учился. Так что повторил и попытался влиться в процесс обучения. Узнал кой-чего нового про знакомую программу. А так, за два месяца подзабыл немного. Придётся навёрстывать.

---------------------

  ХЗ чего разболелось колено. Хотя до этого всё нормально было. Впрочем, километраж наматывается немаленький. И похолодало.

--------------------

  Воскресение. История с выходными повторяется: все заняты, один я бездельничаю:( Вернее, делать есть что. Например, домашнее задании с курсов. Но запарился. Чувствую: ещё одни выходные просижу дома — чокнусь. Поэтому поехал в Киев. Один. Пока надумал погода испортилась. Зато съездил.
Записки из дневника... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Если с отчётами напряг, то лытдыбра всегда хватает. В предыдущей записи дневника писал как проводил время на больничном. Сейчас расскажу о том, что происходило после полутора месяца в гипсе, как снимали гипс и устраивался на новую работу.

  По сравнению с тем, что сейчас происходит, то был штиль.
Записки из дневника... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Есть такие места в столице, куда не доходил. Вот, знакомые и друзья удивляются, когда говорю что ни разу не прогуливался по Днепровским островам (парк «Дружбы Народов», Гидропарк, Труханов остров) и по мостам через Днепр. Хотя наслышан об этих островках нетронутой природы. В частности, про Труханов остров и Пешеходный мост. Ну, понятно, там троллейбусов и автобусов нету. Ехать далеко. Добираться неудобно. "Баянные" места. А то, что там пляжи, кафешки — так то не очень интересно. Да и укромные местечки можно найти в других местах Киева. Ну то такое...

Пешеходный мост и Труханов остров
1. Заброшенное кафе-ротонда.

  Я бы так и не побывал на Трухановом острове, если бы не Подольский мост. Планировал сфоткать его с острова. А делать фотоотчёт про Труханов остров не планировал. Вышло наоборот.

Зато побывал на новой местности.
Читать дальше (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
У природы нет плохой погоды.
Каждая погода — благодать.
(Алиса Фрейндлих - Погода (OST "Служебный роман"))


  Как только соберёшься куда-то поехать — погода обязательно ипортится. Вот вчера смотался в столицу. Синоптики наобещали дождь и кратковременный дождь, а к вечеру сухую погоду. Но поездка была запланированной, поэтому отказываться не хотелось.

  То, что дождь не люблю это ладно. Но в итоге не удалось нормально прогуляться. Пофотографировать вдоволь тоже не получилось. Полазили по заброшке, которая оказалась скучной и в очень плохом состоянии. Промок до нитки, поехал в жопобойках (это такие кеды), а они быстро набираются водой. Зеркалку залил водой. Запасной аккумулятор — мокрый (не испортится от этого?). Самое весёлое — чуть паспорт не испортил. Сумка-то хорошая, но несколько часов под дождём никакая защита от дождя не спасёт.

   P.S.: В предыдущей поездке повезло больше. До полудня было солнечно. Но потом зарядил дождь с грозой. Что-то невезуха с погодой. Зато сегодня, когда дома, погода шикарная.
maxiwell: High Voltage (Default)
    Уже вторую неделю ощущается усталость. После каждой дальней поездки или большой прогулки ноги гудят. Наверное сильно утруждаю, т.к. появились первые вылазки протяжённостью 11-12 километров. Это приличное расстояние даже для здоровых ног. Недавнее подорожание проезда в маршрутках тоже способствует увеличению пешеходных прогулок. Как тут беречься? Долго дома не сидится.
--------------
    Погодка уже неделю "радует" холодом, пасмурностью и мрякой с дождями. Ещё и ветер был пару дней. Вот такая весна. В марте и то жарче было. Хмурая погода давит на психику. Неуютно как-то. Тем более, кроме погоды есть другие проблемы.
--------------
    Съездил на обучение на новую работу. Всё непонятно, запутанно, сложно. Порядок и дисциплина ого-го! И опыта нет. Такого бардака, как был на предыдущей работе, не может быть:( И времени свободного будет мало. Придётся работать с утра до ночи. В общем, страшно.
    Соискатели шутили: мол, не все выдержат до практики и захотят остаться на работе. Вот и я думаю: как поступить? Работать где-то надо. Обучаться чему-то новому тоже по-любому придётся. Но пока не уверен, что справлюсь. Что делать: пробовать или нет? Пока до практики дело не дошло есть время подумать.
maxiwell: High Voltage (Default)
Не удивительно, что после обильных дождей начали появляться грибы! Причём не только в лесу. Видел их под ёлками в музее электротранспорта и просто на пустырях.

Так вот, по дороге на дачу решили заехать в лес. Под моросящим дождиком пробираться по зарослям молодого сосняка. Но из грибов там одни мухоморы. Хоть и несъедобно, зато красиво.

Ещё в лесу обнаружили нелегальное кладбище домашних животных. Печальная картина. Подумал про нашего Рыжика. Как хорошо, что он с нами. Хотя неизбежный миг расставания когда-нибудь наступит. Хоть нашему коту уже 7 лет, надеюсь проживёт ещё долго.
А погода тем временем только ухудшалась: дождь усиливался. Потом, после работ на даче, пошли по пустырям. Не такие там пустыри. Всё в тропинках, вытоптанных дачниками-грибниками. Кто бы мог подумать, что даже на даче можно насобирать грибы. Между сосенками попадаются вполне съедобные маслята. Даже сам нашёл одного. Пока ходил по высокой траве под дождём промок.

По приезду домой помог чистить грибы. А они скольские, бррр. Чтоб не было скучно, в грибах попадались паучки (вот только этих гостей ещё не хватало).
В общем, справились с чисткой, поставили варить. И некоторые грибы при варке поменяли цвет. Поиск в интернете ничего толкового не дал. Решили не рисковать и выбросить. Жаль, что зря тратили силы и время. В итоге: 1) собирали грибы под дождём; 2) чистил; 3) грибы пришлось выбросить; 4) из-за того, что промок, заболел. Вот так собирать грибы:)

P.S.: А ещё, как только приехали домой - дождь утих. Очень странная погода.
maxiwell: High Voltage (Default)
За прошлую неделю установилась прикольная погодка: жара, ливни с грозой (как иначе, если жара?), ветер. Приходится сидеть дома и скучать.

Чтоб развеять скуку зависал в интернете, пересмотрел чуть ли не все выпуски "Уральских пельменей". Пару раз выходил на улицу. И то, ненадолго.


Попробовал заснять молнию. Такая картина в 2 часа ночи.


А днём всё серое и изредка ветренное и дождливое.

Эх! А так хочется куда-то на природу. Подальше от компьютера и людей.
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущие части:
Мариуполь (часть 1): Исторический центр
Мариуполь (часть 2): Современный центр и унылые околицы
Мариуполь (часть 3): Частный сектор и городские зарисовки
Мариуполь (часть 4): Металлургический комбинат "Азовсталь" и его окрестности

Продолжаю фотоотчёты об поездке в Мариуполь.
Погода второго дня поездки насторожила: за окном было пасмурно и ночью чуть не замёрз, хотя ещё вчера припекало солнце. Но деваться некуда. Город большой и посмотреть его за один день нереально. Так что планы на второй день были не менее грандиозные, чем на первый.

День был будний, поэтому можно было отправляться изучать пиковые маршруты общественного транспорта. Поскольку на троллейбусах наездились в первый день путешествия, то во второй день собирались посмотреть и покататься на трамваях (следующий фотоотчёт будет посвящён Мариупольскому транспорту). В частности, на северную окраину Мариуполя, на аглофабрику комбината им. Ильча. Как потом оказалось, хорошо, что туда не заехали.

На трамвай, который ездит на заводы успели, а возвращаться пришлось пешком. Стали ждать полукольцевой 13й трамвай, но час пик заканчивался, интервалы 1 рейс в час. На улице накрапывал дождик - так шли от остановки к остановке в надежде выехать в центр на трамвае.

И вдруг, неожиданно! БелАЗ! Откуда? Карьеров в Мариуполе кажись нету.


1. БелАЗ! Настоящий! Думал, что они побольше. К тому же этот современный, а хотелось увидеть БелАЗ-540 или 548.
Кстати, мечтал увидеть БелАЗ в реальности . Сбылась мечта.

Ну что, идём дальше?
Читать дальше (+52 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

June 2017

M T W T F S S
   1234
5678 91011
12 131415161718
19202122232425
2627282930  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 08:40 am
Powered by Dreamwidth Studios