maxiwell: High Voltage (Default)
«Я ніколи не далі від дому.
Я ніколи, нікуди, не з ким.
Але хочу кудись — і подалі.
Я б поїхав, було б тільки з ким.»
(TaRuta - Крок за кроком)


Цього року зовсім не було дальніх поїздок. Навіть у межах області. Не кажучи вже про більш дальні мандрівки. Та й нинішнє літо майже безвилазно пробув в своєму місті. Так що все більше хотілося «кудись — і подалі». Бо рідні краєвиди почали набридати. Хоча варіантів, як куди-небудь вибратись, не було. На друга з машиною можна було не розраховувати. Сам на маршрутках теж навряд чи б поїхав — бо дорого і незручно. І тут випала слушна нагода — брат зі своєю дружиною пригледіли хатинку в провінції. Отож я напросився в поїздку з ними.

Спочатку планував вийти десь посередині маршруту. Але зрештою, вирішив побути з ними. І не прогадав.
Особлива подяка за те, що вдалося не тільки разом прогулятися(!) по містечку, а ще й заїхати на заброшки в одне з сусідніх сіл. Та про це напишу трохи згодом — а поки про замальовки з довгої поїздки.

Замальовки з поїздки на Вінниччину
1. Шлях неблизький, тому виїхали ще затемно. Мама не розбудила, бо напередодні з'їздив на військовий парад і до ночі писав звіт про День Незалежності. А поїздка відбулася наступного дня. Дивом не проспав. За півгодини поїв і зібрався.
Світанок зустріли вже в дорозі.

Фотозамальовки з поїздок я завжди публікував лише після написання тематичних фотозвітів. Однак цього разу забігаю наперед. По-перше, тому, що це перша дальня поїздка в 2017 році. Причому подорож в нові місця. До того ж, поїздка декілька разів відкладалась. По-друге, в дорозі траплялися деякі цікавинки. Хоч я і не фоткав все підряд. А ще... а ще стався невеличкий конфуз. Тому я просто не міг не написати.
Читати далі (+51 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"Чоботи резінові на босу ногу вдіну —
І тепер мені нічого не страшно:
Ні болото, ні грибок, навіть стафілококк —
А для мене це дуже важно!"
(ТІК - Еренбі)


Як правило, літо — найцікавіша пора року. Але в моєму випадку літо може бути нудним, як довгі зимові вечори. Сподівання, що хоча б кудись виберусь, не справдилися. Навіть поїздка у Київ виявилась невдалою. Отож і виходить: початок нинішнього літа був нудним. Продовження літа — таке саме.

Продовження нудного літа-2017
1. Колаж із замальовок середини літа-2017.

При тому, що середина літу виявилась нудною і нецікавою, за липень встиг багато чого зробити: знайти і втратити роботу, потрапити під зливу з грозою, перевірити зір, провозитися із VPN на телефоні, ледве не схопити вірусняк на телефоні, записати мікс для дискотеки, з'їздити в Київ, скуштувати незвичні морозива, зламати радіоприймач, здивуватись кімнатним огіркам, стати свідком потужної зливи з грозою. Взагалі, з погодою жах (тому в епіграф взяв саме ці рядки з пісні). Дещо з цього сфотографував. Так що вийде щоденник з фотозвітом. Звичайно, не обійшлося без мобілографії.

Хоча можна було і б і не продовжувати тему нудного літа. Але ж про що тоді писати?

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Як правило, я не роблю повторні фотозвіти про одні й ті самі місця і події. Не хочеться повторюватись. Та й вам навряд чи буде цікаво читати про одне й теж. Але іноді досліджена місцевість чи захід видозмінюються — і тоді можна зробити повторний огляд. Так сталося і з Київським велотреком.

Не буду переповідати історію велотреку. Про неї я писав у звіті про закинутий велотрек. Зазначу лише, що з 1998 року ця споруда отримала статус пам'ятки архітектури. Та в 2007му її позбавили охоронного статусу. А в 2009му, заради будівництва чергового хмарочосу, взагалі знесли частину трекового полотна. В 2014му громада звернулася до мера міста, Віталія Кличка, з пропозицією відновити велотрек. Ініціатива була пітримана і розпочалася неспішна реконструкція. В листопаді 2014го на велотрек звернули увагу столичні ЗМІ — так я і дізнався про це місце. І вже у грудні того ж року, разом із знайомою сталкершою, сходив подивитися на незвичну спортивну споруду. Закинутий велотрек мене вразив і сподобався.

Ну а потім його врешті-решт відремонтували. І 21 травня цього року відбулося урочисте відкриття велотреку. Нажаль, не зміг побувати на святкових заходах. Тому вирішив подивитися на відреставрований велотрек у буденній обстановці.

P1190915_
1. Велотрек вже не порівняти зі станом наприкінці 2014 року.

Як ви зрозуміли, мені було цікаво порівняти закинутий і відремонтований велотрек. Тим паче, що закинуті об'єкти рідко відновлюють. Особливо зі збереженням першопочаткового призначення. Так що це перша з відвіданих заброшок, яку відновили.

А ще звіт про велотрек став першим україномовним оглядом в моєму блозі. І 5 років тому розпочався новий період блогерства. Саме з 12 червня 2012 року ведуть відлік записи в блогах на ЖЖ і Дрімі. А також це перший пост зі знімками, розміщеними на новому фотохостингу.

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Про що вже точно не думав, так про те, що після двох фотозвітів про дачу, знову повернуся до цієї теми. Здавалось: ну що ще можна показати?! Та й думки про дачу останнім часом викликають спогади, які навівають сум. Але життя триває. Тож і цього року відкрили черговий дачний сезон. Ну а щоб було цікавіше, взяв з собою фотокамеру. Тим паче, були розмови що дачу або віддамо родичам, або взагалі продамо. Тому захотілося сфотографувати на згадку. А фотозвіт вирішив зробити з тих самих причин, що й у 2015му: відсутність інших тем; на дачі круто; зміни на дачі; відсутність фотопрогулянок по виставках квітів.

Якщо перший звіт про дачу був присвячений пригодам кота Рижика, ночівлі на дачі, новим рослинам і квітам, то другий огляд був про дачу без нашого коте. Цей, третій огляд, про нову дачу — добудовану і без котів. В порівнянні з дачею 2015 року, її добудували (хоча ще добудовувати і добудовувати). Ну, це я показувати не буду. Це особисте. Зате покажу інші зміни — пташки, нове дерево, капітальну обрізку дерев і результат травневих приморозків.

Знову на дачі
1. Чергові фотозамальовки з дачі.

Як зазначив вище, розсекречувати дачу не буду. А от рослини, квіти та інші фотозамальовки з радістю покажу.

І ще... фотки розміщені на Яндексі. Тому якщо їх не видно, використовуйте VPN-плагіни до браузерів Opera і Chrome, або Тор браузер. Ну а я починаю фоторозповідь.
Читати далі (+53 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
На початках нинішнього періоду блогерства (з 2012 року) писав про все підряд, оскільки на той час ще не визначився з концепцією щоденника. Потім, визначившись з напрямком блогу, став редагувати пости. Деякі записи зовсім видаляв. Тому частина фоток не використовувалась. І от, на днях, редагуючи блоги на ЖЖ і Дрімі, натрапив на невикористовувані фото — і вирішив зробити з них фотозвіт.

Осінні замальовки
1. Мікс із знімків листя, квітів, краєвидів.

Восени 2012го я прогулювався по Києву, просто фотографуючи осіннє листя. Також восени 2012го декілька раз їздив на риболовлю. Ці фотопрогулянки і пропоную вашій увазі. Ну і надодачу доповню ще й іншими фотками квітів і листя, які завалялися. Думаю, переглядати осінні фотографії наприкінці весни дуже незвично.
Читати далі (+38 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Про виставковий комплекс «Експоцентр України» (колишній ВДНГ) я вже робив два фотозвіти — про оглядову прогулянку і святкове новорічне містечко. В принципі, на цьому можна було б і зупинитись, щоб не повторюватись. Хоча в 2013му я обійшов і показав далеко не все... «Виставку» можна ще досліджувати і досліджувати. Бо тільки під павільонами площа — 20 га. А взагалі територія, разом із лісопарком, складає 280 га. Є де розгулятись. А якщо ще познімати з різних ракурсів вже оглянуті місця, та в різні пори року — взагалі вистачить не на один фотозвіт. Так що не виключав можливості продовжити огляд виставкового центру.

  Але мене більше цікавило не стільки продовження огляду ВДНГ — скільки закинуті і недобудовані павільони. Тому що виставковий центр — це не лише заповідник радянської епохи, а й місце скупчення заброшок. І якби не мій інтерес до сталкерства, цієї прогулянки могло б і не бути. Справа в тому, що хотів злазити в макет шахти — розкручене і незвичне місце. А єдиний спосіб туди потрапити — записатися на екскурсію. Але окрім огляду павільона «Вугільна промисловість» із занедбаною шахтою, передбачалася прогулянка по головному павільону і підйом на башту-ротонду — місця, куди простому відвідувачу просто так не потрапити. І оскільки «цивільні» оглядини входять до прогулянки, вирішив показати їх в окремому огляді. Так би мовити, в продовженні теми «Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ».

Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ-2
1. «Цивільна» частина екскурсії по колишньому ВДНГ: підйом на башту головного павільону (№1), огляд павільону №1, павільон №2 і оранжерея. Ну і, звичайно, символи радянської епохи.

  Екскурсія по ВДНГ виявилась об'ємнішою, ніж очікував. Тому звіт доведеться розділити аж на три частини(!!!). Заброшки залишу на десерт. Ну а розпочну прогулянку з «цивільної» частини — діючих павільонів. Буде цікаво!

  А перед тим — історичний екскурс. Тим паче, що в першій прогулянці про історію «Виставки» не писав. Отже, в СРСР передбачалося будівництво виставкових комплексів у кожній із радянських республік. Своя виставка повинна була бути і в Києві. Так, постанова про будівництво з'явилась ще в 1949 році. А будівництво велося з 1952 по 1958 роки. Для оформлення були залучені найкращі художники країни. Оформлення було виконане в різноманітніх архітектурних ордерах у поєднанні з радянським стилем. Кожний павільон був присвячений певному напрямку — «Машинобудування і приладобудування», «Будівництво і будівельні матеріали», «Енергетика і електрифікація», «Металургія», «Вугільна промисловість», «Пластмаси і полімерні матеріали», «Дари моря», «Тваринництво», «Зернові та олійні культури», «Технічні культури», «Овочівництво, садівництво і виноградарство», тощо. Деякі павільони добудували (чи недобудували) пізніше. А ще ж були кафе, ресторани, зелений театр, кінотеатр, гастроном, своя пожежна частина і відділення міліції, медична частина і пошта. З цікавинок були експериментальна лінія монорейки(!), фрагмент тунелю метро, аттракціони — які не зберіглися до нашого часу. Нині ж на території «Експоцентру» проводять різноманітні виставки і фестивалі, знімають кіно і телевізійні програми. Однак деякі павільони лишились закинутими.

  І про назви «Виставки». Спочатку комплекс називався «Виставкою передового досвіду в Народному господарстві СРСР». Скорочено, в народі назвали «ВиПерДос». Однак тодішній секретар Комуністичної партії України, Щербицький, прочув, як називають виставку і наказав перейменувати у Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). За часів незалежності виставковий центр було перейменовано на «Національний комплекс "Експоцентр України"».
Читати далі (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Якось так сталося, що в новому періоді життя часто повертаюся в минуле. Так і на цей раз — знову повернення в раніше досліджені місця. Зокрема, парк «Нивки» я вже показував, в 2013 році. Розгромний такий пост. Читачі дуже критикували. Але відтоді місцина трохи змінилася — повалили радянських ідолів. До того ж, перший звіт про парк був поверховим, за що мені дорікали. Ну і ще один аспект — попередній огляд парку робив по зимовій погоді (хоч і навесні). Тому виправляю ці недопрацювання і пропоную вашій увазі розгорнутий (в порівнянні зі фотозвітом 2013го року) огляд парку «Нивки».

  Цікава особливість парку — він складається з двох частин: західної і східної. Раніше це були два окремих парки. В цій частині розповім про східну частину.

Парк «Нивки»-2 (Частина 1): Східна частина
1. Якоїсь особливої «фішки» парк «Нивки» не має. І з проспекту Перемоги виглядає нудно (нижня частина фото). Однак всередині парку (верхня частина) можна знайти цікаві краєвиди.

  Писати багато літер нема ні натхнення, ні часу, але без історичної довідки не обійтись. Отже, ще до створеня парку навколишня місцевість називалась «Васильчикова дача», оскільки на ній розташовувався маєток київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. А поруч із садибою були ліс, сади, городи і сінокоси. Після більшовицької революції дача була націоналізована. В 1930х ділянкою зацікавилась радянська влада і в урочищі було вирішено зробити спецдачу для вищого партійного керівництва Радянської України. Територію садиби було обнесено високим парканом. Потім, зі зміною власників змінювались і неофіційні назви місцевості — дача Любченка, дача Кагановича, дача Хрущова, дача Коротченка. Саме за часів існування державної дачі був збудоаний двоповерховий будинок.

  Паркани біля партійної дачі зняли в 1962му. А сама територія навколо маєтку була передана місту. На землях спецдачі зробили парк «Ім. ХХII зїзду КПРС». У 1972му році парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва, а сам перк перейменовано в «Комсомольський». В 1991му Комсомольський парк було об'єднано із парком Ленінського комсомолу і об'єданий парк назвали «Нивки».
Читати далі (+49 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Продовження циклу розповідей про столичні парки. Сьогодні піде мова про парк Партизанської слави, що розташований на Дарниці. Вперше у парку побував у 2014 році, але тоді не було сил фоткати. Лише нещодавно повернувся у ці місця, щоб відфотографувати і розповісти вам.

  Цей парк — один із найбільших в Києві (майже 112 га.), і хоча б через це вартий уваги. Історія виникнення парку така: в 1965 році частина Микільського лісу була включена в межі Дарницького району міста для організаціє парку. В 1970 році було закладено парк. Своїм виглядом він дуже нагадує парк «Перемога» (можливо тому, що цей парк також схожий на сосновий ліс і тому що у ньому також є мотузковий парк і водойми). З пам'ятників у парку є камінь дружби партизан СРСР (але я його прогавив). А так, просто гарна місцина для прогулянок і відпочинку.

Парк Партизанської слави у Києві
1. Один зі входів до парку Партизанської слави. Цей — боковий вхід, біля трамвайної зупинки Музична школа».

  Сказати коротко — парк Партизанської слави місцями нагадує облагороджений ліс, місцями просто звичайний ліс. Сам парк є продовженням лісу (і про це також розповім). В парку окрім лісу є ставки, ресторан, мотузковий парк, аттракціони, дитячі майданчики — нудно не буде.
Читати далі (+62 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Керуючись принципом «цікаве і нерозвідане поруч», вирішив подивитись доти Київського укріпрайону, що розташовані біля села Тарасівка (5й район оборони КіУРу). Там є відкриті артилерійські позиції (ТАУТ), яких я ще не бачив. Та й взагалі давненько не прогулювався біля дотів. Ну а заодно сподівався поглянути на місцевий радгосп. В будь-якому разі пізнавати нерозвідані куточки в рідних краях — незвично і небанально (якщо поки не складається з дальніми подорожами).

  Прогулянка вийшла також незвичною. Не зовсім туристична. І не зовсім сталкерська. Хоча побачені об'єкти можна віднести до закинутих місць. Однак залазу не було. Тому тег «заброшка», на мою думку, не зовсім доречний. Так, «light stalk».

Радгосп і доти біля Тарасівки
1. Цього разу звіт знову груповий: радгосп «Тарасівський», доти і залізниця. Ну і багато чого ще.
Думав окремо написати про радгосп і доти. Але окремо було б не так цікаво (поясню чому).

  Прогулянка довго відкладувалась через погоду і відсутність компанії. Та все-таки наважився. Перша прогулянка виявилась невдалою, бо ледь не загруз в багнюці і дуже вимазався.  Друга прогулянка була вже вдалою. Нажаль, компашка так і не знайшлася. Тому прогулявся сам, без ансамбля.
Читати далі (+77 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Нечасто мені доводилося сталкерити закинуті санаторії. Тому, коли випадково натрапив на фотозвіт одного блогера про цікавий закинутий санаторій у Ворзелі, я з [livejournal.com profile] samogonnoeozero вирішили не роздумуючи поїхати саме туди. Хоча спершу збиралися дослідити зовсім інший абандон.

  Взагалі, дивина — що на Київщіні є закинуті санаторії. Зазвичай такі об'єкти швидко дерибанять. Також не останнім аргументом на відвідання санаторію стала відсутність охорони (Хоча за іншими даними санаторій був діючий та охоронявся). І от цікавість взяла гору, і теплим (+8°), зимовим деньком, поїхали в курортне містечко.

Санаторій «Зірка» у Ворзелі
1. Дочірнє підприємство «Санаторій "Зірка"», що належить ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Лікувальний корпус №1.

  Трохи історії, яку пощастило знайти на просторах інтернету. Санаторій «Зірка» був створений в 1932 році (!) на базі пансіонату лікаря Ердрайха, який існував з 1928 року. Це був перший санаторій у містечку Ворзель. Він був розрахований на 60 ліжкомісць, але вже мав у своєму складі водолікарню. Під час Другої Світової війни санаторій був знищений, але з 1944 заклад почали відновлювати, а заодно почали будувати нові санаторії. «Зірка» займала територію 24 гектари(!). І була розрахована на 600 місць. Основними напрямами лікування були захворювання нервової системи, кардіологічні хвороби і кістково-м'язові хвороби.
  За версією головного лікаря санаторію, лікувальні заклади у Ворзелі почали занепадати після аварії на Чорнобильській АЕС. Після розпаду СРСР стало ще гірше. Санаторій приватизували. Але станом на 1994 у санаторії вже ніхто не відпочивав. Однак з 1995го санаторій знову став приймати відпочиваючих. А десь з 2007го санаторій остаточно перестав функціонувати. Ну а сам санаторій «законсервували». До нашого часу територія санаторію зусиллями забудовників скоротилась з 24 до 7 гектарів (!!!). Від санаторію забрали парк, корпус №14 (зараз там готель), корпус №5 (використовується як гуртожиток університету «Києво-Могилянська Академія»). В 2011му під забудову багатоповерхівками було віддано частину території. Ну а у володіннях ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» лишилося тільки 7 гектарів. Вся інша колишня територія у власності селищної ради і приватних підприємств. Зараз йдуть розмови, щоб територію, що лишилась, роздати під забудову котеджами і багатоповерхівками. Так що скоро може й не стати цього.

   Для більшої зручності звіт подаю не в хронологічному, а в логічному порядку. Ну і фоток, традиційно, буде багато. Ну і вибачайте, що самі фотки важкуваті.
Читати далі (+69 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Про замальовки з дачі я вам вже розповідав. Однак після фотозвіту були ще поїздки. А це означає, що назбиралося ще трохи фоток. Ну і дещо цікаве не показав ще з минулого разу. Фоточок не так багато, як у першому звіті, але є що показати. Тож продовження.

На дачі - 2 (замальовки)
1. Почну зі смачненького. Цього року на дачі нарешті засмажили шашлики! Це просто смакота!

  Особливо коментувати тут нема що. Просто фотки.
Хіба що цього разу більшість фоток була зроблена без нашого кота:(
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
«А на даче, а на даче
Всё иначе, всё п***че.»

(Ленинград — Дача)

   Не знаю навіщо я вам це розповідаю... І взагалі не планував писати на таку тему. Однак треба щось писати.

   Цього року багато співгромадян змушені відмовитись від подорожей і обмежитись відпочинком на дачі. Але це не означає, що на присадибній ділянці нецікаво. Вирватися з міста, з натовпу людей, з шуму, з кам'яних джунглів — до природи, тиші та свіжого повітря. Це ж круто! Минулорого року був на дачі, але тепер все змінилось і здалося іншим. А ще цьогорічний садово-дачний сезон виявився незвичним: вперше заночував на дачі, вперше заплодоносили деякі дерева, вперше пробув на дачі більше ніж один день. Ну і назбиралося чимало різних фоток.
  Вдома відмовляли від публікації, та й сам не дуже хочу світити, тому покажу лише замальовки та макрознімки. Квітки, рослини і все таке. А ще розповім про пригоди. Тож буде такий собі фотозвіт і щоденник одночасно.

Дача
1. Схоже на ліс. А це дачі. Повірте на слово (просто не хочу розсекречувати місце). Восени, до речі, під соснами навіть гриби ростуть!
І люпинів багато. Звичайно, менше, ніж у Боярці, але є.

  Думаю, буде цікаво.
Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Посёлок Сельхозтехникум (в некоторых источниках район указан как "Боярка-2" (по почтовому отделению)) относится к Боярке. Но не ищите этот отдалённый микрорайон на карте - его там нет. Нет в этом посёлке и названия улиц - адреса обозначаются как "ул. Сельхозтехникум". Найти исторические сведения мне не удалось. Наверное, придётся писать про учебное заведение, давшее название микрорайону. В общем, местечко не туристическое, достопримечательностей нет. И прогулялся по этим деберям чисто случайно. Однажды хотел проехаться к Одесской трассе, но маршрутки так и не дождался. А ещё, мимо Сельхозтехникума часто проезжали, когда ездили на огороды в Васильковском районе :) Так что райончик не то что неизведанный, а точнее, неисхоженный.


1. Хорошая фотка:) Но райончик и вправду оставляет угнетённое впечатление.

Как заметили из вступления, интересный фотоотчёт наверное не получится поскольку и фотографировать нечего, и писать не о чём. Никогда бы специально туда не поехал, но раз уж довелось там пройтись, то чего бы не написать фотообзор? Не всё ж писать про интересности?

Update: Добавил фотки посёлка.
Читать дальше (+46 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios