maxiwell: High Voltage (Default)
Продовжуючи тему заброшок, вперше публікую п'ять фотозвітів підряд про абандони. Так захотілося. Можливо тому що, на відміну від чотирьох попередніх «збірних солянок», даний пост присвячений одному об'єкту — відселеному офісному будинку.

Повз цей будинок я проходив регулярно. Ще декілька років тому він був зайнятий під податкову, а тротуар був заставлений машинами. Та одного разу помітив, що будівля відселена. Здавалося, наче дім готували під реконструкцію. Бо не вірилось, що будівлю в центрі столиці можуть просто закинути. Але з часом вигляд будинку тільки погіршувався. Тоді стало зрозуміло що це ніяка не реконструкція. А я з сумом (жаль старовинного будинку) і інтересом (все-таки, закинута будівля) поглядав на те все. Приглядався до нього аж з 2015го. То залазу не знайшов. То не насмілювася залазити в такому пожвавленому людному місці. Наважився на вилазку лише нещодавно. Причому спонтанно. Проходячи поруч, вирішив оглянути будівлю в пошуках залазу. І залаз був знайдений. І навіть не один. Та сталкерити не став. Не хотілося досліджувати одному і був стомлений. Однак і запланована вилазка не відбулася — навкруги було багато людей і машин. Проаналізувавши умови, вибрав день, коли найкраще пробратися — і зі знайомим сталкером успішно інфільтрувалися на об'єкт.

Закинутий офісний будинок на Лук'янівці
1. Відселений будинок на Лук'янівці. Чималенький. Це місце зовсім не розкручене. Хоча знаходиться у самому центрі Києва.

В процесі написання огляду віднайшов історію цього будинку на Артема (Січових стрільців), 91. Дореволюційний Київ ділився на вісім поліцейських районів. І одним із відділень був поліційний околоток на Лук'янівці. Збудований він у 1902 році за проектом відомого київського архітектора Іпполіта Ніколаєва. Вигляд будинку відповідав «цегляному стилю», коли декор створювала не ліпнина чи скульптури, а фігурна цегляна кладка. А напівпідвальний поверх, який спеціально виходить на бічну вулицю, використовали в якості приміщень для тимчасового утримання затриманих.

Околоточна поліційна дільниця в цьому будинку розміщувалась до 1917 року. З утворенням СРСР поліційний околоток став міліцейським відділком. З 1937го це було 12 відділення міліції, яке у 1958му переїхало до іншого будинку. А далі історія губиться. До листопада 2013го року там було Шевченківське відділення податкової служби. В жовтні 2015го власником цієї нерухомості стала заморська офшорна компанія. До 2016го будинок був виставлений на перепродаж. Ну а поки доля будівлі невідома, в закинутих приміщеннях оселилися бомжі. Як пишуть в одному репортажі, «будинок пропах гівном» і нічого цікавого всередині не лишилось. Податківці вивезли все. Та все ж дещо там залишилось.
Читати далі (+39 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Нещодавні події, пов'язані з новими правилами на ЖЖ і масовою міграцією блогерів на інші платформи, змусили замислитися над блогерством. Тому публікацію майже підготовленого фотозвіту довелося відкласти на невизначений термін. Не додавали оптимізму й розмови про надійність інших блог-хостингів. Начебто DW може не витримати напливу ЖЖшників. Тому деякі блогери заводили аж по третьому блогу(!). Ну а я вирішив не створювати ще один «запасний аеродром», а розібратися з тим, що вже є. Бо за 5 років назбиралося багато постів. Як мінімум, треба було заново вставити відеоролики. Також в процесі редагування довелося переписати не лише всі гіперпосилання на Дрімі, а й підправити лінки в старих ЖЖшних записах. Виявилось, що ще після переїзду блогу з Я.ру (Яндекс) частина гіперпосилань вела на неіснуючу вже Я.рушку. Плюс — підправив лінки фоток. Це муторна і монотонна справа.

Однак це не все. Виявилось, що з фотохостінгу на Яндексі пропало фото. Це іще більше підкосило віру в інтернет і бложики. Але, врешті-решт, все в нашому житті тлін.

Отже, сьогодні покажу колишні радянські партійні державні дачі. Це в наш час резиденції будують за містом. А раніше комуністичні керманичі мали маєтки в Києві. Причому держдач у столиці було декілька: одна на Нивках, а друга на Лук'янівці. В народі вони обидві мають назви «дача Хрущова». Можливо тому в туристичних та краєзнавчих статтях плутаються і називають дачею Хрущова якийсь один із двох маєтків. Для мене ж взагалі ця тема була невідомою. Тому-то й захотілося дослідити ті місця. Підігрівав інтерес й те, що одна з держдач стоїть закинутою. Ну і просто було цікаво поглянути, як виглядали радянські резиденції — бо сучасну резиденцію біглого президента Януковича бачив у Межигір'ї.

Колишні радянські державні дачі в Києві
1. Колишні державні резиденції. Так звані, «дачі Хрущова». На Нивках і на Лук'янівці.
І кожна державна резиденція складалась, мінімум, з двох будинків. Як тут не заплутатися?

Перша резиденція, яку розглянемо, розташована у східній частині парку «Нивки». В 1859 році ці землі стали володіннями генерал-губернатора Ілларіона Васильчикова. Там були і ліс, і сад, і двоповерховий маєток. В 1862 році вдова губернатора, Катерина Олексіївна, подарувала «Васильчикову дачу» Свято-Троїцькому монастирю. З приходом до влади більшовиків у 1917 році, ці території були націоналізовані. Довгий час там була пустка. Та в 1930х роках ці землі зробили державною резиденцією партійних керманичів. Держдача не один раз змінювала власників, тому резиденцію в різний час називали і дачею Любченка, і дачею Кагановича, дачею Хрущова, дачею Коротченка. Розповідають, що голова ради народних комісаріатів УРСР Панас Любченко у 1937 році був звинувачений у контрреволюційній діяльності. Тоді він, повернувшись на держдачу, застрелив дружину і покінчив з собою.

Резиденція на Нивках проіснувала до 1962 року, після чого парк відкрили для широкого доступу. Деякий час одна з будівель комплексу використовувалась як кінотеатр. Один із будинків, у 2000х, придбав відставний генерал. Розпочалися ремонтні роботи. Начебто встигли перебудувати будівлю. Але будинок залишається стояти покинутим. Друга будівля вже давно закинута і в напівзруйнованому вигляді.

Друга державна дача, на Лук'янівці, що складається з двох будівель, належала аптекарському помічнику Октавіану Бєльському. Перший маєток збудували в 1893 році. Згодом, розбагатівши, він купує сусідню ділянку і будує ще один будинок. Після революції 1917 року маєток націоналізували і деякий час він був загальнодоступним. Та вже в 1930х територію обнесли парканом і ліквідували трамвайні лінії, що проходили поруч. В 1934-1937х роках в резиденції жив нарком внутрішніх справ УРСР Всеволод Балицький. Але після того, як його розстріляли (свої ж!), дачу віддали під піонерський табір для дітей НКВСівців. Після звільнення Києва від німців в ході Великої вітчизняної війни, в 1943му, до маєтку переїхав Микита Хрущов (який у 1947-1949х рр. став першим секретарем ЦК КП(б)У). Останнім мешканцем держдачі був Петро Шелест.

В 1978му в будинках колишньої держдачі розмістилася адміністрація Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.

Сподіваюся, цей звіт буде цікавим як сталкерам, так і поціновувачам історії Києва.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Закинутих будівель і споруд на території колишнього ВДНГ УРСР виявилося настільки багато, що довелося ділити огляд на декілька частин. Попередньо планував зробити два величезні фотозвіти — але все ж вирішив розтягнути огляд на три, нехай і менші, але цілісніші частини. До того ж, після екскурсії знову приїжджав до «Експоцентру» — і знайшов ще один абандон. Так що є про що розповідати.

Нагадаю, що в першій частині показав макет вугільної шахти, а також інші невеличкі закинуті споруди. Ну а в продовженні знову буде «збірна солянка». Хоча ця частина фоторозповіді присвячена лише двом об'єктам: закинутому кафе «Літо» і недобудованому павільону «Транспорт».

Заброшки Експоцентру України (частина 2): Кафе Літо і павільон-недобуд
1. Закинуте кафе «Літо» і недобудований павільон. Невеликі за розмірами, але цікаві заброшки.

Про кафе «Літо» інформації небагато. Навіть у статусі закладу є різночитання: одні пишуть, що це було кафе; другі — що ресторан. Розташований він поруч з «двійником» — будівлею однакової архітектури, і теж закладом харчування. Збудували кафе (чи ресторан) у 1958 році. Закинули, за даними Урбантрипу, в 1987 році. В наш час будівлю викупили, однак так і не змогли провести ремонт. На цьому історична довідка про це місце вичерпується. Що ж стосується закинутого кафе, як абандону, то не очікував від нього нічого цікавого. Думав, що це невеличка будівля, не варта окремої уваги. Та ще й з обмеженим доступом. Однак виявилось, що заброшка не тільки перебуває у відкритому доступі, а й цікавіша, ніж очікував. Побаченого вистачило б на окремий звіт. І це незважаючи на поганий стан будівлі і на частковий огляд об'єкту (оскільки не взяв з собою ліхтарика).

Павільон «Транспорт» почали будувати в 1979 році. Однак через прихід «Перебудови», а згодом аварії на Чорнобильській АЕС, будівництво закинули. Встигли побудувати лише один, напівпідвальний, поверх. Споруда (чи будівля) цікава в плані архітектури, оскільки кругла. Але всередині понурий недобуд.

В кафе пройшлися з екскурсією. А недобудований павільон «Транспорт» оглянув самостійно. Хоча... якби не екскурсія, то невідомо б коли вибрався на окрему вилазку по цим заброшкам.
Читати далі (+55 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В останніх числах грудня, наприкінці минулого року, вирішив закрити сезон сталків-2016 вилазкою на один із найвідоміших столичних абандонів — завод «Ремдизель». Хотів подивитися на баянистий завод, доки його остаточно не знесли. Раніше довго роздумував щодо доцільності вилазки на цей об'єкт. Та після перегляду одного відео-сталку по заводу, переконався, що навіть залишки підприємства вражають. І хоча збереженість заброшки з часом погіршувалась, сподівався застати завод не в стані руїн. Хоча передчуття були не найкращі, бо перед вилазкою не вдалося знайти актуальну інформацію стосовно стану заводу.

На прогулянку відправився із [livejournal.com profile] samogonnoeozero. Як виявилось, вона теж ще не була на Ремдизелі.

Залишки заводу Ремдизель
1. Один із цехів у стадії демонтажу. Адміністративний корпус ми не застали.

«Ремдизель» почали розбирати давно. Коли завод працював, він займався ремонтом корабельних компресорів і дизельних двигунів військових кораблів. Підприємство належало до військово-оборонного комплексу. Але після розпаду СРСР завод почав занепадати. В 2003му, з початком будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу (про нього я вже писав в далекому 2013 році), завод потрапив під загрозу знесення. З літа 2008го почали зносити корпуси, які заважали будівництву. А в 2011му «Ремдизель» визнали банкротом. Планувалося, що на території заводу, яка не буде зайнятою мостом і розв'язками, до 2012 року збудують новий торгово-офісний центр. Однак до того часу його будівництво так і не розпочалось. Та й нині про новий бізнес центр нічого не чутно.

А далі, як знаєте, у кожної заброшки є період напіврозпаду. Ще донедавна на заводі був адміністративний корпус, декілька цехів і бомбосховище. Причому в непоганому стані. Однак з середини 2014го почався демонтаж обладнання. А з 2015го з'явилась охорона. На момент нашої вилазки (грудень 2016), адміністративно-побутовий корпус був знесений. Як здогадуєтесь, ми запізнилися зі сталком — застали активну фазу демонтажу. Нажаль, в середину будівель не пробралися. Зате находилися по території.

Побачене не порадувало. Від заводу з непоганим збереженням залишись лише напіврозібрані будівлі і руїни. Можна сказати, застав знос заброшки. Але для статистики нехай буде.
Читати далі (+44 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Цей рік видався продуктивним в плані сталків по заброшкам. Звичайно, хотілося б більше вилазок і більше епічних абандонів — але реалії складніші, ніж теорія: друг з машиною підвів, тому довелося обмежитися Києвом і передмістям; знайомі сталкери нечасто збиралися на вилазки; безпалєвні цікаві і величезні закинуті об'єкти скінчилися; багато заброшок ліквідують (відновлюють або розбирають); офіційні екскурсії на заброшки (так, таке є у нас!) відкладалися або відмінялися. В таких умовах важко знаходити цікаві закинуті об'єкти. Але, при бажанні, знайти де полазити можна. Інша річ, що ті місця будуть маленькі і роздестроєні. Хоча при цьому вони теж — абандони. І навіть на таких понурих і нудних закинутих місцях можна знайти цікавинки. Та й як не як, навіть невеличкі заброшки — це теж певний досвід в сталкерстві і нови типи абандонів. А оскільки нових вилазок поки що не передбачається, то вирішив написати якраз про такі місця — збірна солянка маленьких заброшок і заброшки, на які дістатися не вдалося. Півтора роки тому я вже писав «збірну солянку». Так що, можна сказати, продовжую тему.

Ще одна збірна солянка заброшок (Київщина)
1. Відсутність дальніх поїздок і відсутність вилазок зі знайоми сталкерами змусили промоніторити місцеві абандони. І вони були знайдені!
Тепличне господарство агрокомбінату «Совки», агрокомбінат «Совки», склад сільгоспхімії, залишки колгоспу в Крюківщині, закинутий корпус бази відпочинку Українського товариства сліпих і руїни безіменного піонерського табору в Боярці. Все це в цій підбірці. З цікавого — вперше побачив закинутий трансформатор і склад сільгоспхімії.

  Географічно всі ці об'єкти розташовані в Київській області, у Києво-Святошинському районі. Деякі були знайдені в моєму місті або в окрузі.
Читати далі (+56 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Заброшки є майже в кожному місті. І Боярка — не виключення. Але серед місцевих об'єктів якось не знаходилося нічого цікавого і доступного. Лише цього літа наважився відкрити для себе і читачів блогу закинутий кінотеатр сільгосп технікуму. І вважав що більше нічого такого в окрузі нема. Та поки шукав абандони у Києві, чи по сусідніх областях, не здогадувався що в рідному місті є ще один закинутий об'єкт. Причому юзабельний. Повз нього я проходив частенько, але навіть подумати не міг, що він вже давно недіючий. А дізнався про нього випадково, з місцевої преси.

  Вилазка неспішно ростягнулася аж на декілька тижнів (з багатьох причин). Тому не дивуйтеся що на фотографіях місцевість виглядає по-різному. За два тижні, завдяки дощам і приморозкам, пейзаж суттєво змінився. Але зафоткати осінні барви таки встиг.

Закинута база водоканалу в Боярці
1. Інтригуюча картинка для привертання уваги: ворота і КПП бази Водоканалу.

  Територія бази водоканалу невелика за розмірами, але складається з двох адмінистративних будинків, трьох господарських сараїв, гаражів. Поруч ще є закинута пилорама, яка, ймовірно, колись була у складі бази. Раніше тут знаходилося Будівельно-монтажне управління, потім Державне підприємство управління капітального будівництва Києво-Святошинського району. Після того, територія була передана комунальному підприємству «Боярка-Водоканал». Але далі водоканал переїхав на іншу територію, а цю закинули. Нині територія майже повністю закинута: лише частину однієї будівлі займає магазин.

  Заброшка доступна і відносно «безпаливна». Під час полазок охорони не виявив (лише пізніше дізнався, що сторож є). Однак на частині об'єкту була помічена активність, а при просуванні вглиб території починали гавкати собаки. Тому подивився тільки те, до чого вистачило сміливості пробратися. Тим паче, базу водоканалу облазив сам — постояти на шухері було нікому.

  Стан об'єкту - дестрой і трешак. Всі приміщення порожні. Зате краєвиди тліну і закинутості просто шикарні. Давайте ж подивимось.
Читати далі (+39 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Після вилазки по ДОТу №401 захотів продовжити дослідження Київського укріпрайону. Бо все-таки ДОТи самі по собі цікаві і різноманітні за конструкцією та типом озброєння. До того ж, формально, довготривалі оборонні (вогневі) точки є заброшками. Хоч і не дуже масштабними (за виключенням так званих «мінних груп»). ДОТи КиУРу скромні за розмірами, зате різні за конструкцією і зовнішнім виглядом. Оскільки залаз (хоч і в один ДОТ) був, то цю вилазку вирішив вважати сталком.

  Цього разу вирішив подивитися ДОТи Батальонного району оборони №6, що знаходяться в селі Юрівка. Це недалеко від мого міста. Та й у Юрівці був лише проїздом. Запланував оглянути зруйнований ДОТ №202, командно-спостережний пункт ДОТ №204 і «мінну групу» ДОТ №205 з підземними ходами. Нажаль, перед поїздкою не вдалося розвідати інформацію про актуальний стан цих споруд. В мережі знаходив відомості, що ДОТ №205 частково підтоплений. А з ДОТу №204 взагалі не знайшов фотографій внутрішніх приміщень. В таких випадках доводиться все «розвідувати на місцині» самому. Добре, що проїзд коштує недорого і не треба далеко їхати.

ДОТи №202 і 204 Київського укріпрайону
1. З трьох запланованих ДОТів вдалося нормально оглянути тільки два: ДОТ №202 і ДОТ №204 (Артилерійський командно-спостережний пункт). І хоча перший ДОТ зруйнований, а другий лише одноповерховий, дивитися було на що.

  ДОТ №202 цікавий тим, що він зруйнований не до уламків і можна подивитись на його будову. А також зацінити висоту (чи точніше, глибину) двоповерхової споруди. Ну а ДОТ №204, хоч і маленький, — цікавий тим, що він незвичної конструкції — з двома бронековпаками (замість амбразур в бетонному казематі). І наявністю гермодвері (нарешті сам побачив як вона виглядає). А от полазити по ДОТу №205 не вдалося.
Читати далі (+59 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  І знову абандон. І знову камбек. Тобто, несподіване повернення. В 2014 році вже облазили недобудований корпус школи (виявився нудним і нецікавим), але в закинутий корпус — стару школу — так і не потрапили через те, що був навчальний рік і могли «попалити» (як школярі, так і вчителі). Довелося задовольнитися фотозвітом про недобудований корпус і загальним оглядом комплексу — недобудованого, закинутого і нового (діючого) корпусів. А також дегустацією нового пива. Цього разу вирішив повернутися, щоб засталкерити старий, закинутий корпус школи. Тому причина цієї вилазки-повернення банальна і така сама, як і під час першої прогулянки по цій школі — відсутність інших ідей для вилазок. Звичайно, було б добре все облазити за один раз. Один узагальний детальний пост був би кращим і об'ємнішим, ніж розповідати окремо... Тим паче, що недобуд і закинута школа самі по собі не дуже цікаві. Однак поєднання об'єктів незвичне: недобудований, закинутий і діючий корпуси одніє школи. Плюс — ці три корпуси з'єднані між собою (стоять впритул). Ну, але вже як є... Формально — новий об'єкт. Хоча й у комплексі з іншими. Тому і назвав «Три школи в одній-2». В цьому звіті основний упор буде на закинутому корпусі. Тому повторів (однакових ракурсів) буду уникати. Але для наглядності все ж таки рекомендую переглянути той перший фотозвіт про недобудований корпус школи №23.

  Як і два роки тому, на сталк вибрався з [livejournal.com profile] samogonnoeozero.

Закинута школа в Биківні або Три школи в одній-2
1. Старий корпус школи №23, побудований в 1956 році. Зліва видно недобудований корпус. Справа — новий, діючий.
В порівнянні з 2014 роком, поставили нові вікна на другому поверсі. Мабуть, будуть ремонтувати і вводити в експлуатацію. Так, іноді заброшки відновлюють. Чи пробують відновити.

  За традицією, історична довідка. Школа №23, яка розташувалась у віддаленому мікрорайоні Києва Биківні — відкрилася 1956 року. Коли закинули старий корпус невідомо. Можливо тоді, коли побудували новий в 2006 році. Нині це спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови.

  Через те, що в закинутому корпусі почали проводити ремонт, думали що не вдасться засталкерити. Однак пролізли вдало. І все було б добре, та нажаль, закинутий корпус школи виявився таким же нудним, як і недобуд. Нас очікував тліноград. Ну, я так і думав. Так що заброшка чисто для статистики полазок.
Оскільки в старому корпусі нічого цікавого не було, то і фоток вийшло небагато.
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Керуючись принципом «цікаве і нерозвідане поруч», вирішив подивитись доти Київського укріпрайону, що розташовані біля села Тарасівка (5й район оборони КіУРу). Там є відкриті артилерійські позиції (ТАУТ), яких я ще не бачив. Та й взагалі давненько не прогулювався біля дотів. Ну а заодно сподівався поглянути на місцевий радгосп. В будь-якому разі пізнавати нерозвідані куточки в рідних краях — незвично і небанально (якщо поки не складається з дальніми подорожами).

  Прогулянка вийшла також незвичною. Не зовсім туристична. І не зовсім сталкерська. Хоча побачені об'єкти можна віднести до закинутих місць. Однак залазу не було. Тому тег «заброшка», на мою думку, не зовсім доречний. Так, «light stalk».

Радгосп і доти біля Тарасівки
1. Цього разу звіт знову груповий: радгосп «Тарасівський», доти і залізниця. Ну і багато чого ще.
Думав окремо написати про радгосп і доти. Але окремо було б не так цікаво (поясню чому).

  Прогулянка довго відкладувалась через погоду і відсутність компанії. Та все-таки наважився. Перша прогулянка виявилась невдалою, бо ледь не загруз в багнюці і дуже вимазався.  Друга прогулянка була вже вдалою. Нажаль, компашка так і не знайшлася. Тому прогулявся сам, без ансамбля.
Читати далі (+77 фото)... )
maxiwell: High Voltage (фирменный знак)
  Більше місяця не було нових постів. Народ турбується. А справа в тому, що новий сезон розпочався із запізненням. Перша фотопоїздка в цьому році відбулась лише вчора. За традицією, це була сталкерська вилазка. Разом із [livejournal.com profile] samogonnoeozero з'їздив на недобуди в Гаврилівку. Якраз погода більш-менш: снігу вже нема, а листя на деревах ще немає. Тепло не по-зимовому. Та й давно планував цю вилазку.

  Село Гаврилівка відоме завдяки птахофабриці «Гаврилівські курчата» (напевно ж чули?). А от про недобудови не було інформації. Хоча, логічно, що вони мають відношення до птахофабрики.

Недобуди у Гаврилівці
1. Заради банальної недобудови навряд чи поперлись в таку далечінь. Однак там було чотири закинуті недобуди: багатоповерховий житловий будинок, котельня, готель і спорткомплекс.
Як не цікавістю, то кількістю візьмем — подумав я. Але не менш вагомий фактор нашого вибору — ці об'єкти незабоянені!

    Звичайно, не обійшлося без пригод:) Та й саме село виявилось незвичним і цікавим (мабуть, краще розповісти окремо). Окрема тема — як діставались до Гаврилівки.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  В один из августовских дней мне надоело сидеть дома и я вместе с [livejournal.com profile] samogonnoeozero решил поехать на давно присмотренный объект. В народе он называется «Танкодром в Гореничах», но полное название — Учебный центр Киевского высшего танкового инженерного училища. Сначала этот военный абандончик показался эксклюзивным, т.к. ничего толком найти не удавалось (разве что фотка стелы и КПП). Ехать наобум не хотелось. Но потом нагуглил фотоотчёт и даже историю заброшки. Вот тогда понял что местечко интересное и нужно ехать. Хотя  время для вылазки не самое лучшее: в стране война, у меня рука в гипсе, денег нет и летом всё в зарослях.

Учебный центр Киевского высшего танкового инженерного училища
1. Стела с изображением танков и танкиста в шлемофоне на повороте к КПП №2.

  История этого военное учреждения такова: в 1930 году в Москве на базе школы автомобильных техников было создано танко-техническое училище. В 1938 году, согласно приказу Наркома обороны СССР, училище было переведено в Киев. Ну а для обучения что надо? Правильно, практика. Сначала танкисты тренировались на Сырце. Но с 1949 года район стали застраивать и училищу выделили участок в Киевской области, в селе Гореничи. Там курсанты обучались вождению танков и тактической подготовке, отрабатывали стрельбу и проводили ремонт танков. После распрада Союза, в 1992 году Киевское высшее танковое инженерное училище (КВТИУ) реорганизируется в Киевский институт сухопутных войск. А в 1999 году, с очередным реформированием, и вовсе перестаёт существовать. Также закрывается и военная часть, обслуживающая учебный танкодром. По состоянию на 201х годы от бывшего учебного центра осталась лишь часть территории. По некоторым сведениям танкодром КВТИУ до сих пор числится на балансе военных. Но земелька дерибанится сельсоветом и сейчас активно застраивается коттеджами.
Читать дальше (+61 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В детстве наверное каждый пацан забирался на "заброшки". Многие даже в более зрелом возрасте находят в этом развлечение. Нет, не подумайте, что я записался в сталкеры, но что-то притязательное в декадансе и разрушениях есть. Ведь это тоже неотъемлимая часть окружающей действительности.

Как ни странно, недостроенные и заброшенные объекты есть даже в центре Киева. Один из них расположился на пути к Пейзажной аллее. Это заброшенный особняк на Большой Житомирской. Любителей треша разочарую, так как не нашёл "залаза" вовнутрь. Ну, может оно и к лучшему. Уж очень хлипким выглядит этот особняк.

Update: Чтоб отчёт не был скучным, добавил фотки [livejournal.com profile] filippov1983, который нашёл залаз внутрь здания буквально пару месяцев спустя. Ибо второй раз зимой туда так и не пробрался.

Заброшка на Большой Житомирской (Январь 2013)
1. Разрушенный особняк на Большой Житомирской.
Читать дальше (+22 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

June 2017

M T W T F S S
   1234
5678 91011
12 131415161718
19202122232425
2627282930  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 08:44 am
Powered by Dreamwidth Studios