maxiwell: High Voltage (Default)
За свій сталкерський стаж (а це 4 роки) мої вилазки обмежувались лише Києвом і столичним передмістям. І тільки декілька разів вдавалося дослідити абандони у далеких закутках Київської області. Здається, більшість доступних і цікавих (а зрідка і нецікавих) київських і навколишніх заброшок, до яких можна дібратися, я вже облазив. Тому хотілося розширити географію полазок. Тим паче, світ не обмежується своїм регіоном — і в інших областях є багато цікавих об'єктів. І от, завдяки подорожі з братом, вдалося відкрити заброшки в новій області. Та ще які смачні об'єкти! А враховуючи, що літо 2017го пройшло без вилазок — то такий заброс як подарунок.

А взагалі, ця вилазка для мене знакова. По-перше, це перші заброшки у іншій області. По-друге, це нові види об'єктів — водяний млин і міні-ГЕС. І незвичні абандони. По-третє, це перша спільна вилазка з братом. Ну і ще ця прогулянка відбулася спонтанно. Бо першочергово збирались оглянути лише одне місто на Вінниччині, а не дертися в одне із сусідніх сіл. Тому що це зайвий «ґак». Але ця прогулянка відбулася.

Закинутий водяний млин & недобудована міні-ГЕС
1. Закинутий водяний млин і недобудована міні-ГЕС. Незвичні і нові для мене об'єкти.
Млин — типова «історичка» (збудований у 1896 році(!)). А електростанція — радянських часів (1958 р.).

Отже, це Вінницька область. Одне із сіл біля районного центру Погребище. Втаємничувати не стану — в туристичних колах це місце напевно дуже відоме. Та й розташоване в далеких пердях — куди навіть маршрутки не їздять. Про ці заброшки я дізнався від брата. І вони одразу мене зацікавили. Хоча... не тільки мене — брат з дружиною охоче дослідили ці споруди.

Що цікаво, назва села пов'язана із водяним млином. Назва «Круподеринці» походить від слів «крупа» і «дерти», тобто «обмолочувати». А обмолочували зерна на закинутому нині водяному млину, який ще й слугував олійницею. Також неподалік розташована міні-ГЕС. Оскільки це не величезні будівлі і споруди, то я вирішив об'єднати їх у один звіт. Тому і про історію розповім не на початку огляду, а по ходу вилазки.
Читати далі (+52 фото)/10МБ... )
maxiwell: High Voltage (Default)
На початках нинішнього періоду блогерства (з 2012 року) писав про все підряд, оскільки на той час ще не визначився з концепцією щоденника. Потім, визначившись з напрямком блогу, став редагувати пости. Деякі записи зовсім видаляв. Тому частина фоток не використовувалась. І от, на днях, редагуючи блоги на ЖЖ і Дрімі, натрапив на невикористовувані фото — і вирішив зробити з них фотозвіт.

Осінні замальовки
1. Мікс із знімків листя, квітів, краєвидів.

Восени 2012го я прогулювався по Києву, просто фотографуючи осіннє листя. Також восени 2012го декілька раз їздив на риболовлю. Ці фотопрогулянки і пропоную вашій увазі. Ну і надодачу доповню ще й іншими фотками квітів і листя, які завалялися. Думаю, переглядати осінні фотографії наприкінці весни дуже незвично.
Читати далі (+38 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Про виставковий комплекс «Експоцентр України» (колишній ВДНГ) я вже робив два фотозвіти — про оглядову прогулянку і святкове новорічне містечко. В принципі, на цьому можна було б і зупинитись, щоб не повторюватись. Хоча в 2013му я обійшов і показав далеко не все... «Виставку» можна ще досліджувати і досліджувати. Бо тільки під павільонами площа — 20 га. А взагалі територія, разом із лісопарком, складає 280 га. Є де розгулятись. А якщо ще познімати з різних ракурсів вже оглянуті місця, та в різні пори року — взагалі вистачить не на один фотозвіт. Так що не виключав можливості продовжити огляд виставкового центру.

  Але мене більше цікавило не стільки продовження огляду ВДНГ — скільки закинуті і недобудовані павільони. Тому що виставковий центр — це не лише заповідник радянської епохи, а й місце скупчення заброшок. І якби не мій інтерес до сталкерства, цієї прогулянки могло б і не бути. Справа в тому, що хотів злазити в макет шахти — розкручене і незвичне місце. А єдиний спосіб туди потрапити — записатися на екскурсію. Але окрім огляду павільона «Вугільна промисловість» із занедбаною шахтою, передбачалася прогулянка по головному павільону і підйом на башту-ротонду — місця, куди простому відвідувачу просто так не потрапити. І оскільки «цивільні» оглядини входять до прогулянки, вирішив показати їх в окремому огляді. Так би мовити, в продовженні теми «Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ».

Експоцентр України в Києві або Колишній ВДНГ-2
1. «Цивільна» частина екскурсії по колишньому ВДНГ: підйом на башту головного павільону (№1), огляд павільону №1, павільон №2 і оранжерея. Ну і, звичайно, символи радянської епохи.

  Екскурсія по ВДНГ виявилась об'ємнішою, ніж очікував. Тому звіт доведеться розділити аж на три частини(!!!). Заброшки залишу на десерт. Ну а розпочну прогулянку з «цивільної» частини — діючих павільонів. Буде цікаво!

  А перед тим — історичний екскурс. Тим паче, що в першій прогулянці про історію «Виставки» не писав. Отже, в СРСР передбачалося будівництво виставкових комплексів у кожній із радянських республік. Своя виставка повинна була бути і в Києві. Так, постанова про будівництво з'явилась ще в 1949 році. А будівництво велося з 1952 по 1958 роки. Для оформлення були залучені найкращі художники країни. Оформлення було виконане в різноманітніх архітектурних ордерах у поєднанні з радянським стилем. Кожний павільон був присвячений певному напрямку — «Машинобудування і приладобудування», «Будівництво і будівельні матеріали», «Енергетика і електрифікація», «Металургія», «Вугільна промисловість», «Пластмаси і полімерні матеріали», «Дари моря», «Тваринництво», «Зернові та олійні культури», «Технічні культури», «Овочівництво, садівництво і виноградарство», тощо. Деякі павільони добудували (чи недобудували) пізніше. А ще ж були кафе, ресторани, зелений театр, кінотеатр, гастроном, своя пожежна частина і відділення міліції, медична частина і пошта. З цікавинок були експериментальна лінія монорейки(!), фрагмент тунелю метро, аттракціони — які не зберіглися до нашого часу. Нині ж на території «Експоцентру» проводять різноманітні виставки і фестивалі, знімають кіно і телевізійні програми. Однак деякі павільони лишились закинутими.

  І про назви «Виставки». Спочатку комплекс називався «Виставкою передового досвіду в Народному господарстві СРСР». Скорочено, в народі назвали «ВиПерДос». Однак тодішній секретар Комуністичної партії України, Щербицький, прочув, як називають виставку і наказав перейменувати у Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). За часів незалежності виставковий центр було перейменовано на «Національний комплекс "Експоцентр України"».
Читати далі (+73 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Сталкерський сезон цього року відкрив вилазкою на Опіковий центр на Троєщині. Це величезний недобудований медичний комплекс на околиці Києва, і один із найвідоміших столичних закинутих об'єктів. Тому давно були наміри його відвідати. От тільки недобуд гарно охороняється. Навіть більше — значна частина території використовується під офіси і виробництва. Також на території розміщені склади. Так що ризик «приймалова» досить високий. Ще один, не менш важливий, аспект — транспортація. Бо на абандон треба пертися через все місто з декількома пересадками. Це і довго, і дорого. Та й знайомі сталкери не виявляли особливого бажання туди злазити. Але несподіванно [livejournal.com profile] samogonnoeozero запропонувала з'їздити на Опіковий центр. Якраз і обставини гарно склалися — останній день зниженої вартості проїзду в приміських маршрутках; запровадження подовжених тролейбусних маршрутів; бажання полазити по заброшкам; і свято, на випадок відмазки. Тим паче, на недобудах давно не був.

Звичайно, лазити взимку по заброшкам некомфортно. Докучали снігові замети, вітер і холод. Ще й тротуари на масиві вкриті льодом. Однак відмовлятися було пізно. А потім додалися складності місцевості — довелося з'їзжати з гірки на сраці, карабкатися на пагорби і пробиратися крізь колючі кущі.

Якщо чесно, толком все облазити не вийшло. Здається, вилазка вдалася цікавішою, ніж сама заброшка. Зате пригоди які!

Недобудований Опіковий центр на Троєщині
1. Один із корпусів Опікового центру.

Будівництво республіканської лікарні розпочали в 1987 році. Приводом для створення медичного комплексу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Планувалося, що крім опікового відділення, в лікарні буде і радіологічне. Це мав бути найбільший радіаційний реабілітаційний центр у всьому СРСР, площею 2га і розрахованим на 1200 місць. З повністю автономною інфраструктурою. Однак з перебудовою і розпадом Радянського Союзу, кошти скінчились і будівництво зупинили. В 1990х замість опікового центру збиралися зробити інфекційну лікарню. В 2004му Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження про добудову лікарні, зробивши її закладом широкого медичного профілю. В «Київраді» розраховували ввести в експлуатацію в 2006 році. Та справа не зрушила з місця. Лише на території побудували ангари для складів. Ну а прилегла територія потроху забудовується: з двох боків до недобуду з 2008 року примикає котеджне містечко суддів. Поле перед лікарнею також обростає маєтками.

Як писав вище, територія недобудованої лікарні частково використовується арендаторами. І зрідка музиканти (як наприклад, «Brutto») знімають відеокліпи. Добудовувати Опіковий центр не будуть. Ймовірно, комплекс знесуть. Але поки він стоїть і вабить поціновувачів закинутих краєвидів.
Читати далі (+61 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Продовження розповіді про День відкритих дверей в Історико-експозиційному реставраційному центрі (ІЕРЦ). В першій частині показав занедбану частину музейної експозиції: музейний запасник, що більше нагадує списану техніку в автобусно-тролейбусному парку, і інфраструктуру колишнього автобусного парку. Тепер же розповім про виставкову частину, яка розмістилась в двох ремонтних цехах. Нажаль, там теж не всі експонати у відреставрованому стані. Однак те, що техніка не на ходу, одразу і непомітно - виглядають набагато краще, ніж машини, виставлені надворі. Тому вважаю, що друга частина огляду більше цивільна, ніж сталкерська.

  В цехах були виставлені як експонати комунального Музею громадського транспорту, так і приватні автобуси, легковушки і навіть вантажівки. Не знаю, на яких умовах співпрацюють автомобільний ретро-клуб OldCarService і музей, але техніка приватних колекціонерів виглядає більш доглянутою, ніж музейні експонати. І взагалі, за півтора роки, відтоді як до ремонтно-автобусного парку перевезли техніку, реставрація так і не розпочалася. Начебто, через бюрократичну тяговину. Однак складається враження, що керівництво музею не хоче займатися відновленням експонатів, бо на це треба виділяти гроші. А в автомобільному клубі немає змоги за власні кошти ремонтувати чужу техніку. Тому маємо, що маємо. Хоча було б цікаво дізнатися концепцію оновленого музею. Оскільки на виставці було все підряд - і тролейбуси з автобусами, і легковушки з вантажівками, і мотоцикл з велосипедами.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Ремонтний цех колишнього автобусного парку став виставковою залою.

  Ця частина прогулянки також принесла здійснення мрій: вперше в житті посидів за кермом тролейбуса і автобуса. Незабутні враження для людини, яка виступала тільки пасажиром. А ще побачив ЛАЗ А073 і ЛАЗ 697М. А також вперше побачив салон МТБ-82Д. І в новинку були «Таврія»-ландо, Москвич-400-420А (кабріолет) і Mini. Так що без відкриттів не обійшлося.

  І хоч умови для зйомки були не дуже підходящі, зробив незліченну кількість знімків. Так що і друга частина розповіді буде величенька.
Читати далі (+73 фото)... )

maxiwell: High Voltage (Default)
Кінотеатр "Промінь" у Вишневому стоїть закинутим вже давно. Однак раніше на нього особливо не звертав уваги. Спочатку через те, що не цікавився сталкерством. Тільки коли став досліджувати заброшки згадав про цей кінотеатр. Але залазу всередину не виявив — будівля виявилась надійно зачиненою. Ну а потім і зовсім завважав, що кінотеатри — нудні і маленькі об'єкти, не варті окремого звіту. Тим паче, якщо всередині може нічого не бути. І тоді взагалі викреслив цей абандон з планів вилазок.

Так би й далі проходив повз, якби не обставини. По-перше, через фінансові труднощі, зрив дальніх поїздок (в т.ч. через нестачу коштів) і облом з київськими заброшками, був вимушений вишукувати абандони в окрузі. Тут-то і вирішив ретельніше придивитися до знайомого кінотеатру у Вишневому. І після огляду будівлі залаз був знайдений. По-друге, був приємно здивований збереженістю начиння — меблів і артефактів. В наш час рідко трапляються заброшки в непоганому стані. І по-третє, об'єкт не баянний. До цього ще можна додати відсутність охорони. Але не все так просто, як здається... Кінотеатр добре проглядається як з вулиці, так і з навколишніх будинків.

Після вдалої розвідки можна було б і організувати сталк. Однак був з торбами, та залаз здався незручним. Тому вирішив відкласти вилазку і полазити разом зі знайомими сталкерами. Однак вони не виявили особливого бажання, а лізти самому було стрьомно. Та коли зрозумів, що не варто розраховати на компанію, вирішив сталкерити самостійно. Але пролізти не вдалося, бо біля кінотеатру вешталися люди. Третя спроба також не вдалася — біля абандону крутився якийсь мужик. І лише з четвертої спроби набрався сміливості і нахабності — і попер напролом, не дивлячись на присутність/відсутність перехожих. Була ще п'ята вилазка, під час якої разом із товаришем полазив по глядацькому залу і зняв відео. До речі, під час тієї вилазки нас «попалили» місцеві.

Закинутий кінотеатр Промінь у Вишневому
1. Кінотеатр "Промінь" диссонує з оточуючою місціною охайного і благополучного міста. А порівнюючи зі знімками дворічної давнини помітно, що він потроху руйнується.
Але за такою непоказною картиною ховається багато цікавого. Саме тому в якості заголовного фото — мікс зі знімків.

Про кінотеатр відомо небагато. За словами місцевих, його збудували в середині 1960х. В 1990х він вже не використовувався за призначенням — будівлю деякий час здавали євангельській церкві. Станом на 2000-ні кінотеатр вже був закинутим. В 2008-2009му на ньому ще була вивіска «Промінь». В 2014м її вже не помітив. А півроку тому в будівлі розбили вікна. За словами місцевих активістів, кінотеатр збираються знести заради будівництва багатоповерхівки. Тому вони ревно оберігають колишній кінотеатр від хуліганів.

Не дивлячись, на поганий зовнішній вигляд і невеликі розміри будівлі, в кінотеатрі знайшлося багато цікавих артефактів. Сам того не очікуючи, вийшов гарний сталк по цікавому небаянному абандону.
Читати далі (+53 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Чим більше цікавишся дотами Київського укріпрайону, тим більше переконуєшся наскільки цікавими можуть видатися ці оборонні вогневі споруди періоду Другої світової війни. Вражає різноманіття типів дотів: кулеметні доти, артилерійські доти, відкриті артилерійські позиції, командно-спостережні пункти, польове укриття. За конструкцією доти також різні: одноповерхові трьохамбразурні типу М2, одноповерхові і двоповерхові типу Б, невеликі 1-2 кулеметні доти. У Київському укріпрайоні (далі — КиУР) є і доти індивідуальних проектів. Також є доти з підземними ходами. До наших часів «відлуння війни» зберіглися в різному стані: частина дотів і ТАУТів зникли або вбудовані в інші споруди; багато зруйнованих і напівзруйнованих, деякі вцілілі. Є і музеїфіковані доти, в які так просто не потрапити. Однак якими б різноманітними вони не були, доти Київського укріпрайону не можуть пишатися своїми розмірами — німці будували масштабніші споруди. Тому, хоча вони й закинуті, на роль повноцінних заброшок не підходять. Тим паче, що навіть вцілілі доти всередині порожнє. Навіть те скромне начиння, що було в дотах — бронековпаки, гермодвері, лафети, проводка — розкрадено і розпиляно. Ну а зруйновані доти взагалі не можуть розглядатися як абандони. Тому в сталкерському контексті дослідників можуть зацікавити лише незвичні великі доти з підземними ходами. Таких в КиУРі тільки три: дот №211 у Віті-Поштовій, дот №205 в Юрівці і дот №401 (402) у Білогородці. Доти №211 і №401 я вже бачив. Однак не лазив по них. Це те, за що дорікаю собі. Тому, поки немає ідей по іншим заброшкам, вирішив ретельно облазити дот №401 і його підземелля. По-перше, Білогородка знаходиться недалеко від мого міста. А по-друге, 401й дот — найбільший і найвідоміший дот КиУРу. Минулого разу, коли приїздив до доту №401, пройшов лише декілька метрів по першому поверху каземату. Підземні галереї від запасного входу не дивився.

  Довго шукав компанію (3 роки!), і от, озброївшись ліхтариком і знайшовши супутника — досвідченого сталкера і дігера — зібрався дослідити дот 401. Знову довелося пройти випробування спогадами. Але без залазу огляд доту був би неповним. Порівнюючи з 2013м роком, коли вперше побачив дот №401 змінилося не тільки власне життя — змінилися як оточуюча місцевість, так і сам дот. Та й в 2013му я прогулювався весною, а друга вилазка відбулася влітку. Так що краєвиди тієї, першої, ознайомчої поїздки і свіжої вилазки будуть відрізнятися. Ну і походу це вже друга вилазка по підземним спорудам.

ДОТ №401 Київського укріпрайону
1. ДОТ №401 Київського укріпрайону — один з найбільших дотів КиУРу. Тому що, окрім трьохрівневого каземату з двома амбразурами є 500-метровий підземний хід. І, що не менш важливо, — ДОТ цілий!

  ДОТ №401 побудований в 1929 році. Вогнева точка відноситься до третього батальонного району оборони КиУРу. Дот — кулеметний напівкапонір, двохамбразурний, типу «Б». Плюс — ще дві амбразури — розміщені у відгалуженні підземних ходів. Такі ДОТи, з декількома вогневими точками (група дотів), називають «мінною групою». Каземат трьохповерховий. На першому поверсі — вхід і кулеметні позиції. На другому — невелике приміщення (кімната для бійців, чи арсенал). На третьому, нижньому рівні — вихід до підземних ходів — потерни, яка веде до запасних виходів подалі від доту. Довжина підземних ходів, разом із бічними відгалуженнями і паралельними ходами 510 метрів(!).

  Про участь доту 401 у військових діях відомо дуже мало. 12 липня, після невдалої спроби прорватися у Київ, німецькі війська вирішили піти в наступ південніше, в районі Білогородки. В цих боях і приймав участь дот 401. Дот був обстріляний, але серйозних ушкоджень не отримав. 19 вересня 1941 року, під час відступу, радянські військові покинули дот неушкодженим. В 1943 році, під час відступу німецьких військ, дот також не підірвали. Тому до наших днів лишився вцілілим. Звичайно, мародерами було зпиляно всі металеві частини. Але корпус лишився цілим. В 2006 році в доті зняли перший український фільм жахів «Штольня». А дот став популярним туристичним і закинутим об'єктом.

  Як вже зрозуміли, буде дуже багато фоток і багато тексту.
Читати далі (+ 78 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Навіть не знаю як зробити підводку до цього фотозвіту і яке фото зробити заголовним. Бо об'єкт небанальний і неординарний. Та й історія сталку також незвична. Якби не воля випадку, то навряд чи тут побував.

  Стоянка туристичних поїздів — одна із найвідоміших столичних заброшок. Знатний баян як серед сталкерів, так і серед фанатів залізничного транспорту. Але водночас досить незвичний об'єкт — закинута залізнична станція з підземними приміщеннями. Я знаю всього лише декілька закинутих залізничних станцій (недіючі залізничні гілки і бази запасу не рахуються), але такого місця напевне більш ніде нема. По-суті, це закинуті платформи з підземними вбиральнями (сортирами).

  Ну і трохи історії. Раніше парк «Перемога» був популярним серед туристів. Тому приблизно у 1970х рр. біля станції «Київ-Дніпровський» був побудований відстійник для туристичних поїздів. Платформи були розраховані для розміщення 4х поїздів. До платформ збудували під'їзд і стоянку для десяти автобусів. На станції були два підземні приміщення, які були на глибині 1,5-2 м., з кімнатами для гоління, вмивання, туалетом, прасування. Точна дата коли станція була закинута невідома. Пишуть, що це сталося після переведення всіх поїздів до центрального вокзалу. До нашого часу стоянка так і лишається закинутою. Пишуть, що охорони нема.

Закинута стоянка туристичних поїздів у Києві
1. Заброшка настільки незвична і різнопланова, що не визначився яке фото зробити заголовним. Тому такий мікс.
А взагалі-то, стоянка туристичних поїздів складається із двох складників: залізничних платформ і підземних приміщень.

  Абандон настільки незвичний, що не одразу наважився зробити вилазку. Мені більш звичніші закинуті будинки, ніж споруди. А тут саме споруди. До того ж, ще й підземні. Та й об'єкт, на мій погляд, був маленький (насправді, як виявилося, було що фоткати) і роздестроєний. Але спочатку спланував вилазку через те що не було інших абандонів у планах і цікаво було дізнатись як змінився об'єкт за декілька років (в 2011-2013 його добре відфоткали, щоправда, не дуже докладно). А вже потім, до другої вилазки, захотілось чогось незвичного і екзотичного.

  Перша вилазка минулого року була невдалою. На станції побачили свіжопофарбований вагон-побутівку і якогось дядьку. Вирішив не ризикувати. Друга вилазка відбулася рівно через рік(!), у червні 2016го, і в іншій компанії. На цей раз набрався сміливості і вигадав легенду в разі запалу. А також взяв з собою ліхтарик (що б я там робив без ліхтаря). Звичайно, що відчував ностальгію. Зате повторна вилазка була вдалою. Добре полазив по цікавому і незвичному абандону. А ще відкрив для себе залізничні заброшки і спробував дігг(!). Лазити по підземеллям круто!
Читати далі (+72 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Попередня частина

  Вперше фотозвіт про заброшку виходить у двох частинах(!). Повністю пост не пролазив. Тому продовження розповіді про недобудовані залізничні тунелі під Дніпром у Києві. В першій частині розповідав про північний тунель (Титул №10/Кесон), який не встигли побудувати; і про частину південного тунелю — Титули №2 і №3 на Осокорках. У цій частині покажу Титул №6 — недобудований залізничний тунель на Жуковому острові. Заброшка може «так собі». Я не вважаю споруди (мости, тунелі, дамби, недіючі залізничні гілки, стадіони, велотреки, випробувальні полігони електротранспорту) серйозними абандонами. Будівлі якось більш асоціюються з заброшками. Але формально цей тунель — абандон. Тому тег «заброшка» можна застосувати й до цього об'єкту. Хоча цікаві думки й інших сталкерів з цього приводу: що вважати заброшкою, а що — ні? Непоганий привід поговорити про це.

  Сам тунель особливо нема чого роздивлятись. Тому фоток буде менше, ніж в попередній частині. Але, як і в першій частині, на шляху будуть траплятися й інші закинуті об'єкти київської інфраструктури. І оточуюче середовище теж вельми незвичне.

«Сталінське метро» або недобудовані залізничні тонелі під Дніпром
1. Титул №6. Тунель довжиною 700 метрів(!). Виглядає не менш епічно, ніж Кесон на Оболоні. Хоча дивитися особливо нема чого. А ще без залазу. Бо залазити нема куди (хіба що на човні:) )
Як видно по фото, тунель був одноколійним. Мабуть, у якості резервного, таке цілком влаштовувало владу.

  Отож, продовжу... Пізньої осені день короткий, але я вирішив що встигну з'їздити на Жуків острів до Титулу №6. З Осокорківських дач одразу виїхав на маршрутці. Потім — метро. Поблукав трохи у підземному переході з метро «Видубичі»:) На щастя, на «Видубичах» не довелося довго чекати 43 автобус. Хоча знаю, що він рідко їздить. Якихось 10 хвилин — і я майже на місці. Треба тільки пройтися кілометр-другий:)
Читати далі (+35 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущие части:
Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2» (часть 1): Автобусы и троллейбусы
Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2» (часть 2): Советско-украинское — ЗАЗы, ЛуАЗ и самоделки
Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2» (часть 3): Советско-российское — ВАЗы, Москвичи и СМЗ
Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2» (часть 4): Советско-российское — Волги, УАЗ, РАФ и ЕрАЗ
Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2» (часть 5): Зарубежное — немецкое
Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2» (часть 6): Зарубежное (продолжение)
Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2» (часть 7): Грузовики, мотоциклы и тюнинг

   Вот теперь уж точно заключительная часть с выставки «OldCarFest—2». Если честно, не ожидал, что репортаж получится таким огромным. Но и выставка была громадной — более 300 автомобилей. Однако выставка ретро-авто это не только машины, мотоциклы и тюниг, но и шашлыки, продажа сувениров, ретро-вещички и, в данном случае, споттинг (наблюдение за самолётами), конкурс водительского мастерства. Офф-топик, но без него не обойтись.

Выставка ретро-автомобилей «OldCarFest—2»
1. Segway'ами никого не удивишь. Баян. А вот моноколесо — невиданное чудо!
Интересно, куда шагнёт прогресс: до огромного колеса, в котором будет ехать человек, или до маленьких колёсиков на самодвижущихся роликах? Меня эта штуковина позабавила.
Читать дальше (+53 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   Взагалі-то я не збирався вдруге підкорювати Замкову гору, але запропонували прогулятись по нерозвіданій частині гори (минулого разу я осилив лише гору Клинець) щоб згаяти час перед відкриттям виставки. Тож, зважаючи на відсутність інших ідей для прогулянок, погодився. Ну а те що краєвиди схожі, так ракурси трохи інші. І оглядових точок більше. До того ж, цікаві не лише панорами — на самій горі теж є що подивитись.

Замкова гора-2
1. Старовинний склеп. На Замковій горі розташоване кладовище Фролівського монистиря.

   Нафоткав десь 150 знімків. Не міг визначитися з заголовним фото. Нехай це буде фото залишків кладовища. Хоча б тому, що вперше побачив склеп. Ніколи б не подумав, що доведеться лазити по залишкам старого кладовища. До речі, на самій горі ще є руїни військового радіовузлу (розташованого на кладовищі!).
  Ну а краєвиди з гори і панорами само собою будуть.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   В этом году праздничные мероприятия, особенно национальные, приобрели особый вкус — гордость за Украину и страх теракта одновременно. Поэтому неудивительно, что от военного парада на День независимости Украины домашние отговорили. Зато съездил на парад вышиванок (это такая рубаха с вышитым узором, для тех кто не знает что это такое). Тоже было интересно.

Парад вышиванок
1. На Контрактовой площади к полудню собралось много людей в вышиванках и с флагами.

  Да что уж говорить! Даже я надел вышиванку.
А ещё, кроме парада вышиванок, была небольшая сходка блогеров.
Читать дальше (+44 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"Не было бы счастья да несчастье помогло". Вместе с [livejournal.com profile] samogonnoeozero отправились посетить один заброшенный объект в столичной области. Но нас ожидал облом. Пришлось менять планы. Запасным или дополнительным пунктом путешествия был посёлок городского типа Макаров. Давно метил туда съездить, но друзья и знакомые разубеждали, что там есть что смотреть.

Вроде как ничего особенного — пгт как пгт (хоть и районный центр). Предварительный осмотр спутниковой карты обилия достопримечательностей не выявил. Памятник церковному деятелю, самолёт, церковь, центр (как урбанисту интересен) — всё? Совсем не туристическое место. Ехать ради транспорта? Так даже поселковых (городских) маршруток нету, только пригородные. Ну и информации о том, что там может ездить что-то раритетное не было. Поэтому специально не поехал бы. А так, чтоб зря не кататься — можно.

пгт. Макаров Киевской области
1. Памятник церковному деятелю Дмитрию Ростовскому.

В принципе, это не первая прогулка по посёлкам городского типа, но первая прогулка по Макарову. И очень даже хорошая прогулка (при том, что посёлок не вельми урбанистичный). Скептицизм насчёт скучности быстро развеялся, а по количеству достопримечательностей пгт. Макаров может потягаться с Бородянкой.

Предполагал, что нечего будет показать, но оно во как!
Читать дальше (+62 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущие части:
Военно-историческое шоу "Даёшь Киев!" (часть 1): "Немцы"
Военно-историческое шоу "Даёшь Киев!" (часть 2): Советские войска

Ну вот, казалось бы, обо всём, что можно было написать, написал. Однако кое-что упустил из виду. Так что сегодня предлагаю вашему вниманию отчёт об бронетехнике, зрителях и немного "закулисья" военно-исторической реконструкцими "Даёшь Киев! Форсирование Днепра".


1. Плакату мероприятия заготовлено место заглавного фото:)

Жаль, что в сумерках пасмурного субботнего дня, в движении, не все фотографии получились идеальными и не все машины удалось заснять. Но для статистики пусть будут. Кстати, на саму реконструкцию так и не поехал. Разбирал фотки и готовился к напряжённым рабочим будням.
Читать дальше (+49 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Вот раньше-то было как! И деревья больше, и трава зеленее, и мы моложе. И поездки были такие, которые уже вряд ли можно повторить. Например, покатушки на раритетных автобусах.

Дело в том, что покатушки (тем более, автобусные) уже не организовывают. Но если даже будут экскурсии по таким же маршрутам, то автобусы будут другие. Сейчас автобусы, на которых катался, списаны. А вероятность самостоятельного вояжа по программе покатушек 2009 года нулевая.

Как тут не вспомнить те мероприятия, экскурсионные программы и автобусы? Впрочем, не только по причине уникальности путешествий 2009 года буду потчевать архивными фотками и воспоминаниями. Просто новых поездок нету:(

Покатушки "Днепровские пейзажи"
1. Киевский автобус в селе Витачев (Киевская обл.).

Кстати, перечитывая старый дневник даже удивился описанию. Ниже предлагаю текст практически без правок (выделен курсивом). Фоток маловато, но представление о местности составить можно. Предупреждаю сразу - качество снимков ужасное. Снималось всё на первый цифровой фотоаппарат.

Ну а речь пойдёт об автобусных покатушках "Днепровские пейзажи" и посещении села Ковалёвка во время покатушек в Белую Церковь.
Читать дальше (+32 фото)... )

maxiwell: High Voltage (Default)
Предыдущие части:
Мариуполь (часть 1): Исторический центр
Мариуполь (часть 2): Современный центр и унылые околицы
Мариуполь (часть 3): Частный сектор и городские зарисовки
Мариуполь (часть 4): Металлургический комбинат "Азовсталь" и его окрестности
Мариуполь (часть 5): Металлургический комбинат им. Ильича, трамвайный маршрут-призрак и БелАЗ
Мариуполь (часть 6): Транспортное ассорти

Вот и подходит к завершению цикл фотоотчётов об поездке в Мариуполь. Осталось только поведать об железнодорожной инфраструктуре и море. В этой части объединил эти две темы. Не только из-за того, что уделить должное внимание морским пейзажам и железнодорожной технике не получилось. Хотя железная дорога уже мелькала в предыдущих отчётах о Мариуполе. Просто железная дорога расположилась аккурат возле моря.


1. Железная дорога и море в одном кадре. Фотография с окна вокзальной гостиницы.

Надеюсь, что фотообзор выйдет целостным. И заранее прошу не пинать за фотки. Снимал всё, можно сказать, на бегу. Но рассказать о вокзале, необычных локомотивах, не встречающихся в наших краях, и море нужно обязательно.
Читать дальше (+31 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
   В прошлом году на майские праздники в Житомире были организованы покатушки на троллейбусе. Как раз под юбилейную дату - 50-летие троллейбусного движения в городе. Не сказать, что представлял себе поездку интересной. О транспортной системе знал, что есть всего лишь один трамвайный маршрут, троллейбусы - ЗИУ-682 и новенькие ЛАЗ-Е183. Троллейбусов в городе мало, а трамваев ещё меньше. Да и покатушки, они и есть покатушки. Больше езды, чем прогулок и фотографирования. Всё в темпе, чтоб везде успеть. Однако поездка порадовала.

  Чем именно? А тем, что посетили все депо: троллейбусный парк №1 и трамвайно-троллейбусный парк №2. Впервые проехал на трамвае Tatra KT4. Впервые увидел живьём троллейбус ЗИУ-682В с лодочками. А также много специальных троллейбусов и трамваев.

Кстати, трамвайная сеть в Житомире - узкоколейная (как и в Виннице). Но подвижной состав другой.


1. Вот хотя бы снегоуборочный трамвай №СН-2 в трамвайно-троллейбусном парке. В Киеве такие увидеть весной малореально. А тут - пожалуйста. Причём этот вагон построен аж в 1954 году. Модель неизвестна.

Данный фотоотчёт состоялся благодаря другу, tavalex2007. Часть фотографий его авторства, так как на свой фотик снимал выборочно.
Читать дальше (+39 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

September 2017

M T W T F S S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 06:52 am
Powered by Dreamwidth Studios