maxiwell: High Voltage (Default)
Кожній радянській людині належало не лише навчатися і працювати, а й відпочивати і оздоровлюватися у санаторно-лікувальних закладах. Тому в СРСР було збудовано багато дитячих піонерських таборів, баз відпочинку, санаторіїв і пансіонатів. Розташовували їх у великих лісових масивах навколо великих міст і в курортних містечках, на берегах річок і морів. Є санаторії і в лісах на околицях Києва. Щоправда, діючих залишилось небагато. А недіючим бізнесмени знаходять застосування — або зносять і забудовують котеджами, або перетворюють у приватні резиденції, або просто розкрадають. Деякі табори відпочинку заселили переселенцями з Донбасу і Криму. Так що закинутих таборів відпочинку мало. А доступних для дослідження ще менше. За моїми спостереженнями, ВСІ санаторії і піонерські табори в межах Києва охороняються. Однак можна пошукати менш «палєвні». Одним із таких об'єктів виявився колишній піонертабір «Салют».

Закинутий піонерський табір «Салют»
1. Молодіжний (колишній піонерський) табір «Салют» Київського радіозаводу.

Піонерський табір «Салют»створили у 1966 році. Його збудували для дітей працівників Київського радіозаводу, розташованого у Дарниці. А завод той виробляв не тільки телевізори, а й електроніку для ракетно-космічних комплексів. Тому про працівників намагалися піклуватися.
В 1991му піонерський табір став молодіжним табором. А в 2004му році він перестав діяти. З того часу «Салют» стоїть закинутим. Але не покинутим — колишній піонертабір охороняється! Хоча це не завадило розграбуванню — перила зрізані, меблів нема, електрощитки випотрошені. Приміщення порожні. Зберіглися тільки малюнки на стінах і стільці.

Попри погану збереженість заброшки, все одно захотілося полазити. По-перше, закинутих санаторіїв, а особливо доступних, в столиці небагато. По-друге, елементарна цікавість. Піонертабір «Салют» — популярний абандон. Але звітів з нього майже нема. Так само, як і історії цього закладу. І по-третє, судячи по фоткам з об'єкту, піонертабір потроху руйнується. Тому хотілося його дослідити, поки не розвалився.

Єдина проблема (окрім ризику напоротися на охорону) — місцерозташування. Піонерський табір «Салют» стоїть вглибні лісу, на межі Києва з областю (тому дехто помилково вважає що він у столичній області). Дістатися до нього непросто. Не кажучи вже про те, що мені для цього треба проїхати через все місто. Майже рік тому зі знайомою сталкершою намагалися підійти з Бортничів. Однак не дійшли. І от, друга спроба. На днях із [livejournal.com profile] samogonnoeozero відправилися досліджувати «баянний» піонертабір. Тільки транспортацію продумали краще. І поки вилазка відклалась на рік, ми ледве не запізнились. Корпуси почали зносити!

А ще дуже пощастило з погодою.
Читати далі (+76 фото/15МБ)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Розраховував на поїздки і вилазки по іншим областям. Однак після від'їзду брата такі поїздки накрилися. А самому їхати маршрутками довго і дорого. Тому довелося вишукувати заброшки у Києві. Було б тільки з чого вибирати. Зпершу обрав «баянистий» недобуд з палєвним залазом і під відеонаглядом. Але з другої спроби вдалося знайти цікавий і доступний закинутий об'єкт. Причому пощастило — не «баян», розташований недалеко (в Святошино), ще й без охорони. Щоправда, є два нюанси... Перший: це місце — туберкульозний диспансер. Друге: в ньому мешкають бомжі (під час «розвідки» сам переконався). Так що не все так просто — на вилазку відважився не одразу.

Примітно, що до цього абандону я вже придивлявся в 2014му році. Але тоді не був впевнений, що він закинутий. Та й всі двері були зачинені, а вікна цілі. Ще тоді навколо тубдиспансеру був паркан. Тепер же територія виглядає явно закинутою. А паркан зрізали.

Закинутий тубдиспансер на Святошино
1. Туберкульозний диспансер №2. Територія комплексу — більше 2 га.
Красиві будиночки і незаїжджена заброшка.

Історію тубдиспасеру довелося збирати по крихтам. Спочатку це була дача залізничного путівника Миколи Анічкова. Двоповерховий будинок датується 1897 роком(!). В радянський час дача стала протитуберкульозним дитячим санаторієм. З 1964 року це міжрайонний туберкульозний диспансер №2. В 2007 році, при Чорновецькому, було прийняте рішення про проведення ремонтів в усіх протитуберкульозних закладах столиці до 2011 року. Але тубдиспансер на Святошино так і не дочекався ремонту. В 2012му його закрили через аварійний стан будівель. Управління з благоустрою взагалі вирішило, що будівлі не підлягають ремонту і їх необхідно знести. З того часу тубдиспансер стоїть закинутим. А в двох найбільших і найбільш вцілілих корпусах оселилися бомжі. Причому поліція не захотіла, або не змогла їх виселити.
В січні 2015го в одноповерховому корпусі була пожежа. На одному із сайтів прочитав, що начебто закинутий тубдиспансер горів 24 серпня цього року. На даний час колишній медзаклад належить територіальному медичному об'єднанню «Фтизіатрія».

Як тільки тубдиспансер закрили, на території збиралися побудувати багатоповерхові житлові будинки. Та хтось розпустив чутки, що навколо закладу захоронювали біоматеріали і ліки. Тому місцеві мешканці були проти забудови. Як альтернативний варіант пропонується зробити парк. Тим паче, поряд вже є сквер. Відновлювати заклад не будуть, оскільки для хворих вистачає існуючих тублікарень.

Було трохи страшно. Все-таки, туберкульозний диспансер. Якось на сталкерському сайті вичитав, що такі місця треба відвідувати дуже обережно. Хоча в мене й так кашель... Але не менше турбувало, що заброшку заселили безхатьки. Обійшовши територію навколо помітив, що біля одного з корпусів стояла бомжиха. Тому один лізти не насмілився. На другу вилазку взяв з собою знайомого сталкера. Однак все одно толком не полазили. В будинки, де можуть бути бомжі не захотів заходити. Надодачу підвела погода — лив дощ. Та оскільки інших фотозвітів не знайшов, то думаю, що й так зійде.
Читати далі (+55 фото/11,3 МБ)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Це вже третій повторний фотозвіт про одні й ті самі заброшки. Раніше вже двічі показував школи на Биківні і завод «Ремдизель». І от, на черзі — друга розповідь про колишній Автобусний парк №3 в Києві, який тепер виконує роль виставково-реставраційної філії Київського музею громадського транспорту.

В принципі, можна було б і обійтися без заїждженої теми. Але ж читачі зачекалися — а інших тем нема. Добре, що відшукав неопубліковані знімки з другого візиту до Історико експозиційно-реставраційного центру КП «Київпастранс» (так називається ця територія). От тільки якби ж можна було б все відфоткати, що хотів... Тому до звіту додам декілька скріншотів з відео відвідувачів, яким пощастило пробратися за загородження.

За великим рахунком, приблизно половина ракурсів вам вже знайома. Просто тут вони в новому антуражі, без снігу.

Колишній Автобусний парк №3 -2
1. Реставраційно-виставкова філія Музею громадського транспорту.

Хоча це місце цілком діюче, дозволю собі використати тег «заброшка». Деякі ж блогери цим зловживають. То чим я гірше? Тим паче, що територія музейного запаснику виглядає занедбано.
Читати далі (+49 фото)/9,3МБ... )
maxiwell: High Voltage (Default)
За свій сталкерський стаж (а це 4 роки) мої вилазки обмежувались лише Києвом і столичним передмістям. І тільки декілька разів вдавалося дослідити абандони у далеких закутках Київської області. Здається, більшість доступних і цікавих (а зрідка і нецікавих) київських і навколишніх заброшок, до яких можна дібратися, я вже облазив. Тому хотілося розширити географію полазок. Тим паче, світ не обмежується своїм регіоном — і в інших областях є багато цікавих об'єктів. І от, завдяки подорожі з братом, вдалося відкрити заброшки в новій області. Та ще які смачні об'єкти! А враховуючи, що літо 2017го пройшло без вилазок — то такий заброс як подарунок.

А взагалі, ця вилазка для мене знакова. По-перше, це перші заброшки у іншій області. По-друге, це нові види об'єктів — водяний млин і міні-ГЕС. І незвичні абандони. По-третє, це перша спільна вилазка з братом. Ну і ще ця прогулянка відбулася спонтанно. Бо першочергово збирались оглянути лише одне місто на Вінниччині, а не дертися в одне із сусідніх сіл. Тому що це зайвий «ґак». Але ця прогулянка відбулася.

Закинутий водяний млин & недобудована міні-ГЕС
1. Закинутий водяний млин і недобудована міні-ГЕС. Незвичні і нові для мене об'єкти.
Млин — типова «історичка» (збудований у 1896 році(!)). А електростанція — радянських часів (1958 р.).

Отже, це Вінницька область. Одне із сіл біля районного центру Погребище. Втаємничувати не стану — в туристичних колах це місце напевно дуже відоме. Та й розташоване в далеких пердях — куди навіть маршрутки не їздять. Про ці заброшки я дізнався від брата. І вони одразу мене зацікавили. Хоча... не тільки мене — брат з дружиною охоче дослідили ці споруди.

Що цікаво, назва села пов'язана із водяним млином. Назва «Круподеринці» походить від слів «крупа» і «дерти», тобто «обмолочувати». А обмолочували зерна на закинутому нині водяному млину, який ще й слугував олійницею. Також неподалік розташована міні-ГЕС. Оскільки це не величезні будівлі і споруди, то я вирішив об'єднати їх у один звіт. Тому і про історію розповім не на початку огляду, а по ходу вилазки.
Читати далі (+52 фото)/10МБ... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Нинішнє літо видалося зовсім нудним. Майже нікуди не їздив (лише наприкінці серпня здійснив дальню поїздку), не відвідував місцеві розважальні заходи, не лазив по заброшкам (крім нещодавньої подорожі). Залишались лише прогулянки. Однак я і не здогадувався наскільки небезпечною може бути прогулянка.

Як знаєте, київський комунальний транспорт знову подорожчав. Тому максимум, що можу собі дозволити — прогулятися під час поїздки у справах. Так було і того разу. Тільки чомусь захотілося пройтися по Борщагівці. Там я буваю рідко (на щастя). Ностальгія не мучить, як це буває в інших місцях з минулого. Та й інших варіантів, де можна пройтися, не було.

Отож, іду собі. Примітив непогане місце для фотографування маршруток (не просто ж блукати? Тим паче, конкуренти-фотографи «підпирають»). Нічого підозрілого не помітив. Хоча чуйка підказала пошукати десь інше місце. Але кращого місця не знайшлося. Тому по дорозі назад все ж вирішив постояти декілька хвилин, пофоткати маршрутки (виявилось, там багато невідзнятих маршруток). Встиг зафоткати три бусики і відчуваю — щось «прилетіло» в голову. Думаю, може ворона. Але скоріш за все комусь з мешканців будинку не сподобалось що хтось щось фотографує. Відповідати було нічим, тому показав фак. У відповідь знову чимось кидонули. Але мудак промазав. Ще раз потикав факи — і пішов подалі. До речі, далі знайшов непогане і безпечніше місце, подалі від будинків.

Ось така історія. Чесно кажучи, не очікував що таке може статися (хоча про Борщагу чув всіляке). Пригадую лише один випадок, у 2000му чи 2001му. По дорозі в універ хтось вилив воду. Але то хоча б не боляче. Ну нічо, це не смертельно.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Наступного тижня теж трапилася пригода. В ручці скінчилася паста. Довелося йти купляти стержень (бо ручка з пастою коштує в декілька разів дорожче, ніж одна паста). Вдома дали грошей на декілька стержнів — однак на попередні покупки витратив більше, ніж планувалося. Тому вистачило на одну пасту (не уявляю, що б було, якби купив декілька стержнів). Купив — і поклав у сумку. А сам трохи прогулявся.

Прийшовши додому помітив, що чохол до смартфону в щось вимазався. Подумав, що взуттєвий крем. Але взуття ніхто не начищав. Тоді помітив, що руки брудні. Я зиркнув на сумку — а вона вся в чорнилах. Стержень майже весь вітик! Якби ж взяв гелевий стержень, то паста б не витікла. Сумку ледве відтер одеколоном. А от чохол до телефону відмити не вдалося. Добре, що сам телефон і паспорт не вимазав.

На цьому можна було б і забути, що витікло чорнило. Але через декілька днів після тої злощасної покупки зібрався в поїздку. І одягнув толстовку, в якій ходив за покупками. Приїхали. Показався людям (бо їздили не просто подивитись містечко, а й у справах). І лише потім, перед полуднем(!), помітив, що один рукав у чорних цятках. Потім подивився на другий — а він весь чорний. І осоромився. І одяг зіпсований. Добре, що вдень потеплішало — тому можна було роздягнутися. Але настрій було зіпсовано — і всю подальшу частину подорожі думав як це ніхто не помітив раніше що забруднився і як відіпрати.

На наступний ранок з мамою відмивали одежину і господарським милом, і пральним порошком. Навіть шукав хімчистки у нашому місті (знайшлися лише приймальні пункти. А всі хімчистки — у Києві, або у Білій Церкві). Однак не відмилося. Зате тепер ніяких стержнів. Тільки ручки. З ковпачком. Сумно тільки, що стільки неприємних подій за один місяць.
maxiwell: High Voltage (Default)
«Я ніколи не далі від дому.
Я ніколи, нікуди, не з ким.
Але хочу кудись — і подалі.
Я б поїхав, було б тільки з ким.»
(TaRuta - Крок за кроком)


Цього року зовсім не було дальніх поїздок. Навіть у межах області. Не кажучи вже про більш дальні мандрівки. Та й нинішнє літо майже безвилазно пробув в своєму місті. Так що все більше хотілося «кудись — і подалі». Бо рідні краєвиди почали набридати. Хоча варіантів, як куди-небудь вибратись, не було. На друга з машиною можна було не розраховувати. Сам на маршрутках теж навряд чи б поїхав — бо дорого і незручно. І тут випала слушна нагода — брат зі своєю дружиною пригледіли хатинку в провінції. Отож я напросився в поїздку з ними.

Спочатку планував вийти десь посередині маршруту. Але зрештою, вирішив побути з ними. І не прогадав.
Особлива подяка за те, що вдалося не тільки разом прогулятися(!) по містечку, а ще й заїхати на заброшки в одне з сусідніх сіл. Та про це напишу трохи згодом — а поки про замальовки з довгої поїздки.

Замальовки з поїздки на Вінниччину
1. Шлях неблизький, тому виїхали ще затемно. Мама не розбудила, бо напередодні з'їздив на військовий парад і до ночі писав звіт про День Незалежності. А поїздка відбулася наступного дня. Дивом не проспав. За півгодини поїв і зібрався.
Світанок зустріли вже в дорозі.

Фотозамальовки з поїздок я завжди публікував лише після написання тематичних фотозвітів. Однак цього разу забігаю наперед. По-перше, тому, що це перша дальня поїздка в 2017 році. Причому подорож в нові місця. До того ж, поїздка декілька разів відкладалась. По-друге, в дорозі траплялися деякі цікавинки. Хоч я і не фоткав все підряд. А ще... а ще стався невеличкий конфуз. Тому я просто не міг не написати.
Читати далі (+51 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Вже декілька років збирався з'їздити на святкування Дня Незалежності України у Києві. Цього разу вдалося здійснити давню «хотілку». Однак прогулянка виявилась фейловою. Замість репортажів з військового параду і виставки віськової техніки — суцільне розчарування. Планував написати два фотозвіти — але ледве нашкрябав на один пост.

День Незалежності України
1. Святковий Майдан Незалежності був перекритим. Парад пішов не в ту сторону. Думав, хоч виставку пофоткаю...

А між іншим, святкова програма обіцяла бути захоплюючою — військовий парад із залученням іноземних вояк; виставка «Міць нескорених», на якій анонсували 70 одиниць(!) військової техніки.

Добре, хоч [livejournal.com profile] samogonnoeozero погодилася скласти компанію. Інші друзі обіцяли поїхати, але «злилися».
Читати далі (+50 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"Чоботи резінові на босу ногу вдіну —
І тепер мені нічого не страшно:
Ні болото, ні грибок, навіть стафілококк —
А для мене це дуже важно!"
(ТІК - Еренбі)


Як правило, літо — найцікавіша пора року. Але в моєму випадку літо може бути нудним, як довгі зимові вечори. Сподівання, що хоча б кудись виберусь, не справдилися. Навіть поїздка у Київ виявилась невдалою. Отож і виходить: початок нинішнього літа був нудним. Продовження літа — таке саме.

Продовження нудного літа-2017
1. Колаж із замальовок середини літа-2017.

При тому, що середина літу виявилась нудною і нецікавою, за липень встиг багато чого зробити: знайти і втратити роботу, потрапити під зливу з грозою, перевірити зір, провозитися із VPN на телефоні, ледве не схопити вірусняк на телефоні, записати мікс для дискотеки, з'їздити в Київ, скуштувати незвичні морозива, зламати радіоприймач, здивуватись кімнатним огіркам, стати свідком потужної зливи з грозою. Взагалі, з погодою жах (тому в епіграф взяв саме ці рядки з пісні). Дещо з цього сфотографував. Так що вийде щоденник з фотозвітом. Звичайно, не обійшлося без мобілографії.

Хоча можна було і б і не продовжувати тему нудного літа. Але ж про що тоді писати?

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
Читати далі (+36 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Як правило, я не роблю повторні фотозвіти про одні й ті самі місця і події. Не хочеться повторюватись. Та й вам навряд чи буде цікаво читати про одне й теж. Але іноді досліджена місцевість чи захід видозмінюються — і тоді можна зробити повторний огляд. Так сталося і з Київським велотреком.

Не буду переповідати історію велотреку. Про неї я писав у звіті про закинутий велотрек. Зазначу лише, що з 1998 року ця споруда отримала статус пам'ятки архітектури. Та в 2007му її позбавили охоронного статусу. А в 2009му, заради будівництва чергового хмарочосу, взагалі знесли частину трекового полотна. В 2014му громада звернулася до мера міста, Віталія Кличка, з пропозицією відновити велотрек. Ініціатива була пітримана і розпочалася неспішна реконструкція. В листопаді 2014го на велотрек звернули увагу столичні ЗМІ — так я і дізнався про це місце. І вже у грудні того ж року, разом із знайомою сталкершою, сходив подивитися на незвичну спортивну споруду. Закинутий велотрек мене вразив і сподобався.

Ну а потім його врешті-решт відремонтували. І 21 травня цього року відбулося урочисте відкриття велотреку. Нажаль, не зміг побувати на святкових заходах. Тому вирішив подивитися на відреставрований велотрек у буденній обстановці.

P1190915_
1. Велотрек вже не порівняти зі станом наприкінці 2014 року.

Як ви зрозуміли, мені було цікаво порівняти закинутий і відремонтований велотрек. Тим паче, що закинуті об'єкти рідко відновлюють. Особливо зі збереженням першопочаткового призначення. Так що це перша з відвіданих заброшок, яку відновили.

А ще звіт про велотрек став першим україномовним оглядом в моєму блозі. І 5 років тому розпочався новий період блогерства. Саме з 12 червня 2012 року ведуть відлік записи в блогах на ЖЖ і Дрімі. А також це перший пост зі знімками, розміщеними на новому фотохостингу.

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Не писав нічого нового аж два тижні. Просто нема про що писати - нема грошей щоб кудись поїхати, та й нічого цікавого на кінець весни / початок літа не намічалось. Надодачу — нестабільна погода. І в результаті не хочеться нікуди їхати, і взагалі, не хочеться нічого робити.

Не додає бажання вести блоги і блокування фотохостингу на Яндексі (цього тижня місцевий інтернет-провайдер «розібрався» з усіма забороненими сайтами і їхніми сервісами). Не хочеться змінювати формат блогів. Нє, звичайно, можна писати щоденникові записи — але фотозвіти і читають активніше, і самому більш до вподоби. Та й писати про особисте не хочеться. Навряд чи вам сподобається ниття про безрезультатні пошуки роботи, чи про кашель, від якого ніяк не можу позбутися.

Початок літа-2017
1. Початок літа-2017. На перший погляд, нецікавий, але дещо цікавеньке і нове вдалося побачити: пофоткав бджілок, дійшов до джерела, побачив новинку від ЗАЗу, прогулявся новими нехоженими місцями. Ну і інтернет трохи озадачив. А ще знову повернулися ластівки.

Здається, раніше вже розводив подібні роздуми. Та що поробиш? Нинішнє літо нагадало літо 2015го - тоді теж не було про що писати і в житті не було ніяких позитивних переспектив.

Але я все ж пересилив небажання щось писати і відшукав що вам показати. Це замальовки кінця весни - початку літа 2017. Можливо потім буду себе картати за те що написав нецікавий звіт - але треба щось написати.

В зв'язку з блокуванням фотохостингу Яндекс на території України для адекватного перегляду блогу українськими читачами раджу скористатися «обхідними шляхами» — VPN додатками до браузерів, або Тор браузером.
Також буду вдячний, якщо підкажете, як розібратись у flickr.

Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Про що вже точно не думав, так про те, що після двох фотозвітів про дачу, знову повернуся до цієї теми. Здавалось: ну що ще можна показати?! Та й думки про дачу останнім часом викликають спогади, які навівають сум. Але життя триває. Тож і цього року відкрили черговий дачний сезон. Ну а щоб було цікавіше, взяв з собою фотокамеру. Тим паче, були розмови що дачу або віддамо родичам, або взагалі продамо. Тому захотілося сфотографувати на згадку. А фотозвіт вирішив зробити з тих самих причин, що й у 2015му: відсутність інших тем; на дачі круто; зміни на дачі; відсутність фотопрогулянок по виставках квітів.

Якщо перший звіт про дачу був присвячений пригодам кота Рижика, ночівлі на дачі, новим рослинам і квітам, то другий огляд був про дачу без нашого коте. Цей, третій огляд, про нову дачу — добудовану і без котів. В порівнянні з дачею 2015 року, її добудували (хоча ще добудовувати і добудовувати). Ну, це я показувати не буду. Це особисте. Зате покажу інші зміни — пташки, нове дерево, капітальну обрізку дерев і результат травневих приморозків.

Знову на дачі
1. Чергові фотозамальовки з дачі.

Як зазначив вище, розсекречувати дачу не буду. А от рослини, квіти та інші фотозамальовки з радістю покажу.

І ще... фотки розміщені на Яндексі. Тому якщо їх не видно, використовуйте VPN-плагіни до браузерів Opera і Chrome, або Тор браузер. Ну а я починаю фоторозповідь.
Читати далі (+53 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
На початках нинішнього періоду блогерства (з 2012 року) писав про все підряд, оскільки на той час ще не визначився з концепцією щоденника. Потім, визначившись з напрямком блогу, став редагувати пости. Деякі записи зовсім видаляв. Тому частина фоток не використовувалась. І от, на днях, редагуючи блоги на ЖЖ і Дрімі, натрапив на невикористовувані фото — і вирішив зробити з них фотозвіт.

Осінні замальовки
1. Мікс із знімків листя, квітів, краєвидів.

Восени 2012го я прогулювався по Києву, просто фотографуючи осіннє листя. Також восени 2012го декілька раз їздив на риболовлю. Ці фотопрогулянки і пропоную вашій увазі. Ну і надодачу доповню ще й іншими фотками квітів і листя, які завалялися. Думаю, переглядати осінні фотографії наприкінці весни дуже незвично.
Читати далі (+38 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Вже в який раз збирався не переривати стрічку фотозвітів «литдибром», але нещодавня новина просто ошелешила мільони українських юзерів, в тому числі і мене. Тому не можу лишитися осторонь цієї події, бо вона зачепила й мене, оскільки використовую Яндекс.Фотки, Яндекс.Карти і Яндекс.Музику.

Коротко по темі: 15 травня президент України Петро Порошенко підписав указ про обмеження доступу до російських сайтів, програмного забезпечення і телеканалів. Якщо заборону телеканалів можна обійти використанням супутникових «тарілок», то блокування сайтів і заборона використання російських програм створила величезні незручності. Під заборону потрапили сайти «вКонтакте», «Одноклассники», Mail.ru і Яндекс (з усіма додатками: Яндекс.Пошта, Яндекс.Диск і т.д.). З програм — антивіруси Касперського і бухгалтерська 1С.

Моє ставлення до заборони російських сайтів неоднозначне. З одного боку, справді не завадило би відгородити українських користувачів від російської пропаганди і українофобії. Але з другого боку, через заброну постраждають багато українців. Та й навіщо блокувати фотохостінг чи музичну бібліотеку? Інший аспект — відсутність рівнозначної альтернативи. Ну наприклад, альтернативи безкоштовного безлімітного і надійного фотохостину від Яндексу не знаю. «Відповіді» на i.ua слабкіші за «Ответы» Mail.ru (визнаю це при нелюбові до Мейл.сру). Українських популярних соцмереж, на противагу російським «вКонтакте» і «Одноклассники», нема. «Яндекс.Пробки» чим можна замінити? Звичайно, можна пошукати аналоги. Але рівноцінну заміну буде важко знайти. І головне, що українських аналогів нема!

Щодо програм, то антивірус Касперського достатьно популярний в країні. А 1С користується більшість вітчизняних бухгалтерів. Перехід на інші програми вимагатиме зусиль.

Ну і негарно використовувати російські методи. Це шлях до контролю громадської думки. Якщо є голова на плечах, то людина сама повинна фільтрувати інформацію і уникати небажаного спілкування.

P.S.: Мобільний оператор вже відключив доступ до «вКонтакте». У провайдера поки все працює. Хоча у коментарях пишуть, що в декого вже не показуються фотки з Яндекса.
Що буду робити? Якщо без «контактика», Мейл.сру і «Однокласників» можна обійтися, то за Яндекс дуже жаль. Будемо шукати обхідні шляхи. На смартфон вже поставив HotspotShield, а от що порадите для комп'ютера? Як я зрозумів, під Firefox немає плагінів?

P.P.S.: Дивно, як Порошенко до ЖЖ не дістався? Же ц тепер також російська соцмережа.

СХОЖІ ЗАПИСИ:
Блоги на Яндексе закрываются:(
Наклацав:)
Livejournal переїхав до Росії
Гудбай, LiveJournal
maxiwell: High Voltage (Default)
Як відомо, цього року щорічний міжнародний пісенний конкурс «Євробачення» відбувався в Україні, в Києві. Подія непересічна - не кожен рік країна приймає такий конкурс. Попередній раз у нас його проводили в 2005 році. Однак дивно, що жоден український блогер не написав фотозвіт про «Євробачення-2017». За півтори тижні, поки ніхто не спромігся. Чому? Я розумію, що не всім подобається зарубіжна попса і дивакуваті артисти. Я, наприклад, теж зарубіжною попсою особливо не цікавлюся. Але ж це подія світового масштабу (не кажучи вже про загальнодержавний рівень)! Російські блогери, до прикладу, пишуть. Хоча переважно в негативному руслі. І про сам конкурс, а не про його проведення. Тоді вирішив: якщо не я, то хто тоді розповість в ЖЖ і на Дрімі про святкові заходи в столиці? Тож довелося самому з'їздити і все відфотографувати. За дві поїздки це вдалося.

Київ зустрічає Євробачення-2017
1. В Києві було чимало локацій присвячених «Євробаченню-2017».

Про сам цьогорічний конкурс розказано багато. Тому лише нагадаю, що в 2016му Jamala з піснею "1944" перемогла на «Євробаченні». А ще цього року Росія не приймає участі в конкурсі. Самі влаштували так, щоб їх не пустили. А про шуміху навколо Євробачення годі й говорити. Спочатку розмови, що Україна не зможе провести цей конкурс. Писали, що конкурс можуть перенести до іншої країни. Потім російські троллі брюзжали через відмову у виступі співачки від Росії. Далі зловтішалися що у України віберуть право проводити «Євробачення» через заборону в'їзду російської учасниці. Ну, і шо?! Конкурс провели на найвищому рівні. Ватникам на це нічого відповісти.

Свої думки стосовно «Євробачення» залишу при собі. Мене ж в першу чергу цікавили локації конкурсу і як змінився Київ до цієї події. Тим паче, що святкових локацій у місті було чимало. Подивився, звичайно, не все. В цьому пості огляд лише декількох локацій.
Читати далі (+59 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
"Відчуй улюблену музику."

7 травня на одному з фан-майданчиків «Євробачення-2017», Троїцькій площі перед спорткомплексом «Олімпійський», відбувся грандіозний концерт нових україномовних виконавців «Хвиля Країни» від радіо «Країна ФМ». Попри те, що це переважно нові співаки, про яких я дізнався лише в минулому році або зовсім нещодавно, деякі з них вже стали популярними. В заході мали взяти участь 24 нових вітчизняних артистів і груп, прозвучати 70 пісень. А бонусом був виступ групи «Тартак» на завершенні концерту.

Звичайно, напередодні з'явилося багато причин, щоб не поїхати. Але такий концерт відбувся вперше. Тому не міг пропустити. По-перше, це гарна можливість в реалі подивитися на виконавців, чиї пісні звучать по радіо і на музичних каналах. По-друге, це — живий звук! Можливість почути як співають артисти. По-третє, я ще жодного разу не був на концерті відомих виконавців (хіба що, на новорічній ярмарці подивився на репетицію Олега Скрипки). А тут артист був не один — багато виконавців. По-четверте, дізнатися про нових музикантів. По-п'яте, зручні місце і час проведення. Ну і по-шосте, концерт зробили безкоштовним.

Концерт Хвиля Країни
1. Концерт «Хвиля Країни» репрезентував сучасну українську популярну музику. Від попси і танцювальної до рок-музики.

В концерті мали взяти участь такі виконавці: Kishe, Соня Кей, Фіолет, Анна-Марія, BIG BOSS, Андріана, Paulman, Lucky4, Навколо кола, ADAM, Вільна каса, Денис Любимов, Marietta Wats, Павло Табаков, Anesty & Ruzhinsky, Selfy, NAVSI100, Клей угрюмого, Ksanti, Riya, Panchyshyn, ARLETT, Shvets, Antonina Project (Тоня Матвієнко), Тартак. З перелічених артистів не було тільки групи «Анна-Марія». А так, я пробув більшу частину концерту. Набагато довше, ніж планував. Дочекався виступу Anesty & Ruzhinsky, NAVSI100, BIG BOSS та Соні Кей. Хоча "Вільну касу» не дочекався. Та все одно вдалося побачити і почути 18 виконавців. Якби ж ще не завис телефон і взяв би щось поїсти, то може додивився б до кінця. Надодачу було дуже спекотно — справжні літні +26+27 в травні.

Це вперше в житті побував на справжньому крутому концерті. Стільки музичних виконавців я ще не бачив в реалі за один виступ! Та й знамени тост були в декількох метрах від глядачів. А відчуття від живого звуку, коли на сцені співає артист — не порівняти з прослуховуванням студійного запису чи перегляду відеокліпу на Ютубі або муз. каналі. Це зовсім інші відчуття. Відчуття справжньості і реальності. Це просто неймовірно! Одна з найяскравіших подій в житті цього року.

І так, це перший фотозвіт про музику. Але оскільки музику треба слухати, а не дивитись, то доповню пост відеозйомкою.
Читати далі (+76 фото і відео)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
В грудні минулого року мені вперше пощастило відвідати Історико-експозиційний реставраційний центр КП «Київпастранс» (він же — філія Музею громадського транспорту і колишній Автобусний парк N3). Місце неоднозначне, зате цікаве. Вражень від побаченого вистачило надовго. Тоді я подивився територію ІЕРЦ і облазив автобуси і тролейбуси музейного запаснику. А ще глянув на виставку автівок. Так що фотозвіт вийшов в двох частинах: про колишній автобусний парк і списану техніку (музейний запасник) і виставку музейних машин, виставлених в цехах.

Та не пройшло й півроку, як в ІЕРЦ знову відбувся День відкритих дверей. Сталося це 25 березня 2017го. Організатори казали, що відкрили виставку в зв'язку з численними проханнями відвідувачів. А оскільки ідей для прогулянок було небагато, то вирішив і я сходити на цей захід. А заодно зводити [livejournal.com profile] samogonnoeozero. І на after-party подивитися «дачі Хрущова», щоб не їхати ще раз.

Виставка в філії музею громадського транспорту
1. Виставка в музеї громадського транспорту дуже нагадувала попередню. Новинок було дуже мало.

А щодо виставки... Величезних сподівань від другого візиту не очікував. Планував показати те, що не потрапило до попереднього огляду і запасник музею у весняному антуражі. Про виставку взагалі не збирався писати. Але так вийшло, що полазити по музейному запаснику не вдалося. Мабуть після фурору від попереднього Дня відкритих дверей списану техніку відгородили, а чималу частину експонатів зачинили. Тож залишалася лише «виставкова частина», яка нічим не вразила. Машин виставили мало. І ще тісніше, ніж було. Новинок небагато. З цікавого можу відмітити хіба що автобус ЛАЗ-42021, ГАЗ-63, «Ока» ВАЗівського виробництва, ІЖ-2125 і Москвич-408 в кузові 412го. Знав би, що так буде, то може й не поїхав.
Читати далі (+52 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Продовжуючи тему заброшок, вперше публікую п'ять фотозвітів підряд про абандони. Так захотілося. Можливо тому що, на відміну від чотирьох попередніх «збірних солянок», даний пост присвячений одному об'єкту — відселеному офісному будинку.

Повз цей будинок я проходив регулярно. Ще декілька років тому він був зайнятий під податкову, а тротуар був заставлений машинами. Та одного разу помітив, що будівля відселена. Здавалося, наче дім готували під реконструкцію. Бо не вірилось, що будівлю в центрі столиці можуть просто закинути. Але з часом вигляд будинку тільки погіршувався. Тоді стало зрозуміло що це ніяка не реконструкція. А я з сумом (жаль старовинного будинку) і інтересом (все-таки, закинута будівля) поглядав на те все. Приглядався до нього аж з 2015го. То залазу не знайшов. То не насмілювася залазити в такому пожвавленому людному місці. Наважився на вилазку лише нещодавно. Причому спонтанно. Проходячи поруч, вирішив оглянути будівлю в пошуках залазу. І залаз був знайдений. І навіть не один. Та сталкерити не став. Не хотілося досліджувати одному і був стомлений. Однак і запланована вилазка не відбулася — навкруги було багато людей і машин. Проаналізувавши умови, вибрав день, коли найкраще пробратися — і зі знайомим сталкером успішно інфільтрувалися на об'єкт.

Закинутий офісний будинок на Лук'янівці
1. Відселений будинок на Лук'янівці. Чималенький. Це місце зовсім не розкручене. Хоча знаходиться у самому центрі Києва.

В процесі написання огляду віднайшов історію цього будинку на Артема (Січових стрільців), 91. Дореволюційний Київ ділився на вісім поліцейських районів. І одним із відділень був поліційний околоток на Лук'янівці. Збудований він у 1902 році за проектом відомого київського архітектора Іпполіта Ніколаєва. Вигляд будинку відповідав «цегляному стилю», коли декор створювала не ліпнина чи скульптури, а фігурна цегляна кладка. А напівпідвальний поверх, який спеціально виходить на бічну вулицю, використовали в якості приміщень для тимчасового утримання затриманих.

Околоточна поліційна дільниця в цьому будинку розміщувалась до 1917 року. З утворенням СРСР поліційний околоток став міліцейським відділком. З 1937го це було 12 відділення міліції, яке у 1958му переїхало до іншого будинку. А далі історія губиться. До листопада 2013го року там було Шевченківське відділення податкової служби. В жовтні 2015го власником цієї нерухомості стала заморська офшорна компанія. До 2016го будинок був виставлений на перепродаж. Ну а поки доля будівлі невідома, в закинутих приміщеннях оселилися бомжі. Як пишуть в одному репортажі, «будинок пропах гівном» і нічого цікавого всередині не лишилось. Податківці вивезли все. Та все ж дещо там залишилось.
Читати далі (+39 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Нещодавні події, пов'язані з новими правилами на ЖЖ і масовою міграцією блогерів на інші платформи, змусили замислитися над блогерством. Тому публікацію майже підготовленого фотозвіту довелося відкласти на невизначений термін. Не додавали оптимізму й розмови про надійність інших блог-хостингів. Начебто DW може не витримати напливу ЖЖшників. Тому деякі блогери заводили аж по третьому блогу(!). Ну а я вирішив не створювати ще один «запасний аеродром», а розібратися з тим, що вже є. Бо за 5 років назбиралося багато постів. Як мінімум, треба було заново вставити відеоролики. Також в процесі редагування довелося переписати не лише всі гіперпосилання на Дрімі, а й підправити лінки в старих ЖЖшних записах. Виявилось, що ще після переїзду блогу з Я.ру (Яндекс) частина гіперпосилань вела на неіснуючу вже Я.рушку. Плюс — підправив лінки фоток. Це муторна і монотонна справа.

Однак це не все. Виявилось, що з фотохостінгу на Яндексі пропало фото. Це іще більше підкосило віру в інтернет і бложики. Але, врешті-решт, все в нашому житті тлін.

Отже, сьогодні покажу колишні радянські партійні державні дачі. Це в наш час резиденції будують за містом. А раніше комуністичні керманичі мали маєтки в Києві. Причому держдач у столиці було декілька: одна на Нивках, а друга на Лук'янівці. В народі вони обидві мають назви «дача Хрущова». Можливо тому в туристичних та краєзнавчих статтях плутаються і називають дачею Хрущова якийсь один із двох маєтків. Для мене ж взагалі ця тема була невідомою. Тому-то й захотілося дослідити ті місця. Підігрівав інтерес й те, що одна з держдач стоїть закинутою. Ну і просто було цікаво поглянути, як виглядали радянські резиденції — бо сучасну резиденцію біглого президента Януковича бачив у Межигір'ї.

Колишні радянські державні дачі в Києві
1. Колишні державні резиденції. Так звані, «дачі Хрущова». На Нивках і на Лук'янівці.
І кожна державна резиденція складалась, мінімум, з двох будинків. Як тут не заплутатися?

Перша резиденція, яку розглянемо, розташована у східній частині парку «Нивки». В 1859 році ці землі стали володіннями генерал-губернатора Ілларіона Васильчикова. Там були і ліс, і сад, і двоповерховий маєток. В 1862 році вдова губернатора, Катерина Олексіївна, подарувала «Васильчикову дачу» Свято-Троїцькому монастирю. З приходом до влади більшовиків у 1917 році, ці території були націоналізовані. Довгий час там була пустка. Та в 1930х роках ці землі зробили державною резиденцією партійних керманичів. Держдача не один раз змінювала власників, тому резиденцію в різний час називали і дачею Любченка, і дачею Кагановича, дачею Хрущова, дачею Коротченка. Розповідають, що голова ради народних комісаріатів УРСР Панас Любченко у 1937 році був звинувачений у контрреволюційній діяльності. Тоді він, повернувшись на держдачу, застрелив дружину і покінчив з собою.

Резиденція на Нивках проіснувала до 1962 року, після чого парк відкрили для широкого доступу. Деякий час одна з будівель комплексу використовувалась як кінотеатр. Один із будинків, у 2000х, придбав відставний генерал. Розпочалися ремонтні роботи. Начебто встигли перебудувати будівлю. Але будинок залишається стояти покинутим. Друга будівля вже давно закинута і в напівзруйнованому вигляді.

Друга державна дача, на Лук'янівці, що складається з двох будівель, належала аптекарському помічнику Октавіану Бєльському. Перший маєток збудували в 1893 році. Згодом, розбагатівши, він купує сусідню ділянку і будує ще один будинок. Після революції 1917 року маєток націоналізували і деякий час він був загальнодоступним. Та вже в 1930х територію обнесли парканом і ліквідували трамвайні лінії, що проходили поруч. В 1934-1937х роках в резиденції жив нарком внутрішніх справ УРСР Всеволод Балицький. Але після того, як його розстріляли (свої ж!), дачу віддали під піонерський табір для дітей НКВСівців. Після звільнення Києва від німців в ході Великої вітчизняної війни, в 1943му, до маєтку переїхав Микита Хрущов (який у 1947-1949х рр. став першим секретарем ЦК КП(б)У). Останнім мешканцем держдачі був Петро Шелест.

В 1978му в будинках колишньої держдачі розмістилася адміністрація Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.

Сподіваюся, цей звіт буде цікавим як сталкерам, так і поціновувачам історії Києва.
Читати далі (+70 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Сталося те, що очікувалось - після переносу серверів до Росії, перехід ЖЖки під російську юрисдикцію був неминучим. 4 квітня всі блогери були поставлені перед фактом нових правил. І це при тому, що це вже друга зміна правил за місяць! Раніше такого не було. Причому нові умови користування стали жорсткішими. Політика потрапила під заборону, а від реклами не убезпечить навіть платний аккаунт. Іноземцям же взагалі незрозуміло про що оговорюється в російській версії правил.

  Блогерська спільнота бурно відреагувала на впровадження нових правил. Відбулася масова міграція із LiveJournal до Dreamwidth та інших блог-платформ. Оскільки очевидно, що ЖЖка з затишних блогів перетворюється на рупор кремлівської пропаганди і рекламну помийку.

  В СУПі реакцією на масовий відтік блогерів стало закриття переносу записів на інші платформи. Добре, що я ще наприкінці минулого року зробив копіювання блогу на Dreamwidth. Залишилось тільки привести його до ладу.

ЖЖ

  А що з ЖЖ? ЖЖка вже давно не та:( Враховуючи те, що частина френдів перебралася на Дрім, частина перестала публікувати нові пости, а рашистські тролі активізувались, вважаю нема сенсу старатися в LJ. Нових постів в ЖЖці не буде. А до старих закрию коментарі. Дякую всім, хто читав і коментував мій бложик в LiveJournal з 2013 року. Поки що переходжу на Dreamwidth. А далі подивимось.

Update: Чимало моїх читачів за звичкою пишуть в блог на ЖЖ. Значить доведеться на два блога писати.

maxiwell: High Voltage (Default)
Третя, заключна, частина огляду абандонів «Експоцентру України». В першій частині був огляд закинутого макету вугільної шахти, тролейбусної диспетчерської і залишків від монорейки. В другій частині була полазка по напівзруйнованому закинутому кафе «Літо» і недобудованому павільону «Транспорт». В цій частині піде розмова про водонапірну башту, кіоски, торговий павільон, павільон №16, павільон №22, ресторан «Островок» і незрозумілу башту. За одну прогулянку не вдалося все сфотографувати — після того як вирішив розтягнути фотозвіт до трьох частин, довелося додатково приїжджати і дофотографовувати. Так що не дивуйтесь, якщо знімки будуть різної якості і за різної погоди.

Заброшки Експоцентру України (частина 3): Ресторан Островок та інші абандони
1. Ресторан «Островок» — головний абандон цієї частини, в який був залаз. Ну і, до кучі, водонапірна башта, яка вдостоїлася на багато знімків, але яку сам не відважився засталкерити.

До третьої частини натхнення писати багато літер вичерпалось. Інформації по будівлям мало. Так що переобтяжувати текстом не буду. Тим паче, що в цій частині знімків буде більше, ніж в попередніх.
Лише зазначу, що досліджувати ці заброшки довелося самому. Ну, нічо! Мені не звикати.
Читати далі (+59 фото)... )

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

October 2017

M T W T F S S
      1
234567 8
9101112131415
1617 1819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:33 am
Powered by Dreamwidth Studios