maxiwell: High Voltage (Default)
Не писав нічого нового аж два тижні. Просто нема про що писати - нема грошей щоб кудись поїхати, та й нічого цікавого на кінець весни / початок літа не намічалось. Надодачу — нестабільна погода. І в результаті не хочеться нікуди їхати, і взагалі, не хочеться нічого робити.

Не додає бажання вести блоги і блокування фотохостингу на Яндексі (цього тижня місцевий інтернет-провайдер «розібрався» з усіма забороненими сайтами і їхніми сервісами). Не хочеться змінювати формат блогів. Нє, звичайно, можна писати щоденникові записи — але фотозвіти і читають активніше, і самому більш до вподоби. Та й писати про особисте не хочеться. Навряд чи вам сподобається ниття про безрезультатні пошуки роботи, чи про кашель, від якого ніяк не можу позбутися.

Початок літа-2017
1. Початок літа-2017. На перший погляд, нецікавий, але дещо цікавеньке і нове вдалося побачити: пофоткав бджілок, дійшов до джерела, побачив новинку від ЗАЗу, прогулявся новими нехоженими місцями. Ну і інтернет трохи озадачив. А ще знову повернулися ластівки.

Здається, раніше вже розводив подібні роздуми. Та що поробиш? Нинішнє літо нагадало літо 2015го - тоді теж не було про що писати і в житті не було ніяких позитивних переспектив.

Але я все ж пересилив небажання щось писати і відшукав що вам показати. Це замальовки кінця весни - початку літа 2017. Можливо потім буду себе картати за те що написав нецікавий звіт - але треба щось написати.

В зв'язку з блокуванням фотохостингу Яндекс на території України для адекватного перегляду блогу українськими читачами раджу скористатися «обхідними шляхами» — VPN додатками до браузерів, або Тор браузером.
Також буду вдячний, якщо підкажете, як розібратись у flickr.

Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Про що вже точно не думав, так про те, що після двох фотозвітів про дачу, знову повернуся до цієї теми. Здавалось: ну що ще можна показати?! Та й думки про дачу останнім часом викликають спогади, які навівають сум. Але життя триває. Тож і цього року відкрили черговий дачний сезон. Ну а щоб було цікавіше, взяв з собою фотокамеру. Тим паче, були розмови що дачу або віддамо родичам, або взагалі продамо. Тому захотілося сфотографувати на згадку. А фотозвіт вирішив зробити з тих самих причин, що й у 2015му: відсутність інших тем; на дачі круто; зміни на дачі; відсутність фотопрогулянок по виставках квітів.

Якщо перший звіт про дачу був присвячений пригодам кота Рижика, ночівлі на дачі, новим рослинам і квітам, то другий огляд був про дачу без нашого коте. Цей, третій огляд, про нову дачу — добудовану і без котів. В порівнянні з дачею 2015 року, її добудували (хоча ще добудовувати і добудовувати). Ну, це я показувати не буду. Це особисте. Зате покажу інші зміни — пташки, нове дерево, капітальну обрізку дерев і результат травневих приморозків.

Знову на дачі
1. Чергові фотозамальовки з дачі.

Як зазначив вище, розсекречувати дачу не буду. А от рослини, квіти та інші фотозамальовки з радістю покажу.

І ще... фотки розміщені на Яндексі. Тому якщо їх не видно, використовуйте VPN-плагіни до браузерів Opera і Chrome, або Тор браузер. Ну а я починаю фоторозповідь.
Читати далі (+53 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Збирався поїхати у Київ по справах, але надійшла пропозиція з'їздити на дачу. Звичайно, довго вагався. В Києві цікавіше, а з дачею тепер пов'язані сумні спогади. Невідомо, яка буде в мене реакція. Але... на присадибній ділянці не був 8 місяців, тому й поїхав.

  Отже, відкрив дачний сезон-2016. Поїхали всі разом. Навіть кішку взяли. Зрозуміло, що було трохи сумно і часто з'являлось відчуття дежавю. Але життя триває. До того ж, в оточенні відбулися зміни, що відволікали від сумних думок: 1) переасфальтували дорогу, яку раніше тільки латали і то зрідка. Тепер рівнесенька; 2) змінився вигляд дачі (добудували будиночок) і дещо змінили обстановку на городі. В такому вигляді дача стала після того, як пропав наш коте; 3)  кішка (яка вперше побувала на дачі і поводиться інакше, ніж Рижик). Також відволікали телефонні дзвінки (недарма взяв мобілку) і приїзд брата з дружиною. А ще ж були садово-городні справи — збирання врожаю. Однак були речі, які нагадували про попередні 9 років, коли кіт і дача були нерозлучні. Справа в тому, що Аліску возили в корзинці, в якій перевозили Рижика. Як кицька досліджувала територію. І вся дача нагадує про Рижика. Бо на дачі він народився і знайшов місце спочинку. Ну і те, що незвачаючи ні на що, він був найкращим котом в нашій сім'ї. Але от кішка себе поводить інакше, ніж Рижик: майже не нявчала в дорозі (кіт мяукав), не хотіла виходити з будинку (кіт навпаки більше цікавився природою, ніж будинком), спостерігває за мухами, не фиркає коли обнюхує дачу, не кусає за ногу і не мітить територію (зі зрозумілих причин). Переживав щоб не втікла.

  Стосовно іншої живності. Котика, який був схожий на нашого Рижика не стало. Білої кішки — теж. Померли більшість собачок, що були минулого року. Але з'явився новий виводок. Тому по дачам знову бігають зграї собак.

  Оскільки кішка не збиралася кусати ноги, то можна було спокійно позагоряти. Але ноги чогось не засмагли. А от спина і руки згоріли. Позасмагав, називається.
maxiwell: High Voltage (Default)
   Починаю вести щоденник у зошиті. І справа не лише в тому, що «болтун — знахідка для шпіона». Як кажуть: «Папір стерпить усе». Не про все ж писати у інтернеті. Є речі, про які не дуже хочеться писати. Та й перетворювати бложик у литдибр не хочеться. До того ж, записи з щоденника не дуже коментують. Ну і ще одна причина — надумав писати щоденник кожного дня. А у блозі буду писати лише про головне.
  Але все-таки не витримав. Треба виговоритися. Тому що... Не зміг це тримати в собі.

8. 10.2015 - четвер

  Довелося два рази бігати по магазинам. А на вулиці похолодало — вночі до мінусових температур. Добре, хоч сонячно. Не знав, що взути — шукати зимові кроссівки не став, взув чоботи. Ох і важкувато в них. Вуха від холоду ледь не замерли, але в шапках нікого не бачив. Та воно на сонці ніби й нічого.

9. 10.2015 - п'ятниця.

  Довго не міг заснути. Все думав про кота. Якраз 9-го числа минулого місяця він загубився. Це вже місяць, як утік. Все думав чому він від нас пішов і чому не можемо знайти.
  А ще чомусь болять ноги (мабуть після важких чоботів). Таке відчуття, ніби пройшов 20 км. Хоча весь деь сидів вдома.

  Телік зовсім зламався. Тож віддали на ремонт. Але так і не принесли. Мабуть щось серйозне.

  Не взяли у блог-тур. Ну, мені не звикати. Не такий вже я популярний. Є блогери цікавіші.

  Відправив резюме. Однак не впевнений, що буде толк.

10.10.2015 - субота

  Капєц! Як тільки кудись їхати — виглядаю не дуже. Наче спеціально з'являються прищі і інші проблеми. Однак про все домовлено — відмовлятись не можна. Та й давно нікуди не їздив.

  Поїхав на Парад трамваїв, який проводиться вдруге. Очікував, що буде повторення минулорічної виставки, але деякі трамваї були вперше — Богдан/БКМ-TR843, ЛВС-2009 (71-154М) і... Pesa. Це було несподіванкою. До того ж, «парад» (повернення вагонів у депо) сфоткав у іншому місці, без натовпу людей. Зустрів колег по захопленню, якиїх давно не бачив. З тролейбусних покатушок теж фанати позбігались. Ну а дежавю було, коли фоткав виставку і салони. А також, коли прогулялись до титулу-кессону. Нарешті там з'явились піддони. Тож набрався сміливості і поліз у кессон. Всередині теж знайшлися способи залізти. Відфоткав що хотів. Хоча і вимазався.

  Протягом дня назнімав багато автівок. Пощастило зняти декілька автобусів.

  Під вечір пішли на виставку котів. Нормально пофкати не вийшло.
  Коли доберуся до фотозвітів не знаю. І настрою нема, і є інші справи.

  Поки прогулювавя Києвом, батьки їздили на дачу. Запитав: «Рижика шукали?» «— Його вже нема...» «— Як це нема?! Ми ж не знайшли його.» Я вважав, що він загуляв з кішкою і заблукав, а насправді...
Виявилось, що він пішов від нас щоб померти:( 9го вересня зник, 14-15го вересня ми приїжджали шукати кота. А 17-го один дачник розказав, що недалеко від нашої дачі, під будкою знайшов кота, схожого на нашого. Мертвого. І поховав біля ставка. Причому знайшов випадково, бо почув запах розкладення. Батьки перепоховали його у нас на дачі 25-го вересня. Кажуть, що труп почав розлагатись (бо пройшло більше 2х тижнів), однак пошкоджень на тілі не знайшли. Скоріш за все помер від старості або хвороб. Бо помітив, що з літа він змінився. Я передчував що щось з ним може трапитись. Але щоб так піти. Наче виглядав здоровим.

  Батьки тримали звістку від мене й брата щоб не розстроювати. Та я все одно нервував. Шкодую, що не побачив його востаннє і не попрощався. Але ж сам не захотів поїхати на дачу (з ночівлею я б не витримав). Хоч не впевнений, що від побаченого стало би легше. Може воно й краще, що запам'ятав його живим. Пробач нас, Рижик!

  Погано, що погана звістка. Але як би це не звучало це все одно краще, ніж невідомість. Що ж, тепер можна заспокоїтись. Ніхто і ніщо не вічно під Луною. Все, що починається, коли-небудь закінчується. Всі там будемо. Се ля ві:(
maxiwell: High Voltage (Default)
  Про замальовки з дачі я вам вже розповідав. Однак після фотозвіту були ще поїздки. А це означає, що назбиралося ще трохи фоток. Ну і дещо цікаве не показав ще з минулого разу. Фоточок не так багато, як у першому звіті, але є що показати. Тож продовження.

На дачі - 2 (замальовки)
1. Почну зі смачненького. Цього року на дачі нарешті засмажили шашлики! Це просто смакота!

  Особливо коментувати тут нема що. Просто фотки.
Хіба що цього разу більшість фоток була зроблена без нашого кота:(
Читати далі (+34 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
  Вже звична рубрика щоденника. Хотів перевести щоденник у офф-лайн, але поки що продовжу писати тут, бо фотозвітів нових не намічається.

03 жовтня.
  Напередодні ввечері був шикарний захід сонця. Не втримався щоб не пофоткати. В ніч наснився Рижик. Не знаю, що це означає — але іноді про кота думаєш. Хоча... сни останнім часом чомусь зіпсувались.
  З'їздив на дачу. Після пропажі кота пройшло більше трьох тижнів, тож переживання трохи розвіялись. Та й батько там нахазяйнував — дерево спиляли, деякі рослини позакидали. З одного боку, боляче на це дивитись. А з іншого — хоч якась зміна обстановки можливо й доречна: щоб не було асоціацій зі зниклим котом. Смуток розвіює і новий кіт, що приходить до нас на дачу.  Думаємо чи брати його на зиму на хату, чи ні?

 Ну а потім поїхали на річку. Згадав, що рік тому там був. Але за інших умов. Ностальгія.
------------------------------------------

  Останнім часом телік почав барахлити. Спочатку думали, що це через антену. І справді — прийом покращувався після того, як поворушити антену. Потім думали, що справа у кабелі від антени. Теж допомагало. Але пізніше стало зрозуміло, що проблема не тільки в антені (або взагалі не в антені) — а в теліку. Мабуть "зомбоящику" "кранти".
 Добре, що багато програм можна подивитись по інтернету, та це трохи не те. Та й не всі програми є на Youtube. Біда, що на новий телевізор нема грошей.

 І ще одна новина. Купили нещодавно люмінісцентні LED лампочки. Але перегоріли швидко. Одна через декілька днів, а друга — через півтора тижні. І що це за лампочки такі? Може ну їх нафіг?! Звичайні люмінісцентні яскравіші і служать довше.
-------------------------------------------

  Як ви знаєте, 25 жовтня будуть вибори до місцевих рад. Тож помітив передвиборчу метушню. Ні, я не маю на увазі рекламу чи агітацію — просто прогулюючись містом та сусіднім селом побачив, що почали облаштовувати боярський парк ім.Шевченко, зупинку облаштували (я вам про це розповідав), в Тарасівці заасфальтували дороги і тротуари в декількох місцях. Не вірю, що це просто співпадіння. Хоча... добре, що хоч перед виборами щось роблять.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Я так і думав, що це колись трапиться. Але не очікував, що це відбудеться в ці дні — під кінець дачного сезону. Як зазвичай, привезли кота з собою на дачу на декілька днів. Часто так його возимо, тому він мабуть звик. На дачі освоївся — навчився перестрибувати через паркан, лазити по сусіднім ділянкам. Але після прогулянок повертавця. А це... загубився.

  Дома було якось порожньо. Та й взагалі жити на два місця — стресс. То до дачі звикнеш, то до дому. По-перше, на дачі хоч і не зручно було спати, однак спалося краще. По-друге, не вистачало Рижика. Але якось більш-менш тримався. Бо знав, що він на дачі. А ще тішив себе ніби кіт вдома, але заховався (він таке полюбляє. Особливо останнім часом). Однак кота немає майже тиджень. А впевненості в тому, що батько буде шукати, не було. Тому не витримав і поїхали з мамою. Як добиралися — окрема тема, бо батьки посварились (це, до речі, лише додає переживань), брат психував. Приїхали. Сумно і самотньо. Ледь відкрили дачу. Поки поприбирали що батько нахазяйнував. Стали шукати. Дачне селище чималеньке, тому обійти все нерально. Вирішили, що треба шукати десь неподалік. У тому напряму, де він вже губився або заходив (як пізніше виявилось шукали у вірному напрямку, але шукати вже було марно. Наступного дня як поїхали, дачникам стало відомо про долю нашого улюбленця:( — прим. автора). А ще вичитав, що котів треба шукати або ввечері, або вранці. Кликали, дивилися по закуткам, запитували у дачників. Та нажаль, на дачі кота теж не знайшли. До того ж, нажахалися страшними розповідями дачників. Казали, що одного кота (сірого, який приходив до нас в червні-липні) роздерли собаки. Вдень були глюки — здавалось, що кіт іде по дорозі до нас. Пожовкла трава вимальовувалась в обриси нашого котика. Почули що десь поруч гавкали собаки. Дкмали що то наш кіт. Але поки зібралися та вийшли надвір гавкітлива стая  швидко перемістилась в інший край дачного селища.

   Вночі не знаходив собі місця, прислуховувався. Та й спати не дуже хотілось, бо було дуже холодно. А ще й спав в іншій кімнаті. Все думав як там кіт на холоді. Без кота на дачі було незатишно.

  Вночі теж кликав кота. По-перше, переживав за нього. По-друге, все одно спати було холодно. Все здавалося що Рижик шарудить за дверима. Декілька раз виглядав та кликав, аж поки не почув, що щось нявкнуло та зашаруділо у винограді. Покликав знову — якийсь кіт відізвався. Голос не такий, як у Рижика. І кіт ніби молодший (десь рік-півтора). Але окрас наче його. Прийшов до порогу, лащиться, муркотить. Але в будиночок не захотів зайти. Покормили, роздивилися — все ж не наш кіт. І від того стало ще сумніше. Бо коли був Рижик він би відганяв чужих котів.

  Зранку ще раз обійшли. Але теж марно. Близько полудня неспішно пішли на зупинку маршрутки (бо додому мати сама не дійшла би). Йшли по старій дорозі, по якій на початку 2000х їздили на дачу. І від того стало ще сумніше. До того ж йшли повільно, часто зупинялися. Зустріли батька. Передали естафету пошуків йому. Вперше проїхався одним маршрутом.

  Ось так, хотілось як краще, але тепер не лише на дачі почуваюсь незатишно, але й вдома(!). Хоч лишай усе і їдь куди-небудь, де ще не був. Ніколи бажання змінити місце проживання не було таким сильним. Як бути, що робити?

  По дорозі і вдома роздумував чому кіт утік і чому не приходив до нас. Може гуляє з кішкою? Може пішов помирати? Так начебто він поводився нормально. А якщо його собаки? Навіть думати про це не хочеться.

 Що робити теж не знаю. Пропав апетит, з'явилась апатія і глюки — здавалось, що кіт проситься або нявчить. Якщо звукові глюки мене не дивують, то кіт почав мерещетися. Відчуваю, що так і чокнутися можна.
 Чим можна себе відволікти? Горілку та валерьянку не пропонувати — треба щось інше. І чи треба шукати? Скільки він може гуляти?
maxiwell: High Voltage (Default)
  Якась апатія (добре, що не депресія). Нічого не хочеться. Може зовсім облінився? Я ж з таких, які щось роблять тільки тоді, коли бачать, що є результат.
Є декілька ідей для фотозвітів. Але чогось тягне до офф-топіку. Є бажання нарешті зробити нову музичну збірку, але щось ліньки. Давно не фоткав маршрутки. Щось лінь.
Пити теж лінь. Треба для зігріву на зиму залишити:) Кіт втік від нас:( Батьки посварились. Коротше, осінь...

  На дачі було якось тривожно. Я, наче навмисно, не взяв фотоапарат (зазвичай беру з собою на дачу). Вся увага була на кота. Першого дня (7 вересня) кіт сам десь бігав. На другий день (8 вересня) більше часу проводив у будинку. Коли я збирав черемху — підійшов до мене (а це за межею нашої дачі) і обнюхував траву. І якось дивно поводився — сидів на заборі і дивився кудись. Декілька раз бігав з розгону (давно такого за ним не помічав). Виглядало це якось дивно. Начебто грався з нами. Намазали маззю, бо дуже облизував шерсть і активізувалось облисіння. Кіт образився і пішов надвір. Там сидів сумний. Причому сидів і ходив не там, де раніше полюбляв. Ввечері зайшов до будиночку. Помурчав, полащився. Пооблизувався. І ліг спати. Прокинувся десь о 1й годині. Попросився на вулицю. Випустив. Чогось довго не було. Аж чую — тихенький гуркіт. Мабуть з забору зістрибнув. Повернувся лише через годину, о 2:00. Поїв і спати. Хотя спанням це назвати не можна. Здається, неспокійно спав. Потім знову ходив їсти. З'їв за один підхід цілу миску корму(!). І це враховуючи що перед цим їв. Прокинувся о 3:00 від шкрябання. Рижик дуже просився на вулицю. Випустив. Ну а сам міцно заснув (бо впускав-випускав кота і годував). На ранок кіт не прийшов. Прочекали його і поїхали. Вирішили, що Рижик просто загуляв з кішкою.

  Якби ж поїхали другого дня, може кіт не загубився. Так ні — мамі захотілося поїхати третього дня, зранку. Начебто щоб трохи зекономити електроенергію і щоб я не просиджував за компом. Ну і зранку поколупались на грядках. Отак... Треба було мене слухати. Але батьки звикли, що кіт гуляв, а потім все одно приходив.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Давно щось нічого не писав, але подорожей нема, тому про литдибр. Тим паче, як показує досвід, навіть коли повний штиль все одно трапляються якісь пригоди.

  Захотілось побути наодинці (бо на заброшки зараз не лізу), тому лишився вдома, а всі інші звалили на дачу. Я не захотів, бо набридли сварки. До того ж оси на дачі кусають — не скажу що це приємно. А ще не дають радіо слухати. Так що лишився на самоті. Шаритися в інтернеті швидко набридло. Та й те, що занадто, то не здраво. Потім нудьга така — ні з ким поговорити. А ще спека. Коли за бортом +34°C навіть страждати фігнею не хочеться і робити щось корисне також (наприклад прибирати чи готувати їсти облом). Ввечері і вранці теж жарко — +28+30°С.

  Ну а пригоди — попсував нігті (чи від того що підпиляв?); одна комфорка на газовій плиті перестала працювати (взагалі якась містика), один день у небі був якийсь гул (виявилось що це такий грім). Виходив прогулятись неходженими вулицями — а погода якась незрозуміла: сіре небо, і невідомо звідки, гул. Ледь не розбив телік (до покривала годинник зачепився).

  Після приїзду батьків пригоди не скінчились. Привезли кота. Так він нишпорив по хаті, а потім хотів заскочити на шафу і звалив вазу (яка розбилася на шматки). Мабуть зачепився за скатертину. Сам коте перелякався і утік. Цікаво, що Рижик часто сидів на меблях — але нічого не завалював.

  Так що «весело» буває повсякчас.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Ще ніколи так часто не їздив на дачу. В 2014, мабуть, тільки два рази приїздив. А в цьому році квітень, трохи травня, червень, липень, серпень — провів на дачі. Причому цього року я вперше переночував на дачі. І неодноразово. В кожній поїздці по одній-дві ночі. Батьки вирішили залишатись на дачі, щоб зекономити на бензині і щоб дома зекономити на енергоносіях. А заодно, щоб можна було зранку, до настання спеки, зробити городні справи — полити, прополоти городину, повиривати бур'яни. Так що певний сенс в цьому був. Однак мені це було невідомо і ново. Батьки ж і в 2013му, і в 2014му лишались ночувати на дачі.

  Звичайно, я й так відвик від суспільства — а дача взагалі поза цивілізацією. Лише я, мама, батько і коте. Інтернету нема, розваг теж. Хіба шо в липні батько підключив тєлік — так дивились серіали і новини. А до того тільки радіо й слухав. В основному, нічні гуморески від російської гумористичної естради, на радіо «Київ» (які вже стали традицією, хоч і набридли). І радіо «ЄС». Наслухався аж до тошноти. Зате слухай хоч до пізньої ночі — ніхто й слова не скаже. Була іще одна розвага — фотографування. Брав з собою і ультразум, і походний фотік. Фотографував і Рижика, і природу, і по дорозі. Ще в цьому місяці розвантажував і переносив цеглу (кирпичи), для добудови веранди. А так, влітку 2015го нарешті-таки доробили площадку перед входом в будинок.

  Спалося на дачі краще, ніж вдома. По-перше, тиша: сусіди не набирають ванну, молодь під вікнами не кричить, не чутно машин, ніхто не курить. Засинаєш легше і сняться сни. Хоча ліжко незручне: скрипить, продавлене. Ще й прохолодніше, ніж вдома. Та й сон інколи був беспокійний — то в туалет, то коте впустити-випустити з будинку.. Зате по-друге, кіт весь час спав зі мною, закутуючись під одіяло або просто лежачи збоку чи біля ніг. Лащився, муркотів. Лише зрідка заходив на другий поверх до батьків. Пізніше, мати казала, що коли я залишився вдома, кіт приходив спати до мене на диван.

  Але й були неподобства. По-перше, туалет. Якщо відлити можна було в двох місцях під будинком (вибачте за подробиці), то в туалет заходити було страшно. По-друге, оси. Багато ос. За літо примудрилися вжалити три чи чотири рази. Це дуже боляче. По-третє, хоча й спати було краще, доводилося впускати-випускати кота надвір. А потім ще чекати, коли буде проситися назад до будинку. По-четверте, незручно чистити зуби і голитися. Заростаєш щетиною за три дні. Потім вдома не можеш дати раду. По-п'яте, раціон був обмежений. Варене яйце, м'ясо, суп — ось і нехитра їжа. Через кризу змушені економити і на їжі. Тому різниці в харчуванні вдома і на дачі не було. Хіба шо вдома треба було готувати самому.

  І ще з негативу — сварки. Тому захотілося залишитись вдома. Не стільки щоб постраждати фігнею, а щоб не було скандалів і суперечок.
----------------------------------------------------------------------------------------------------
  Під час крайніх поїздок з котом і батьками на дачу, згадав один випадок. Вночі приходить Рижик до будиночку. Я його погодував, погладив і... відчуваю, що голова у коте мокра. Я до світла — а там кров. Злякався. Підняв батьків на ноги. Виявилось, що він пролазив під сіткою і подряпався. З часом рани загоїлись і коте можна було спокійно гладити.

  Друга історія про те, як Рижик спіймав мишу і з'їв її. Чую, під будкою щось шарудить. Дивлюся: там наш коте. Виносить у зубах мишу, кладе на стежку. Я збігав розказати батькам і за фотоапаратом. Бачу, кіт грається з мишою. А потім — хрум: і надкусив мишу. Дивлюся, аж страшно: червоне і тільки хребет видно. За другий підхід доїв мишку. Дивно, що навчився ловити мишей. Йому ж ніхто не показував. Хоча, колись вдома знайшов мишку.
maxiwell: High Voltage (Default)
  Не думав писати литдибр (щоденник — по-простому), але трапились такі пригоди.

  Вчиться!
  Перед поїздкою на дачу відправив резюме... Поїхав на дачу... Розрядився телефон... Кіт покусав... Замість одного дня простирчав там майже три дні... Пропустив дзвінки (може по роботі)... Посварився з батьками.

  Та ще погода така — перший день спека +35, другого і третього — дощ і прохолода +18.
Із доброго — трохи зекономили на воді та електроенергії, ноги загоріли (якщо кіт не покусав, то загоріли б краще), наслухався музики (то спека, то дощ, то поки зализував рани).

  А взагалі, дача починає набридати. Ні інтернету, ні поїсти нормально. Тільки сварки з батьками і між батьками, і переживання, щоб кіт не втік.
maxiwell: High Voltage (Default)
«А на даче, а на даче
Всё иначе, всё п***че.»

(Ленинград — Дача)

   Не знаю навіщо я вам це розповідаю... І взагалі не планував писати на таку тему. Однак треба щось писати.

   Цього року багато співгромадян змушені відмовитись від подорожей і обмежитись відпочинком на дачі. Але це не означає, що на присадибній ділянці нецікаво. Вирватися з міста, з натовпу людей, з шуму, з кам'яних джунглів — до природи, тиші та свіжого повітря. Це ж круто! Минулорого року був на дачі, але тепер все змінилось і здалося іншим. А ще цьогорічний садово-дачний сезон виявився незвичним: вперше заночував на дачі, вперше заплодоносили деякі дерева, вперше пробув на дачі більше ніж один день. Ну і назбиралося чимало різних фоток.
  Вдома відмовляли від публікації, та й сам не дуже хочу світити, тому покажу лише замальовки та макрознімки. Квітки, рослини і все таке. А ще розповім про пригоди. Тож буде такий собі фотозвіт і щоденник одночасно.

Дача
1. Схоже на ліс. А це дачі. Повірте на слово (просто не хочу розсекречувати місце). Восени, до речі, під соснами навіть гриби ростуть!
І люпинів багато. Звичайно, менше, ніж у Боярці, але є.

  Думаю, буде цікаво.
Читати далі (+46 фото)... )
maxiwell: High Voltage (Default)
 Сидимо собі на дачі, дивимось, що кіт нікуди не втік. Аж вчора під вечір помітили дим. Спочатку подумав, що то пожежа. Може ліс горить? Його зараз активно вирубають. Та й відпочивальники могли запросто залишити недокурок. Напрямок зі сторони Василькова.
А сьогодні пожежа нікуди не ділася, а навіть розгорілася ще дужче. Аж полум'я видно! По приїзду додому побачив в новинах, що горить нафтобаза у Василькові. Є постраждалі.

Пожежа на нафтобазі у Василькові
Можете уявити який масштаб, якщо видно так здалеку.

Ще фотки... )
maxiwell: High Voltage (Default)
Не удивительно, что после обильных дождей начали появляться грибы! Причём не только в лесу. Видел их под ёлками в музее электротранспорта и просто на пустырях.

Так вот, по дороге на дачу решили заехать в лес. Под моросящим дождиком пробираться по зарослям молодого сосняка. Но из грибов там одни мухоморы. Хоть и несъедобно, зато красиво.

Ещё в лесу обнаружили нелегальное кладбище домашних животных. Печальная картина. Подумал про нашего Рыжика. Как хорошо, что он с нами. Хотя неизбежный миг расставания когда-нибудь наступит. Хоть нашему коту уже 7 лет, надеюсь проживёт ещё долго.
А погода тем временем только ухудшалась: дождь усиливался. Потом, после работ на даче, пошли по пустырям. Не такие там пустыри. Всё в тропинках, вытоптанных дачниками-грибниками. Кто бы мог подумать, что даже на даче можно насобирать грибы. Между сосенками попадаются вполне съедобные маслята. Даже сам нашёл одного. Пока ходил по высокой траве под дождём промок.

По приезду домой помог чистить грибы. А они скольские, бррр. Чтоб не было скучно, в грибах попадались паучки (вот только этих гостей ещё не хватало).
В общем, справились с чисткой, поставили варить. И некоторые грибы при варке поменяли цвет. Поиск в интернете ничего толкового не дал. Решили не рисковать и выбросить. Жаль, что зря тратили силы и время. В итоге: 1) собирали грибы под дождём; 2) чистил; 3) грибы пришлось выбросить; 4) из-за того, что промок, заболел. Вот так собирать грибы:)

P.S.: А ещё, как только приехали домой - дождь утих. Очень странная погода.

Profile

maxiwell: High Voltage (Default)
maxiwell

October 2017

M T W T F S S
      1
234567 8
9101112131415
1617 1819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 09:34 am
Powered by Dreamwidth Studios