![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Водно-інформаційний центр (або Музей води)
Ще декілька років тому(!) планував подивитись водно-інформаційний центр у Києві. І от нарешті таки сходив. На День Києва був День відкритих дверей — екскурсії проводили безкоштовно (А так, відвідування коштує 30 гривень). Щоправда, десь годину довелося постояти у черзі. Зате дочекався друга і заодно перечекав дощ з грозою:)
Це місце цікаве не тільки тим, що популярне. А ще й будівлею, в якій розміщений центр — старою водонапірною вежею, а також незвичною експозицією (хто б подумав, що можна зробити музей води?). Хоча екскурсовод сказала, що ніякий це не музей. Але думаю, тег «музей» буде доречним. Незвичність Водно-інформаційного центру інколи буває темою для жартів. «Музей води — це так, «понти для приїзджих». Якщо взяти ключі від бойлерної, то ефект вийде той же самий. А якщо ще щитова буде відкрита, то й в музей електрики можна сходити:)» (© Жека. ЧистоНьюс / 95 квартал).
Отже, Водно-інформаційний центр. Коротка довідка. Відкритий у 2003 році у одній з двох водонапірних веж київського водогону. Метою водно-інформаційного центру є просвітництво щодо водних ресурсів, видобування води та каналізації, а також акцентування уваги на бережливому ставленні до води.
1. Водно-інформаційний центр. Водонапірна вежа була побудована у 1876 році (!) за проектом архітектора Олександра Шіле. Використовувалась не лише як насосна станція, а й як пожежна каланча.
Красива споруда. Особливо на фоні грозової хмари.
Прошу вибачення за якість фото — знімав без спалаху, у приміщенні. Вийшло не дуже.
2. Важко втриматись, щоб не показати ще фото (хоч приберіг для посту про парки «Хрещатий» і «Маріїнський»). Архітектура вражає!
3. Біля музею стоять гигантські вентилі.
Ех, треба було сфоткатись для передачі розмірів.
4. Про музей і ціни.
Вистояти годину у черзі було складно. Добре, що були навіси, що захищають від палючого сонця (респект музею!). А ще мотивувала гроза, яка насувалась. Як тільки дійшла черга до екскурсії почався дощ
5. На початку екскурсії показали прозору трубу з водою. Можна доторкнутись, щоб відчути натиск води.
6. Потім спустилися під землю. Де показали відеоролик про водні ресурси планети.
7. Далі розповіли про старовинну будівлю. Показали спеціально не замасковану цеглу.
8. Потім, як могли зрозуміти з попередньої фотки, йшла мова про Дніпро — головну річку України, яка бере початок у Росії, і проходить Білоруссю.
9. Акваріум — як ілюстрація водойм.
10. Інтер'єр зали екології. Трохи темнувато і тісно.
11. Забруднювачі води. Мінеральні добрива і пестициди.
12. Далі зайшли в темне приміщення з підсвічуваною підлогою.
13. Труби. Наскільки пам'ятаю, товста труба — каналізація. Тонша — водогін.
14. Грунти, крізь які проходить вода. Схема. Були й натурні зразки.
15. Колодязь у розрізі. Повністю сфоткати неможливо, бо тіснувато. Тому задовольнився підземною частиною.
16. Артезіанська свердловина у розрізі.
17. Раніше труби були дерев'яні. Цікаво, як їх вода не роз'їдала?
18. Макет київського водогону. Водозабір — з Дніпра (шлях води позначений ліхтариками). Далі йшов до двох водонапірних веж у парку «Хрещатий» (в одному із них зараз стоїмо).
19. Схема водопостачання.
20. Манекен водопровідника.
21. Ванна кімната. Через протікання кранів та зливні бачки можуть бути перевитрати води.
22. А вода тільки дорожчає. Києву в цьому плані пощастило більше — водопостачання одне з найдешевших у країні.
А це, як кажуть «гвоздь программы».
23. Величезний унітаз.
24. Вся увага до гігантської сантехніки!
Розповідали що старі унітази неекономні. Через те, що немає різного напору змивного баку.
25. Щур (рос. — крыса). Підземний мешканець водогону.
26. Йдемо не просто коридором, а через трубу. З підсвіткою.
27. А в цьому залі — макет водоспаду. Діючий.
28. Печера (Здається, Кримська). Сталактити.
Відчуй себе спелеологом:)
29.
30. Наступна — інтерактивна частина. Пісочниця з водою.
31. Мильна бульбашка, в якій може поміститися людина:)
32. Потім можна було перевірити як рибки пливуть на тепло людських долонь.
33. Так і не зрозумів до чого це. Але відвідувачам на радість.
Тільки кажуть, що риб не можна торкатися.
34. Ну і на завершення екскурсії розповіли про кругообіг води в природі.
От такий Водно-інформаційний центр. 40 хвилин пройшли швидко, як на одному подиху. Нічого нового не побачив, але нудно не було. Та всеж найбільш музей сподобається дітям.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Канализационная насосная станция: вид изнутри
P.S.: Обновив фотозвіт Посёлок Сельхозтехникум или Боярка-2 . Додав одну фотку.
Це місце цікаве не тільки тим, що популярне. А ще й будівлею, в якій розміщений центр — старою водонапірною вежею, а також незвичною експозицією (хто б подумав, що можна зробити музей води?). Хоча екскурсовод сказала, що ніякий це не музей. Але думаю, тег «музей» буде доречним. Незвичність Водно-інформаційного центру інколи буває темою для жартів. «Музей води — це так, «понти для приїзджих». Якщо взяти ключі від бойлерної, то ефект вийде той же самий. А якщо ще щитова буде відкрита, то й в музей електрики можна сходити:)» (© Жека. ЧистоНьюс / 95 квартал).
Отже, Водно-інформаційний центр. Коротка довідка. Відкритий у 2003 році у одній з двох водонапірних веж київського водогону. Метою водно-інформаційного центру є просвітництво щодо водних ресурсів, видобування води та каналізації, а також акцентування уваги на бережливому ставленні до води.
1. Водно-інформаційний центр. Водонапірна вежа була побудована у 1876 році (!) за проектом архітектора Олександра Шіле. Використовувалась не лише як насосна станція, а й як пожежна каланча.
Красива споруда. Особливо на фоні грозової хмари.
Прошу вибачення за якість фото — знімав без спалаху, у приміщенні. Вийшло не дуже.
2. Важко втриматись, щоб не показати ще фото (хоч приберіг для посту про парки «Хрещатий» і «Маріїнський»). Архітектура вражає!
3. Біля музею стоять гигантські вентилі.
Ех, треба було сфоткатись для передачі розмірів.
4. Про музей і ціни.
Вистояти годину у черзі було складно. Добре, що були навіси, що захищають від палючого сонця (респект музею!). А ще мотивувала гроза, яка насувалась. Як тільки дійшла черга до екскурсії почався дощ
5. На початку екскурсії показали прозору трубу з водою. Можна доторкнутись, щоб відчути натиск води.
6. Потім спустилися під землю. Де показали відеоролик про водні ресурси планети.
7. Далі розповіли про старовинну будівлю. Показали спеціально не замасковану цеглу.
8. Потім, як могли зрозуміти з попередньої фотки, йшла мова про Дніпро — головну річку України, яка бере початок у Росії, і проходить Білоруссю.
9. Акваріум — як ілюстрація водойм.
10. Інтер'єр зали екології. Трохи темнувато і тісно.
11. Забруднювачі води. Мінеральні добрива і пестициди.
12. Далі зайшли в темне приміщення з підсвічуваною підлогою.
13. Труби. Наскільки пам'ятаю, товста труба — каналізація. Тонша — водогін.
14. Грунти, крізь які проходить вода. Схема. Були й натурні зразки.
15. Колодязь у розрізі. Повністю сфоткати неможливо, бо тіснувато. Тому задовольнився підземною частиною.
16. Артезіанська свердловина у розрізі.
17. Раніше труби були дерев'яні. Цікаво, як їх вода не роз'їдала?
18. Макет київського водогону. Водозабір — з Дніпра (шлях води позначений ліхтариками). Далі йшов до двох водонапірних веж у парку «Хрещатий» (в одному із них зараз стоїмо).
19. Схема водопостачання.
20. Манекен водопровідника.
21. Ванна кімната. Через протікання кранів та зливні бачки можуть бути перевитрати води.
22. А вода тільки дорожчає. Києву в цьому плані пощастило більше — водопостачання одне з найдешевших у країні.
А це, як кажуть «гвоздь программы».
23. Величезний унітаз.
24. Вся увага до гігантської сантехніки!
Розповідали що старі унітази неекономні. Через те, що немає різного напору змивного баку.
25. Щур (рос. — крыса). Підземний мешканець водогону.
26. Йдемо не просто коридором, а через трубу. З підсвіткою.
27. А в цьому залі — макет водоспаду. Діючий.
28. Печера (Здається, Кримська). Сталактити.
Відчуй себе спелеологом:)
29.
30. Наступна — інтерактивна частина. Пісочниця з водою.
31. Мильна бульбашка, в якій може поміститися людина:)
32. Потім можна було перевірити як рибки пливуть на тепло людських долонь.
33. Так і не зрозумів до чого це. Але відвідувачам на радість.
Тільки кажуть, що риб не можна торкатися.
34. Ну і на завершення екскурсії розповіли про кругообіг води в природі.
От такий Водно-інформаційний центр. 40 хвилин пройшли швидко, як на одному подиху. Нічого нового не побачив, але нудно не було. Та всеж найбільш музей сподобається дітям.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Канализационная насосная станция: вид изнутри
P.S.: Обновив фотозвіт Посёлок Сельхозтехникум или Боярка-2 . Додав одну фотку.