Трохи про все і не тільки

Користуючись перебуванням у Києві, прогулявся по інноваційному парку "Unit City". Це цікаве, як на мене, бізнес містечко європейського стилю, розташоване на території колишнього мотоциклетного заводу. За виглядом нагадує нові закордонні ділові центри. Однак, що у ньому інноваційного, мені незрозуміло. Бо по-суті, це величезний бізнес центр з офісами різних компаній, коворкінгом, конференц-залами, з житлом на додачу. Честно, сумніваюсь, що там виробляють щось матеріальне. Втім, це не заважає вважати його ще й привабливим туристичним об'єктом.

Власне, комплекс давно був у переліку місць, які бажав відвідати. Але не настільки, щоб їхати спеціально. І тут допоміг випадок: воно зовсім поруч із обласною лікарнею, де я лежав на стаціонарі — туди йти якихось 10 хвилин.


1. Інноваційний парк "Unit city" був відкритий в 2017 році. Він розміщений на площі 25 га. Має декілька корпусів і розвинену інфраструктуру, в якій знайшось місце для амфітеатру, ігрового майданчика, кафешок, озеленення. Одним словом, є на що подивитись. А сама прогулянка розвіяла нудні лікарняні будні.
( Читати більше (+53 фото)... )

Серпень, вересень і початок жовтня були логічним продовженням медичних обстежень і відвідуванням лікарів, про які я писав у третій частині замальовок воєнного часу. Це були візити до місцевої поліклініки та поїздки у столицю, до обласної лікарні. В принципі, ніц нового, але в деяких поїздках у Київ вдалось пофотографувати дорогу і столичну Лук'янівку. Зокрема, парк ім. Котляревського, яким до цього прогулювався лише один раз. І то, це було давно. Ну а ще ці місяці я б назвав суматохою, оскільки потрапити на прийом до лікарів не так то й просто. Саме тому цей фотозвіт має подвійну назву "Поїздки у Київ або Суматоха".

Як ви вже зрозуміли, показ Києва поєднаю з описом біганини по поліклінікам.


1. Парк ім. Котляревського цікавий, передусім, своїми фонтанами. А ще у ньому є паркові металеві скульптури, пам'ятник письменнику Івану Котляревському (на честь якого і названо парк) і красива будівля ХХ ст. — особняк. Тому було що подивитись і вам показати.
( Читати більше (+43 фото)... )

Цього року я часто згадував минуле. Я взагалі люблю поринати у спогади — так ще й іграшки, їжа і відео зі знайомих місць нагадали про відносно спокійний допандемічний і довоєнний час, коли були виставки та фестивалі, коли можна було ходити до лісу, коли можна було досліджувати закинутки, коли не було заборон на зйомку, коли не було обмежень пересування, коли не роздавали повістки на вулицях, коли не знав про повітряні тривоги, коли не було руйнувань від війни. З тих часів минуло аж 3 роки. І, нажаль, так, як було, вже не буде. Потрібно якось звикатись з новою реальністю. Можливо саме тому захотілось поностальгувати, влаштувавши своєрідне прощання з мирними часами.

На щастя, вдалося знайти неопубліковані знімки з мирної столиці, які робив для форума, Вікімапії, та й просто так, якщо бачив щось цікаве. Правда, спочатку збирався пройтися по знайомим місцям, але зараз людина з фотокамерою в нетуристичних локаціях сприймається, як потенційний диверсант. Та й по духу це вже буде не те, що фотки з доковідного і довоєнного періоду. Тому скористаюсь архівом.


1. Цей фотозвіт я хотів назвати «Замальовки з допандемічного і довоєнного життя», однак вирішив дати назву «Замальовки з допандемічного і довоєнного Києва», оскільки всі знімки зі столиці, до якої тепер навряд чи буду часто їздити, як робив це раніше.

Цікаво, що в цю підбірку потрапило багато моїх улюблених і ностальгічних київських локацій. Більшість знімків — 2019 року.
( Читати більше (+36 фото)... )

Череду сталкерських звітів довелося перервати. І не тому, що ніхто не кличе на круті заброшки (хоча і через це також), а тому що цього тижня відзначав 37-й День народження і за новою традицією потрібно було подарувати собі якусь цікаву екскурсію. Ну а оскільки екскурсії на абандони майже не організовують, вирішив взяти участь у цивільному заході. Але в якому?! Започаткував нову традицію в 2017-му екскурсією по виставковому комплексу «Експоцентр України» із відвідуванням головного павільону і закинутого макету вугільної шахти. В 2018-му безкоштовно відвідав музей X-XI ст. "парк «Київська Русь»". Минулого року була епічна екскурсія по підземній річці Клов. А цього разу натрапив на трамвайні покатеньки. Так — це не новинка для мене. Але чому б і ні?! Все-таки епічний захід, оскільки передбачав екскурсії по музею громадського транспорту (в якому, правда, я вже був у 2013-му) і Дарницькому трамвайному депо. Плюс — поїздка по лівобережним лініям на рідкісному трамваї К1М6.


1. Трамвайні покатеньки були насиченими і цікавими.

Сам формат транспортних покатеньок для мене не новий - протягом 2007-2012 я брав участь в автобусних, тролейбусних і трамвайних покатеньках. Причому, не лише в київських. І на трамваї по Києву катався (теж до 8 березня). І музей громадського транспорту відвідував. Але на трамваї К1М6 ще не їздив. Та й троєщинські маршрути не об'їздив повністю.
( Читати далі (+77 фото)... )

Повторні вилазки і повторні звіти про вже відвідані заброшки я не схвалюю. Хоча б тому, що вдруге вже нецікаво досліджувати досліджене. Особливо, якщо це не нормальний абандон, а понурі руїни. Але якщо є можливість оглянути об'єкт з іншого ракурсу, за іншої пори року — тож чом би й ні?! Так що зустрічайте 6-й повторний звіт про абандони.


1. Вже знайомі руїни піонертабору «Світанок» з нових ракурсів і без снігу.

Звичайно, тлінний пересічний заброс не вартий повторного звіту. І взагалі, писати повторний репортаж про руїни піонертабору «Світанок» не збирався — просто пройшовся з новими знайомими за компанію. Однак за відсутності свіжих вилазок вирішив опублікувати. Тим паче, на першій вилазці, що відбулася 2 роки тому, вглиб території не просувався. Та й тоді була сніжна весна, а зараз безсніжна зима. Так що, хоч і повторний сталк, але відмінності все ж є.
( Читати далі (+39 фото)... )

Столична Пуща-Водиця — клондайк для сталкерів. Але, разом із тим, місцина обходжена вздовж і впоперек (я вже робив звіти про кінотеатр «Барвінок» і руїни піонертабіру «Світанок»/збірну солянку з інших об'єктів). Тому не сподівався знайти цікаву заброшку, по якій ще не лазив. Однак випадково дізнався що там є закинутий піонертабір «Вогник», до якого ще не доходив. Різноплановий, чималенький. З цікавою архітектурою і залишками артефактів. Тож, не довго думаючи, вирішив його дослідити. І з острахом, та все ж відважився на одиночну вилазку.


1. Піонертабір «Вогник».

Цей піонертабір належав шкірзаводу «Чинбар», який розташований на Куренівці. З 1993-го року відомчий оздоровчий табір перейшов до орендарів заводу. За знайденими путівками, останній заїзд був у 1997 році. А на початку 2000-х будиночки на території табору перепродали два рази(!) фірмам. Після того його розділили на декілька окремих ділянок — причому, приватних. Зараз частину території відмежували і почали забудовувати. Ймовірно, через це і з'явилась можливість дослідження піонертабору. Водночас, відносна безпалевність шкодить об'єкту, бо будівлі руйнуються і засмічуються.

Ну а вилазка видалася нервовою і обережною. І відзначилась не лише цікавою заброшкою з непоганою збереженістю і першими дерев'яними корпусами піонертабору, які не траплялися раніше, а й несподіваною зустріччю з іншими сталкерами.
( Читати далі (+77 фото)... )

Легендарна "зеленка" — Зелений (літній) театр, Верхня підпірна стіна, Нижня підпірна стіна — це все олдскульні локації, які розташовані в одній місцевості, на схилах Дніпра. Київські діггери облазили їх ще на початку 2000-х, коли всі вони були закинуті і відкриті. А неофітам від тих об'єктів залишилась лише Нижня підпірна стіна — зовсім маленька заброшка. Проте вона дуже незвична.

Нижня підпірна стіна — багатофункціональна споруда аж 1856 року(!) побудови. Була збудована як частина Нової печерської фортеці. Вона була фортифікаційним укріпленням із бійницями та галереєю, слугувала для захисту ланцюгового мосту. Разом із тим вона слугувала водогоном. Нижня і Верхня підпірні стіни сполучались підземним ходом, з розміщеним у ньому водогоном, із водокачкою, військовою комендатурою і заводом «Арсенал». Правда, сам хід, начебто, засипаний.


1. Нижня підпірна стіна — один із зразків київської фортифікації XIX ст.

Взагалі-то я не збирався досліджувати підпірну стіну. Та й до закинутих споруд ставлюся із упередженням. Але, по факту, це заброшка. Бо не використовується, не музеїфікована. До того ж, більше ніде полазити одному. Звичайно, і це місце не радять досліджувати поодинці. Однак це історичне укріплення, на відміну від інших закинутостей які є у планах, не охороняється і відносно безпалєвне. Тож, чом би й не злазити? Тим паче, захотілося втекти від проблем по роботі, від пригод з котом (розповім якось пізніше), від буденності і від звіздецю, який влаштовують нові «слуги народу».
( Читати далі (+38 фото)... )

Третій фоторепортаж про будівництво нового Шулявського шляхопроводу трохи затримався. Річ у тому, що наприкінці літа темп робіт уповільнився, а під мером Києва «захитався стілець», тому найвидовищна частина — насування прогону над проспектом Перемоги — неодноразово зсувалась. Хоча від середини червня до кінця жовтня встигли зробити дуже багато: доробили ростверки і збудували опори, залили стіни-перегородки і підпірну стіну біля заводу «Більшовик», зварили прогони мосту і деякі з них перевезли на місця монтажу. Залишались лише прогони над проспектом. Спочатку їх збирались перевозити на День Незалежності. Потім планували на святкові триденні вихідні. Але накриття проспекту прогоном відбулося на минулих вихідних, 20-го жовтня. Таким чином, міст отримав довершений вигляд.


1. Шулявський шляхопровід за 5 місяців отримав довершений вигляд.

Нажаль, процес переїзду прогонів я не відзняв. Це було видовищно. Однак у мене немає інформаторів, і про транспортування прогону над дорогою дізнався випадково — з онлайн трансляції на Youtube, коли їхати було пізно. Але, незважаючи на це, намагався слідкувати за ходом робіт протягом декількох місяців. Тому є що вам показати.

Демонтаж шляхопроводу можна подивитись тут. Підготовчі робити — тут. А у цьому фотозвіті знімки за 20 липня, 9 серпня, 24 серпня, 15 і 21 жовтня.
( Читати далі (+46 фото)... )

Несподівано вдруге запропонували прогулянку на моторному човні. Хоча мені для знайомства із річковим судноплавством цілком вистачило б і однієї. Не хотілося «забоянювати» дану тему. Але умовляли настійливо, мотивуючи закриттям сезону і останніми теплими днями, а також тим, що перший вихід був ознайомчим (тоді пропливли лише по затоці і частині Дніпра біля Оболоні) — і більш тривала і дальня подорож повинна бути цікавішою. Ну, думаю, може людині просто ні з ким вийти на воду? І оскільки нічого іншого не пропонують (київські сталкери, ау!!!), вирішив що краще вже туризм — ніж взагалі ніяких поїздок.


1. Друга водна подорож видалась більш насиченою і різноманітнішою, ніж перша. Це і Дніпро в найширшій частині, і краєвиди Вишгороду, і земснаряди, і бази відпочинку, і чудовий захід сонця.

Цього разу катання на човні було довшим. Тому встиг назнімати багато фоток. Звичайно, красиво, хоча береги, в основному, однотипні. Зрозуміло, що це нові місця. Однак «Вау еффект» буває лише один раз при відкритті чогось нового.
( Читати далі (+61 фото)... )

Про Київську дитячу залізницю я вже писав (для перегляду з території України необхідно скористатись VPN або проксі) 5 років тому. Але з того часу на дитячій вузькоколійці відбулися зміни: буквально нещодавно провели її реконструкцію, заодно осучаснили Сирецький парк. Тому вирішив подивитись на проведений ремонт, сподіваючись, що на День Незалежності України замість стандартного тепловозу подадуть паровоз.


1. Оновлена дитяча залізниця в Києві.

Оскільки розгорнутий фотозвіт вже робив, то сконцентрувався саме на змінах. Тим паче, після того як дізнався, що паровозу немає, перехотілося фотографувати. Так що назнімав зовсім трохи.
( Читати далі (+33 фото)... )