![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Чергове оновлення постів і цікавий репост про Боярку
Чергове оновлення постів і цікавий пост про Боярку
Поки нема про шо писати вирішив зробити чергове оновлення постів. Іноді буває: не відфотографуєш все, що треба і тоді доводиться працювати над помилками і недоробками.
Посёлок Сельхозтехникум или Боярка-2 — з 26 фото вийшов звіт на 47 фото.
Здания, портящие облик Киева — додав фото, деякі старі фото видалив.
А ще пропоную вашій увазі ціквий репост фотозвіту про Боярку. Ще з цілими пам'ятниками і більш організованим постом, ніж у мене.
Оригинал взят у![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
nin_gen в Боярка
Поки нема про шо писати вирішив зробити чергове оновлення постів. Іноді буває: не відфотографуєш все, що треба і тоді доводиться працювати над помилками і недоробками.
Посёлок Сельхозтехникум или Боярка-2 — з 26 фото вийшов звіт на 47 фото.
Здания, портящие облик Киева — додав фото, деякі старі фото видалив.
А ще пропоную вашій увазі ціквий репост фотозвіту про Боярку. Ще з цілими пам'ятниками і більш організованим постом, ніж у мене.
Оригинал взят у
nin_gen в БояркаБоярка – одне з міст на літеру Б, яких так багато біля Києва, як-от Бровари, Бориспіль чи Буча. Та й до XX ст. складався з двох сіл на Б: Будаївки і Боярки. Після прокладення у 1870-х р. залізничної гілки Київ-Фастів, біля Будаївки збудували станцію "Боярка", через що Будаївку почали називати Боярка-Будаївка, а щоб не плутати її з селом Боярка, останню перейменували на Тарасівку. На схід від залізниці почало активно рости дачне селище, залишки якого деінде зберігались і досі. У 1921 році біля Боярки було збудовано вузькоколійку, по якій доставлялись дрова до Києва, який потерпав від нестачі палива. Ці події описав розпіарений радянською пропагандою письменник Микола Островський у своїй повісті "Як гартувалась сталь", тому у Боярці можна часто зустріти і ім’я Островського, і пам’ятники, пов’язані з будівництвом вузькоколійки.
Доїхати до Боярки зараз дуже просто від багатьох станцій київського метро йдуть маршрутки. Найбільш активно ходять від станції "Академмістечко" через Софіївську Борщагівку і Білогородку. Також можна доїхати і електричкою від Центрального залізничного вокзалу, але я віддаю перевагу їхати маршруткою.
Як і в Києві та Черкасах у Боярці є своя вулиця Хрещатик, на ній збереглось кілька старих дерев’яних дачних будинків, які колись належали київській інтелігенції.
Першим цікавим дачним будиночком на Хрещатику є будинок криміналіста і історика права Олександра Кістяківського.
Характерним елементом будинку є отакий різний фронтон.
Будинок Боярського лісництва на Хрещатику, 104.
Веранда над другому поверсі:
Також на Хрещатику знаходиться Парк Перемоги.
В центрі парку – Курган Слави – меморіал загиблих під час Другої Світової війни.
Гранітний вогонь на гранітному смолоскипі.
У 2013 році на перед пам’ятним каменем встановлено пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам. На фото поки лише постамент:
Пам’ятний камінь жертвам репресій.
Також у парку стоїть досить цікава церква Пресвятої Богородиці УАПЦ.
Автокефальна церква намагається вслід за греко-католиками надати оригінальних модернізованих форм храмовій архітектурі.
А от єговісти не заморочуються і будуть найпростіші будинки.
Православна церква на території ліцею ім. Богуна цілком канонічних форм.
На жаль, на територію ліцейського парку не пускають сторонніх.
Далі на Хрещатику можна побачити ще кілька цікавих дачних будинків:
Будинок інженера Миколи Максимовича.
У радянський час на території садиби Максимовича був дитячий санаторій, від якого лишився фонтанчик зі скульптурами.
Хрещатик бере початок від Привокзальної площі, де колись стояв пам’ятник Леніну 1957 року, повалений у лютому 2014 року.
Загальний вигляд станції Боярка. Не впевнений, але чув інформацію, що раніше тут було чотири колії, а після реконструкції залишили три.
Вокзал з боку колій. Збудований у 1900-х роках і є досить великий у порівнянні з іншими вокзалами на лінії Київ–Фастів.
Водонапірна вежа.
Пам’ятник над братською могилою загиблих у боях за станцію у 1943 році. (1958)
Загальний вид на вокзал. Бачив цілий репортаж про те, що у вокзалі живе сім’я, яка не може ані приватизувати тут житло, бо це вокзал, ані отримати житло деінде.
Зала очікування з боку колій.
Потяг К-1576 ("кукшка"), який доставляв по вузькоколійці дрова у Київ під час паливної кризи 1921 року.
Колишній кінотеатр ім. М. Островського. Нині покинутий і ніяк не використовується.
Раніше потяг К-1576, встановлений у 1989 році стояв навпроти кінотеатру, але Часто піддавався нападам вандалів. З цієї причини 9 травня 2007 його перенесли до самої будівлі вокзалу під охорону.
На залізничному переїзді повертаю на вулицю Шевченка.
Табличка на паркані, яка інформує, що тут живе учасник ВВВ. Нині рідкість.
Пожежна частина 1959 року.
Поряд – понуре погруддя Шевченка (1968) на фоні найпонурішого будинку культури.
За клубом звертаю на вулицю Франка з метою вийти до колишнього Будаївського городища, на місці якого нині цвинтар і церква.
Цвинтар складається з десятка старих надгробків. Територія доглянута.
Надгробок на могилі Доми Осипова 1913 року і пам’ятник жертвам Чорнобиля 1994 року.
Свято-Михайлівська церква – типовий зразок православної архітектури початку ХХ ст.
Перший поверх мурований, а дзвіниця і баня з підбанником – дерев’яні.
Пам’ятний хрест. На задньому плані ще кілька могил, одна з яких – поета Володимира Самійленка.
На постаменті хреста охоронна таблиця пам’ятки археології – Будаївського городища 10-13 ст.
Церковний став.
На фоні сільської забудови і ставка церква виглядає дуже симпатично.
Поруч навіть стоїть фото 1926 року від якоїсь організації "Відродження Притварки".
Перейшовши знову залізницю виходжу до лісгоспу біля якого пам’ятник Комсомольцям 20-х років, які тут поруч будували вузькоколійну залізницю.
Погруддя Георгія Висоцького на території лісгоспу.
Це, певно, фрагмент тієї вузькоколійки.
Поруч у лісі симпатична нова дерев’яна церква св. Михаїла.
У залізничному насипі прокладно колектор, який водоспадом пропускає воду зі ставків.
Старий наскрізний колектор зі склепінням.
Будівля колишнього залізничного училища. Збудовано за типовим проектом № 1-207-7. Інші приклади можна подивитися тут
Виходимо до найцікавішої пам’ятки Боярки – колишнього дитячого притулку:
Перед будівлею стоїть скульптура комсомольця Павки Корчагіна, головного героя повісті М. Островського "Як гартувалась сталь".
Будинок притулку являє собою яскравий приклад російського стилю поч. ХХ ст. з характерним червоно-білим забарвленням.
На фасаді зазначено рік побудови – 1911
Меморіальна і анотаційна дошки на фасаді:
Колишній музей Островського, нині краєзнавчий музей.
Пам’ятник Островському, подібний є і в Києві.
Стіна з меморіальними плитами видатних діячів, що бували у Боярці.
Братська могила боярських євреїв, розстріляних у 1941-43 рр.
Повертаємось до вокзалу і прямуємо на північ.
Церква адвентистів сьомого дня з обов’язковим виразним фронтоном.
Сподобалось використання коміксного шрифту для адресної таблички.
Школа №5
Колишній басейн "Прометей".
Хрест на місці, де планують збудувати церкву.
Центр дресирування собак.
Стадіон "Зеніт".
Симпатична Свято-Покровська церква УПЦ КП на вулиці Пушкіна.
Гармонійні форми, членування фасадів і колористика справляють приємне враження.
Будівля РАГСу між двома житловими будинками на Білогородській вулиці.
Поруч я сів на маршрутку і поїхав до Києва.
Доїхати до Боярки зараз дуже просто від багатьох станцій київського метро йдуть маршрутки. Найбільш активно ходять від станції "Академмістечко" через Софіївську Борщагівку і Білогородку. Також можна доїхати і електричкою від Центрального залізничного вокзалу, але я віддаю перевагу їхати маршруткою.
Як і в Києві та Черкасах у Боярці є своя вулиця Хрещатик, на ній збереглось кілька старих дерев’яних дачних будинків, які колись належали київській інтелігенції.
Першим цікавим дачним будиночком на Хрещатику є будинок криміналіста і історика права Олександра Кістяківського.
Характерним елементом будинку є отакий різний фронтон.
Будинок Боярського лісництва на Хрещатику, 104.
Веранда над другому поверсі:
Також на Хрещатику знаходиться Парк Перемоги.
В центрі парку – Курган Слави – меморіал загиблих під час Другої Світової війни.
Гранітний вогонь на гранітному смолоскипі.
У 2013 році на перед пам’ятним каменем встановлено пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам. На фото поки лише постамент:
Пам’ятний камінь жертвам репресій.
Також у парку стоїть досить цікава церква Пресвятої Богородиці УАПЦ.
Автокефальна церква намагається вслід за греко-католиками надати оригінальних модернізованих форм храмовій архітектурі.
А от єговісти не заморочуються і будуть найпростіші будинки.
Православна церква на території ліцею ім. Богуна цілком канонічних форм.
На жаль, на територію ліцейського парку не пускають сторонніх.
Далі на Хрещатику можна побачити ще кілька цікавих дачних будинків:
Будинок інженера Миколи Максимовича.
У радянський час на території садиби Максимовича був дитячий санаторій, від якого лишився фонтанчик зі скульптурами.
Хрещатик бере початок від Привокзальної площі, де колись стояв пам’ятник Леніну 1957 року, повалений у лютому 2014 року.
Загальний вигляд станції Боярка. Не впевнений, але чув інформацію, що раніше тут було чотири колії, а після реконструкції залишили три.
Вокзал з боку колій. Збудований у 1900-х роках і є досить великий у порівнянні з іншими вокзалами на лінії Київ–Фастів.
Водонапірна вежа.
Пам’ятник над братською могилою загиблих у боях за станцію у 1943 році. (1958)
Загальний вид на вокзал. Бачив цілий репортаж про те, що у вокзалі живе сім’я, яка не може ані приватизувати тут житло, бо це вокзал, ані отримати житло деінде.
Зала очікування з боку колій.
Потяг К-1576 ("кукшка"), який доставляв по вузькоколійці дрова у Київ під час паливної кризи 1921 року.
Колишній кінотеатр ім. М. Островського. Нині покинутий і ніяк не використовується.
Раніше потяг К-1576, встановлений у 1989 році стояв навпроти кінотеатру, але Часто піддавався нападам вандалів. З цієї причини 9 травня 2007 його перенесли до самої будівлі вокзалу під охорону.
На залізничному переїзді повертаю на вулицю Шевченка.
Табличка на паркані, яка інформує, що тут живе учасник ВВВ. Нині рідкість.
Пожежна частина 1959 року.
Поряд – понуре погруддя Шевченка (1968) на фоні найпонурішого будинку культури.
За клубом звертаю на вулицю Франка з метою вийти до колишнього Будаївського городища, на місці якого нині цвинтар і церква.
Цвинтар складається з десятка старих надгробків. Територія доглянута.
Надгробок на могилі Доми Осипова 1913 року і пам’ятник жертвам Чорнобиля 1994 року.
Свято-Михайлівська церква – типовий зразок православної архітектури початку ХХ ст.
Перший поверх мурований, а дзвіниця і баня з підбанником – дерев’яні.
Пам’ятний хрест. На задньому плані ще кілька могил, одна з яких – поета Володимира Самійленка.
На постаменті хреста охоронна таблиця пам’ятки археології – Будаївського городища 10-13 ст.
Церковний став.
На фоні сільської забудови і ставка церква виглядає дуже симпатично.
Поруч навіть стоїть фото 1926 року від якоїсь організації "Відродження Притварки".
Перейшовши знову залізницю виходжу до лісгоспу біля якого пам’ятник Комсомольцям 20-х років, які тут поруч будували вузькоколійну залізницю.
Погруддя Георгія Висоцького на території лісгоспу.
Це, певно, фрагмент тієї вузькоколійки.
Поруч у лісі симпатична нова дерев’яна церква св. Михаїла.
У залізничному насипі прокладно колектор, який водоспадом пропускає воду зі ставків.
Старий наскрізний колектор зі склепінням.
Будівля колишнього залізничного училища. Збудовано за типовим проектом № 1-207-7. Інші приклади можна подивитися тут
Виходимо до найцікавішої пам’ятки Боярки – колишнього дитячого притулку:
Перед будівлею стоїть скульптура комсомольця Павки Корчагіна, головного героя повісті М. Островського "Як гартувалась сталь".
Будинок притулку являє собою яскравий приклад російського стилю поч. ХХ ст. з характерним червоно-білим забарвленням.
На фасаді зазначено рік побудови – 1911
Меморіальна і анотаційна дошки на фасаді:
Колишній музей Островського, нині краєзнавчий музей.
Пам’ятник Островському, подібний є і в Києві.
Стіна з меморіальними плитами видатних діячів, що бували у Боярці.
Братська могила боярських євреїв, розстріляних у 1941-43 рр.
Повертаємось до вокзалу і прямуємо на північ.
Церква адвентистів сьомого дня з обов’язковим виразним фронтоном.
Сподобалось використання коміксного шрифту для адресної таблички.
Школа №5
Колишній басейн "Прометей".
Хрест на місці, де планують збудувати церкву.
Центр дресирування собак.
Стадіон "Зеніт".
Симпатична Свято-Покровська церква УПЦ КП на вулиці Пушкіна.
Гармонійні форми, членування фасадів і колористика справляють приємне враження.
Будівля РАГСу між двома житловими будинками на Білогородській вулиці.
Поруч я сів на маршрутку і поїхав до Києва.