Трохи про все і не тільки

Нажаль, трапилось те, чого я боявся — доведеться вчетверте(!) переносити фотоархів. Фотохостинг ImgBB від початку цього року видалив аж 29 знімків. Це схоже на якесь нашестя і немає жодної надії, що це тимчасове явище. Напевно, на ImgBB вирішили зекономити місце на серверах. Та й за запропонованим меню зрозуміло, що той сервіс більше не призначений для довготривалого розміщення картинок. Це прикро. Але поки я живий і є ще хоча б трохи сили, треба цьому якось протидіяти, бо шкода десятилітніх напрацювань. Тож я вирішив започаткувати велике переселення фоток. Куди? На Гугл фото. Так, він не призначений для фотохостингу, але його використовують як хостинг. Так, він менш зручний за інтерфейсом, ніж ImgBB, і фотки потрібно витягувати з величезним трудом. Але нарікань, начебто, не було. Однак навіть якщо щось і трапиться, то я про це зможу дізнатись лише випадково. З одного боку це погано. А з іншого: менше знаєш — спокійніше нерви. От тільки мене хвилюють два нюанси: 1) скільки часу займе переїзд, щоб вручну перемістити понад 21 тисячу картинок? 2) чи вистачить місця на Гугл диску? Але треба хоча б спробувати. Бо іншої альтернативи не існує.

Що це означає для читачів і глядачів (на Ютубі)? Нові фотозвіти і відео тепер виходитимуть не двічі на місяць, а раз (і це ще в кращому випадку). Проте, враховуючи те, що ідей для контенту небагато, то це не так вже й погано. Тут би зберегти те, що було опубліковано раніше, а не думати про щось нове.

Сьогодні у мене ювілей – блогу "Трохи про все і не тільки" виповнилось аж 10 років. Важко в це повірити. Тоді, в далекому тепер, 2012-му, першим дописом була розповідь про перемогу української збірної у європейському футбольному чемпіонаті "Євро". У цьому році майже за місяць до ювілею відбулася не менш знаменна подія – перемога учасника від країни (Kalush Orchestra з піснею "Stefania") на пісенному конкурсі "Євробачення-2022".

10-річчя блогу. За мірками світу інтернету це довгожитель. Більшість блогерів закидують цю справу через декілька років або публікують пости рідше і рідше. І причин для цього багато: банальна лінь, зайнятість, зменшення читацького інтересу, посилення цензури (у випадку з Livejournal), надійність і закриття фотохостингів (це взагалі головний біль для блогера), перехід на інші формати (аудіо або відео). Саме тому блоги, в "класичному" розумінні, як інтернет-щоденник або фотозвіти, занепадають. Зараз у моді або відео, або коротенькі відео, або дописи з однією чи кількома знімками. І що б там не казали про інтернет, віртуальний світ не такий довговічний, як це здається. Наприклад, мені доводиться витрачати багато зусиль, щоб підтримувати життєздатність блогу. По-перше, це блог-платформи. Як не дивно, цей блог розпочав у 2012-му на Я.ру (сервісі від Яндекса). Паралельно, у серпні 2013-го, завів блог у популярному на той час Livejournal (ЖЖ). Через два роки яндексівці прикрили свій сервіс, тому довелося переносити старі дописи в ЖЖ. Що цікаво, на Яндексі знову повернулись до блогів. Але віри їм вже немає.

Наступним етапом був 2017 рік з переїздом серверів ЖЖ до Ресурсної федерації. Відповідно, нові хазяї почали "закручувати гайки", тобто, посилювати цензуру. Особисто мене це не стосувалось (до останнього часу), але багато блогерів пішли на інші сайти. Ну а я завів блог на Dreamwidth і переніс туди старі дописи (нажаль, не додумався перенести ще й коментарі – хоча тоді була така можливість). Відтоді паралельно веду блоги і на ЖЖ, і на Дрімі. Хоча у зв'язку з посиленням цензури, деякі дописи не розміщую в ЖЖ.

Але найбільше клопоту не від паралельного ведення блогів (кроспостинг? Ні, не чув!), а від розміщення фотографій в інтернеті. Спершу розміщував свої фотки на Яндексі. Однак навесні-влітку 2017-го російські сайти в нашій країні заблокували. З усіма сервісами. Відповідно, і фотохостинг від Яндекса потрапив під роздачу. При цьому дивує, що ЖЖ і Рамблер не потрапили під заборону. Тоді дуже засмутився. Поступив, як і багато інших блогерів – не став переносити старі фотки. Правда, для перегляду необхідно було скористатись "обхідними шляхами" – VPN (які дуже гальмували), проксі, Тор-браузером (у ньому ЖЖ чомусь взагалі не відкривався). Зрозуміло, що для нових звітів потрібно було шукати новий фотохостинг.

Наступний хід був від Яндекса. Незадовго після блокування в Україні вони зробили підлість – у лютому 2018-го вони взагалі закрили фотосервіс, об'єднавши його зі сховищем. Хоча при цьому пообіцяли, що знімки, які були розміщені раніше, будуть хоститися. І, як не дивно, старі знімки ще висять. Правда, не обійшлося без приколів – прибрали функцію обертання.

Часткових або повних переїздів на нові фотохостинги було аж три. В 2017-му, за порадами блогерів, перейшов на Flickr (частковий переїзд). Потім, через зменшення ліміту для безкоштовного розміщення в 2019-му, довелося піти на вітчизняний хостинг – io.ua. Однак радість була недовгою – сайт часто не працював, а навесні 2021 вони помахали блогерам ручкою і закрилися. Так мені довелося втретє переходити на новий хостинг (imgBB) і переносити туди частину знімків. І, на днях, був змушений перенести туди і решту фоток, тому що Дрім перестав відкриватись через проксі або VPN. Втім, новий хостинг часто підгальмовує. До того ж, Флікром та іо користувався два роки, тому не здивуюсь, якщо поточний фотохостинг накриється в 2023-му році.

За ці 10 років блогерства назбиралось 407 фотозвітів і понад 19 тис. знімків. Поки переносив старі фотки, ловив люті флешбеки, оскільки за 10 років у житті відбулося багато змін – не стало кота Рижика і з'явились нові котики, зустрів і втратив подружку-напарницю, захопився сталкерством, змінились музичні смаки, змінив декілька місць роботи, в блозі і у спілкуванні перейшов з російської на українську. За допомогою блога знайшов нових друзів. Завдяки блогу був стимул розширювати кругозір і подорожувати країною. Були цікаві екскурсії по автобусним паркам столиці та тролейбусному депо, екскурсія за лаштунки військово-історичного шоу, концерти популярних виконавців, прохід по залізничному мосту, виставки і парад військової техніки, автомобільні виставки, катання на човні, дніпровські острови, епічні закинуті об'єкти, музеї.

Чи буду писати далі? На підтримання блогу витрачається стільки сил і часу, що зменшується бажання публікувати нові фоторепортажі. Особливо, після нещодавнього перенесення знімків. Тим паче, з новим контентом зараз напружено, а змінювати формат не хочеться. Тому, якщо і буду писати, то рідше. Сподіваюсь, що настануть кращі часи для класичних блогів. Ну і, на завершення, дякую всім читачам, які пройшли зі мною цей шлях!

Збирався написати пізніше, але події розгортаються таким чином, що є що розповісти.

04.03.2022 - Снився сон. Дивний і тривожний. Якась нова місцевість, подружка. Хованки.

Після тижня біганини між помешканням і підвалом, став виходити на вулицю. Від цього психологічно стає легше, хоча під час вибухів страшніше, ніж вдома. Однак люди не звертають уваги, стоять собі в чергах, або йдуть кудись.

До речі, про черги. Роздають безкоштовно молоко. Так там у черзі ледве не до бійки доходить. На 9 день війни сходив купити яйця. Ось тільки на звичному місці другий день автолавка так і не з'явилась. Почули, що їх можна купити в іншому місці, відносно неподалік. Вирішили з батьком і сусідкою піти туди. Для цього довелося пройтися по неходженим місцям. В тій точці (магазині) теж черга. Причому яйця скінчились. Так що були змушені почекати, поки привезуть. Трохи пофоткав, поки стояв у черзі. Під час очікування бабахкало. Не знаю де, але гучно. Але вистояли і купили яйця. По 37 гривень. Зараз ціни підкочили до 45 грн. Нести було незручно, оскільки продавали в лотках, та батько додумався перекласти в пакети.

Після закупок вдома чекали смачні салати і цукерки.

Ввечері помився. Правда, підганяли.

05.03.2022 - Виспався. Хоча спав з перервами. Вночі було відносно тихо.

Підключив комп і заплатив за комунальні платежі онлайн (чого раніше не робив). Після того знову все від'єднав.

В цілому день пройшов спокійно, якщо не враховувати суєту з компом.

На 10-й день війни відчувається емоційне виснаження.

06.03.2022 - Виспався, бо поспав довше, ніж попередньої ночі. Але зранку від гуркоту здригались вікна.

Попідмітав у кімнатах (зазвичай, роблю це через день). Це хоч якось відволікає від думок.

Мама взялася накладати продукти у сумки з документами. Якого?!

Доїв лаваші. Вони совались більше тижня (при тому, що собі залишили лише дві пачки).

Пн - 07.03.2022 - Спалося добре, однак було дуже холодно.
Батько кудись потопав, посварившись зі мною і мамою, але через годину-другу прийшов. Виявляється, ходив по магазинам.

Мама теж відзначилася: у ліхтарику сіли батарейки — так вона не вигадала нічого кращого, ніж поставити до старих батарейок одну нову. А я попереджав, що це дурна ідея.  А їй легше перевести, викинувши й нову батарейку (бо як відрізниш від старої), ніж поставити повний комплект.

Сьогодні був вже 5-й евакуаційний потяг (електричка). Хотів подивитись, але передумав: весб день бабахкало. Народу, як завжди, купа. Не знаю, чи можна виїжджати чоловікам — в анонсах писали, що евакуація тільки для жінок і дітей.

Рубль пробив чергове дно — 150 рублів за долар.

Вт - 08.03.2022 - До опівночі не можна було заснути. Бої велися в сусідньому населеному пункті. Так що стає гарячіше. Добре, що післ опівночі влігся. Причому було дивне відчуття, наче спиш у іншому місці. А коли пробував спати у іншому місці, здавалось, що сплю в кімнаті. Мама розповідала, що зпросоння теж не могла визначити, де спала.

Без сварок не можемо. Мамі не сподобалось, де поставив системний блок. Слова за слово — дійшло до махачу. У нас родина така, що у суперечках може дійти до бійки. Особливо, батько лізе з кулаками. Довелося дати відпір. Ну а шо? Правда, розсварилися серйозно — поки ходив до магазину, батьки віришили виїхати до знайомої аж у іншу область. Звичайно, хочуть все позабирати, навіть кішку. Також розсварилися з братом. А от як мама буде ладнати із батьком — не знаю.

На момент публікації цього допису батьки лишаються вдома. Не знаю, що буде. Не знаю, як буду сам. Як назло, була цікава пропозиція знайомства за декілька днів до війни, але я профукав шанс.

Надодачу, щоб підсилити п%здець, заглючив фотохостинг. Причому обидва фотохостинги. Знімки з Яндекса через проксі та VPN не видно взагалі, а imgBB замість фоток і прев'ю показує назви файлів (хоча пару знімків все ж показав). Хіба що в блогах нові фотки на imgBB видно. Але, схоже, що акаунт або знімки на Яндексі накрилися п%здою. І новий хостинг теж невідомо, запрацює чи ні. Але фотки у мене є на компі та в архіві. В умовах війни все одно не до блогу. Хоча сумно. Зараз більше турбує можлива самотність.

На цьому місці мав би бути черговий фотозвіт, але через збій на фотохостингу це зробити неможливо. Читачі мого блогу напевно помітили, що не видно фотографій. А це тому що вже четвертий день не працює io.ua. А ще ж не забулося, як всі сервіси Яндексу потрапили під блокування. А минулого року Яндекс взагалі закрив свій фотохостинг (правда, хостинг поки працює). Потім був Flickr, який не виправдав сподівань. І ось, менше року користуюсь io.ua. І тут таке!

Фотохостинг — мабуть, постійний головний біль для блогера. Ось і зараз чергове загострення. Що порадите? Шукати ще один хостинг? Так втомився вже переїжджати з одного хостингу на інший. Перекваліфіковуватись у відеоблогера і переходити на Ютуб? Переорієнтуватись на текстові дописи? Чи може, взагалі, ну його все..? Правда, для цього потрібно, щоб реальне життя було цікавішим, ніж віртуальним і щоб робота не була пов'язана з комп'ютером і інтернетом.

Але збій — це природнє явище. Тут турбує інше: чи полагодять. І якщо полагодять, то коли? Як не дивно, з цього приводу всі мовчать. А невизначеність і відсутність інформація лякає ще більше.

Звістка про закриття популярного фотохостингу ЯндексФотки стала шоком для фотоблогерів, які розміщували там свої знімки. Але потрясіння змусило замислитися не тільки над самим блогерством, а й над принципами ведення. Шкода, що раніше ніхто не підказав - тож доводиться самому до всього доходити.

За блог вирішив поборотися. Хоча там величезний шмат роботи. В тому числі, результатів безалаберності. Тому мої поради собі і колегам по блогерству.

• ВСІ відредаговані фото для блогу зберігати на компі. Навіть якщо для цього потрібно буде видалити оригінали знімків.


• Фотографії до одного звіту складати В ОДНОМУ АЛЬБОМІ - як на комп'ютері, так і на хостингу (щоб фотки до одного звіту не лежали в різних альбомах і в хаотичному порядку).


• Нумерувати всі фотки. Якщо шкода перейменовувати назви фотографій, то хоча б додавати порядковий номер.


• На фотохостинг завантажувати і розміщувати в альбомах ПО ПОРЯДКУ.

Такі прості поради значно б полегшили процес переїзду фоток. Бо на саме лише редагування доведеться витратити чимало часу. На скільки затягнеться цей процес навіть думати страшно. А про перенос фото можна думати ще пізніше.

Проїжджаючи в автобусі по Пущі-Водиці помітив величезну кількість закинутих будинків. Ще й зруйнований піонертабір на в'їзді до масиву виглядав краще, ніж очікував. Так що додаткова «культурна програма» була визначена — і після вилазки по кінотеатру «Барвінок» попрямував до початку Пущі. Тим паче, автобуси по вихідних їздять з 45-хвилинним інтервалом, до опівдня лишалась година, та й надворі відчутно потеплішало.


1. Піонертабір «Світанок», санаторій і інші закинуті будівлі — в Пущі-Водиці сталкерського антуражу вистачає.

Особливість закинутостей Пущі-Водиці — заброшок багато, однак вони розрізнені і маленькі. Переважно, вони представлені поодинокими закинутими будинками. Серед яких трапляються як сучасні санаторні корпуси, так і старовинні дерев'яні садиби. Ось тільки всередині ті закинуті будівлі зовсім порожні. Оглядати нічого. Тому обмежився поверховим оглядом. Так що знову вийшла збірна солянка - окремо про кожен з тих абандонів навряд чи можна написати.

До речі, декілька годин тому дізнався, що Яндекс закриває сервіс Яндекс.Фотки (точно так само, як колись закрив Яндекс.Блоги). Начебто, просто переїжджає на Диск. Але вважаю, що зроблять, як завжди, косо-криво. Замість того, щоб подорожувати, перекидувати весь архів на Флікр? Зіпсували настрій. Аж писати перехотілось.
( Читати далі (+41 фото)... )

Вже в який раз збирався не переривати стрічку фотозвітів «литдибром», але нещодавня новина просто ошелешила мільони українських юзерів, в тому числі і мене. Тому не можу лишитися осторонь цієї події, бо вона зачепила й мене, оскільки використовую Яндекс.Фотки, Яндекс.Карти і Яндекс.Музику.

Коротко по темі: 15 травня президент України Петро Порошенко підписав указ про обмеження доступу до російських сайтів, програмного забезпечення і телеканалів. Якщо заборону телеканалів можна обійти використанням супутникових «тарілок», то блокування сайтів і заборона використання російських програм створила величезні незручності. Під заборону потрапили сайти «вКонтакте», «Одноклассники», Mail.ru і Яндекс (з усіма додатками: Яндекс.Пошта, Яндекс.Диск і т.д.). З програм — антивіруси Касперського і бухгалтерська 1С.

Моє ставлення до заборони російських сайтів неоднозначне. З одного боку, справді не завадило би відгородити українських користувачів від російської пропаганди і українофобії. Але з другого боку, через заброну постраждають багато українців. Та й навіщо блокувати фотохостінг чи музичну бібліотеку? Інший аспект — відсутність рівнозначної альтернативи. Ну наприклад, альтернативи безкоштовного безлімітного і надійного фотохостину від Яндексу не знаю. «Відповіді» на i.ua слабкіші за «Ответы» Mail.ru (визнаю це при нелюбові до Мейл.сру). Українських популярних соцмереж, на противагу російським «вКонтакте» і «Одноклассники», нема. «Яндекс.Пробки» чим можна замінити? Звичайно, можна пошукати аналоги. Але рівноцінну заміну буде важко знайти. І головне, що українських аналогів нема!

Щодо програм, то антивірус Касперського достатьно популярний в країні. А 1С користується більшість вітчизняних бухгалтерів. Перехід на інші програми вимагатиме зусиль.

Ну і негарно використовувати російські методи. Це шлях до контролю громадської думки. Якщо є голова на плечах, то людина сама повинна фільтрувати інформацію і уникати небажаного спілкування.

P.S.: Мобільний оператор вже відключив доступ до «вКонтакте». У провайдера поки все працює. Хоча у коментарях пишуть, що в декого вже не показуються фотки з Яндекса.
Що буду робити? Якщо без «контактика», Мейл.сру і «Однокласників» можна обійтися, то за Яндекс дуже жаль. Будемо шукати обхідні шляхи. На смартфон вже поставив HotspotShield, а от що порадите для комп'ютера? Як я зрозумів, під Firefox немає плагінів?

P.P.S.: Дивно, як Порошенко до ЖЖ не дістався? Же ц тепер також російська соцмережа.

СХОЖІ ЗАПИСИ:
Блоги на Яндексе закрываются:(
Наклацав:)
Livejournal переїхав до Росії
Гудбай, LiveJournal

2016 рік видався не лише спокійнішим за попередні, а й цікавішим. Вилазок і поїздок було більше. Облазив рекордну кількість абандонів. Побачив небачені раніше моделі автомобілів. Вдалося навіть поподорожувати. Зробив фотозвіти, які давно хотів написати. Та й фотозвітів у 2016му вийшло набагато більше, ніж у попередньому — 50 (проти 38 у 2015му). Тож пропоную вашій увазі найкращі, на мій погляд, фотозвіти року, що минає. З 50ти вибрав 24 огляди.

А оскільки 2016й був роком змін, то й титульну картинку зробив по-новому. Ну а ще зробив невеликі аннотації чому саме ці звіти найбільше сподобались.

Дивимось найкращі фотозвіти 2016го.

( Найкращі звіти 2016го... )

  В цьому місяці затишному блогу «Трохи про все і не тільки» виповнилось 4 роки! Дата хоч і не «кругла», але чималенька. Аж не віриться, що пройшло стільки часу. Багато чого пережив разом із блогом: і творячі експерименти, і переїзд старих дописів з іншого сайту, і подорожі, і нові знайомства. За цей час дуже змінилась блогерська тусовка — декого я перестав читати, дехто закинув блогерство, а хтось перейшов на власні сайти. Змінився і мій блог: перейшов на українську, змінив копірайт, зробив посилання на карту, почав викладати власне відео. До речі, про відео. Зараз взагалі відеоблоги стають популярнішими, ніж традиційні фотоблоги. Навіть я дещо пробував фільмувати. Але відео гарні по-своєму, фотографії — по-своєму. Тому сподіваюся, що традиційні блоги не втратять популярності. Хоча, якщо чесно, блогерська активність спадає. Звичайно, й сам пишу не так часто, як раніше. Ну, такі нині часи і фінансові можливості.

  А починалось усе з посту про перемогу української збірної на чемпіону з футболу ЄВРО-2012. Зараз теж проходить чемпіонат Європи з футболу. Але то вже зовсім інша тема для розмови:)
Що цікаво, фактично блог веде свій початок з блогів на Яндексі. Перші дописи в ЖЖ з'явились тільки весною 2013го. А потім старі записи переїхали в цей блог.

  За ці чотири роки накопичилося понад 10 тисяч знімків, 220 фотозвітів і купа нотаток зі щоденника. Якби не блог, то навряд чи побував у багатьох місцях. Навряд чи б розширював кругозір. Без блогу не було стимулу вдосконалювати майстерність фотозйомки. Та й просто було б не так цікаво. Зате, якщо кудись збираюся, то думаю чи вийде написати фотозвіт про прогулянку:)  От що значить блогер:)

  Ну і трохи цікавих фактів. Найменші фотозвіти — про КНС (20 фото), ремонт проспекту Перемоги-2 (20 фото). Найбільший фотозвіт — аж 103 фото, про перший автомобільний фестиваль «OldCarFest». Нажаль, не завжди вдається відфотографувати, що напланував, тому інколи практикував повторне дофотографування. З всілякими заходами в цьому плані складніше, доводиться викручуватись. Коли «криза жанру» — доводиться вигадувати нестандартні теми для фотозвітів. Хоча інші блогери теж полюбляють нестандартні підходи. Якщо нема далеких подорожей, то задача ускладнюється. Однак цікаве і незвичне можна знайти поруч.

  Про популярність. Приємно, коли роблять репости і просять фотки. Помічаю, що інколи мої матеріали використовують без дозволу, але нехай — все одно розкрутка. Зате після того, як почав писати українською, то копіпастери рідше стали робити репости і троллі менше гадять.

  От такі справи. Є привід відсвяткувати.

А заодно, користуючись нагодою, хочу дещо запитати: 1) деякі блогери радять підписувати фото зверху, а не знизу. Що скажете з цього приводу? Мені звичніше підписувати знизу, але цікавить думка аудиторії. 2) На фотохостінгу вже багатенько фоток. Чи варто заводити ще один акк? Наскільки мені відомо, там обмежень нема. Але у когось висять по 20 тисяч знімків, а хтось при 10 тисячах заводить додатковий аккаунт на фотохостінгу.

  Рік, що минає, був складним і кризовим. Це відобразилось і на фотозвітах. Якщо в 2013му було 80 фотозвітів. В 2014му — 63. То в в 2015му спромігся зробити тільки 38. У мене є таке поняття — «вимушені пости». Це коли пишеш не про те, що хочеться, а про те, про що є можливість написати. Таких фотозвітів в минаючому році було багато. Писав і про квитки, і про модельки, і про невдалі вилазки,  і про святкування містечкового рівня, і про дачу, і про касети. І навіть про свого кота. Викручувався як міг. Хоча цього року були й цікаві фотозвіти.

  З давно запланованого нарешті відвідав Водно-інформаційний центр і гору в Ходосіївці. А також «Сталінське метро» (про нього напишу наступного року). Хоча багато ідей залишились нереалізованими.


Назбирав 23 найкращих, на мій погляд, фотозвіти, які пропоную вашій увазі.

  З новацій — 2015 перейшов на україномовні тексти.
( Дивитися кращі огляди... )