Трохи про все і не тільки

Було стрьомнувато йти до безіменних ставків біля витоків річки Притварки, тому що туризм не на часі — немісцевий хлопак привертатиме увагу. Але я все-таки наважився (мабуть, з третьої спроби), оскільки потрібно було пробздітись і відпочити через те, що накидали багато роботи і я буквально заривався та вигорів емоційно. На щастя, прогулявся у будній і не спекотний день, тож біля ставків було не людно.

Попри те, що я все своє життя живу в Боярці і деякі місцини набили оскомину, залишались нерозвідані куточки в старій частині міста. Ставки біля витоків Притварки — одні з них. Тож закрив цю прогалину. Правда, ледве дошкандибав, бо нога втомилась. Добре, що під'їхав на маршрутці.


1. Основною ціллю був Лісничий став. І він не розчарував! Верба, похилена над водою. Осика на краю берега. Майже ручні качки у воді та на березі. Замилування!
Єдине шкодую, що не взяв фотік. Бо на смартфон знімки перешарплені та посередньої якості. А ще оглянув не все, що хотів. Однак навіть відзняті місця крутезні!
( Читати більше (+47 фото)... )

Третя серія замальовок воєнного часу присвячена підготовці до мобілізації: обстеженню в медичних закладах і оновленню даних для ТЦК. Ну і, звісно, погоді — адже літо 2024-го видалось дуже спекотним. А ще цей звіт присвячений квіточкам, оскільки виявив, що навіть влітку цвітуть квіти.

Як ви вже зрозуміли, в липні не відсиджувався вдома, а ходив по поліклінікам, фотографуючи по дорозі цікавинки. Більше того — їздив у Київ (після дворічної перерви!). Хоча з візиту до столиці нафоткав мало, бо вояж звівся до поїздки у маршрутках і черзі під кабінетом. Але дещо все ж нафотографував. Тому є що вам показати.


1. Моїми атрибутами цьогорічного літа є медичні обстеження, нові ліки, вимкнення електрики по місту і шалена рекордна спека.

Скажу чесно: протягом двох перших тижнів цього липня мені не було нудно. І це лише події. А про думки, які кружляли в моїй голові, навіть розказувати соромно. Проте тепер можу похизуватись прийомом антидепресанту. Хоч це і не привід для вихваляння, а скоріше, просто новинка в моєму житті.
( Читати більше (+40 фото)... )

Вкотре доводиться розпочинати новий рік лайвом, а не сталкерським звітом. Хоча, по-правді сказати, в перших числах 2022-го все-таки полазив по руїнам. Але то таке, не варте особливої уваги. Інша річ — буденні будні. Хочеш, не хочеш — без пригод не обходиться. Так, у перші два місяці трапилось аварійне вимкнення електропостачання — майже 3 доби сиділи без електрики. Потім виводили бліх з кицьки. А ще — чергова хвиля ковідла, вітряна погода, домашній хліб. Ну і ймовірна загроза вторгнення лаптєстана.


1. Все, що трапилось на початку цього року з категорії "є що розказати, та нема що показати", тому вийшло не дуже фотогенічно. Такі собі, карантинні тривожні будні.
( Читати далі (+30 фото +відео)... )

Довго вагався: робити чи не робити повторний огляд місцевих закинутостей? Адже я вже публікував збірну "солянку" минулого року. І це при тому, що на всі доступні місцеві абандони раніше робив окремі огляди, а недоступні неодноразово проскакували у інших репортажах. Тоді, в 2020-му, вирішив, що окремі дослідження і загальний огляд — це, формально, трохи різні речі. Але при такому розклáді ще один рейд по боярським заброшкам виглядав би як "забоянювання" "забоянених" об'єктів. Однак відсутність нових вилазок і більш, ніж річна(!), пауза у звітах змусили перебороти лінь і небажання повторюватись.


1. Заброшки Боярки наприкінці 2021-го року.

За рік спостережень певні зміни все-таки відбулись: біля заводоуправління колишнього заводу "Іскра" і підвалу неподалік розчистили територію, з кінотеатру "Космос" винесли крісла і намалювали графіті на кіосках, а на старій базі водоканалу знесли будинок і складську будівлю. Надодачу відкрив нові об'єкти — руїни хати лісника і стоянку списаних маршруток. А ще відзняв колишній постамент пам'ятника паровозу. Так що, думаю, ще одна "збірна солянка" не завадить.

До речі, цього разу більшість фоток зробив на смартфон.
( Читати далі (+48 фото і відео...) )

Нікуди йти і нічого дивитись у своєму місті. Ходити по одним й тим же вулицям набридло. А неходжених місць не лишилось. Але все одно треба десь прогулюватись. І що робити?!

Психологиня порадила прогулянки перед сном. Спочатку я до цього поставився скептично, оскільки оточуючі краєвиди навряд чи здивують чимось новим, однак наприкінці скорботи по подружці вирішив спробувати, наскільки це дієво: чи допомагають такі прогулянки розвіятись від нудьги і нагуляти сон?

Звичайно, на нічні прогулянки не наважився. А ось пройтися ввечері можна було.


1. Початок цьогорічної осені з вечірніми прогулянками видався не таким понурим, як здавався. Були і вечірні краєвиди, і смартфон оновив ОС, і у місті відбулися деякі зміни — тож вирішив продовжити карантинні замальовки.

А ще, паралельно з походеньками, прийшло усвідомлення, що життя більше не буде таким, як раніше. Втрата подружки, затяжна панедемія ковіду, масковий режим, відсутність поїздок і вилазок — все це стало новою реальністю. До того ж, зовнішні зміни потягнули зміни внутрішні — так, набридли деякі звички: розгадування сканвордів і кейвордів, віртуальні подорожі по мапам, вживання алкоголю, зведення танцювальних міксів і ведення щоденника. Та й за відчуттями я вже не той, що був у 30 років. Тому можна вважати, що з серпня цього року розпочався новий життєвий етап. Він зовсім не радісний. Але що поробиш..? Шоу повинно продовжуватись.
( Читати далі (+37 фото...) )

Поступово оговтуюсь після втрати подружки і повертаюсь до "звичного" карантинного ритму. Хоча впоратись із суровою реальністю самотужки не вдалося, оскільки важко змиритись з тим, що вже нема напарниці — все-таки, майже половина вилазок на закинуті об'єкти, від листопада 2013-го до березня 2020-го року, були разом з Мері. А ще ж були туристичні поїздки і численні прогулянки по Києву. Правда, спільних зустрічей в останні роки було не дуже багато, якщо порівнювати з першим роком дружби: в 2017-му — 7, в 2018-му — 10, в 2019-му — 7 і на початку 2020-го року, до карантину, були 2 спільні вилазки — однак вони були яскраві, з пригодами. Звичайно, поки триває пандемія ковіду, ні про які спільні вилазки не могло бути й мови. Так хоча б зідзвонювались. А тепер навіть не зможу поговорити з нею:( Але потрібно далі жити і радіти життю. Ось тільки це дуже тяжко, бо мучать асоціації — якщо не напряму пов'язані з місцями, де були разом (в тому числі, й у Боярці), то нагадують про роки спільної дружби. Надодачу погіршує стан те, що за цей рік взагалі ніде не бував.


1. Більше року нікуди не виїздив з Боярки.

Консультації психолога і поринання в роботу, паралельно з переглядом Ютубу (ось де знадобились підписки) допомогли пережити біль втрати. Але також треба було кудись поїхати. Бажано, в нерозвідані місця, з якими немає спогадів, щоб з'явились нові враження. Та поки ладнав психологічні питання і розгрібав роботу, розпочалась чергова хвиля ковіду (через це може не вийти попрощатись із подружкою). Тож не вдалося нікуди поїхати.

Традиційні прогулянки по лісу набридли. По місту гуляти ніде, бо всі закутки облазив. Що робити? Вирішив сходити пішки до залізничної платформи "Малютянка". Це також знайомі місця, але хоча б не настільки заїжджені.

Цей звіт вирішив відзняти на новий смартфон.
( Читати далі (+35 фото)... )

Поки епідемія ковіду вщухла в очікуванні нового стрибка, помаленьку оживають фестивалі. Спочатку це був столичний «Atlas Weekend», тепер ось — військово-патріотично-музичний «Під Покровом Тризуба» у рідній Боярці. Минулого року його скасували, тому навіть незважаючи на ризик підчепити «корону», вирішив сходити. Тим паче, цьогоріч анонсували мега-круту програму: дискусійний клуб з лідерами громадської думки і літераторами, виставку ретро автомобілів, військово-історичну реконструкцію (яку чесно проґавив), ну і, звичайно, концерт — «Жадан і Собаки» і «KOZAK SYSTEM» (виступали й на попередньому фестивалі). А наступного дня повинні виступити «Антитіла»!


1. Фестиваль «Під Покровом Тризуба-2021».

Нафоткав небагато (можливо тому, що паралельно фільмував на відео), але було чим здивувати. Чого лише варті раритетні довоєнні авто чи виступ музичних хедлайнерів — гуртів «Жадан і Собаки» і «KOZAK SYSTEM». Можу сказати, що було цікаво!
( Читати далі (+50 фото)... )

Вкотре доводиться розпочинати рік звітом не про закинуті об'єкти. Ще й з запізненням. Але негативні тенденції минулого року перейшли в новий — епідемія ковіду нікуди не ділася, та й заброшок не стало більше. А це значить, що треба щось вишукувати у своєму місті. Ось тільки що? На щастя, приводом для написання нового звіту стала надзвичайна снігова погода. Після декількох безсніжних зим і безсніжної новорічної погоди завалило снігом. Тож поки було не слизько прогулявся і пофотографував всяке-різне.


1. Цікавеньке, що вдалося побачити: новорічну атрибутику не прибрали навіть у лютому, відкриття другого гіпермаркету, білочку зблизька, прибирання снігу, лавку на мотузковому атракціоні.
( Читати далі (+33 фото)... )

Ці заброшки ви вже могли бачити у моїх попередніх звітах. Причому, не один раз. А по деяким з них навіть вдалося полазити. Однак інших варіантів не було: знайомі сталкери з машинами відсиджуються по домівках і не хочуть нікуди їхати, а я сам не автомобіліст. Тому вирішив оглянути закинутості у своєму місті. «Баяни» «баянами», але всі разом я їх ще не збирав.


1. Закинуті об'єкти Боярки можна охарактеризувати такими визначеннями: маленькі, понурі, палєвні та охоронювані. Саме тому лазити по ним вперше стрьомно, а вдруге — нецікаво. Надодачу виявив, що стан об'єктів з кожним роком погіршується. Відповідно, дивитись там нічого. Тому в цьому звіті оглядова "солянка" абандонів, без залазів. Причому навідався не до всіх об'єктів.
( Читати далі (+42 фото)... )

"— Чого ти начинаєш? Карантин не закончівся!
— Карантин — нет. А самоизоляция — да."
© Петро Бампер

Сидіти вдома стало нестерпно — все-таки, два місяці карантину. А надворі зелено-заквітчано. Ще й тепло. Тож вирішив прогулятись хоча б у невеличкому радіусі, щоб пофотографувати розвозки, а заодно просто пройтися. Тим паче, період самоізоляції скінчився і дозволили відвідувати парки. Хоча карантин, звісно, ще триває і тривати буде довго. Так що буду продовжувати серію звітів про карантинні замальовки.


1. Після березнево-квітневої засухи дощовий травень із сильними грозами і потужними розгалуженими блискавками видався незвичним.

В травні на вулицях народу побільшало. Маскового режиму мало хто дотримується. Машин на дорогах — купа. Багато розвозок. З місцевих новин — роблять тротуари, поставили новий дитячий майданчик, відбулася «сміттєва революція». Одним словом, змін небагато, але вони помітні.
( Читати далі (+37 фото)... )