![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Музей «Київська фортеця» / Госпітальне укріплення
Для того, щоб подивитись фортеці необов'язково їхати в інші області. Своя фортеця, гарно збережена, є і в нашій столиці. Причому вона вважається однією із найбільш збережених фортець у Європі. Вона не така популярна серед туристів, як Камянець-Подільска чи Хотинська. Тому і постів про неї не зустрічав. Як виглядає Київська фортеця дізнався з блогів лише рік тому. А на власні очі побачив тільки цього літа. Та й то, випадково — був в тих місцях по роботі. Побачене мене вразило і зацікавило. Захотілося прогулятися і пофоткати музей. І ось на днях вирішив заглянути. І не пошкодував! Музей і сама фортеця просто чудові! Наче декорації до історичного фільму. Та й вхідний квиток коштує недорого.
Музей «Київська фортеця» — історико-архітектурний музей, розташований на території Госпітального укріплення Київської фортеці. До складу музею також входить Лисогірський форт. А до складу самої Київської фортеці входять і інші укріплення: Цитадель, Звіринецьке, Васильківське і Госпітальне укріплення. Навіть Києво-Печерська Лавра. Сам же музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення. Більша частина укріплення використовується військовим госпіталем.
В цьому фотозвіті покажу вам лише музейну частину Госпітального укріплення і зовсім трохи немузейної частини фортеці. Але, думаю, і цього буде достатньо.
1. Госпітальне укріплення Київської фортеці і музей «Київська фортеця». І це лише частина фортифікаційних споруд.
Невеличкий історичний екскурс. Розпочну розповідь з будівництва Київської фортеці. Так, у 1706 р. почали будувати Печерську Цитадель. В 1812му облаштували земляне Звіринецьке укріплення. А у 1830 році був затверджений новий план розширення Київської фортеці. За ним мали збудувати Васильківське і Госпітальне укріплення. Пізніше, в 1875му зробили Лисогірський форт.
Госпітальне укріплення було збудоване протягом 1836-1851 рр. за проектом Карла Оппермана. Це укріплення було розраховане на 500 гармат і 1000 рушниць. Складається з чотирьох полігонів з капонірами, північного фронту з брамою і напівбаштою, П-подібного будинку військового госпіталю. Також були й інші споруди. Укріплення полігонів складалося із земляного валу висотою 10 метрів.
Після придушення польського повстання 1863-1864х рр., капоніри Госпітального укріплення були пристосовані під в'язницю. Наприкінці XIX - початку XX ст. всередині укріплення збудували декілька нових будівель — лікувальних корпусів. В 1998 році було здійснено реконструкцію головного валу і площі перед північною напівбаштою.
Що цікаво, Київська фортеця не приймала участі в бойових діях.
Ну і про музей. 1930 року в Госпітальному укріпленні був організований музей «Косий капонір», в якості філіалу музею Жовтневої революції. Пізніше — філія Державного історичного музею. А у 1991 році його було реорганізовано в музей «Київська фортеця». Як вже зазначав на початку, музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення Київської фортеці (відчуйте розмах укріплень!) і фактично являє собою два музею з експозиційними залами в Косому капонірі та Капонірі №2. Ну і трохи території. Все-таки половина (якщо не більше)) площі зайнята під військовий госпіталь.
2. Ще на підході до музею, біля однієї зі стін земляного валу, побачив капонір третього полігону (Капонір №3).
3. В Вікімапії написано, що цей капонір використовується як склад.
4. Пройшовши далі підійшов до входу в музей.
5. Обов'язкове для музеїв — фото з квитками. 30 гривень за вхід, 10 — за фотозйомку. Зйомка фото на дзеркалку і відео дорожче. Тому фотографував лише на цифровик.
Схоже, що квиток потрібен тільки для відвідання музейних експозицій, а територією можна гуляти вільно (і мабуть спокійно фотографувати хоч на дзеркалку). Ну і заодно зекономити. Хоча 40 грн. по нинішнім міркам — це недорого для музеїв.
6. Підпірна стіна біля північної брами. Ця невелика смужка і є музеєм.
7. Північна брама над ровом.
А я переходжу праворуч, до площі і північної напівбашти. Там теж не менш гарні пейзажі.
8. Північна напівбашта (або напіввежа). Збоку до неї прибудований корпус головної військово-медичної комісії.
9. Північна напівбашта зі сторони входу в музей.
Будівля побудована в 1839-1842х рр.. Цікава в плані архітектури — напівкруглої форми. Напівбашта призначалася для проживання 900 осіб. З 1870 в будинку розміщувалась військово-фельдшерська школа. Ніни в будівлі розташована поліклініка Головного клінічного госпіталю Міністерства оборони України.
10. На стіні розвішані плакати зі схемами древніх укріплень.
11. Також є схема Київської фортеці.
12. Ну а для кращого розуміння — ще одна схема Київської фортеці. Вже від мене.
На ній виділив Госпітальне укріплення. Притому покажу вам лише частину цього укріплення. Можете оцінити розмір і масштабність Київської фортеці.
13. Панорама північної напівбашти.
14. Північна напівбашта, площа і земляний вал на фоні будівництва хмарочосу ЖК «Jack House».
Багатоповерхівки псують всю картину.
15. Біля напівбашти, наче кіношний реквізит, стоять пушки.
16.
17. З краю площі видно чудові панорами Нової забудови, Панківщини і Протасового яру. З земляного валу пейзажі мабуть ще кращі.
18. Площа, Північна брама і земляний вал. Нажаль, брама була в тіні. Але, як кажуть, «Фотошоп наше всьо».
19. Брама в земляному валу. Через неї проходить багато людей. Сфотографувати без народу в кадрі неможливо.
Ця брама веде не до музею, як я думав раніше — а до військового госпіталю.
20. Тому половина люду, що проходить через браму — медичні працівники або військові.
21. Але трохи терпіння — і роблю знімок без людей у кадрі.
Сторожові будки виглядають просто, але незвично. В історичних фільмах про XIX ст. такі часто показують.
22. За будками стражників — місток над ровом.
23. Північна брама. За нею — військовий госпіталь.
24. Якщо подивитись з містка, то можна побачити підпірну стіну земляного валу і згадані вже панорами центру столиці.
Доріжка між стіною і площею — наскільки я зрозумів, це і є територія музею.
25. А на земляному валі стоять пушки.
26. Піднявся на земляний вал. Не дуже високий. Але враховуючи, що укріплення стоїть на Печерських пагорбах, то певна висота є.
27. З валу відкривається ще краща панорама міста.
28. А ось і пушки, які показував раніше.
29. З земляного валу відкриваються гарні краєвиди і самої фортеці. Ось підпірна стіна і північна брама.
30. Північна напівбашта з висоти виглядає просто чудово! Гарна панорама.
31. Відійшов на декілька кроків назад — і картина вже трохи інша. Не зміг обрати з двох фоток одну.
32. Вигляд на північну напівбашту майже навпроти брами.
33. Натовп школоло засмутив. Схоже, подивитися музейні експозиції не вдасться:(
34. Ги-ги! На даху брами помітив закинутий кіоск.
От що значить сталкер! Знайде заброшки де завгодно:)
35. З певних ракурсів земляний вал виглядає могутньо.
36. Вид з валу на військовий госпіталь.
37. І хоча госпітальні корпусі більш сучасніші — 1900х — виглядають старовинно.
38. На цій частині валу також є пушки. Тільки інші.
Якщо точніше, то з двох пушок стоїть тільки одна.
39. З західної частини валу видно стадіон «Олімпійський» (на якому я так і не побував). А внизу — музейна частина і Косий капонір.
40. В косому капонірі розміщена музейна експозиція. А раніше в капонірі була облаштована в'язниця.
Про музейні зали «Косий капонір» — трохи згодом.
41. Підпірна стіна і будівля адміністрації музею.
42. Укріплювальна стіна. Чомусь згадав фільм «Іван Васильович змінює професію». Хоча у Київській фортеці мури сучасніші.
43. Капонір №2.
44. Поруч із капоніром №2 — спостережна вишка.
45. Укріплювальна стіна і земляний вал, з якого щойно спустився.
Сфоткав з другого земляного валу.
46. Думав: йти дивитися музейну частину фортеці, чи почекати поки школярі підуть?
Вирішив піти: школоло на горизонті не видно. Напевно всередині капоніру, на екскурсії. Ну, а я тим часом спокійно огляну територію музею. А Косий капонір подивлюсь пізніше.
47. На стіні навпроти Косого капоніру встановлений пам'ятник розстріляним в'язням — учасникам польського посвстання 1863 року.
48. Тим часом натикаюсь на ще одну групу школярів.
49. Меморіал на честь в'язнів Косого капоніру. Вид з насипу земляного валу.
50. Напис-присвята на меморіалі.
51. Укріплювальна стіна.
52. А навпроти встановлена меморіальна дошка.
53. Капонір №2. Зліва — укріплювальна стіна, потерна і критий перехід між потерною і капоніром.
54. В капонірі №2 розміщено два музеї: історії вітчизняної фортифікації і «Камінний зал».
55. Стародавні укріплення часів Київської Русі.
56. А це ймовірно Старокиївські укріплення.
57. Стан кочівників. Обози розташовували по колу. А всередині тримали арсенал зброї і припасів.
58. Музейні зали.
59. Макет Васильківського укріплення Київської фортеці.
60. Вхід до Капоніру №2 розташований під навісом між потерною і укріплювальною стіною. Зліва прохід веде до ще одного залу.
61. У другій залі знаходиться вхід до потерни Капоніру №2.
62. Якщо оглянутись назад: вид з другого залу на перший зал (або дворик) із музеєм, який показав вище.
63. Вихід з потерни до госпіталю.
64. Пройшовся по потерні. Спочатку піднявся ще більш-менш. А от спускався повільно. Сходи дуже незручні.
65. На таких сходах запросто можна проїхатися на п'ятій точці. Поки спускався ледве не впав.
Цікаво було б перевірити чи зможе дівчина на підборах (або ще краще на шпильках) подолати такі сходи:) Жаль, перевірити ні на кому.
66. Збоку від навісу між потерною і капоніром видно земляний вал і укріплювальну стіну.
67. Далі зайшов до Косого капоніру. Біля входу до капоніру встановлена пам'ятна дошка, з якої дізнаємося що він був збудований в 1944 році. А з 1863 року використовувався як в'язниця для військових і політичних диссидентів.
68. До капоніру веде потерна.
Вибачайте за якість: інакше сфоткати не вийшло.
69. В музеї можна побачити карету для перевезення арештантів.
Також видно, що в музеї проводиться ремонт.
70. Кімната для ув'язнених.
71. Експозиція зброї.
72. Авіабомби.
73. Ну і сучасність. Артилерійський снаряд від РЗСО «Смерч».
74. За напівбаштою є сходи до заднього двору стадіону «Олімпійський».
75. Східці хоча й нові, але видно що ремонт не закінчили.
76. Косий капонір. Вид з вулиці.
Як думаєте, чому він так називається? Річ в тому, що він розташований під кутом від основного земляного валку фортеці.
77. Косий капонір. Вид з нижнього майданчику.
На цьому огляд музею і фортеці завершений. Дякую за увагу. Сподіваюся, що осилили подивитись і прочитати. Причому показав вам не все Госпітальне укріплення. Дещо цікавеньке лишилось поза кадром. Так що при бажанні можна буде дослідити інші укріплення Київської фортеці.
Музей «Київська фортеця» — історико-архітектурний музей, розташований на території Госпітального укріплення Київської фортеці. До складу музею також входить Лисогірський форт. А до складу самої Київської фортеці входять і інші укріплення: Цитадель, Звіринецьке, Васильківське і Госпітальне укріплення. Навіть Києво-Печерська Лавра. Сам же музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення. Більша частина укріплення використовується військовим госпіталем.
В цьому фотозвіті покажу вам лише музейну частину Госпітального укріплення і зовсім трохи немузейної частини фортеці. Але, думаю, і цього буде достатньо.
1. Госпітальне укріплення Київської фортеці і музей «Київська фортеця». І це лише частина фортифікаційних споруд.
Невеличкий історичний екскурс. Розпочну розповідь з будівництва Київської фортеці. Так, у 1706 р. почали будувати Печерську Цитадель. В 1812му облаштували земляне Звіринецьке укріплення. А у 1830 році був затверджений новий план розширення Київської фортеці. За ним мали збудувати Васильківське і Госпітальне укріплення. Пізніше, в 1875му зробили Лисогірський форт.
Госпітальне укріплення було збудоване протягом 1836-1851 рр. за проектом Карла Оппермана. Це укріплення було розраховане на 500 гармат і 1000 рушниць. Складається з чотирьох полігонів з капонірами, північного фронту з брамою і напівбаштою, П-подібного будинку військового госпіталю. Також були й інші споруди. Укріплення полігонів складалося із земляного валу висотою 10 метрів.
Після придушення польського повстання 1863-1864х рр., капоніри Госпітального укріплення були пристосовані під в'язницю. Наприкінці XIX - початку XX ст. всередині укріплення збудували декілька нових будівель — лікувальних корпусів. В 1998 році було здійснено реконструкцію головного валу і площі перед північною напівбаштою.
Що цікаво, Київська фортеця не приймала участі в бойових діях.
Ну і про музей. 1930 року в Госпітальному укріпленні був організований музей «Косий капонір», в якості філіалу музею Жовтневої революції. Пізніше — філія Державного історичного музею. А у 1991 році його було реорганізовано в музей «Київська фортеця». Як вже зазначав на початку, музей «Київська фортеця» займає лише частину Госпітального укріплення Київської фортеці (відчуйте розмах укріплень!) і фактично являє собою два музею з експозиційними залами в Косому капонірі та Капонірі №2. Ну і трохи території. Все-таки половина (якщо не більше)) площі зайнята під військовий госпіталь.
2. Ще на підході до музею, біля однієї зі стін земляного валу, побачив капонір третього полігону (Капонір №3).
3. В Вікімапії написано, що цей капонір використовується як склад.
4. Пройшовши далі підійшов до входу в музей.
5. Обов'язкове для музеїв — фото з квитками. 30 гривень за вхід, 10 — за фотозйомку. Зйомка фото на дзеркалку і відео дорожче. Тому фотографував лише на цифровик.
Схоже, що квиток потрібен тільки для відвідання музейних експозицій, а територією можна гуляти вільно (і мабуть спокійно фотографувати хоч на дзеркалку). Ну і заодно зекономити. Хоча 40 грн. по нинішнім міркам — це недорого для музеїв.
6. Підпірна стіна біля північної брами. Ця невелика смужка і є музеєм.
7. Північна брама над ровом.
А я переходжу праворуч, до площі і північної напівбашти. Там теж не менш гарні пейзажі.
8. Північна напівбашта (або напіввежа). Збоку до неї прибудований корпус головної військово-медичної комісії.
9. Північна напівбашта зі сторони входу в музей.
Будівля побудована в 1839-1842х рр.. Цікава в плані архітектури — напівкруглої форми. Напівбашта призначалася для проживання 900 осіб. З 1870 в будинку розміщувалась військово-фельдшерська школа. Ніни в будівлі розташована поліклініка Головного клінічного госпіталю Міністерства оборони України.
10. На стіні розвішані плакати зі схемами древніх укріплень.
11. Також є схема Київської фортеці.
12. Ну а для кращого розуміння — ще одна схема Київської фортеці. Вже від мене.
На ній виділив Госпітальне укріплення. Притому покажу вам лише частину цього укріплення. Можете оцінити розмір і масштабність Київської фортеці.
13. Панорама північної напівбашти.
14. Північна напівбашта, площа і земляний вал на фоні будівництва хмарочосу ЖК «Jack House».
Багатоповерхівки псують всю картину.
15. Біля напівбашти, наче кіношний реквізит, стоять пушки.
16.
17. З краю площі видно чудові панорами Нової забудови, Панківщини і Протасового яру. З земляного валу пейзажі мабуть ще кращі.
18. Площа, Північна брама і земляний вал. Нажаль, брама була в тіні. Але, як кажуть, «Фотошоп наше всьо».
19. Брама в земляному валу. Через неї проходить багато людей. Сфотографувати без народу в кадрі неможливо.
Ця брама веде не до музею, як я думав раніше — а до військового госпіталю.
20. Тому половина люду, що проходить через браму — медичні працівники або військові.
21. Але трохи терпіння — і роблю знімок без людей у кадрі.
Сторожові будки виглядають просто, але незвично. В історичних фільмах про XIX ст. такі часто показують.
22. За будками стражників — місток над ровом.
23. Північна брама. За нею — військовий госпіталь.
24. Якщо подивитись з містка, то можна побачити підпірну стіну земляного валу і згадані вже панорами центру столиці.
Доріжка між стіною і площею — наскільки я зрозумів, це і є територія музею.
25. А на земляному валі стоять пушки.
26. Піднявся на земляний вал. Не дуже високий. Але враховуючи, що укріплення стоїть на Печерських пагорбах, то певна висота є.
27. З валу відкривається ще краща панорама міста.
28. А ось і пушки, які показував раніше.
29. З земляного валу відкриваються гарні краєвиди і самої фортеці. Ось підпірна стіна і північна брама.
30. Північна напівбашта з висоти виглядає просто чудово! Гарна панорама.
31. Відійшов на декілька кроків назад — і картина вже трохи інша. Не зміг обрати з двох фоток одну.
32. Вигляд на північну напівбашту майже навпроти брами.
33. Натовп школоло засмутив. Схоже, подивитися музейні експозиції не вдасться:(
34. Ги-ги! На даху брами помітив закинутий кіоск.
От що значить сталкер! Знайде заброшки де завгодно:)
35. З певних ракурсів земляний вал виглядає могутньо.
36. Вид з валу на військовий госпіталь.
37. І хоча госпітальні корпусі більш сучасніші — 1900х — виглядають старовинно.
38. На цій частині валу також є пушки. Тільки інші.
Якщо точніше, то з двох пушок стоїть тільки одна.
39. З західної частини валу видно стадіон «Олімпійський» (на якому я так і не побував). А внизу — музейна частина і Косий капонір.
40. В косому капонірі розміщена музейна експозиція. А раніше в капонірі була облаштована в'язниця.
Про музейні зали «Косий капонір» — трохи згодом.
41. Підпірна стіна і будівля адміністрації музею.
42. Укріплювальна стіна. Чомусь згадав фільм «Іван Васильович змінює професію». Хоча у Київській фортеці мури сучасніші.
43. Капонір №2.
44. Поруч із капоніром №2 — спостережна вишка.
45. Укріплювальна стіна і земляний вал, з якого щойно спустився.
Сфоткав з другого земляного валу.
46. Думав: йти дивитися музейну частину фортеці, чи почекати поки школярі підуть?
Вирішив піти: школоло на горизонті не видно. Напевно всередині капоніру, на екскурсії. Ну, а я тим часом спокійно огляну територію музею. А Косий капонір подивлюсь пізніше.
47. На стіні навпроти Косого капоніру встановлений пам'ятник розстріляним в'язням — учасникам польського посвстання 1863 року.
48. Тим часом натикаюсь на ще одну групу школярів.
49. Меморіал на честь в'язнів Косого капоніру. Вид з насипу земляного валу.
50. Напис-присвята на меморіалі.
51. Укріплювальна стіна.
52. А навпроти встановлена меморіальна дошка.
53. Капонір №2. Зліва — укріплювальна стіна, потерна і критий перехід між потерною і капоніром.
54. В капонірі №2 розміщено два музеї: історії вітчизняної фортифікації і «Камінний зал».
55. Стародавні укріплення часів Київської Русі.
56. А це ймовірно Старокиївські укріплення.
57. Стан кочівників. Обози розташовували по колу. А всередині тримали арсенал зброї і припасів.
58. Музейні зали.
59. Макет Васильківського укріплення Київської фортеці.
60. Вхід до Капоніру №2 розташований під навісом між потерною і укріплювальною стіною. Зліва прохід веде до ще одного залу.
61. У другій залі знаходиться вхід до потерни Капоніру №2.
62. Якщо оглянутись назад: вид з другого залу на перший зал (або дворик) із музеєм, який показав вище.
63. Вихід з потерни до госпіталю.
64. Пройшовся по потерні. Спочатку піднявся ще більш-менш. А от спускався повільно. Сходи дуже незручні.
65. На таких сходах запросто можна проїхатися на п'ятій точці. Поки спускався ледве не впав.
Цікаво було б перевірити чи зможе дівчина на підборах (або ще краще на шпильках) подолати такі сходи:) Жаль, перевірити ні на кому.
66. Збоку від навісу між потерною і капоніром видно земляний вал і укріплювальну стіну.
67. Далі зайшов до Косого капоніру. Біля входу до капоніру встановлена пам'ятна дошка, з якої дізнаємося що він був збудований в 1944 році. А з 1863 року використовувався як в'язниця для військових і політичних диссидентів.
68. До капоніру веде потерна.
Вибачайте за якість: інакше сфоткати не вийшло.
69. В музеї можна побачити карету для перевезення арештантів.
Також видно, що в музеї проводиться ремонт.
70. Кімната для ув'язнених.
71. Експозиція зброї.
72. Авіабомби.
73. Ну і сучасність. Артилерійський снаряд від РЗСО «Смерч».
74. За напівбаштою є сходи до заднього двору стадіону «Олімпійський».
75. Східці хоча й нові, але видно що ремонт не закінчили.
76. Косий капонір. Вид з вулиці.
Як думаєте, чому він так називається? Річ в тому, що він розташований під кутом від основного земляного валку фортеці.
77. Косий капонір. Вид з нижнього майданчику.
На цьому огляд музею і фортеці завершений. Дякую за увагу. Сподіваюся, що осилили подивитись і прочитати. Причому показав вам не все Госпітальне укріплення. Дещо цікавеньке лишилось поза кадром. Так що при бажанні можна буде дослідити інші укріплення Київської фортеці.