![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Замальовки з поїздки на Вінниччину
«Я ніколи не далі від дому.
Я ніколи, нікуди, не з ким.
Але хочу кудись — і подалі.
Я б поїхав, було б тільки з ким.»
(TaRuta - Крок за кроком)
Цього року зовсім не було дальніх поїздок. Навіть у межах області. Не кажучи вже про більш дальні мандрівки. Та й нинішнє літо майже безвилазно пробув в своєму місті. Так що все більше хотілося «кудись — і подалі». Бо рідні краєвиди почали набридати. Хоча варіантів, як куди-небудь вибратись, не було. На друга з машиною можна було не розраховувати. Сам на маршрутках теж навряд чи б поїхав — бо дорого і незручно. І тут випала слушна нагода — брат зі своєю дружиною пригледіли хатинку в провінції. Отож я напросився в поїздку з ними.
Спочатку планував вийти десь посередині маршруту. Але зрештою, вирішив побути з ними. І не прогадав.
Особлива подяка за те, що вдалося не тільки разом прогулятися(!) по містечку, а ще й заїхати на заброшки в одне з сусідніх сіл. Та про це напишу трохи згодом — а поки про замальовки з довгої поїздки.
1. Шлях неблизький, тому виїхали ще затемно. Мама не розбудила, бо напередодні з'їздив на військовий парад і до ночі писав звіт про День Незалежності. А поїздка відбулася наступного дня. Дивом не проспав. За півгодини поїв і зібрався.
Світанок зустріли вже в дорозі.
Фотозамальовки з поїздок я завжди публікував лише після написання тематичних фотозвітів. Однак цього разу забігаю наперед. По-перше, тому, що це перша дальня поїздка в 2017 році. Причому подорож в нові місця. До того ж, поїздка декілька разів відкладалась. По-друге, в дорозі траплялися деякі цікавинки. Хоч я і не фоткав все підряд. А ще... а ще стався невеличкий конфуз. Тому я просто не міг не написати.
2. Високовольтні ЛЕП у світанкових променях виглядають дивовижно.
3. По автотрасі Е-95. Ця частина дороги мені добре знайома.
4. Технічна зупинка. В лісосмузі помітив дивні ягоди. Від несподіванки сфоткав на смартфон. Скоріш за все, це бузина.
Спробувати не наважився.
5. Біля Білої Церкви помітили в небі повітряні кулі! Оце так несподіванка!
6. І не одну, а багато.
7. Ще одна повітряна куля низько летіла на Білою Церквою.
8. Вузький міст через залізничну гілку Фастів - Миронівка.
Це вже сфотографував по дорозі назад. Але попередній кадр зробив приблизно там же.
9. Дендропарк «Олександрія». Я там колись був.
10. Автозаправна станція десь за Білою Церквою. Була російська «ТНК» — стала «ТК».
Прикол, що й з «Сбербанком Росії». Змінили назву. А от чи змінився власник?
11. На виїзді зі Сквири вдалося сфотографувати маршрутку!
І так, в Погребище теж заїдемо.
12. Водяний млин (діючий) у Ружині (Житомирська обл.).
А так, по селах особливо нічого цікавого не помітив. Окрім раритетних автобусів КаВЗ, які не встиг сфоткати.
13. Листяний ліс!
Звичайно, листяні лісопарки є у Києві. Але ж це не лісопарк у місті, а дикий ліс!
14. Колишня скотобійня. Вважав, що закинута. Але виглядає обжитою.
15. Краєвид в одному із сіл Вінницької області.
16. По дорозі натрапили на недобудовану школу.
17. По приїзду в місто помітив, що чимось забруднив толстовку.
Або навіть брат помітив. Не одразу докумекав, що це пару днів тому купляв стрижень для ручки — і витекло чорнило. Сумку ледве врятував. Лише чохол до смартфону трохи заляпався. І от, на тобі — соромно, що перед людьми показувався. Подумають, що замазура.
І толстовку жаль. Все-таки, подарунок від брата. Й так рідко вдягав.
18. У Погребищі вирішили всі разом прогулятися по центру містечка. Якраз був полудень і потепліло.
Місто нагадало селище міського типу. Багатоповерхової забудови мало, і вона точкова.
19. Можна було б самому пройтися до пам'ятників (а їх у Погребищі дуже багато). Але на мою радість, поїхали до закинутого водяного млина і міні-ГЕС.
20. Залізниця незвична — неелектрифікована.
21. Два трансформатори.
22. Поля навколо Погребища з ярами.
23.
24. По дорозі назад. Готель у Ружині здається зовсім не закинутий.
25. З Житомирщини в'їжджаємо до Київської області.
26. Київщина зустрічає гарним асфальтом.
27. Сквира. Невеличке місто на нашому шляху. Виглядає не дуже прибавливо.
28. Лише в центрі схоже на місто.
29. Міст закритий на ремонт.
30. Це теж Сквира.
По дорозі назад сидів спереду, тож більше знімав. До того ж, залишився заряд на фотіку. Так що можна було фоткати. Хоча... нічого особливо цікавого по дорозі не побачив.
31. Думав: якийсь пам'ятник. А це стела перед лікарнею в Сквирі.
32. Дорога на шляху до Білої Церкви.
33. Цікаве спостереження: чим ближче до великих міст — тим більше бігбордів.
34. В'їзд до Білої Церкви зі Сквири.
35. А далі з'являється цивілізація у вигляді тролейбусної лінії. Після сіл Біла Церква взагалі здається мегаполісом.
36. Колоритна периферійна вулиця серед білоцерківської промзони.
37. Одноповерховий масив Білої Церкви. Пейзаж більше нагадує невеличкий районний центр, ніж 200-тисячне місто.
38. Ги-ги! Тільки зараз помітив (тому вибачайте за якість) прикольний смайлик-козак.
39. Світлофор з таймером для водіїв. Здається, раніше такого ще не бачив.
40. Назад поїхали по іншій дорозі. Тому довгенько їхали по Білій Церкві. Але мені було приємно згадати місця, де колись проїжджав.
41. А це місце добре знайоме. Клумба на Київській вулиці. Ліворуч — на Київ (Одеську трасу). Праворуч — в центр Білої Церкви.
42. Виїзд на Одеську трасу.
43. Пшеничне поле. Краса!
44. Одеська траса від Білої Церкви до Глевахи в ремонті.
45. Дорожники навіть побудували новий заводик!
Перевіряв на карті — точно новий.
46. По трасі будують нові пішохідні мости. Недобудовані надземні переходи виглядають доволі незвично.
47. Туди доїхали без проблем. А от назад часто зупинялись.
Під час однієї з зупинок в лісосмузі помітив... аличу.
48. Щоб не нудьгувати, читав блоги.
Хоча мобільний інтернет дуже повільний.
49. Траса Е-95 майже всю дорогу в ремонті.
50. Ось об'їзд крупним планом.
51. В Глевасі навіть утворився затор. Тому довелося намотувати кола.
52. А толстовку так відмити і не вдалося:( Біда-пічалька.
Ну, хоч з'їздив. Подорож сподобалась! Хоча поїздка видалась втомляючою. Назад їхали більше 4х годин(!). Склалося відчуття, ніби побував за океаном. І в своєму місті ще день відчував себе гостем:) Дивні відчуття:)
Зате — нові враження, нові місця, нові матеріали для блога. Так що чекайте на нові звіти з подорожі.
Дякую брату з дружиною за організовану поїздку!
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Осінні замальовки
Замальовки з прогулянок по Київському укріпрайону
Замальовки з поїздки в Славутич
Подорожуючи Ірпінським краєм
Экскурсия в Ровенский заповедник (часть 3): Путевые фотозарисовки
Я ніколи, нікуди, не з ким.
Але хочу кудись — і подалі.
Я б поїхав, було б тільки з ким.»
(TaRuta - Крок за кроком)
Цього року зовсім не було дальніх поїздок. Навіть у межах області. Не кажучи вже про більш дальні мандрівки. Та й нинішнє літо майже безвилазно пробув в своєму місті. Так що все більше хотілося «кудись — і подалі». Бо рідні краєвиди почали набридати. Хоча варіантів, як куди-небудь вибратись, не було. На друга з машиною можна було не розраховувати. Сам на маршрутках теж навряд чи б поїхав — бо дорого і незручно. І тут випала слушна нагода — брат зі своєю дружиною пригледіли хатинку в провінції. Отож я напросився в поїздку з ними.
Спочатку планував вийти десь посередині маршруту. Але зрештою, вирішив побути з ними. І не прогадав.
Особлива подяка за те, що вдалося не тільки разом прогулятися(!) по містечку, а ще й заїхати на заброшки в одне з сусідніх сіл. Та про це напишу трохи згодом — а поки про замальовки з довгої поїздки.
1. Шлях неблизький, тому виїхали ще затемно. Мама не розбудила, бо напередодні з'їздив на військовий парад і до ночі писав звіт про День Незалежності. А поїздка відбулася наступного дня. Дивом не проспав. За півгодини поїв і зібрався.
Світанок зустріли вже в дорозі.
Фотозамальовки з поїздок я завжди публікував лише після написання тематичних фотозвітів. Однак цього разу забігаю наперед. По-перше, тому, що це перша дальня поїздка в 2017 році. Причому подорож в нові місця. До того ж, поїздка декілька разів відкладалась. По-друге, в дорозі траплялися деякі цікавинки. Хоч я і не фоткав все підряд. А ще... а ще стався невеличкий конфуз. Тому я просто не міг не написати.
2. Високовольтні ЛЕП у світанкових променях виглядають дивовижно.
3. По автотрасі Е-95. Ця частина дороги мені добре знайома.
4. Технічна зупинка. В лісосмузі помітив дивні ягоди. Від несподіванки сфоткав на смартфон. Скоріш за все, це бузина.
Спробувати не наважився.
5. Біля Білої Церкви помітили в небі повітряні кулі! Оце так несподіванка!
6. І не одну, а багато.
7. Ще одна повітряна куля низько летіла на Білою Церквою.
8. Вузький міст через залізничну гілку Фастів - Миронівка.
Це вже сфотографував по дорозі назад. Але попередній кадр зробив приблизно там же.
9. Дендропарк «Олександрія». Я там колись був.
10. Автозаправна станція десь за Білою Церквою. Була російська «ТНК» — стала «ТК».
Прикол, що й з «Сбербанком Росії». Змінили назву. А от чи змінився власник?
11. На виїзді зі Сквири вдалося сфотографувати маршрутку!
І так, в Погребище теж заїдемо.
12. Водяний млин (діючий) у Ружині (Житомирська обл.).
А так, по селах особливо нічого цікавого не помітив. Окрім раритетних автобусів КаВЗ, які не встиг сфоткати.
13. Листяний ліс!
Звичайно, листяні лісопарки є у Києві. Але ж це не лісопарк у місті, а дикий ліс!
14. Колишня скотобійня. Вважав, що закинута. Але виглядає обжитою.
15. Краєвид в одному із сіл Вінницької області.
16. По дорозі натрапили на недобудовану школу.
17. По приїзду в місто помітив, що чимось забруднив толстовку.
Або навіть брат помітив. Не одразу докумекав, що це пару днів тому купляв стрижень для ручки — і витекло чорнило. Сумку ледве врятував. Лише чохол до смартфону трохи заляпався. І от, на тобі — соромно, що перед людьми показувався. Подумають, що замазура.
І толстовку жаль. Все-таки, подарунок від брата. Й так рідко вдягав.
18. У Погребищі вирішили всі разом прогулятися по центру містечка. Якраз був полудень і потепліло.
Місто нагадало селище міського типу. Багатоповерхової забудови мало, і вона точкова.
19. Можна було б самому пройтися до пам'ятників (а їх у Погребищі дуже багато). Але на мою радість, поїхали до закинутого водяного млина і міні-ГЕС.
20. Залізниця незвична — неелектрифікована.
21. Два трансформатори.
22. Поля навколо Погребища з ярами.
23.
24. По дорозі назад. Готель у Ружині здається зовсім не закинутий.
25. З Житомирщини в'їжджаємо до Київської області.
26. Київщина зустрічає гарним асфальтом.
27. Сквира. Невеличке місто на нашому шляху. Виглядає не дуже прибавливо.
28. Лише в центрі схоже на місто.
29. Міст закритий на ремонт.
30. Це теж Сквира.
По дорозі назад сидів спереду, тож більше знімав. До того ж, залишився заряд на фотіку. Так що можна було фоткати. Хоча... нічого особливо цікавого по дорозі не побачив.
31. Думав: якийсь пам'ятник. А це стела перед лікарнею в Сквирі.
32. Дорога на шляху до Білої Церкви.
33. Цікаве спостереження: чим ближче до великих міст — тим більше бігбордів.
34. В'їзд до Білої Церкви зі Сквири.
35. А далі з'являється цивілізація у вигляді тролейбусної лінії. Після сіл Біла Церква взагалі здається мегаполісом.
36. Колоритна периферійна вулиця серед білоцерківської промзони.
37. Одноповерховий масив Білої Церкви. Пейзаж більше нагадує невеличкий районний центр, ніж 200-тисячне місто.
38. Ги-ги! Тільки зараз помітив (тому вибачайте за якість) прикольний смайлик-козак.
39. Світлофор з таймером для водіїв. Здається, раніше такого ще не бачив.
40. Назад поїхали по іншій дорозі. Тому довгенько їхали по Білій Церкві. Але мені було приємно згадати місця, де колись проїжджав.
41. А це місце добре знайоме. Клумба на Київській вулиці. Ліворуч — на Київ (Одеську трасу). Праворуч — в центр Білої Церкви.
42. Виїзд на Одеську трасу.
43. Пшеничне поле. Краса!
44. Одеська траса від Білої Церкви до Глевахи в ремонті.
45. Дорожники навіть побудували новий заводик!
Перевіряв на карті — точно новий.
46. По трасі будують нові пішохідні мости. Недобудовані надземні переходи виглядають доволі незвично.
47. Туди доїхали без проблем. А от назад часто зупинялись.
Під час однієї з зупинок в лісосмузі помітив... аличу.
48. Щоб не нудьгувати, читав блоги.
Хоча мобільний інтернет дуже повільний.
49. Траса Е-95 майже всю дорогу в ремонті.
50. Ось об'їзд крупним планом.
51. В Глевасі навіть утворився затор. Тому довелося намотувати кола.
52. А толстовку так відмити і не вдалося:( Біда-пічалька.
Ну, хоч з'їздив. Подорож сподобалась! Хоча поїздка видалась втомляючою. Назад їхали більше 4х годин(!). Склалося відчуття, ніби побував за океаном. І в своєму місті ще день відчував себе гостем:) Дивні відчуття:)
Зате — нові враження, нові місця, нові матеріали для блога. Так що чекайте на нові звіти з подорожі.
Дякую брату з дружиною за організовану поїздку!
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Осінні замальовки
Замальовки з прогулянок по Київському укріпрайону
Замальовки з поїздки в Славутич
Подорожуючи Ірпінським краєм
Экскурсия в Ровенский заповедник (часть 3): Путевые фотозарисовки