![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Остер
Через день після подорожі до Козятина, Вінницької області, на мене очікувала поїздка до Остра, Чернігівської області. І хоча це набагато ближче, ніж Козятин — якихось 50 км., на дорогу потрібно було витратити набагато більше часу, тому що до автостанції потрібно їхати через весь Київ із суцільними заторами. Та й транспортування здійснювалось за допомогою міжміських маршруток (залізниці в Острі немає). А маршрутки через села їдуть повільно. Отож знову довелося прокидатись о 5-й ранку і виходити зрання. При цьому виспатися не вдалося. Однак, поки є спільні подорожі — треба їхати.
1. Остер: нові церкви, природа і закинутості.
В Остер поїхав, в першу чергу, заради заброшок. Однак планував познімати й саме місто. Тому накреслив умовний план пам'ятників і церков. Але по ходу прогулянки дізнався про деякі невідомі пам'ятки, яких не було на Вікімапії і в путівниках.
Про саме місто зазначу лише декілька фактів (щоб не звинувачували в неточностях). Насамперед, воно давнє. Перші згадки про поселення датуються 1098 роком, як фортеця на дорозі Київ-Чернігів. Після розгрому татаро-монголами поселення відродилося у XIV ст.. Це було козацьке місто. Була там і єврейська громада. В радянську епоху це був курорт із базами відпочинку. Зараз це невелике провінційне місто з населенням до 7 тис. мешканців. За виглядом і враженням більше схоже на селище міського типу, що здивувало величезною кількістю закинутих заводів і покинутих хат. Правда, вдалося дослідити лише військовий санаторій.
2. Вийшов з дому у сутінках. Зустрів світанок в своєму місті.
3. Потім декілька маршруток — і ось старовинні приватні будиночки в Острі.
4. Успенський храм (збудований протягом 2008-2014 рр.). Розташований на місці колишньої Успенської церкви. Побудований за кошти меценатів і прихожан.
5. Вхід до краєзнавчого музею і міського стадіону.
6. Краєзнавчий музей Остра.
7. Остерський цех Козелецького хлібозаводу. Закинутий.
8. Залишки панно на наступному закинутому заводі.
9. Колишній радіозавод «Радіодеталь» — філія київського В/О ім. Корольова. Зараз викуплений і використовується під склад.
10. В лісі, чи то парку, знайшли пам'ятник полеглим у боях Великої вітчизняної війни.
11. Місцина нагадує лісопарк.
12. Старовинна будівля якоїсь установи із добудовою.
13. Архітектура із дерев'яними башточками просто милує.
14. Трапляються й покинуті хати.
15. Неподалік знайшов ще один покинутий будинок. Звичайно, таких заброшок мало, але в самому місті нарахував штук 7-8. А це дуже багато.
16. Через Остер проходить дорога до військового полігону «Десна». Ну і назва «Карпилівка» привернула увагу. Біля Зони відчудження є село з такою ж назвою.
17. Як же без пам'ятника Тарасові Шевченку?
18. Понурий центр із закинутою водогінною вежею.
19. Як не дивно, будуть нові багатоповерхівки.
20. Стара післявоєнна архітектура.
21. Побачивши у парку величезний дитячий майданчик подумав, що міський парк понурий.
22. Стела біля парку нагадує, що Остер — давнє місто.
23. Міський парк виявився не таким вже й понурим. В ньому розміщено декілька меморіалів.
24. Пам'ятник загиблим під час війни на Донбасі з 2014 року.
25. З Радянської епохи — меморіал полеглим за СРСР.
26.
27. Ще якийсь пам'ятник.
28. Вулиці типово сільські. Місто видають хіба що заасфальтовані дороги.
29. Міська рада. Місцеві зацікавились: «Що це тут знімаєте?»
30. Старовинна будівля будівельного коледжу.
31. А будиночки — дерев'яні!
32. Де ще знайдеш таблички з радянськими назвами вулиць?
33. Дитячо-юнацька спортивна школа.
34. Табличка закладу така стара.
35. Ще один парк, в якому має бути пам'ятник.
36. Виявилось, що пам'ятників там аж два.
37. Могила засновника чуваської поезії у СРСР — Михайлу Сеспелю.
38. Ігнатій Іванович Онишенко (1829-1900). Пам'ятник це дореволюційний. Хто це такий нагуглити невідомо.
39. Біля скверу розташований палац культури.
40. Поруч — Свято-Андріївський храм (УПЦ КП). Новий — збудований у 2011 р.
41. Навпроти — старовинна Воскресенська церква.
42. Шкільні автобуси розвозять дітей зі школи.
43. Колишня синагога.
44. Прикол! Два однакових знака.
45. Знову вийшли до краєзнавчого музею.
46. Наприкінці поїздки запропонував пройтися до річки Остер.
47. Це щось типу парку. Поруч валяються рештки знесених будівель.
48. Хоча залишились і незнесені заброшки.
49. Річка Остер. Точніше, одне із русел.
50. З пагорбу відкривається непоганий краєвид.
51. Красивий сюжет. Однак знімок змазався.
52. Очікуючи маршрутку знайшли ще один пам'ятник (загиблим у Великій Вітчизняній війні 1941-1945х рр.). Прямо біля автостанції і кладовища.
53. Провінційна автостанція була порожня. За півтори години було лише дві маршрутки, на одній з яких і поїхали. Найближчого рейсу на Київ чомусь не було.
54. Однієї маршрутки не було, тому довелося чекати годину на наступний рейс до Києва. Розболілась голова. Поки чекали маршрутку, повз автостанцію пройшла поховальна процесія — поруч із автостанцією розташоване кладовище. Потім помаленьку посходилися люди — вірна ознака, що скоро приїде маршрутка. Тому зрадів, коли виїхали.
55. Назад поїхали іншою дорогою — через села вздовж річки Десна. По Остру проїхали біля ще однієї пам'ятки до якої не було сил дійти — Юр'єва божниця. Це залишки Михайлівської церкви, що була побудована ще за Володимира Мономаха. В 1785 році після пожежі від блискавки храм почав руйнуватись. Залишилась лише законсервована вівтарна частина.
Ледве сфоткав з маршрутки.
Таким чином, вдалося оглянути всі пам'ятки міста.
Дорога назад — окрема тема. Мабуть від того, що не обідав, розболілась голова. Далі почало нудити (серед читачів є лікарі?). В маршрутці ледве стримував, щоб не блюванути. Ще й в одному із сіл запхали алкаша, який ледве тримався на ногах.
Коротше, ледве доїхав до Києва.
Потім — метро і маршрутка під самий дім. Але по приїзду додому нудити перестало.
Поїздка обійшлася в 171 грн.. Це немало.
P.S.: По дорозі в Остер заїхали до Козельця. Так що і його можна зараховувати до побачених міст.
Дивитись на карті
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Смт. Коцюбинське
Погребище
(Фотки на Яндексі)
Славутич
1. Остер: нові церкви, природа і закинутості.
В Остер поїхав, в першу чергу, заради заброшок. Однак планував познімати й саме місто. Тому накреслив умовний план пам'ятників і церков. Але по ходу прогулянки дізнався про деякі невідомі пам'ятки, яких не було на Вікімапії і в путівниках.
Про саме місто зазначу лише декілька фактів (щоб не звинувачували в неточностях). Насамперед, воно давнє. Перші згадки про поселення датуються 1098 роком, як фортеця на дорозі Київ-Чернігів. Після розгрому татаро-монголами поселення відродилося у XIV ст.. Це було козацьке місто. Була там і єврейська громада. В радянську епоху це був курорт із базами відпочинку. Зараз це невелике провінційне місто з населенням до 7 тис. мешканців. За виглядом і враженням більше схоже на селище міського типу, що здивувало величезною кількістю закинутих заводів і покинутих хат. Правда, вдалося дослідити лише військовий санаторій.
2. Вийшов з дому у сутінках. Зустрів світанок в своєму місті.
3. Потім декілька маршруток — і ось старовинні приватні будиночки в Острі.
4. Успенський храм (збудований протягом 2008-2014 рр.). Розташований на місці колишньої Успенської церкви. Побудований за кошти меценатів і прихожан.
5. Вхід до краєзнавчого музею і міського стадіону.
6. Краєзнавчий музей Остра.
7. Остерський цех Козелецького хлібозаводу. Закинутий.
8. Залишки панно на наступному закинутому заводі.
9. Колишній радіозавод «Радіодеталь» — філія київського В/О ім. Корольова. Зараз викуплений і використовується під склад.
10. В лісі, чи то парку, знайшли пам'ятник полеглим у боях Великої вітчизняної війни.
11. Місцина нагадує лісопарк.
12. Старовинна будівля якоїсь установи із добудовою.
13. Архітектура із дерев'яними башточками просто милує.
14. Трапляються й покинуті хати.
15. Неподалік знайшов ще один покинутий будинок. Звичайно, таких заброшок мало, але в самому місті нарахував штук 7-8. А це дуже багато.
16. Через Остер проходить дорога до військового полігону «Десна». Ну і назва «Карпилівка» привернула увагу. Біля Зони відчудження є село з такою ж назвою.
17. Як же без пам'ятника Тарасові Шевченку?
18. Понурий центр із закинутою водогінною вежею.
19. Як не дивно, будуть нові багатоповерхівки.
20. Стара післявоєнна архітектура.
21. Побачивши у парку величезний дитячий майданчик подумав, що міський парк понурий.
22. Стела біля парку нагадує, що Остер — давнє місто.
23. Міський парк виявився не таким вже й понурим. В ньому розміщено декілька меморіалів.
24. Пам'ятник загиблим під час війни на Донбасі з 2014 року.
25. З Радянської епохи — меморіал полеглим за СРСР.
26.
27. Ще якийсь пам'ятник.
28. Вулиці типово сільські. Місто видають хіба що заасфальтовані дороги.
29. Міська рада. Місцеві зацікавились: «Що це тут знімаєте?»
30. Старовинна будівля будівельного коледжу.
31. А будиночки — дерев'яні!
32. Де ще знайдеш таблички з радянськими назвами вулиць?
33. Дитячо-юнацька спортивна школа.
34. Табличка закладу така стара.
35. Ще один парк, в якому має бути пам'ятник.
36. Виявилось, що пам'ятників там аж два.
37. Могила засновника чуваської поезії у СРСР — Михайлу Сеспелю.
38. Ігнатій Іванович Онишенко (1829-1900). Пам'ятник це дореволюційний. Хто це такий нагуглити невідомо.
39. Біля скверу розташований палац культури.
40. Поруч — Свято-Андріївський храм (УПЦ КП). Новий — збудований у 2011 р.
41. Навпроти — старовинна Воскресенська церква.
42. Шкільні автобуси розвозять дітей зі школи.
43. Колишня синагога.
44. Прикол! Два однакових знака.
45. Знову вийшли до краєзнавчого музею.
46. Наприкінці поїздки запропонував пройтися до річки Остер.
47. Це щось типу парку. Поруч валяються рештки знесених будівель.
48. Хоча залишились і незнесені заброшки.
49. Річка Остер. Точніше, одне із русел.
50. З пагорбу відкривається непоганий краєвид.
51. Красивий сюжет. Однак знімок змазався.
52. Очікуючи маршрутку знайшли ще один пам'ятник (загиблим у Великій Вітчизняній війні 1941-1945х рр.). Прямо біля автостанції і кладовища.
53. Провінційна автостанція була порожня. За півтори години було лише дві маршрутки, на одній з яких і поїхали. Найближчого рейсу на Київ чомусь не було.
54. Однієї маршрутки не було, тому довелося чекати годину на наступний рейс до Києва. Розболілась голова. Поки чекали маршрутку, повз автостанцію пройшла поховальна процесія — поруч із автостанцією розташоване кладовище. Потім помаленьку посходилися люди — вірна ознака, що скоро приїде маршрутка. Тому зрадів, коли виїхали.
55. Назад поїхали іншою дорогою — через села вздовж річки Десна. По Остру проїхали біля ще однієї пам'ятки до якої не було сил дійти — Юр'єва божниця. Це залишки Михайлівської церкви, що була побудована ще за Володимира Мономаха. В 1785 році після пожежі від блискавки храм почав руйнуватись. Залишилась лише законсервована вівтарна частина.
Ледве сфоткав з маршрутки.
Таким чином, вдалося оглянути всі пам'ятки міста.
Дорога назад — окрема тема. Мабуть від того, що не обідав, розболілась голова. Далі почало нудити (серед читачів є лікарі?). В маршрутці ледве стримував, щоб не блюванути. Ще й в одному із сіл запхали алкаша, який ледве тримався на ногах.
Коротше, ледве доїхав до Києва.
Потім — метро і маршрутка під самий дім. Але по приїзду додому нудити перестало.
Поїздка обійшлася в 171 грн.. Це немало.
P.S.: По дорозі в Остер заїхали до Козельця. Так що і його можна зараховувати до побачених міст.
Дивитись на карті
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Смт. Коцюбинське
Погребище
(Фотки на Яндексі)
Славутич