Козятин: цікава провінція
Oct. 9th, 2019 18:19![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellВ новинах розповіли про подорожчання проїзду в електричках. Заради цікавості вирішив сходити до залізничної станції, подивитись що по чім. Виявив, що вартість квитка справді збільшилась — мінімальна тепер становить 11 гривень, замість 8. Але подорожчання стосувалось лише найближчих станцій. Тобто, підняли тільки мінімальний тариф. Таким чином вийшло, що немає різниці куди їдеш - до Вишневого, Київ-Волинського, чи до Київ-Пасажирського: «все по 11», як у магазинах. При цьому проїзд на дальні відстані залишився дешевим. Наприклад, квиток до Козятина коштує всього лиш 23 грн.. Це стільки ж, скільки проїзд до центру Києва на 720-й маршрутці. Хоча їхати набагато далі.
Чому поїхав у Козятин (окрім того, що дешевий проїзд)? Хоча б тому що давно хотів його подивитись, бо рази два проїздив повз. Тому що тамтешні маршрутки фотографують рідко, на відміну від столичного передмістя. Тому що це величезний залізничний вузол з гарним старовинним вокзалом. Тому що захотів перевірити чи такий він нудний і понурий, як про нього жартують? Мовляв, це дика провінція. Ну а щоб не було стрьомно і нудно, досліджувати місто поїхав не один. Сам запропонував подорож колезі по інтересам, з яким не був знайомий.
1. Козятин.
Козятин — провінційне місто, районний центр у Вінницькій області. Найдальша зупинка приміських електропоїздів зі столиці. Лише з Боярки їхати 3 години! Для багатьох воно відоме як великий залізничний пересадковий вузол і як місто про яке жартують. Мовляв, це дика провінція. Сміються над назвою. Його вважають понурим і нецікавим, відомим тільки як вузлова залізнична станція. Насправді ж, у місті є багато пам'ятників. Є пам'ятник-паровоз. Є стара архітектура. А який гарний вокзал! Саме місто ж невеличке. Всього лиш 26 тис. жителів. Проте має давню історію, яка теж пов'язана із прокладанням залізниці з Києва до Одеси у 1870 році. Станція отримала назву від найближчого села — Козятин. Навколо залізниці спочатку виросло станційне селище, а потім і цивільне поселення. Що цікаво, зараз і місто, і село носять однакову назву.
І хоча Козятин — провінційне містечко, він зовсім не депресивний і справляє приємне враження.
2. Оскільки приїхав на електричці (ліворуч на знімку), знайомство розпочалося з вокзалу станції «Козятин І». Це найстаріший вокзал не лише в Україні, а й у СНД.
3. Будівля вокзалу збудована у 1889 році, за проектом архітектора Валер'яна Куликовського (на його честь названо одну з вулиць міста). А нас фасаді красується назва станції на дореволюційній(!) російській мові.
4. По обидва боки від вокзалу розташовані платформи. Це — Київська. Був здивований, що наша електричка прибула на іншу сторону вокзалу.
5. Про вокзал можна було б зробити окремий огляд, але покажу лише деякі цікаві деталі. Наприклад, дзвін.
6. Інтер'єри вокзалу. Всередині він так само величний, як і ззовні.
7. З внутрішнього двору станції розміщені скульптури колгоспників.
8. Внутрішній дворик вокзалу острівного типу.
9. Вздовж довгої Київської залізничної платформи розташовані службові будівлі. Наприклад, наукова бібліотека в будинку 1909 р..
10. Ще одна відома цікавинка Козятина — пам'ятник з паровозом серії Л («Лебедянка»).
11. Паровоз Л-2309 1954 року виробництва(!) був встановлений у 1987 році на пам'ять про «бойові і трудові традиції» козятинських залізничників.
12. Поруч є пішохідний міст біля якого залишились опори старого мосту.
13. Вигляд у бік вокзалу. Пам'ятник паровозу. Колії на Вінницю і Бердичів.
14. Вигляд у бік Києва.
15. На східній стороні Козятина: кицька гріється на зупинці.
16. Церква Святого пророка Іллі (Православна Церква України).
17. Біля залізниці — дирекція залізничних перевезень і комендатура.
18. Дошка пошани залізничників.
19. Старовинна водогінна вежа.
20. Одне із залізничних бомбосховищ (буває й таке) виявилось загородженим.
21. Неподалік розташоване ще одне залізничне бомбосховище. Зачинене.
22. Але пофоткатись на пагорбі — обов'язково!
23. Бомбарік доволі незвичний, бо не підземний, а надземний.
24. Хотів підійти до депо. Але на службовому проході шлях перегородив товарняк. Народ чекав, а нам чекати набридло.
25. Ще одна старовинна залізнична будівля.
26. Знову пішли через залізничний пішохідний міст. Тому на локомотивне депо поглянув здалеку.
27. Центральна частина міста зі ще однією водогінною вежею.
28. Пам'ятний камінь, який не позначено ні на Гугл картах, ні на Вікімапії.
29. Надпис на камені нечитабельний. Тому просто «пам'ятний камінь».
30. Пам'ятник Михайлові Грушевському, першому секретареві УНР. Незвично виглядає на фоні багатоповерхівок.
31. Центральна частина Козятина представлена міською забудовою. Хоча це лише п'ятиповерхівки.
32. Будівля одного з корпусів школи №2.
33. По місту їздять ПАЗіки з переробленою кормою. Здивувало, що у невеличкому 26-тисячному місті є аж 6 (може і більше) маршрутів. Правда, інтервали по півгодини-годині.
34. Танк ІС-3 (що зустрічається рідко, не в кожному музеї є) на постаменті. Пам'ятник 1-й гвардійській танковій армії, яка визволяла Козятин у 1943 р..
35. Залізниця з боку Бердичівської гілки. Ліворуч — колії на Київ. Праворуч — на Вінницю. Переходити по службовому переходу стрьомнувато, тому що постійно щось їздить.
36. Автостанція. Розташована чомусь у західно-південній частині міста, віддалік від залізничного вокзалу.
37. Маневри ВЛ40 (вперше побачив) і ВЛ80.
38. В Козятині є м'ясокомбінат.
39. Заготпункт ще з радянських часів.
40. Цікаво, що з одного боку світлофор звичайний, а з іншого — маневровий.
41. В західно-південній частині з пам'яток лише церква Ікони Почаївської Божої матері (УПЦ Московського патріархату) і пам'ятник жертвам Голодомору.
42. Також є пам'ятник воїнам-афганцям.
43. По задвіркам вибрались на вокзал, щоб перевірити розклад електричок.
44. В цій частині міста трапилась третя водогінна вежа.
45. Другий пішохідний міст розташований з південної сторони станції.
46. Масштаби станції «Козятин І» вражають.
47. Знову вийшли до вокзалу. Ліворуч — залізниця на Бердичів. Праворуч — на Київ і Погребище.
48. Пройшлися через залізничний «трикутник» — район між залізничними шляхами.
49. Залізнична інфраструктура дивує. От що це за штуки?
50. Центральна частина Козятина поза центром представляє приватну забудову.
51. Коли пішов досліджувати центр розпочався дощ. Подітись нікуди — хочеться оглянути все місто. Тому капюшон на голову — і вперед, під дощ.
52. Багатоповерхівки переважно 5-ти поверхові.
53. Костел розташований в стороні від центральних доріг. Поки дійшов до нього, дощ розігрався на повну.
54. Центр типово провінційний.
55. Звернули на вулицю Пилипа Орлика. «Центральний центр», де найбільша концентрація пам'яток.
56. Схоже, що тут був якийсь монумент.
57. В парку купа пам'ятників. Ось цей — на честь ВЛКСМ (Всесоюзного ленінського комуністичного собзу молоді). Зараз на ньому лише промова.
58. Парк ім. Пушкіна — по-моєму, єдиний парк у місті. Невеличкий, але затишний. І яскравий восени.
59. Меморіал героям АТО.
60. Зазирнув до парку.
61. Виявляється, всередині пару ще є пам'ятники. Ось цей невідомо кому. Напевно, щось декомунізоване.
62. А на цьому постаменті стояв письменник Пушкін. Чому його декомунізували — незрозуміло.
63. Будиночки центру.
64. Є залишки старовинної архїітектури, зіпсовані сучасними прибудовами.
65. На відстані кварталу — черговий пам'ятник. Пам'ятник чорнобильцям.
66. Відділ статистики.
67. Пам'ятник підпільникам групи «Залізничник».
68. Кінотеатр. Перед ним колись стояв Ленін.
69. Знову багатоповерхова забудова. Типово міський краєвид.
70. Повернулись на вокзал. Залізнична сортувальна гірка в дії.
71. Треба поспішати. До електрички мало часу. Годинник, до речі, працюючий.
72. Приміський дизель-поїзд в сторону Погребища.
73. Ледве знайшов квиткову касу. Здивувавався, що квиток в зворотній бік коштує дорожче.
Поки купляв киток, товариш знайшов електричку. Встиг, не запізнився.
Що сказати про Козятин..? Нормальне, провінційне місто. Доволі людне (хоч і не густозаселене). Відносно компактне. Має багато міських маршрутів маршруток. Є квартали з міською забудовою. Купа пам'яток. Одним словом, цікаво.
Провінційність відчувається хіба що у відсутності світлофорів і супермаркетів. Вдень цілком безпечно. Не знаю, правда, як вночі.
Що ще..? Місто, начебто, україномовне. Дуже нагадало Фастів. Напевно, залізничним розгалуженням і величезним залізничним вузлом. Також у ньому, як у Фастові, багато пам'ятників.
Подорож вийшла насиченою. Вдалося обійти все, що планував (а таке рідко вдається). Оглянув майже всі пам'ятники і пам'ятки (що теж буває рідко). Прйшовся всіма районами міста. Навіть погода, що стала на заваді, не перешкодила прогулянці і не зіпсувала враження від міста.
Дивитись на карті
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Ірпінь - 2: місто новобудов
Смт. Коцюбинське
Погребище
(Фотки на Яндексі)
Смт. Глеваха
Славутич
Українка
Бориспіль: транспортно-ознайомча поїздка у 2010му
Фастов (часть 2): парк, костёл, танк Или от центра к околице
Фастов (часть 1): зимняя прогулка по центру
Чому поїхав у Козятин (окрім того, що дешевий проїзд)? Хоча б тому що давно хотів його подивитись, бо рази два проїздив повз. Тому що тамтешні маршрутки фотографують рідко, на відміну від столичного передмістя. Тому що це величезний залізничний вузол з гарним старовинним вокзалом. Тому що захотів перевірити чи такий він нудний і понурий, як про нього жартують? Мовляв, це дика провінція. Ну а щоб не було стрьомно і нудно, досліджувати місто поїхав не один. Сам запропонував подорож колезі по інтересам, з яким не був знайомий.
1. Козятин.
Козятин — провінційне місто, районний центр у Вінницькій області. Найдальша зупинка приміських електропоїздів зі столиці. Лише з Боярки їхати 3 години! Для багатьох воно відоме як великий залізничний пересадковий вузол і як місто про яке жартують. Мовляв, це дика провінція. Сміються над назвою. Його вважають понурим і нецікавим, відомим тільки як вузлова залізнична станція. Насправді ж, у місті є багато пам'ятників. Є пам'ятник-паровоз. Є стара архітектура. А який гарний вокзал! Саме місто ж невеличке. Всього лиш 26 тис. жителів. Проте має давню історію, яка теж пов'язана із прокладанням залізниці з Києва до Одеси у 1870 році. Станція отримала назву від найближчого села — Козятин. Навколо залізниці спочатку виросло станційне селище, а потім і цивільне поселення. Що цікаво, зараз і місто, і село носять однакову назву.
І хоча Козятин — провінційне містечко, він зовсім не депресивний і справляє приємне враження.
2. Оскільки приїхав на електричці (ліворуч на знімку), знайомство розпочалося з вокзалу станції «Козятин І». Це найстаріший вокзал не лише в Україні, а й у СНД.
3. Будівля вокзалу збудована у 1889 році, за проектом архітектора Валер'яна Куликовського (на його честь названо одну з вулиць міста). А нас фасаді красується назва станції на дореволюційній(!) російській мові.
4. По обидва боки від вокзалу розташовані платформи. Це — Київська. Був здивований, що наша електричка прибула на іншу сторону вокзалу.
5. Про вокзал можна було б зробити окремий огляд, але покажу лише деякі цікаві деталі. Наприклад, дзвін.
6. Інтер'єри вокзалу. Всередині він так само величний, як і ззовні.
7. З внутрішнього двору станції розміщені скульптури колгоспників.
8. Внутрішній дворик вокзалу острівного типу.
9. Вздовж довгої Київської залізничної платформи розташовані службові будівлі. Наприклад, наукова бібліотека в будинку 1909 р..
10. Ще одна відома цікавинка Козятина — пам'ятник з паровозом серії Л («Лебедянка»).
11. Паровоз Л-2309 1954 року виробництва(!) був встановлений у 1987 році на пам'ять про «бойові і трудові традиції» козятинських залізничників.
12. Поруч є пішохідний міст біля якого залишились опори старого мосту.
13. Вигляд у бік вокзалу. Пам'ятник паровозу. Колії на Вінницю і Бердичів.
14. Вигляд у бік Києва.
15. На східній стороні Козятина: кицька гріється на зупинці.
16. Церква Святого пророка Іллі (Православна Церква України).
17. Біля залізниці — дирекція залізничних перевезень і комендатура.
18. Дошка пошани залізничників.
19. Старовинна водогінна вежа.
20. Одне із залізничних бомбосховищ (буває й таке) виявилось загородженим.
21. Неподалік розташоване ще одне залізничне бомбосховище. Зачинене.
22. Але пофоткатись на пагорбі — обов'язково!
23. Бомбарік доволі незвичний, бо не підземний, а надземний.
24. Хотів підійти до депо. Але на службовому проході шлях перегородив товарняк. Народ чекав, а нам чекати набридло.
25. Ще одна старовинна залізнична будівля.
26. Знову пішли через залізничний пішохідний міст. Тому на локомотивне депо поглянув здалеку.
27. Центральна частина міста зі ще однією водогінною вежею.
28. Пам'ятний камінь, який не позначено ні на Гугл картах, ні на Вікімапії.
29. Надпис на камені нечитабельний. Тому просто «пам'ятний камінь».
30. Пам'ятник Михайлові Грушевському, першому секретареві УНР. Незвично виглядає на фоні багатоповерхівок.
31. Центральна частина Козятина представлена міською забудовою. Хоча це лише п'ятиповерхівки.
32. Будівля одного з корпусів школи №2.
33. По місту їздять ПАЗіки з переробленою кормою. Здивувало, що у невеличкому 26-тисячному місті є аж 6 (може і більше) маршрутів. Правда, інтервали по півгодини-годині.
34. Танк ІС-3 (що зустрічається рідко, не в кожному музеї є) на постаменті. Пам'ятник 1-й гвардійській танковій армії, яка визволяла Козятин у 1943 р..
35. Залізниця з боку Бердичівської гілки. Ліворуч — колії на Київ. Праворуч — на Вінницю. Переходити по службовому переходу стрьомнувато, тому що постійно щось їздить.
36. Автостанція. Розташована чомусь у західно-південній частині міста, віддалік від залізничного вокзалу.
37. Маневри ВЛ40 (вперше побачив) і ВЛ80.
38. В Козятині є м'ясокомбінат.
39. Заготпункт ще з радянських часів.
40. Цікаво, що з одного боку світлофор звичайний, а з іншого — маневровий.
41. В західно-південній частині з пам'яток лише церква Ікони Почаївської Божої матері (УПЦ Московського патріархату) і пам'ятник жертвам Голодомору.
42. Також є пам'ятник воїнам-афганцям.
43. По задвіркам вибрались на вокзал, щоб перевірити розклад електричок.
44. В цій частині міста трапилась третя водогінна вежа.
45. Другий пішохідний міст розташований з південної сторони станції.
46. Масштаби станції «Козятин І» вражають.
47. Знову вийшли до вокзалу. Ліворуч — залізниця на Бердичів. Праворуч — на Київ і Погребище.
48. Пройшлися через залізничний «трикутник» — район між залізничними шляхами.
49. Залізнична інфраструктура дивує. От що це за штуки?
50. Центральна частина Козятина поза центром представляє приватну забудову.
51. Коли пішов досліджувати центр розпочався дощ. Подітись нікуди — хочеться оглянути все місто. Тому капюшон на голову — і вперед, під дощ.
52. Багатоповерхівки переважно 5-ти поверхові.
53. Костел розташований в стороні від центральних доріг. Поки дійшов до нього, дощ розігрався на повну.
54. Центр типово провінційний.
55. Звернули на вулицю Пилипа Орлика. «Центральний центр», де найбільша концентрація пам'яток.
56. Схоже, що тут був якийсь монумент.
57. В парку купа пам'ятників. Ось цей — на честь ВЛКСМ (Всесоюзного ленінського комуністичного собзу молоді). Зараз на ньому лише промова.
58. Парк ім. Пушкіна — по-моєму, єдиний парк у місті. Невеличкий, але затишний. І яскравий восени.
59. Меморіал героям АТО.
60. Зазирнув до парку.
61. Виявляється, всередині пару ще є пам'ятники. Ось цей невідомо кому. Напевно, щось декомунізоване.
62. А на цьому постаменті стояв письменник Пушкін. Чому його декомунізували — незрозуміло.
63. Будиночки центру.
64. Є залишки старовинної архїітектури, зіпсовані сучасними прибудовами.
65. На відстані кварталу — черговий пам'ятник. Пам'ятник чорнобильцям.
66. Відділ статистики.
67. Пам'ятник підпільникам групи «Залізничник».
68. Кінотеатр. Перед ним колись стояв Ленін.
69. Знову багатоповерхова забудова. Типово міський краєвид.
70. Повернулись на вокзал. Залізнична сортувальна гірка в дії.
71. Треба поспішати. До електрички мало часу. Годинник, до речі, працюючий.
72. Приміський дизель-поїзд в сторону Погребища.
73. Ледве знайшов квиткову касу. Здивувавався, що квиток в зворотній бік коштує дорожче.
Поки купляв киток, товариш знайшов електричку. Встиг, не запізнився.
Що сказати про Козятин..? Нормальне, провінційне місто. Доволі людне (хоч і не густозаселене). Відносно компактне. Має багато міських маршрутів маршруток. Є квартали з міською забудовою. Купа пам'яток. Одним словом, цікаво.
Провінційність відчувається хіба що у відсутності світлофорів і супермаркетів. Вдень цілком безпечно. Не знаю, правда, як вночі.
Що ще..? Місто, начебто, україномовне. Дуже нагадало Фастів. Напевно, залізничним розгалуженням і величезним залізничним вузлом. Також у ньому, як у Фастові, багато пам'ятників.
Подорож вийшла насиченою. Вдалося обійти все, що планував (а таке рідко вдається). Оглянув майже всі пам'ятники і пам'ятки (що теж буває рідко). Прйшовся всіма районами міста. Навіть погода, що стала на заваді, не перешкодила прогулянці і не зіпсувала враження від міста.
Дивитись на карті
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Ірпінь - 2: місто новобудов
Смт. Коцюбинське
Погребище
(Фотки на Яндексі)
Смт. Глеваха
Славутич
Українка
Бориспіль: транспортно-ознайомча поїздка у 2010му
Фастов (часть 2): парк, костёл, танк Или от центра к околице
Фастов (часть 1): зимняя прогулка по центру
Tags:
