![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ДОТ №179 Київського укріпрайону (детальний огляд)
Збирався продовжити дослідження Київського укріпрайону з новим напарником, але через сезон дощів похід перенесли на невизначений термін. Тому, поки видався перший бездощовий день, вирішив з'їздити сам. Для вилазки обрав ДОТ №179. В нього мав бути вільний доступ. А сам ДОТ незвичний — з підземними ходами (так звана, «мінна група»), чималий за розмірами (враховуючи підземелля). Ще й їхати близько і недорого.
Що цікаво, 179й ДОТ я вже оглядав раніше, в 2014 році. Ну, як оглядав? Спробував підступитися, однак вхід до підземної частини так і не знайшов. Тому цього разу зайшов не з траси, а з боку села. Так що вхід помітив. Та тільки наважитися самому піти в підземні тунелі було складно.
1. Підземелля ДОТу №179 вражають. Хоча за протяжністю вони найменші з усього КиУРу.
Вважаю, історична довідка не буде зайвою. Київський укріпрайон (КиУР) будувався в період 1929-1941х рр. спочатку для захисту тодішніх кордонів СРСР, а потім для оборони Києва від німецьких загарбників напередодні Другої світової (Великої Вітчизняної) війни. Укріпрайон складався переважно з довготривалих оборонних точок. Всього було побудовано 246 ДОТів різних типів. Найбільшими і найнезвичнішими фортифікаційними спорудами КиУРу є «мінні групи» — декілька ДОТів або оголовків, що з'єднувалися між собою підземними ходами і мали віддалені входи. Серед таких «мін» — ДОТи №401, 205 і 179. Найбільший серед них — 401й, облазив в 2016му (знімки на Яндексі). А 179й ДОТ є найменшою «мінною групою». Довжина підземних галерей всього лиш 226 м. (401го — 510 м.). Викликало здивування, що ця «мінна група» складалася з одного ДОТу. Виявляється, планувалася установка артиллерійського спостережного пункту (хоча його так і не побудували).
«Міну» №179 збудували в 1930 році. Наземний ДОТ стандартного типу, «М1», трьохамбразурний одноповерховий. Вписаний у пагорб древнього городища. Зруйнований внаслідок підриву. Нижній рівень з потернами індивідуального планування, залягає на глибині 7-8,5 метрів (за різними даними) — вцілів. Був розрахований на гарнізон з 11 осіб. В 1941 році ДОТ №179 приймав участь в захисті Києва і тримав оборону 73 дні.
Біля цієї оборонної точки щорічно відбуваються військово-історичні реконструкції. А в 2013му ДОТ був розчищений ентузіастами і музеїфікований. Але не витримав напливу дестройщиків і тому нині він доступний і для самостійного дослідження. Враховуючи, що сам ДОТ зруйнований, а довжина потерн найменша серед усіх «мінних груп», не розраховував що побачене мене вразить. Однак 179й ДОТ виявився дуже цікавим.
2. ДОТ №179 розташований у Віті-Поштовій. Місця для мене не нові. Але одна річ — проїжджати повз на автівці або маршрутці — і зовсім інші відчуття: пройтися пішки. Краєвиди ті самі, але сприйняття інше. Ну а вказівник біля зупинки не дав заблукати.
3. Як тільки війшов до ліску, помітив таблички.
4. Як цей ДОТ тільки не називають: і 179, і 211 (завдяки неправильному трактуванні карти), і №100. Ще й бункер! Насправді ж це ДОТ №179. І зовсім не бункер — а так звана «мінна група».
5. Основний вхід і запасний вихід з ДОТу №179.
6. Біля входу зупинилась сім'я з дитиною. А я, після спроби пролізти в підземелля, вирішив спершу подивитись надземну частину.
7. Перед пагорбом встановлений державний прапор.
8. Також біля підніжжя ДОТу зробили лавки для ветеранів і розмістили бетонні ДЗОТи, які в 2013му були біля ДОТу №401.
9. Нажаль, реконструктори забули прибрати декорації, що перегородили ДОТ.
10. Хоча, що там псувати? Наземний оголовок повністю зруйнований.
11. Залишилась лише підлога з входом на нижній, підземний рівень.
12. Верхівку ДОТу просто зірвало.
13. Біля ДОТу було багато людей, що набирали воду з джерела. Тому я вирішив вдруге за цей раз пройти в підземні потерни. Оскільки не додумався завантажити карту ходів, довелося гуглити на місці. Добре, що зі смартфону можна зайти в інтернет.
14. Схема ДОТу №179 для наглядності. Автор — Андрій Кулик. Схема з сайту https://relicfinder.io.ua/s421349/vosstanavlivaya_doty_-_my_sohranyaem_istoriyu .
15. Вхід до ДОТу розкопали і облаштували.
16. Вхідний блок типової конструкції. Хіба шо ширший.
17. З амбразурою для обстрілу наступаючих ворогів.
18. Передбанник зигзагоподібної форми. Такий самий, як в 401му.
19. Товщина стін вражає!
20. Прохід робить зігзаг і виходить якраз напроти входу, який відділявся дверима. Дверні петлі якимось дивом вціліли.
21. Не менше здивувала вціліла бронезаслінка амбразури. В 401му залишилось лише кріплення.
22. Бронезаслінки не витримували потрапляння снарядів.
23. Сучасні музейні двері відділяють вхідний блок від підземних потерн.
24. Потерна звичної яйцеподібної форми. Незвичним було що за вхідним блоком обдало холодом і в повітрі стояв туман з вологи, який ледве не сприйняв за павутину. Температура градусів на 10-15 нижче, ніж надворі. В 401му ДОТі, здається, був не такий різкий перепад.
25. Прямо тупик. А наліво йде довгий сквозник з бічною нішею і головним коридором.
26. В порівнянні з іншими ДОТами сквозник просто гігантський.
27. Ліворуч розташована перша ніша. Трохи далі, праворуч — головний коридор.
28. Перехрестя з головним коридором.
29. Потерна сквознику закінчується тупиком, у якому стояв стенд з фотографіями по розчистці ДОТу.
30. Збоку від сквозника — аварійний вихід.
31. Головний коридор.
32. Він цікавіший, ніж сквозник, бо складається з бічних ніш, відгалужень і каскаду перегородок з дверима.
33. Одразу за перегородкою-дверима з обох боків — ніши для зброї.
34. Ще одні двері.
35. Далі, майже одразу, було перехрестя з довгою нішею з перегородкою.
36. А ліворуч — довгий коридор з нішами і відгалуженнями-потернами.
37. Для кращої передачі навколишньої обстановки довелося робити вертикальні фото і притискати фотокамеру до стіни, намагаючись не світити спалахом в очі. Можете порівняти з попереднім фото — коридор той самий.
38. Далі йде друга перегородка. Навіщо їх так багато?
39. Закінчується ліва бічна потерна двома бічними відгалуженнями, одне з яких засипано піском.
40. А це, якщо не помиляюсь, бічне відгалуження в інший бік (протилежний завалу).
41. Повертаюсь до головної потерни. Яка без фотоспалаху, у світлі налобного ліхтаря, виглядає так.
42. На стелі видно місце для ламп.
43. Знову перехрестя (яке ледве примудрився сфоткати нестандартно).
44. Головна потерна в світлі ліхтаря.
45. А це головна потерна з нестандартного ракурсу. В ніші зліва мала бути артезіанська скважина. Хм, нічого такого не помітив.
46. Наступне перехрестя було останнім в цій потерні, бо закінчувалось тупиком. Ліворуч був прохід до паралельної потерни (яка також виконувала роль головної, бо йшла далі). А праворуч була галерея з перегородкою, що закінчувалась скоб-трапом.
47. Скоб-трап.
48. Це шахта недобудованого спостережного пункту, який повинен був накритий бронековпаком. Але перепрофілювався у аварійний вихід на вершину пагорбу. Висота шахти — 8,5 м.!
49. Далі, якщо не помиляюсь (бо в тому лабіринті можна заплутатись), паралельна головна потерна.
50. Друга головна потерна також закінчується нішею-тупиком. Треба повертати наліво.
51. Бічна потерна, що з'єднується з галереєю до ДОТу.
52. На перехресті з коридором до ДОТу було невеличке підтоплення. Довелося вступити в калюжу:)
53. Зате праворуч чекала остання потерна, що вела до самого ДОТу.
54. В кінці коридору очікував сюрприз.
55. Бронедвері! Велика рідкість для ДОТів.
56. За 88 років бронедвері проіржавіли. Але вціліли.
57. Потерна в в тому місці пошкоджена. Пояснюється це тим, що вона закінчувалась підйомом в ДОТ, який зруйнований.
58. Тут висота шахти незначна — десь метри півтора. Вихід до ДОТа перекритий кришкою. З ДОТу його видно на 11й фотографії.
59. От і все. На вихід!
60. Лабіринти такі, що ледве не заблукав — і назад пішов по паралельній потерні.
61. Потерна, що веде до вхідної групи.
62. На вході обдало гарячим повітрям, а фотік одразу запотів. Тому запасний вихід вдалося сфоткати тільки так.
63. Запасний, евакуаційний вихід.
Ось такий ДОТ №179. Попри невелику протяжність потерн, підземні ходи різноманітні — з лабіринтами і великою кількістю перегородок з дверима.
Звичайно, шкода що музейний ДОТ розвандалили. Ще й народ у нас такий, що любить смітити навколо себе. Хоча і у закинутості є своя атмосфера, яка цікавіша, ніж в музейному вигляді.
А стосовно подальших планів, то хотілося б обійти і інші ДОТи КиУРу. Та мабуть доведеться обходити самому:(
СХОЖІ ЗАПИСИ (фотки наЯндекс.Фотках Яндекс.Диску):
ДОТи №№202 і 204 Київського укріпрайону
ДОТ №401 Київського укріпрайону: детальний огляд
Белогородка-2: Влияние электричества и ДОТы
Що цікаво, 179й ДОТ я вже оглядав раніше, в 2014 році. Ну, як оглядав? Спробував підступитися, однак вхід до підземної частини так і не знайшов. Тому цього разу зайшов не з траси, а з боку села. Так що вхід помітив. Та тільки наважитися самому піти в підземні тунелі було складно.
1. Підземелля ДОТу №179 вражають. Хоча за протяжністю вони найменші з усього КиУРу.
Вважаю, історична довідка не буде зайвою. Київський укріпрайон (КиУР) будувався в період 1929-1941х рр. спочатку для захисту тодішніх кордонів СРСР, а потім для оборони Києва від німецьких загарбників напередодні Другої світової (Великої Вітчизняної) війни. Укріпрайон складався переважно з довготривалих оборонних точок. Всього було побудовано 246 ДОТів різних типів. Найбільшими і найнезвичнішими фортифікаційними спорудами КиУРу є «мінні групи» — декілька ДОТів або оголовків, що з'єднувалися між собою підземними ходами і мали віддалені входи. Серед таких «мін» — ДОТи №401, 205 і 179. Найбільший серед них — 401й, облазив в 2016му (знімки на Яндексі). А 179й ДОТ є найменшою «мінною групою». Довжина підземних галерей всього лиш 226 м. (401го — 510 м.). Викликало здивування, що ця «мінна група» складалася з одного ДОТу. Виявляється, планувалася установка артиллерійського спостережного пункту (хоча його так і не побудували).
«Міну» №179 збудували в 1930 році. Наземний ДОТ стандартного типу, «М1», трьохамбразурний одноповерховий. Вписаний у пагорб древнього городища. Зруйнований внаслідок підриву. Нижній рівень з потернами індивідуального планування, залягає на глибині 7-8,5 метрів (за різними даними) — вцілів. Був розрахований на гарнізон з 11 осіб. В 1941 році ДОТ №179 приймав участь в захисті Києва і тримав оборону 73 дні.
Біля цієї оборонної точки щорічно відбуваються військово-історичні реконструкції. А в 2013му ДОТ був розчищений ентузіастами і музеїфікований. Але не витримав напливу дестройщиків і тому нині він доступний і для самостійного дослідження. Враховуючи, що сам ДОТ зруйнований, а довжина потерн найменша серед усіх «мінних груп», не розраховував що побачене мене вразить. Однак 179й ДОТ виявився дуже цікавим.
2. ДОТ №179 розташований у Віті-Поштовій. Місця для мене не нові. Але одна річ — проїжджати повз на автівці або маршрутці — і зовсім інші відчуття: пройтися пішки. Краєвиди ті самі, але сприйняття інше. Ну а вказівник біля зупинки не дав заблукати.
3. Як тільки війшов до ліску, помітив таблички.
4. Як цей ДОТ тільки не називають: і 179, і 211 (завдяки неправильному трактуванні карти), і №100. Ще й бункер! Насправді ж це ДОТ №179. І зовсім не бункер — а так звана «мінна група».
5. Основний вхід і запасний вихід з ДОТу №179.
6. Біля входу зупинилась сім'я з дитиною. А я, після спроби пролізти в підземелля, вирішив спершу подивитись надземну частину.
7. Перед пагорбом встановлений державний прапор.
8. Також біля підніжжя ДОТу зробили лавки для ветеранів і розмістили бетонні ДЗОТи, які в 2013му були біля ДОТу №401.
9. Нажаль, реконструктори забули прибрати декорації, що перегородили ДОТ.
10. Хоча, що там псувати? Наземний оголовок повністю зруйнований.
11. Залишилась лише підлога з входом на нижній, підземний рівень.
12. Верхівку ДОТу просто зірвало.
13. Біля ДОТу було багато людей, що набирали воду з джерела. Тому я вирішив вдруге за цей раз пройти в підземні потерни. Оскільки не додумався завантажити карту ходів, довелося гуглити на місці. Добре, що зі смартфону можна зайти в інтернет.
14. Схема ДОТу №179 для наглядності. Автор — Андрій Кулик. Схема з сайту https://relicfinder.io.ua/s421349/vosstanavlivaya_doty_-_my_sohranyaem_istoriyu .
15. Вхід до ДОТу розкопали і облаштували.
16. Вхідний блок типової конструкції. Хіба шо ширший.
17. З амбразурою для обстрілу наступаючих ворогів.
18. Передбанник зигзагоподібної форми. Такий самий, як в 401му.
19. Товщина стін вражає!
20. Прохід робить зігзаг і виходить якраз напроти входу, який відділявся дверима. Дверні петлі якимось дивом вціліли.
21. Не менше здивувала вціліла бронезаслінка амбразури. В 401му залишилось лише кріплення.
22. Бронезаслінки не витримували потрапляння снарядів.
23. Сучасні музейні двері відділяють вхідний блок від підземних потерн.
24. Потерна звичної яйцеподібної форми. Незвичним було що за вхідним блоком обдало холодом і в повітрі стояв туман з вологи, який ледве не сприйняв за павутину. Температура градусів на 10-15 нижче, ніж надворі. В 401му ДОТі, здається, був не такий різкий перепад.
25. Прямо тупик. А наліво йде довгий сквозник з бічною нішею і головним коридором.
26. В порівнянні з іншими ДОТами сквозник просто гігантський.
27. Ліворуч розташована перша ніша. Трохи далі, праворуч — головний коридор.
28. Перехрестя з головним коридором.
29. Потерна сквознику закінчується тупиком, у якому стояв стенд з фотографіями по розчистці ДОТу.
30. Збоку від сквозника — аварійний вихід.
31. Головний коридор.
32. Він цікавіший, ніж сквозник, бо складається з бічних ніш, відгалужень і каскаду перегородок з дверима.
33. Одразу за перегородкою-дверима з обох боків — ніши для зброї.
34. Ще одні двері.
35. Далі, майже одразу, було перехрестя з довгою нішею з перегородкою.
36. А ліворуч — довгий коридор з нішами і відгалуженнями-потернами.
37. Для кращої передачі навколишньої обстановки довелося робити вертикальні фото і притискати фотокамеру до стіни, намагаючись не світити спалахом в очі. Можете порівняти з попереднім фото — коридор той самий.
38. Далі йде друга перегородка. Навіщо їх так багато?
39. Закінчується ліва бічна потерна двома бічними відгалуженнями, одне з яких засипано піском.
40. А це, якщо не помиляюсь, бічне відгалуження в інший бік (протилежний завалу).
41. Повертаюсь до головної потерни. Яка без фотоспалаху, у світлі налобного ліхтаря, виглядає так.
42. На стелі видно місце для ламп.
43. Знову перехрестя (яке ледве примудрився сфоткати нестандартно).
44. Головна потерна в світлі ліхтаря.
45. А це головна потерна з нестандартного ракурсу. В ніші зліва мала бути артезіанська скважина. Хм, нічого такого не помітив.
46. Наступне перехрестя було останнім в цій потерні, бо закінчувалось тупиком. Ліворуч був прохід до паралельної потерни (яка також виконувала роль головної, бо йшла далі). А праворуч була галерея з перегородкою, що закінчувалась скоб-трапом.
47. Скоб-трап.
48. Це шахта недобудованого спостережного пункту, який повинен був накритий бронековпаком. Але перепрофілювався у аварійний вихід на вершину пагорбу. Висота шахти — 8,5 м.!
49. Далі, якщо не помиляюсь (бо в тому лабіринті можна заплутатись), паралельна головна потерна.
50. Друга головна потерна також закінчується нішею-тупиком. Треба повертати наліво.
51. Бічна потерна, що з'єднується з галереєю до ДОТу.
52. На перехресті з коридором до ДОТу було невеличке підтоплення. Довелося вступити в калюжу:)
53. Зате праворуч чекала остання потерна, що вела до самого ДОТу.
54. В кінці коридору очікував сюрприз.
55. Бронедвері! Велика рідкість для ДОТів.
56. За 88 років бронедвері проіржавіли. Але вціліли.
57. Потерна в в тому місці пошкоджена. Пояснюється це тим, що вона закінчувалась підйомом в ДОТ, який зруйнований.
58. Тут висота шахти незначна — десь метри півтора. Вихід до ДОТа перекритий кришкою. З ДОТу його видно на 11й фотографії.
59. От і все. На вихід!
60. Лабіринти такі, що ледве не заблукав — і назад пішов по паралельній потерні.
61. Потерна, що веде до вхідної групи.
62. На вході обдало гарячим повітрям, а фотік одразу запотів. Тому запасний вихід вдалося сфоткати тільки так.
63. Запасний, евакуаційний вихід.
Ось такий ДОТ №179. Попри невелику протяжність потерн, підземні ходи різноманітні — з лабіринтами і великою кількістю перегородок з дверима.
Звичайно, шкода що музейний ДОТ розвандалили. Ще й народ у нас такий, що любить смітити навколо себе. Хоча і у закинутості є своя атмосфера, яка цікавіша, ніж в музейному вигляді.
А стосовно подальших планів, то хотілося б обійти і інші ДОТи КиУРу. Та мабуть доведеться обходити самому:(
СХОЖІ ЗАПИСИ (фотки на
ДОТи №№202 і 204 Київського укріпрайону
ДОТ №401 Київського укріпрайону: детальний огляд
Белогородка-2: Влияние электричества и ДОТы
no subject
no subject
Интересные места.
А есть где-то списки интересных, доступных объектов с координатами и описанием как добраться ?
no subject
З координатами і дорогою ніяк. Хіба що Вікімапія.
no subject
"З координатами і дорогою ніяк."
Жаль.
no subject
Якщо цікаво, є бажання пройтися по ДОТам від с. Чайки до Білогородки (ДОТи №№420, 419, 418, 417, 406, 405, 404).
no subject
Ну от я дійшла і до твого блогу
"Та тільки наважитися самому піти в підземні тунелі було складно."
я неодноразово в твоїх постах бачу такі вислови. Тому в мене два питання
- якщо боїся, то нашо взагалі?
- якщо вже зібрався в місцину де тунелі і взагалі не дуже безпечно, то чому не підготувався?
За історичну довідку - ґран мерсі, тому що я не дуже знаюся на воєнній тематиці. Хоча на деяких об'єктах була з великим задоволенням.
ф.13 - ого які прикольні ходи!
ф. 52 - значить вода десь є
ф.55 - крутяк
Дуже цікавий і пізнавальний звіт. Сподобалось!
Re: Ну от я дійшла і до твого блогу