Трохи про все і не тільки

Цього року вирішив продовжити нову традицію — дарувати самому собі на День народження екскурсії в незвичні місця. Бо одяг, канцелярія, сувеніри або солодощі — це банально. Тому так і кажу своїм: «Краще даруйте гроші». А що купити придумаю сам. Це простіше — не треба думати, що подарувати. І приємніше, ніж отримувати щось непотрібне. Та й матеріальні речі швидко забуваються. Ось ви пам’ятаєте, що вам дарували рік чи два тому? А круті екскурсії по незвичним і важкодоступним місцям запам'ятовуються надовше.

В 2017му, на 34-річчя, побував у павільонах «Експоцентру України» (колишньому ВДНГ) і закинутому підземному макету шахти, недоступних для пересічних відвідувачів. Минулого року, на 35-річчя, з'їздив до музею «Парк "Київська Русь"». Причому відвідав його безкоштовно. А на 36-й День народження (аж не віриться, що я вже не молодий) сам собі зробив подарунок у вигляді екскурсії в підземну річку Клов. Бо життя йде. Час не стоїть на місці. А я ще не спробував дігг по річковим коллекторам.


1. Екскурсія в підземну річку Клов.

Звичайно, можна було б не витрачати гроші — бо екскурсія недешева (200 гривень), а сходити на сходку з діггерами. Однак така можливість видається рідко, і не завжди в зручний час. При цьому ще потрібно просити в батька костюм хімзахисту (хімза). А так — і бахіли від хімзи, і ліхтар видадуть. Та й перебувати серед аматорів не соромно. Я ж сталкер, а не діггер!
Нажаль, є мінуси — фотографувати треба на ходу. Але мені це вдалося.

А про Клов багато розписувати не буду. Це найбільша підземна річка Києва. Точніше, Прозорівський коллектор з притоками. Зокрема, з Кловом. «Баян» для столичних діггерів.
( Читати далі (+59 фото)... )

Якщо попередній звіт про Експоцентр був присвячений екскурсії по діючим павільонам, то тепер пропоную огляд абандонів виставкового комплексу. Що-що — а заброшок на ВДНГ вистачає. Причому закинутих об'єктів назбиралося стільки, що фотозвіт довелося розділити на дві частини (а може навіть і на три!). В першій частині — «родзинка» серед абандонів ВДНГ — недіючий павільон з макетом вугільної шахти. Ну і походу покажу й інші споруди.


1. Павільон №13 (Вугільна промисловість). Він же — макет вугільної шахти. Місце дуже незвичне.

Цей павільон був збудований наприкінці 1960х для демонстрації підземних виробіток вугільної шахти, з різними різновидами кріплення і обділки, а також шахтного обладнання. Після розпаду СРСР павільон прийшов у занепад. Нині в ньому знімають відеокліпи і телепрограми.

Про існування макету шахти на ВДНГ чув давно (напевно, з того часу, як почав цікавитися абандонами). Бачив і «атчьотікі» звідти. І навіть трохи заздрив — бо вважав ці підземелля неприступними. Тому, коли навесні 2016го почув про можливість оглянути шахту з екскурсією, виникло сильне бажання там побувати. Звичайно, це не по-сталкерськи: бо за гроші (і немаленькі — проґавив момент, коли було дешево), без пошуків місця проникнення, без ризику бути викритим охороною, з натовпом людей через який важко нормально фотографувати і обмеженим часом на огляд. Зате це можливість спокійно і легально(!) полазити по цікавому і незвичному об'єкту. Звичайно, пригоди і азарт — це круто. Без адреналіну не те. Однак першочергово — оглянути заброшку. А яким чином це відбудеться — це вже друге питання. Добре, що взагалі є можливість відвідати місця, куди доступ обмежений. Так що це моя перша офіційна вилазка на заброшку. І четвертий закинутий підземний об'єкт, в якому побував.
( Читати далі (+54 фото)... )

  Чим більше цікавишся дотами Київського укріпрайону, тим більше переконуєшся наскільки цікавими можуть видатися ці оборонні вогневі споруди періоду Другої світової війни. Вражає різноманіття типів дотів: кулеметні доти, артилерійські доти, відкриті артилерійські позиції, командно-спостережні пункти, польове укриття. За конструкцією доти також різні: одноповерхові трьохамбразурні типу М2, одноповерхові і двоповерхові типу Б, невеликі 1-2 кулеметні доти. У Київському укріпрайоні (далі — КиУР) є і доти індивідуальних проектів. Також є доти з підземними ходами. До наших часів «відлуння війни» зберіглися в різному стані: частина дотів і ТАУТів зникли або вбудовані в інші споруди; багато зруйнованих і напівзруйнованих, деякі вцілілі. Є і музеїфіковані доти, в які так просто не потрапити. Однак якими б різноманітними вони не були, доти Київського укріпрайону не можуть пишатися своїми розмірами — німці будували масштабніші споруди. Тому, хоча вони й закинуті, на роль повноцінних заброшок не підходять. Тим паче, що навіть вцілілі доти всередині порожнє. Навіть те скромне начиння, що було в дотах — бронековпаки, гермодвері, лафети, проводка — розкрадено і розпиляно. Ну а зруйновані доти взагалі не можуть розглядатися як абандони. Тому в сталкерському контексті дослідників можуть зацікавити лише незвичні великі доти з підземними ходами. Таких в КиУРі тільки три: дот №211 у Віті-Поштовій, дот №205 в Юрівці і дот №401 (402) у Білогородці. Доти №211 і №401 я вже бачив. Однак не лазив по них. Це те, за що дорікаю собі. Тому, поки немає ідей по іншим заброшкам, вирішив ретельно облазити дот №401 і його підземелля. По-перше, Білогородка знаходиться недалеко від мого міста. А по-друге, 401й дот — найбільший і найвідоміший дот КиУРу. Минулого разу, коли приїздив до доту №401, пройшов лише декілька метрів по першому поверху каземату. Підземні галереї від запасного входу не дивився.

  Довго шукав компанію (3 роки!), і от, озброївшись ліхтариком і знайшовши супутника — досвідченого сталкера і дігера — зібрався дослідити дот 401. Знову довелося пройти випробування спогадами. Але без залазу огляд доту був би неповним. Порівнюючи з 2013м роком, коли вперше побачив дот №401 змінилося не тільки власне життя — змінилися як оточуюча місцевість, так і сам дот. Та й в 2013му я прогулювався весною, а друга вилазка відбулася влітку. Так що краєвиди тієї, першої, ознайомчої поїздки і свіжої вилазки будуть відрізнятися. Ну і походу це вже друга вилазка по підземним спорудам.


1. ДОТ №401 Київського укріпрайону — один з найбільших дотів КиУРу. Тому що, окрім трьохрівневого каземату з двома амбразурами є 500-метровий підземний хід. І, що не менш важливо, — ДОТ цілий!

  ДОТ №401 побудований в 1929 році. Вогнева точка відноситься до третього батальонного району оборони КиУРу. Дот — кулеметний напівкапонір, двохамбразурний, типу «Б». Плюс — ще дві амбразури — розміщені у відгалуженні підземних ходів. Такі ДОТи, з декількома вогневими точками (група дотів), називають «мінною групою». Каземат трьохповерховий. На першому поверсі — вхід і кулеметні позиції. На другому — невелике приміщення (кімната для бійців, чи арсенал). На третьому, нижньому рівні — вихід до підземних ходів — потерни, яка веде до запасних виходів подалі від доту. Довжина підземних ходів, разом із бічними відгалуженнями і паралельними ходами 510 метрів(!).

  Про участь доту 401 у військових діях відомо дуже мало. 12 липня, після невдалої спроби прорватися у Київ, німецькі війська вирішили піти в наступ південніше, в районі Білогородки. В цих боях і приймав участь дот 401. Дот був обстріляний, але серйозних ушкоджень не отримав. 19 вересня 1941 року, під час відступу, радянські військові покинули дот неушкодженим. В 1943 році, під час відступу німецьких військ, дот також не підірвали. Тому до наших днів лишився вцілілим. Звичайно, мародерами було зпиляно всі металеві частини. Але корпус лишився цілим. В 2006 році в доті зняли перший український фільм жахів «Штольня». А дот став популярним туристичним і закинутим об'єктом.

  Як вже зрозуміли, буде дуже багато фоток і багато тексту.
( Читати далі (+78 фото)... )