![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwell Якось так сталося, що в новому періоді життя часто повертаюся в минуле. Так і на цей раз — знову повернення в раніше досліджені місця. Зокрема, парк «Нивки» я вже показував, в 2013 році. Розгромний такий пост. Читачі дуже критикували. Але відтоді місцина трохи змінилася — повалили радянських ідолів. До того ж, перший звіт про парк був поверховим, за що мені дорікали. Ну і ще один аспект — попередній огляд парку робив по зимовій погоді (хоч і навесні). Тому виправляю ці недопрацювання і пропоную вашій увазі розгорнутий (в порівнянні зі фотозвітом 2013го року) огляд парку «Нивки».
Цікава особливість парку — він складається з двох частин: західної і східної. Раніше це були два окремих парки. В цій частині розповім про східну частину.
1. Якоїсь особливої «фішки» парк «Нивки» не має. І з проспекту Перемоги виглядає нудно (нижня частина фото). Однак всередині парку (верхня частина) можна знайти цікаві краєвиди.
Писати багато літер нема ні натхнення, ні часу, але без історичної довідки не обійтись. Отже, ще до створеня парку навколишня місцевість називалась «Васильчикова дача», оскільки на ній розташовувався маєток київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. А поруч із садибою були ліс, сади, городи і сінокоси. Після більшовицької революції дача була націоналізована. В 1930х ділянкою зацікавилась радянська влада і в урочищі було вирішено зробити спецдачу для вищого партійного керівництва Радянської України. Територію садиби було обнесено високим парканом. Потім, зі зміною власників змінювались і неофіційні назви місцевості — дача Любченка, дача Кагановича, дача Хрущова, дача Коротченка. Саме за часів існування державної дачі був збудоаний двоповерховий будинок.
Паркани біля партійної дачі зняли в 1962му. А сама територія навколо маєтку була передана місту. На землях спецдачі зробили парк «Ім. ХХII зїзду КПРС». У 1972му році парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва, а сам перк перейменовано в «Комсомольський». В 1991му Комсомольський парк було об'єднано із парком Ленінського комсомолу і об'єданий парк назвали «Нивки».
2. Перед парком є роллердром.
3. Східна частина парку «Нивки» має площу з постаментом від пам'ятника Коротченку.
4. В 2013му пам'ятник ще стояв. А в 2015му, на хвилі «ленінопаду» був знесений невідомими особами.
5. Навіть літери повиколупували.
6. Звернув увагу на квітник. Так і не зрозумів шо це: система поливу?
7. За похмурої погоди парк «Нивки» виглядає дуже похмуро.
8. В парку різномантітні дерева: акація, сосна, тополя, верба, ялина. Навіть є модрина.
9. Є і екзотиччні кущі. Забув як називається ця рослина. Квітне білим цвітом.
10. А якщо пройтися алеею вглиб парку, то можна побачити і фруктові дерева(!).
11. В парку розташоване відділеня зеленбуду. Досить дивно, чи не так?
12. Алея тупикова. Далі ворота Київзеленбуду.
13. Також у парку є бювет. Про нього я розказував у фотозвіті «Київські бювети».
14. Поруч — станція метро «Берестейська», тому в зелені парку приютилися вентиляційні кіоски метрополітену. Їх у парку багато.
15. Алкашня дрімає.
16. Взагалі, у парку безліч алей. І якщо не знаєш куди йти, то можна або запйти в тупик, або прогавити деякі частини парку.
17. Рельєф парку «Нивки» — пагорби.
18. Розвалені сходи.
До речі, нагорі — ще одна алея.
19. Чим далі від входу в парк, тим порожніші алеї.
20. В один із днів лив дощ, тому дороги перетворилися в багнюку.
21. Дика груша.
22. Інша алея нагадує доріжку міського саду.
23. Вперше бачу щоб у парку були фруктові дерева. Навіть більше — цілий сад!
24. Краєвиди незвичні і місцями красиві.
25. Особливо вражає зелений килим.
26. А це кропива.
27. Сходи, що на 18 фото.
28. Раптом помічаю шарудіння. Придивляюся — білка. Сиділа, позувала. Але все одно не вдалося нормально зафоткати.
29. На роздоріжжі. Якщо придивитесь, можна побачити жінку і будинок у деревах.
30. В кущах і деревах будинок ледь помітно. Це колишня дача Коротченка.
31. Несподівано! Біля дачі чергує поліція.
32. Бічна алея.
33. В одній із будівель колишньої державної дачі розмістився генделик.
34. Від кафешки спускаємося по брусчатці до галявини.
35. Одинока лавка посеред галявини виглядає депресивно.
36. В цій частині парку аж три озера. Ось перше з них. Дуже поросло комишем.
37. Між озерами низина, тому місцина не дуже приваблива.
38. Друге озеро.
39. З такого ракурсу краще видно.
40. Третє озеро. На нього засмагали дівчата, тому сфоткав з такого ракурсу, щоб не потрапили в кадр.
41. Перепад висот між двома озерами.
До речі, каскад озер розташований на річці Сирець.
42. Знову виходимо до проспекту Перемоги. Переходимо до алеї, що веде до залізничної платформи «Рубежівський».
43. А от що класно так це те, що є схеми парку. На англійській точно є. Можливо, зі зворотньої сторони є і україномовна схема.
44. Цієї частиної парку «Нивки» я вже прогулювавсявзимку весною 2013го.
45. Стежка вивела до залізничної платформи «Рубежівський». ПОруч протікає річка Сирець.
46. Річка Сирець. Вид у бік платформи «Сирець».
47. Річка Сирець. Вид у бік Борщагівки.
48. Прикол платформи «Рубежівський» втому, що вона розташована на повороті.
49. Дві частини парку розділяє залізниця, над якою проходить метротуннель. На фото це добре видно.
На верхньому рівні метротуннелю — автомобільний міст.
50. Іще два венткіоски.
Ну ось начебто і все про цю частину парку. Хоча до памятника Жамбилу Жабаєву не дійшов — парк виявився більшим, ніж очікував. При більш детальному огляді парк здався цікавішим, ніж вважав раніше. В усякому разі, парк не нудний. Однак не сказав би, що ця частина парку мені сподобалась. Якось малолюдно і захаращено. І фруктові дерева в саду — дивина.
В продовженні очікуйте звіт про західну частину парку.
Цікава особливість парку — він складається з двох частин: західної і східної. Раніше це були два окремих парки. В цій частині розповім про східну частину.
1. Якоїсь особливої «фішки» парк «Нивки» не має. І з проспекту Перемоги виглядає нудно (нижня частина фото). Однак всередині парку (верхня частина) можна знайти цікаві краєвиди.
Писати багато літер нема ні натхнення, ні часу, але без історичної довідки не обійтись. Отже, ще до створеня парку навколишня місцевість називалась «Васильчикова дача», оскільки на ній розташовувався маєток київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. А поруч із садибою були ліс, сади, городи і сінокоси. Після більшовицької революції дача була націоналізована. В 1930х ділянкою зацікавилась радянська влада і в урочищі було вирішено зробити спецдачу для вищого партійного керівництва Радянської України. Територію садиби було обнесено високим парканом. Потім, зі зміною власників змінювались і неофіційні назви місцевості — дача Любченка, дача Кагановича, дача Хрущова, дача Коротченка. Саме за часів існування державної дачі був збудоаний двоповерховий будинок.
Паркани біля партійної дачі зняли в 1962му. А сама територія навколо маєтку була передана місту. На землях спецдачі зробили парк «Ім. ХХII зїзду КПРС». У 1972му році парк отримав статус пам'ятника садово-паркового мистецтва, а сам перк перейменовано в «Комсомольський». В 1991му Комсомольський парк було об'єднано із парком Ленінського комсомолу і об'єданий парк назвали «Нивки».
2. Перед парком є роллердром.
3. Східна частина парку «Нивки» має площу з постаментом від пам'ятника Коротченку.
4. В 2013му пам'ятник ще стояв. А в 2015му, на хвилі «ленінопаду» був знесений невідомими особами.
5. Навіть літери повиколупували.
6. Звернув увагу на квітник. Так і не зрозумів шо це: система поливу?
7. За похмурої погоди парк «Нивки» виглядає дуже похмуро.
8. В парку різномантітні дерева: акація, сосна, тополя, верба, ялина. Навіть є модрина.
9. Є і екзотиччні кущі. Забув як називається ця рослина. Квітне білим цвітом.
10. А якщо пройтися алеею вглиб парку, то можна побачити і фруктові дерева(!).
11. В парку розташоване відділеня зеленбуду. Досить дивно, чи не так?
12. Алея тупикова. Далі ворота Київзеленбуду.
13. Також у парку є бювет. Про нього я розказував у фотозвіті «Київські бювети».
14. Поруч — станція метро «Берестейська», тому в зелені парку приютилися вентиляційні кіоски метрополітену. Їх у парку багато.
15. Алкашня дрімає.
16. Взагалі, у парку безліч алей. І якщо не знаєш куди йти, то можна або запйти в тупик, або прогавити деякі частини парку.
17. Рельєф парку «Нивки» — пагорби.
18. Розвалені сходи.
До речі, нагорі — ще одна алея.
19. Чим далі від входу в парк, тим порожніші алеї.
20. В один із днів лив дощ, тому дороги перетворилися в багнюку.
21. Дика груша.
22. Інша алея нагадує доріжку міського саду.
23. Вперше бачу щоб у парку були фруктові дерева. Навіть більше — цілий сад!
24. Краєвиди незвичні і місцями красиві.
25. Особливо вражає зелений килим.
26. А це кропива.
27. Сходи, що на 18 фото.
28. Раптом помічаю шарудіння. Придивляюся — білка. Сиділа, позувала. Але все одно не вдалося нормально зафоткати.
29. На роздоріжжі. Якщо придивитесь, можна побачити жінку і будинок у деревах.
30. В кущах і деревах будинок ледь помітно. Це колишня дача Коротченка.
31. Несподівано! Біля дачі чергує поліція.
32. Бічна алея.
33. В одній із будівель колишньої державної дачі розмістився генделик.
34. Від кафешки спускаємося по брусчатці до галявини.
35. Одинока лавка посеред галявини виглядає депресивно.
36. В цій частині парку аж три озера. Ось перше з них. Дуже поросло комишем.
37. Між озерами низина, тому місцина не дуже приваблива.
38. Друге озеро.
39. З такого ракурсу краще видно.
40. Третє озеро. На нього засмагали дівчата, тому сфоткав з такого ракурсу, щоб не потрапили в кадр.
41. Перепад висот між двома озерами.
До речі, каскад озер розташований на річці Сирець.
42. Знову виходимо до проспекту Перемоги. Переходимо до алеї, що веде до залізничної платформи «Рубежівський».
43. А от що класно так це те, що є схеми парку. На англійській точно є. Можливо, зі зворотньої сторони є і україномовна схема.
44. Цієї частиної парку «Нивки» я вже прогулювався
45. Стежка вивела до залізничної платформи «Рубежівський». ПОруч протікає річка Сирець.
46. Річка Сирець. Вид у бік платформи «Сирець».
47. Річка Сирець. Вид у бік Борщагівки.
48. Прикол платформи «Рубежівський» втому, що вона розташована на повороті.
49. Дві частини парку розділяє залізниця, над якою проходить метротуннель. На фото це добре видно.
На верхньому рівні метротуннелю — автомобільний міст.
50. Іще два венткіоски.
Ну ось начебто і все про цю частину парку. Хоча до памятника Жамбилу Жабаєву не дійшов — парк виявився більшим, ніж очікував. При більш детальному огляді парк здався цікавішим, ніж вважав раніше. В усякому разі, парк не нудний. Однак не сказав би, що ця частина парку мені сподобалась. Якось малолюдно і захаращено. І фруктові дерева в саду — дивина.
В продовженні очікуйте звіт про західну частину парку.
