Трохи про все і не тільки

Такої паузи в блозі давно не було! Три місяці нічого не писав. Справа в тому, що у зв'зку з епідемією ковіду, про поїздки довелося забути на невизначений термін. І про вилазки теж, оскільки місцеві закинутості були досліджені неодноразово і дивитись там особливо нічого. Добре, що завалялися замальовки з поїздки до експериментальної закинутої школи поблизу ЧЗВ. Але нажаль, знімків небагато, оскільки не планував постити звіт. Однак ця подорож запам'яталась: як не як — вперше під'їхав до Зони відчуження, побачив монумент ліквідаторам біля Іванкова, плюс з погодою була повна лажа. Тому після тривалих роздумів все-таки віришів показати, що нафоткав по дорозі до заброшки.


1. Раніше навіть і не мріяв, що колись пофоткаюсь біля Іванкова.

За якість фоток не закидуйте капцями. На ходу не дуже-то познімаєш.
( Читати далі (+28 фото)... )

Сижду вдома. На вулиці був, мабуть, місяць тому. Звичайно, що нудно. Особливо, коли за вікном розквітає весна і тепла погода. А головне, невідомо, коли закінчиться карантин (хоча більше цікавить, коли зменшаться темпи поширення коронавіруса). Але я знаю, що таке, коли нічим дихати, тож не хочеться зайвий раз ризикувати. Тим паче, всіх закликають сидіти по хатам.

За таких умов і показувати нічого. Однак я же ж блогер, тож знайду що показати. Бо за квітень відбулося багато чого: це і введення маскового режиму, і сильний дим від пожеж, і пилова буря.


1. Карантин посприяв тому, що стало більше велосипедистів.

Фоток мало, але краще вже так, ніж взагалі ніяк. Тому вирішив зробити продовження карантинних замальовок.
( Читати далі (+25 фото)... )

В новинах розповіли про подорожчання проїзду в електричках. Заради цікавості вирішив сходити до залізничної станції, подивитись що по чім. Виявив, що вартість квитка справді збільшилась — мінімальна тепер становить 11 гривень, замість 8. Але подорожчання стосувалось лише найближчих станцій. Тобто, підняли тільки мінімальний тариф. Таким чином вийшло, що немає різниці куди їдеш - до Вишневого, Київ-Волинського, чи до Київ-Пасажирського: «все по 11», як у магазинах. При цьому проїзд на дальні відстані залишився дешевим. Наприклад, квиток до Козятина коштує всього лиш 23 грн.. Це стільки ж, скільки проїзд до центру Києва на 720-й маршрутці. Хоча їхати набагато далі.

Чому поїхав у Козятин (окрім того, що дешевий проїзд)? Хоча б тому що давно хотів його подивитись, бо рази два проїздив повз. Тому що тамтешні маршрутки фотографують рідко, на відміну від столичного передмістя. Тому що це величезний залізничний вузол з гарним старовинним вокзалом. Тому що захотів перевірити чи такий він нудний і понурий, як про нього жартують? Мовляв, це дика провінція. Ну а щоб не було стрьомно і нудно, досліджувати місто поїхав не один. Сам запропонував подорож колезі по інтересам, з яким не був знайомий.


1. Козятин.

Козятин — провінційне місто, районний центр у Вінницькій області. Найдальша зупинка приміських електропоїздів зі столиці. Лише з Боярки їхати 3 години! Для багатьох воно відоме як великий залізничний пересадковий вузол і як місто про яке жартують. Мовляв, це дика провінція. Сміються над назвою. Його вважають понурим і нецікавим, відомим тільки як вузлова залізнична станція. Насправді ж, у місті є багато пам'ятників. Є пам'ятник-паровоз. Є стара архітектура. А який гарний вокзал! Саме місто ж невеличке. Всього лиш 26 тис. жителів. Проте має давню історію, яка теж пов'язана із прокладанням залізниці з Києва до Одеси у 1870 році. Станція отримала назву від найближчого села — Козятин. Навколо залізниці спочатку виросло станційне селище, а потім і цивільне поселення. Що цікаво, зараз і місто, і село носять однакову назву.

І хоча Козятин — провінційне містечко, він зовсім не депресивний і справляє приємне враження.
( Читати далі (+72 фото)... )

«Во-о-от, лето пролетело, всё оставив позади.»
(СТДК)

Нових тем для звітів поки нема. Нажаль, життєві обставини і наявний підробіток не дозволяють подорожувати вдосталь. Та й нові друзі, яких вдалося знайти, теж не поспішають скласти компанію у вилазках. А місцеві заходи зовсім нецікаві. Тож напишу-ка замальовки з життя, що стали вже традиційними в моєму блозі. Добре, є неопубліковані матеріали з цього літа, яких недостатньо для окремих постів, але на фотощоденник у форматі фотозвіту на тему «Як я провів це літо» цілком вистачить.


1. Найголовнішою подією цього літа став новий комп'ютер. Хоча були і вилазки на заброшки і прогулянки.

Поки була вимушена відпустка, вирішив витратити заощадження, щоб придбати новий комп'ютер. Бо старий комп підглючував, ледве працював. Гудів, наче літак. А ще закінчувалось місце на вінчестері. Та й застарілу ХР-у треба було замінювати на щось нове. Через древню операційку і слабке (по сучасним міркам) «залізо» користуватись компом було ризиковано і незручно. Тому не став чекати, поки старий комп гавкнеться. Хоча купівля нового системника виявилась не простою справою. Одразу виникла купа запитань. Де придбати? Купити готовий, чи зібрати за індивідуальною конфігурацією? Яку операційку ставити?
( Читати далі (+46 фото)... )

Перший звіт в новому році завжди присвячував абандонам. Але тільки не цього разу:( Річ в тім, що наприкінці минулого року вилазок не було. Звичайно, можна було б і почекати із фоторепортажем, полазити десь. Але новорічний огляд, також традиційний, чекати закінчення зимових свят не буде. Не писати ж про зустріч Нового року в лютому, чи березні?!


1. Домашня новорічна ялинка на Новий рік-2018. Причому на свято дістали аж три ялинки!

Тим паче, якщо з заброшками вийшло не так, як завжди, то зустріч Нового року відбулася за звичною програмою — нудно і банально: вдома; з батьками, що спали; без алкоголю (не пити ж самому?); під гуркіт феєрверків. Ну а в перший день 2018го, поїхав в Київ дивитися на Головну ялинку країни. Хоча зазвичай роблю це ще до початку нового року.
І це при тому, що були грандіозні плани: або зустріти Новий рік на міській ялинці, або в Києві на Софійській площі.

З незвичного — вдома поставили аж три ялинки (штучні)! Стільки новорічних ялинок в нашому помешканні ніколи ще не було!
( Читати далі (+47 фото)... )

"Чоботи резінові на босу ногу вдіну —
І тепер мені нічого не страшно:
Ні болото, ні грибок, навіть стафілококк —
А для мене це дуже важно!"
(ТІК - Еренбі)

Як правило, літо — найцікавіша пора року. Але в моєму випадку літо може бути нудним, як довгі зимові вечори. Сподівання, що хоча б кудись виберусь, не справдилися. Навіть поїздка у Київ виявилась невдалою. Отож і виходить: початок нинішнього літа був нудним. Продовження літа — таке саме.


1. Колаж із замальовок середини літа-2017.

При тому, що середина літу виявилась нудною і нецікавою, за липень встиг багато чого зробити: знайти і втратити роботу, потрапити під зливу з грозою, перевірити зір, провозитися із VPN на телефоні, ледве не схопити вірусняк на телефоні, записати мікс для дискотеки, з'їздити в Київ, скуштувати незвичні морозива, зламати радіоприймач, здивуватись кімнатним огіркам, стати свідком потужної зливи з грозою. Взагалі, з погодою жах (тому в епіграф взяв саме ці рядки з пісні). Дещо з цього сфотографував. Так що вийде щоденник з фотозвітом. Звичайно, не обійшлося без мобілографії.

Хоча можна було і б і не продовжувати тему нудного літа. Але ж про що тоді писати?

! Через заборону в Україні найпопулярніших російських поштових сервісів і соцмереж з усіма додатками від 15 травня 2017 року, фотохостинг від Яндексу виявився заблокованим на території України. Тому, після довгих роздумів, змінив хостинг для нових фото. Однак для повноцінного перегляду блогу і записів, опублікованих до початку червня 2017 року, українським читачам необхідно скористатись VPN-додатками до браузерів, або Тор браузером. !
( Читати далі (+36 фото)... )

З кожною вилазкою на київські заброшки все більше переконуюсь, що марно шукати в столиці цікаві і доступні абандони. Так, начебто, закинуті будівлі і підприємства є. А полазити ніде. Та найбільш розчаровуєшся, коли не складається запланована вилазка. Найсвіжіший приклад: поїздка на один «баян» — закинутий кінотеатр «Маяк». В 2014му думали залізти. Але тоді чомусь відклали. В цей же раз всі входи-вікна виявились перекритими. Що робити — поїхали в інше місце. Теж в кінотеатр. Та тільки й там нас очікував облом. А я так розраховував продовжити тему абандонів... Ну і нехай.


1. Замість заброшок просто побродили по чигирям. Зате знайшли цікавинки і пройшлися по водоймі.

Щоб прогулянка не була даремною, з samogonnoeozero пройшлися по Галерній затоці. Так, саме пройшлися по замерзлій водоймі. Для мене це були нові враження, бо по такій величезній замерзлій водоймі (та ще й під час відлиги) не прогулювався. На щастя, лід нас витримав.
А ще, по дорозі на заброшку, пройшовся новим мікрорайоном, побачив раритетний автобус ЛіАЗ. І в якості бонуса пробрався всередину ЛЕП.
( Читати далі (+48 фото)... )

  Знаю, в погоді бувають перекоси: гроза в жовтні, град з грозою у квітні, сніг в кінці березня. Але такого, щоб 26 жовтня випадав перший сніг — не пригадую. Чи не ранувато для зими? Дехто ще не встиг насолодитися осінніми краєвидами.

  Вчора ввечері повалив мокрий сніг (або сніг з дощем). Синоптики цього разу не помилились, як не дивно. Думав, що сніг не буде триматися, але до ранку встояв. І зараз видно, що сніг не розтанув остаточно, хоча шар снігового покриву тонкий. І це при плюсовій температурі.


Перший сніг зимового сезону 2016/2017 в Боярці.

P.S.: Зараз за вікном туман. А у вас яка погода?

  Не удивляйтесь. Обычно я рассказываю об встрече Нового года числа 2го января. И вообще сегодня не собирался включать комп. Но в силу некоторых причин решил пробиться к вам сквозь тормозящий новогодний интернет в первый день Нового года.

  Удивительно, но маленькую ёлку поставили не в канун новогодней ночи, а заранее, 26 декабря. Из-за трагических событий в 2015м большую ёлку решили не ставить. Также заранее, числа 30го, накрыли праздничный стол. Но Новый год всё равно отмечали на кухне. Где логика?! Единственное логическое объяснение — что некуда было ставить еду. Но ведь для этого не обязательно накрывать стол.

  Встреча Нового года постепенно перестала быть праздником. Если в 2012/2013м было ожидание праздника и новогоднее настроение, то в 2013/2014м было только новогоднее настроение, которое длилось сутки. В 2014/2015м ожидания и ощущения праздника и вовсе не было — встречал Новый год один, остальные спали, да и погода была не зимняя. С пивом вместо шампусика. В этот раз встретил так же, как в 2014/2015 — дома, с пивом вместо шампанского и без нововогоднего настроения. Хотя и погода стала зимняя (в новогоднюю ночь выпал снег!), и мама была за столом. Может с возрастом перестал верить в чудеса? Может просто надоело однобразие? Ожидание праздника - установка новогодней ёлки - приготовление праздничных блюд - отсыпание перед ночкой - новогодний телик - встреча Нового года - новогодний телик - радио. Однообразно и банально. Даже телевизионная программа с годами становится скучнее. В этот раз не было ни одного(!) нового мюзикла. Только новогодние выпуски обычных программ и старые концерты с мюзиклами. Про заезженные советские фильмы молчу — из года в год одно и то же. Хотя легендарные комедии в сотый раз посмотрел с удовольствием. «Вечерний квартал» был скучный. И все эти программы (и новые, и старые) ставят с повторами. Это скучно и банально. Только кошка не давала заскучать.
   Впрочем, кроме однообразия и банальности не было повода для праздничного настроения. 2015 год был ужасным. Надежд на 2016й год нету. Единственное, когда увидел, что на улице снег и потуги «Квартальщиков» по телику — на полчаса пришло ожидание праздника. «2015й год прошёл. И хорошо, что прошёл.» (© Вечерний квартал). Многое пришлось оставить в прошлом году.

   Собирался на after-party на городскую Ёлку. Но было очень холодно (-15°), не сложилось с компанией (в самый последний момент знакомый передумал идти на празднование), да и всю ночь бабахкали фейерверки (не хотелось попасть под арт-обстрел). Какое тут праздничное настроение?! Хотя, сам виноват... что мало друзей и шуганный. Впрочем, другие варианты были ещё более нереальными: тематическая вечеринка, сходка блогеров, Новый год по-диггерски. Радует только выпавший снег.

  Кстати, подарочки простенькие. Но зато много их и практичные. Будет теперь в чём писать мемуары.

Ну и поздравляю всех с наступившим 2016 годом! Надеюсь, вы отпраздновали хоть и банально, но с новогодним настроением. Относительно 2016 года планов и надежд нет никаких. Хотя загадал желание. Тоже практическое, как и подарки. Хочется чтоб повезло с работой.

Предыдущие встречи НГ:
Как встретил 2015 год, или Испорченный праздник
Нетипичный Новый год
Новая ёлка на Новый год

   Починаю вести щоденник у зошиті. І справа не лише в тому, що «болтун — знахідка для шпіона». Як кажуть: «Папір стерпить усе». Не про все ж писати у інтернеті. Є речі, про які не дуже хочеться писати. Та й перетворювати бложик у литдибр не хочеться. До того ж, записи з щоденника не дуже коментують. Ну і ще одна причина — надумав писати щоденник кожного дня. А у блозі буду писати лише про головне.
  Але все-таки не витримав. Треба виговоритися. Тому що... Не зміг це тримати в собі.

8. 10.2015 - четвер

  Довелося два рази бігати по магазинам. А на вулиці похолодало — вночі до мінусових температур. Добре, хоч сонячно. Не знав, що взути — шукати зимові кроссівки не став, взув чоботи. Ох і важкувато в них. Вуха від холоду ледь не замерли, але в шапках нікого не бачив. Та воно на сонці ніби й нічого.

9. 10.2015 - п'ятниця.

  Довго не міг заснути. Все думав про кота. Якраз 9-го числа минулого місяця він загубився. Це вже місяць, як утік. Все думав чому він від нас пішов і чому не можемо знайти.
  А ще чомусь болять ноги (мабуть після важких чоботів). Таке відчуття, ніби пройшов 20 км. Хоча весь деь сидів вдома.

  Телік зовсім зламався. Тож віддали на ремонт. Але так і не принесли. Мабуть щось серйозне.

  Не взяли у блог-тур. Ну, мені не звикати. Не такий вже я популярний. Є блогери цікавіші.

  Відправив резюме. Однак не впевнений, що буде толк.

10.10.2015 - субота

  Капєц! Як тільки кудись їхати — виглядаю не дуже. Наче спеціально з'являються прищі і інші проблеми. Однак про все домовлено — відмовлятись не можна. Та й давно нікуди не їздив.

  Поїхав на Парад трамваїв, який проводиться вдруге. Очікував, що буде повторення минулорічної виставки, але деякі трамваї були вперше — Богдан/БКМ-TR843, ЛВС-2009 (71-154М) і... Pesa. Це було несподіванкою. До того ж, «парад» (повернення вагонів у депо) сфоткав у іншому місці, без натовпу людей. Зустрів колег по захопленню, якиїх давно не бачив. З тролейбусних покатушок теж фанати позбігались. Ну а дежавю було, коли фоткав виставку і салони. А також, коли прогулялись до титулу-кессону. Нарешті там з'явились піддони. Тож набрався сміливості і поліз у кессон. Всередині теж знайшлися способи залізти. Відфоткав що хотів. Хоча і вимазався.

  Протягом дня назнімав багато автівок. Пощастило зняти декілька автобусів.

  Під вечір пішли на виставку котів. Нормально пофоткати не вийшло.
  Коли доберуся до фотозвітів не знаю. І настрою нема, і є інші справи.

  Поки прогулювавя Києвом, батьки їздили на дачу. Запитав: «Рижика шукали?» «— Його вже нема...» «— Як це нема?! Ми ж не знайшли його.» Я вважав, що він загуляв з кішкою і заблукав, а насправді...
Виявилось, що він пішов від нас щоб померти:( 9го вересня зник, 14-15го вересня ми приїжджали шукати кота. А 17-го один дачник розказав, що недалеко від нашої дачі, під будкою знайшов кота, схожого на нашого. Мертвого. І поховав біля ставка. Причому знайшов випадково, бо почув запах розкладення. Батьки перепоховали його у нас на дачі 25-го вересня. Кажуть, що труп почав розлагатись (бо пройшло більше 2х тижнів), однак пошкоджень на тілі не знайшли. Скоріш за все помер від старості або хвороб. Бо помітив, що з літа він змінився. Я передчував що щось з ним може трапитись. Але щоб так піти. Наче виглядав здоровим.

  Батьки тримали звістку від мене й брата щоб не розстроювати. Та я все одно нервував. Шкодую, що не побачив його востаннє і не попрощався. Але ж сам не захотів поїхати на дачу (з ночівлею я б не витримав). Хоч не впевнений, що від побаченого стало би легше. Може воно й краще, що запам'ятав його живим. Пробач нас, Рижик!

  Погано, що погана звістка. Але як би це не звучало це все одно краще, ніж невідомість. Що ж, тепер можна заспокоїтись. Ніхто і ніщо не вічно під Луною. Все, що починається, коли-небудь закінчується. Всі там будемо. Се ля ві:(