Ночівля на дачі, дачний сезон / Пригоди Рижика

  Ще ніколи так часто не їздив на дачу. В 2014, мабуть, тільки два рази приїздив. А в цьому році квітень, трохи травня, червень, липень, серпень — провів на дачі. Причому цього року я вперше переночував на дачі. І неодноразово. В кожній поїздці по одній-дві ночі. Батьки вирішили залишатись на дачі, щоб зекономити на бензині і щоб дома зекономити на енергоносіях. А заодно, щоб можна було зранку, до настання спеки, зробити городні справи — полити, прополоти городину, повиривати бур'яни. Так що певний сенс в цьому був. Однак мені це було невідомо і ново. Батьки ж і в 2013му, і в 2014му лишались ночувати на дачі.

  Звичайно, я й так відвик від суспільства — а дача взагалі поза цивілізацією. Лише я, мама, батько і коте. Інтернету нема, розваг теж. Хіба шо в липні батько підключив тєлік — так дивились серіали і новини. А до того тільки радіо й слухав. В основному, нічні гуморески від російської гумористичної естради, на радіо «Київ» (які вже стали традицією, хоч і набридли). І радіо «ЄС». Наслухався аж до тошноти. Зате слухай хоч до пізньої ночі — ніхто й слова не скаже. Була іще одна розвага — фотографування. Брав з собою і ультразум, і походний фотік. Фотографував і Рижика, і природу, і по дорозі. Ще в цьому місяці розвантажував і переносив цеглу (кирпичи), для добудови веранди. А так, влітку 2015го нарешті-таки доробили площадку перед входом в будинок.

  Спалося на дачі краще, ніж вдома. По-перше, тиша: сусіди не набирають ванну, молодь під вікнами не кричить, не чутно машин, ніхто не курить. Засинаєш легше і сняться сни. Хоча ліжко незручне: скрипить, продавлене. Ще й прохолодніше, ніж вдома. Та й сон інколи був беспокійний — то в туалет, то коте впустити-випустити з будинку.. Зате по-друге, кіт весь час спав зі мною, закутуючись під одіяло або просто лежачи збоку чи біля ніг. Лащився, муркотів. Лише зрідка заходив на другий поверх до батьків. Пізніше, мати казала, що коли я залишився вдома, кіт приходив спати до мене на диван.

  Але й були неподобства. По-перше, туалет. Якщо відлити можна було в двох місцях під будинком (вибачте за подробиці), то в туалет заходити було страшно. По-друге, оси. Багато ос. За літо примудрилися вжалити три чи чотири рази. Це дуже боляче. По-третє, хоча й спати було краще, доводилося впускати-випускати кота надвір. А потім ще чекати, коли буде проситися назад до будинку. По-четверте, незручно чистити зуби і голитися. Заростаєш щетиною за три дні. Потім вдома не можеш дати раду. По-п'яте, раціон був обмежений. Варене яйце, м'ясо, суп — ось і нехитра їжа. Через кризу змушені економити і на їжі. Тому різниці в харчуванні вдома і на дачі не було. Хіба шо вдома треба було готувати самому.

  І ще з негативу — сварки. Тому захотілося залишитись вдома. Не стільки щоб постраждати фігнею, а щоб не було скандалів і суперечок.
----------------------------------------------------------------------------------------------------
  Під час крайніх поїздок з котом і батьками на дачу, згадав один випадок. Вночі приходить Рижик до будиночку. Я його погодував, погладив і... відчуваю, що голова у коте мокра. Я до світла — а там кров. Злякався. Підняв батьків на ноги. Виявилось, що він пролазив під сіткою і подряпався. З часом рани загоїлись і коте можна було спокійно гладити.

  Друга історія про те, як Рижик спіймав мишу і з'їв її. Чую, під будкою щось шарудить. Дивлюся: там наш коте. Виносить у зубах мишу, кладе на стежку. Я збігав розказати батькам і за фотоапаратом. Бачу, кіт грається з мишою. А потім — хрум: і надкусив мишу. Дивлюся, аж страшно: червоне і тільки хребет видно. За другий підхід доїв мишку. Дивно, що навчився ловити мишей. Йому ж ніхто не показував. Хоча, колись вдома знайшов мишку.