![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Кіт взяв звичку ховатися в шафі в залі і під диваном у братовій кімнаті. В принципі, він і раніше любив там іноді сидіти (мабуть щоб вичісувати болячки), але цього разу зачастив. Та й сидить подовгу. Одного разу заліз у шафу, так я й дезодорантом бризкав — а він все одно сидить, не хоче вилазити. При спробі витягнути, дряпається. Мама, звичайно, наругала. Але іншого способу, ніж попшикати дезодорантом, нема. Те, що коте не зреагував, мене насторожило. Хоча подумали, що ховається від облисіння.
А по ночам все сильніше не дає спати. Ходить, нявчить, дряпає вхідні двері — ніби проситься на вулицю. А він же ж у нас домашній. Не знаю, що це все може означати. Можливо, хоче на дачу. Там і природа, і в піску можна покувиркатися, і вночі побігати.
------------------------------------------------------
Десь з 2011го у місті стали проводити щотижневі ярмарки. До 2000х була одна ярмарка, в старій частині міста. А це зробили в новій частині. Зручно — не треба далеко ходити, та й по цінам дешевше, ніж на базарі чи в магазині. Тим паче, що у Вишневе до супермаркету не наїздишся. А у Білогородку дорого. Хоча там ярмарка краща і більша. Щоправда, дешевизна тривала недовго. Однак, за звичкою, все одно ходили. В основному, щоб купити продукти і городину. Поступово, прогулянка на суботню ярмарку стала традицією. І обнови можна купити, і на людей подивитись. Та й просто прогулятися. Заодно можна чимось себе зайняти. Походи займали багато часу. Поки рано-раненько зберешся з батьками, поки неспішно пройдешся — і 10-11 година.
Цікаво було спостерігати, як ярмарка розширюється, займаючи все більшу площу. Розтягнулася майже до школи.
------------------------------------------------------
Є у мене іще одна традиція — антидепресивний маршрут. Коли було сумно і нудно, хотілося кудись поїхати — то прогулювався в інший кінець міста. Просто так, навіть без цілі пофоткати маршрутки. Аби пройтися, згадати минуле, подумати. Спеціально прогулювався неспішно, щоб нагуляти годинку.
Можливо, так тривало б і далі — але цього року захотілося змінити звичний маршрут. Бо вже приївся і не дає антидепресивного ефекту.
А по ночам все сильніше не дає спати. Ходить, нявчить, дряпає вхідні двері — ніби проситься на вулицю. А він же ж у нас домашній. Не знаю, що це все може означати. Можливо, хоче на дачу. Там і природа, і в піску можна покувиркатися, і вночі побігати.
------------------------------------------------------
Десь з 2011го у місті стали проводити щотижневі ярмарки. До 2000х була одна ярмарка, в старій частині міста. А це зробили в новій частині. Зручно — не треба далеко ходити, та й по цінам дешевше, ніж на базарі чи в магазині. Тим паче, що у Вишневе до супермаркету не наїздишся. А у Білогородку дорого. Хоча там ярмарка краща і більша. Щоправда, дешевизна тривала недовго. Однак, за звичкою, все одно ходили. В основному, щоб купити продукти і городину. Поступово, прогулянка на суботню ярмарку стала традицією. І обнови можна купити, і на людей подивитись. Та й просто прогулятися. Заодно можна чимось себе зайняти. Походи займали багато часу. Поки рано-раненько зберешся з батьками, поки неспішно пройдешся — і 10-11 година.
Цікаво було спостерігати, як ярмарка розширюється, займаючи все більшу площу. Розтягнулася майже до школи.
------------------------------------------------------
Є у мене іще одна традиція — антидепресивний маршрут. Коли було сумно і нудно, хотілося кудись поїхати — то прогулювався в інший кінець міста. Просто так, навіть без цілі пофоткати маршрутки. Аби пройтися, згадати минуле, подумати. Спеціально прогулювався неспішно, щоб нагуляти годинку.
Можливо, так тривало б і далі — але цього року захотілося змінити звичний маршрут. Бо вже приївся і не дає антидепресивного ефекту.
