![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwell На травневі свята більшість блогерів звітувала про святкування Дня Перемоги. Це як традиція. Але мені треба було дописати фотозвіт про автомобільний ретро-фестиваль. До того ж, автору щось нещастить зі святковими заходами. В 2013му проспав військовий парад у Києві. Минулого року таки поїхав у столицю — але парад і військово-історичну реконструкцію через війну на Донбасі відмінили. Цього року через дорожнечу та нестачу грошей взагалі нікуди не поїхав. Хоча збирався на військово-історичне шоу. Отож, враховуючи дефіцит тем для фотозвітів, та щоб якось розвіятись, вирішив сходити на міське відзначення 70-річчя Перемоги. Два роки тому я дивився на святкування. Місце проведення те саме — парк Перемоги. Тож нічого особливого не сподівався побачити. Хіба що під іншим ракурсом. Та все одно це краще, ніж сидіти вдома.
Якщо чесно, очікував, що святкування Дня Перемоги буде таким, як в 2013му. Однак програма дещо змінилась: не було параду. Та й саме відзначення було іншим: замість радянських символів — георгіївських стрічок — червоні маки. Замість радянських пісень воєнного часу — українська народна та сучасна музика. Серед гостей свята — учасники АТО. І ще ж концерт другий. А ще, а ще були розваги для дітей. Але не буду забігати наперед.
Ну а щоб не сплутати два святкування Дня Перемоги цей назву святкуванням 70-річчя Перемоги.
1. Шикування (построение) кадетів військового ліцею ім. Богуна перед меморіалом Перемоги. Здавалось би, все, як і два роки тому?
2015го року на 9 травня було прохолодно, тому цього разу кадети — у кителях.
Ну а тепер трохи про загальнодержавні зміни у святкуванні Дня Перемоги.
Змінюються часи — змінюється й відношення до пам'ятної дати, та й саме відзначення. Особливо під впливом обставин. Раніше День Перемоги святкували за радянським зразком, тепер акценти змінились. В Україні 8 травня зробили Днем пам'яті і примирення. 9 травня лишили святковим днем, проте без військового параду. Велику Вітчизняну війну тепер доцільніше називати Другою світовою або німецько-радянською війною. Фашистську Німеччину — нациською Німеччиною. Новим символом Дня Перемоги вибрали червоний мак, яким вже давно послуговуються у Європі. І на відміну від Росії в Україні запропонували відмовитись від пропаганди війни і святкування (рос. — "празднование") замінити вшануванням (рос. — "отмечанием"). Хтось скаже, що це спеціально, щоб було більше відмінностей між сусідніми країнами. Але останнім часом все більше прирівнюють комуністичний режим СРСР до нациської Німеччини. Ще тут можна згадати про українських повстанців, які боролися і проти Німеччини, і проти Росії. Коротше кажучи, є що переосмислювати. Та й мені здається, що краще вшанувати загиблих воїнів, мирних жителів, загинувших від війни та привітати ветеранів. Це тільки у Росії можуть святкувати війну.
2. Цього року кадетам на шикуванні склали компанію школярки.
Ось друга відмінність від святкування дворічної давнини.
3. Поки вшанування не почалися вирішив походити по парку. Ось сцена. Виглядає інакше, ніж 2 роки тому. Вирішили обійтися без гасел і перелаштування сцени.
4. Але ряд кадетів з боків від сцени — як завжди на святкуванні Дня Перемоги.
5. Меморіал радянським воїнам, загинувшим уВеликій вітчизняній Другій світовій війні.
6. Хода скоро почнеться. Тож займаю місце для спостереження.
Цього разу вирішив пофоткати з іншої сторони.
7. Здається, церемонія вшанування починається.
8. Поодинокі ветерани.
9. Мер міста Боярка та інші учасники урочистої ходи.
10. За ними — кадети військового ліцею ім. Богуна.
11. Колонна іде, видно лише прапори:)
12.
13. Почесна варта.
14. Цього року символом Дня Перемоги став червоний мак.
15. Покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам — традиційний ритуал відзначення Дня Перемоги.
16. Ветерани наближаються до меморіалу, щоб покласти квіти.
17.
18. Мер міста Боярка — Тарас Добрівський.
19. А фотографів скільки! Я нарахував аж 5 чоловік.
Фоткати було складно, тому покладання квітів не вдалося засняти.
20. Українська спілка ветеранів-афганців. За сумісництвом — воїни АТО.
21. Воїни-афганці перед меморіалом.
22. Потім пішли кадети.
23. А за ними — учні шкіл.
24.
25. Після учнів покладали квіти всі охочі.
Здається, що в 2013му людей було менше.
26. Воїни-афганці не обмежуються вшануванням солдатів Другої світової війни і продовжують урочисту ходу до нового пам'ятнику воїнам-афганцям.
27. Наступна частина святкувань — концерт.
28. Людей багато. Але через півгодини-годину можна було спокійно підійти до сцени та познімати.
29. Концерт розпочався з промови міського мера Тараса Добрівського.
30. Потім вручив почесну грамоту. Тільки не в курсі кому.
31.
32. Далі по черзі виступали керівники районних та обласних адміністрацій, організації ветеранів.
33.
34. Нажаль, доповідачів не запам'ятав.
35. Ансамбль барабанщиць Боярської гімназії.
36. Співачка Марина Одольска.
37. Чув про неї, а от що співає не знаю. Тож послухав із задоволенням.
38. Далі на сцену вийшла переможниця проекту «Голос Країни» Олена Опанасюк (якщо не помиляюсь). Зустріч з Мариною Одольскою:)
39. Потім на сцену пыднялися воїни-афганці та учасники АТО.
40. Співачкам вручили грамоти від мера Боярки.
41. Знову промова.
42. Співає Олена Опанасюк.
43. Послухав трохи. Та й зібрався додому. Не знаю хто там ще виступав — співачки співали по три пісні, тож не став чекати поки оголосять наступних учасників концерту.
44. Парк все-таки гарний!
45. О, а як це називається? «Жива скульптура»? Всі фоткалися.
46. Дітвора роз'їзджалась на міні-машинах.
47. Та їх тут декілька! Тільки й дивись, щоб не переїхали:)
Ех, у мене в дитинстві таких розваг не було.
48. Проте були й інші розваги. Наприглад — поціль з рогатки у Angry Birds і виграй подарунок.
49. Цікава розвага. Головне, що розвиває влучність.
50. Також у парку Перемоги була виставка дитячих малюнків на тему України.
Як бачимо, відзначення Перемоги відбулося без повтору. Хіба що покладання квітів та святковий концерт. Хоча я й намагався зробити так, щоб цей звіт не був схожий на попередній. Думаю що це вдалося. Та й відзначення більш-менш цікаве. Як для невеличкого міста це просто мега-подія.
Якщо чесно, очікував, що святкування Дня Перемоги буде таким, як в 2013му. Однак програма дещо змінилась: не було параду. Та й саме відзначення було іншим: замість радянських символів — георгіївських стрічок — червоні маки. Замість радянських пісень воєнного часу — українська народна та сучасна музика. Серед гостей свята — учасники АТО. І ще ж концерт другий. А ще, а ще були розваги для дітей. Але не буду забігати наперед.
Ну а щоб не сплутати два святкування Дня Перемоги цей назву святкуванням 70-річчя Перемоги.
1. Шикування (построение) кадетів військового ліцею ім. Богуна перед меморіалом Перемоги. Здавалось би, все, як і два роки тому?
2015го року на 9 травня було прохолодно, тому цього разу кадети — у кителях.
Ну а тепер трохи про загальнодержавні зміни у святкуванні Дня Перемоги.
Змінюються часи — змінюється й відношення до пам'ятної дати, та й саме відзначення. Особливо під впливом обставин. Раніше День Перемоги святкували за радянським зразком, тепер акценти змінились. В Україні 8 травня зробили Днем пам'яті і примирення. 9 травня лишили святковим днем, проте без військового параду. Велику Вітчизняну війну тепер доцільніше називати Другою світовою або німецько-радянською війною. Фашистську Німеччину — нациською Німеччиною. Новим символом Дня Перемоги вибрали червоний мак, яким вже давно послуговуються у Європі. І на відміну від Росії в Україні запропонували відмовитись від пропаганди війни і святкування (рос. — "празднование") замінити вшануванням (рос. — "отмечанием"). Хтось скаже, що це спеціально, щоб було більше відмінностей між сусідніми країнами. Але останнім часом все більше прирівнюють комуністичний режим СРСР до нациської Німеччини. Ще тут можна згадати про українських повстанців, які боролися і проти Німеччини, і проти Росії. Коротше кажучи, є що переосмислювати. Та й мені здається, що краще вшанувати загиблих воїнів, мирних жителів, загинувших від війни та привітати ветеранів. Це тільки у Росії можуть святкувати війну.
2. Цього року кадетам на шикуванні склали компанію школярки.
Ось друга відмінність від святкування дворічної давнини.
3. Поки вшанування не почалися вирішив походити по парку. Ось сцена. Виглядає інакше, ніж 2 роки тому. Вирішили обійтися без гасел і перелаштування сцени.
4. Але ряд кадетів з боків від сцени — як завжди на святкуванні Дня Перемоги.
5. Меморіал радянським воїнам, загинувшим у
6. Хода скоро почнеться. Тож займаю місце для спостереження.
Цього разу вирішив пофоткати з іншої сторони.
7. Здається, церемонія вшанування починається.
8. Поодинокі ветерани.
9. Мер міста Боярка та інші учасники урочистої ходи.
10. За ними — кадети військового ліцею ім. Богуна.
11. Колонна іде, видно лише прапори:)
12.
13. Почесна варта.
14. Цього року символом Дня Перемоги став червоний мак.
15. Покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам — традиційний ритуал відзначення Дня Перемоги.
16. Ветерани наближаються до меморіалу, щоб покласти квіти.
17.
18. Мер міста Боярка — Тарас Добрівський.
19. А фотографів скільки! Я нарахував аж 5 чоловік.
Фоткати було складно, тому покладання квітів не вдалося засняти.
20. Українська спілка ветеранів-афганців. За сумісництвом — воїни АТО.
21. Воїни-афганці перед меморіалом.
22. Потім пішли кадети.
23. А за ними — учні шкіл.
24.
25. Після учнів покладали квіти всі охочі.
Здається, що в 2013му людей було менше.
26. Воїни-афганці не обмежуються вшануванням солдатів Другої світової війни і продовжують урочисту ходу до нового пам'ятнику воїнам-афганцям.
27. Наступна частина святкувань — концерт.
28. Людей багато. Але через півгодини-годину можна було спокійно підійти до сцени та познімати.
29. Концерт розпочався з промови міського мера Тараса Добрівського.
30. Потім вручив почесну грамоту. Тільки не в курсі кому.
31.
32. Далі по черзі виступали керівники районних та обласних адміністрацій, організації ветеранів.
33.
34. Нажаль, доповідачів не запам'ятав.
35. Ансамбль барабанщиць Боярської гімназії.
36. Співачка Марина Одольска.
37. Чув про неї, а от що співає не знаю. Тож послухав із задоволенням.
38. Далі на сцену вийшла переможниця проекту «Голос Країни» Олена Опанасюк (якщо не помиляюсь). Зустріч з Мариною Одольскою:)
39. Потім на сцену пыднялися воїни-афганці та учасники АТО.
40. Співачкам вручили грамоти від мера Боярки.
41. Знову промова.
42. Співає Олена Опанасюк.
43. Послухав трохи. Та й зібрався додому. Не знаю хто там ще виступав — співачки співали по три пісні, тож не став чекати поки оголосять наступних учасників концерту.
44. Парк все-таки гарний!
45. О, а як це називається? «Жива скульптура»? Всі фоткалися.
46. Дітвора роз'їзджалась на міні-машинах.
47. Та їх тут декілька! Тільки й дивись, щоб не переїхали:)
Ех, у мене в дитинстві таких розваг не було.
48. Проте були й інші розваги. Наприглад — поціль з рогатки у Angry Birds і виграй подарунок.
49. Цікава розвага. Головне, що розвиває влучність.
50. Також у парку Перемоги була виставка дитячих малюнків на тему України.
Як бачимо, відзначення Перемоги відбулося без повтору. Хіба що покладання квітів та святковий концерт. Хоча я й намагався зробити так, щоб цей звіт не був схожий на попередній. Думаю що це вдалося. Та й відзначення більш-менш цікаве. Як для невеличкого міста це просто мега-подія.
