![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellКожній радянській людині належало не лише навчатися і працювати, а й відпочивати і оздоровлюватися у санаторно-лікувальних закладах. Тому в СРСР було збудовано багато дитячих піонерських таборів, баз відпочинку, санаторіїв і пансіонатів. Розташовували їх у великих лісових масивах навколо великих міст і в курортних містечках, на берегах річок і морів. Є санаторії і в лісах на околицях Києва. Щоправда, діючих залишилось небагато. А недіючим бізнесмени знаходять застосування — або зносять і забудовують котеджами, або перетворюють у приватні резиденції, або просто розкрадають. Деякі табори відпочинку заселили переселенцями з Донбасу і Криму. Так що закинутих таборів відпочинку мало. А доступних для дослідження ще менше. За моїми спостереженнями, ВСІ санаторії і піонерські табори в межах Києва охороняються. Однак можна пошукати менш «палєвні». Одним із таких об'єктів виявився колишній піонертабір «Салют».
1. Молодіжний (колишній піонерський) табір «Салют» Київського радіозаводу.
Піонерський табір «Салют»створили у 1966 році. Його збудували для дітей працівників Київського радіозаводу, розташованого у Дарниці. А завод той виробляв не тільки телевізори, а й електроніку для ракетно-космічних комплексів. Тому про працівників намагалися піклуватися.
В 1991му піонерський табір став молодіжним табором. А в 2004му році він перестав діяти. З того часу «Салют» стоїть закинутим. Але не покинутим — колишній піонертабір охороняється! Хоча це не завадило розграбуванню — перила зрізані, меблів нема, електрощитки випотрошені. Приміщення порожні. Зберіглися тільки малюнки на стінах і стільці.
Попри погану збереженість заброшки, все одно захотілося полазити. По-перше, закинутих санаторіїв, а особливо доступних, в столиці небагато. По-друге, елементарна цікавість. Піонертабір «Салют» — популярний абандон. Але звітів з нього майже нема. Так само, як і історії цього закладу. І по-третє, судячи по фоткам з об'єкту, піонертабір потроху руйнується. Тому хотілося його дослідити, поки не розвалився.
Єдина проблема (окрім ризику напоротися на охорону) — місцерозташування. Піонерський табір «Салют» стоїть вглибні лісу, на межі Києва з областю (тому дехто помилково вважає що він у столичній області). Дістатися до нього непросто. Не кажучи вже про те, що мені для цього треба проїхати через все місто. Майже рік тому зі знайомою сталкершою намагалися підійти з Бортничів. Однак не дійшли. І от, друга спроба. На днях із![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
samogonnoeozero відправилися досліджувати «баянний» піонертабір. Тільки транспортацію продумали краще. І поки вилазка відклалась на рік, ми ледве не запізнились. Корпуси почали зносити!
А ще дуже пощастило з погодою.
2. Цього разу вирішили не мучити свої ноги і під'їхати на приміській маршрутці. Тим паче, взулись не по сезону - в кеди:)
На здивування, вартість проїзду — всього 4,5 гривні. А я переживав, що маршрутники здеруть як за приміський проїзд. Хоча водій неохоче зголосився підвезти, бо на дальніх пасажирах можна заробити більше. А ці хлопець і дівчина вийшли на зупинці посеред лісу!
3. Пройшлися біля мосту, на якому знімали змагання сватів наввипередки в серіалі «Свати». І вийшли до завітного повороту, перегородженого шлагбаумом(!).
Значить, машини по дорозі точно не зустрінемо. Вже полегшення!
4. Вузькою дорогою йшли довгенько. А навкруги — лісові хащі. Такі чигирі, що навіть фотік відмовлявся робити чіткі знімки.
Ну, не їхати ж заради цього ще раз?!
5. І ось, за чергови́м поворотом, піонерський табір «Салют». Он, вдалині, видно знамениту стелу біля в'їзду.
Оскільки не знали, як справи з охороною - полізли подалі через зарослі.
6. Намалював схему табору. Піонертабір складається з шести однотипних житлових корпусів, театру, їдальні, адміністративного корпусу і декількох невідомих будівель.
З цього усього облазили небагато, бо об'єкт охороняється і видно, що недощавно в корпусах були люди.
7. Залаз не довелося довго шукати - швидко знайшли дірку в периметрі.
Намагаючись не хрустіти гілками і не провалитись у відкриті люки, потроху просувались територією.
8. Всередині території натрапили на дерев'яний паркан.
Цікаво, що там було загороджено? В одному звіті бачив, що там були щитки і таблички з попередженням про високу напругу.
9. Нарешті, перший корпус. Якщо вірити Вікімапії, це — театр.
Однак радості небагато — крізь густу рослинність нормально не сфотографуєш:(
10. Сталкерський краєвид:)
11. Всередині порожньо. Ну а як може бути інакше, якщо закинуто вже не один рік?
12. Одне з приміщень схоже на роздягальню.
13. Основне приміщення справді схоже на відкритий театр.
Хоча у вічі кидаються дрова. Це означає явну присутність людей. Не інакше як сторож заготував для опалення.
14. Ну а що було в іншій кімнаті ми так і не дізнаємось.
Зате відомо, що воно працювало з 13ї до 15ї.
15. З тилової сторони будівлю загороджують зарослі. Тому думали обійти і подивитись на фасад.
16. Але я за допомогою зуму (збільшення на фотокамері) помітив кран і собачу будку.
Вилазка одразу додала адреналіну:)
17. У вікні помітили плакати.
От дивні «совєти»! В Бога не вірили — а в те, що Ленін живий, вірили.
18. Поряд стоїть житловий корпус. А біля нього ще один. «Квадратіш, практіш». Нє, ну а шо? Зате практична архітектура. Мені радянські «бетонні коробки» подобаються.
Думали, підходити до корпусу, чи ні? Вирішили таки спробувати і... samogonnoeozero не помітила, що під ногами лежало скло. Воно гучно тріснуло. Я від несподіванки ледве не заматюкався. Це ж треба?! Тільки почали вилазку — і майже одразу «спалитися».
19. Якби я лазив один, то одразу б ввімкнув «задню передачу». Але Мері запропонувала обійти з іншого боку.
20. Сортир. Видно і відчувається по запаху, що ним користуються.
Позаду видно дорогу до санаторію.
21. Перед житловими корпусами відкрита місцевість. Тому трохи роздумуємо: просуватись вперед, чи ні? Але на наш «запал» ніхто не відреагував — тож ми продовжили.
22. Другий корпус. Місцевість відкрита. «Спалитися» можна запросто. А корпуси через дерева хрін сфоткаєш! Оце так облом!
23. Якщо ззовні будівлі не сфотографуєш, то може всередині буде щось цікаве?
Хоча звідки? Наскільки мені відомо, табір повністю розграбований.
24. Це вхід до іншого корпусу. Але всі входи виглядають так. Або майже так — бо в деяких дверях нема скла.
25. Біля входу розташовані сходи на другий поверх. Але біля входу вирішили не затримуватись. Тому більше сходи і не фоткав.
26. А всередині нас очікувало дивовижне панно.
27. Не додумався окремо сфотографувати. Тому тільки такий кроп.
28. А в правому коридорі валяються шмотки. Напевно, «скарб» охоронця.
29. Кімнати порожні. Але дивує, що плафони освітлення переважно цілі.
30. Проводка не виколупана. Однак електрощитки випотрошені.
31. Душова кабінка. Ванни напевно не покладалися.
32. В деяких кімнатах в підлозі дірки.
33. І от, після декількох порожніх кімнат, натрапляю на стілець.
Виглядає так, наче спостережний пункт:)
34. А в залі з тильної сторони хтось влаштував їдальню.
Видно, що нещодавно хтось снідав. А-а-а! Подвійний адреналін!
35. Вхід на другий поверх аналогічний входу на перший. Відмінність тільки у вибитому склі.
36. Планування поверху таке: зліва і зправа — коридори.
Причому ліві коридори на першому і на другому поверсі однакові.
37. А правий коридор — дзеркальна копія лівого коридору.
38. Такі самі душові кабінки і туалети.
39. Така сама зала в тильній частині будівлі, як і на першому поверсі.
40. Такі самі порожні кімнати.
До речі, видно, що сусідній корпус трохи нижче. А знаєте чому? Насправді, інший корпус такої ж висоти. Просто стоїть на схилі.
41. В кінці коридору темно. А на вулиці — яскраве і тепле осіннє сонце.
42. На другому поверсі такі ж самі світильники. Але малюнок на стіні інший.
43. Плитку чи лінолеум з підлоги здерли і поскладали. Так що табір потроху дерибанять.
44. Другий житловий корпус.
45. Перший корпус. Аналогічний іншим житловим корпусам «Салюту». І розташований близько від в'їзду. Однак цікаво, яке панно всередині.
46. Холл першого поверху першого корпусу.
47. І інший малюнок на стіні.
Буде жаль, якщо такі розписи зруйнують.
48. Перший корпус в гіршому стані, ніж другий. Зі стелі не капає — тече вода! Мабуть протікає дах. Якраз минулого дня, перед вилазкою, весь день йшов дощ.
49. Правий коридор. З фотоспалахом знімки виходять краще. Однак втрачається атмосфера.
Лише по облупленим стінам помітно, що в коридорі підвищена вологість.
50. Лівий коридор виглядає трешово. Без фотоспалаху чудово передається атмосфера.
На другий поверх не стали лізти. А раптом він зовсім в аварійному стані?
51. З парадного обережно визираю на водонапірну вежу.
Все-таки поруч в'їзд на територію.
52. Ще один погляд на перший корпус. За ним видно ще один.
53. Чотири житлові корпуси ледве влізли в кадр.
54. Другий і п'ятий корпуси.
55. На корпус у другому ряду можна тільки подивитись здалеку. Бо між житловими корпусами центральна алея, яка добре проглядається зі сторожки.
56. Шостий корпус. От з центральної алеї можна було б пофоткати будинки без дерев. Але ж не хочеться «спалитися».
57. Оп-па! Недобудований корпус вже зруйнували.
Ми таки вчасно наважились на вилазку.
58. На цьому знімку помітно перепад висот.
59. В опалому лісті помічаємо гриб.
60. Дивний грибочок! Тоненький. І пластинки виділяються навіть зверху! Може хтось підкаже, який це гриб?
Далі по ходу вилазки знайшли й інші гриби. Щоправда, вже за територією піонертабору.
61. Стела і в'їзд до табору. Мабуть з цього місця і треба було розпочинати огляд? Але заходити на заброшку через КПП не в моїх принципах.
62. Візитівка даного піонертабору — стела. Два роки тому вона виглядала краще: зверху була спостережна башта, і сама стела була не така облуплена.
63. Ворота зачинені. Через них видно дорогу до центральної алеї.
64. Від недобудованого корпусу залишився лише шматок стіни.
65. Несподівано поруч з воротами виявив хвіртку. Відчинену!
66. Пройшов всередину. Поглянув на дорогу під іншим ракурсом.
67. Адміністративний корпус. Вікна всі цілі або затягнуті плівкою. Будівля виглядає обжитою.
68. Неподалік від головних воріт виявив запасні. Цікаво, невже одних воріт недостатньо?
69. Адміністративний корпус стоїть впритул до паркану. З боку лісу виглядає страхітливо.
70. Оскільки вздовж паркану проходить ґрунтова дорога, вирішили пройтися і подивитися піонертабір з тильної сторони.
71. Крізь хащі ледве не проґавив, що паркан звернув убік. На кутку території, в зарослях, заховався ще один корпус.
72. Якось вже не було бажання досліджувати цей корпус. Хотілося просто дійти до зруйнованого недобудованого корпусу.
73. Паркан несподівано обривається. Прикол!
74. Крізь ліс зайшли з тильної сторони.
Якийсь колектор. Можливо, каналізація?
75. Вціліла стіна недобуду.
76. Вигляд з руїн на житлові корпуси.
Як тільки піднявся на гірку з цегли, почув як вдалині щось кричить охоронець. Так що вирішили не дражнитися і піти. Тим паче, що на дослідження цього піонертабору витратили більше години(!). А в планах був ще один абандон.
77. Орієнтування — не менш важлива річ у вилазках, ніж транспортування.
Цього разу заздалегідь сфоткав карту на смартфон. Ще й з відстаннями — щоб мати уявлення про довжину шляху. Дуже зручно! Знаєш скільки йти і не заблукаєш.
Назад можна було йти пішки до Бортничів. Бо по дорозі збиралися зазирнути на ще ону заброшку. Але вона здалася не зовсім закинутою. Хіба що, натрапили на закинуті трансформаторні і трохи по ним полазили. Однак на окремий звіт вони не тягнуть. Ну, можливо якось окремим разом покажу. Бо все-таки, Бортницький ліс восени красивий!
І йдучи назад думали: як добре, що встигли застати піонертабір в більш-менш цілому вигляді. І полазили непогано, враховуючи що є охорона. Ще й погодка порадувала: сонце і тепло, десь +17.
Звичайно, хотілося б обійти всі корпуси. І поки лазили, чіпляв павутину (а павуків я боюся). Але вилазка в цілому вдалася.
P.S.: Окрім фото, відзняв відео. Зовсім трішки. Як перепишу і змонтую — кину посилання в коментарях.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Санаторій «Зірка» у Ворзелі
Недостроенная база отдыха в Тетеревских лесах
Заброшенный санаторий «Голубые озёра»
Дивитися на карті
1. Молодіжний (колишній піонерський) табір «Салют» Київського радіозаводу.
Піонерський табір «Салют»створили у 1966 році. Його збудували для дітей працівників Київського радіозаводу, розташованого у Дарниці. А завод той виробляв не тільки телевізори, а й електроніку для ракетно-космічних комплексів. Тому про працівників намагалися піклуватися.
В 1991му піонерський табір став молодіжним табором. А в 2004му році він перестав діяти. З того часу «Салют» стоїть закинутим. Але не покинутим — колишній піонертабір охороняється! Хоча це не завадило розграбуванню — перила зрізані, меблів нема, електрощитки випотрошені. Приміщення порожні. Зберіглися тільки малюнки на стінах і стільці.
Попри погану збереженість заброшки, все одно захотілося полазити. По-перше, закинутих санаторіїв, а особливо доступних, в столиці небагато. По-друге, елементарна цікавість. Піонертабір «Салют» — популярний абандон. Але звітів з нього майже нема. Так само, як і історії цього закладу. І по-третє, судячи по фоткам з об'єкту, піонертабір потроху руйнується. Тому хотілося його дослідити, поки не розвалився.
Єдина проблема (окрім ризику напоротися на охорону) — місцерозташування. Піонерський табір «Салют» стоїть вглибні лісу, на межі Києва з областю (тому дехто помилково вважає що він у столичній області). Дістатися до нього непросто. Не кажучи вже про те, що мені для цього треба проїхати через все місто. Майже рік тому зі знайомою сталкершою намагалися підійти з Бортничів. Однак не дійшли. І от, друга спроба. На днях із
samogonnoeozero відправилися досліджувати «баянний» піонертабір. Тільки транспортацію продумали краще. І поки вилазка відклалась на рік, ми ледве не запізнились. Корпуси почали зносити!А ще дуже пощастило з погодою.
2. Цього разу вирішили не мучити свої ноги і під'їхати на приміській маршрутці. Тим паче, взулись не по сезону - в кеди:)
На здивування, вартість проїзду — всього 4,5 гривні. А я переживав, що маршрутники здеруть як за приміський проїзд. Хоча водій неохоче зголосився підвезти, бо на дальніх пасажирах можна заробити більше. А ці хлопець і дівчина вийшли на зупинці посеред лісу!
3. Пройшлися біля мосту, на якому знімали змагання сватів наввипередки в серіалі «Свати». І вийшли до завітного повороту, перегородженого шлагбаумом(!).
Значить, машини по дорозі точно не зустрінемо. Вже полегшення!
4. Вузькою дорогою йшли довгенько. А навкруги — лісові хащі. Такі чигирі, що навіть фотік відмовлявся робити чіткі знімки.
Ну, не їхати ж заради цього ще раз?!
5. І ось, за чергови́м поворотом, піонерський табір «Салют». Он, вдалині, видно знамениту стелу біля в'їзду.
Оскільки не знали, як справи з охороною - полізли подалі через зарослі.
6. Намалював схему табору. Піонертабір складається з шести однотипних житлових корпусів, театру, їдальні, адміністративного корпусу і декількох невідомих будівель.
З цього усього облазили небагато, бо об'єкт охороняється і видно, що недощавно в корпусах були люди.
7. Залаз не довелося довго шукати - швидко знайшли дірку в периметрі.
Намагаючись не хрустіти гілками і не провалитись у відкриті люки, потроху просувались територією.
8. Всередині території натрапили на дерев'яний паркан.
Цікаво, що там було загороджено? В одному звіті бачив, що там були щитки і таблички з попередженням про високу напругу.
9. Нарешті, перший корпус. Якщо вірити Вікімапії, це — театр.
Однак радості небагато — крізь густу рослинність нормально не сфотографуєш:(
10. Сталкерський краєвид:)
11. Всередині порожньо. Ну а як може бути інакше, якщо закинуто вже не один рік?
12. Одне з приміщень схоже на роздягальню.
13. Основне приміщення справді схоже на відкритий театр.
Хоча у вічі кидаються дрова. Це означає явну присутність людей. Не інакше як сторож заготував для опалення.
14. Ну а що було в іншій кімнаті ми так і не дізнаємось.
Зате відомо, що воно працювало з 13ї до 15ї.
15. З тилової сторони будівлю загороджують зарослі. Тому думали обійти і подивитись на фасад.
16. Але я за допомогою зуму (збільшення на фотокамері) помітив кран і собачу будку.
Вилазка одразу додала адреналіну:)
17. У вікні помітили плакати.
От дивні «совєти»! В Бога не вірили — а в те, що Ленін живий, вірили.
18. Поряд стоїть житловий корпус. А біля нього ще один. «Квадратіш, практіш». Нє, ну а шо? Зате практична архітектура. Мені радянські «бетонні коробки» подобаються.
Думали, підходити до корпусу, чи ні? Вирішили таки спробувати і... samogonnoeozero не помітила, що під ногами лежало скло. Воно гучно тріснуло. Я від несподіванки ледве не заматюкався. Це ж треба?! Тільки почали вилазку — і майже одразу «спалитися».
19. Якби я лазив один, то одразу б ввімкнув «задню передачу». Але Мері запропонувала обійти з іншого боку.
20. Сортир. Видно і відчувається по запаху, що ним користуються.
Позаду видно дорогу до санаторію.
21. Перед житловими корпусами відкрита місцевість. Тому трохи роздумуємо: просуватись вперед, чи ні? Але на наш «запал» ніхто не відреагував — тож ми продовжили.
22. Другий корпус. Місцевість відкрита. «Спалитися» можна запросто. А корпуси через дерева хрін сфоткаєш! Оце так облом!
23. Якщо ззовні будівлі не сфотографуєш, то може всередині буде щось цікаве?
Хоча звідки? Наскільки мені відомо, табір повністю розграбований.
24. Це вхід до іншого корпусу. Але всі входи виглядають так. Або майже так — бо в деяких дверях нема скла.
25. Біля входу розташовані сходи на другий поверх. Але біля входу вирішили не затримуватись. Тому більше сходи і не фоткав.
26. А всередині нас очікувало дивовижне панно.
27. Не додумався окремо сфотографувати. Тому тільки такий кроп.
28. А в правому коридорі валяються шмотки. Напевно, «скарб» охоронця.
29. Кімнати порожні. Але дивує, що плафони освітлення переважно цілі.
30. Проводка не виколупана. Однак електрощитки випотрошені.
31. Душова кабінка. Ванни напевно не покладалися.
32. В деяких кімнатах в підлозі дірки.
33. І от, після декількох порожніх кімнат, натрапляю на стілець.
Виглядає так, наче спостережний пункт:)
34. А в залі з тильної сторони хтось влаштував їдальню.
Видно, що нещодавно хтось снідав. А-а-а! Подвійний адреналін!
35. Вхід на другий поверх аналогічний входу на перший. Відмінність тільки у вибитому склі.
36. Планування поверху таке: зліва і зправа — коридори.
Причому ліві коридори на першому і на другому поверсі однакові.
37. А правий коридор — дзеркальна копія лівого коридору.
38. Такі самі душові кабінки і туалети.
39. Така сама зала в тильній частині будівлі, як і на першому поверсі.
40. Такі самі порожні кімнати.
До речі, видно, що сусідній корпус трохи нижче. А знаєте чому? Насправді, інший корпус такої ж висоти. Просто стоїть на схилі.
41. В кінці коридору темно. А на вулиці — яскраве і тепле осіннє сонце.
42. На другому поверсі такі ж самі світильники. Але малюнок на стіні інший.
43. Плитку чи лінолеум з підлоги здерли і поскладали. Так що табір потроху дерибанять.
44. Другий житловий корпус.
45. Перший корпус. Аналогічний іншим житловим корпусам «Салюту». І розташований близько від в'їзду. Однак цікаво, яке панно всередині.
46. Холл першого поверху першого корпусу.
47. І інший малюнок на стіні.
Буде жаль, якщо такі розписи зруйнують.
48. Перший корпус в гіршому стані, ніж другий. Зі стелі не капає — тече вода! Мабуть протікає дах. Якраз минулого дня, перед вилазкою, весь день йшов дощ.
49. Правий коридор. З фотоспалахом знімки виходять краще. Однак втрачається атмосфера.
Лише по облупленим стінам помітно, що в коридорі підвищена вологість.
50. Лівий коридор виглядає трешово. Без фотоспалаху чудово передається атмосфера.
На другий поверх не стали лізти. А раптом він зовсім в аварійному стані?
51. З парадного обережно визираю на водонапірну вежу.
Все-таки поруч в'їзд на територію.
52. Ще один погляд на перший корпус. За ним видно ще один.
53. Чотири житлові корпуси ледве влізли в кадр.
54. Другий і п'ятий корпуси.
55. На корпус у другому ряду можна тільки подивитись здалеку. Бо між житловими корпусами центральна алея, яка добре проглядається зі сторожки.
56. Шостий корпус. От з центральної алеї можна було б пофоткати будинки без дерев. Але ж не хочеться «спалитися».
57. Оп-па! Недобудований корпус вже зруйнували.
Ми таки вчасно наважились на вилазку.
58. На цьому знімку помітно перепад висот.
59. В опалому лісті помічаємо гриб.
60. Дивний грибочок! Тоненький. І пластинки виділяються навіть зверху! Може хтось підкаже, який це гриб?
Далі по ходу вилазки знайшли й інші гриби. Щоправда, вже за територією піонертабору.
61. Стела і в'їзд до табору. Мабуть з цього місця і треба було розпочинати огляд? Але заходити на заброшку через КПП не в моїх принципах.
62. Візитівка даного піонертабору — стела. Два роки тому вона виглядала краще: зверху була спостережна башта, і сама стела була не така облуплена.
63. Ворота зачинені. Через них видно дорогу до центральної алеї.
64. Від недобудованого корпусу залишився лише шматок стіни.
65. Несподівано поруч з воротами виявив хвіртку. Відчинену!
66. Пройшов всередину. Поглянув на дорогу під іншим ракурсом.
67. Адміністративний корпус. Вікна всі цілі або затягнуті плівкою. Будівля виглядає обжитою.
68. Неподалік від головних воріт виявив запасні. Цікаво, невже одних воріт недостатньо?
69. Адміністративний корпус стоїть впритул до паркану. З боку лісу виглядає страхітливо.
70. Оскільки вздовж паркану проходить ґрунтова дорога, вирішили пройтися і подивитися піонертабір з тильної сторони.
71. Крізь хащі ледве не проґавив, що паркан звернув убік. На кутку території, в зарослях, заховався ще один корпус.
72. Якось вже не було бажання досліджувати цей корпус. Хотілося просто дійти до зруйнованого недобудованого корпусу.
73. Паркан несподівано обривається. Прикол!
74. Крізь ліс зайшли з тильної сторони.
Якийсь колектор. Можливо, каналізація?
75. Вціліла стіна недобуду.
76. Вигляд з руїн на житлові корпуси.
Як тільки піднявся на гірку з цегли, почув як вдалині щось кричить охоронець. Так що вирішили не дражнитися і піти. Тим паче, що на дослідження цього піонертабору витратили більше години(!). А в планах був ще один абандон.
77. Орієнтування — не менш важлива річ у вилазках, ніж транспортування.
Цього разу заздалегідь сфоткав карту на смартфон. Ще й з відстаннями — щоб мати уявлення про довжину шляху. Дуже зручно! Знаєш скільки йти і не заблукаєш.
Назад можна було йти пішки до Бортничів. Бо по дорозі збиралися зазирнути на ще ону заброшку. Але вона здалася не зовсім закинутою. Хіба що, натрапили на закинуті трансформаторні і трохи по ним полазили. Однак на окремий звіт вони не тягнуть. Ну, можливо якось окремим разом покажу. Бо все-таки, Бортницький ліс восени красивий!
І йдучи назад думали: як добре, що встигли застати піонертабір в більш-менш цілому вигляді. І полазили непогано, враховуючи що є охорона. Ще й погодка порадувала: сонце і тепло, десь +17.
Звичайно, хотілося б обійти всі корпуси. І поки лазили, чіпляв павутину (а павуків я боюся). Але вилазка в цілому вдалася.
P.S.: Окрім фото, відзняв відео. Зовсім трішки. Як перепишу і змонтую — кину посилання в коментарях.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Санаторій «Зірка» у Ворзелі
Недостроенная база отдыха в Тетеревских лесах
Заброшенный санаторий «Голубые озёра»
Дивитися на карті
no subject
Date: 2017-10-18 21:54 (UTC)В другому вже "совєти-стайл"
no subject
Date: 2017-10-21 08:54 (UTC)no subject
Date: 2017-10-21 08:55 (UTC)https://www.youtube.com/watch?v=SFv_niYitHk&feature=youtu.be