Від Троєщини до Лісового
Feb. 12th, 2018 17:33![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellПисати окремий фотозвіт про прогулянку до недобудованого асфальтно-сміттєспалювального заводу біля ТЕЦ-6 не планував. Однак більшу частину часу витратили саме на дорогу до заброшки. І шлях до недобуду виявився більш захоплюючим, ніж сама вилазка. Тож, поки нема інших вилазок і подій, розповім про прогулянку чигирями.
Тим паче, про асфальтно-сміттєспалювальний недобуд ледве назбирав 43 фотки. Але найгірше — деякі цікавинки тупо проґавив. Просто перед вилазкою не дивився репортажі інших сталкерів. Та й коліно потягнув. Тому залаз зараховано — але тема повністю не розкрита. Через це дуже засмутився. Хоч ще раз йди (але дорога неблизька, маршрутки вже подорожчали. Та й сніг розтане не скоро), щоб доповнити фотоогляд. Так що нехай буде так, як є. В разі чого, якщо дуже вже захочеться, буде привід для повторної вилазки. Дорогу-то вже знаю! Тільки якщо вдруге туди пертися, то вже за іншої пори року. І заради окремого фотозвіту.
1. Прогулянка до закинутого недобуду вийшла довгою, тривалою і різноплановою.
А взагалі, частенько виходить, що заброшки (і не тільки їх) не вдається сфотографувати повністю. Обов'язково щось пропустиш. От що з цим робити? І чи ще сходити на той недобуд? Чи не варто заморочуватись? Напишіть в коментарях.
Ну а стосовно пройденого шляху, за день намотав близько 15 кілометрів.
2. Ранок. Київ. Дарниця. За бортом -11˚ (ще й приперся завчасно, тому годину мерз на вулиці). Зате сонячно.
На Броварському шосе, на перетині з проспектом Визволителів, встигли побудувати хмарочос. Влітку 2016го там навіть не було будмайданчику. Ех, швидко забудовують столицю!
3. Як владнав справи, потопав до станції метро «Чернігівська». На вулиці трохи потеплішало.
По дорозі не міг не зупинитись біля величезного лікарняного бомбосховища. Вражає розмірами. Нажаль, недоступний для дослідження.
4. Квартал біля «Чернігівською». Деякі сталінки ще стоять в оточенні новобудов.
Цікаво, їх будуть зносити?
5. Після поїздки на трамваї опинився на краю житлового масиву Троєщина.
Мері повела якимись чигирями. Йшли просто по полю, орієнтуючись на ТЕЦ-6. Я думав, що підемо по іншій дорозі.
6. Ось вже видно село Погреби. І якісь бетонні опори. Спочатку не визначив, що це. Потім допер, що це недобудований трубопровід до ТЕЦ-6.
Дивно, що його не позначили на Вікімапії.
7. ТЕЦ вже ближче. Але на шляху — канали. Їх там багато.
Читав звіти інших сталкерів, так деякі теж кружляли.
8. Навпростець не пройти. Довелося намотувати зайві кілометри і обходити канали.
Хоча все одно вийшли до воріт ТЕЦ:)
9. Зігзагами йшли під високовольтними лініями.
10. Обійшли промзону ТЕЦ. Вийшли до службової залізничної гілки.
Сфоткав смартфоном.
11. Вмовив напарницю піти по колії. Нехай це і незручно, зате менш палевніше.
Вид залізниці в бік області.
12. Але нам в протилежну сторону.
Попри іржаві рейки, залізниця діюча. Оскільки поросль між коліями зрубують.
13. По щебню йти зовсім неприкольно. На щастя, згодом з'явилася натоптана стежка.
14. Залізниця робить поворот.
15. Далі звідкісь (здається, з лісу) з'явилась дорога.
16. Та й залізниця стала цікавішою. З'явились відгалужені колії з ручним стрілочним переводом.
17. Це горловина роз'їзду.
Судячи по бетонним постаментам, раніше там були маневрові світлофори. Цікаво, чи є на цій гілці магістральні залізничні світлофори?
18. Три колії, стовпи освітлення — походу це не просто роз'їзд, а вантажна станція.
19. Після такого кадру зрозумів, що проти сонця недобудований завод фіг відзнімеш:)
Але то якось вдалося підредагувати в Фотошопі. А от сам асфальтний завод сфотографував лише частково:(
А про зйомку відео навіть й мови не було. Хоча й треба розвивати власний відеоканал на Ютубі.
20. З недобудованого заводу знову вийшли на вантажну станцію.
Повертатися дорогою, якої прийшли, не захотіли. Бо це довго і далеко. І буде вже нецікаво. Тому Мері запропонувала піти до Лісового масиву.
21. Колії мали б вести і далі, до тупіку. Однак їх почали пиляти на металобрухт.
22. Ха-ха! Через декілька метрів навіть шпали зняли:)
Напевно, ТЕЦ і промзоні тупік виявився непотрібний.
23. Це, типу розібрана залізнична гілка.
Після цього місця по дорозі траплялися люди. А до цього — зовсім безлюдні місця. Але ці чигирі — ще Київ!
24. Йшли болотами і вирубками, аж поки не дійшли до мальовничого берегу Алмазного озера.
Правда, красиво?
25. На іншому березі озера — житловий масив Троєщина.
26. Берег з урвищами і ярами. Після котлованів на асфальтовому заводі карабкатися по ярам не хотілось.
Але іншої дороги не було.
27. Як на зло, ярів на шляху було декілька.
28. Непоганий краєвид.
Хоча почало набридати йти вздовж берега.
29. Краєвид, як на курорті.
30. А он звідти ми йшли.
Градирні і труба ТЕЦ-6.
31. Сонце пробивалось крізь стовбури дерев. Трохи похолодало.
32. Місця не такі й безлюдні. Траплялися рибаки. А у лісі хтось розпалював вогнища. Пікнік, чи бомжі?
Одразу згадався дим від шашликів у парку Партизанської слави (переглядайте через VPN або проксі).
33. Раптово! Квартальні стовпи. Думав, що на лісових берегах їх не ставлять. Причому не один, а аж два.
Межа лісництв? Навіщо ще ставити два квартальних стовпи одразу?
34. #Я фотаю квартальні стовпи:)
Дивно, що на першому взагалі не написали номерів лісових кварталів. Нащо тоді встановили?
35. На другому стовпчику був зазначений лише один квартал.
Так що для орієнтування в лісі на квартальні стовпчики особливо не покладайтеся.
36. А ми продовжували йти, час від часу звіряючись зі супутниковою картою. Добре, що мобільний зв'язок в таких хащах непоганий.
37. Сонце все нижче. Сподіваюся, що до настання темряви з Мері виберемося до «цивілізації».
38. Мальовничий берег лісу. Гадаю, навесні і влітку тут багато відпочивальників.
39. Чим не курорт?!
40. Труба ТЕЦ-6. Шикарний краєвид!
41. Масив Троєщина (видно край забудови, з якого розпочалася ця мандрівка).
Ближче: ліворуч — труба котельної монетного двору. Праворуч — нова територія Автобусного парку №6 (переглядайте через VPN або проксі).
42. Ледве не проґавили дорогу. Поміж дерев побачили Лісове кладовище.
Мері чомусь запропонувала пройти через кладовище. Хоча, як зайшли, сама наче перехрестилась.
Що казати про мене. Гнітюче враження: величезне кладовище, безлюдне. Хоча потім натрапили на похоронну процесію.
Сумно, коли бачиш нові могилки і як розширюється кладовище. Хоча всі там колись будемо:(
43. Коли зайшли в ліс, зітхнув з полегшенням.
Мері одразу знайшла стежку до масиву.
44. А скільки в тому лісі боліт! І в Полісся не треба їхати.
Причому де-інде навіть сніг лежав!
45. Знову довго йшли. А потім поступово почала з'являтися «цивілізація»: стежка перейшла в асфальтований тротуар, стоянка, а далі вже і дорога, і будинки.
46. Лісовий масив. Межа між цивілізацією і лісом — тротуар.
47. Кілометраж чималенький. Від Троєщини до Лісового натопали 13,5 км..
Враховуючи шлях від «Дарниці» до «Чернігівської» вийшли всі 15 км..
Але як не дивно, ноги не втомились. Навіть коліно перестало боліти.
До метро під'їхали на маршрутці. Всього за 3 гривні(!). Це дуже дешево. І навіть дешевше, ніж проїзд в автобусі (4 грн.), який також тут їздить.
Розбалакались про маршрутки. Мері розповіла, що на приміських маршрутах підняли вартість проїзду. А я похизувався, що в моє місто ціна залишилась попередньою. Однак наприкінці тижня місцеві маршрутники також «порадували» подорожчанням. Так що на повторний сталк по асфальтно-сміттєспалювальному заводу якщо й наважусь, то не скоро. Треба звикнути до нових цін.
Тим паче, про асфальтно-сміттєспалювальний недобуд ледве назбирав 43 фотки. Але найгірше — деякі цікавинки тупо проґавив. Просто перед вилазкою не дивився репортажі інших сталкерів. Та й коліно потягнув. Тому залаз зараховано — але тема повністю не розкрита. Через це дуже засмутився. Хоч ще раз йди (але дорога неблизька, маршрутки вже подорожчали. Та й сніг розтане не скоро), щоб доповнити фотоогляд. Так що нехай буде так, як є. В разі чого, якщо дуже вже захочеться, буде привід для повторної вилазки. Дорогу-то вже знаю! Тільки якщо вдруге туди пертися, то вже за іншої пори року. І заради окремого фотозвіту.
1. Прогулянка до закинутого недобуду вийшла довгою, тривалою і різноплановою.
А взагалі, частенько виходить, що заброшки (і не тільки їх) не вдається сфотографувати повністю. Обов'язково щось пропустиш. От що з цим робити? І чи ще сходити на той недобуд? Чи не варто заморочуватись? Напишіть в коментарях.
Ну а стосовно пройденого шляху, за день намотав близько 15 кілометрів.
2. Ранок. Київ. Дарниця. За бортом -11˚ (ще й приперся завчасно, тому годину мерз на вулиці). Зате сонячно.
На Броварському шосе, на перетині з проспектом Визволителів, встигли побудувати хмарочос. Влітку 2016го там навіть не було будмайданчику. Ех, швидко забудовують столицю!
3. Як владнав справи, потопав до станції метро «Чернігівська». На вулиці трохи потеплішало.
По дорозі не міг не зупинитись біля величезного лікарняного бомбосховища. Вражає розмірами. Нажаль, недоступний для дослідження.
4. Квартал біля «Чернігівською». Деякі сталінки ще стоять в оточенні новобудов.
Цікаво, їх будуть зносити?
5. Після поїздки на трамваї опинився на краю житлового масиву Троєщина.
Мері повела якимись чигирями. Йшли просто по полю, орієнтуючись на ТЕЦ-6. Я думав, що підемо по іншій дорозі.
6. Ось вже видно село Погреби. І якісь бетонні опори. Спочатку не визначив, що це. Потім допер, що це недобудований трубопровід до ТЕЦ-6.
Дивно, що його не позначили на Вікімапії.
7. ТЕЦ вже ближче. Але на шляху — канали. Їх там багато.
Читав звіти інших сталкерів, так деякі теж кружляли.
8. Навпростець не пройти. Довелося намотувати зайві кілометри і обходити канали.
Хоча все одно вийшли до воріт ТЕЦ:)
9. Зігзагами йшли під високовольтними лініями.
10. Обійшли промзону ТЕЦ. Вийшли до службової залізничної гілки.
Сфоткав смартфоном.
11. Вмовив напарницю піти по колії. Нехай це і незручно, зате менш палевніше.
Вид залізниці в бік області.
12. Але нам в протилежну сторону.
Попри іржаві рейки, залізниця діюча. Оскільки поросль між коліями зрубують.
13. По щебню йти зовсім неприкольно. На щастя, згодом з'явилася натоптана стежка.
14. Залізниця робить поворот.
15. Далі звідкісь (здається, з лісу) з'явилась дорога.
16. Та й залізниця стала цікавішою. З'явились відгалужені колії з ручним стрілочним переводом.
17. Це горловина роз'їзду.
Судячи по бетонним постаментам, раніше там були маневрові світлофори. Цікаво, чи є на цій гілці магістральні залізничні світлофори?
18. Три колії, стовпи освітлення — походу це не просто роз'їзд, а вантажна станція.
19. Після такого кадру зрозумів, що проти сонця недобудований завод фіг відзнімеш:)
Але то якось вдалося підредагувати в Фотошопі. А от сам асфальтний завод сфотографував лише частково:(
А про зйомку відео навіть й мови не було. Хоча й треба розвивати власний відеоканал на Ютубі.
20. З недобудованого заводу знову вийшли на вантажну станцію.
Повертатися дорогою, якої прийшли, не захотіли. Бо це довго і далеко. І буде вже нецікаво. Тому Мері запропонувала піти до Лісового масиву.
21. Колії мали б вести і далі, до тупіку. Однак їх почали пиляти на металобрухт.
22. Ха-ха! Через декілька метрів навіть шпали зняли:)
Напевно, ТЕЦ і промзоні тупік виявився непотрібний.
23. Це, типу розібрана залізнична гілка.
Після цього місця по дорозі траплялися люди. А до цього — зовсім безлюдні місця. Але ці чигирі — ще Київ!
24. Йшли болотами і вирубками, аж поки не дійшли до мальовничого берегу Алмазного озера.
Правда, красиво?
25. На іншому березі озера — житловий масив Троєщина.
26. Берег з урвищами і ярами. Після котлованів на асфальтовому заводі карабкатися по ярам не хотілось.
Але іншої дороги не було.
27. Як на зло, ярів на шляху було декілька.
28. Непоганий краєвид.
Хоча почало набридати йти вздовж берега.
29. Краєвид, як на курорті.
30. А он звідти ми йшли.
Градирні і труба ТЕЦ-6.
31. Сонце пробивалось крізь стовбури дерев. Трохи похолодало.
32. Місця не такі й безлюдні. Траплялися рибаки. А у лісі хтось розпалював вогнища. Пікнік, чи бомжі?
Одразу згадався дим від шашликів у парку Партизанської слави (переглядайте через VPN або проксі).
33. Раптово! Квартальні стовпи. Думав, що на лісових берегах їх не ставлять. Причому не один, а аж два.
Межа лісництв? Навіщо ще ставити два квартальних стовпи одразу?
34. #Я фотаю квартальні стовпи:)
Дивно, що на першому взагалі не написали номерів лісових кварталів. Нащо тоді встановили?
35. На другому стовпчику був зазначений лише один квартал.
Так що для орієнтування в лісі на квартальні стовпчики особливо не покладайтеся.
36. А ми продовжували йти, час від часу звіряючись зі супутниковою картою. Добре, що мобільний зв'язок в таких хащах непоганий.
37. Сонце все нижче. Сподіваюся, що до настання темряви з Мері виберемося до «цивілізації».
38. Мальовничий берег лісу. Гадаю, навесні і влітку тут багато відпочивальників.
39. Чим не курорт?!
40. Труба ТЕЦ-6. Шикарний краєвид!
41. Масив Троєщина (видно край забудови, з якого розпочалася ця мандрівка).
Ближче: ліворуч — труба котельної монетного двору. Праворуч — нова територія Автобусного парку №6 (переглядайте через VPN або проксі).
42. Ледве не проґавили дорогу. Поміж дерев побачили Лісове кладовище.
Мері чомусь запропонувала пройти через кладовище. Хоча, як зайшли, сама наче перехрестилась.
Що казати про мене. Гнітюче враження: величезне кладовище, безлюдне. Хоча потім натрапили на похоронну процесію.
Сумно, коли бачиш нові могилки і як розширюється кладовище. Хоча всі там колись будемо:(
43. Коли зайшли в ліс, зітхнув з полегшенням.
Мері одразу знайшла стежку до масиву.
44. А скільки в тому лісі боліт! І в Полісся не треба їхати.
Причому де-інде навіть сніг лежав!
45. Знову довго йшли. А потім поступово почала з'являтися «цивілізація»: стежка перейшла в асфальтований тротуар, стоянка, а далі вже і дорога, і будинки.
46. Лісовий масив. Межа між цивілізацією і лісом — тротуар.
47. Кілометраж чималенький. Від Троєщини до Лісового натопали 13,5 км..
Враховуючи шлях від «Дарниці» до «Чернігівської» вийшли всі 15 км..
Але як не дивно, ноги не втомились. Навіть коліно перестало боліти.
До метро під'їхали на маршрутці. Всього за 3 гривні(!). Це дуже дешево. І навіть дешевше, ніж проїзд в автобусі (4 грн.), який також тут їздить.
Розбалакались про маршрутки. Мері розповіла, що на приміських маршрутах підняли вартість проїзду. А я похизувався, що в моє місто ціна залишилась попередньою. Однак наприкінці тижня місцеві маршрутники також «порадували» подорожчанням. Так що на повторний сталк по асфальтно-сміттєспалювальному заводу якщо й наважусь, то не скоро. Треба звикнути до нових цін.
Tags:
no subject
Date: 2018-02-17 09:53 (UTC)Я цю велику трубу завжди приписувала до Монетного двору, навіть не думала що це ТЕЦ-6, тепер буду знати.
Поруч проїжджала і на авто (зрізали якийсь кут до Броварів) і на веліку мене там теж носило. Так що багато кадрів знайомі.
фото 4. Квартал біля "Чернігівської" - ні нічого не будуть зносити.
фото 2. Праворуч новобуд - внизу був мій офіс. Далі готель Турист, за ним офіс моєї колишньої роботи, куди я так і не переїхала в зв'язку з
покращаннямскороченнямПро той новий автопарк я від Вікусі чула, мовляв проект Епіцентру. Вони тих випхали з Оболоні, побудували новий, сучасний і євпропейський, а на їх місці розташували самий великий Епік в Європі.
Якщо чесно, я так нічого "такого" в звіті не побачила. Крім приємної прогулянки. Це не мій район, але я там була пару разів в місцях цікавіших, наприклад цвинтар тварин.
Тому питаю ще раз - це просто звіт про похід, чи там був якийсь абандон, крім залізничних шляхів, який я не побачила
no subject
Date: 2018-02-18 07:03 (UTC)Так і є. От тільки стара територія була набагато більшою. І поруч було метро і дві магістралі. А на Троєщині і метро нема. І до головних доріг далеко.
>Тому питаю ще раз - це просто звіт про похід, чи там був якийсь абандон
То був похід на абандон. Сам звіт в попередньому пості.
no subject
Date: 2018-02-17 09:53 (UTC)no subject
Date: 2018-02-18 07:05 (UTC)no subject
Date: 2018-02-20 18:01 (UTC)no subject
Date: 2018-02-20 18:51 (UTC)no subject
Date: 2018-02-20 19:00 (UTC)no subject
Date: 2018-02-20 19:11 (UTC)Відкриваєш фото для колажу. Обрізаєш, як потрібно, або зменшуєш (більшого розміру, ніж займатиме в готовому колажі).
«Вибрати все». Перетягуєш на файл для колажу.
Зменшуєш перенесене фото до потрібного розміру і розташовуєш, як потрібно.
І так по черзі.
При зберіганні можна з'єднати шари. А можна і не чіпати — при «Save for web» шари з зображеннями самі об'єднуються.