![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellПоказувати нічого, але є про що написати — думок і новин накопичилося багато. А це значить, що до вашої уваги рубрика «литдибр».
В цю п'ятницю сталася пригода. Сиджу ввечері, нікого не чіпаю — починяю примус розмовляю по телефону... І раптом помічаю, що лампи починають мерехтіти. Ну, думаю, скоро перегорять. Або струм в мережі падає. Тільки про це подумав — комп вирубається і вмикається. І все б нічого, якби ж одним разом обмежилось — однак напруга продовжувала стрибати, а комп то вимикатись, то вмикатись. Напевно, напруги було недостатньо для роботи компа. Отож вирішив його вимкнути. А потім, інтуїтивно, пішов до іншої кімнати і помітив блакитно-зелене зарєво за вікном. І тріск. Здавалось, що збоку перед вікном — кульова блискавка. Але побачив, що над високовольтною підстанцією хмару від електричного замикання. Побачене шокувало. Розбудив батьків, які встигли влягтися. Взяв фотокамеру. Та, як кажуть, «найкращий кадр це той, який не вдається сфотографувати» — поки підбіг із фотіком, все скінчилось. А на частині міста стало темно.
Якщо цікаво, в інтернеті є відео.
---------------------------------------------------------------------
Ще одна важлива подія тижня — пожежі. Хоча, здавалось би, карантин. Але ніт — люди займаються городами, випалюють суху траву. Кажуть, що велика пожежа біля і в зоні відчудження. Димовуха така, що згадались пожежі від торфовищ у 2015 році. Правда, цього разу горіли не торфовища, а ліс і поля — бо запах інший. Було неможливо провітрити, оскільки все одразу наповнювалося димом. А небо закрили хмари з диму — так, що сонце стало помаранчевим, як на заході. І сонячні промені теж помаранчево-персикові. Краєвиди, звичайно, колоритні. Однак треба сидіти вдома. Хіба ш з вікна фоткати.
----------------------------------------------------------------------
Всі так рекламували і нахвалювали серіал "Спіймати Кайдаша", що вирішив і собі подивитись. Правда, поки що одужав лише одну серію (буду розтягувати задоволення — какрантин же надовго), але й так сподобалось. Знято круто. Сюжет цікавий. Ну і нагадує про шкільні роки, коли вивчали "Кайдашеву сім'ю" Нечуя-Левицького. Єдине, до чого можна приколупатись, так це до лютого суржику.
----------------------------------------------------------------------
Карантин триває вже майже місяц (з 13 березня, а суворий карантин із 17-го березня), і , як мінімум, буде продовжуватись до 24 квітня. А може обмеження подовжать аж до середини травня. Зрозуміло, що епідемія швидко не вщухне: кажуть, що корнавірус тепер назавжди залишиться з людством, а пандемія триватиме до весни 2021 року. І найгірше, що навіть після послаблення карантину деякі обмеження залишаться. Правда, невідомо які. Скоріш за все, ще носіння масок і дотримання дистанції між людьми.
На фоні затяжного карантину накриває апатією і лінню. Продуктивність праці впала, не хочеться нічого роботи. Засинати важко, тому що ніде взяти нові враження. Перегляд відео на Ютубі і музика? Ну так цим я й так розважаюсь. Робота? Так я й так вже більше року працюю вдома. Все те саме, що й раніше. Окрім прогулянок, поїздок і вилазок. Не вистачає власного простору і можливості побути на самоті. Всі ж вдома! Не знаю навіть де взяти натхнення.
В цю п'ятницю сталася пригода. Сиджу ввечері, нікого не чіпаю — починяю примус розмовляю по телефону... І раптом помічаю, що лампи починають мерехтіти. Ну, думаю, скоро перегорять. Або струм в мережі падає. Тільки про це подумав — комп вирубається і вмикається. І все б нічого, якби ж одним разом обмежилось — однак напруга продовжувала стрибати, а комп то вимикатись, то вмикатись. Напевно, напруги було недостатньо для роботи компа. Отож вирішив його вимкнути. А потім, інтуїтивно, пішов до іншої кімнати і помітив блакитно-зелене зарєво за вікном. І тріск. Здавалось, що збоку перед вікном — кульова блискавка. Але побачив, що над високовольтною підстанцією хмару від електричного замикання. Побачене шокувало. Розбудив батьків, які встигли влягтися. Взяв фотокамеру. Та, як кажуть, «найкращий кадр це той, який не вдається сфотографувати» — поки підбіг із фотіком, все скінчилось. А на частині міста стало темно.
Якщо цікаво, в інтернеті є відео.
---------------------------------------------------------------------
Ще одна важлива подія тижня — пожежі. Хоча, здавалось би, карантин. Але ніт — люди займаються городами, випалюють суху траву. Кажуть, що велика пожежа біля і в зоні відчудження. Димовуха така, що згадались пожежі від торфовищ у 2015 році. Правда, цього разу горіли не торфовища, а ліс і поля — бо запах інший. Було неможливо провітрити, оскільки все одразу наповнювалося димом. А небо закрили хмари з диму — так, що сонце стало помаранчевим, як на заході. І сонячні промені теж помаранчево-персикові. Краєвиди, звичайно, колоритні. Однак треба сидіти вдома. Хіба ш з вікна фоткати.
----------------------------------------------------------------------
Всі так рекламували і нахвалювали серіал "Спіймати Кайдаша", що вирішив і собі подивитись. Правда, поки що одужав лише одну серію (буду розтягувати задоволення — какрантин же надовго), але й так сподобалось. Знято круто. Сюжет цікавий. Ну і нагадує про шкільні роки, коли вивчали "Кайдашеву сім'ю" Нечуя-Левицького. Єдине, до чого можна приколупатись, так це до лютого суржику.
----------------------------------------------------------------------
Карантин триває вже майже місяц (з 13 березня, а суворий карантин із 17-го березня), і , як мінімум, буде продовжуватись до 24 квітня. А може обмеження подовжать аж до середини травня. Зрозуміло, що епідемія швидко не вщухне: кажуть, що корнавірус тепер назавжди залишиться з людством, а пандемія триватиме до весни 2021 року. І найгірше, що навіть після послаблення карантину деякі обмеження залишаться. Правда, невідомо які. Скоріш за все, ще носіння масок і дотримання дистанції між людьми.
На фоні затяжного карантину накриває апатією і лінню. Продуктивність праці впала, не хочеться нічого роботи. Засинати важко, тому що ніде взяти нові враження. Перегляд відео на Ютубі і музика? Ну так цим я й так розважаюсь. Робота? Так я й так вже більше року працюю вдома. Все те саме, що й раніше. Окрім прогулянок, поїздок і вилазок. Не вистачає власного простору і можливості побути на самоті. Всі ж вдома! Не знаю навіть де взяти натхнення.
