![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellЯкими б незвичними не були нові продукти, все одно приємно повертатись до смакування звичних вермішелей і локшин швидкого приготування. Правда, цього разу знову вийшов різнобій марок і різновидів макаронних виробів, хоч і з однаковими смаками (у трьох з чотирьох найменувань). І ще ж який смак! Курка. Найпоширеніший і найменш привабливий. Добре, хоч нові фірми. Але так вийшло — неповний асортимент став нормою. Тому відтягувати огляд з метою докупівлі всіх смаків однієї марки не було сенсу. До того ж, ці "біч-пакети" стали в нагоді після чергової маминої образи. Тож довелося розпаковувати "дегустаційний запас". А з'їсти його просто так я не міг собі дозволити.
1. На чергову дегустацію потрапили вітчизняні вермішель "Куховар" у стакані зі смаком домашньої курки та вермішель "Куховар" зі смаком гуляшу, а також зарубіжні локшини "Złoty" зі смаком курки і "Hot Lunch" зі смаком курки. Смаки, здебільшого, класичні. Однак торгові марки мені незнайомі.
Так, у цьому огляді лише чотири найменування. Але, по-перше, стільки ж було у першому звіті з дегустацією. А по-друге, фоток вийшло чимало. Та й сама дегустація видалась цікавою.
2. Вермішелі "Куховар" з Харківської області не очікував побачити у місцевому магазині. Ще й у стаканах! Тому купив без роздумів. Навіть незважаючи на те, що вона вважається однією з найдешевших вермішелей. Відповідно, не варто було очікувати, що вона буде смачною. Так що взяв для історії.
Це свіжа регіональна (місцева) марка, яка з'явилась після повномасштабного російського вторгення і розповсюджена на Сході.
3. Попри різні смаки і різні кольори оформлення, кришечки на стаканах однакового кольору.
4. Вермішель "Куховар" зі смаком домашньої курки вирізняється упаковкою стакан (випускали й у пакетиках) і вагою аж 80 г. Купляв, по-моєму, у січні, за 30 грн. Знімав поспіхом, тому не відфоткав окремо. Цей знімок — колаж:)
5. Акцентують увагу на тому, що це український продукт. А "Мівіна" що, не наша?!
6. Перелік складників величезний. Причому, з підсилювачами смаку (навіть у вермішелі) і без курячого м'яса.
7. Інструкція з приготування красиво намальована. Так що дизайн упаковки хоч і стереотипний, проте симпатичний.
8. Всередині була вермішель, запакована у прозорий пакет; а також два пакетика з приправами.
А я вважав, що вермішель буде брикетом без додаткового пакування.
9. Ось повний вміст упаковки: вермішель, приправи, зелень.
10. Виявилось, що спеції упаковані в упаковку від рису. Оце так прикол і неповага до споживача! Більше схоже на саморобку, ніж на промислову продукцію.
11. Вермішелька на вигляд дешевенька. Дрібна, наче її купляли з відбраковки "Мівіни".
12. На внутрішній стороні стакану відсутня позначка, до якої потрібно заливати окропом.
13. Запах приправ курячий (точніше, жирного бульйону з курки). Самих приправ, як і зелені з овочами, багато. А ось вермішель ніяка.
14. Є якісь шматки, схожі на м'ясо. Але то не м'ясо, а імітація. Вермішель дуже солона! Одна сіль! Зовсім не смачно. Плюси — величезна порція, не потрібно вимазувати тарілку, наявність виделки. Однак поставив найнижчу оцінку з усіх дегустацій — 2.
15. Вермішель "Куховар" зі смаком гуляшу (в стакані). Незвичний смак. Шось типу яловичини з перцем-паприкою.
16. Вага аж 80 грам — набагато більше, ніж у Мівіни/Maggi.
17. Вміст стакану ідентичний до попередника.
18. Тут упаковки для приправ і овочів з зеленню однакового вигляду. Хоча теж зроблені з упаковки від крупи.
19. Особливість вермішелей "Куховар" у стакані — виделка. Так, дрібна. Але нею цілком зручно користуватись.
20. Додав спеції з паприкою. Пахнуть незрозуміло чим. Начебто, аромат жирного м'яса. На яловичину не схоже.
21. Потім висипав пакетик з зеленню. Цікаво, а скільки лити окропу?!
22. "Куховар" зі смаком гуляшу в готовому вигляді. Виглядає красиво. Але смак...
23. Вермішель, як вермішель. Аромат бульйону незрозумілий і слабкий. Майже такий, як у вермішелі зі смаком домашньої курки від цього ж виробника.
24. Дуже гостро і пересолено! Майже 6 г. солі на 100 г. – це занадто! Бульйон ледве допив!
Вердикт – несмачно і виглядає, як саморобка. Так що більше двійки не можу поставити.
25. А тепер переходжу від вермішелей до локшин швидкого приготування. Це локшина (хоча на упаковці написано, що це суп) "Złoty" зі смаком курки, негострий (мабуть існує гостра версія). 70 г. Ціну, нажаль, не знаю.
Цікаво, що це польська локшина в'єтнамського виробництва.
26. Є наліпка з українським описом. Але вона наклеєна догори дриґом.
27. Нажаль, у складі є пальмова олія та повний "набір" підсилювачів смаку.
28. Ця локшина складається з трьох компонентів: власне, локшина; олія; приправи.
29. Симпатична локшина!
30. Але якщо придивитись, помітно щось схоже на плісняву (незважаючи на тривалий термін придатності — аж до квітня 2024-го).
31. Пакетик з олією та ароматизаторами теж виглядає підозріло. А можливо такою і є пальмова олія?
32. В приправах найбільше солі та чорного перцю.
33. Запарив. Локшина гарна на вигляд (зроблена з додаванням тапіоки, яку я куштував у снеках). І на смак теж. Але у приправах мало зелені.
34. Локшина мені сподобалась. Вона велика, пружня, просолилась. Коротше, смачна. Аромат незвичний. Схожий на запах багету з цибулею. Бульйон помірно солоний. Порція велика. Тому досить непогано. На 4! Незважаючи на підозру у цвілі, пальмову олію та багато підсилювачів смаку.
35. Бульйончик "Złoty" й справді наче золотий.
36. На закінчення (так, цього разу дегустація, як і перша, складалась з чотирьох найменувань) – локшина з невигадливою назвою "Hot Lunch" зі смаком курки. Вироблена в Узбекистані.
Я бачив у Ютубі огляд на цю локшину. Але цікаво було скласти власне враження.
37. Вражає вага упаковки. Тут аж 90 грам!
38. Є наліпка з українським описом. Але шрифт дуже дрібний.
Вміст не здивував: підсилювач смаку (правда, лише один) та ароматизатор без курячого м'яса.
39. Узбекська локшина "Hot Lunch" також складається з трьох компонентів: локшини, приправ та овочів.
40. В пакетику з зеленню є імітація м'яса. Це скоріше недолік, ніж перевага.
41. Дивно, що брикет локшини не прямокутний, як зазвичай, а круглий. Локшина пахне смаженою локшиною.
42. Круглий брикет незвично виглядає.
43. На цю локшину потрібно ще більше окропу, ніж на попередню — аж 450 г. Але залив навмання.
В завареному вигляді гарна. Кругляші з імітацією м'яса додають "родзинку".
44. Імітацію м'яса не розпробував, бо кульки тануть у роті.
45. Сама локшина непогана. А ось бульйон пересолений.
46. Сильно пахне жирною куркою. Тому за ароматність можна ставити плюс. Але за жировий відтінок — мінус. Ще й попався шматок грубої цибули (біля лушпайок).
Можна сказати, що виглядає краще, ніж на смак. Не сподобався хімозний аромат жирної курки, пересоленість та імітація м'яса. Тож оцінив на трійку двійку.
Що можу сказати..? Дегустація мені не сподобалась, але було цікаво. Чого лише варті приправи в пакетиках з крупи або підозра на плісняву. Плюс — шалена пересоленість. А ще здивували величезні порції. Тому однозначно було цікаво. Заодно дізнався які швидкозапарювані вермішелі та локшини несмачні.
1. На чергову дегустацію потрапили вітчизняні вермішель "Куховар" у стакані зі смаком домашньої курки та вермішель "Куховар" зі смаком гуляшу, а також зарубіжні локшини "Złoty" зі смаком курки і "Hot Lunch" зі смаком курки. Смаки, здебільшого, класичні. Однак торгові марки мені незнайомі.
Так, у цьому огляді лише чотири найменування. Але, по-перше, стільки ж було у першому звіті з дегустацією. А по-друге, фоток вийшло чимало. Та й сама дегустація видалась цікавою.
2. Вермішелі "Куховар" з Харківської області не очікував побачити у місцевому магазині. Ще й у стаканах! Тому купив без роздумів. Навіть незважаючи на те, що вона вважається однією з найдешевших вермішелей. Відповідно, не варто було очікувати, що вона буде смачною. Так що взяв для історії.
Це свіжа регіональна (місцева) марка, яка з'явилась після повномасштабного російського вторгення і розповсюджена на Сході.
3. Попри різні смаки і різні кольори оформлення, кришечки на стаканах однакового кольору.
4. Вермішель "Куховар" зі смаком домашньої курки вирізняється упаковкою стакан (випускали й у пакетиках) і вагою аж 80 г. Купляв, по-моєму, у січні, за 30 грн. Знімав поспіхом, тому не відфоткав окремо. Цей знімок — колаж:)
5. Акцентують увагу на тому, що це український продукт. А "Мівіна" що, не наша?!
6. Перелік складників величезний. Причому, з підсилювачами смаку (навіть у вермішелі) і без курячого м'яса.
7. Інструкція з приготування красиво намальована. Так що дизайн упаковки хоч і стереотипний, проте симпатичний.
8. Всередині була вермішель, запакована у прозорий пакет; а також два пакетика з приправами.
А я вважав, що вермішель буде брикетом без додаткового пакування.
9. Ось повний вміст упаковки: вермішель, приправи, зелень.
10. Виявилось, що спеції упаковані в упаковку від рису. Оце так прикол і неповага до споживача! Більше схоже на саморобку, ніж на промислову продукцію.
11. Вермішелька на вигляд дешевенька. Дрібна, наче її купляли з відбраковки "Мівіни".
12. На внутрішній стороні стакану відсутня позначка, до якої потрібно заливати окропом.
13. Запах приправ курячий (точніше, жирного бульйону з курки). Самих приправ, як і зелені з овочами, багато. А ось вермішель ніяка.
14. Є якісь шматки, схожі на м'ясо. Але то не м'ясо, а імітація. Вермішель дуже солона! Одна сіль! Зовсім не смачно. Плюси — величезна порція, не потрібно вимазувати тарілку, наявність виделки. Однак поставив найнижчу оцінку з усіх дегустацій — 2.
15. Вермішель "Куховар" зі смаком гуляшу (в стакані). Незвичний смак. Шось типу яловичини з перцем-паприкою.
16. Вага аж 80 грам — набагато більше, ніж у Мівіни/Maggi.
17. Вміст стакану ідентичний до попередника.
18. Тут упаковки для приправ і овочів з зеленню однакового вигляду. Хоча теж зроблені з упаковки від крупи.
19. Особливість вермішелей "Куховар" у стакані — виделка. Так, дрібна. Але нею цілком зручно користуватись.
20. Додав спеції з паприкою. Пахнуть незрозуміло чим. Начебто, аромат жирного м'яса. На яловичину не схоже.
21. Потім висипав пакетик з зеленню. Цікаво, а скільки лити окропу?!
22. "Куховар" зі смаком гуляшу в готовому вигляді. Виглядає красиво. Але смак...
23. Вермішель, як вермішель. Аромат бульйону незрозумілий і слабкий. Майже такий, як у вермішелі зі смаком домашньої курки від цього ж виробника.
24. Дуже гостро і пересолено! Майже 6 г. солі на 100 г. – це занадто! Бульйон ледве допив!
Вердикт – несмачно і виглядає, як саморобка. Так що більше двійки не можу поставити.
25. А тепер переходжу від вермішелей до локшин швидкого приготування. Це локшина (хоча на упаковці написано, що це суп) "Złoty" зі смаком курки, негострий (мабуть існує гостра версія). 70 г. Ціну, нажаль, не знаю.
Цікаво, що це польська локшина в'єтнамського виробництва.
26. Є наліпка з українським описом. Але вона наклеєна догори дриґом.
27. Нажаль, у складі є пальмова олія та повний "набір" підсилювачів смаку.
28. Ця локшина складається з трьох компонентів: власне, локшина; олія; приправи.
29. Симпатична локшина!
30. Але якщо придивитись, помітно щось схоже на плісняву (незважаючи на тривалий термін придатності — аж до квітня 2024-го).
31. Пакетик з олією та ароматизаторами теж виглядає підозріло. А можливо такою і є пальмова олія?
32. В приправах найбільше солі та чорного перцю.
33. Запарив. Локшина гарна на вигляд (зроблена з додаванням тапіоки, яку я куштував у снеках). І на смак теж. Але у приправах мало зелені.
34. Локшина мені сподобалась. Вона велика, пружня, просолилась. Коротше, смачна. Аромат незвичний. Схожий на запах багету з цибулею. Бульйон помірно солоний. Порція велика. Тому досить непогано. На 4! Незважаючи на підозру у цвілі, пальмову олію та багато підсилювачів смаку.
35. Бульйончик "Złoty" й справді наче золотий.
36. На закінчення (так, цього разу дегустація, як і перша, складалась з чотирьох найменувань) – локшина з невигадливою назвою "Hot Lunch" зі смаком курки. Вироблена в Узбекистані.
Я бачив у Ютубі огляд на цю локшину. Але цікаво було скласти власне враження.
37. Вражає вага упаковки. Тут аж 90 грам!
38. Є наліпка з українським описом. Але шрифт дуже дрібний.
Вміст не здивував: підсилювач смаку (правда, лише один) та ароматизатор без курячого м'яса.
39. Узбекська локшина "Hot Lunch" також складається з трьох компонентів: локшини, приправ та овочів.
40. В пакетику з зеленню є імітація м'яса. Це скоріше недолік, ніж перевага.
41. Дивно, що брикет локшини не прямокутний, як зазвичай, а круглий. Локшина пахне смаженою локшиною.
42. Круглий брикет незвично виглядає.
43. На цю локшину потрібно ще більше окропу, ніж на попередню — аж 450 г. Але залив навмання.
В завареному вигляді гарна. Кругляші з імітацією м'яса додають "родзинку".
44. Імітацію м'яса не розпробував, бо кульки тануть у роті.
45. Сама локшина непогана. А ось бульйон пересолений.
46. Сильно пахне жирною куркою. Тому за ароматність можна ставити плюс. Але за жировий відтінок — мінус. Ще й попався шматок грубої цибули (біля лушпайок).
Можна сказати, що виглядає краще, ніж на смак. Не сподобався хімозний аромат жирної курки, пересоленість та імітація м'яса. Тож оцінив на трійку двійку.
Що можу сказати..? Дегустація мені не сподобалась, але було цікаво. Чого лише варті приправи в пакетиках з крупи або підозра на плісняву. Плюс — шалена пересоленість. А ще здивували величезні порції. Тому однозначно було цікаво. Заодно дізнався які швидкозапарювані вермішелі та локшини несмачні.
