Жив-був Рижик

   Сьогодні незвичний фотозвіт — про кота, який нещодавно загубився. Привід не найкращий, але все-таки причина згадати про домашнього улюбленця. Тим паче, він був у нас найдовше з усіх котів — 9 років. Та й з'явився в нашій родині випадково. Сам прийшов до нас на дачу. А була осінь. Тож вирішили взяти до себе. Хоча перед цим зарікались не заводити нікого. Співпадіння, чи ні — але на дачі він від нас і утік. Сьогодні вже рівно два тиждні, як загубився. Дорогу повинен знати, але чого не повертається?

   Важив 6 кг. Всі казали: здоровенний. Але зі здоров'ям було не дуже. Щось хворів. Народився орієнтовно влітку 2006го. А зник в ніч на 9 вересня 2015 року.
Про пригоди, що були пов'язані з Рижиком, можна розказувати довго. І по ветеринарним клінікам возили, і батьки одного разу ледь не прибили (бо спати заважав), і спати по ночам не давав, і вазу розбив, і кусав іноді, і шерсті було повно по всій квартирі. І дряпав стільці/дивани/двері. Як ховався під диван / у шафу. Але ж були і приємні моменти — як зустрічав з роботи чи з подорожей, як приходив грітися на ліжко, як мяукав (хоча батьків це дратувало), як мурликав (до цього року, поки не охрип).


1.  Рижик у своєму улюбленому кошику. Хоча він не одразу його полюбив. Зацінив лише як стало холодно.
Я як відчував. Після пригод (коли хворів, чи брали надовго на дачу) став частіше його фоткати. Щоб були згадки на пам'ять.
Хоча... кажуть, що фоткати домашніх улюбленців — погана прикмета (Що на це б сказали шанувальники Instagram та інших соцмереж:) ).
Згадав, що він у нас вже дорослий, а час і хвороби невблаганні, та й при частих поїздках на дачу міг просто втікти —  і вирішив пофоткати.

  Спочатку думав, що знайдеться. А як не знайшов через майже тиждень почав нервувавтись. Дуже переживав, однак через декілька днів попустило. Ну, а шо зробиш, якщо сам утік. Ніхто його не виганяв.
Update: Через місяць після зникнення мати розповіла, що він від нас пішов, щоб... померти.
( Читати далі (+24 фото)... )