Трохи про все і не тільки

Весь жовтень проминув у очікуванні вилазки хоча б з кимось із знайомих сталкерів. Однак заплановані сталки переносилися або скасовувалися. Тому вкотре довелося розраховувати на самого себе. А в такому випадку вибір об'єктів для дослідження звужується. І єдиною легкодоступною і відносно безпалєвною заброшкою залишалась колишня військова частина в центрі Білої Церкви. Правда, там і дивитись нічого — в порівнянні із 2012-м знесли дві будівлі. Та й тоді вона вже виглядала як тлінні руїни. Але декілька років тому цей абандон був у планах, тому можна було закрити цей гештальт.


1. В/ч А-2260.

Можливо наплутаю, але історія даної території така: в Білій Церкві базувалась 72-а механізована дивізія. Вона складалася із трьох майданчиків — 3-го, 5-го і 7-го. В процесі реформування армії механізовану дивізію реорганізували у 72-у механізовану бригаду. Тоді виявилось, що стільки військових містечок непотрібно. Тому 3-й майданчик — в/ч А-2260 — у 2002 році було розформовано. З того часу вона стоїть порожньою. Хіба що декілька будинків використовуються.

Зрозуміло, що за 17 років від закинутих будівель мало що залишилося, а сама територія перетворилась на джунглі. Зараз колишнє містечко використовується як прохідний двір для скорочення шляху між кварталами. Територія не охороняється і перетворена на смітник. Також там мешкають собаки.
( Читати далі (+37 фото)... )

Не найкраща ідея в спеку пертися в дальні перді, щоб потім весь день смажитися на сонці. Але так скучив за вилазками, що попри все вирішив їхати. Тим паче, поїхав не один, а з wh1sper956. Та й заброшка намічалась незвична і величезна — військова авіабаза в місті Узин. Знайомий там вже був, тому знав, де можна пролізти на територію аеродрому. А заодно перевірив що там можна полазити. Хоча там і палєвно, і кажуть, що використовується як стрільбище. Проте територія чимала, тому в разі чого буде де сховатись.

Єдиний нюанс, який бентежив — якщо в дальні перді і можна легко заїхати, то не факт, що виїхати буде так само легко.


1. Колишня військова авіабаза — перший закинутий аеродром в моїх вилазках.

Об’єкт — колишня закинута авіабаза стратегічної авіації. Утворена 1955 року в місті Узин Київської області як 106 авіаційна дивізія, до якої увійшов створений 409-й важкобомбардувальний авіаційний полк. Тоді ж збудували всю необхідну інфраструктуру і злітну смугу. І вже в травні 1956 аеродром прийняв перший літак. В тому ж році організовується 1006-й важкобомбардувальний авіаційний полк (ВБАП) і командування 79-ї важкобомбардувальної авіаційної дивізії (ВБАД), до складу якого входили декілька авіаційних полків з усього СРСР. До кінця 1950-х побудували службові і житлові будинки. А зусиллями гарнізону проклали високовольтну лінію до Узина. У 1985-му 409-й ВБАП реорганізовується у полк літаків-заправників.

Після розпаду СРСР авіабаза увійшла до складу Військово-повітряних сил України. В 1992му на аеродромі базувались 21 літак Ту-95МС-16, 21 літак-заправник ІЛ-78 і по одному бомбардувальнику Ту-95К і Ту-95М. Того ж року авіаційний полк розформували і організували базу зберігання і утилізації літаків. Росіяни напевно сказали б що «незалежні» влаштували розпил заради збагачення. Але ні! Україна оголосила себе безядерною державою і тому бомбардувальна авіація виявилась непотрібною, ще й дороговартісною. Тому в 1998му прийняли рішення утилізувати Ту-95МС. Один бомбардувальник залишили в якості пам’ятника і встановили на в’їзді до колишньої авіабази. Інші попиляли. Декілька літаків віддали Росії за борги. А заправники ІЛ-78 переробили на транспортні літаки і передали різним компаніям. Аеродром закинули, а військове містечко і інфраструктура або знищена, або в напівзруйнованому стані. Однак «залишки колишньої величі» вражають і нині. А ще, з недавніх пір, після війни на Донбасі, військовий аеродром зробили резервним. Тобто, в разі чого, може прийняти військові літаки. Так що сама авіабаза охороняється. Навіть є діючий штаб.
( Читати далі (+77 фото)... )

Адреналінчик аж зашкалював, оскільки цього разу був змушений сталкерити сам. Причому не в найкращому стані — під головокружіння і мігрень. Та й об'єкт під охороною. Але я все одно поїхав, бо бажання полазити по заброшці виявилось сильнішим, ніж погане самопочуття і страх. Чекати поки знайомі сталкери надумають з вилазками не став. Та й взагалі все важче з ними дійти до згоди при виборі забросу.

Для одиночної вилазки вибрав абандон, на якому знайомі сталкери вже встигли побувати. Та й вибирати майже нічого, бо в Києві і передмісті облазив все шо можна. Була ідея з'їздити на недобудовані корпуси санаторію — але то зовсім понуро. Тому найбільш привабливим, хоч і ризикованим, здався сталк по занедбаним військовим складам під Києвом. По-перше, давно до них приглядався. По-друге, дістатись до них швидко і не дорого. В разі фейлу було б не дуже образливо. По-третє, об’єкт не забоянений. І по-четверте, якщо знайомі лазили без запалу, то чому б і мені не спробувати? Ось тільки на вилазку не ризикнув брати нормальний фотік. Взяв «мильницю». Вона компактніша і легша, ніж ультразум, швидше розчохляється.


1. Військові склади виявились цікавішими, ніж очікував. І це при тому, що облазив лише 1/4 частину території.

Військові склади в передмісті столиці, смт. Коцюбинське, були створені 1945 року. Спочатку це була 1845-та Центральна артилерійська база боєприпасів. З 2002го — 324-та Центральна артилерійська база озброєнь. Або в/ч А-1510. Також при складах існувало військове містечко №146. Територія військової частини становить 147 гектарів(!), з яких 122 — склади. Арсенал складався з 39 критих сховищ і 19 майданчиків. Там зберігалося 50 тис. тон боєприпасів (гармат і мін), які були вивезені з країн Варшавського договору. В останні роки функціонування бази зберігалися лише патрони і гранати. Однак враховуючи неодноразові вибухи на військових складах ця база вважалась «пороховою діжкою» під боком у Києва. Тому кияни і мешканці селища зітхнули з полегшенням, коли в 2004му військові склади розформували, а боєприпаси вивезли. В 2009му колишній арсенал продали. І вже з 2012го розпочались роботи по розчищенню території. На місці військової частини (а саме, складського комплексу) планувалось побудувати інноваційний парк «Bionic Hill», який передбачав створення науково-дослідних університетів, виставкових і бізнес центрів, обєктів соціальної інфраструктури — дитячий садок, школа, поліклініка. Ну і, звичайно, житловий комплекс. При цьому у громадських організаціях виникали підозри, що замість наукового містечка будуть котеджі, багатоповерхівки і магазини-офіси. І мені ця версія здається більш реалістичною, оскільки на науці не заробиш «швидких грошей», а на будівництві житла — можна.

Через судові тяганини між забудовником, Київрадою і громадськістю, а також через не прокладення комунікацій і доріг, будівництво комплексу так і не розпочалось. Проте колишній арсенал досі перебуває під охороною. Наразі, частина складських будівель демонтована, однак на території залишились вцілілі споруди.
( Читати далі (+59 фото)... )

У Фастові є величезне військове містечко з військовою частиною. Які з'єднання базувались там в радянський період невідомо. Ймовірно, 961-й реактивний артилерійський полк. З початку 1990х в гарнізоні розташовувались артилерійський полк А-1020 і полк зв'язку А-1867. В 2005му військова частина була розформована. Однак територію гарнізону продовжували охороняти. Оцінивши ризики, пролізти непоміченим здавалось нездійсненним. Однак нещодавно, підшуковуючи де б полазити, натрапив на відео сталку по фастівському гарнізону 1-2 річної давнини. Начебто там послабили або взагалі зняли охорону. В усякому разі, можна було спробувати пробратися.

Щоправда, там все, що можна було винести, — винесли. Але радувало, що хоча б територія величезна.


1. Військова частина А-1020.

На вилазку відправився з samogonnoeozero. Вибралися рано-вранці. Переживав, що просплю, тому не виспався. Збадьорився у електричці. Здивувався, що проїзд коштує лише 9 гривень. Ну а по приїзду нас вже чекали пригоди: палєвний залаз, пошук безпалєвного залазу, колюча трава і непролазні хащі, сліди перебування наркоманів. А щоб було ще адреналіновіше, ледве не «попалив» сторож. І все заради чого — понурого тліну.
( Читати далі (+61 фото)... )

 Предыдущие части:
Коростень (часть 2): парк им. Островского
Коростень (часть 1): город и достопримечательности

   В Коростене есть уникальный музей: военный бункер в гранитной скале. Он так и называется "Музей "Объект "Скала""". И довольно интересный. Хотя сперва отказывался его посетить. В итоге не пожалел.
    Как рассказывали, строили это сооружение на базе существовавших пещер. Бункер имеет несколько этажей, однако открытый только средний, второй этаж. Длина подземных ходов впечатляющая - более 150 метров. В командном пункте есть своё водоснабжение из скважины, вентиляция.


1. Вход в музей.

Строительство Коростенского укрепрайона началось в 1931 году. В 1935-1937 гг. велось сооружение командного пункта. После окончания постройки всятехническая документация была засекречена, поэтому даже сейчас не всё известно по этому бункеру.
( Читать дальше (+26 фото)... )