Проїжджаючи по дорозі на Бровари, за селищем Биківня, звертаєш увагу на меморіальний комплекс, присвячений жертвам політичних репресій. Це одне з найбільших поховань жертв тоталітарного режиму на території України. Місце, звичайно, не дуже приємне, однак виглядає цікаво і велично. До того ж, поховання у Биківнянському лісі слугують ілюстрацією жорстокості і безглуздості радянського режиму (який офіційно прирівняний до німецького нацизму). Хоч проїжджаючи комплекс помітно з дороги, відвідати це місце якось не складалося: меморіал розташований поза міською смугою, зупинки маршруток нема, від Биківні треба йти по трасі. І от, лише на днях, після
вилазки по школі, завітав до меморіального комплексу. Під час урочистих подій меморіальний комплекс відвідує багато народу, перші чини країни. Однак цікавіше прогулятися, коли немає натовпу. Можливо, не так прибрано, як під час відвідувань делегацій, зате можна спокійно пофотографувати. Біля входу із
samogonnoeozero зустріли працівницю заповідника, яка розповіла нам про биківнянські поховання.
Раніше вважалося, що масові розстріли проводили лише німецько-нациські окупанти (як, наприклад, урочище
Бабин яр — місце розстрілу євреїв). Але існувало багато поховань людей, яких вбила радянська влада. Той період в історії названий «Великим терором». Правда почала відкриватися тільки перед розвалом СРСР. Масовим репресіям передували партійні чистки 1934 року. А започаткували масові репресії в 1937 році постановою ЦК ВКП(Б) «Про антирадянські елементи». Вліітку того ж року був затвердженений оперативний наказ №00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів». Наказом встановлювались ліміти кількості репресованих для кожного регіону СРСР. Ліміти встановлювались по двом категоріям: «перша» — розстріл, «друга категорія» передбачала ув'язнення в таборах.В 1938 році були встановлені додаткові ліміти на репресії. Справи по засудженим розглядали «двійки» і «трійки» — комісії, створені спеціально для масових репресій. До їх складу входили керівники місцевих управлінь НКВС, прокурори, секретарі обкомів. Вироки виносилися часто без суду і можливості оскарження і проводилися до виконання. Страждали від репресій не тільки заарештовані, але й їх родичі. В НКВС добивали зізнання всіма засобами. Серед слідчих йшли змагання хто більше «розколе». Дивно, що й керівник НКВС не виключав, що можуть бути засуджені невинні люди. Всього ж, за період 1937-1938 було засуджено 818 тис. чоловік. З них ростріляні — 436 тис..В 1938му до репресіям були піддані емігранти та працівники Китайсько-Східної залізниці, яка була предана до СРСР.

1. Меморіальний комплекс «Биківнянські могили». Складається з безлічі пам'ятників і монументів. Це і пам'ятник жертвам радянського терору, Український меморіал і польське військове кладовище.
Зрозуміло, що для поховань такої маси люду були потрібні земельні ділянки. Тому, в березні 1937го року, Київська міська рада утвердила відвід 4,2 га Биківнянського лісу, в межах 19 і 20 кварталів, для «спеціальних потреб» НКВС. Виділену ділянку обгородили високим щільним зеленим парканом. Поверх огорожі був натягнутий колючий дріт. А для спостереження побудували спостережні вишки. За легендою, створеною для місцевих жителів, за парканом розміщувався артилерійський склад.
Розстріли відбувалися в застінках НКВС, а тіла під покровом ночі, на полуторах, накритих брезентом, звозили до Биківнянського лісу. Там їх закопували і засипали грунтом і вапном. Ймовірно, в 1941 році, розстріли відбувались і в Биківнянському лісі. За даними українських дослідників, в спецділянці протягом 1937-1941х років були поховані 30-35 тис. чоловік, жителів Києва і області. Також у Биеівнянському лісі було поховано понад 3,5 тис. іноземців, серед яких польські військовополонені. На сьогодні дослідники встановили прізвища 14 191 людини, похованої у Біківнянському лісі. Серед розстріляних була еліта країни — академіки, художники, письменники. З середини вересня 1941го спецділянка не використовувалась. А після захоплення Києва німцями, в результаті бойових дій і мародерства огорожа і споруди були знищені.
Після 1941 року, про спецділянку НКВС стало відомо німецьким окупаційним військам, які зайшли в Київ. Ними були проведені розкопки і виявлені масові поховання радянських громадян. Але після повернення радянської влади інформацію засекретили. Радянською владою було проведено три державних комісії в 1944, 1971,1987 і 1988 рр.. На першій комісії захоронення визнали похованнями в'язнів Дарницького концтабору.Лише остання комісія 1988 року визнала, що у Биківнянському лісі були поховані жертви сталінського терору.
В 1994 році, постановою Президента України було створено меморіальний комплекс. Перші памятники з'явились в 1995 році. У травні 2001 року Кабінет міністрів України затвердив постанову про створення історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». В 2006му заповіднику було надано статус національного заповідника. А у вересні 2012го відкрили Меморіал жертвам тоталітаризму, що складається з Українського меморіалу та польського військового кладовища.
( Читати далі (+51 фото)... )