Трохи про все і не тільки

2024 рік підходить до свого завершення. А це значить — пора підсумовувати цей відтинок часу. Бо є що показати і розказати, адже рік, що минає, був насичений різноманітними подіями. Тому коротко його можна охарактеризувати термінами "насичений", "нервовий", "ініціативний", "зуборемонтний" і проблемний для блогу. Хоч, попри це, зумів "настрочити" аж 29 фотозвітів.

За кількістю подій і активністю цей рік може позмагатись з 2020-м. Як мінімум, через численні поїздки у Київ, прогулянки, госпіталізацію в лікарні, ремонтування зубів, відвідування місцевої поліклініки, оновлення військово-облікових даних в ЦНАПі. Нервовим цей рік називаю внаслідок болісного і невизначеного результату лікування зубів (на щастя, все обійшлось), необхідності заміни банківської картки, збільшення частоти повітряних тривог, переживань з приводу можливої мобілізації, поламку старого телефона (на якому зберігав інформацію), захворювання на ковідло з втратою нюху, частих проблем з фотохостингом. Ініціативність полягає в тому, що самостійно замовив банківську картку, вирішив продіагностуватись у лікарів, вперше у житті взяв участь у розіграші за донат (і виграв!). Крім того, майже чотири місяці займався ремонтом зубів — полагодили 7, якщо не більше, зубів. Ну а проблемність для блогу визначив фотохостинг imgBB, який мало того, що часто глючив, так ще й з листопада почав видаляти фотки. Тому картинки для цього фотозвіту розміщаю на іншому ресурсі.


1. Основні події 2024 року ледве вмістились на заголовному фото. З того, що влізло — ремонт зубів, замовлення банківської картки, перша дегустація закордонного сухпаю, новий смартфон в родині, спостереження за "Євробаченням-2024", робота за ноутбуком, проблеми з фотохостингом imgBB, госпіталізація в київській лікарні. Одним словом — насичено. І при цьому цей рік був важким.

Щодо новорічного настрою, то його немає. Зараз, мабуть, настав той час, коли я став розуміти людей, які не святкують Новий рік. Тож вдома навіть ялинку не ставили.
( Читати більше (+54 фото)... )

В родині знову з'явився новий смартфон — купив для мами Realme C67. А оскільки огляди смартфонів робив і раніше, вирішив показати й цю обновку. Тим паче, це буде 444 фотозвіт.

Необхідність придбання нового телефона була обумовлена тим, що з попереднім сенсорним мобільником мама не захотіла розбиратись. Взамін взяла кнопковий. А батько освоїв і перетворив колишній мамин смартфон на "цеглу". Однак у нинішній час треба бути в курсі повітряних тривог — і найкращим джерелом інформації є Ютуб, оскільки на радіо забувають повідомляти про відбій і не розповідать що і куди летить. Тож інформування вирішувалось зверненням до мене з проханням подивитись карту тривог на своєму смартфоні. Але для цього потрібно було часто відволікати. Надодачу, в світлі нещодавних новин, виник додатковий аргумент — посилення мобілізації. В зв'язку з чим є висока ймовірність, що запитувати мене про обстановку не буде можливості:( Тому мама помаленьку освоює користування сучасним смартфоном.


1. Смартфон Realme C67 (на 6ГБ оперативки) — низькобюджетний топ. Він не лише новий (дебют моделі — грудень 2023), а й має непогані характеристики. За продуктивністю подібний до мого Realme 6 (порівняння буде наступним фотозвітом). Потужність зарядки така сама (33 Вт). Ще й виглядає симпатично. Особливо, в зелено-золотистому кольорі "Sunny Oasis". Та й коштує, якщо не помиляюсь, стільки ж, за скільки купляв свій телефон 3 роки тому. При цьому оснащений процесором Snapdragon 685, а не MediaTek, чи Unisoc. Має величезний (більший, ніж на моєму) 6,72" IPS дисплей з роздільною здатністю Full HD+ з частотою 90 Гц. Забезпечений стереозвуком. Плюс має фішку — міні-капсулу на фронтальній камері, як на Айфонах. Сама фронтальна камера з вирізом, як в дорожчому сегменті. Не останньою причиною вибору цієї моделі було й те, що я вже знайомий з цим брендом і він мені подобається. Одним словом, я б і собі такий купив. Якби не декілька нюансів... Фотокамера хоч і виглядає кращою, бо має 108, а не 64 МП, але відсутні ширококутний і макро- режими, тоді як відеозйомка підтримує максимум 1080p 30fps. І головне те, що операційка — "урізаний" Android 14 Go. Тож, попри те, що C67 схожий на апарат більш високого сегменту, як кажуть, "не все так однозначно".

Ну і, звичайно, не обійшлося без приколів. Спочатку на радощах замовив не в тому кольорі — довелося в паніці скасовувати замовлення і оформлювати нове. Ще й повівся на маркетинг і прикупив чохол (виявилось, був в комплекті). Мало того, внаслідок редагування покупок був змушений переплатити (правда, гроші за скасоване замовлення повернули). А "вишенькою на торті" була паралельна зйомка дегустації. Не кажучи про те, що готував публікацію у кепському настрої. Тому смартфон був єдиною радістю.
( Читати більше (+49 фото)... )

В коментарях до огляду нового смартфона Realme 6 здивувались якістю фоток. Ну і я також розчарувався. Але потім знайшов режим зйомки у режимі 64 мегапікселів, а згодом й інші налаштування. Тому вирішив зробити звіт про тестування фотокамери, а заодно, прогулятись.


1. Розширені налаштування фотокамери на Realme 6.

Протестив не всі режими, бо я не люблю наклацувати, а потім думати як повернути до налаштувань за замовчуванням, та й фотограф з мене ніякий. Але ось що спробував: звичайний режим фотографування, зум, макрозйомка, фронтальна камера.
( Читати далі (+24 фото)... )

Сижду вдома. На вулиці був, мабуть, місяць тому. Звичайно, що нудно. Особливо, коли за вікном розквітає весна і тепла погода. А головне, невідомо, коли закінчиться карантин (хоча більше цікавить, коли зменшаться темпи поширення коронавіруса). Але я знаю, що таке, коли нічим дихати, тож не хочеться зайвий раз ризикувати. Тим паче, всіх закликають сидіти по хатам.

За таких умов і показувати нічого. Однак я же ж блогер, тож знайду що показати. Бо за квітень відбулося багато чого: це і введення маскового режиму, і сильний дим від пожеж, і пилова буря.


1. Карантин посприяв тому, що стало більше велосипедистів.

Фоток мало, але краще вже так, ніж взагалі ніяк. Тому вирішив зробити продовження карантинних замальовок.
( Читати далі (+25 фото)... )

В родині з'явився новий телефон — мамі подарували новий смартфон. Вона могла б задовольнитись тим, що є (бо з новим апаратом ще треба навчитись користуватись), але в старому кнопковому мобільному не було інтернету, а мобільний інтернет входить до обов'язкових послуг. Ну а оскільки займався налаштуванням нового телефону, то вирішив зробити огляд. Все одно, нові вилазки поки що не планую, а написати в блог щось треба.


1. Смартфон Tecno F2 LTE вибрав майже одразу. Почитавши відгуки прийшов до висновку, що в сегменті дешевих смартфонів (до 2000 грн.) це був найкращий варіант. Фірма, звичайно, невідома. Але звучить приємніше, ніж Twoe або Doogee. Та й оснащення непогане, як для бюджетника — підтримка інтернету 4G, чотирьохядерний процесор, 8ГБ вбудованої пам'яті та 1ГБ оперативки. А ще оснащений найновішою операційною системою — Android 8.1. Щоправда, з лаунчером Go (не знаю, добре це чи ні, але чистий Андроїд хвалять). Плюс — він має детектор відбитків пальців.

В цілому, я залишився задоволеним новим смартфоном. Та й до Android'у можна звикнути (хоча плитки приємніші). Але, звичайно, є як плюси, так і мінуси, про які розповім детально.
( Читати далі (+40 фото)... )

Кожній радянській людині належало не лише навчатися і працювати, а й відпочивати і оздоровлюватися у санаторно-лікувальних закладах. Тому в СРСР було збудовано багато дитячих піонерських таборів, баз відпочинку, санаторіїв і пансіонатів. Розташовували їх у великих лісових масивах навколо великих міст і в курортних містечках, на берегах річок і морів. Є санаторії і в лісах на околицях Києва. Щоправда, діючих залишилось небагато. А недіючим бізнесмени знаходять застосування — або зносять і забудовують котеджами, або перетворюють у приватні резиденції, або просто розкрадають. Деякі табори відпочинку заселили переселенцями з Донбасу і Криму. Так що закинутих таборів відпочинку мало. А доступних для дослідження ще менше. За моїми спостереженнями, ВСІ санаторії і піонерські табори в межах Києва охороняються. Однак можна пошукати менш «палєвні». Одним із таких об'єктів виявився колишній піонертабір «Салют».


1. Молодіжний (колишній піонерський) табір «Салют» Київського радіозаводу.

Піонерський табір «Салют»створили у 1966 році. Його збудували для дітей працівників Київського радіозаводу, розташованого у Дарниці. А завод той виробляв не тільки телевізори, а й електроніку для ракетно-космічних комплексів. Тому про працівників намагалися піклуватися.
В 1991му піонерський табір став молодіжним табором. А в 2004му році він перестав діяти. З того часу «Салют» стоїть закинутим. Але не покинутим — колишній піонертабір охороняється! Хоча це не завадило розграбуванню — перила зрізані, меблів нема, електрощитки випотрошені. Приміщення порожні. Зберіглися тільки малюнки на стінах і стільці.

Попри погану збереженість заброшки, все одно захотілося полазити. По-перше, закинутих санаторіїв, а особливо доступних, в столиці небагато. По-друге, елементарна цікавість. Піонертабір «Салют» — популярний абандон. Але звітів з нього майже нема. Так само, як і історії цього закладу. І по-третє, судячи по фоткам з об'єкту, піонертабір потроху руйнується. Тому хотілося його дослідити, поки не розвалився.

Єдина проблема (окрім ризику напоротися на охорону) — місцерозташування. Піонерський табір «Салют» стоїть вглибні лісу, на межі Києва з областю (тому дехто помилково вважає що він у столичній області). Дістатися до нього непросто. Не кажучи вже про те, що мені для цього треба проїхати через все місто. Майже рік тому зі знайомою сталкершою намагалися підійти з Бортничів. Однак не дійшли. І от, друга спроба. На днях із samogonnoeozero відправилися досліджувати «баянний» піонертабір. Тільки транспортацію продумали краще. І поки вилазка відклалась на рік, ми ледве не запізнились. Корпуси почали зносити!

А ще дуже пощастило з погодою.
( Читати далі (+76 фото/15МБ)... )

Не писав нічого нового аж два тижні. Просто нема про що писати - нема грошей щоб кудись поїхати, та й нічого цікавого на кінець весни / початок літа не намічалось. Надодачу — нестабільна погода. І в результаті не хочеться нікуди їхати, і взагалі, не хочеться нічого робити.

Не додає бажання вести блоги і блокування фотохостингу на Яндексі (цього тижня місцевий інтернет-провайдер «розібрався» з усіма забороненими сайтами і їхніми сервісами). Не хочеться змінювати формат блогів. Нє, звичайно, можна писати щоденникові записи — але фотозвіти і читають активніше, і самому більш до вподоби. Та й писати про особисте не хочеться. Навряд чи вам сподобається ниття про безрезультатні пошуки роботи, чи про кашель, від якого ніяк не можу позбутися.


1. Початок літа-2017. На перший погляд, нецікавий, але дещо цікавеньке і нове вдалося побачити: пофоткав бджілок, дійшов до джерела, побачив новинку від ЗАЗу, прогулявся новими нехоженими місцями. Ну і інтернет трохи озадачив. А ще знову повернулися ластівки.

Здається, раніше вже розводив подібні роздуми. Та що поробиш? Нинішнє літо нагадало літо 2015го - тоді теж не було про що писати і в житті не було ніяких позитивних переспектив.

Але я все ж пересилив небажання щось писати і відшукав що вам показати. Це замальовки кінця весни - початку літа 2017. Можливо потім буду себе картати за те що написав нецікавий звіт - але треба щось написати.
( Читати далі (+46 фото)... )

  Як кажуть аферисти: «Без лоха жизнь плоха». Регулярно пропонують виграші. Я раніше писав про один лохотрон. Схема звична — приходить повідомлення про виграш і все таке. Але народ стає уважнішим. Тому шахраї вигадують вигадують все хитріші способи «відносно чесного» віджиму грошей. Маскують повідомлення про виграш таким чином, що не прискіпаєшься. От, наприклад, нещодавно, приходить SMS'ка — «Ви стали володарем автомобілю Škoda Yeti». Далі — номера телефонів і посилання на сайт, щоб ніхто не здогадався, що це розвод. Виглядає переконливо. Навіть я ледь не втратив пильність. Хотів було запитати в соцмережах, але не вдалося зайти на сайти. Фіг знає, що то було. Але порадитись не було з ким. Домашні були зайняті приготуваннями до свята. Ну, що робити..? Вирішив перейти на сайт. Назва фірми якась підозріла. Ніколи про таку не хув, хоча на сайті втирають, що фірма працює давно. На сайті написано про акцію — розіграш десяти автомобілів Škoda Yeti, бюджетної комплектації. Також на сайті були розміщені номера телефонів, серед який був номер, який може співпадати з моїм. Ще одне співпадіння — користування платіжним терміналом. Хоча номером мобілки там «світив» лише одного разу. Ну, думаю, маркетологам і цього достатньо, щоб дізнатися мій номер. Отже, виглядає досить переконливо. Забрати вигране авто можна сплативши 1% від вартості машини. Прихочему схема сплати була дивна: переказати гроші на рахунок, вказаний представником автосалону, або навіть у присутності представника автосалону. Недорого, декілька тисяч гривень. Але це все одно гроші! Від необдуманного кроку врятувало те, що мені машина не потрібна. Навіть задарма. Володіти автомобілем зараз — дороге задоволення.


SMS'ка про виграш.


Сайт аферистів.

  Але як аферисти не маскували свою справу, деякі нюанси, які змусили насторожитися, кинулися в вічі:
—  Сайт розміщений на домені «.info». Для солідної компанії це несерйозно. І дуже схоже на тимчасовий сайт.
—  Дизайн сайту простенький. У крутих компаній є flash та інші «спецеффекти».
—  Текст на сайті російською мовою. А у нас державна українська. Солідні автосалони так не проколюються. Навіть більше — вони роблять сайти багатомовними.
—  За адресою, вказаною на сайті нема автосалону і не може бути. Добре, що є панорамний огляд вулиць — всі адреси можна перевірити.
— Строк сплати податку за виграш був вказаний тільки один день. Я звичайно не знаю умови розіграшів по закону, але вважаю, що для повідомлення про згоду на отримання виграшу і сплату податку повинен даватися якийсь час.
— Плутанина з цінами. В різних текстах на сайті нібито автосалону вартість автомобілю була вказана різна.

  Вот и пришла очередь лытдыбра... Пока собирался и, забыл о чём хотел рассказать:) Вспомнил! Я понемногу привык к новой обстановке и другой комнате. Правда, уже и в моей прежней комнате нахозяйничали — сделали перестановки. Но может так даже лучше. Вон, некоторые говорят, что нужено каждые 7 лет кардинально менять привычный уклад. Уже появилось ощущение, что не два месяца прошло, а больше, с тех пор, как в жизни произошли изменения. Впрочем, изменились только обстановка и некоторые привычки.

  Что примечательно, изменился режим сна. Если раньше был отбой в 23 часа. То теперь раньше получночи, а то и около часу ночи, не удаётся улечься. Наверное совсем разленился. Сплю потом до 8-9 часов утра. С чего бы это? Радио и телик? Возможно. Но даже когда не смотрить допозна, всё равно перед сном думаешь о произошедшем за день и мысленно подводишь итоги уходящего года. Радует в этой ситуации что не один я так поздно ложусь спать. Но всё равно странно, что изменился режим сна.
-------------------------------------------------------------------------------------------------
  Сами сны тоже интересны. В этом году дважды снилась церковь, один раз кладбище. К чему бы это? Два раза снилась дача (первый раз — будто прятался,  второй раз — будто забрёл на заброшенную дачу). Возможно даже сон оказался вещим. Потому что дачи снились в начале года и всё лето провёл там. Вообще, с этого года стал записывать сны. Спилберг отдыхает. Часто снятся вымышленные города. Но самое необычное: через полгода после снов узнал что две местности, которые снились, на самом деле существуют. Тоже непонятно что это может означать? Раньше я там не был, и не мог знать об их существовании. Снились заброшки, экскурсии, старинные автобусы. Снилось один раз будто взлетаю над диваном во сне. А я думал, что во сне только дети летают.

  Пересказывать подробности не собираюсь. Не думаю, что тут есть эксперты. Но сны в этом году стали необычными и абсурдными.
---------------------------------------------------------------------------------------------------
  Наконец-то режил перечитать SMS'ки. Планировал это сделать ещё в начале года, но не хватало силы воли. А недавно, на волне ностальгии, пробило на воспоминания. Прикольная штука! По сообщениям можно изучать биографию:) (поэтому откровенничать не буду). Вспомнил даже то, что успел забыть. Про Рыжика писали не раз. Начиная с 2009 и до 2013го. А я про кота писал в 2015м. Якобы на даче наш Рыжик подружился с котом («Мы на даче. Рыжик подружился с Мурзиком» (сентябрь 2009го)). А я такого не помню. Удивительно, что осенью привозили кота на дачу. Да, многое забыл. Как терялся на даче. И выползал тольуко когда заманивали печёнкой. А после этого писали: «Рыжик остаётся дома». Какие-то странные сообщения об услугах. А, это отправлял SMS'ки на сайт знакомств. Но самое прикольное: рекламная рассылка. Было написано латиницей «Мої знижки», а мне показалось «Мої жінки»:)  Про кота мама писала не часто, но почти каждый год. Апрель 2013: «Едем на дачу с Масяней». Оказывается, тогда начали так называть кота. А на следующий день SMS'ка: «Нашли!». Наверное снова Рыжик терялся на даче. А после 2013го сообщений стали писать меньше — больше звонил.

  Ну а я писал об подорожаниях, проблемах на работе. Тоже не без приколов: «С какой радости звонил? Выходные до 2012 января». Или:«Мурки пришли. Все трое. Отдал колбасу. Пока ходил в туалет ни котов, ни колбасы». Эх, словно вся жизнь перед глазами. Старая работа, дача, другая работа, ещё одна работа, больница, поездки, работа, поездки.
  Впрочем, были и жуткие сообщения. 2009 год: «Маршрутка сбила человека». В 2010м писал, что чуть не грохнулся с лестницы на работе. Из более свежего, за 2015й, май месяц: «Рыжик ждёт вас. Мне тоже скучно». В июне: «Завтра будете на даче? Привезём кота» (Рыжик очень просился на улицу). Ну а по большей части сообщения тоже были однотипными.  Вот такая история по SMS'кам.

«А на даче, а на даче
Всё иначе, всё п***че.»
(Ленинград — Дача)

   Не знаю навіщо я вам це розповідаю... І взагалі не планував писати на таку тему. Однак треба щось писати.

   Цього року багато співгромадян змушені відмовитись від подорожей і обмежитись відпочинком на дачі. Але це не означає, що на присадибній ділянці нецікаво. Вирватися з міста, з натовпу людей, з шуму, з кам'яних джунглів — до природи, тиші та свіжого повітря. Це ж круто! Минулорого року був на дачі, але тепер все змінилось і здалося іншим. А ще цьогорічний садово-дачний сезон виявився незвичним: вперше заночував на дачі, вперше заплодоносили деякі дерева, вперше пробув на дачі більше ніж один день. Ну і назбиралося чимало різних фоток.
  Вдома відмовляли від публікації, та й сам не дуже хочу світити, тому покажу лише замальовки та макрознімки. Квітки, рослини і все таке. А ще розповім про пригоди. Тож буде такий собі фотозвіт і щоденник одночасно.


1. Схоже на ліс. А це дачі. Повірте на слово (просто не хочу розсекречувати місце). Восени, до речі, під соснами навіть гриби ростуть!
І люпинів багато. Звичайно, менше, ніж у Боярці, але є.

  Думаю, буде цікаво.
( Читати далі (+46 фото)... )