![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwell Перший фотозвіт в новому році мав би бути присвячений новорічній тематиці. Але не склалося. Ну що ж... Значить, не буду порушувати традицію розпочинати новий рік оглядами заброшок. Фотозвіти 2016го відкриває епічний об'єкт, київський «баян» (або навіть комплекс об'єктів). Давно планував його дослідити, але засталкерити вдалося лише наприкінці минулого року. Місце досить відоме. На ці абандони навіть влаштовують офіційні екскурсії. Можливо, якби скористався послугами турфірм, то раніше б тут побував. Але на екскурсіях показують лише два об'єкти з грандіозного комплексу споруд. Якщо ж досліджувати самостійно, побачити можна більше. Щоправда, я витратив на це три вилазки(!). Бо споруди розкидані по всьому Києву. Зате вдалося побувати на чотирьох частинах «Будівництва №1» — недобудованих залізничних тунелів під Дніпром: Титул №10 (кесон на Оболоні), Титул №6 (тунель на Жуковому острові), Титул №3 (оголовок кесону) і Тутул №2 (тунель на Осокорках).
Самі по собі споруди, що лишились не дуже великі (хоча це як сказати) і порожні (бо недобудови). Тому писати окремо про них немає змісту (хоча багато блогерів так і роблять). До того ж для цілісного сприйняття варто показати всі споруди в одному звіті. Ну а щоб не позичати чужі фотки, та мати уявлення про сучасний стан недобудованих залізничних тоннелів — вирішив дослідити всі доступні об'єкти «Будівництва №1». Ну і не менш вагомі аргументи — популярність і безпалєвність. У часи, коли важко знайти нормальні абандони і такій вилазці був радий.
1. Титул №10, або кесон на Оболоні. Єдиний об'єкт Північного залізничного тунелю під Дніпром.
Ці об'єкти називають по-різному. І «Сталінське метро», і «Будівництво №1», і «Титули». Довгий час історія цих споруд була засекреченою. Однак в архівах був знайдений документ, що відкрив завісу над дивними недобудовами на березі Дніпра. Цим документом була Постанова Ради Народних комісарів УРСР і ЦК КП(б)У «Про Будівництво №1» 1938 р.. Як відомо, Радянський Союз добре готувався до військового нападу і Другої Світової війни. тому в 1938 р. на Київщині збудували укріпрайон з дотів. А для забезпечення надійної переправи через Дніпро Й.Сталін навесні 1938го запропонував побудувати два залізничних тунельних переходи (Північний і південний) в районі Києва, для дублювання залізничних мостів. «Будівництво №1» було найбільшим оборонним будівництвом у ті часи. На початку робіт було задіяно 5 тис. працівників. А 1940 року — вже 20 тис.. Роботи велися на величезній території в радіусі 25 км.. Для будівництва були побудовані душкомбінати, гуртожитки, під'їздні шляхи (в тому числі залізничні), лінії електропередач, відділення ощадкас (сберкасс - рос.), організовані енергопоїзди. Будівництво було своєрідною державою в державі. Для підтримання правопорядку була власна охорона, відділок міліції і два оперативних пункти(!).
У першому півріччі 1939го намили береги і провели укріплювальні роботи. В другому півріччі 1939го проклали під'їздні автомобільні та залізничні шляхи. Наприкінці року почали будувати кесони. При будівництві тунелю під Дніпром у лютому 1941, на Титулі №4, відбулася аварія — прохідницький щит вийшов за межі грунту дна в зону пливунів. Повітря з тоннелю вирвалося на поверхню води і тунель затопило. Потім були роботи по його відновленню. Але Друга Світова війна зупинила будівництво. Хоча роботи велись аж до липня 1941го. Коли німці дісталися до Києва була дана команда законсервувати будівництво. Прохідницькі щити і тюбінги затопили, обладнання і техніку вивезли залізницею. А що залишилось засипали землею. В серпні 1944го була прийнята постанова про відновлення будівництва тунельного переходу. Але в 1949 році будівництво було зупинене як недоцільне. Потім, в 1950х намагалися відкачати воду з тунелів. Підняли невикористані труби і тюбінги. Пізніше вони були використані на будівництві станцій київського метрополіітену («Вокзальна» та «Політехнічний інститут»).
Пост вийшов дуже об'ємним. Блог не пропускає. Тому довелося розділити на дві частини. В цій частині — Титул №10 і Титули №2 і №3.
2. Схема тунельних залізничних переходів.
«Будівництво №1» було масштабним і складалося з багатьох об'єктів:
Портал — Водпропускний тоннель (труба) під насипом для залізниці. Зберігся.
Титул №10 — Кесон на Оболоні. Зберігся.
Душкомбінат біля Титулу на Оболоні — Зберігся, але будинок використовується.
Титул №9 — Здається, це просіка під залізничну дорогу у Бортничах.
Титул №8 — ТЕЦ біля нинішнього залізничного вокзалу. Зберіглася.
Титул №7 — Залізничні насипи для енергопоїздів, залишки бетонних резервуарів і фундаментів біля Титулу №6.
Титул №6 — Тоннель, побудований відкритим способом (побудували 700 м.). Зберігся.
Титул №5 — Змонтована тоннельно-кессонна станція. Пройдено 240 м. в бік Титулу №6. Дослідити підземну частину нереально, бо затоплена і забутована(?). Наземна частина розташована на території складів. До того ж, оголовку, як такового, немає — була лише шахта.
Будівлі душкомбінату, кочегарки та декілька бараків біля Титулу №5 — Наскільки відомо не зберіглися. До того ж вони на території складів.
Титул №4 — Змонтована тоннельно-кессонна станція. Розташована на территорії філілу Суднобудівного заводу.
(Забутована, але наземну частину можна побачити.)
Титул №3 — Змонтована тоннельно-кессонна станція. На глибині 30м. було пройдено 200м. в напрямку Титулу №2.
(Забутована, але наземну частину можна побачити.)
Титул №2 — Тоннель, побудований відкритим способом (побудували 90 м.). Доступ ускладнений через те, що тоннель знаходиться посеред дачного массиву.
Титул №1 — Підготовчі роботи для будівництва тоннелю (біля села Бортничі (нині — масив Бортничі у складі Києва).
3. Ще одна схема тунельних залізничних переходів.
Ви тут спитаєте: «А що таке "Титул"?» «Титулами» називали об'єкти залізничного будівництва. Душкомбінат — це будівля, що розташовувалась біля шахти, в якій розташовувались побутові та адміністративні приміщення.
4. Тунельно-кесонна станція. Конструкція, що слугує для утворення робочої камери під водою, або у пластах з вмістом води.
Кесон споруджується на поверхні. І поглиблюється за рахунок власної ваги та виїмки грунту. В кесоні встановлювались прохідницькі щити, які бурили тунель.
Отже, перший об'єкт розповіді — Титул №10, або кесон на Оболоні. Перша спроба сталку була восени 2014го.
5. Шлях пролягав через Оболонську набережну. До осені 2014го тут ще не був. Хоча масив Оболонь знаю давно.
6. Прикольний знак:)
7. Не хочу вас перевантажувати оффтопіком, але місцина навколо кесону теж цікава. І не тільки набережною. На березі Дніпра можна побачити залишки від шоу-парку «Золоті ворота».
8. А ось і кесон. Кесон лишився тільки на Оболоні. В інших місцях він або під землею, або не встигли змонтувати. Зберігся гарно. Але недобудова — це недобудова. Просто бетонна коробка. Та й що може бути ще? Наскільки відомо, рейки не проклали в жодному з тоннелів "Будівництва №1".
9. З іншого ракурсу. Здається, наче антени стирчать з кесону.
10. Виглядає епічно.
11. Західний портал кесону.
Як видно на схемі, кесон складається з трьох секцій, відділених перегородками.
12. Нажаль, тут виявилося не все так просто. Бетонна перегородка по висоті така, що ногу так не задеру. А підтягуватись — не мій коник. ;D
Не лишалось нічого, як задовольнитись фотками ззовні і подивитись портал з протилежного боку.
13. Східний портал кесону.
14. Тут перегородка трохи нижча. Тому заліз у бокову секцію.
15. Але другу перегородку, що відділяє центральну секцію, подолати не зміг. Високувато.
16. Тому пофоткав, що зміг дістати.
Ось тут видно труби для кабелів (не знаю, як їх назвати) у цегельній перегородці.
17. Оголовок кесону. А так хотілося сфоткати його знизу.
18. Решітка на стелі кесону.
19. Ствол кесону.
20. Біля кесону є душкомбінат. Цікаво, що він виділяється на фоні більш сучасної забудови (коли будували кесон масиву Оболонь не було).
Будиночок використовується (мабуть, як офіси).
Трохи засмутився через те що не вдалося нормально полазити. Але радий, що й так пофоткав.
По приходу додому знайшов відео, де біля кессону були піддони, по яким залазили всередину. А коли я лазив, їх не було. От облом!
Тож вирішив вікласти сталк до іншого разу. Друга спроба виявилася більш вдалою.
21. Після невдалої спроби сталку не полишив наміру полазити по кесону. Були сподівання, що таки-хтось здогадається принести піддони.
Слушна нагода видалась через рік, в 2015му. Якраз знову довелося побувати на Оболоні. Друзі погодилися скласти компанію і в цей раз. Навіть ті, хто не цікавиться абандонами.
Хоча прогулянка також була восени, та цього року на деревах ще було листя. Тому кесон добре замаскувався.
22. На щастя, хтось таки приніс піддони. Тому спокійно пробрався у бічну секцію з західного порталу.
23. Сам дивуюся, наскільки сильним було бажання самому все відфоткати. До центрального відсіку заліз по насипу, трубі, уступам. З цього боку перетинку пошатали, тому залізти було легше.
24. Вау! Центральна секція кесону.
Тут раніше проводили вечірки.
Друзі чогось не захотіли полізти:)
25. Недобудова. Але зберіглися якісь тумби і ходок під землю.
26. Найцікавіше! Сходи кудись униз (судячи по схемі - до відсіку відкачування пульпи). На дні — закидано сміттям. Може б, як не один заліз, то можна було б детальніше дослідити. Але ходок точно нікуди не веде.
27. Ствол кесону. Заради такого кадру було варто лізти всередину. Хоча від такого видовища паморочилось.
Вимазався, але задоволений:)
28. Біля кесону знайшов інші заброшки: закинутий стовп і якусь будку.
29. Заодно відфоткав бувший душкомбінат з іншого ракурсу.
30. Кесон розташований на самому березі Дніпра. Від річки його відділяє невеличка прогулянкова набережна.
31. На іншому березі також повинен бути кесон. На старих аерофотознімках видно будівельний майданчик. Але кажуть, що на Трухановому острові кесон так і не побудували. Хоча були думки, може його закопали?
32. Навколо чудові краєвиди. Московський міст.
Третя вилазка відбулась майже спонтанно. Особливих планів не було, однак те, що планували, не вийшло. Тож вирішив з'їздити на Осокорки, щоб подивитися на об'єкти «Сталінського метро». До Титулів №2 і №3. Вони менш відомі і зовсім не туристичні, на відміну від Кессону на Оболоні, чи тоннелю на Жуковому острові. Та від цього вони ще цікавіші.
Нажаль, на цей раз довелося лазити самому. Ще й схему, яку малював напередодні поїздки забув взяти з собою. Добре, що маршрут малював ввечері перед вилазкою, тому хоч щось відклалося в голові. До того ж перед поїздкою переглянув панорами.
33. Нам туди.
34. «Що чорніє таке червоне?» (© Якийсь гуморист). Он, бачите Титул №3.
35. Титул №3. Оце і все...
36. Тут кесонно-тунельна секція вже під землею. Навіть пройдено 200 метрів, але все забутовано.
37. Дивитись більше нічого.
38. Перед поїздкою переглянув панорами Google, тому мав уявлення як виглядає місцина. Однак все одна пейзажі здивували: вузька, звивиста дорога, вузьке узбіччя (добре, хоч тротуар з однієї сторони дороги є).
До Титулу №2 треба пройтися дві зупинки і ще від зупинки.
39. Зупинки по дачному масиву пацаваті. Просто узбіччя і знак. Ну і назви теж відповідні. Ось ця — «Магазин».
40. Ще одна зупинка. Зі сміттям.
Взагалі, на масиві повно сміття.
41. МАЗ-гармошка на вузькій дачній дорозі виглядає сюрреалістично. Дивуюся, як він вміщається на дорозі.
Знак справа дуже добре характеризує дорогу.
42. Тут вже пожалкував, що не взяв схему. Довго шукав Титул №2 (тунель довжиною 90 метрів, побудований відкритим способом). Думав, що заблукав. Аж поки не зустрів дядька, в якого спитав.
Тунель тут, за парканом!
43. Як?! На Гуглопанорамі, відзнятій півроку тому паркану не було!
44. Добре, що через паркан можна було хоча б якось познімати.
45. Вирішив обійти з іншої вулиці. Хоча там тунель подалі від дороги.
46. З цього боку паркан не такий капітальний. Але все заросло рослинністю.
47. З цієї вулиці тунель розташований не на одній ділянці, а на декількох. Тому тунель поділений на дві частини.
48.
49. Панорамка. Бачите, на одній ділянці поскладали хлам, тому повністю тунель не видно.
50. На дачному масиві знайшов абандончик:) Закинутий газетний кіоск.
Після цього захотів ще полазити по тунелю на Жуковому острові. Але на цьому змушений перервати розповідь. Бо виходить громіздкий фотозвіт. ЖЖ не пропускає. Так що чекайте на продовження.
Самі по собі споруди, що лишились не дуже великі (хоча це як сказати) і порожні (бо недобудови). Тому писати окремо про них немає змісту (хоча багато блогерів так і роблять). До того ж для цілісного сприйняття варто показати всі споруди в одному звіті. Ну а щоб не позичати чужі фотки, та мати уявлення про сучасний стан недобудованих залізничних тоннелів — вирішив дослідити всі доступні об'єкти «Будівництва №1». Ну і не менш вагомі аргументи — популярність і безпалєвність. У часи, коли важко знайти нормальні абандони і такій вилазці був радий.
1. Титул №10, або кесон на Оболоні. Єдиний об'єкт Північного залізничного тунелю під Дніпром.
Ці об'єкти називають по-різному. І «Сталінське метро», і «Будівництво №1», і «Титули». Довгий час історія цих споруд була засекреченою. Однак в архівах був знайдений документ, що відкрив завісу над дивними недобудовами на березі Дніпра. Цим документом була Постанова Ради Народних комісарів УРСР і ЦК КП(б)У «Про Будівництво №1» 1938 р.. Як відомо, Радянський Союз добре готувався до військового нападу і Другої Світової війни. тому в 1938 р. на Київщині збудували укріпрайон з дотів. А для забезпечення надійної переправи через Дніпро Й.Сталін навесні 1938го запропонував побудувати два залізничних тунельних переходи (Північний і південний) в районі Києва, для дублювання залізничних мостів. «Будівництво №1» було найбільшим оборонним будівництвом у ті часи. На початку робіт було задіяно 5 тис. працівників. А 1940 року — вже 20 тис.. Роботи велися на величезній території в радіусі 25 км.. Для будівництва були побудовані душкомбінати, гуртожитки, під'їздні шляхи (в тому числі залізничні), лінії електропередач, відділення ощадкас (сберкасс - рос.), організовані енергопоїзди. Будівництво було своєрідною державою в державі. Для підтримання правопорядку була власна охорона, відділок міліції і два оперативних пункти(!).
У першому півріччі 1939го намили береги і провели укріплювальні роботи. В другому півріччі 1939го проклали під'їздні автомобільні та залізничні шляхи. Наприкінці року почали будувати кесони. При будівництві тунелю під Дніпром у лютому 1941, на Титулі №4, відбулася аварія — прохідницький щит вийшов за межі грунту дна в зону пливунів. Повітря з тоннелю вирвалося на поверхню води і тунель затопило. Потім були роботи по його відновленню. Але Друга Світова війна зупинила будівництво. Хоча роботи велись аж до липня 1941го. Коли німці дісталися до Києва була дана команда законсервувати будівництво. Прохідницькі щити і тюбінги затопили, обладнання і техніку вивезли залізницею. А що залишилось засипали землею. В серпні 1944го була прийнята постанова про відновлення будівництва тунельного переходу. Але в 1949 році будівництво було зупинене як недоцільне. Потім, в 1950х намагалися відкачати воду з тунелів. Підняли невикористані труби і тюбінги. Пізніше вони були використані на будівництві станцій київського метрополіітену («Вокзальна» та «Політехнічний інститут»).
Пост вийшов дуже об'ємним. Блог не пропускає. Тому довелося розділити на дві частини. В цій частині — Титул №10 і Титули №2 і №3.
2. Схема тунельних залізничних переходів.
«Будівництво №1» було масштабним і складалося з багатьох об'єктів:
Портал — Водпропускний тоннель (труба) під насипом для залізниці. Зберігся.
Титул №10 — Кесон на Оболоні. Зберігся.
Душкомбінат біля Титулу на Оболоні — Зберігся, але будинок використовується.
Титул №9 — Здається, це просіка під залізничну дорогу у Бортничах.
Титул №8 — ТЕЦ біля нинішнього залізничного вокзалу. Зберіглася.
Титул №7 — Залізничні насипи для енергопоїздів, залишки бетонних резервуарів і фундаментів біля Титулу №6.
Титул №6 — Тоннель, побудований відкритим способом (побудували 700 м.). Зберігся.
Титул №5 — Змонтована тоннельно-кессонна станція. Пройдено 240 м. в бік Титулу №6. Дослідити підземну частину нереально, бо затоплена і забутована(?). Наземна частина розташована на території складів. До того ж, оголовку, як такового, немає — була лише шахта.
Будівлі душкомбінату, кочегарки та декілька бараків біля Титулу №5 — Наскільки відомо не зберіглися. До того ж вони на території складів.
Титул №4 — Змонтована тоннельно-кессонна станція. Розташована на территорії філілу Суднобудівного заводу.
(Забутована, але наземну частину можна побачити.)
Титул №3 — Змонтована тоннельно-кессонна станція. На глибині 30м. було пройдено 200м. в напрямку Титулу №2.
(Забутована, але наземну частину можна побачити.)
Титул №2 — Тоннель, побудований відкритим способом (побудували 90 м.). Доступ ускладнений через те, що тоннель знаходиться посеред дачного массиву.
Титул №1 — Підготовчі роботи для будівництва тоннелю (біля села Бортничі (нині — масив Бортничі у складі Києва).
3. Ще одна схема тунельних залізничних переходів.
Ви тут спитаєте: «А що таке "Титул"?» «Титулами» називали об'єкти залізничного будівництва. Душкомбінат — це будівля, що розташовувалась біля шахти, в якій розташовувались побутові та адміністративні приміщення.
4. Тунельно-кесонна станція. Конструкція, що слугує для утворення робочої камери під водою, або у пластах з вмістом води.
Кесон споруджується на поверхні. І поглиблюється за рахунок власної ваги та виїмки грунту. В кесоні встановлювались прохідницькі щити, які бурили тунель.
Отже, перший об'єкт розповіді — Титул №10, або кесон на Оболоні. Перша спроба сталку була восени 2014го.
5. Шлях пролягав через Оболонську набережну. До осені 2014го тут ще не був. Хоча масив Оболонь знаю давно.
6. Прикольний знак:)
7. Не хочу вас перевантажувати оффтопіком, але місцина навколо кесону теж цікава. І не тільки набережною. На березі Дніпра можна побачити залишки від шоу-парку «Золоті ворота».
8. А ось і кесон. Кесон лишився тільки на Оболоні. В інших місцях він або під землею, або не встигли змонтувати. Зберігся гарно. Але недобудова — це недобудова. Просто бетонна коробка. Та й що може бути ще? Наскільки відомо, рейки не проклали в жодному з тоннелів "Будівництва №1".
9. З іншого ракурсу. Здається, наче антени стирчать з кесону.
10. Виглядає епічно.
11. Західний портал кесону.
Як видно на схемі, кесон складається з трьох секцій, відділених перегородками.
12. Нажаль, тут виявилося не все так просто. Бетонна перегородка по висоті така, що ногу так не задеру. А підтягуватись — не мій коник. ;D
Не лишалось нічого, як задовольнитись фотками ззовні і подивитись портал з протилежного боку.
13. Східний портал кесону.
14. Тут перегородка трохи нижча. Тому заліз у бокову секцію.
15. Але другу перегородку, що відділяє центральну секцію, подолати не зміг. Високувато.
16. Тому пофоткав, що зміг дістати.
Ось тут видно труби для кабелів (не знаю, як їх назвати) у цегельній перегородці.
17. Оголовок кесону. А так хотілося сфоткати його знизу.
18. Решітка на стелі кесону.
19. Ствол кесону.
20. Біля кесону є душкомбінат. Цікаво, що він виділяється на фоні більш сучасної забудови (коли будували кесон масиву Оболонь не було).
Будиночок використовується (мабуть, як офіси).
Трохи засмутився через те що не вдалося нормально полазити. Але радий, що й так пофоткав.
По приходу додому знайшов відео, де біля кессону були піддони, по яким залазили всередину. А коли я лазив, їх не було. От облом!
Тож вирішив вікласти сталк до іншого разу. Друга спроба виявилася більш вдалою.
21. Після невдалої спроби сталку не полишив наміру полазити по кесону. Були сподівання, що таки-хтось здогадається принести піддони.
Слушна нагода видалась через рік, в 2015му. Якраз знову довелося побувати на Оболоні. Друзі погодилися скласти компанію і в цей раз. Навіть ті, хто не цікавиться абандонами.
Хоча прогулянка також була восени, та цього року на деревах ще було листя. Тому кесон добре замаскувався.
22. На щастя, хтось таки приніс піддони. Тому спокійно пробрався у бічну секцію з західного порталу.
23. Сам дивуюся, наскільки сильним було бажання самому все відфоткати. До центрального відсіку заліз по насипу, трубі, уступам. З цього боку перетинку пошатали, тому залізти було легше.
24. Вау! Центральна секція кесону.
Тут раніше проводили вечірки.
Друзі чогось не захотіли полізти:)
25. Недобудова. Але зберіглися якісь тумби і ходок під землю.
26. Найцікавіше! Сходи кудись униз (судячи по схемі - до відсіку відкачування пульпи). На дні — закидано сміттям. Може б, як не один заліз, то можна було б детальніше дослідити. Але ходок точно нікуди не веде.
27. Ствол кесону. Заради такого кадру було варто лізти всередину. Хоча від такого видовища паморочилось.
Вимазався, але задоволений:)
28. Біля кесону знайшов інші заброшки: закинутий стовп і якусь будку.
29. Заодно відфоткав бувший душкомбінат з іншого ракурсу.
30. Кесон розташований на самому березі Дніпра. Від річки його відділяє невеличка прогулянкова набережна.
31. На іншому березі також повинен бути кесон. На старих аерофотознімках видно будівельний майданчик. Але кажуть, що на Трухановому острові кесон так і не побудували. Хоча були думки, може його закопали?
32. Навколо чудові краєвиди. Московський міст.
Третя вилазка відбулась майже спонтанно. Особливих планів не було, однак те, що планували, не вийшло. Тож вирішив з'їздити на Осокорки, щоб подивитися на об'єкти «Сталінського метро». До Титулів №2 і №3. Вони менш відомі і зовсім не туристичні, на відміну від Кессону на Оболоні, чи тоннелю на Жуковому острові. Та від цього вони ще цікавіші.
Нажаль, на цей раз довелося лазити самому. Ще й схему, яку малював напередодні поїздки забув взяти з собою. Добре, що маршрут малював ввечері перед вилазкою, тому хоч щось відклалося в голові. До того ж перед поїздкою переглянув панорами.
33. Нам туди.
34. «Що чорніє таке червоне?» (© Якийсь гуморист). Он, бачите Титул №3.
35. Титул №3. Оце і все...
36. Тут кесонно-тунельна секція вже під землею. Навіть пройдено 200 метрів, але все забутовано.
37. Дивитись більше нічого.
38. Перед поїздкою переглянув панорами Google, тому мав уявлення як виглядає місцина. Однак все одна пейзажі здивували: вузька, звивиста дорога, вузьке узбіччя (добре, хоч тротуар з однієї сторони дороги є).
До Титулу №2 треба пройтися дві зупинки і ще від зупинки.
39. Зупинки по дачному масиву пацаваті. Просто узбіччя і знак. Ну і назви теж відповідні. Ось ця — «Магазин».
40. Ще одна зупинка. Зі сміттям.
Взагалі, на масиві повно сміття.
41. МАЗ-гармошка на вузькій дачній дорозі виглядає сюрреалістично. Дивуюся, як він вміщається на дорозі.
Знак справа дуже добре характеризує дорогу.
42. Тут вже пожалкував, що не взяв схему. Довго шукав Титул №2 (тунель довжиною 90 метрів, побудований відкритим способом). Думав, що заблукав. Аж поки не зустрів дядька, в якого спитав.
Тунель тут, за парканом!
43. Як?! На Гуглопанорамі, відзнятій півроку тому паркану не було!
44. Добре, що через паркан можна було хоча б якось познімати.
45. Вирішив обійти з іншої вулиці. Хоча там тунель подалі від дороги.
46. З цього боку паркан не такий капітальний. Але все заросло рослинністю.
47. З цієї вулиці тунель розташований не на одній ділянці, а на декількох. Тому тунель поділений на дві частини.
48.
49. Панорамка. Бачите, на одній ділянці поскладали хлам, тому повністю тунель не видно.
50. На дачному масиві знайшов абандончик:) Закинутий газетний кіоск.
Після цього захотів ще полазити по тунелю на Жуковому острові. Але на цьому змушений перервати розповідь. Бо виходить громіздкий фотозвіт. ЖЖ не пропускає. Так що чекайте на продовження.
