![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellПопередня частина
Вперше фотозвіт про заброшку виходить у двох частинах(!). Повністю пост не пролазив. Тому продовження розповіді про недобудовані залізничні тунелі під Дніпром у Києві. В першій частині розповідав про північний тунель (Титул №10/Кесон), який не встигли побудувати; і про частину південного тунелю — Титули №2 і №3 на Осокорках. У цій частині покажу Титул №6 — недобудований залізничний тунель на Жуковому острові. Заброшка може «так собі». Я не вважаю споруди (мости, тунелі, дамби, недіючі залізничні гілки, стадіони, велотреки, випробувальні полігони електротранспорту) серйозними абандонами. Будівлі якось більш асоціюються з заброшками. Але формально цей тунель — абандон. Тому тег «заброшка» можна застосувати й до цього об'єкту. Хоча цікаві думки й інших сталкерів з цього приводу: що вважати заброшкою, а що — ні? Непоганий привід поговорити про це.
Сам тунель особливо нема чого роздивлятись. Тому фоток буде менше, ніж в попередній частині. Але, як і в першій частині, на шляху будуть траплятися й інші закинуті об'єкти київської інфраструктури. І оточуюче середовище теж вельми незвичне.
1. Титул №6. Тунель довжиною 700 метрів(!). Виглядає не менш епічно, ніж Кесон на Оболоні. Хоча дивитися особливо нема чого. А ще без залазу. Бо залазити нема куди (хіба що на човні:) )
Як видно по фото, тунель був одноколійним. Мабуть, у якості резервного, таке цілком влаштовувало владу.
Отож, продовжу... Пізньої осені день короткий, але я вирішив що встигну з'їздити на Жуків острів до Титулу №6. З Осокорківських дач одразу виїхав на маршрутці. Потім — метро. Поблукав трохи у підземному переході з метро «Видубичі»:) На щастя, на «Видубичах» не довелося довго чекати 43 автобус. Хоча знаю, що він рідко їздить. Якихось 10 хвилин — і я майже на місці. Треба тільки пройтися кілометр-другий:)
2. Схема об'єктів Південного тунельного залізничного переходу через Дніпро і залізнична інфраструктура 1940х рр. у порівнянні з залізницею нашого часу.
До речі, південний перехід був найбільш збудований, бо три тунельно-кесонні секції встигли зробити.
3. Хащі починаються. :) Не очікував, що ці чагарники вважаються лісом.
Нажаль, номери лісових кварталів не розгледів (як дізнався нещодавно, зліва — 31 квартал лісу, справа — 33й).
4. Перші прояви закинустості. Колишній стовп з освітленням.
5. Селище Чапаєвка від Жукового острову розділяє болото. Колоритно. Особоливо враховуючи, що ця водойма входить у склад лісу:)
6. По дорозі натрапив на закинуту зупинку «Завод рятувальних засобів» 55 автобусу, що їздив на острів Водників.
Здається маршрут відмінили у 1990х. На початку 2000х ще був знак автобусної зупинки.
7. Яке ж було здивування, коли побачив зупинку в інший бік (в напрямку острову Водників).
8. Знайшов стежку. Ну, думаю, це дорога до тунелю. Пройшовся до краю лісу. Потім поблукав стежками вглибині чагарників — облом. Довелося розвертатися і знову виходити на дорогу.
Тим часом, з'явилось бажання розвернутися і поїхати додому.
9. І це ліс?!
10. Ці зарослі — заповідник «Жуків острів». Мені більш нагадує лісосмугу.
11. Йшов по дорозі, аж поки із зарослів не побачив тунель.
12. Тунель довжиною 700 м.(!), що заглиблюється під землю і повертає вбік.
13. Як казав вище, дивитися нічого. Але об'єкт чималенький.
14. Побачив ще одну стежку, але після попередньої невдалої спроби не поспішав звертати на неї. Поки не переконався, що вона до тунелю.
15. Через гілля майже нічого не видно. І це пізньої осені, коли на деревах майже немає листя. Не уявляю як цей тунель можна фоткати влітку.
16. Сам тунель можна сфоткати здалеку. Бо перед ним болото.
Після того, як зробили Канівське водосховище, рівень грунтових вод піднявся — і тунель затопило.
17. Всередині голі стіни. Нема навіть кріплення для кабелів.
18. Підійшов збоку. Але не підступитися з берегу.
19. На землі помітив шматки бетону з гаками, що вросли в дерево.
20. Отак цей тунель виглядає збоку.
21. Видно, що не встигли доробити.
22. Селфі. Сфоткать було нікому, довелося самому користуватись автоспуском. Давно не фоткався!
23. Можете оцінити масштаб споруди. Знайшли мене на фото?
24. Панорамка. Ось так тунель виглядає.
25. Драбина на верх тунелю. Виглядає ненадійно.
Якби був не один, може б і спробував залізти. А може є інший, більш зручний залаз?
26. Напис «Цой» на стіні тунелю невипадково. Тут В.Цой і гурт «Кіно» знімались у фільмі «Кінець канікул» (1986). Кадри з фільму.
27. А далі тунель поступово спускався під воду. Обійти було неможливо, тому дивився з берега.
До речі, що це за виступи з тунелю?
28. Ну от і весь тунель.
29. Навколо були зарослі з листяних дерев. Дивуюся, як це можна назвати лісом?
30. Вже збирався йти назад. Але помітив у зарослях навпроти тунелю якісь споруди. Це виявилась недобудована частина тунелю. А я про неї навіть і не чув!
31. Сфотографувати не так-то й просто.
32. В стіні якась ніша. Хтось знає, для чого вона?
33. Ось так воно виглядає разом.
34. Навпроти тунелю повинні бути насипи стоянки енергопоїздів і залишки цементного заводу. Але крім газопроводу у зарослях нічого не помітив.
Вилазку можна було б продовжити. Зганяти на водопропускну трубу в селищі Пирогів. Але такої пори рано сутеніє. Так що не дуже нафоткаєш. До того ж втомився і зголоднів. А туди «пиляти» й «пиляти» не один км. На додачу — треба було б переходити дві пожвавлені автотраси.
Ну, може як пізніше можна буде з'їздити. А ні — то й так непогано. Є що показати. А коли ще тільки планував вилазку думав, що нічого буде фоткати. При бажанні можна було б показати ТЕЦ. Але вона опосередковано відноситься до залізничного тунельного переходу. А більше нічого нема. Хіба що, оголовок Титулу №4. Однак він розташований на території заводу.
35. Бонус! Щоб зовсім не було нудно, покажу що пропустив. Водопропусник у селищі Пирогів. Скриншот з відео.
Як там повинна була проходити залізниця — у тунелі, чи над ним — не знаю.
36. Але виглядає теж масштабно (скріншот з відео).
Сподіваюсь, вам було цікаво.
Наприкінці ось що хочу сказати. Кажуть, що споруди недобудованого тунельного переходу через Дніпро простоять не одну сотню років. Але, як бачимо, нема гарантії, що навколо цих заброшок не виростуть котеджі.
P.S.: Трохи змінив копірайт. Так мабуть ще краще.
Вперше фотозвіт про заброшку виходить у двох частинах(!). Повністю пост не пролазив. Тому продовження розповіді про недобудовані залізничні тунелі під Дніпром у Києві. В першій частині розповідав про північний тунель (Титул №10/Кесон), який не встигли побудувати; і про частину південного тунелю — Титули №2 і №3 на Осокорках. У цій частині покажу Титул №6 — недобудований залізничний тунель на Жуковому острові. Заброшка може «так собі». Я не вважаю споруди (мости, тунелі, дамби, недіючі залізничні гілки, стадіони, велотреки, випробувальні полігони електротранспорту) серйозними абандонами. Будівлі якось більш асоціюються з заброшками. Але формально цей тунель — абандон. Тому тег «заброшка» можна застосувати й до цього об'єкту. Хоча цікаві думки й інших сталкерів з цього приводу: що вважати заброшкою, а що — ні? Непоганий привід поговорити про це.
Сам тунель особливо нема чого роздивлятись. Тому фоток буде менше, ніж в попередній частині. Але, як і в першій частині, на шляху будуть траплятися й інші закинуті об'єкти київської інфраструктури. І оточуюче середовище теж вельми незвичне.
1. Титул №6. Тунель довжиною 700 метрів(!). Виглядає не менш епічно, ніж Кесон на Оболоні. Хоча дивитися особливо нема чого. А ще без залазу. Бо залазити нема куди (хіба що на човні:) )
Як видно по фото, тунель був одноколійним. Мабуть, у якості резервного, таке цілком влаштовувало владу.
Отож, продовжу... Пізньої осені день короткий, але я вирішив що встигну з'їздити на Жуків острів до Титулу №6. З Осокорківських дач одразу виїхав на маршрутці. Потім — метро. Поблукав трохи у підземному переході з метро «Видубичі»:) На щастя, на «Видубичах» не довелося довго чекати 43 автобус. Хоча знаю, що він рідко їздить. Якихось 10 хвилин — і я майже на місці. Треба тільки пройтися кілометр-другий:)
2. Схема об'єктів Південного тунельного залізничного переходу через Дніпро і залізнична інфраструктура 1940х рр. у порівнянні з залізницею нашого часу.
До речі, південний перехід був найбільш збудований, бо три тунельно-кесонні секції встигли зробити.
3. Хащі починаються. :) Не очікував, що ці чагарники вважаються лісом.
Нажаль, номери лісових кварталів не розгледів (як дізнався нещодавно, зліва — 31 квартал лісу, справа — 33й).
4. Перші прояви закинустості. Колишній стовп з освітленням.
5. Селище Чапаєвка від Жукового острову розділяє болото. Колоритно. Особоливо враховуючи, що ця водойма входить у склад лісу:)
6. По дорозі натрапив на закинуту зупинку «Завод рятувальних засобів» 55 автобусу, що їздив на острів Водників.
Здається маршрут відмінили у 1990х. На початку 2000х ще був знак автобусної зупинки.
7. Яке ж було здивування, коли побачив зупинку в інший бік (в напрямку острову Водників).
8. Знайшов стежку. Ну, думаю, це дорога до тунелю. Пройшовся до краю лісу. Потім поблукав стежками вглибині чагарників — облом. Довелося розвертатися і знову виходити на дорогу.
Тим часом, з'явилось бажання розвернутися і поїхати додому.
9. І це ліс?!
10. Ці зарослі — заповідник «Жуків острів». Мені більш нагадує лісосмугу.
11. Йшов по дорозі, аж поки із зарослів не побачив тунель.
12. Тунель довжиною 700 м.(!), що заглиблюється під землю і повертає вбік.
13. Як казав вище, дивитися нічого. Але об'єкт чималенький.
14. Побачив ще одну стежку, але після попередньої невдалої спроби не поспішав звертати на неї. Поки не переконався, що вона до тунелю.
15. Через гілля майже нічого не видно. І це пізньої осені, коли на деревах майже немає листя. Не уявляю як цей тунель можна фоткати влітку.
16. Сам тунель можна сфоткати здалеку. Бо перед ним болото.
Після того, як зробили Канівське водосховище, рівень грунтових вод піднявся — і тунель затопило.
17. Всередині голі стіни. Нема навіть кріплення для кабелів.
18. Підійшов збоку. Але не підступитися з берегу.
19. На землі помітив шматки бетону з гаками, що вросли в дерево.
20. Отак цей тунель виглядає збоку.
21. Видно, що не встигли доробити.
22. Селфі. Сфоткать було нікому, довелося самому користуватись автоспуском. Давно не фоткався!
23. Можете оцінити масштаб споруди. Знайшли мене на фото?
24. Панорамка. Ось так тунель виглядає.
25. Драбина на верх тунелю. Виглядає ненадійно.
Якби був не один, може б і спробував залізти. А може є інший, більш зручний залаз?
26. Напис «Цой» на стіні тунелю невипадково. Тут В.Цой і гурт «Кіно» знімались у фільмі «Кінець канікул» (1986). Кадри з фільму.
27. А далі тунель поступово спускався під воду. Обійти було неможливо, тому дивився з берега.
До речі, що це за виступи з тунелю?
28. Ну от і весь тунель.
29. Навколо були зарослі з листяних дерев. Дивуюся, як це можна назвати лісом?
30. Вже збирався йти назад. Але помітив у зарослях навпроти тунелю якісь споруди. Це виявилась недобудована частина тунелю. А я про неї навіть і не чув!
31. Сфотографувати не так-то й просто.
32. В стіні якась ніша. Хтось знає, для чого вона?
33. Ось так воно виглядає разом.
34. Навпроти тунелю повинні бути насипи стоянки енергопоїздів і залишки цементного заводу. Але крім газопроводу у зарослях нічого не помітив.
Вилазку можна було б продовжити. Зганяти на водопропускну трубу в селищі Пирогів. Але такої пори рано сутеніє. Так що не дуже нафоткаєш. До того ж втомився і зголоднів. А туди «пиляти» й «пиляти» не один км. На додачу — треба було б переходити дві пожвавлені автотраси.
Ну, може як пізніше можна буде з'їздити. А ні — то й так непогано. Є що показати. А коли ще тільки планував вилазку думав, що нічого буде фоткати. При бажанні можна було б показати ТЕЦ. Але вона опосередковано відноситься до залізничного тунельного переходу. А більше нічого нема. Хіба що, оголовок Титулу №4. Однак він розташований на території заводу.
35. Бонус! Щоб зовсім не було нудно, покажу що пропустив. Водопропусник у селищі Пирогів. Скриншот з відео.
Як там повинна була проходити залізниця — у тунелі, чи над ним — не знаю.
36. Але виглядає теж масштабно (скріншот з відео).
Сподіваюсь, вам було цікаво.
Наприкінці ось що хочу сказати. Кажуть, що споруди недобудованого тунельного переходу через Дніпро простоять не одну сотню років. Але, як бачимо, нема гарантії, що навколо цих заброшок не виростуть котеджі.
P.S.: Трохи змінив копірайт. Так мабуть ще краще.
