![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellОсь і дістався до ювілейного, 70-го фотозвіту про заброшки. Аж не віриться, що за 6 років облазив приблизно стільки ж закинутих і напівзакинутих об'єктів. І це лише у Києві та столичній області (за виключенням однієї вилазки на Вінниччині)! Дивуюсь, де знайшлося стільки абандонів, та ще й доступних. Але, якщо добре пошукати, знайдеться ще скільки всього нерозвіданого. Зокрема, залишились недосліджені типи абандонів. Так що є до чого прагнути.
Звичайно, можна було б не заморочуватись з ювілейним сталком, і злазити на завод, чи на якусь понуру недобудову, але захотілося здійснити щось незвичне. Тож вирішив спробувати пролізти на закинуте бомбосховище. Бо що що, а бомбосховище іще не доводилось досліджувати.
1. Закинуте бомбосховище (та й взагалі, просто будь-яке бомбосховище) стало для мене відкриттям. Причому, в різних аспектах. Бо вперше лазив по такому типу абандонів.
Хоча, якщо чесно, на дану вилазку зібрався спонтанно. Річ у тім, що можна було розраховувати лише на самостійну полазку, тому зваживши всі «за» і «проти» вирішив, що краще лізти на об'єкт, який напевно не охороняється, і до якого можна доїхати без складнощів. А ще згадав, що намічається сталкерський ювілей, і треба було придумати щось нестандартне. Тому для забросу обрав закинуте бомбосховище у селищі Радистів. Тим паче, поїздка в районі Лісового масиву мала б бути мега-продуктивною, оскільки планував по дорозі зайти до парку Кіото подивитися чи ще цвітуть сакури. І насправді, пощастило застати цвітіння сакур (хоча вони квітують вже більше трьох тижнів!). А ще побачив будівництво нової тролейбусної лінії! Так що поїздка видалась насиченою. Але про все це напишу згодом, а поки про бомбосховище.
Дане бомбосховище розміщене у віддаленому столичному мікрорайоні — селищі Радистів і призначалося для працівників Радіостанції №1 Київського радіоцентру. Сховище цивільної оборони №104038 було розраховано на 300 чоловік. Це величезне бомбосховище, що, окрім основного входу, було обладнане заїздом для машин(!) і мало чотири вентиляційні оголовки. Збудовано воно в 1982 році. А закинуте, напевно, з 1998, відколи перестав працювати радіоцентр. Зараз «бомбарік» майже повністю вичищений мародерами. Не охороняється. Однак навкруги приватні будинки, тому місцеві можуть зацікавитись дослідниками. А ще там повно небезпечного сміття.
2. Один зі входів в бомбосховище, довгий і пологий заїзд для автомобілів, причаївся в кущах попід парканом. З дороги можна не помітити.
3. Портал автомобільного заїзду. Підійти до нього непросто. Для цього потрібно пройти по гілкам і будівельному сміттю.
4. Перед самим входом дуже засмічено (пізніше покажу, що в тому смітті) і відчувався запах підземелля.
5. На цьому вході було двоє масивних гермоворіт.
6. Одні з яких ще не встигли винести.
7. Хоча гермоворота зрізані.
8. Вражає товщина гермоворіт. Для їх відкриття/закриття використовувались спеціальні поршні.
9. Після гермоворіт потрапляю до величезного центрального приміщення. І нехай вас не дивують зафотошоплені надписи.
10. В цьому приміщенні, напевно, розміщувались місця для укриття — лавки, ліжка. А ліворуч видно автомобільний заїзд.
11. Почав з дослідження ліворуч від входу. Прямо можна помітити частину вентиляційної труби і тамбур, який чомусь не виходить на поверхню.
12. Ще раз повертаю ліворуч — і опиняюся в величезній кімнаті з незрозумілою тумбою.
13. Також в цьому приміщенні є бічні кімнати і дірки від труб в стіні. Можливо, там був ручний нагнітач повітря.
14. А ще збоку є отвір в стіні, в якому розташована труба.
15. З іншого боку — те саме. Скоріш за все, це труби до вентиляційних оголовків.
16. Знову те саме приміщення. Тільки вигляд в бік входу.
17. В одній із бічних кімнат знайшов отаку трубу.
18. Що це за штуковина?
19. Навпроти — приміщення з віконечком і залишками електричних щитів.
20. Приміщення схоже на дизель-генераторну та трансформаторну.
21. Дизель-генераторна виглядає так.
22. Вигляд в бік входу.
23. Тепер вже баянний ракурс — труба.
24. В іншій частині лівого блоку розміщувались туалети. Окремо чоловічі і жіночі.
25. Другі туалети.
26.
27. Повертаюсь до центральної зали.
28. Праворуч від автомобільного заїзду є лише одні двері.
29. Ті двері ведуть до тамбура.
30. А з тамбура — вихід на поверхню. Цікаво, куди він виходить?
31. Ось і все — більше дивитись нічого. Тому виходжу.
32. На виході захотів роздивитись сміття (більше ж нема нічого, окрім голих стін, та й цікаво, що хрустить під ногами) — і побачив, що в бомбосховищі кололись наркомани.
33. Ще й, окрім купи шприців, трапляються пляшки з під пива. Жах! Добре, що кросівки з товстою підошвою.
34. Після полазки по бомбосховищу пофоткав як воно виглядає зверху. Навпроти заїзду стоїть вентиляційний оголовок.
35. А біля оголовку, над самим бомбосховищем, влаштували город:)))
36. Вентиляційний оголовок. Один із чотирьох.
37. Під цією галявиною з вентиляційними оголовками і розташоване бомбосховище. Дивно, що воно збудоване не в насипу, а нижче рівня землі.
38. Два оголовки. А навколо — приватні будинки і підприємство обступили укриття з усіх сторін. Всередині бомбосховища було добре чути навколишній гуркіт.
Ось такий, перший сталк по бомбосховищу. Після вилазки був ошелешений не лише відкриттям нового типу заброшок, але й шокований побаченим наркопритоном. Тому-то і надписи зафотошопив, щоб не рекламувати місце. Це ще добре, що під час вилазки нікого не зустрів. А взагалі, тенденція ляклива. Чи може раніше не помічав? Одним словом, лазити по закинутостям все стрьомніше і стрьомніше. Особливо, лазити одному.
Дивитись на карті
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Підземна річка Клов
Заброшки Експоцентру України (частина 1): Макет шахти
(Фотки на Янндексі)
Закинута стоянка туристичних поїздів у Києві
Звичайно, можна було б не заморочуватись з ювілейним сталком, і злазити на завод, чи на якусь понуру недобудову, але захотілося здійснити щось незвичне. Тож вирішив спробувати пролізти на закинуте бомбосховище. Бо що що, а бомбосховище іще не доводилось досліджувати.
1. Закинуте бомбосховище (та й взагалі, просто будь-яке бомбосховище) стало для мене відкриттям. Причому, в різних аспектах. Бо вперше лазив по такому типу абандонів.
Хоча, якщо чесно, на дану вилазку зібрався спонтанно. Річ у тім, що можна було розраховувати лише на самостійну полазку, тому зваживши всі «за» і «проти» вирішив, що краще лізти на об'єкт, який напевно не охороняється, і до якого можна доїхати без складнощів. А ще згадав, що намічається сталкерський ювілей, і треба було придумати щось нестандартне. Тому для забросу обрав закинуте бомбосховище у селищі Радистів. Тим паче, поїздка в районі Лісового масиву мала б бути мега-продуктивною, оскільки планував по дорозі зайти до парку Кіото подивитися чи ще цвітуть сакури. І насправді, пощастило застати цвітіння сакур (хоча вони квітують вже більше трьох тижнів!). А ще побачив будівництво нової тролейбусної лінії! Так що поїздка видалась насиченою. Але про все це напишу згодом, а поки про бомбосховище.
Дане бомбосховище розміщене у віддаленому столичному мікрорайоні — селищі Радистів і призначалося для працівників Радіостанції №1 Київського радіоцентру. Сховище цивільної оборони №104038 було розраховано на 300 чоловік. Це величезне бомбосховище, що, окрім основного входу, було обладнане заїздом для машин(!) і мало чотири вентиляційні оголовки. Збудовано воно в 1982 році. А закинуте, напевно, з 1998, відколи перестав працювати радіоцентр. Зараз «бомбарік» майже повністю вичищений мародерами. Не охороняється. Однак навкруги приватні будинки, тому місцеві можуть зацікавитись дослідниками. А ще там повно небезпечного сміття.
2. Один зі входів в бомбосховище, довгий і пологий заїзд для автомобілів, причаївся в кущах попід парканом. З дороги можна не помітити.
3. Портал автомобільного заїзду. Підійти до нього непросто. Для цього потрібно пройти по гілкам і будівельному сміттю.
4. Перед самим входом дуже засмічено (пізніше покажу, що в тому смітті) і відчувався запах підземелля.
5. На цьому вході було двоє масивних гермоворіт.
6. Одні з яких ще не встигли винести.
7. Хоча гермоворота зрізані.
8. Вражає товщина гермоворіт. Для їх відкриття/закриття використовувались спеціальні поршні.
9. Після гермоворіт потрапляю до величезного центрального приміщення. І нехай вас не дивують зафотошоплені надписи.
10. В цьому приміщенні, напевно, розміщувались місця для укриття — лавки, ліжка. А ліворуч видно автомобільний заїзд.
11. Почав з дослідження ліворуч від входу. Прямо можна помітити частину вентиляційної труби і тамбур, який чомусь не виходить на поверхню.
12. Ще раз повертаю ліворуч — і опиняюся в величезній кімнаті з незрозумілою тумбою.
13. Також в цьому приміщенні є бічні кімнати і дірки від труб в стіні. Можливо, там був ручний нагнітач повітря.
14. А ще збоку є отвір в стіні, в якому розташована труба.
15. З іншого боку — те саме. Скоріш за все, це труби до вентиляційних оголовків.
16. Знову те саме приміщення. Тільки вигляд в бік входу.
17. В одній із бічних кімнат знайшов отаку трубу.
18. Що це за штуковина?
19. Навпроти — приміщення з віконечком і залишками електричних щитів.
20. Приміщення схоже на дизель-генераторну та трансформаторну.
21. Дизель-генераторна виглядає так.
22. Вигляд в бік входу.
23. Тепер вже баянний ракурс — труба.
24. В іншій частині лівого блоку розміщувались туалети. Окремо чоловічі і жіночі.
25. Другі туалети.
26.
27. Повертаюсь до центральної зали.
28. Праворуч від автомобільного заїзду є лише одні двері.
29. Ті двері ведуть до тамбура.
30. А з тамбура — вихід на поверхню. Цікаво, куди він виходить?
31. Ось і все — більше дивитись нічого. Тому виходжу.
32. На виході захотів роздивитись сміття (більше ж нема нічого, окрім голих стін, та й цікаво, що хрустить під ногами) — і побачив, що в бомбосховищі кололись наркомани.
33. Ще й, окрім купи шприців, трапляються пляшки з під пива. Жах! Добре, що кросівки з товстою підошвою.
34. Після полазки по бомбосховищу пофоткав як воно виглядає зверху. Навпроти заїзду стоїть вентиляційний оголовок.
35. А біля оголовку, над самим бомбосховищем, влаштували город:)))
36. Вентиляційний оголовок. Один із чотирьох.
37. Під цією галявиною з вентиляційними оголовками і розташоване бомбосховище. Дивно, що воно збудоване не в насипу, а нижче рівня землі.
38. Два оголовки. А навколо — приватні будинки і підприємство обступили укриття з усіх сторін. Всередині бомбосховища було добре чути навколишній гуркіт.
Ось такий, перший сталк по бомбосховищу. Після вилазки був ошелешений не лише відкриттям нового типу заброшок, але й шокований побаченим наркопритоном. Тому-то і надписи зафотошопив, щоб не рекламувати місце. Це ще добре, що під час вилазки нікого не зустрів. А взагалі, тенденція ляклива. Чи може раніше не помічав? Одним словом, лазити по закинутостям все стрьомніше і стрьомніше. Особливо, лазити одному.
Дивитись на карті
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Підземна річка Клов
Заброшки Експоцентру України (частина 1): Макет шахти
(Фотки на Янндексі)
Закинута стоянка туристичних поїздів у Києві
