Трохи про все і не тільки

Ювілейний, 400-й фотозвіт хотілося б написати про заброшки, однак епідемічна обстановка і карантинні обмеження не дозволяють подорожувати і, відповідно, досліджувати нові об'єкти (хоча ідей, де можна полазити, з'явилось багато). Тож залишаються або місцеві "баяни", або прогулянка по лісу. А оскільки нещодавно вже здійснював ревізію місцевих заброшок, вирішив пройтися по лісу. Так, це банально і не дуже цікаво. Та й прогулювався навесні. Тому навіть зарікався не продовжувати цикл фоторепортажів і прогулянок про місцевий ліс. Але традиція — є традиція. Тим паче, є приводи для чергової прогуляночки. Ну, хоча б початок нового життєвого періоду — без подружки і без поїздок.


1. Пройшовся звичним, але видозміненим маршрутом — від школи №2 до джерела і Йосипівського ставка (зайшов з іншого боку, вздовж річки Притварка). У цьому фоторепортажі будуть школа, краєзнавчий музей, осінні замальовки, джерело, струмок (річка) Притварка, містки, болото і ставок.

В чергову прогулянку вибрався без фотокамери. Знімав і фільмував усе на новий смартфон. Здається, почав розуміти тих, хто не заморочується з фотіком і задовольняється мобілографією.
При цьому, все одно знімки вийшли важкими, тому довелося їх перетискати. А 25-ти хвилинне відео взагалі заважило майже на 8ГБ.
( Читати далі (+40 фото + відео)... )

Святкування дня міста — досить поширений культурно-масовий захід, який щорічно проводять у багатьох містах. І Боярка — не виключення. Хоча, зазвичай, програма була містечкового рівня (що відповідає статусу) і складалась з урочистих промов, вручення почесних грамот видатним мешканцям міста, ярмарки, фудкорту, виступів місцевої самодіяльності. Тобто, нічого цікавого. Тому часто про гуляння на День міста дізнавався постфактум. Але цього року дійство повинно було бути більш насиченим, оскільки до звичної програми додали виставку для дітей "Місто професій", велозаїзд (який я проґавив), дитячі атракціони, а також концерт гуртів "Hardfire" і "Васяян". Ну а хедлайнерами були гурти "Фіолет" і "Скрябін" з Юркеш. А на десерт планувалась дискотека з DJ Beat Boy. Тож захотілось прийти на святкування. Тим паче, місцем проведення івенту знову став парк Перемоги.


1. День Боярки-2021 вийшов шикарним! Організовано круто. Навіть попри те, що деякі події святкувань пропустив, а сама програма дещо відрізнялась від анонсу.

Дивує, що вдалося влаштувати такий захід в розгар епідемії з 6200-6600 нових випадків інфікування ковідом. Це не найкращий час для масових гулянь. Особливо тому, що "мудрий нарід" ігнорує мінімальні норми безпеки. Погода теж підвела (хоча обіцяного дощу не було). Але шо поробиш, якщо інших розваг нема?
( Читати далі (+51 фото + відео)... )

Поступово оговтуюсь після втрати подружки і повертаюсь до "звичного" карантинного ритму. Хоча впоратись із суровою реальністю самотужки не вдалося, оскільки важко змиритись з тим, що вже нема напарниці — все-таки, майже половина вилазок на закинуті об'єкти, від листопада 2013-го до березня 2020-го року, були разом з Мері. А ще ж були туристичні поїздки і численні прогулянки по Києву. Правда, спільних зустрічей в останні роки було не дуже багато, якщо порівнювати з першим роком дружби: в 2017-му — 7, в 2018-му — 10, в 2019-му — 7 і на початку 2020-го року, до карантину, були 2 спільні вилазки — однак вони були яскраві, з пригодами. Звичайно, поки триває пандемія ковіду, ні про які спільні вилазки не могло бути й мови. Так хоча б зідзвонювались. А тепер навіть не зможу поговорити з нею:( Але потрібно далі жити і радіти життю. Ось тільки це дуже тяжко, бо мучать асоціації — якщо не напряму пов'язані з місцями, де були разом (в тому числі, й у Боярці), то нагадують про роки спільної дружби. Надодачу погіршує стан те, що за цей рік взагалі ніде не бував.


1. Більше року нікуди не виїздив з Боярки.

Консультації психолога і поринання в роботу, паралельно з переглядом Ютубу (ось де знадобились підписки) допомогли пережити біль втрати. Але також треба було кудись поїхати. Бажано, в нерозвідані місця, з якими немає спогадів, щоб з'явились нові враження. Та поки ладнав психологічні питання і розгрібав роботу, розпочалась чергова хвиля ковіду (через це може не вийти попрощатись із подружкою). Тож не вдалося нікуди поїхати.

Традиційні прогулянки по лісу набридли. По місту гуляти ніде, бо всі закутки облазив. Що робити? Вирішив сходити пішки до залізничної платформи "Малютянка". Це також знайомі місця, але хоча б не настільки заїжджені.

Цей звіт вирішив відзняти на новий смартфон.
( Читати далі (+35 фото)... )

Знав, що дружба триває 7 років, але не очікував, що саме ця дружба може скінчитися внаслідок трагічних обставин. Не стало подружки і напарниці по вилазкам samogonnoeozero. Наскільки зрозумів, це відбулось через раптові проблеми зі здоров'ям. Про подробиці не став запитувати, оскільки ця новина мене ошелешила, та й навряд чи вже щось зміниш. Навіть не розпитав дату. Але два тижні тому не зміг до неї додзвонитись. Востаннє бачились аж півтора роки тому, а розмовляв півроку назад. Та й то, не вдалося наговоритися.

6 років і 4 місяці зустрічей, 7 років і 8 місяців дружби.

Дуже сумно. Важко втрачати друзів. Тим паче, вона так мало прожила — 32,5 роки. Мері, дякую за те, що ти була в моєму житті!

Так, час лікує. Душевні рани загояться. Але шрам залишиться.

Поки епідемія ковіду вщухла в очікуванні нового стрибка, помаленьку оживають фестивалі. Спочатку це був столичний «Atlas Weekend», тепер ось — військово-патріотично-музичний «Під Покровом Тризуба» у рідній Боярці. Минулого року його скасували, тому навіть незважаючи на ризик підчепити «корону», вирішив сходити. Тим паче, цьогоріч анонсували мега-круту програму: дискусійний клуб з лідерами громадської думки і літераторами, виставку ретро автомобілів, військово-історичну реконструкцію (яку чесно проґавив), ну і, звичайно, концерт — «Жадан і Собаки» і «KOZAK SYSTEM» (виступали й на попередньому фестивалі). А наступного дня повинні виступити «Антитіла»!


1. Фестиваль «Під Покровом Тризуба-2021».

Нафоткав небагато (можливо тому, що паралельно фільмував на відео), але було чим здивувати. Чого лише варті раритетні довоєнні авто чи виступ музичних хедлайнерів — гуртів «Жадан і Собаки» і «KOZAK SYSTEM». Можу сказати, що було цікаво!
( Читати далі (+50 фото)... )

Фотопрогулянки по лісу стали своєрідним індикатором суму і нудьги. Нинішня теж не стала виключенням. І причини для цього є. Найголовніша — пандемія ковіду-19 і, відповідно, відсутність поїздок і вилазок. Контент нізвідки взяти. Друга причина — чергове розчарування інтернетом, оскільки переїзд знімків на новий хостинг зайняв багато часу і зусиль. Враховуючи вищезазначене, можна було б не паритися, але все одно хочеться писати звіти.


1. Ця прогулянка повторює маршрут 9-річної давнини (першої прогуляночки по лісу) — до Долини Надсона, залишків залізниці та пам'ятника комсомольцям БАМ. Правда, вирішив завітати до Йосипівського ставка. І недарма: побачив черепах і надутих жаб. Вийшло навіть цікавіше, ніж очікував. Надодачу відзняв відео.

Сам ліс не дуже-то і змінився. А ось пам'ятники і ставок виглядають по-новому.
( Читати далі (+40 фото + відео)... )

Не дуже приємні новини: закривається сайт io.ua (конструктор сайтів, фотохостинг). У мене на ньому хостяться фотки з блогів з 2017 року. Це трохи більше 7000 фоток. Завантажувати їх вручну на інший сайт?
В листопаді 2018 змінилися умови на Flickr і довелося з нього тікати. А до цього, в березні 2018-го, закрилися Яндекс.Фотки. Правда, до цього, з весни 2017-го сервіси Яндекса потрапили під санкції.

Не знаю, що робити з фотками? Чи варто перебиратись на якийсь інший хостинг (звичайно, неспішно, бо й так купу часу витратив на переїзд)? Блоги все одно майже не читають. Та й де гарантія, що новий хостинг не закриється? Хостинги блогів? Так вони незручні і їх не можна вставляти на інші блоги.
Якщо фотки з записів відваляться, вибачайте. Поки шо вирішив, що переорієнтуюсь на Youtube. А сюди буду викладати посилання на відео.

Закінчується рік — а це значить, що треба підготувати підсумковий звіт. Але цього разу доведеться обмежитись текстовим дописом, бо показувати нічого, а розповісти є про що. 2020-й видався скупим на поїздки і культурно-масові заходи (їх взагалі у році, що минає, не було!), однак при цьому вистачало проблем.

Мабуть, потрібно розпочати з хорошого. Нажаль, позитиву було мало. Це вилазки по цікавих заброшках — оздоровчому табору в Пущі-Водиці та пансіонату в Києві. Причому на одній вилазці випадково зустрів інших сталкерів, а на другій вперше лазив із новим напарником. Наприкінці лютого з'їздив з Мері на базу відпочинку «Космос» — цікаву заброшку в гарному стані. По дорозі до неї поблукали лісом. В липні була поїздка на закинуту школу поблизу Зони відчуження, яка виявилась експериментальною і на якій відбувся «запал» прикордонником. А на зворотньому шляху потрапили під грозовий фронт зі зливами. З незвичного — відвідав незвичний об'єкт в місцевому лісі — руїни очисних. Нажаль, звітів про заброшки було лише 8. Сталків із залазом ще менше — 6.

На день народження подарував собі покатеньки на лівобережних трамваях із відвідуванням трамвайного депо.

До гарних подій можна віднести й купівлю навушників, які хоч і заїдають, але працюють 9 місяців. Зазвичай навушників вистачає на менший термін.

По роботі є що робити, хоча очікував, що завдання скінчаться до кінця року. А ще додалися нові обов'язки, які навіть стали цікавими.

А ще почав робити зарядку.

А тепер про погане. Майже весь рік просидів вдома, нудьгуючи, тому що в країні епідемія нового вірусу, а я у групі ризику. Рекордно мала кількість звітів, бо не було чого показувати. В смартфоні зламалось гніздо для навушників (полагодили). Вдома прорвало трубу і затопило житло. Регулярні перебої з електропостачанням. Зламався ліхтарик. Доламав радіоприймач (правда, ще працює). Зір продовжує псуватись. Купівля некомплектної техніки (доукомплектували, але довелося поморочитись доводячи правоту) і бракованих товарів. І це ще не повний перелік. А у грудні «порадували» подорожченням електропостачання, газу, води, мобільного зв'язку. І хоча це все очікує з 2021 року, дізналися про це у цьому році.

До негативу ще можна додати пожежі у Зоні відчуження. А я так мріяв там побувати.

І ще декілька фактів: вперше пропустив вибори (через пандемію), побачив смог від пожеж і пилову бурю, спробував нові гриби (парасольку червоніючу і дощовик).

З подій, які засмутили — закриття відеоблогу Belov Blog і арешт відеоблогера МШ, збиття українського літака Боїнг в Ірані, скасування електронного декларування, зашквари преЗЕдента і Слуг народу його приСлуг.

Тож з Новим роком, шановні! Хоча здається, що 2021-й навряд чи буде кращим, ніж цей рік.

Ці заброшки ви вже могли бачити у моїх попередніх звітах. Причому, не один раз. А по деяким з них навіть вдалося полазити. Однак інших варіантів не було: знайомі сталкери з машинами відсиджуються по домівках і не хочуть нікуди їхати, а я сам не автомобіліст. Тому вирішив оглянути закинутості у своєму місті. «Баяни» «баянами», але всі разом я їх ще не збирав.


1. Закинуті об'єкти Боярки можна охарактеризувати такими визначеннями: маленькі, понурі, палєвні та охоронювані. Саме тому лазити по ним вперше стрьомно, а вдруге — нецікаво. Надодачу виявив, що стан об'єктів з кожним роком погіршується. Відповідно, дивитись там нічого. Тому в цьому звіті оглядова "солянка" абандонів, без залазів. Причому навідався не до всіх об'єктів.
( Читати далі (+42 фото)... )

Такої паузи в блозі давно не було! Три місяці нічого не писав. Справа в тому, що у зв'зку з епідемією ковіду, про поїздки довелося забути на невизначений термін. І про вилазки теж, оскільки місцеві закинутості були досліджені неодноразово і дивитись там особливо нічого. Добре, що завалялися замальовки з поїздки до експериментальної закинутої школи поблизу ЧЗВ. Але нажаль, знімків небагато, оскільки не планував постити звіт. Однак ця подорож запам'яталась: як не як — вперше під'їхав до Зони відчуження, побачив монумент ліквідаторам біля Іванкова, плюс з погодою була повна лажа. Тому після тривалих роздумів все-таки віришів показати, що нафоткав по дорозі до заброшки.


1. Раніше навіть і не мріяв, що колись пофоткаюсь біля Іванкова.

За якість фоток не закидуйте капцями. На ходу не дуже-то познімаєш.
( Читати далі (+28 фото)... )