Трохи про все і не тільки

Боярські стави я вже давно "забоянив" у своєму блозі, адже показував їх за найменшої нагоди. Але оскільки в старій частині міста не був більше двох років (від початку повномасштабного вторгнення), вирішив показати місцеві водойми ще раз. Тільки цього разу цілеспрямовано. Тим паче, пройшовся по новозбудованій набережній, до якої ніяк не доходив раніше. Правда, першопочаткові наміри включали походеньки до дальніх ставків біля витоків Притварки. Однак спекотна літня погода та повітряні тривоги цьому не сприяли. Тому залишив задуми оглянути інші ставки на "потім". А сьогодні ще раз покажу знайомі мені (і читачам) ставки — Човновий, Церковний, Шкільний і Лісовий. Звісно, поглянемо й на деякі оточуючі цікавинки.

Ці водойми є ставами, а не озерами. Це означає, що вони були створені штучно — у 1870 році.


1. "Родзинкою" фоторепортажу є нова (чи точніше — реконструйована) набережна, яку помітив під час пандемії ковіду. Однак чомусь на той берег не доходив. Хоча йти туди з десяток метрів. Крім того, ставки будуть не у географічній послідовності, а в тому порядку, яким був прогулянковий маршрут.

Ще варто додати, що мою вилазку супроводжувала спека +35°C і повітряна тривога, викликана злітом МіГу.
( Читати більше (+50 фото)... )

- Хто це виє? Собака Баскервілей?
- Ні, Берімор. Це сер Баскервіль доїдає свою вівсянку.
(Анекдот)

Їжа швидкого приготування закінчується. Продукти для дегустації купити важче. Але мені все-таки пощастило знайти у продажу дещо цікавеньке швидкорозчинне — солодкі вівсяні каші швидкого приготування. З подібною їжею вперше познайомився при дегустації датського сухпаю (в ньому були мюслі) — і вівсянка мені сподобалась (хоч раніше страви з вівса і вівсяних пластівців уникав). Тож побачивши на прилавку величезний асортимент вівсяних каш, купив не замислюючись.


1. Солодкі вівсяні каші швидкого приготування "AXA" (читається "Акса") в цій дегустації представлені аж дев'ятьма різновидами: з журавлиною; з брусницею та вершками; з яблуком і корицею; з лісовим горіхом (фундуком), карамеллю та вершками; з манго та ананасом; з абрикосом; з чорницею; з полуницею та вершками; з дикими ягодами та вершками.

Дегустація видалась насиченою (бо 9 різновидів). Крім того, не обійшлось без пригод (розрядження акумулятора фотокамери, відключення електрики). Тому черговий огляд їжі знову виявився вистражданим. Ну, до блогерських складнощів мені не звикати.
( Читати більше (+48 фото)... )

Продегустувавши картопляні пюре швидкого приготування я написав, що якщо вже хочеться пюреподібних страв, то краще їсти креми-супи швидкого приготування — хоча б тому, що в них немає підсилювачів смаку та ароматизаторів. Ну і випускаються в стаканах. Тож, виходить корисніше та зручніше. Однак для огляду обрав їх випадково — просто не було інших підходящих продуктів швидкого приготування.

Як правило, креми-супи виготовляють на основі бобових — гороху, сочевиці або нуту. Готувати їх швидко і просто. А ще крем-супи швидкого приготування вважають веганською їжею.


1. Дегустація крем-супів швидкого приготування "Alive" (в стакані), які з'явились в 2024 році. В наявності п'ять смаків: гороховий з протеїном, гороховий з капустою Кейл, гороховий з грибами, грибний, а також харчо. І це вже другий огляд швидкорозчинних крем-супів. Причому від того самого виробника.

Особливість цих крем-супів полягає в тому, що вони мають горохову основу. Та й за консистенцією більше нагадують не суп, а пюре.
( Читати більше (+42 фото)... )

Хотів написати про одне, а довелося постити про зовсім інше. Втім, чергова дегустація продуктів швидкого приготування теж була в планах. Просто збирався її зробити пізніше. Але... добре, хоч так...

Скільки б вермішелей швидкого приготування не їв — постійно з'являються нові. Так трапилось і цього року. Хоча, здавалось би, новим брендам і виробникам нізвідки братись. І тут, на огляд знову потрапили новинки. Причому, під відомою торговою маркою.


1. В сьогоднішній дегустації вермішелі швидкого приготування "Хуторок". Пощастило придбати повний асортимент, що складається з чотирьох видів: зі смаком гострої курки, зі смаком негострої курки, зі смаком грибів і зі смаком яловичини. Купляв за 8,88 грн. (при стандартній вазі 60 г.). Це дешево. Однак з доставкою обійшлось на 4,5 грн. дорожче. Тож загальна ціна становить більше 13 грн. Але за ексклюзивність треба платити. Бо в мережах маркетів такої вермішелі не бачив. Хоча марка відома. Правда, відома борошном, а не їжею швидкого приготування. Тим цікавіше!

Цікаво, що виробник той самий, що й у вермішелей "Chibi" і "Garnenka" з попередніх оглядів.
( Читати більше (+42 фото)... )

В родині знову з'явився новий смартфон — купив для мами Realme C67. А оскільки огляди смартфонів робив і раніше, вирішив показати й цю обновку. Тим паче, це буде 444 фотозвіт.

Необхідність придбання нового телефона була обумовлена тим, що з попереднім сенсорним мобільником мама не захотіла розбиратись. Взамін взяла кнопковий. А батько освоїв і перетворив колишній мамин смартфон на "цеглу". Однак у нинішній час треба бути в курсі повітряних тривог — і найкращим джерелом інформації є Ютуб, оскільки на радіо забувають повідомляти про відбій і не розповідать що і куди летить. Тож інформування вирішувалось зверненням до мене з проханням подивитись карту тривог на своєму смартфоні. Але для цього потрібно було часто відволікати. Надодачу, в світлі нещодавних новин, виник додатковий аргумент — посилення мобілізації. В зв'язку з чим є висока ймовірність, що запитувати мене про обстановку не буде можливості:( Тому мама помаленьку освоює користування сучасним смартфоном.


1. Смартфон Realme C67 (на 6ГБ оперативки) — низькобюджетний топ. Він не лише новий (дебют моделі — грудень 2023), а й має непогані характеристики. За продуктивністю подібний до мого Realme 6 (порівняння буде наступним фотозвітом). Потужність зарядки така сама (33 Вт). Ще й виглядає симпатично. Особливо, в зелено-золотистому кольорі "Sunny Oasis". Та й коштує, якщо не помиляюсь, стільки ж, за скільки купляв свій телефон 3 роки тому. При цьому оснащений процесором Snapdragon 685, а не MediaTek, чи Unisoc. Має величезний (більший, ніж на моєму) 6,72" IPS дисплей з роздільною здатністю Full HD+ з частотою 90 Гц. Забезпечений стереозвуком. Плюс має фішку — міні-капсулу на фронтальній камері, як на Айфонах. Сама фронтальна камера з вирізом, як в дорожчому сегменті. Не останньою причиною вибору цієї моделі було й те, що я вже знайомий з цим брендом і він мені подобається. Одним словом, я б і собі такий купив. Якби не декілька нюансів... Фотокамера хоч і виглядає кращою, бо має 108, а не 64 МП, але відсутні ширококутний і макро- режими, тоді як відеозйомка підтримує максимум 1080p 30fps. І головне те, що операційка — "урізаний" Android 14 Go. Тож, попри те, що C67 схожий на апарат більш високого сегменту, як кажуть, "не все так однозначно".

Ну і, звичайно, не обійшлося без приколів. Спочатку на радощах замовив не в тому кольорі — довелося в паніці скасовувати замовлення і оформлювати нове. Ще й повівся на маркетинг і прикупив чохол (виявилось, був в комплекті). Мало того, внаслідок редагування покупок був змушений переплатити (правда, гроші за скасоване замовлення повернули). А "вишенькою на торті" була паралельна зйомка дегустації. Не кажучи про те, що готував публікацію у кепському настрої. Тому смартфон був єдиною радістю.
( Читати більше (+49 фото)... )

Продегустувавши вітчизняні сухпайки дійшов до висновку, що попри різне пакування основних страв (бляшані банки, реторт-пакети) і різні види основних страв (швидкорозчинні пюре, сублімовані каші), чогось незвичного годі очікувати. Наповнення може бути ідентичним, відрізняючись лише виробниками. Крім того, з третього сухпаю почали повторюватись кава, мед та джем. Не кажучи про однакові галети. Тому не хотілось оглядати схожі набори. Хіба що, як продовження, розглядав купівлю зарубіжного сухпаю. І тут, як на диво, натрапив на розіграш на Ютубі: за донат на ЗСУ можна було виграти іноземний військовий набір харчування. Тож вирішив поєднати приємне з корисним — і виграв датський сухпай!

Перед зйомками я не знав, це разовий чи денний індивідуальний раціон. Та й, власне, дегустацію відкладав якнайдалі. Як виявилось згодом, недаремно.


1. Перший продегустований закордонний MRE вразив асортиментом. Датський сухпай виявився добовим, на 3846 ккал. Меню доволі різноманітне та численне: мюслі з малиною, рис з шинкою, томатний суп з макаронами, яловичі джерки, тунець у воді, мокрель в томатному соусі, брюссельський паштет, фермерський паштет, цільнозерновий пшеничний хліб, цільнозерновий житній хліб, арахіс з ароматом барбекю, тістечко з ароматом лимону, шоколад, злаковий батончик з ароматом карамелі, протеїновий батончик з ароматом карамелі, цільнозерновий бісквіт, масло з фундука (лісового горіха), малиновий джем, абрикосовий джем, яблучно-персикове пюре, сушена журавлина, драже (пастила) з чорної смородини, напій персиковий, напій лимонний, напій з какао, сублімована розчинна кава (2 шт.), чай зелений (2 шт.). І це лише їжа! А ще є серветки, ложки, зубочистки, жувальні гумки і навіть зубна щітка!

З таким асортиментом дегустація була хоч і цікавою, але виснажливою. А сам огляд вийшов ну дуже масивним — давно не було фотозвіту на 75 фоток. Що казати про відео, яке стало рекордно довгим, на 47 хвилин. До того ж, в процесі зйомки вирубило електрику. Однак знайомством із зарубіжним військовим пайком все одно лишився задоволений!
( Читати більше (+74 фото +відео)... )

Ох і багато вермішелей і локшин швидкого приготування я перепробував за крайні 3 роки! Це вже буде аж 12-а дегустація! За таке шлунок і підшлункова не подякують... Однак, як тільки на ринку з'являються новинки, виникає непереборне бажання продегустувати їх. Так вийшло і цьогоріч: два тижні тому вперше скуштував вермішелі "Chibi" від нового виробника — ПП "Віліс", а сьогодні буду їсти і робити огляд на ще одні вермішелі цієї ж фірми — "Garnenka".

Асортимент представлений чотирма різновидами (що небагато, але так менше фоткати і фільмувати, та й все одно це достатня кількість для огляду). Смаки класичні, як і дизайн. Щодо поширеності, в мережах супермаркетів не бачив у продажу. Хоча не виключаю, що ці вермішелі можна зустріти у західних областях, в місцевих магазинах. Втім, вони доступні в інтернет-магазинах і маркетплейсах. Причому не лише оптом, а й у роздріб. Тому при бажанні їх цілком реально придбати.


1. У цій дегустації — вітчизняні вермішелі швидкого приготування "Garnenka" чотирьох видів: зі смаком курки, зі смаком гострої курки, зі смаком грибів, зі смаком сиру та зелені. Вага пачок стандартна — 60 г. Вартість становить від 8 до 11 грн. (я, звісно, купив там, де дорожче).

За очікуваннями, це має бути звичайна вермішель. З імітованими смаками та ароматами (оскільки зазначено, що "зі смаком"). Проте, з соняшниковою олією. Тож цікаво, наскільки вермішель з назвою "Гарненька" буде гарненькою?
( Читати більше (+36 фото +відео)... )

Аж не віриться, що добігає до завершення масштабний ремонт зубів, розпочатий ще наприкінці минулої осені. Це дійство настільки знакове, що вирішив написати і на Dreamwidth, хоча тут текстові пости не вітаю.

Ремонт виявився цікавим, тому що за один період часу вирішив взятись аж за 6 зубів. Це багато. Причому з одним зубом провозилися довго (через організаційні питання), а інші зробили швидко. Виявилось, що окрім 2-х зубів, треба лікувати ще 4 (2 задавнені + 2 нововиявлені). Думав, що на це знадобиться багато часу, проте ремонтували швидко: за один, максимум — в два прийоми. Найчастіше — за один раз видаляли нерв і пломбували. А без лікування каналів запломбували аж 2 зуби за один візит! Хоча раніше один прийом витрачався на закладання ліків, а другий — для пломбування каналів, на третій візит — основна пломба. А тепер так швидко!

Звичайно, не завжди це безболісно і комфортно, але переважно ремонт виконувався без болю. Єдина незручність, те, що треба довго сидіти з відкритим ротом, особливо у важкодоступних місцях (я ціную те, що не примушують, але всидіти так важко). Нажаль, в процесі ремонту з трьох зубів видалили нерви (як дізнався на власному досвіді, депульповані канали ще не означають, що зуб не буде боліти). Але на якийсь час зуби ще поживуть. А найбільше тішить, що зберегли два претенденти на видалення. Найімовірніше, це і посприяло бажанню пролікувати всі зуби.

Зараз залишилось пролікувати (точніше, поремонтувати) ще один зуб — складний і важкодоступний. Якщо ставити міст, можливо, ремонт ще затягнеться на місяць (поки підготують вставку, поки обточать під яснами, поки знімуть зліпок, поки виготовлять коронки). Ймовірно, ще доведеться зробити обстеження декількох зубів, які, на мою думку, претенденти на видалення. Однак найбільшу частину робіт вже зробили.

Замислювався над імплантацією, однак за умов воєнного часу не впевнений, що варто розпочинати. Відсутність декількох зубів підряд планую компенсувати коронковим мостом, а що робити з одиночними відсутніми зубами не знаю. В усякому разі, про необхідність встановлення імплантів на даному етапі лікування не кажуть.

Дивуюсь, що захотів зробити санацію (лікування всіх проблемних зубів), а не лише "аварійний ремонт". Можливо, колись таке і було, але, в основному, займався ліквідацією гострого болю або якщо відвалювалась пломба чи обламувався зуб — а цього разу вирішив пролікувати всі зуби, які цього потребують. Правда, стоматологія — дорога медична послуга. Наприклад, один зуб зі складним і тривалим (не з моєї вини) лікуванням обійшовся майже в 9 тисяч гривень.

Не знаю, що мене змусило поремонтувати всі хворі зуби. Напевно, щоб мати можливість насолоджуватись дегустаціями (причина 1) — єдиним доступним зараз задоволенням; чи тому, що при загрозі війської служби ремонт зубів ввижається проблематичним (судячи за пацієнтами у військовій формі, у них немає часу на зуби, а який ремонт у військових частинах і на полігонах — та мабуть хріновий) (причина 2). Ну а може захотів позбутись додаткового джерела роздратування, щоб хоча б зуби не боліли на фоні постійних ракетно-дронових атак (причина 3). А ще є така гіпотеза, що на підсвідомому рівні захотілось зберегти свої зуби подовше (причина 4). Але це на мене зовсім не схоже, враховуючи схильність до інстинкту самознищення (просто за допомогою зубів нашкодити собі майже неможливо):) Хіба шо максималізм або альтер-его взяло гору.

Сподіваюсь, що після такого масштабного ремонту, зуби хоча б рік не потребуватимуть лікування.

Поки ще є чим жувати, треба дегустувати. Тому що з роками зубів не стає більше, а навпаки. Тож в перерві між відвідуваннями стоматологічних клінік вирішив скуштувати ще один військовий сухпай. Тим паче, цього разу на огляді більш серйозніший набір (у першому сухпайку були продукти швидкого приготування, а не сублімати). Причому, основні страви в незвичній упаковці.

Як завжди, їсти буду натщесерце (шлунок вже бурчить). Для більшої об'єктивності та підвищеної оцінки смаку. А також для перевірки поживності, оскільки цікаво, чи можна наїстись таким набором. А я їм багато.


1. Цей сухпай називається неказисто — "Добовий раціон" (українського виробництва). Звучить дивно: добовий раціон харчування "Добовий раціон". Могли б вигадати щось оригінальне.

Сподобалось, що набір дуже дешевий (279 грн., тоді як інші коштують від 420-500). Хоча харчова цінність 3748 ККал., що відповідає нормі. Важить 1,8 кг. Але у нього є й інша особливість — даний сухпай відрізняється тим, що основні страви в бляшанках. Ну а щодо вражень, то цей сухпай виявився смачним. Однак про все по порядку...
( Читати більше (+45 фото)... )

Закінчується ще один рік, тому час підбивати підсумки, поки не вирубили електрику. І за усталеною традицією розповідь проілюструю картинками, оскільки додатковий фотозвіт не завадить. Хоча рік, що минає, в плані фоторепортажів можна вважати продуктивним — все-таки, за нинішніх обставин, 20 (із цим постом) фотозвітів — це дуже гарно.

Отже, яким був 2023 рік? По-перше, він виявився насиченим. Багато чого відбувалось... Однак ті події були неприємними: то щось зламалось, то розбилось, то ускладнюють життя. Правда, також було багато прогулянок. Але вони були викликані справами, а не бажанням провітритись. Через це не можу записати їх до позитиву. Тож, по-друге, рік був проблемним і нервовим. То щоденні атаки беспілотників і бескінечні повітряні тривоги, то навала бліх, то зуби засмучують. А про сварки в родині навіть не говорю. Дійшло до того, що хотів з'їхати на зйомну хату, але проаналізував, що фінансово можу не потягнути. Звичайно, це не нові проблеми... просто до старих додалися нові:) Наприклад, збій мобільного зв'язку, посилення мобілізації, поламка фотокамери та акумулятора до іншого фотіка. А ще не здійснив жодної вилазки на закинутки. Такого не було навіть під час пандемії ковіду! Крім того, нікуди не виїжджав (не знаю як інші не бояться подорожувати). Від стресу довелося випити сидр, хоча рік чи два не вживав алкоголь. Ну і, по-третє, був завантаженим роботою по повній. Такої кількості завдань по роботі, як цьогоріч, не пригадую. Навіть відпустки не було! По-четверте, цей рік був ностальгічним. Причому флешбеки були не лише через ретроспективний звіт з неопублікованими матеріалами, а й від дегустації їжі, яку скуштував у минулому. А іноді без причини сумував за часами і людьми, яких вже не повернеш. Одним словом, 2023 рік можу оцінити, як поганий рік. З приємного можу відзначити, хіба що, дослідження українського автопрому, дегустації незвичних продуктів і рекордні заробітки (за моїми мірками). А з нейтрального відмічу зміну музичних смаків — підсів на україномовний брейкбіт.

Почуття за 2023 рік можна описати словами "страх" і "зневіра". Якщо минулого і на початку цього року був стриманий оптимізм, то цьогоріч з'явилось відчуття, що ми програємо у війні та врешті-решт можемо програти.


1. Ілюстрація важкого 2023-го року: втеча кота Мурзіка, падіння метеориту, видалення зуба і проблеми з подальшим лікуванням інших зубів, посилення боротьби з антиспамом від Гугла і Ютуба, перша дегустація сухпаю, розбиття журнального столика, поламка акумулятора до ультразума і поламка фотіка, придбання ноутбука. Звичайно, не всі важливі події влізли в заглавну фотку. Серед інших подій року були — поламка окулярів, поламка комп'ютерної миші, штормові вітри, сильна і тривала спека, обновки для комп'ютера, купівля навушників, дегустація нових смаколиків, зміни у місті, блекаути, "приземлення" ракети і беспілотника неподалік (!), мобілізація брата, роздача повісток по домівках, зустріч свого 40-річчя. Так що нудно не було.

Ну а в подробицях про це пропоную подивитись під врізкою.
( Читати більше (+42 фото)... )