![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maxiwellЗа свій сталкерський стаж (а це 4 роки) мої вилазки обмежувались лише Києвом і столичним передмістям. І тільки декілька разів вдавалося дослідити абандони у далеких закутках Київської області. Здається, більшість доступних і цікавих (а зрідка і нецікавих) київських і навколишніх заброшок, до яких можна дібратися, я вже облазив. Тому хотілося розширити географію полазок. Тим паче, світ не обмежується своїм регіоном — і в інших областях є багато цікавих об'єктів. І от, завдяки подорожі з братом, вдалося відкрити заброшки в новій області. Та ще які смачні об'єкти! А враховуючи, що літо 2017го пройшло без вилазок — то такий заброс як подарунок.
А взагалі, ця вилазка для мене знакова. По-перше, це перші заброшки у іншій області. По-друге, це нові види об'єктів — водяний млин і міні-ГЕС. І незвичні абандони. По-третє, це перша спільна вилазка з братом. Ну і ще ця прогулянка відбулася спонтанно. Бо першочергово збирались оглянути лише одне місто на Вінниччині, а не дертися в одне із сусідніх сіл. Тому що це зайвий «ґак». Але ця прогулянка відбулася.
1. Закинутий водяний млин і недобудована міні-ГЕС. Незвичні і нові для мене об'єкти.
Млин — типова «історичка» (збудований у 1896 році(!)). А електростанція — радянських часів (1958 р.).
Отже, це Вінницька область. Одне із сіл біля районного центру Погребище. Втаємничувати не стану — в туристичних колах це місце напевно дуже відоме. Та й розташоване в далеких пердях — куди навіть маршрутки не їздять. Про ці заброшки я дізнався від брата. І вони одразу мене зацікавили. Хоча... не тільки мене — брат з дружиною охоче дослідили ці споруди.
Що цікаво, назва села пов'язана із водяним млином. Назва «Круподеринці» походить від слів «крупа» і «дерти», тобто «обмолочувати». А обмолочували зерна на закинутому нині водяному млину, який ще й слугував олійницею. Також неподалік розташована міні-ГЕС. Оскільки це не величезні будівлі і споруди, то я вирішив об'єднати їх у один звіт. Тому і про історію розповім не на початку огляду, а по ходу вилазки.
2. Від Погребища до Круподеринців всього лише 2 кілометри. Начебто і невеликий зайвий «ґак»? Але ці пару кілометрів — бруківка, що переходить у щебінку. Трястися недалеко, однак довго.
3. Село зустрічає мальовничими хатинками і класними краєвидами. Однак через тряску нормально не сфоткати.
4. А от і водяний млин. Як не дивно, тут ми були не самі.
Спочатку ми пішли до міні-ГЕС. Тож розповідь буде в зворотньому порядку.
5. Водяний млин стоїть на березі водосховища на річці Рось.
6. Біля млина видно залишки водяного колеса, яке відділяє берег від острівця.
От, блін! Якраз там топчуться відпочивальники.
7. Будівля млина збоку.
8. Елементи скромного декору. Видно, що колись до млина була підведена електрика.
9. Зазирнув всередину прибудови. Видно підставку для якогось обладнання.
10. А ще жолоб. Схоже, це був механізм обертання.
11. Потім зазирнули через вікно. Але пошукали більш зручний вхід.
12. Фасад млина.
13. Водяний млин виглядає потужно!
А тепер — історична довідка. В XIX ст. граф Ржевуський, що володів цією місцевістю, побудував млин-круподерку (від якого і пішла назва села). В 1896 році, на місці старого млина, збудували новий чотирьохповерховий млин з олійницею, в якому виробляли різні крупи і олію. В 1963му в будівлі провели ремонт, що підвищило якість продукції. Але поступово млин став занепадати. Спочатку вийшла з ладу олійниця. Потім закрили виробництво круп і помол. І в 1991му млин перестав діяти. З того часу він поступово руйнується і розграбовується. Порівнюючи фотографії 2-3 річної давнини помітно, що обладнання потроху зникає. Але при цьому ще є на що подивитись.
14. Збереженість вже не та, що була в 2014му. Але все одно не голі стіни.
15. Обладнання не зберіглося. Зате вціліли сходи.
16. Ось одні сходи на другий поверх.
17. Поряд — сходи на підмостки.
18. Тут була якась установка.
Жалкую, що не піднявся нагору, щоб подивитись що воно таке.
19. Добре, що не все обладнання можна винести.
20. Залишки обладнання. Прикольна штукенція.
21.
22. Перехід в сусіднє приміщення.
23. Там нічого цікавого. Тільки гівно під ногами. В яке благополучно вступив:)
24. Якась посудина.
25. Типовий кадр для звітів з більшості закинутих будівель — сходи.
26. Брат не радив підніматись нагору. Але я все одно трошки поглянув що там на другому поверсі.
27. На другому поверсі — порожньо. А третій поверх взагалі без перекриттів.
28. Віконце.
Ну а мені пора на вихід, бо дорога додому неблизька. Та наша фотопрогулянка триває.
29. Вибачайте за одноманітний ракурс. Не міг вибрати який кадр кращий — млин з різних ракурсів виглядає вражаюче.
Тим паче, на дослідження було зовсім мало часу — тому і фотографій вийшло небагато.
30. Круподеринське водосховище, яке утворилося внаслідок будівництва дамби і гідроелектростанції. А ще скелі!
31. Дамба міні-ГЕС.
32. Водосховище.
33. Вдалині видно хатинки багатіїв. І це притому, що в окрузі котеджі не траплялися.
Мдя... гарно облаштувалися.
34. Дамба і міні-ГЕС. Початок нашої прогулянки по заброшкам в Круподеринцях.
35. Недобудована міні-ГЕС. Виглядає скромненько. Будівля зовсім маленька. Та в даному абандоні найголовніше — дамба. Невеличка заброшка, недостатня для окремого огляду. Але все одно цікава і незвична.
Цю Міні-ГЕС на річці Рось почали будувати навесні 1958 року. Однак з невідомих причин будівництво закинули. Короткий час електростанція працювала на дизель-генераторі.
36. Мініатюрна будівля електростанції з патріотичним написом.
37. Всередині нема нічого.
38. Тільки коли вдруге зайшов подивитись, помітив отвір в підлозі.
39. З вікна видно мальовнице болітце.
А з другого боку — водосховище.
40. Шлюз з боку будиночка.
41. Шлюз з протилежного боку дамби. Добре видно перепад рівня води.
42. Прикольні конструкції дамби. Льодоломи?
43. На іншій стороні дамби.
44. Будиночок міні-ГЕС.
45. Нижній рівень.
46. Скелі! Так, на берегах річки Рось є склясті виступи. Але тут справжня гора.
47. Сфоткався на фоні скель.
Блін, тут я сам на себе не схожий!
48. Піднялися на гірку. Непогана панорама!
49. На пагорбі ростуть сосни(!). Тут я відчув себе як на рідній Київщині.
А вдалині — заплавний ліс. Краса! Я б тут жив!
50. Та нажаль, деякі дерева захворіли.
Чи може їх хтось спеціально понищив?
51. З пагорба в одному кадрі — і міні-ГЕС, і водяний млин.
52. Міні-ГЕС з середини схилу.
Дивне явище: чим менше будівля/споруда — тим більше хочеться робити фоток.
53. І на прощання, ще один ракурс дамби.
На все-про-все витратили всього лиш 21 хвилину. В принципі, заброшки невелички. Хоча можна було б дослідити детальніше і не поспішаючи. Та нам треба було ще повертатись додому. А шлях цей довгий і непростий. Тому міні-ГЕС і водяний млин оглянули тільки так. Вважаю, що при бажанні брата, або якщо хтось із знайомих сталкерів погодиться на поїздку, в ці місця можна буде повернутися щоб дослідити детальніше. Наприклад, восени чи взимку — щоб фотографії не повторювались.
А ще ж у селі є церква, військовий меморіал і старовинний маєток.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Закинута стоянка туристичних поїздів у Києві
«Сталінське метро» або недобудовані залізничні тонелі під Дніпром (частина 2)
«Сталінське метро» або недобудовані залізничні тонелі під Дніпром (частина 1)
Дивитися на карті
А взагалі, ця вилазка для мене знакова. По-перше, це перші заброшки у іншій області. По-друге, це нові види об'єктів — водяний млин і міні-ГЕС. І незвичні абандони. По-третє, це перша спільна вилазка з братом. Ну і ще ця прогулянка відбулася спонтанно. Бо першочергово збирались оглянути лише одне місто на Вінниччині, а не дертися в одне із сусідніх сіл. Тому що це зайвий «ґак». Але ця прогулянка відбулася.
1. Закинутий водяний млин і недобудована міні-ГЕС. Незвичні і нові для мене об'єкти.
Млин — типова «історичка» (збудований у 1896 році(!)). А електростанція — радянських часів (1958 р.).
Отже, це Вінницька область. Одне із сіл біля районного центру Погребище. Втаємничувати не стану — в туристичних колах це місце напевно дуже відоме. Та й розташоване в далеких пердях — куди навіть маршрутки не їздять. Про ці заброшки я дізнався від брата. І вони одразу мене зацікавили. Хоча... не тільки мене — брат з дружиною охоче дослідили ці споруди.
Що цікаво, назва села пов'язана із водяним млином. Назва «Круподеринці» походить від слів «крупа» і «дерти», тобто «обмолочувати». А обмолочували зерна на закинутому нині водяному млину, який ще й слугував олійницею. Також неподалік розташована міні-ГЕС. Оскільки це не величезні будівлі і споруди, то я вирішив об'єднати їх у один звіт. Тому і про історію розповім не на початку огляду, а по ходу вилазки.
2. Від Погребища до Круподеринців всього лише 2 кілометри. Начебто і невеликий зайвий «ґак»? Але ці пару кілометрів — бруківка, що переходить у щебінку. Трястися недалеко, однак довго.
3. Село зустрічає мальовничими хатинками і класними краєвидами. Однак через тряску нормально не сфоткати.
4. А от і водяний млин. Як не дивно, тут ми були не самі.
Спочатку ми пішли до міні-ГЕС. Тож розповідь буде в зворотньому порядку.
5. Водяний млин стоїть на березі водосховища на річці Рось.
6. Біля млина видно залишки водяного колеса, яке відділяє берег від острівця.
От, блін! Якраз там топчуться відпочивальники.
7. Будівля млина збоку.
8. Елементи скромного декору. Видно, що колись до млина була підведена електрика.
9. Зазирнув всередину прибудови. Видно підставку для якогось обладнання.
10. А ще жолоб. Схоже, це був механізм обертання.
11. Потім зазирнули через вікно. Але пошукали більш зручний вхід.
12. Фасад млина.
13. Водяний млин виглядає потужно!
А тепер — історична довідка. В XIX ст. граф Ржевуський, що володів цією місцевістю, побудував млин-круподерку (від якого і пішла назва села). В 1896 році, на місці старого млина, збудували новий чотирьохповерховий млин з олійницею, в якому виробляли різні крупи і олію. В 1963му в будівлі провели ремонт, що підвищило якість продукції. Але поступово млин став занепадати. Спочатку вийшла з ладу олійниця. Потім закрили виробництво круп і помол. І в 1991му млин перестав діяти. З того часу він поступово руйнується і розграбовується. Порівнюючи фотографії 2-3 річної давнини помітно, що обладнання потроху зникає. Але при цьому ще є на що подивитись.
14. Збереженість вже не та, що була в 2014му. Але все одно не голі стіни.
15. Обладнання не зберіглося. Зате вціліли сходи.
16. Ось одні сходи на другий поверх.
17. Поряд — сходи на підмостки.
18. Тут була якась установка.
Жалкую, що не піднявся нагору, щоб подивитись що воно таке.
19. Добре, що не все обладнання можна винести.
20. Залишки обладнання. Прикольна штукенція.
21.
22. Перехід в сусіднє приміщення.
23. Там нічого цікавого. Тільки гівно під ногами. В яке благополучно вступив:)
24. Якась посудина.
25. Типовий кадр для звітів з більшості закинутих будівель — сходи.
26. Брат не радив підніматись нагору. Але я все одно трошки поглянув що там на другому поверсі.
27. На другому поверсі — порожньо. А третій поверх взагалі без перекриттів.
28. Віконце.
Ну а мені пора на вихід, бо дорога додому неблизька. Та наша фотопрогулянка триває.
29. Вибачайте за одноманітний ракурс. Не міг вибрати який кадр кращий — млин з різних ракурсів виглядає вражаюче.
Тим паче, на дослідження було зовсім мало часу — тому і фотографій вийшло небагато.
30. Круподеринське водосховище, яке утворилося внаслідок будівництва дамби і гідроелектростанції. А ще скелі!
31. Дамба міні-ГЕС.
32. Водосховище.
33. Вдалині видно хатинки багатіїв. І це притому, що в окрузі котеджі не траплялися.
Мдя... гарно облаштувалися.
34. Дамба і міні-ГЕС. Початок нашої прогулянки по заброшкам в Круподеринцях.
35. Недобудована міні-ГЕС. Виглядає скромненько. Будівля зовсім маленька. Та в даному абандоні найголовніше — дамба. Невеличка заброшка, недостатня для окремого огляду. Але все одно цікава і незвична.
Цю Міні-ГЕС на річці Рось почали будувати навесні 1958 року. Однак з невідомих причин будівництво закинули. Короткий час електростанція працювала на дизель-генераторі.
36. Мініатюрна будівля електростанції з патріотичним написом.
37. Всередині нема нічого.
38. Тільки коли вдруге зайшов подивитись, помітив отвір в підлозі.
39. З вікна видно мальовнице болітце.
А з другого боку — водосховище.
40. Шлюз з боку будиночка.
41. Шлюз з протилежного боку дамби. Добре видно перепад рівня води.
42. Прикольні конструкції дамби. Льодоломи?
43. На іншій стороні дамби.
44. Будиночок міні-ГЕС.
45. Нижній рівень.
46. Скелі! Так, на берегах річки Рось є склясті виступи. Але тут справжня гора.
47. Сфоткався на фоні скель.
Блін, тут я сам на себе не схожий!
48. Піднялися на гірку. Непогана панорама!
49. На пагорбі ростуть сосни(!). Тут я відчув себе як на рідній Київщині.
А вдалині — заплавний ліс. Краса! Я б тут жив!
50. Та нажаль, деякі дерева захворіли.
Чи може їх хтось спеціально понищив?
51. З пагорба в одному кадрі — і міні-ГЕС, і водяний млин.
52. Міні-ГЕС з середини схилу.
Дивне явище: чим менше будівля/споруда — тим більше хочеться робити фоток.
53. І на прощання, ще один ракурс дамби.
На все-про-все витратили всього лиш 21 хвилину. В принципі, заброшки невелички. Хоча можна було б дослідити детальніше і не поспішаючи. Та нам треба було ще повертатись додому. А шлях цей довгий і непростий. Тому міні-ГЕС і водяний млин оглянули тільки так. Вважаю, що при бажанні брата, або якщо хтось із знайомих сталкерів погодиться на поїздку, в ці місця можна буде повернутися щоб дослідити детальніше. Наприклад, восени чи взимку — щоб фотографії не повторювались.
А ще ж у селі є церква, військовий меморіал і старовинний маєток.
СХОЖІ ЗАПИСИ:
Закинута стоянка туристичних поїздів у Києві
«Сталінське метро» або недобудовані залізничні тонелі під Дніпром (частина 2)
«Сталінське метро» або недобудовані залізничні тонелі під Дніпром (частина 1)
Дивитися на карті
